Ігор Коломойський: Мене заґратували, аби не міг повернути Укрнафту (УНІАН)

Бізнесмен Ігор Коломойський (на фото) уже понад рік перебуває під арештом у слідчому ізоляторі, а ще довший час – не спілкується з медіа. УНІАН^* вдалось передати найвідомішому в’язню України питання через його адвокатів – і на частину з них, що стосуються гучного скандалу довкола Укрнафти, колись один з найвпливовіших українців надав відповіді.

УНІАН: Під час повномасштабного вторгнення вас позбавили найбільших (після націоналізації ПриватБанку) активів – найширшої мережі АЗС в Україні. Як ви особисто сприймаєте “експропріацію” Укрнафти та Укртатнафти?

Ігор Коломойський: Варто сказати, що відчуження у власність держави акцій Укрнафти та Укртатнафти не було рішенням військового командування.

Через протиправне рішення Ставки Верховного Головнокомандувача військове командування було вимушене зробити це. Хоча за законом “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного або надзвичайного стану” Ставка не уповноважена приймати подібні рішення – та вона навіть не згадується в цьому законі.

Так само і наказ Верховного головнокомандувача ЗСУ від 6 листопада “Про рішення ставки верховного головнокомандувача ЗСУ від 5.11.2022”, яким він зобов’язав командування військових частин прийняти накази про відчуження у власність держави акцій Укрнафти та Укртатнафти – є перевищенням повноважень за законом.

За вашою інформацією, хто був справжнім ініціатором цього рішення?

Жодному військовому на 9-му місяці війни не могла б прийти в голову думка позбавити акцій понад 13 000 фізичних та юридичних осіб, акціонерів Укрнафти. Про це в травні 2023 року, вже після захоплення контролю на Укрнафтою, сказав в зверненні до КМУ тодішній міністр оборони Резніков.

Міноборони в листі з його підписом визнало, що здійснення непритаманних для Міноборони та ЗСУ функцій з управління корпоративними правами держави в господарських товариствах є суттєвим викликом для нього, що відволікає обмежені людські ресурси та час. Тому Міноборони й пропонувало Кабміну передати акції Укрнафти та Укртатнафти в управління Міненергетики.

Тобто зміст цього листа доводить той факт, що Військове командування не мало підстав і необхідних функцій та не було зацікавлено у відчуженні акцій Укрнафти, мати контроль на нею, а діяло в інтересах інших зацікавлених осіб, які банально використали воєнний стан та його спеціальний режим, щоб незаконно позбавити акціонерів Укрнафти та Укртатнафти прав власності на їх пакети акцій.

Лист Міноборони зʼявився на підставі звернення Головнокомандувача ЗСУ, в якому Залужний аргументовано попросив позбавити ЗСУ управління цими акціями. Але особливого бажання підписати листа у Резнікова на той час не було, бо одразу після переходу акцій у власність Міноборони і призначення Корецького, Укрнафта без проведення конкурсу підписала контракт з юридичною компанією Резнікова “Астерс” майже на 120 мільйонів гривень. Непоганий корупційний тандем вийшов.

Чи потребував державний Нафтогаз усунення 13 тисяч приватних акціонерів задля збільшення контролю над компанією?

Всім відомо, що 50%+1 акція Укрнафти з 1998 року належать державному НАК “Нафтогаз України”, Наглядову раду Укрнафти до листопада 2022 року очолював також представник НАК “Нафтогаз України”. Держава належним чином була представлена в органах управління Укрнафтою, мала контроль над нею та була здатна провести будь-яке потрібне військовим управлінське рішення.

Приватні акціонери в цій Наглядовій ради мали 2 голоси з 11 і не могли перешкодити державі приймати потрібні рішення.

Яким відсотком акцій Укрнафти володіли особисто ви напряму або опосередковано? І хто ці інші приватні акціонери, які постраждали від відчуження їхніх акцій?

Для розуміння. Мені особисто напряму належить лише 50 штук акцій Укрнафти, ще близько 13% мені належить опосередковано, близько 28% акцій належать моїм партнерам. Решта акцій, не враховуючи 50% пакет Нафтогазу – це дійсно 13 000 акціонерів, фізичних та юридичних осіб, в тому числі більше двох сотень юридичних осіб, з яких значна кількість іноземних компаній, а також недержавні пенсійні фонди України, інвестиційні компанії України, а також більш 12 000 громадян України, серед яких значна частина – це діючі та колишні працівники Укрнафти, члени їх родин, які починаючи з 2003 року регулярно отримували дивіденди від Укрнафти.

Ці люди стали заручниками та потерпають від протиправних дій корупціонерів у владі, дії яких були фактично спрямовані проти мене. До речі, Сергій Корецький в погоні за фінансовими результатами неочікувано реалізував природний газ в обсязі 600 мільйонів кубічних метрів, що належав Укрнафті та був видобутий компанією в 2007-2013 роках. Акціонери Укрнафти очікували завершення судових спорів щодо цього газу більш 10 років, за наслідками 2022 року мали право на дивіденди  від прибутку, отриманого від його реалізації (а це за цінами грудня 2022 року – більше 15 мільярдів), але корупціонери вирішили по іншому: відібрали акції, реалізували газ, 30% прибутку від якого спрямували до бюджету, а 70 % – лишили в  повному розпорядженні директора Корецького, який витрачає ці кошти на власний розсуд.

Окрім рішення Ставки, якими законодавчими важелями користувались під час передачі Укрнафти та Укртатнафти?

Яким би рішенням Ставки не прикривались, але накази вилучити акції Укрнафти та Укртатнафти є злочином.

Станом на листопад 2022 акції не входили до переліку того майна, яке за Законом “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” могло стати військовим за рішенням командування. Закон передбачав можливість відчуження з приватної власності для потреб війська матеріально-технічних засобів, включно із транспортними засобами, будівлями, обладнанням, сировиною.

Коли під час судових справ стало зрозуміло, що законом дії військових неможливо виправдати, тоді акції внесли до переліку військового майна. Але відбулось це лише завдяки прийняттю Закону 22.05.2024 – тобто через понад півтора роки після примусового відчуження належних інвесторам Укрнафти та Укртатнафти акцій.

Всі розуміють, що закон не має зворотної дії в часі, тому дії всіх причетних до обкрадання акціонерів Укрнафти та Укртатнафти мають бути в умовах воєнного часу кваліфіковані як мародерство.

Поясніть. Підприємства були відчужені на час воєнного стану чи націоналізовані?

Військових було банально використано через особисте бажання президента незаконно заволодіти акціями та контролем над Укрнафтою та Укртатнафтою. Під час своєї промови в Верховній Раді, присвяченій Плану стійкості, Зеленський ствердно та недвозначно заявив, що Укрнафта пройшла процедуру націоналізації, хоча офіційні документи говорять про інше. За документами акції були “тимчасово відчужені” військовими на час воєнного стану.

За Конституцією, націоналізація взагалі-то можлива, але виключно як виняток – з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Та спеціальний Закон “Про режим іноземного інвестування” передбачає, що іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Тобто про жодну націоналізацію акцій Укрнафти, що належали іноземним юридичним та фізичним особам, в тому числі під час війни, за законом взагалі розмову не можна вести.

Але у своєму виступі президент проговорився – видав, як то кажуть, “за Фрейдом” – істині мотиви того, що відбулося, визнавши, що у випадку з акціонерами Укрнафти та Укртатнафти влада дійсно вчинила спробу здійснити незаконну націоналізацію, прикрившись потребами військових та наявністю воєнного стану.

Офіс Президента використав військових для досягнення своєї мети – рейдерського захоплення контролю над Укрнафтою та Укртатнафтою.

В пресі були повідомлення, що Укрнафта та Укртатнафта відмовлялись постачати пальне армії. Можливо, саме це і стало причиною відчуження?

Ви не знайдете жодного пояснення дій військових або претензії військових до Укрнафти або Укртатнафти станом на 06.11.2022 року, висловлених самими військовими.

Натомість, вже після захоплення контролю над Укрнафтою та Укртатнафтою в листопаді 2022 року, намагаючись пояснити рішення військових, на той час заступник керівника Офісу Президента Ростислав Шурма відверто збрехав, що причиною подібного рішення стала відмова Укрнафти постачати пальне українській армії. Звинувачення серйозне.

Чи були надані для ознайомлення якісь документи на підтвердження цієї версії? Ні, жодного документа не надали ані Шурма, ані Міноборони в процесі судового розгляду справ за позовами акціонерів. Жодного, тому що фактів таких відмов не існувало.

Навпаки, впродовж 2022 року Укрнафта та Укртатнафта не лише безоплатно забезпечували пальним та іншою допомогою Сили оборони – ці компанії також надавали за відповідним запитом допомогу волонтерам, комунальним службам, благодійним організаціям.

Про які обсяги допомоги мова?

Укртатнафта після початку війни забезпечила постачання для військових нафтопродуктів на суму близько 3 мільярдів гривень, навіть не укладаючи договорів з Міноборони і не розмірковуючи над цінами. Документальне оформлення цих операцій проводилось вже після відвантаження, ніхто не поспішав рахувати прибутки та піаритися на цьому, а намагалися виробляти для країни нафтопродукти в умовах постійних ракетних обстрілів.

На той час лише Укртатнафта забезпечувала відповідним пальним літаки та галікоптери військових. А оскільки тоді використовувалась застаріла військова техніка, то було прийнято рішення в Укртатнафті реорганізувати виробничий процес, щоб випускати бензин стандарту А80.

Укрнафта, так само, однією з перших наприкінці лютого 2022 року відреагувала на звернення Уряду та сплатила авансом податків на суму більше мільярда гривень, а на початку квітня 2022 – перерахувала до бюджету 450 млн грн. як частину прибутку, що припадала на пакет акцій НАК “Нафтогаз України” за результатами 2021 року. Це було зроблено правлінням Укрнафти взагалі без рішень акціонерів, оскільки це було проявом розуміння складної ситуації, в який опинилася країна.

В 2022 року Укрнафту вже добре знали такі благодійні фонди як “Повернись живим”, Армія та десятки інших фондів. Правління Укрнафти допомагало ЗСУ, ТРО, ДСНС, Національній гвардії. Були безоплатно виділено мільйони літрів бензину та дизелю в якості благодійної допомоги, передавались значні обсяги будівельних матеріалів, транспортні засоби, електроніка, амуніція, оргтехніка тощо.

Тодішній склад Наглядової ради Укрнафти та її очільник у 2022-2023 роках неодноразово підтверджували, що фактів відмови у постачанні нафтопродуктів військовим впродовж 2022 року не було, відповідних скарг або претензій до Укрнафти з боку військових також не було.

Так само, володіння НАК “Нафтогаз України” пакетом акцій Укртатнафти розміром 43% надавало їй як акціонеру право в порядку корпоративного управління проводити через правління Укртатнафти будь-які рішення, необхідні військовим. Між Нафтогазом та Укртатнафтою в 2022 році не існувало проблем у взаєморозумінні відносно питання допомоги військовим.  

Яка зараз ситуація з забезпеченням пальним Сил оборони з боку Укрнафти та Укртатнафти?

Як виявилося, після примусового відчуження акцій Укрнафти та Укртатнафти ці підприємства не почали працювати на безоплатне забезпечення пальним ЗСУ, а стали об’єктом низки корупційних скандалів за безпосередньої участі новопризначеного керівника Сергія Корецького.

Пальне для Збройних Сил України з листопада 2022 року надається Укрнафтою не безоплатно, а на платній основі через укладання звичайних договорів поставки за ринковими цінами. При цьому частка продажів Укрнафти, що приходиться на структури Міноборони, за 2023-2024 роки не перевищувала 25%, тобто Укрнафта працює як звичайний суб’єкт підприємницької діяльності  на ринку.

Тобто, Міноборони і держава від цього не виграли. Чому так, на вашу думку?

Як не дивно, до 06.11.2022 Міноборони (чия закупівельна діяльність впродовж 2022-2023 років регулярно супроводжувалася корупційними скандалами, що зрештою призвели до звільнення його очільника – міністра Олексія Резнікова) придбання нафти/нафтопродуктів у Укрнафти не цікавило. В дійсності, перші закупівельні контракти між Укрнафтою та Міноборони були укладені лише після того, як Наглядову раду Укрнафти очолив підконтрольний Офісу Президента чиновник Олександр Грибан, якому невдовзі після цього НАБУ вручило підозру.

Тому мене не дивують численні повідомлення ЗМІ про корупцію в державній Укрнафті, переплату з боку Міноборони на користь Укрнафти зайвих коштів в обсязі 2,3 млрд грн під виглядом незаконно нарахованого ПДВ, приклади співпраці державної Укрнафти із сумнівними партнерами та структурами родинного бізнеса теперішнього очільника Укрнафти.

Впевнений, вже в недалекому майбутньому акціонери Укрнафти зможуть виставити обґрунтований рахунок всім причетним за пограбування Укрнафти під час війни.

Доволі пасивна на даний момент позиція вертикалі антикорупційних органів в цьому питанні з часом різко зміниться – десятки мільйонів гривень, витрачених на піар неіснуючого “успіху”, будуть не здатні захистити винних осіб від відповідальності.

Історія складна, заплутана та супроводжується судовими процесами. На вашу думку, якими були справжні мотиви того, що сьогодні відбувається, і саме в такий спосіб?

Справжні причини незаконного позбавлення 13000 акціонерів акцій Укрнафти були детально розкриті мною в повідомленні про злочин, поданому мною наприкінці вересня 2024 року до НАБУ.

Ці причини не мають нічого спільного із законом, позицією або бажанням військових, це банальне рейдерське захоплення активів з метою збагачення. Замовники цього дійства навіть не приховували своїх намірів і ввели до складу оновленої Наглядової ради своїх представників.

Нагадаю, після захоплення акцій Укрнафти навіть НАК “Нафтогаз України” був усунутий від управління Укрнафтою – його представників виключили зі складу Наглядової ради, а новий склад сформували з осіб, більшість яких була безпосередньо пов’язана з Офісом Президента України. Формально їх назвали представниками Міноборони, але насправді вони не мали жодного зв’язку з військовими.

З того часу Укрнафта стала “годівничкою” корупціонерів від влади та притулком для підозрюваних НАБУ, яким влада надала можливість в умовах кримінального переслідування за корупцію отримувати надвисокі заробітні плати за рахунок коштів Укрнафти.

Справжні причини та події незаконної “націоналізації” вже мали б бути предметом дуже цікавого досудового розслідування НАБУ, якби не позиція самого НАБУ. Саме воно восени цього року вирішило, що розслідувати зловживання з боку Президента та його оточення не на часі.

Коли ви звернулися до НАБУ, як ви описували ситуацію?

В своєму повідомленні НАБУ я досить детально розкрив обставини, за яких влітку 2022 року отримав від Ростислава Шурми пропозицію “добровільної” відмови від акцій Укрнафти та Укртатнафти. Зі слів Шурми це виглядало як пропозиція від президента та керівника Офісу Андрія Єрмака, від якої я нібито не міг відмовитися: акції Укрнафти та Укртатнафти в обмін на мирові угоди в судових справах за позовами ПриватБанку до мене, включно із тими справами, що розглядаються в міжнародних судах.

На початку цих перемовин моє громадянство України стало предметом цього шантажу,  а після отримання від мене відмови добровільно передати акції, президент таємно позбавив мене громадянства.

Після цього в мене також відібрали акції Укрнафти та Укртатнафти, а мене запроторили за грати, аби обмежити мені можливість оскаржувати відібрання активів.

Ці обставини, а також роль у захопленні Укрнафти та Укртатнафти інших чиновників, чиї посади належать до категорії “А” (найвище керівництво, – ред.) державних службовців, таких як: Артем Шило (керівник департаменту СБУ, якого нещодавно затримували в іншій справі – про завдання багатомільйонних збитків Укрзалізниці), народний депутат Данило Гетманцев (помічник колишнього народного депутата Володимира Сівковича, підозрюваного у державній зраді), екс-міністр оборони Олексій Резніков та багато інших топпосадовців, які сприяли встановленню контролю над Укрнафтою та Укртатнафтою, – стало предметом мого звернення до НАБУ.

Якою була реакція?

Позиція НАБУ в справі за моїм зверненням в черговий раз ставить питання про стан незалежності цієї антикорупційної установи та його готовності виконувати закон, не озираючись на очікування чи бажання Офісу Президента.

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс (КПК) передбачає, що відомості за усіма заявами про злочини мають вноситись в Єдиний реєстр досудових розслідувань, після чого, власне, і починається слідство. Відтак, отримавши мою заяву, НАБУ повинно було впродовж 24 годин розпочати досудове розслідування. Натомість детектив НАБУ, пославшись на те, що рішення Ставки Верховного Головнокомандувача про націоналізацію Укрнафти та Укртатнафти не було скасовано господарськими судами, відмовився розпочинати перевірку фактів, основним з яких є вимагання акцій в обмін на вплив на судові справи за позовами ПриватБанку до мене.

Якими були ваші подальші дії?

Після того, як досудове розслідування не було розпочате у встановлений КПК строк, я подав скаргу до Вищого антикорупційного суду.

15.10.2024 суддя ВАКС, перевіривши зміст повідомлених мною на адресу НАБУ відомостей, констатував, що частина злочинів, про які в ній ідеться, належить до компетенції цього суду, а відтак і до підслідності НАБУ. З огляду на це суддя зобов’язав НАБУ розпочати слідство за моєю заявою.

Однак 21.10.2024 той самий детектив, який до цього відмовився починати досудове розслідування, вніс до ЄРДР відомості нібито на виконання ухвали слідчого судді ВАКС, однак з-поміж усіх перелічених у ній кримінальних правопорушень, якими супроводжувався процес захоплення Укрнафти та Укртатнафти, обрав лише один: протидія господарській діяльності (стаття 206 КК).

Чому, на вашу думку, детектив НАБУ сконцентрувався саме на цій статті?

Таку кваліфікацію детектив обрав не випадково, а для того, аби уникнути виконання свого службового обов’язку – здійснювати розслідування допущених в оточенні президента зловживань (стаття 206 КК не належить до компетенції НАБУ). Тому уже 30.10.2024 я заявив йому відвід одразу ж, як тільки дізнався, що саме йому доручено здійснення досудового розслідування у розпочатому кримінальному провадженні.

Очевидно, що, оскільки частина кримінальних правопорушень, про які було подано заяву, за якою розпочато слідство, підсудні ВАКС (це встановив слідчий суддя, розглядаючи скаргу на бездіяльність НАБУ), то заяву про відвід детективу також має розглядати слідчий суддя цього суду. Однак мою заяву про відвід детективу було повернуто через те, що злочин за ст. 206 КК не підсудний ВАКС.

На ухвалу про повернення заяви про відвід мною було подано апеляційну скаргу, розгляд якої було призначено на 13.11.2024. До початку судового засідання прокурором САП було подано для долучення до матеріалів справи постанову про визначення підслідності у кримінальному провадженні за БЕБ. Винесена постанова була датована днем судового засідання – 13.11.2024. Таким чином, прокурор САП вирішив врятувати детектива: оскільки НАБУ справу не розслідує, то і відводити вже немає кого. Апеляційна палата ВАКС свідомо на це уваги не звернула і вирішила, що наявність цієї постанови виправдовує рішення слідчої судді, яка 01.11.2024 повернула заяву про відвід.

Що будете робити далі?

Наразі я звернувся до директора НАБУ із зверненням, в якому наполягаю на виконанні ухвали слідчого судді, винесеної ще 15.10.2024, у повному обсязі. Чекаю на його відповідь.