Що п’є Миколаївщина і чому вода в громадах може бути небезпечною (МикВісті)

Вода – основа життя і її якість дуже важлива. Проблеми водопостачання залишаються нагальними для населених пунктів України, зокрема Миколаївської області. Зміни клімату, війна та руйнування Каховської ГЕС значно загострили цю проблему, залишивши багато громад без доступу до надійних джерел води. 

«МикВісті»^* (авторка Альона Коханчук) вирішили розібратися, яку воду споживають жителі області і як у селах та містах намагаються покращити питання водопостачання. Про те, чому вода в громадах області несе загрозу для здоров’я читайте далі у матеріалі.

Від чого залежить якість води?

Говорячи про якість води, яку п’ють жителі Миколаївщини, перш за все потрібно враховувати географічне розташування нашої області. Адже склад води напряму залежить від природних пластів, через які проходить.

Відповідно до регіональної доповіді про стан навколишнього середовища на Миколаївщині за 2023 рік, централізованим водопостачанням з поверхневих джерел (річки: Південний Буг, Синюха, Інгул) забезпечені п’ять міст області. Однак  більшість сільських населених пунктів та райцентрів області для питних потреб користуються виключно підземними водами.

Сам процес формування підземних вод на території нашої області складний через клімат, особливості рельєфу, типи порід, їх здатність пропускати воду та утримувати її. Як показують дослідження, майже половина із всього водовідбору області — це води з підвищеною мінералізацією. Крім того, дослідження ресурсів підземних вод проводили ще у радянські часи і оцінити реальні запаси води складно. 

«Це є особливістю нашої степової території, нашої геологічної будови. І склад порід такий, що і самі підземні води містять в собі хлориди та сульфати, а також загальну жорсткість через вміст певних порід, які змиваються і потрапляють у підземну воду. В нас підземні води на великій глибині зазвичай високомінералізовані. У більшості фіксуються перевищення по кількості сульфатів та хлоридів»,  — розповідає доцентка кафедри садово-паркового господарства та екології Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка Інна Тимченко.

Якщо говорити про поверхневі води (річки, озера, водосховища), то Миколаївщина вважається маловодним регіоном, який розташований у зоні недостатньої та надзвичайно низької водності. Якість води у річках, з яких постачають воду громадам області, теж не найкращої якості. Дослідження води, яку відібрали на 15 точках контролю, демонструють, що у річках Миколаївщини є перевищення по: рН, натрію, магнію, сульфатам, жорсткості та сухому залишку.

«Ми бачимо, що така ж ситуація і з поверхневими водами по сульфатам і хлоридам, тому що все це взаємопов’язане. Кліматичні зміни підсилюють цю ситуацію. Чим більше випаровування — тим більше може бути мінералізація води. Також відбувається підпір морської води.  Ми це бачимо по річці Південний Буг, де до Вознесенську через підпір морської води збільшується солоність, тобто збільшується мінералізація. І перш за все фіксується перевищення сульфатів та хлоридів. Це процес, який важко зупинити, тому що кліматичні зміни ми ніяк не зупинимо. Буде зменшуватись природний стік річки і буде підвищуватись опір морської води», — говорить Інна Тимченко.

Екологиня зазначає, що на склад води в річках впливає багато чинників, включаючи кліматичні зміни. Також на річки сильно впливає техногенне навантаження, тобто, як людина їх використовує. Станом на 2023 рік на Миколаївщині нараховується 26 підприємств, які використовують воду, а потім скидають її назад у річку.

Найбільше умовно чистих без очищення зворотних вод в області скидає «Південноукраїнська АЕС» Держпідприєства «НАЕК «Енергоатом», до складу якого належать Олександрівська ГЕС та Ташлицька ГАЕС. Також  до річок потрапляє забруднена вода, або недостатньо очищена вода, від діяльності підприємств комунальної сфери.

«Всі впливи, які можуть бути на річку — це і використання води для зрошення, використання для енергетичних потреб. Наприклад, використання Південного Бугу для охолодження. Після охолодження реакторів для води властиве підвищення температури і мінереалізація, особливо по сульфатам. Крім того, не забуваємо, що в річку скидається багато стічних вод, очищених, або зовсім не очищених і це також впливає на її стан. Також змивається з полів при використанні добрив, пестицидів і так далі. Всі ці процеси будуть впливати на її стан», — додає Інна Тимченко.

Що є у воді, яка подається жителям Миколаївщини?

Як вже зазначалось, географічне розташування регіону та людська діяльність напряму впливають на якість води, яку потім подають користувачам. Але людина не має пити забруджену воду. Перед тим, як доставити її до споживача, водоканали чи інші організації, які відповідають за водопостачання, мають її очистити, щоб вона відповідала Державним санітарним нормам (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

Держпродспоживслужба, яка перевіряє воду на об’єктах водопостачання та водовідведення, надала «МикВісті» дані щодо перевірки води за минулі роки.

У 2023 році фахівці дослідили зразки води з 339 об’єктів централізованого водопостачання (водопроводів) та 346 об’єктів децентралізованого (255 шахтних колодязів та 91 пункт розливу та бювети). Було досліджено 564 проби питної води, з яких не відповідало за мікробіологічними показниками 249 проб (44,1%) та 428 проб — за санітарно-хімічними (75,9%).

У 2024 році проводились лабораторні дослідження води на підприємствах, які постачають питну воду населенням, але самостійно не перевірили якість води. З 335 проб — мікробіологічними показниками не відповідають 140 проб (41,8%), а санітарно-хімічними не відповідають 268 проб (80,0%). У пункти розливу, бюветах, та шахтних колодязях з 114 відібраних проб води — не відповідає вимогам за мікробіологічними показниками 26 проб (22,8%), за санітарно-хімічними — 50 проб (44,0,2%).

Дослідження води у громадих Миколаївщини у 2024 році. Скриншот документу

У більшості пробах води виявили порушення за показниками: сухий залишок, сульфати, жорсткість води, хлориди. Але давайте розберемося що це.

Сульфати та хлориди — це солі, що містяться у воді. Сульфати можуть впливати на смак води та викликати подразнення шлунку у високих концентраціях, а хлориди — спричиняти корозію труб. В Україні встановлено гранично допустимий рівень у 250 мг/л для кожної з цих сполук.

Жорсткість води залежить від вмісту солей кальцію та магнію. Якщо їх концентрація перевищує норму (до 7 ммоль/дм³ згідно з Державними санітарними нормами), вода вважається жорсткою і може бути шкідливою. Вона негативно впливає на шкіру та волосся, погіршуючи їхній стан. Що стосується сухого залишку у питній воді — то це кількість розчинених мінеральних і органічних речовин, що залишаються після випаровування води. Його норма для питної води становить до 1000 мг/л.

Як зазначає екологиня Інна Тимченко, загальна мінералізація та жорсткість води може впливати на нирки та провокувати камені.

«Коли багато солей у воді, то вони можуть затримуватись в організмі. Ще є такі відомості, що велика кількість солей може впливати на кишківник, викликати розлад шлунку», —  зазначає вона.

Однак більшого впливу на організм можуть завдати хімічне забруднення води, або забруднення важкими металами, нітратами та іншими токсичними речовинами. Саме це є однією із загроз в умовах війни.

«Зараз під час воєнних дій фіксують велику кількість в ґрунтах, в місцях обстрілів, після Каховської ГЕС, велику кількість арсену в ґрунтах, поверхневих водах. А також інших важких металів, які з часом можуть потрапляти у підземні води. Вони на сьогодні в зв’язному стані. Навіть на сильно обстріляних полях навряд чи ці метали мігрують у підземні води. Це довгий процес, який можна очікувати, якщо не буде оновлення ґрунтів та використання покривних культур для вилучення цих металів», — додає Інна Тимченко.

Миш’як у воді Галицинівської громади

Один із небезпечних елементів  — арсен (миш’як) знайшли у воді Галицинівської громади Миколаївщини. Регулярне вживання такої води може викликати серйозні проблеми зі здоров’ям.

Через розвиток промисловості ВООЗ віднесла арсен до 10 найбільш небезпечних хімічних елементів. Гранично допустима концентрація для питної води встановлена на рівні 0,01 мг/л (10 мкг/л).  Науковці довели, що арсен є канцерогеном, який може провокувати рак, лейкемію та ураження органів. Він також шкодить шкірі, викликаючи пігментацію, що може з’явитися вже через рік вживання води з концентрацією понад 0,4 мг/л. В Україні відсутній моніторинг хвороб, пов’язаних із перевищенням норм арсену в питній воді, тому говорити про безпечність ситуації важко.

У вересні 2023 року миш’як у воді Галицинівської громади виявила Держпродспоживслужба. Після чого вже у листопаді фахівці Миколаївського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ двічі відібрали 13 проб води. За результатами досліджень в селі Лимани в двох пробах води з п’яти досліджених концентрація миш’яку перевищувала гранично-допустиму концентрацію (ГДК) в 1,1 та 1,2 рази. Також дві проби води не відповідали нормативам за мікробіологічними показниками.

В селі Лупареве в 3-х пробах з 8 досліджених відмічалося перевищення ГДК миш’яку в 1,7; 2,8 та 3,4 рази, в 4-х пробах. Крім того, всі досліджені 8 проб води не відповідали нормативам по мікробіологічних показниках.

Арсен у воді з Галицинівської громади фіксували і у 2024 році. У пробах води, відібраних у лютому видно, що концентрація миш’яку в свердловинах з села Лимани становила 0,012 мг/дм³, в селі Лупареве — 0,014 мг/дм³, також в двох пробах води з водопровідної мережі виявили 0,012 мг/дм³ та 0,017 мг/дм³.

Також у минулому році Миколаївський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ зафіксував миш’як в селі Лупареве, де його концентрація у різних пробах перевищувала гранично допустиму норму від 1,1 разів до 3,6 разів.

Виявлений арсен в селах Лупарево та Лимани. Відповідь на запит “МикВісті”

Крім того, занепокоєння викликають і інші показники води у громаді. У пробах води з сіл Лупареве та Лимани у 2024 та 2025 роках фіксують загальні коліформи (бактерій, які є індикатором фекального чи іншого органічного забруднення), Е. сoli (бактерії, які походять із фекального забруднення, найчастіше зі стічних вод або гною) та ентерококи (також свідчать про фекальне забруднення). І якщо таку воду не знезаражувати, то вона може викликати серйозні проблеми зі здоров’ям.

Однак староста сіл Лимани та Лупереве Наталія Панашій зазначає, що у громаді немає проблем з водопостачанням. За її словами, жителі сіл мають централізоване водопостачання з технічною водою. Крім того, в населених пунктах встановлено системи доочистки води. Також вона запевнила, що люди не скаржпться на якість води.

«Я цій інформації жодного разу не вірила, тому що в мене немає жодного доказу цим аналізам. Вони можуть бути підробними. Я не знаю  де вони беруть таку воду. У нас на сьогоднішній день в кожному селі є установки доочистки води. Туди люди приходять і безкоштовно воду. По трубах у нас тече технічна вода» — говорить староста сіл.

Щоб більше розібратися у ситуація з водою у селах громади «МикВісті» звернулися до керівниці місцевого комунального підприємства «Українківський сількомунгосп». Головна інженерка підприємства Іванна Звоник також запевнила, що проблем з водою в громаді немає.  За її словами, дійсно миш’як фіксували, але зараз його немає.

«Ми ще не проводили відомчий контроль свердловин. У нас по плану на квітень запланований. Проводили лабораторний аналіз обласна санстанція (Миколаївський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ, — прим.). Мають нам надати результати. Вони перевіряли Лимани. В телефонному режимі нам сказали, що тільки по баканалізу погана вода, як звичайно після зими, миш’як не знайдено. Але це слова, я поки не можу підтвердити документом. А далі ми будемо проводити аналізи води. Ми їх розплануємо, тому що у нас шість населених пунктів, аналізи платні, кожен аналіз 5-6 тисяч. Там тільки 50 тисяч потрічно буде для того, щоб зробити відомчий контроль. Він проводиться раз на квартал», — розповідає вона.

На запит «МикВісті» в Миколаївському обласному центрі контролю та профілактики хвороб МОЗ надали результати аналізу води, зробленого вже у 2025 році. В селі Лимани було відібрано проби води з двох водозабірних свердловин та одну пробу з водопровідної мережі. Арсен у воді не знайшли, проте вода з водопровідної мережі не відповідає санітарним вимогам, там і досі присутні коліформи та E.coli.

Варто зазначити, що наразі немає результатів аналізу з села Лупарево, і невідомо чи й досі там є арсен. Крім того, як саме арсен потрапив у воду у громаді не знають, адже ніяких досліджень не проводили.

«Досліджень таких не було. Ці дослідження повинні проводити спеціальна лабораторії, спеціалізовані органи…. Що на це вплинуло ми не можемо сказати. Ми не та організація, яка може провести дослідження. Ми проводимо відомчий контроль у лабораторіях, яким хочим чи не хочим, а повинні довіряти», — додає Іванна Звоник.

Загалом арсен може потрапити у питну воду з природних і штучних джерел. Природні джерела  —  це коли вода насичується елементами з гірських порід, через які проходить. Це особливо характерно для районів із залізорудними покладами. Також він може потрапити у воду через людську діяльність — використання сільськогосподарських пестицидів і добрив, промислові викиди, зокрема від виробництва барвників, консервантів для деревини та переробки руд.

Проблема водопостачання у Доманівці

Крім проблем зі складом води, на Миколаївщині у багатьох районах відмічають падіння рівня води у свердловинах та колодязях. З такою проблемою стикнулась і Доманівка. Проте зараз там вже почали вирішувати це питання.

Нещодавно Данія затвердила шостий пакет підтримки для Миколаївщини у розмірі 200 мільйонів датських крон (понад 26 мільйонів євро). Серед проєктів на які підуть кошти — забезпечення якісною водою жителів Доманівки.

Заступниця голови Доманівської селищної ради Олександра Сохань розповіла, що зараз у громаді готуються до реалізації проєкту прокладання водогону. Воду мають провести із села Зброшкове Баштанського району.

«Водопровід тягнеться від села Зброшково, там де є підземне озеро, до Доманівки. Зброшкове, вже заживлене з цієї свердловини. А тепер тягнемо до Доманівки. А далі буде розгалуження по самій Доманівці. Буде ще додатковий резервуар і будуть мережі між собою повязані. Буде ще додаткові дві свердловини у Доманівці, які відповідають вимогам щодо питної води, вони також будуть задіяні, щоб повністю забезпечити водою Доманівку якісною водою. Ми вже починаємо замінювати водопроводи по вулицях, міняємо старі чугунні на нові пластикові. UNICEF минулого року надали нам матеріали, водопровідні труби. Ми будемо вкладати кошти в ремонт існуючої мережі водозабезпечення», — розповіла вона.

За словами Олександри Сохань, довжина водогону до Доманівки буде 7 кілометрів. Далі буде розгалуження по селищу.

«У нас централізоване водозабезпечення по Доманівці є, але свердловини, які є, вони не відповідають вимогам якості води. У нас за останні два роки впав рівень води в свердловинах і у нас влітку не достатньо води. А вода із села Зброшкове вирішить питання постійного водозабезпечення населення», — додала вона.

Системи зворотного осмосу — шлях до чистої води для населення

Наразі на Миколаївщині найбільшим проєктом, який має на меті забезпечити яеісною водою населення — є будівництво водогону для Миколаєва. Проєкт передбачає прокладання 65-кілометрового водогону від Нової Одеси до Миколаєва.

Будівництво включає створення нової станції забору води, двох насосних станцій та прокладання водогону безпосередньо до очисних споруд Миколаєва. Завершення робіт заплановано на серпень 2025 року. Новий водогін має забезпечити місто водою та вирішити проблему її дефіциту.

А поки триває будівництво, у місті питну воду забезпечують за рахунок підземних джерел — артезіанських свердловин, яких налічується 169 (134 із них введені в експлуатацію в 2022-2024 роках). Крім того, у місті встановлено 246 установок для очищення води за технологією зворотного осмосу.

Доцентка кафедри садово-паркового господарства та екології Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка Інна Тимченко говорить, що зараз установки зворотного осмосу — це єдиний варіант для людей, які беруть воду зі свердловин та хочуть її доочистити. Він передбачає процес, коли вода проходить через спеціальну мембрану під високим тиском. Мембрана затримує солі, бактерії, домішки та інші забруднення, пропускаючи лише чисту воду. Такий метод ефективно забезпечує якісну питну воду.

«У нас у Миколаєві теж всі підземні води з сульфатами та хлоридами і мінералізовані і вода проходять через зворотній осмос і очищається через мембрану під тиском і залишає там всі солі. Якщо у воді немає забруднення важкими металами, то можна продумати і завдяки цій системі зробити воду якісною по своєму складу. Але загалом для демінералізації використовують достатньо потужну установку зворотного осмосу і вода сильно втрачає мінерали і для того, щоб вона була фізіологічно повноцінною треба її трішки підживлювати мінералами. У зворотному осмосі це передбачається додатковий блок мінералізації, або можна змішувати сильно мінералізовану воду з ультрапрісною», — говорить екологиня.

Станція очищення питної води у Корабельному районі Миколаєва. Фото: “МикВісті”

Враховуючи поступове зменшення прісної води у річках, Миколаївщина може звернути увагу на досвід Ізраїлю, який є світовим лідером у вирішенні проблеми забезпечення питною водою, особливо в умовах її дефіциту. Завдяки інноваційним технологіям та комплексному підходу країна успішно забезпечує своїх жителів водою навіть у посушливих регіонах.

Одним із ключових рішень є опріснення морської води. Ізраїль побудував сучасні заводи, які перетворюють солону воду на питну. Саме для цього там використовують метод зворотного осмосу. Це дозволяє забезпечувати значну частину населення якісною водою. Крім того, країна активно використовує технології повторного використання води. Наприклад, очищені стічні води застосовуються для зрошення сільськогосподарських угідь, що зменшує навантаження на природні джерела.

Що чекати у майбутньому?

Кожного року клімат у регіоні змінюється, опадів стає меньше, річки міліють, а рівень підземних вод падає. Тому вже зараз, необхідно вживати заходи. Особливу увагу слід приділяти стану річок, адже вони є важливим джерелом водопостачання. Для збереження річок потрібно: очищати русла від сміття та мулу, запобігати забрудненню стічними водами, берегти природні заплави, які допомагають відновлювати водні запаси, а також саджати рослини вздовж берегів, щоб запобігати ерозії ґрунтів. Дуже важливо контролювати дотримання екологічних норм і намагатись мінімізувати вплив промисловості та сільського господарства.

З метою захисту водних ресурсів в Україні було затверджено Плани управління річковими басейнами. Це важливий документ, який враховує європейський досвід і встановлює основні заходи для збереження річок. Це є частиною євроінтеграційного процесу України та важливим кроком до екологічної стійкості.

Альона Коханчук, МикВісті

^* – В розділах  Говорять асоціації , Говорять компанії , Надра інших деякі публікації/новини/прес-релізи компаній-надрокористувачів, сервісних компаній, асоціацій у сфері надрокористування та інших медіа можуть відтворюватися дослівно. В разі передруку редакція NADRA.INFO не здійснює додаткову перевірку викладеного, покладаючись на першоджерела.