Що буде з ОГХК після приватизації? (Mind)
Фонд державного майна (ФДМУ) 9 жовтня провів аукціон із приватизації Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК), яка є лідером з видобутку та збагачення концентратів титанових руд в Україні. Держава володіла 100% акцій підприємства, вона продала свою частку за 3,94 млрд грн, що еквівалентно $96 млн. Покупцем ОГХК стала компанія ТОВ «Цемін Україна».
Від NADRA.INFO: Насправді, аукціон 09.10.2024 не відбувся - акції ОГХК продадуть за процедурою викупу. Про це стало відомо 08.10.2024
Кабінет Міністрів схвалив цю угоду 11 жовтня. Тепер справа за покупцем, який має заплатити озвучену вище суму та підписати договір купівлі-продажу не пізніше ніж через 15 днів після формування протоколу про результати електронного аукціону. ФДМУ зі свого боку уточнив, що залучення приватного капіталу в ОГХК дозволить підвищити технологічний рівень виробництва, розширити експортні можливості та створити нові робочі місця.
ОГХК – другий лот у рамках великої приватизації, який було продано в умовах воєнного стану. Першим із «молотка» пішов готель «Україна» у центрі Києва. Його приватизація відбулася 18 вересня, а вартість активу становила 2,5 млрд грн.
Mind* розібрався, яким буде майбутнє підприємства після його переходу до нового власника.
Що таке ОГХК та у чому її стратегічна важливість? ОГХК контролює Вільногірський гірничо-металургійний комбінат у Дніпропетровській області та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат у Житомирській області.
Вільногірський ГМК був створений 1956 року для розробки родовища пісків ільменіту. Свою діяльність комбінат розпочав 1961-го з виробництва ільменітового, рутилового та цирконового концентратів. Будівництво Іршанського ГЗК стартувало в 1954 році на базі однойменного родовища титанових руд. Випуск ільменітового концентрату комбінат налагодив у 1956-му.
З 2004 року обидва комбінати перебували під контролем бізнесмена Дмитра Фірташа, який на той час володів 49% акцій «Кримського титану».
Частка ОГХК на світовому ринку видобутку титанових руд за даними компанії становить близько 4%. Виробничі потужності підприємства дозволяють випускати понад 500 тис. тон продукції на рік.
Відповідно до звітності ОГХК, протягом 2023 року обсяг реалізації титанових руд та концентратів становив 210 000 тонн, за І квартал 2024 року – 39 000 тон. У тому числі більше половини виробленої продукції компанія відправляє на експорт.
У 2020 році основний обсяг експорту ОГХК припадав на Китай, Японію та Туреччину. Сьогодні головні покупці української титанової сировини – США та Чехія. На початку 2024 року компанія налагодила постачання продукції до Італії, Іспанії та Німеччини.
Загалом ОГХК здійснює експорт у 35 країн, а експортна виручка становить 90% всього доходу компанії.
Чому попередні спроби продати ОГХК не мали успіху? Кабінет Міністрів включив ОГХК до списку підприємств, що підлягають приватизації, у 2017 році. Але фактично ФДМУ почав готувати підприємство до продажу лише у 2019 році. Тоді головою ФДМУ був Дмитро Сенниченко. З його ініціативи відбулася зміна менеджменту ОГХК, що пояснювалося необхідністю прибрати з компанії управлінців, які були замішані у корупції.
Справа в тому, що ще у 2016 році детективи Національного антикорупційного бюро зареєстрували кримінальне провадження за фактом завдання збитків ОГХК. Слідство дійшло висновку, що за участю колишнього керівництва компанії було створено корупційну схему, через яку держава отримала близько $13 млн збитків.
У лютому 2020 року ФДМУ звільнив шістьох членів правління компанії та її керівника Олександра Гладушко, а замість нього призначив виконувачем обов’язків Михайла Макарова. Але Макаров протримався на цій посаді два місяці та за станом здоров’я звільнився. Замість нього на чолі компанії став її перший заступник Пітер Девіс, який раніше обіймав різні посади в Cable&Wireless Plc (Велика Британія), Glencore AG (Швейцарія), Central European Media Enterprises (США).
Втім, Девіс пробув керівником ОГХК менш ніж пів року: ФДМУ спішно звільнив його восени 2020-го. За даними фонду, Девіса викрили у різних зловживаннях. Зокрема, він ухвалив одноосібне рішення відновити продаж продукції Вільногірського ГМК компаніям, підконтрольним колишньому менеджменту ОГХК, який було усунуто через неефективне управління.
До речі, згодом з’ясувалося, що Дмитро Сенниченко, якого було звільнено з ФДМУ у лютому 2022 року, теж виявився причетним до зловживань Девіса. За версією НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Сенниченко особисто пролобіював призначення Пітера Девіса і добре знав, що той укладає контракти, які шкодять компанії та завдають збитків держбюджету.
Незважаючи на кадрові перипетії, ФДМУ у грудні 2020 року повідомив, що ОГХК може бути приватизована вже в І кварталі 2021 року, завдяки чому держбюджет отримає до 5 млрд грн. За даними фонду, на той момент в ОГХК було зацікавлено 13 компаній, у тому числі з Австралії та Японії.
Через повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року велику приватизацію було зупинено. І лише влітку 2024 року Кабмін затвердив оновлені умови продажу ОГХК.
Як проходила приватизація ОГХК? ФДМУ продав 1,944 млрд штук акцій ОГХК, з яких сформовано статутний капітал на суму 1,944 млрд грн.
До складу об’єкта приватизації увійшли Вільногірський ГМК та Іршанський ГЗК, виробничі та інші активи.
Загальна площа нерухомості, яка є у власності компанії (виробничі будівлі, адміністративні та допоміжні споруди), становить близько 333 000 кв. м. Площа земельних ділянок на балансі підприємства складає майже 2000 га
Вільногірський ГМК має спецдозвіл на видобуток титанових руд, який діє до 20 лютого 2043 року. Номінальна потужність переробки становить 5,5 млн кв. м на рік.
Іршанський ГЗК має спецдозвіл на видобуток ільменітових руд строком до 11 лютого 2035 року. Він здатний переробляти до 2,3 млн куб м руди на рік.
Активи ОГХК за період з 2022 року до І кварталу 2024 року включно скоротилися приблизно на 18% до 3,8 млрд грн. Виручка підприємства теж зменшилася: у 2021 році вона склала 4,7 млрд грн, у 2023 році – 2,3 млрд грн. За І квартал 2024 року ОГХК отримала 730 млн грн доходу.
До моменту приватизації у компанії не було простроченої заборгованості із зарплати та перед бюджетом. При цьому поточна заборгованість на 31 березня 2024 року склала 21 млн грн і 27 млн грн відповідно.
Новий власник ОГХК: хто він? В аукціоні з продажу ОГХК брав участь лише один претендент – компанія «Цемін Україна», яка і стала переможцем. Уточнимо, що в умовах воєнного стану дозволено проводити аукціони навіть у тому випадку, якщо учасник лише один.
Стартова ціна компанії була встановлена на рівні 3,9 млрд грн, «Цемін Україна» запропонувала на 40 млн грн більше за початкову вартість і викупила ОГХК за 3,94 млрд грн (без урахування ПДВ).
За даними системи YouControl, ТОВ «Цемін Україна» входить у «Нексол Холдинг» (NEQSOL Holding), якому належать бізнес-активи у Великій Британії, США, Туреччині, Україні, Азербайджані, Нідерландах, Грузії, Казахстані, Об’єднаних Арабських Еміратах. Ключовий бенефіціар холдингу – азербайджанський бізнесмен Насіб Гасанов.
В Україні Гасанов володіє мобільним оператором «Водафон Україна», також він у 2021 році планував купити компанію «Івано-Франківськцемент». Але доля цієї угоди невідома. Судячи з інформації з відкритих реєстрів, «Івано-Франківськцемент» досі контролює ексдепутат парламенту Микола Круць
NEQSOL Holding має досвід розробки надр. До холдингу входить група компаній Nobel Upstream, яка займається видобутком нафти та газу в Азербайджані, Північному морі (Великобританія) та Пермському басейні (США).
Отже, бажання Гасанова зайняти нішу в титановій галузі, з урахуванням потенціалу ОГХК, виглядає цілком логічно.
На правах реклами
КУПУЙ СПЕЦДОЗВОЛИ НА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ ТУТ
Що буде з ОГХК далі? Після набуття права власності, «Цемін Україна» має виконати цілу низку зобов’язань щодо підтримки нормального функціонування ОГХК та її розвитку.
Зокрема, приватизаційні умови містили такі вимоги до нового власника (вичерпний перелік вимог знаходиться тут):
- збереження основних видів діяльності ОГХК;
- інвестиції у технічне переозброєння та модернізацію (у тому числі енергомодернізацію) виробництва на загальну суму не менше 400 млн грн. Щорічний обсяг вкладень має бути мінімум 50 млн грн;
- погашення простроченої кредиторської заборгованості підприємства та недопущення формування простроченої кредиторської заборгованості із заробітної плати та перед бюджетом;
- недопущення виникнення податкового боргу;
- заборона звільнення працівників з ініціативи власника протягом шести місяців;
- перерахування дивідендів ОГХК до держбюджету за 2024 рік та за період, протягом якого держава володіла компанією у 2025 році.
Представники ОГХК зі свого боку запевняють, що з новим акціонером бізнес має піти вгору. Про плани розвитку в коментарі для Mind розповів в.о. голови правління компанії Єгор Перелигін.
За його словами, спочатку необхідно утримати стабільну роботу обох комбінатів, які входять до ОГХК, з досягненням максимального економічного ефекту.
«Зокрема, Іршанський ГЗК має вийти на стабільний і постійний видобуток та переробку (виробництво) мінімум 2 млн куб м руди на рік, а Вільногірський ГМК – на 2,6-2,7 млн куб м руди на рік. Це корелює з тією сумою, яку озвучив ФДМУ: 400 млн грн – мінімальний обсяг вкладень, які потрібні для підтримки функціонування наших комбінатів», – пояснює Перелигін.
Також новий інвестор має намір розширювати та розвивати ресурсну базу. Зокрема, Іршанський ГЗК має балансові запаси в обсязі близько 38 млн куб м і забезпечений ресурсною базою на щонайменше 15-20 років уперед. З Вільногірським ГМК ситуація дещо складніша. Там балансових запасів близько 20 млн куб м, цього вистачить приблизно на 5-6 років.
«При цьому комбінат містить величезну кількість «хвостів» з відпрацьованого матеріалу. Його можна переробляти, щоб отримати для підприємства економічну вигоду. Взагалі, Вільногірськ може стати промисловою індустріальною платформою для інших потужностей завдяки великим запасам піску, що підходить для скляної промисловості, на базі яких є сенс будувати нове виробництво», – розповідає голова ОГХК.
«Титанова галузь у Західній Європі у понятті повноцінного вартісного ланцюжка практично втрачена. Єдина країна, яка видобуває ільменіт – Норвегія. Титанова губка в Європі не виробляється, хоча це продукт, який потрібен для низки стратегічних секторів. За системного підходу та вивіреної інвестиційної стратегії операторів ринку Україна здатна ще більше зміцнити свої позиції на європейському та світовому ринку титанової продукції», – резюмує Перелигін.
* – В розділах Говорять асоціації , Говорять компанії , Надра інших деякі публікації/новини/прес-релізи компаній-надрокористувачів, сервісних компаній, асоціацій у сфері надрокористування та інших медіа можуть відтворюватися дослівно. В разі передруку редакція NADRA.INFO не здійснює додаткову перевірку викладеного, покладаючись на першоджерела.