Андрій Локтєв: “Приватизація галузевого інституту – шлях в нікуди”

12 серпня 2020 р. Уряд розпорядився передати на приватизувацію ДП “Український державний геологорозвідувальний інститут” (УкрДГРІ). Рішення стало повною несподіванкою не лише для геологічної спільноти і колективу Інституту, але і особисто для очільника УкрДГРІ Андрія Локтєва. Тим паче що ухвалити таке рішення Кабмін навряд чи зміг би без схвалення Державної служби геології та надр України, яка є засновником УкрДГРІ.

Андрія було призначено на посаду т.в.о. директора ДП 7 квітня 2020 року з чіткими задачами від Служби: оздоровити УкрДГРІ фінансово і кадрово. Для цього Локтєв не виключав продажу “зайвих” об’єктів нерухомості. Але приватизація всього ДП не стояла на порядку денному. Що пішло не так? Що було зроблено (і чому не зроблено) для порятунку Українського державного геологорозвідувального інституту УкрДГРІ? В якому стані Інститут сьогодні? В ексклюзивному інтерв’ю Андрія Локтєва NADRA.info.

NADRA.info: Ваш батько – Андрій Локтєв – відома постать в нафтогазових колах (екс-заступник начальника управління ПЕК Львівської ОДА). Що він сказав Вам, коли дізнався, що очолюваний Вами УкрДГРІ вирішили приватизувати?

Андрій Локтєв: Не тільки Андрій Валентинович, а й вся геологічна спільнота глибоко обурена як ситуацією, за якої Інститут системно підводили до прірви протягом попередніх років, так і рішенням, ухваленим по приватизації Інституту.

Станом на зараз Ви вже напевне знаєте, хто саме ініціював приватизацію УкрДГРІ. Хто це був?

Одразу можу сказати, що жодних відповідних документів не бачив. Минулого тижня був по робочих справах у Держгеонадр і отримав інформацію від керівника органу, що дану пропозицію подала власне Служба, спираючись на пропозиції колишнього директора (до призначення Андрія Локтєва т.в.о. директора ДП УкрДГРІ, Інститут очолював Сергій Гошовський – примітка редакції) в той момент, коли стало відомо про критичне урізання видатків на галузь загалом та інститут зокрема. Знову ж таки, це на рівні розмов.

Коли саме було ініційовано приватизацію УкрДГРІ?

Можливо, цієї зими. Мені невідома точна дата.

До Вас зверталися по консультації, по поради щодо організації приватизації УкрДГРІ, перш ніж ухвалити рішення про роздержавлення, чи таке рішення було ухвалене без Вашого відома?

Ні напряму в інститут, ні до мене особисто жодних звернень з будь-якого державного органу влади стосовно даного питання не було.

Звідки, як і коли Ви особисто дізналися про намір Уряду приватизувати УкрДГРІ?

Наступного дня після відповідного розпорядження КМУ зайшов на новинний галузевий ресурс і дізнався про рішення пост-фактум.

Ви вже провели зустріч з колективом? Як рішення Уряду приватизувати УкрДГРІ зустрів колектив Інституту?

Ми з колективом взаємно відкриті у спілкуванні. Як тільки дізнався про факт включення УкрДГРІ до переліку приватизації, одразу ж зустрілись колективом щодо обговорення даного питання. Минулого тижня відвідав відділ, що працює у Чернігові.

Що Вам сказали працівники? Як Ви пояснили рішення про приватизацію УкрДГРІ?

Реакція була очікуваною і очевидною, – одні обурені, інші в розпачі. Рішення про приватизацію приймалось не мною, мене ніхто не долучав до його обговорення чи затвердження, тому пояснення такого рішення у мене не було й немає.

В інтерв’ю NADRA.Info в квітні 2020 року (https://nadra.info/2020/04/28/andriy-loktiev-interview-ukrdgri/) Ви заявили, що Роман Опімах дав Вам картбланш з метою порятунку УкрДГРІ. Зокрема, перед Вами стояла задача оздоровити заклад фінансово, підсилити Інститут новими кадрами. Задля оздоровлення, Ви говорили про наміри посилено зайнятися маркетингом Інституту, і паралельно ініціювати продаж частини “зайвого” майна УкрДГРІ. Який стан справ зараз?

Ми провели відмінну роботу по налагодженню довготермінового партнерства з нафтогазовидобувним сектором. Інститут вперше за багато років виконав договори з СП «ПГНК», Smart Energy та ін, що є топ-видобувниками. Ми чудово попрацювали по рекламації послуги з виготовлення карти «фонду нафтогазоперспективних об’єктів», що є унікальним та високозатребуваним у галузі інформаційним продуктом, інститут отримав дохід декілька мільйонів гривень. Попри скорочення чисельності працівників з 223 (у квітні) до 180 (у вересні), вдалось залучити нові високопрофесійні кадри. По напряму маркетингу ми активно позиціонуємось в мережах, налагодили тісну співпрацю зі всіма крупними галузевими ЗМІ, публічно виклали перелік наших послуг з цінами. Також тісно співпрацюємо з іноземними компаніями, для цього запровадили англомовну версію сайту. Завдяки зміні підходів до маркетингу ми охопили значно ширше коло зацікавлених осіб. Ми впевнено рухались і продовжуємо рухатись шляхом трансформації інституту (в якому раніше зникали цілі напрями досліджень науки про надра в процесі ліквідації власних філій) у високооптимізоване геологічне підприємство, яке б по функціях та структурі відповідало вимогам часу.

Тепер щодо продажу майна – на утримання будівель ліквідованих понад 10 років тому філій у різних містах, які жодним чином не використовуються у виробничій діяльності, інститут втрачає колосальні як для нас ресурси. На податкові відрахування, охорону, комунальні послуги, інститут витрачає понад 5 млн гривень щороку. Я декілька місяців тому надав пропозиції про включення цих будівель як окремих об’єктів у перелік «малої приватизації». Інститут від приватизації коштів не отримає, а самим процесом приватизації займається Фонд державного майна України. Якщо рішення уряду про приватизацію УкрДГРІ як юридичної особи буде переглянуто, то, по моїх очікуваннях, процес приватизації незатребуваних підприємством будівель поокремо завершиться через 2-3 місяці. Економічний ефект буде становити вищезгадані 5 млн гривень щороку.

Яке нерухоме майно є на балансі Інституту? Де знаходяться ці об’єкти?

Це адміністративні будівлі, виробничі бази та земельні ділянки у м. Київ, Львів, Полтава, Чернігів, Дніпро. Також будівля колишньої філії перебуває в анексованому Криму.

Ви бачите необхідність позбутись усього нерухомого майна крім центрального корпусу?

Вважаю, що необхідно залишити одну з двох будівель у Чернігові, так як там працюють наші фахівці нафтогазового профілю, та всю київську нерухомість. Вона повинна слугувати виробничим цілям підприємства чи здаватись в оренду на ринкових умовах, підтримуючи Інститут фінансово. До прикладу, на вулиці Генерала Алмазова (поруч з будівлею Фонду держмайна) у власності інституту перебуває понад 1200 м2 які пустують щонайменше 9 років. Вартість оренди в цьому районі дуже висока. Замість збитків на утримання в обсязі 500 тис. грн щороку інститут повинен отримувати річний прибуток 1 млн грн. Чому раніше була допущена така безгосподарність, питання залишається без відповіді.

Який борг по зарплаті станом на сьогодні?

Заборгованість по зарплаті перевищує 5 млн гривень. Коли я в середині квітня прийняв в управління інститут була невиплата заробітної плати з нового року. Станом на сьогодні ми погасили заборгованість до травня. І якщо ми систематично погашали «хвіст», то недавня публічна новина про приватизацію підприємства відлякала усіх потенційних замовників, договори з якими були на стадії узгодження та підписання.

Вам особисто виплатили всю зарплатню за час роботи в УкрДГРІ, чи теж є борг?

Сумарно за увесь час роботи отримав «чистими» 12 000 грн. Знаходжусь у рівних умовах зі всіма.

Які причини такої заборгованості? Які заходи конкретно Ви вжили для виходу із даної ситуації?

Основних причин дві – глибока внутрішня неефективність, яка не усувалась понад десять років, а також рекордно мізерне фінансування як галузі загалом, так і інституту зокрема. Фінансування за державним замовленням не покриває навіть виключно виплати ЄСВ залученому персоналу. А де виплата зарплати, відпускних, відряджень, ПДФО, земельного податку, комунальних виплат, покупка розхідних матеріалів?

Два місяці тому ми звертались до двох державних банків для взяття кредиту, проте згоди не отримали. Підприємство я отримав з боргами по виплаті заплати і обов’язкових платежів та зборів до бюджету. 19 квітня 2020 року набув чинності «Закон про публічні закупівлі», згідно якого участь у тендерах на суму понад 200 тис. грн для нас закрита через, власне, наявність заборгованості. Саме норма цього закону закрила шлях до виконання крупного договору з НАК «Нафтогаз України», результатами виконання якого мало стати нарощення ресурсної бази, і, відповідно, в подальшому, видобутку нафти та газу. Окремим шляхом тимчасового вирішення нашої проблеми могла стати поворотна фінансова допомога від іншого геологічного підприємства, яке надало відповідну згоду, проте в переддень підписання угоди було прийнято відповідне рішення про приватизацію, тож по зрозумілих причинах ми отримали відмову.

Яке саме геологічне підприємство було готове надати фінансову допомогу, в якому обсязі і на яких умовах?

Національна акціонерна компанія “Надра України” готова було допомогти на лояльних умовах, щоб повністю погасити всю заборгованість по обов’язкових платежах та внесках і, тим самим, відкрити доступ до тендерів державних компаній

Що буде з Геологічним музеєм Інституту, якщо УкрДГРІ приватизують?

Надіюсь і вірю, що сценарію, за яким потрібно буде кудись передавати експозицію, все ж таки не буде. Але, якщо рішення не буде переглянуто – будемо передавати взірці іншому державному геологічному підприємству, яке теж має власну експозицію (геологічний музей). Маю на увазі Державне підприємство “Українська геологічна компанія”.

Скільки сьогодні коштує УкрДГРІ? Яка балансова вартість активів? Які борги? Перед ким? За що?

Скажу чесно – якось не уточнював для себе балансової вартості. Ми ж розуміємо, що якщо майно амортизовано і залишкова вартість нуль, то це не означає, що воно нічого не коштує. Стосовно боргів – то це раніше зазначена невиплата заробітної плати, ЄСВ, земельний податок, комунальні платежі. Тож окрім необхідності переглянути рішення про приватизацію, необхідно терміново оздоровити інститут фінансово.

Про яку суму йде мова? Скільки необхідно коштів?

Нам терміново необхідно отримати підтримку у сумі 10 млн гривень з будь-якого джерела, щоб проіснувати до кінця року, паралельно продовжуючи трансформацію інституту.

Чому Ви не підтримуєте приватизацію УкрДГРІ?

Інститут це глибока, фахова і всебічна компетенція та експертиза в геології та надрокористуванні. З Вашого дозволу зроблю ліричний відступ, – коли я прийшов працювати на виробництво після завершення навчання в університеті та паралельно навчався в аспірантурі без відриву від виробництва, то часто їздив консультації до фахівців, які на той час працювали у Львівському відділенні УкрДГРІ. Словами не передати наскільки високим був рівень компетенції згаданих науковців у питаннях нафтогазоносності західної України. Після ліквідації філії всі напрацювання, бачення, команда, були втрачені. А сьогодні ми бачимо тотальну відсутність інтересу нафтогазових інвесторів до західної України. Тому що практично не залишилось геологів, які б для інвестора змогли виважено оцінити ресурсну базу, перспективи і геологічні ризики. І якщо підхід до галузі не зміниться, то скоро в державі буде втрачено інституційну пам’ять і щодо раніше відкритих родовищ інших корисних копалин. Підприємство, без сумніву є унікальним та стратегічним, адже, по суті, не залишиться інституції, що зможе визначити та окреслити потенційну зону техногенного ризику, такого як зсув, карст, моніторити якість, кількість та глибину залягання підземних вод. Лише згадайте ситуацію цьогоріч – на початку літа в Україні всі били на сполох через рекордно низький рівень залягання підземних вод. Як держава повинна протидіяти цій ситуації? Які резервні джерела водопостачання? Як уникати цієї ситуації в майбутньому? Ці питання були адресовані інституту як унікальному спеціалізованому підприємству. Якщо завтра інститут зникне, то кого будемо запитувати?

У нормотворчій площині інститут є виконавцем проекту розвитку мінерально-сировинної бази до 2030 року, практично всі галузеві стандарти теж розробляються інститутом.

Крім вищезгаданого інститут володіє потужним сертифікованим лабораторним комплексом, унікальною експозицією взірців мінералів з родовищ корисних копалин України та світу, унікальною вторинною геологічною інформацією, що генерована плеядами науковців, та на якій грунтується розуміння про всю мінерально-сировинну базу держави.

І найцінніше – це звісно люди, які працюють в УкрДГРІ. Якщо інститут зникне – на повторне створення його аналогу з нуля підуть десятиліття і сотні мільйонів.

Які є реальні шляхи, інструменти, аби не допустити приватизації? Що будете робити, щоб не допустити приватизації? Ще не пізно вплинути на цей процес? Чи рішення остаточне і перегляду не підлягає?

До цього моменту ми провели значну кількість перемовин у експертному середовищі. Приємно вражений, що публічно виражають стурбованість ситуацією визнані фахівці з інших установ та організацій, з якими я особисто не знайомий. Зважаючи на те, що у сучасному інформаційному світі час «життя» новини дуже обмежений, вважаю що саме зараз правильний час максимально відпрацювати у публічній площині, напередодні завершення процедури передачі підприємства в управління Фонду. Ми підготували звернення у вигляді відкритих листів до Верховної Ради, Президента, Кабміну та РНБО щодо недопущення приватизації підприємства. Плануємо й інші заходи.

Переконаний, що приватизація галузевого інституту – шлях в нікуди. Необхідно прийняти державницьке рішення щодо зупинки даного процесу і екстрено надати фінансову підтримку.

Всім колективом віримо, що приватизація УкрДГРІ це прикра помилка, яка буде швидко виправлена.

Автор фото Валентин Кузан, The Gate Agency