Надрокористувача залишили без сервітуту: що пішло не так?
Приватне підприємство «ДНК» (Волинська обл.) не змогло в судовому порядку домогтися встановлення платного сервітут на ділянку, необхідну для геологічного вивчення і дослідно-промислової розробки шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини. Про це NADRA.INFO стало відомо із нещодавно оприлюдненої постанови Північно-західного апеляційного господарського суду.
ПП «ДНК» Василя Шахраюка придбало спецдозвіл (№5377 від 14.04.2022) на користування шахтними відвалами (ділянка «Грибовицька») за результатами аукціону Державної служби геології та надр України в грудні 2021 р.: торги стартували з 5 383 грн, ДНК запропонувало за лот 12 000 грн.
Підприємство звернулося до Нововолинської міської ради Волинської області із першою заявою про укладання договору сервітуту. У міськраді відповіли, що сервітут неможливий, оскільки запитувана в заяві ділянка припинила своє існування як об`єкт цивільних прав (у результаті поділу). Компанія повторно звернулася до ради, вказавши іншу земельну ділянку, із кадастровим номером 0721180900:02:000:0252, розміром 26,5 га. Ані цю, ані наступну заяву ДНК щодо укладення угоди про користування ділянкою Нововолинська міська рада не розглянула. Відтак надрокористувач звернувся по сервітут до Господарського суду Волинської області.
В суді встановити сервітут відмовили (рішення від 02.04.2024). Мовляв, дія спецдозволу поширюється лише на частину земельної ділянки, щодо якої надрокористувач просив встановити сервітут. І замість 26,5 га компанія мала би просити про сервітут лише на 11,86 га (площа спецдозволу). Або ж надати суду докази, що решта території також потрібна для користування надрами, і сервітут – єдиний шлях до цього. 11.06.2024 рішення першої інстанції підтвердила апеляція.
Думка експерта
Як варто надрокористувачам вчиняти в аналогічних випадках, щоб не витрачати час та ресурси на судові суперечки, і якомога швидше, отримавши спецдозвіл, владнати питання користування земельними ділянками? Ми запитали у фахівців Геологічної інвестиційної групи.
«Земельний кодекс України надає надрокористувачу право встановлювати земельний сервітут на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об’єктів, пов’язаних із зазначеним видом діяльності, за умови, що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу. Однак на практиці ця норма не завжди працює так, як би хотіли надрокористувачі», – звертає увагу засновниця Геологічної інвестиційної групи, адвокатка Ірина Супрун. І пояснює: проблема полягає в тому, що Земельний кодекс містить лише загальні положення щодо встановлення сервітуту, але не регламентує чіткої процедури і алгоритмів дій, коли необхідна лише частина земельної ділянки або потрібно встановити земельний сервітут на частину земельної ділянки поза межами спеціального дозволу на користування надрами, наприклад, для розміщення переробного комплексу. Таким чином, відсутність підзаконних нормативно-правових актів та детальне правове регулювання ускладнює процес встановлення сервітуту.
Читайте також: Держлісагентство напрацьовує системний підхід до роботи з надрокористувачами
«Відсутність чітких алгоритмів взаємодії між державними органами, місцевими органами самоврядування та приватним сектором, які володіють земельними ділянками, призводить до різного тлумачення норм законодавства, а відтак породжує судові спори. Так, до прикладу, питання встановлення плати за сервітут не врегульовано на законодавчому рівні, що створює можливість для певних маніпуляцій щодо справедливої плати за встановлення земельного сервітуту. Така ситуація та інші вказують на прогалини в законодавстві, які перешкоджають надрокористувачам захищати своє право на встановлення земельного сервітуту у законний спосіб», – звертає увагу адвокатка.
Ірина Супрун радить надрокористувачам, які потребують встановлення земельного сервітуту, мати проєктну та технічну документацію щодо ділянки надр, зокрема: топогеодезичну зйомку, первинну технічну документацію, згідно з якою формувалась земельна ділянка. А також проєкт розробки (видобування) корисних копалин (якщо це наскрізний спецдозвіл – проект геологічного вивчення, проект дослідно-промислової розробки), розуміння під’їздних шляхів, можливості підключення електроенергії тощо. Також необхідно мати інші документи, такі як оцінка впливу на довкілля, яка встановлює обмеження для користування надрами і дозволяє більш комплексно оцінити площу земельної ділянки, яка буде фактично задіяна під час видобутку корисних копалин.
«В цілому, ми рекомендуємо бізнесу перед початком будь-якого надрового проєкту замовити у профільних організаціях передпроєктний моніторинг і зрозуміти, чи має цей проєкт можливість реалізуватися», – підсумовує засновниця Геологічної інвестиційної групи Ірина Супрун.
Нагадаємо, нещодавно апеляційний суд залишив у силі рішення про сервітут на Негребівському родовищі доломітів.