Ліцензія для буріння та ліквідації/тампонування свердловин на воду – повертається

Якими штрафами пропонують обкласти самовільне буріння і неналежне виведення з експлуатації свердловин для видобування підземних вод?

 

В Державній службі геології та надр України розробили і оприлюднили Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо діяльності з буріння та використання свердловин для добування підземних вод». Повідомляє Інформаційне агентство NADRA.INFO із посиланням на офіційний сайт Служби.

Документом пропонується запровадити новий вид ліцензійної діяльності – з буріння свердловин для добування підземних вод та їх ліквідації та/або тампонування.

Також законопроект пропонує встановити обовʼязок для водокористувачів залучати до проведення робіт з буріння свердловин для добування підземних вод (та їх ліквідації та/або тампонування) суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на відповідний вид господарської діяльності.

Документ передбачає, що нові ліцензії видаватиме центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (Держгеонадр).

Автори законопроекту наводять дані Державної служби статистики України, відповідно до яких ліцензуванню підлягатиме діяльність 2852 субʼєктів господарювання (з них 2326 – субʼєкти малого або мікро підприємництва).

На думку Держгеонадр, ухвалення законопроекту забезпечить:

• збалансоване водокористування;
• підтримку на належному рівні водної безпеки держави;
• захист національних інтересів держави в екологічній сфері;
• посилення відповідальності у секторі водопостачання;
• відкритість та прозорість сфери водокористування.

Якщо ж субʼєкти господарювання виконуватимуть роботи з буріння свердловин на воду без ліцензії (чи тампонуватимуть не належним чином), їх у Держгеонадр пропонують карати. Для цього розробили зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення:

• Буріння без ліцензії, або під час її зупинення пропонують карати штрафом від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 – 25 500 грн)
• Повторне самовільне буріння протягом року – 1500-2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500 – 34 000 грн);
• Незабезпечення ліквідаційного санітарно-технічного тампонажу свердловин для добування підземних вод після припинення їх експлуатації – 2000-2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34 000 – 42 500 грн);
• Повторне порушення умов тампонажу протягом року – 2500-3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (42 500 – 51 000 грн).

До 2009 року в Україні діяла Інструкція про порядок видачі дозволів на видобування підземних вод, яка регулювала видачу і анулювання дозволів на виконання робіт по проектуванню, бурінню, ремонту експлуатаційних свердловин на воду, проведення тампонажних робіт (втратила чинність 15.02.2009 р.).

Необхідність повернення до ліцензування буріння свердловин і покарання самовільних бурильників в Держгеонадрах пояснюють так (цитуємо Аналіз регуляторного впливу, підготовлений Службою):

«Серед головних проблем нашої країни, пов’язаних з водними ресурсами, які в свою чергу обумовлені особливостями формування водних ресурсів регіонів України, є незбалансованість схеми розміщення найбільш водоємних підприємств та успадкованість недосконалої водної політики. Серед фізико-географічних чинників ускладнення водно-екологічних умов України можна відмітити:

• переважання маловодних степової та лісостепової зон;
• обмеженість водних ресурсів власного формування (50 млрд м3/рік), в тому числі 21 млрд м3/рік підземних вод питної якості, які за виключенням ґрунтових, є захищеними від прямого техногенного забруднення і формують стратегічну базу питного водопостачання населення України, що визначається особливостями наших природних умов річкових басейнів та басейнів підземних вод.

Згідно з міжнародними стандартами Україна належить до маловодних країн (менше 1,1 тис. м3/рік людина) та з нерівномірним територіальним розподілом водних ресурсів.

Забезпечення водою населення України в повному обсязі ускладнюється через незадовільну якість води водних об’єктів. Практично всі поверхневі джерела водопостачання України останні 10 років інтенсивно забруднювалися. Через низьку якість очищення стічних вод (подекуди очисні споруди зовсім не працюють) надходження забруднених стоків у поверхневі водойми не зменшується, хоч використання води у порівнянні з початком 90-их років зменшилося більш ніж у два рази.

Зважаючи на стан поверхневих джерел водопостачання в Україні актуальною є проблема оптимізації системи питного водопостачання. Хоч ресурси підземних вод в державі теж обмежені й нерівномірно розповсюджені, проте у більшості регіонів є доцільним розвиток підземного питного водопостачання.

Через значні темпи дерегуляції за останні роки стосовно підземних вод, з’явилися ознаки локального забруднення перших напірних і глибших горизонтів зони активного водообміну внаслідок прискореної міграції забруднень під впливом безконтрольного буріння та експлуатації водозаборів тощо. Цьому також сприяє значною мірою відсутність державного контролю за видобутком питних підземних вод для власних господарсько-побутових потреб (до 300 м3/добу).

Тому з метою збереження надійних і захищених стратегічних джерел водопостачання країни – підземних вод назріла актуальність у поверненні контролю за процесом буріння свердловин на воду.

Такий процес полягає у наступному.

Буріння свердловин та їх гідрогеологічне випробування є найбільш важливим і надійним методом пошуку питних підземних вод. В процесі спорудження, випробування і документування інформації по свердловині отримують дані про геолого-гідрогеологічні умови ділянки, що вивчається, про підземні води, їх особливості й умови раціонального вилучення (видобутку) і використання.

Однією з головних задач таких робіт є якісне гідрогеологічне випробування водоносного горизонту (водоносних горизонтів).

Спорудження свердловин на воду за загальними принципами повинно ґрунтуватися на мінімальних витратах праці, коштів і часу; якісному та ефективному виконанні гідрогеологічних спостережень, досліджень і випробувань; можливості розміщення вимірювальних приладів і приладів випробування, водопідйомного обладнання та ін.; захисті водоносних горизонтів від забруднення; можливості проведення ремонтних робіт і вилучення труб тощо.

Вибір конструкції свердловин визначаються їх цільовим призначенням, глибиною і способом буріння, початковим і кінцевим діаметрами, характером розрізу, видами ізоляції і випробування, особливостями водоносних горизонтів та ін.

Головними елементами конструкції та параметрами свердловин є: устя, перша спрямовуюча обсадна колона, статичний і динамічний рівні води, технічна або експлуатаційна колона, сальник, надфільтрова колона, фільтр, відстійник та цементний стакан. До параметрів конструкції свердловини належать: глибина, довжина і діаметр колон обсадних труб і фільтра та інтервали цементації.

Вибір способу буріння свердловин залежить від складу порід у розрізі, кількості та типу водоносних горизонтів, призначення та виду свердловини, глибини та діаметру буріння, вивченості ділянок та ін.

Спостереження у свердловинах проводяться як при проходці свердловин, так і при їх гідрогеологічному випробуванні в процесі буріння. Задачами таких спостережень є: виявлення водоносних горизонтів, вивчення умов їх залягання, складу, потужності, водозбагаченості, фільтраційних властивостей, хімічного складу води та інших особливостей. Види і характер таких спостережень залежать від способу буріння, особливостей геологічного розрізу і водоносних горизонтів та цільового призначення свердловин.

При бурінні оцінюються та виконується:

• необхідність та доцільність забору саме з підземних вод;
• наявність ресурсів, запасів підземних вод в регіоні та узгодження режиму експлуатації водозабірної споруди;
• правильність та обґрунтування місця закладення водозабірної свердловини (відсутність джерел забруднення в безпосередній близькості – місцях водозбору, можливість облаштування зон санітарної охорони для господарсько-питного водопостачання);
• надійність конструкції водозабірної свердловини (правильність вибраного методу буріння, обов’язковість гідрогеологічних випробувань в свердловині, обсадка при бурінні, якість робіт по цементації обсадних колон, правильний вибір та установка у заданих інтервалах фільтрів, перекриття всіх водоносних горизонтів, які не будуть використовуватися як експлуатаційні, відсутність перетікання вод та змішування з різних водоносних горизонтів);
• встановлення вимірювальних приладів обліку води, наявність приладів для спостереження за рівнем та якістю підземних вод;
• виконані роботи з перехопленням та відведенням поверхневих стоків та лівневих вод з метою запобігання їх потрапляння до головних частин свердловини та можливого забруднення водоносних горизонтів;
• відсутність на території водозабору свердловин, які не придатні для експлуатації, які можуть слугувати джерелом виснаження та забруднення підземних вод повинні бути ліквідовані шляхом тампонажу;
• оформлення та обладнання спостережних та резервних свердловини у разі їх наявності.

До основних складових ліцензування буріння свердловин на воду повинні включатися організаційні, кваліфікаційні, технологічні та інші вимоги провадження господарської діяльності.

Суб’єкт господарювання, який повинен виконати роботи з буріння свердловини на воду для замовника повинен дотримуватися таких умов:

• наявність у структурі підприємства функціональних підрозділів, необхідних для провадження діяльності;
• укомплектованість фахівцями, відповідної кваліфікації, які забезпечують виконання робіт, зазначених у ліцензії та інших інженерно-технічних працівників та робітників (бурильники, гідрогеологи тощо);
• наявність посадових інструкцій з розподілом обов’язків, повноважень та відповідальністю;
• укомплектованість підприємства обчислювальною та організаційною технікою, ліцензованим програмним забезпеченням для провадження господарської діяльності;
• наявність необхідних інженерних споруд;
• наявність спеціального обладнання, машин і механізмів, що застосовуються, виготовлених згідно з стандартами або технічними умовами і відповідають галузі застосування, зазначеній у інструкції з експлуатації;
• наявність фахівців для обслуговування всього процесу буріння свердловин на воду (проектування, буріння дослідження, обслуговування тощо);
• наявність технологічних засобів та їх відповідність вимогам нормативно-технічної документації заводу, ремонтній документації, вимогам охорони праці, довкілля тощо.

Ліцензування буріння свердловин на воду дозволить запобігти погіршенню стану підземних вод (якісним та кількісним показникам) та сприяти збереженню підземних ресурсів країни».

В Держгеонадрах відзначають, що розробили законопроект на виконання абзацу шостого підпункту «а» підпункту 2 пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 р. «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації», введеного в дію Указом Президента України від 23 березня 2021 р. № 111, а також абзацу п’ятого підпункту 3 пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 р. «Про стан водних ресурсів України», введеного в дію Указом Президента України від 13 серпня 2021 р. № 357.

Зауваження та пропозиції до проекту акта приймаються протягом місяця з дня його оприлюднення (23.01.2023) на пошту та електронну адресу структурного підрозділу, що розробив регуляторний акт:

Департамент правового забезпечення Державної служби геології та надр України, 03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16, тел. (044) 456-71-55, e-mail: [email protected].

 

 

Зображення новини асоціативне. Джерело: https://www.facebook.com/geonadra