Єгор Перелигін: ОГХК може стати титановим партнером для стратегічних союзників (Mind)
[В.о. Голови правління АТ «Обʼєднана гірничо-хімічна компанія» Єгор Перелигін дав інтервʼю виданню Mind*, в якому розповів про українську титанову промисловість, долю Іршанського та Вільногірського комбінатів, глобальні ринкові потрясіння та майбутню приватизацію компанії. Авторка – Ольга Заруба. Радимо до прочитання]
4 червня уряд призначив Єгора Перелигіна тимчасовим виконувачем обов’язків голови правління Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК) – найбільшого виробника титановмісної продукції в Україні, що перебуває у державній власності та в управлінні Фонду держмайна. До ОГКХ входять два великі підприємства: Іршанський гірничозбагачувальний комплекс (ІГЗК) у Житомирській області та Вільногірський (ВГЗК) – у Дніпропетровській. Обидва мають видобувні площі, кар’єри, збагачувальні фабрики, майданчики перевалки та багато іншої промислової інфраструктури.
Єгор Перелигін – не нова людина в компанії. Фонд держмайна вже залучав його до управління ОГХК, і це були не найкращі часи: НАБУ тоді звинуватила компанію у постачаннях ільменіту до рф, розкраданні коштів колишнім менеджментом, який керує компанією за призначенням ФДМУ.
Слідство триває, а компанія наразі переживає важкі часи. За даними ФДМУ, у 2023 році загальні збитки ОГХК становили 487 млн грн. Компанія має кредиторську заборгованість, проблеми зі збутом та експортом, а Вільногірська філія втратила перспективи видобутку через відсутність ліцензії на розробку. Цього року державну ОГХК спробують продати втретє.
При цьому на глобальному титановому ринку зараз теж неспокійно. З одного боку, точиться багато розмов про обмеження, накладені на російських гравців; з іншого – геополітичне протистояння між США та Китаєм знаходить своє відображення й у промисловій площині; окрім усього іншого, війна в Україні та зруйновані нею логістичні ланцюги ставлять перед європейським (й українським зокрема) видобувним сегментом багато додаткових викликів. Паралельно із цим корисні копалини почали фігурувати як аргумент під час обговорення, чому росія будь-що намагається захопити українські території, а Захід повинен максимально сприяти перемозі України над рф.
Що змусило Єгора Перелигіна очолити найвідомішого гравця української видобувної галузі в такому стані, як цей стан компанії перегукується з нинішньою кон’юнктурою ринку титановмісної сировини та в який спосіб новий менеджер планує виправляти ситуацію на підприємстві – про це та багато іншого розпитував Mind.
Про фінансові реалії компанії
– Чистий збиток ОГХК у 2023 році становив майже 487 млн грн, операційний – 311,6 млн грн, хоча у 2022-му ОГХК була прибутковою. З чим це пов’язано?
– У 2022 році перший квартал був успішним, бо тоді ще був додатковий ресурс, як-от кредит, курсова різниця, що й вплинуло на загальний фінрезультат. Потім стало складніше. Одна з головних причин збитковості – дуже важка логістика. Раніше ми працювали через порти України, швидко та вчасно, і вартість логістики становила $30–35 за тонну. Після початку війни та руйнування логістичних шляхів ця цифра зростала часом учетверо.
Далі – нерегулярне постачання електроенергії. А також простій товарів на території України, через що ми вчасно не отримували оплату за товар. У 2023 році проблеми з транспортуванням теж мали системний негативний вплив. Наш головний контрагент і споживач, готовий приймати відвантаження ільменітового концентрату, є тільки в порту Констанца (Румунія).
– Чому була така висока вартість логістики у 2023 році?
– Через те, що ми мали справу не з однією перевалкою і не з одним видом транспорту, ми комбінували – залізниця, авто, баржі, кораблі. На деяких ділянках маршруту були значні затримки – майже п’ять місяців по конкретних партіях. Це вплинуло на загальну кількість відвантаженого товарного концентрату та на фінансову ефективність експорту.
Коли торік були обстріли портової інфраструктури в Одеській області, на міст до Ізмаїлу утворювалася черга з тисяч залізничних вагонів. Не говорячи вже про ворожі удари по майданчиках і містах, де оброблявся та перевалювався наш вантаж. Товарна продукція потребувала додаткового очищення, адже доводилося боротися з проблемами вологості та забруднення. Це все впливало на собівартість.
– Окрім логістики, що ще спровокувало збитки в доволі успішному для більшості українських компаній 2023 року?
– Торік компанія мала значну кризу ліквідності. Також ми не змогли вийти на нормальне фінансування виробничої діяльності та здоровий операційний цикл. Кожен день починався з пошуку можливостей для виплати заробітної плати, податків і фінансування необхідного обсягу електроенергії для виробництва.
Зростання цін на енергоносії має руйнівний ефект для усіх гравців гірничодобувної промисловості. Сьогодні частка електроенергії в собівартості виробництва становить 33–38%, це забагато. Дуже важко витримати конкуренцію на світовому ринку, коли в гігантів галузі ці витрати менші.
Довідка Mind. У вересні 2023 року США запровадили попереджувальні санкції проти титанової продукції з росії, а саме – проти ВМСПО «Авісма». Попереджувальні, бо вони не містять прямої заборони закуповувати продукцію цієї компанії світовим споживачам з аерокосмічної галузі. Критично залежать від неї європейські виробники, тому ЄС не підтримав цю регуляцію – зокрема, з подачі Франції.
– Які основні показники споживання електроенергії потужностями АТ «ОГХК»?
– На піковому завантаженні обох філій, Іршанської та Вільногірської, – 40 МВт. (Це один середньостатистичний блок на ТЕС України. – Mind). З них: 5,1 МВт – це наші збагачувальні фабрики; 8,7 МВт – екскаватори, 20 МВт – гідротранспорт. Іще 6,2 МВт іде на забезпечення міст водою, освітленням та іншими побутовими потребами. Ми – містоутворювальні підприємства, тож маємо велике соціальне навантаження.
– У липні 2023 року, після тривалого простою, ОГХК запустила Іршанський ГЗК. Але обсяги виробництва ільменітового концентрату становили 15 000 тонн, це приблизно 4% від потужностей. Що завадило виробити більше?
– В Іршанську показник становив 8–10%, а не 4%. Номінальна потужність – 180 тис. тонн на рік. Не спрацювали так, як хотілося б, бо завадила кон’юнктура світового ринку. Наші філії випускають два види концентрату: сульфатний і хлоридний. На жаль, сульфатний концентрат демонстрував гірші показники на світовому ринку. Тож, Іршанська філія працювала тільки в режимі переробки наявного чорнового концентрату в чистову продукцію і відвантажувала готову продукцію зі складів. Зараз збагачувальний комплекс працює, але іршанські кар’єри зупинені.
Цьогоріч плануємо відвантажити мінімум 70– 90 тис. тонн для північноамериканського споживача та мінімум 30 тис. тонн для європейського ринку. З III кварталу плануємо запустити кар’єри.
На світовому ринку зараз профіцит сульфатного концентрату, тому іршанський продукт більш проблемний. Є питання до мінералогії товарного продукту, деякі параметри іршанського ільменіту значно знижують його привабливість. Наприклад, наявність такого мінералу, як марказит, та ще кілька факторів. Тому кон’юнктура була проти нас, а продавати «у мінус» було не правильно.
– Вільногірський ГМК – ваша друга філія – виробив 2023 року 53,4 тис. тонн продукції. Це третина від обсягу концентратів, які він може виробляти. З чим пов’язане недовантаження ВГМК?
– Якщо все буде добре, то маємо виконати 100% плану, але самі плани не відповідають історичним паспортним потужностям філії ВГМК. Вільногірські запаси закінчуються. Рудні піски стають біднішими за своїм вмістом. Щодо Іршанська, то там маємо набагато більше оптимізму.
– Яких і скільки концентратів було вироблено у 2023 році та який план на 2024 рік?
– 2023 року ми, як АТ «ОГХК», випустили 45 тис. тонн ільменітового концентрату та більш ніж 16 тис. тонн рутилового й цирконового концентрату разом. Також випускали дистен-силіманіт і ставроліт (мінерали, необхідні для виробництва вогнетривів у металургії. – Mind). У 2024 році плануємо випуск понад 210 тис. тонн ільменітового концентрату на обох філіях і сукупно майже 35 000 тонн рутилового й цирконового концентрату. Плюс дистен-силіманіт і ставроліт.
На жаль, у нас дуже застаріла техніка: основна – з 1970-х років, а новіша – з 1980–2000-х. Наприклад, наш роторний ТК-2 (розкривний комплекс – Mind) почав свій життєвий шлях на ВГМК наприкінці 1970-х, а наш «ротор» з Чехії приїхав на комбінат у 1989-му. Ми намагаємося ремонтувати техніку, модернізувати її там, де це можливо. У І кварталі 2024-го направили 37 млн грн на ремонтні роботи, але цього недостатньо для справжньої модернізації.
– Чи є якісь успіхи у 2024-му?
– На початку травня ми звітували про отримання чистого прибутку в розмірі 30,2 млн грн за підсумками І кварталу 2024 року. Позитивні фінрезультати стали можливими завдяки успішним продажам продукції на зовнішніх ринках, розширенню географії збуту й розбудові логістики.
Ми змогли реалізувати значні обсяги циркону, які були накопичені на складах. Так, у І кварталі цього року продали майже на 2200 тонн більше циркону, ніж за той самий час торік. Такий же позитивний тренд – з ільменітовим концентратом із Вільногірська: додали ще один логістичний маршрут у процес експорту ільменітових концентратів. Також маємо певний прогрес у деяких напрямках з нашими боржниками.
Про кон’юнктуру ринку
– Чому відбулося падіння цін на світовому ринку титановмісної продукції та чи вдалося його подолати?
– У 2023 році світовий ринок титанової сировини зазнав значного профіциту. За даними провідного ресурсу в титановій індустрії TZMI, профіцит був на рівні 380 тис. одиниць ТіО2 (оксид титану. – Mind). Це мало значний вплив на світове ціноутворення, а отже – спровокувало велику стагнацію і рецесію.
Головний «драйвер» сегменту концентратів – виробництво ТіО2 пігментів. Тож хімічна переробка являє собою приблизно 95% усього споживання ільменітових концентратів і титановмісних сировинних продуктів у світі. Тому саме виробники титанових пігментів формують ринок.
2024 року ринок має трохи активізуватися. Динаміка І кварталу дозволила дещо знизити прогнозований профіцит. Сегмент сировини для хлоридного процесу знайде баланс, а сегмент сульфатного процесу, на жаль, залишиться під тиском значного профіциту. Ринок у 2024 році буде на рівні 8,8 млн тонн одиниць ТіО2, що на 8,4% вище проти 2023 року. Загальний профіцит у 2024-му очікується на рівні понад 100 тис. тонн одиниць ТіО2.
Головним гравцем на світовій арені залишається Китай, який торік видобув 3,1 млн тонн ільменіту в TiO2 одиницях. Це приблизно 35–36% усього світового видобутку ільменіту.
Ринок циркону 2024 року перевищить 1,15 млн тонн, тобто буде стабільність без значних шоків або змін.
– Яка вартість титанових концентратів сьогодні? Хто готовий їх закуповувати?
– Кожен ільменіт має власні характеристики, власну хімію, власну мінералогію. Відрізняється і його призначення, система збагачення, вартість логістики тощо. Цьогоріч я спостерігав на ринку ціни на сульфатний ільменітовий концентрат від $220 до $280 за тонну FOB, бо він дуже фрагментований. Можемо сказати, що ціни загалом формуються за принципом «case by case» (окремо для кожного випадку). Хлоридний ільменітовий концентрат має вищі ціни, які перевищують $300 США за тонну FOB.
Логістика має дуже велике значення. Базис постачання вирішує все. Різниця в цінах FCA, FOB та CIF (різні умови постачання продукції покупцю. – Mind) дуже значна.
– У вересні минулого року США запровадили санкції щодо титанової продукції з рф. Як змінилася ситуація із закупівлями російського титану на світовому ринку? Чи можемо говорити про те, що споживачі в ЄС і США зменшують залежність від титанової продукції з рф? Чи є ризик того, що титан «Авісма» так і не стане non grata у світі?
– Є інформація, що титанова індустрія рф працює на максимальне виробництво титанової губки. Однак дані Геологічної Служби США говорять про значне недозавантаження потужностей. Тож насправді важко побачити, що там насправді відбувається.
Ворог імпортує сировину з В’єтнаму та Африки (таку інформацію публікував відомий ресурс FerroyAlloyNet). З відкритих джерел відомо, що Airbus продовжує закуповувати титанову губку в рф, але деталей щодо таких трансакцій немає. Розуміємо, що ця ситуація знаходиться на рівні геополітики, тому, не маючи необхідного масиву даних, коментувати ситуацію важко.
– Українського ільменіту, зокрема продукції ОГХК, зараз у росії немає?
– Я можу впевнено сказати, що ільменіт АТ «ОГХК» експортується до ринків Північної Америки та Чехії. У рф наш ільменіт не потрапляє. Цей концентрат в Україні підлягає регулюванню з боку Державної служби експортного контролю. Ми, як експортер, маємо отримувати відповідні дозволи.
Ба більше, існує необхідність застосування сертифікату кінцевого споживача та письмових гарантій від нього. Логістика суворо контролюється.
– Яких змін чекати на світовому ринку титановмісної сировини найближчим часом?
– Традиційно, Європа була системним гравцем у виробництві ТіО2 пігменту, але в останні п’ять років почала програвати позиції Китаю. Тож світ перебудовує свої вартісні ланцюги. Відкриваються нові родовища на інших континентах.
Нині в Європі майже відсутній видобуток титановмісної сировини та повністю відсутнє виробництво титанової губки. Україна може бути стратегічним партнером для Європи в довгостроковій перспективі. У нас є багато цікавих родовищ і проєктів. Є досвід та знання. Все це потребує інвестицій у поєднані з новими технологіями.
Сьогодні всі хочуть перебудувати свої виробничі, логістичні та вартісні ланцюги, щоб вийти в нову реальність «зелених» технологій і відновлюваної енергетики.
Чекаю великих змін на світовому рівні, оскільки цивілізований західний світ має ухвалити нові закони, стимулювальні пакети, запровадити законодавчі заборони тощо. Наприклад, у США The Inflation Reduction Act став важливим фундаментом для впровадження стимулювальних інструментів у гірничодобувній і переробній промисловості, зокрема у критичних мінералах. Цей закон підштовхнув і Європейський Союз до більш рішучих дій.
Урсула фон дер Ляєн ще 2023 року запропонувала прийняти європейський Critical Raw Materials Act для енергетичного переходу й забезпечення стратегічних галузей економіки таких, як медичні технології та аерокосмічне будівництво. Знадобилося понад рік, щоб отримати результат. Європейський Critical Raw Materials Act почав діяти з кінця травня цього року. Я вважаю, що такі законодавчі й регуляторні кроки дадуть гарний стимул титановій галузі. Це приверне нову хвилю інвесторів та операторів до критичних мінералів і стратегічних матеріалів загалом.
– Як зміниться структура покупців-постачальників, вартість титанових концентратів?
– Ільменітовий концентрат, як і всі титановмісні продукти, не є біржовим товаром і не має відкритих біржових торгів. Усі контракти укладають за принципом OTC («Over the Counter»). Це прямі контракти між операторами ринку по всьому вартісному ланцюгу: контрагенти домовляться між собою напряму, з огляду на свої виробничі потреби й плани та відповідно до хімічного складу й мінералогії сировини. На ринку існують довгострокові контракти, досить часто за принципом «offtake», звичайні контракти на фіксований термін та обсяг, і класичні «спотові» разові контракти.
Китай виробляє 67% світового обсягу титанової губки, що дорівнює 220 тис. тонн у 2023 році. Це зростання на плюс-мінус 22% у порівнянні з 2022 роком. Наразі китайські виробничі потужності завантажені на 84,6%. Японія забезпечує майже 90% імпорту титанової губки США, вона завантажила свої потужності на 92%.
Загалом у світі недозавантажено десь 20% усіх виробничих потужностей по титановій губці. Канада працює над відновленням виробництва титанової губки, також активним гравцем є Казахстан.
– А як щодо української продукції?
– Думаю, наші концентрати будуть легко змінювати вартість на $5–7–10 протягом року за тонну. Цікава ситуація буде в Європі щодо пігментної хімії. На початок року вартість тонни в середньому була на рівні 2800–3000 євро. Китай має більш конкурентне ціноутворення завдяки нижчій виробничій собівартості. Тому нині триває антидемпінгове розслідування у Брюсселі щодо імпорту китайського ТіО2 пігменту. Якщо це розслідування завершиться введенням тарифів із боку ЄС, європейська титанова галузь матиме гарний шанс на відродження. Зокрема, пігментна індустрія.
Про приватизацію ОГХК та судову тяганину
– Фонд держмайна знову оголосив про приватизацію ОГХК і виставив стартову ціну у 3,9 млрд грн, що більше стартової ціни 2021 року майже на 200 млн гривень. Проте в доларовому еквіваленті початкова вартість зменшилася зі $137,8 млн до $97,9 млн. Чи зацікавляться активом саме іноземні інвестори після такого його здешевлення?
– Мені здається, що ключова цінність АТ «ОГХК» – в наявному фундаменті компанії. Західним інвесторам може бути цікаво, якщо вони побачать майбутній потенціал і можливість залучити цей актив як свою ресурсну базу та переробні майданчики в Європі, з яких можливо стартувати в нові технології та виробництво нових продуктів у сегменті «downstream».
Україна може позиціюватися як плацдарм для створення європейського титанового кластеру. Це дасть можливість рухатися далі у вартісному ланцюгу.
Ті, хто зрозуміють стратегічну цінність і вигоду такого кластеру й можливості, які відкриває приватизація АТ «ОГХК», отримають конкурентні позиції на світовому ринку.
А щодо ціни, то вона затверджена відповідною процедурою, відповідними професійними методами оцінки.
– ОГХК стрімко втратила привабливість як актив через відсутність нових ліцензій на видобуток для Вільногірського ГМК в першу чергу. Які перспективи поліпшення ситуації?
– Усе, що треба, ми відпрацьовуємо з Фондом державного майна. Це їх відповідальність і правовий пріоритет. Ми не можемо впливати на процес та операційно не займаємося приватизацією. Там є чітка стратегія, але я не можу коментувати її. Це буде некоректно з мого боку.
– Ліцензій на видобуток домагається не управитель – Фонд держмайна, а суб’єкт виробничої діяльності, тобто ОГХК. Що ви зробили в цьому напрямку?
– Ще 2021 року ОГХК придбала спецдозвіл на Селищанську ділянку в Житомирській області. Нині ми працюємо над регуляторними й дозвільними питаннями, щоб просунутися в геологічній розвідці та в інших напрямках. Також у нас є додатково дві ідеї щодо розширення ресурсної бази у Вільногірську та Іршанську, але я зараз не можу про них публічно говорити. Також, якщо будуть цікаві аукціони зі спецдозволів, ми братимемо участь.
На правах реклами
КУПУЙ СПЕЦДОЗВОЛИ НА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ ТУТ
– Попри те що компанія іде на приватизацію, багато важливої інформації є недоступною. На «Прозорро» можна знайти лише звіти по деяких проведених закупівлях, самі торги непублічні. Як компанія визначає переможців і вартість послуг? Зокрема, цікавий кейс про закупівлю юридичних послуг на мільйони гривень при загальній збитковості філії.
– Ми, як акціонерне товариство, працюємо згідно з порядком про закупівлю та нашими річними планами. Працюємо через електронний майданчик «Закупівлі.про», який акредитований системою «Прозорро». Всі закупівлі більш ніж на 50 тис. грн відображаються в цій системі. У нас існує три види закупівель: відкриті торги, переговорна процедура та пряма закупівля.
Про юридичні послуги – якщо йдеться про арбітражний розгляд по поданих проти нас восьми арбітражних позовах, то, якщо я правильно пам’ятаю, закупівля пройшла переговорною процедурою. Ця компанія вже була ознайомлена зі справою, знала всі деталі та провела першу серію робіт. Це було логічне продовження співпраці в рамках захисту компанії в дуже стислий термін.
– Згідно із судовими реєстрами, ОГХК судиться з кредиторами за постачання різних видів продукції. Це десятки мільйонів гривень. ОГХК не здатна погасити кредиторську заборгованість? Чи це свідома тактика? Хто і як вирішує у компанії, кому оплачувати кредиторку, а кому – ні? Яка загальна сума штрафів та пені, стягнутих судами через борги перед кредиторами?
– Не можу назвати суми, але вона, безумовно, є, як і суди. Їх достатньо. Більшість із проблемних ситуацій виникла ще 2022 року, коли було незрозуміло, як розвиватиметься війна. З моменту, як я став першим заступником голови правління, протермінована кредиторська заборгованість за товари та послуги падає. За останні пів року – майже на 30%.
Водночас у нас є першочергові захищені платежі – зарплата, податки, платежі до бюджету. Потім те, що потребує виробничий цикл – електроенергія, техніка та інше. Потім послуги, що пов’язані з видобувними роботами. Іще є кредитне навантаження. З кимось ми ведемо перемовини та домовляємося, з кимось судимося далі.
До кожного маємо різний підхід. У нас є юридична й фінансова служби, комісії, робочі групи, правління, тому кожен випадок розглядаємо індивідуально.
– ОГХК має поточну заборгованість із виплати зарплати майже у 3 млн грн. Працівники скаржаться на затримку виплат і відправлення у простій певних категорій робітників. Чому не вдається завантажити виробництва й забезпечити зайнятість колективу?
– 3 млн грн – я не розумію, звідки ця цифра. На підприємстві немає і не було простроченої заборгованості із заробітної плати. Виплата зарплат – один із пріоритетів. Нарівні з податками та платежами до бюджету. Це дві захищені статті. Бувають часткові затримки, максимум на 7–10 днів, коли ми очікуємо на надходження грошей за відвантажений товар.
Щодо простою – ми знаходимо оптимальні шляхи для пріоритезації процесів виробництва. Якщо якась ділянка не відповідає ринковим потребам, ми її не задіюємо. На Вільногірську завжди потрібні люди. Там завжди є задіяні ділянки та видобувні або виробничі сегменти. Іршанськ виробляє монопродукт, там процеси простіші. Зараз ті з наших працівників, які мають право на бронь від мобілізації, згідно із законодавством, її отримують.
– По завантаженості виробництва філій можна сказати, що компанія майже не виробляє продукцію. Проте є інформація, що ОГХК реалізує продукцію Демурінського ГЗК. З чим пов’язана така кооперація? Невже керівництво ДемГЗК не справляється зі збутом, а в ОГХК немає чого продавати?
– Вільногірськ максимально завантажений, Іршанськ працює на збагачувальний цикл. Щодо Демурінського ГЗК – ми різні суб’єкти господарювання, і ми нічого не реалізуємо для наших колег. Вони знаходяться в системі ФДМУ. Я не можу коментувати їхню діяльність. Ми комерційно не співпрацюємо. Але ми всі працюємо в одній галузі. Якщо є необхідність підставити плече консультативно або в питаннях технології видобутку та переробки, ми завжди раді допомогти.
– Як швидко може відбутися приватизація? Чи є зацікавленість серед інвесторів? Хто вони?
– Підприємство не є молодим, воно виснажене технологічно та ресурсно. Але є перспектива ефективної роботи. Це потребує інвестицій і приватного капіталу.
У період війни важко прогнозувати, хто і як оцінюватиме привабливість. Як на мене –компанія має привабливість, бо я розумію потенціал того, що можливо побудувати на базі АТ «ОГХК» у майбутньому. Я також розумію, що є шанси стати титановим партнером для наших стратегічних союзників і цивілізованого світу загалом. Ми намагаємося зробити актив привабливішим і маємо деякі результати. Я вірю в необхідність та можливість залучення приватного капіталу.
Про особисте
– Яка ваша місія у компанії. Хтось тисне на вас при прийнятті рішень?
– Перше та головне – операційна стабілізація всіх виробничих процесів і налагодження довгострокової та ефективної комерційної політики. Далі моя місія в тому, щоб зробити свій внесок у порятунок та розвиток української титанової галузі загалом.
Чи тисне хтось на мене? Ні.
– Із серпня 2021 до квітня 2022 року ви вже керували ОГХК. Чому вас звільнили?
– Моїм роботодавцем був і є Фонд державного майна. За контрактом закінчити зі мною трудові відносини – це було їхнє право.
– Під час вашого першого перебування у правлінні ОГХК, НАБУ розпочало справу щодо продажу продукції компанії в росію через посередників. Це, на думку слідчих, завдало збитків компанії. Ви у своїх попередніх інтерв’ю підтверджували, що продукція ОГХК потрапляла на ВСМПО «Авісма». Хто тоді ухвалював такі рішення і якою була ваша позиція? Ви попереджали правоохоронні органи про такі постачання?
– Це питання стосується попереднього керівництва компанії. У мене деталей не було й немає. Знаю, що зараз триває досудове розслідування. Щось коментувати буде некоректним із мого боку.
– У березні 2023 року ви повернулися на посаду першого заступника голови правління. Чому погодилися?
– У березні 2023 року я повернувся як член правління АТ «ОГХК». Першим заступником правління я був наприкінці вересня 2023-го. Моє рішення було простимульовано дуже простими факторами: я добре розумів, що треба зробити для того, аби стабілізувати ситуацію в компанії, мені вистачало експертизи у виявленні та розв’язанні проблем.
Я бачив і бачу можливість не тільки в підтримці ефективної роботи, а й у розвитку компанії та прибутковості. Також є варіанти виходу на нові ринки. Головний чинник, який сприяв цьому рішенню з мого боку, – емоційна пов’язаність із нашим підприємством.
– Відомо, що ФДМУ пропонував вам очолити Демурінський ГЗК. Тоді ви не працювали в ОГХК. Чому відмовилися?
– Так, мені пропонували. Відмовився, тому що для мене важливо розуміти, що я можу розв’язати проблему й вивести компанію у розвиток чи прибуток. Тут я не був у цьому впевнений. Також за сімейними обставинами я не міг посісти цю посаду.
– Хто зараз керує ОГХК? Ви чи Дімітрій Каландадзе? Як розподілена відповідальність за рішення між вами в компанії?
– Компанією керує колегіальний орган – правління, що на сьогодні складається з трьох осіб. Ми всі маємо один голос у правлінні та намагаємось ухвалити рішення як єдина команда. І безумовно, ми співпрацюємо з Фондом держмайна в усіх стратегічних питаннях і маємо живу комунікацію.
– Де можна ознайомитися з декларацією про ваші доходи в ОГХК?
– Я зараз працюю в рамках вимог чинного законодавства, якими не передбачено декларування моїх доходів.
– Скільки ви отримуєте за свою роботу в компанії? Назвіть повну оплату, приміром, за квітень і з чого вона складається?
– Сьогодні мій місячний дохід становить 143–145 тис. грн на місяць після всіх податків. У квітні я отримав 126 тис. грн, оскільки був відкритий лікарняний. У мене немає премій або бонусів.
– Яким ви бачите майбутнє компанії? Чи вдасться відновити її довоєнний статус на світовому ринку? Що для цього потрібно?
– Довоєнний статус – важке питання. Треба розв’язати проблеми логістики, без неї не вийде повернути минулі показники. Також є болючим питання зростання цін на електроенергію. Компанія може бути прибутковою та працювати ефективно. У воєнних реаліях це буде невеликий прибуток, але він може мати місце.
Ключове для нашого успішного розвитку – ресурсна база, нові технології, довгий капітал і довгострокові системні контракти.
Авторка Ольга Заруба.
Фото з особистого архіву Єгора Перелигіна.
Оригінал опубліковано за посиланням.
*В розділах Надра інших , Говорять компанії , Говорять асоціації деякі публікації/новини/прес–релізи компаній–надрокористувачів, асоціацій у сфері надрокористування та інших медіа можуть відтворюватися дослівно. В разі передруку редакція не здійснює додаткову перевірку викладеного, покладаючись на першоджерела.