Станіслав Зінченко: Чому Україні потрібне відтермінування CBAM – і чому ЄС помилився (GMK Center)
Відтермінування вуглецевого податку – не панацея, але це дало б нашій країні необхідний час, йдеться в авторській колонці директора GMK Center Станіслава Зінченка (на фото). Передруковуємо з дозволу автора.
GMK Center стежить за темою CBAM (механізм прикордонного вуглецевого коригування ЄС – Ред.) із 2020 року, коли механізм був ще тільки пропозицією. Сьогодні це вже законодавча реальність. На жаль, наші ранні оцінки підтвердилися: CBAM – це жорсткий торговельний бар’єр. Для українських виробників довгого прокату і сталевих напівфабрикатів конкурентоспроможність на ринку ЄС уже помітно знизилася. Це не вузькогалузева проблема, адже металургія формує 7,2% ВВП України, з ланцюгами постачань включно.
Комплексне дослідження GMK Center можна завантажити за посиланням.
Щоб оцінити повний вплив, треба дивитися ширше. CBAM – це не лише про торгівлю тут і зараз. Це про повоєнне відновлення України, майбутнє її промисловості й інтеграцію в ланцюги постачання ЄС.
Так, CBAM – це частина кліматичної політики Євросоюзу. Якщо Україна серйозно налаштована на вступ до ЄС, її промисловість однаково зіткнулася б із вимогами декарбонізації. Але ключове питання – як саме. Інші країни Східної Європи, зокрема Польща, отримали колосальні інвестиції під час своєї інтеграції. Україні пропонують ті самі регуляторні вимоги, але без фінансового супроводу.
Цього супроводу й не було. Російська агресія знищила інвестиційне вікно. До війни кожен великий металургійний комбінат мав дорожню карту декарбонізації. Сьогодні ці проєкти заморожені, і не лише через війну, а й через зростання цін на енергоносії, що зробило їх фінансово нежиттєздатними.
Наздоганяти буде неймовірно важко. Відтермінування CBAM – не панацея, але це дало б необхідний час. Юридична можливість надати таке відтермінування в ЄС була. Україна офіційно звернулася з відповідним запитом, але відповідь – відмова.
GMK Center прорахував наслідки цього рішення. Наш висновок: лише через вплив CBAM на сталевий сектор Україна до 2030 року може втратити 2,1% ВВП. Це на два порядки вище, ніж оцінка Єврокомісії в 0,01%. Це саме ті цифри, якими обґрунтовували відхилення української заявки.
Рішення, ухвалене на основі хибних даних, не може бути коректним, тож звіт Єврокомісії потребує перегляду. Ціна помилки надто висока, щоб спиратися на некоректну арифметику.
Так, відтермінування СВАМ для України на кілька років не вирішить усіх проблем. У 2026–2028 роках наслідки CBAM будуть болісними, але відносно контрольованими. Вже у 2029–2030 роках ми ризикуємо втратити два з п’яти діючих металургійних заводів.
У своїй основі це проблема інвестиційного дефіциту. CBAM лише загострює її та пришвидшує руйнівні наслідки. Останні 15 років ЄС користувався майже нульовою вартістю капіталу, Україна – ні. Вимагати від обох сторін однакового темпу декарбонізації за однакових правил – означає ігнорувати цю асиметрію. Саме тому CBAM і фінансування декарбонізації мають розглядатися комплексно.
Ukraine Investment Framework у межах Ukraine Facility передбачає лише €9,3 млрд прямих грантів і €7,8 млрд кредитних гарантій. І це на всю промисловість та енергетику. Цього критично мало. Тільки на відновлення енергосектору потрібно приблизно €70 млрд. Без доступної низьковуглецевої енергії “зелена” сталь неможлива. Згідно з нашими розрахунками, на декарбонізацію наявних потужностей гірничо-металургійного комплексу потрібно додатково €12 млрд.
Тож питання просте: де бізнес має взяти ці гроші?
Доки відповіді немає, Україні потрібне відтермінування CBAM. Юридичні підстави існують. Наші розрахунки та фактичні дані падіння експорту в перші місяці 2026 року їх підтримують. Бракує лише політичної волі визнати, що первинна оцінка була неточною і потрібне нове термінове рішення!