Артур Сомов: Епізод ОГХК у справі НАБУ – маячня

Екс-очільник АТ «Обʼєднана гірничо-хімічна компанія» Артур Сомов керував компанією в статусі в.о. голови правління з жовтня 2020 до серпня 2021 року. Це він – той «в.о. керівника АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», якого в Національному антикорупційному бюро називають учасником злочинної організації, члени якої начебто заволоділи понад 500 млн грн коштів АТ «Одеський припортовий завод» та АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія». Після публікації повідомлення НАБУ, ми спробували звʼязатися з Артуром Сомовим. Він не відповів на наш дзвінок, але за кілька хвилин передзвонив і не без емоцій прокоментував закиди детективів. Публікуємо головне з почутого.

Про логіку претензій слідства

«Таке враження, що необхідно було притягнути якусь гучну компанію за вуха. 90% усіх речей цього розслідування – повʼязані з ОПЗ, і 10% – з ОГХК. Таке враження, що ОГХК там для асортименту, щоб, знаєте, була більше ніж одна компанія (все ж має бути організована злочинна група!).

Все, що там [мені] предʼявляється – це те, що ми постачали [продукцію] тільки одного ГЗК, Іршанському, по занижених цінах. Ну, по-перше, я за ринковий рівень цін ручаюся.

Я завжди казав, я можу довести [що ціни були ринкові] НАБУ, ЦРУ, ФБР – кому хочеш!

Що стосується ОГХК, там по 4 контрактах недоотриманого прибутку… 118 млн грн?  

Щоб було зрозуміло, [щоб недоотримати стільки прибутку] ми повинні були продавати мало не в половину дешевше [ринкової ціни]. Це апріорі неможливо!

До того ж, я би дуже хотів подивитися на розрахунок цін, який робили фахівці НАБУ. Чому не 2 млн грн [недоотриманого прибутку], чому не 250, не 3 мільярди?

 По-друге, виходить якесь однобічне крадівництво. По Іршанську, по ільменіту крали – а продукцію Вільногірського [ГМК] (яка насправді більш цінна – рутил, циркон) ні? Умовно, одна продукція по 150 доларів, а інша – по 1000 за тонну. То на 150 доларах можна вкрасти 10-20 доларів, а на тонні, яка коштує 1000 долларів, по логіці НАБУ, можна вкрасти 200-300 доларів. А іршанський ільменіт – це найбільш дешева продукція серед тієї, що виробляє ОГХК.

Я би міг сказати, що це замовлення чи чиїсь підступи, але я так не скажу – бо це просто маячня якась».

Про підозру, яку не вручили

«Ні [підозру не вручили], я за кордоном зараз перебуваю. Мені повинні були вручити підозру, детектив телефонувала. Але я за кордоном з медичних причин.

Але власне вручення підозри – лише процесуальна річ. Треба дивитися в основу. А в основі що? Створення злочинного угрупування?! Я вперше в житті відкрив статті кримінального кодексу, там від 7 до 12 років, без права застави… я наче в страшному сні якомусь».

Про спілкування з екс-головою Фонду держмайна, якого в НАБУ називають організатором і керівником злочинної організації

«Я з [Дмитром] Сенниченком за час роботи в ОГХК спілкувався разів шість, і тільки на офіційних заходах. У нас не було особистих стосунків. До зими 2020 року у мене навіть не було його мобільного телефону.

«Вражаюче» таке угрупування, де члени між собою не спілкуються. Я спілкувався спочатку з першими заступниками голови ФДМУ, які відповідали за корпоративне управління, з Ігнатенко, потім з Кудіним… а номер телефона Сенниченка у мене взагалі зʼявився після того, як хтось із журналістів опублікував розслідування, і він зателефонував мені з незнайомого мені напряму, щоб прояснити деталі. Для мене це був незнайомий номер, і після цього я записав його до телефонної книги. Я тоді навіть не відповів йому з першого разу.

По ОПЗ хоча б якісь «прослушки» є, люди… по ОГХК – якісь чотири випадково обрані контракти по цінах, які я готовий захищати.

Про контракт «на дні»

«На [чеську компанію] Belanto ми продавали ільшанський ільменіт (про поставки якого йдеться в справі НАБУ – NANDRA.INFO).

Як все було… коли мене призначили виконуючим обовʼязки [голови правління ОГХК], у нас були заборгованості по зарплатах. У нас відключили електроенергію на 10 днів за неуплату. Були борги всюди, де тільки можна. І це легко відстежити по фінансовій звітності. А найголовніше, що цей матеріал був нікому не потрібний. …

 Це був рік коронавірусу, коли все зупинилося і було «за ціною бруду». У мене не було черги з клієнтів, серед яких я міг би обирати, кому дорожче продати. Хто перший прийшов, запропонував ринкову ціну [тому і продали]. Прийшла Belanto. Прийшла би інша компанія, продав би їй. Мені було важливо продавати саме по ринковій ціні.

 У мене за час роботи було дві червоні лінії: продавати по ринковим цінам, і не звʼязуватися з Кримом – які б ціни не пропонували. Для мене це була ідея-фікс. Тому я і кажу, що ці ціни я готовий захищати.

Заробляти на найдешевшому товарі?… з точки зору силовиків, напевне, їм байдуже. А з точки зору економічного і здорового глузду, це абсурд!»

Про вибір, якого не було

«Щоб вам було зрозуміло, на Вільногірський матеріал багато претендентів: його можна і на Китай відправляти, і місцевим, і так далі.

А іршанський ільменіт – по ньому дуже вузький ринок. Це ільменіт, який використовується в хімічному виробництві. І це те, що раніше відправлялося на Крим. У нього насправді не так багато споживачів: це або в Китай (який в 2020 р. або взагалі не купував, або купував за демпінговими цінами), або Кримський титан, або чеська Precheza. Тому, якщо ми постачали на чеську Belanto, то для мене було очевидно, що це для чеської Precheza. Ми намагалися на Precheza напряму вийти, але були постійно якісь трабли, тому і продавали на Belanto (вирішили, що чехи з чехами швидше домовляться).

І, ще раз кажу, що восени 2020 р. у мене не було вибору – постачати ліворуч, чи праворуч. У мене грошей на підприємстві не було! У мене стояло питання: я виплачую зарплату, чи не виплачую? У мене 10 днів Вільногірський ГМК стояв через те, що відключили електроенергію за борги. Мене 5 жовтня Кабмін призначив, і, здається, 6 жовтня електроенергію на 10 днів відключили, на Вільногірську. У мене 200 млн була протермінована кредиторка.

 Матюками лаятися не хочеться, але ж повинні бути якась логіка, якісь червоні лінії у силових органів!»

Про спілкування з НАБУ

«Востаннє я в НАБУ ходив чи то в серпні, чи то вересні минулого року. І все, що можна, я розповів там. Що зараз відбулося – сьогодні зранку для мене якісь «жахіття на Вулиці вʼязів» почалися. Якби я відчував себе винним, я би переховувався, мабуть. Але ж я Вам передзвонюю?! Мабуть, у мене є підстави почуватися невинуватим.

Якщо порівнювати зі справою [Євгена] Дихне, який колишній керівник аеропорту Бориспіль, якому 5 років термін дали, – то він хоча би щось формально порушив (зрозуміло, що обвинувачення і там притягнуті за вуха). У мене ж взагалі [нічого] немає! І мені підозру вручають на 120 млн грн!  

Коли немає біржової ціни, а ціна формується між двома сторонами, то завжди є ризик того, що сторони можуть «домовитися».

Мене щодо багатьох контрактів викликали, і жодного разу не було, щоб НАБУ мене викликало, і я б не прийшов. Я завжди чесно ходив. Тому що, коли ти прозорий, і пояснюєш людям (силовики ж не спеціалісти в титані), їм треба прийти і розказати, пояснити, показати, що можна порівнювати, де реальні ціни. Тобто, ні разу не було, щоб мене викликали, і я не прийшов. Навіть через рік після звільнення, я приходив [в НАБУ] і спокійно про все розповідав. Тому вся історія, яка зараз відбулася – вона для мене є шоковою».

Про ільменіт дешевий і дорогий

«Перший контракт, який був у жовтні [2020 р.], він був, здається 150 чи 155 доларів за тонну. І потім ми поступово підвищували ціни. Тому що десь з середини зими [2020/2021] ціни почали зростати на всю титановмісну продукцію.  Потім, коли ціни зовсім пішли вгору, ми від Belanto відмовилися (здається у квітні).

Відмовилися! Але ж за логікою силовиків, якщо ми продавали за заниженою вартістю, то і далі мусили би продавати за заниженою вартістю?!

Тобто, це висмикнутий шматок нашої діяльності, взятий за той період часу, коли ціни на ільменіт були справді низькими… і таке враження, що їх порівнювали з цінами на Вільногірський ільменіт, який апріорі дорожче, або ж з цінами на ільменіт, які склалися вже починаючи з весни, і так далі… але ж це ринок! 

…

Контракти з Belanto ми виконували з жовтня 2020 до квітня 2021 – тобто, 6 місяців. Щомісяця чи виробляли і вантажили, умовно, в середньому по 13,5 тис. тонн. Помножте на 155 доларів, і на курс гривні, нехай 27 за долар. Звісно, це дуже приблизно, я не кажу, що ці цифри на 100% співпадають, але приблизно… скільки? Близько 340 млн грн. А тут нам закидають, що ми недоотримали 120 млн грн.

Фактично, виходить, ми продавали на 30-35% дешевше? Тобто, вони [НАБУ] трактують, що до ціни треба було додати ще 75 доларів… Що? Ми мали би продавати по 220 доларів?! Та, *****, у мене вільногірський ільменіт стільки не коштував!!! Вільногірськ (ільменіт Вільногірського ГМК) я продавав навесні, коли ціни вже пішли вгору, якщо я не помиляюся, у кращому випадку трішки вище, ніж по 200, а він значно дорожче за іршанський!»

Про закиди НАБУ, що ільменіт постачався в РФ і тимчасово окупований Крим

«Коли в.о. керівника ОГХК був Пітер Девіс (з березня по жовтень 2020 р.), був скандал з однією компанією, яка начебто постачала нашу сировину в Крим. Нас хіба що по асфальту обличчям не возили тоді. Після цього, коли я став в.о., то для мене Крим став червоною лінією.

Ви знаєте, як перевіряються поставки – технічно? СБУ (вони самі мені це розповідали) закидають маячок в руду при відвантаженні. І потім, хоч ти її перевантажуй, хоч в Єгипет вези, хоч в Китай… все, той маячок ти не знайдеш, це голка в сіні. І вони все бачать, куди приходить руда. Прийде в Крим – побачать, що маячок в Криму спрацював. Тому якби я хоч човника в Крим з рудою відправив, це би вирахували. Ми відправляли в Чехію».