Приватизація ОГХК: чи вдасться ФДМУ продати титановий холдинг (Delo.ua)

Фонд державного майна хоче продати ОГХК за 3,9 млрд гривень. Попри наявність контрактів та відносно низьку ціну, підприємство має віхоть проблем, які доведеться розв’язувати новому власнику. Тож є велика ймовірність що й цього разу, як і у 2021 році, приватизаційний конкурс закінчиться нічим, пише Delo.ua* (автор – Степан Крьока).

Об’єднана гірничо-хімічна компанія була створена на базі титанових активів Дмитра Фірташа. У 2014 році ФДМУ відмовив структурам олігарха у продовженні оренди на Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат у Житомирській області та Вільногірський гірничо-металургійний комбінат у Дніпропетровській області. Зараз компанія є найбільшим в Україні підприємством з видобутку титанових руд.

Фонд держмайна без успіху готував до продажу цю компанію з 2019 року. Паралельно з цим підприємство неодноразово потрапляло в скандали пов’язані з рейдерським захопленням компанії, та постачанням титанової сировини до Росії навіть після початку повномасштабної війни. Крім цього експерти оцінюють запаси титанових руд на основних родовищах підприємства, на які видані дозволи на видобуток, як мізерні, що теж не додає ліквідності державному активу.

Хто потенційний покупець

Керівник аналітичного департаменту Concorde Capital Олександр Паращій говорить, що ФДМУ цілком зможе знайти покупця на ОГХК враховуючи стартову ціну в 100 млн доларів. Проте владі потрібно буде запропонувати інвестору зрозумілий механізм страхування воєнних ризиків:

«Наразі в портфелі ФДМУ немає безпроблемних активів. Але в разі приходу стратегічного інвестора на ОГХК, його показники можна буде суттєво покращити. Інше питання — це страхування інвестиції в цей актив. Без зрозумілого механізму страхування ризиків залучити серйозного стратега буде важко». 

Андрій Бродський, генеральний директор української компанії «Велта», що також добуває титанову сировину, в коментарі Delo.ua оцінив стан компанії, як незадовільний, та зазначив, що його компанія точно не братиме участь конкурсі на приватизацію ОГХК. Проте зауважив, що потенційний покупець на цей актив є, хоч назвати його відмовився:

«Щодо приватизації, то хто точно не буде приймати в цьому конкурсі участь — то це “Велта”. Але я знаю, хто має плани на покупку цього обʼєкту, ця поважна група попри реальні факти дуже оптимістично дивиться на майбутнє ОГХК. Бажаю їм успіху».

Виконавча директорка Національної асоціації видобувної промисловості України Ксенія Оринчак розповіла, що потенційним покупцем є велика азербайджанська компанія. За словами Оринчак, наразі ОГХК має контракти з американською компанією Chemours, якій продає титанову сировину зі своїх складів іншим великим споживачем сировини є чеська компанія Precheza – головний європейський виробник діоксиду титану.

За інформацією джерела з ринку покупцем може бути група компаній NEQSOL, яка працює в галузі енергетики, телекомунікацій, будівництва та високих технологій. Її засновником є азербайджанець Насіб Гасанов. У 2019 році компанія придбала 100% «Vodafone Україна» . Крім цього у 2021 році азербайджанська компанія майже купила «Івано-Франківск цемент» за 300-400 млн доларів, однак через війну цю угоду так і не закрили.  В Україні регіональний офіс NEQSOL очолює колишній голова «Райфайзен Банк Аваль» Володимир Лавренчук. В українському офісі NEQSOL відповіли Delo.ua, що в цілому компанія зацікавлена у процесі приватизації. Але в компанії не підтвердили та не спростували інформацію щодо намірів придбати ОГХК.

Запаси сировини та інші проблеми

Запаси корисних копалин, які мають стратегічне значення, наразі засекречені за поданням Служби безпеки України. Тож інформацію що стосується запасів конкретних родовищ, які знаходяться в управлінні ОГХК звісно відкриють потенційному інвестору, але лише після відповідного запиту, каже Оринчак. Але співрозмовник видання впевнений, що запасів сировини ОГХК вистачить на кілька років. Після цього доведеться купувати спецдозволи на видобуток корисних копалин на інших ділянках. Проте аукціони на продаж спецдозволів на видобуток цієї сировини зараз теж заблоковані. 

За її словами покращити ліквідність ОГХК могло б приєднання до компанії Мотронівського ГЗК. Цей актив знаходиться в Дніпропетровській області неподалік від Вільногірського ГМК. Мотронівське родовище має непогані запаси та також раніше входило до титанового бізнесу Group DF Дмитра Фірташа. У 2023 році Державна служба геології та надр заблокувала спецдозвіл на видобуток корисних копалин на цьому родовищі Group DF, а у березні 2024 Ощадбанк намагався продати цей актив за борги. Проте торги так і не відбулись.

«Фірташу анулювали ліцензію на Мотронівське родовище і фактично спецдозвіл на цю ділянку можна було б виставляти на електронний аукціон. Хоча наразі аукціони для такої сировини заблоковані. Якби держава передала цю ділянку в управління ОГХК як мережу АЗС Glusco передали “Укрнафті” цінність ОГХК для інвестора б суттєво виросла», – каже Ксенія Оринчак.

Артур Сомов, який виконував обов’язки голови правління ОГХК у 2020-2021 роках, розповів, що під час його каденції 75% виторгу компанії давав Вільногірський ГМК і 25% — Іршанський ГЗК. Проте, за словами Сомова, запасів на Вільногірському родовищі вистачить максимум до 2029 року. Тоді як серйозні інвестори в гірничо-металургійній галузі хочуть мати ресурсну базу хоча б на 20-30 років. 

Він підтвердив, що компанія матиме цінність лише за умови посилення своєї ресурсної бази шляхом приєднання до неї Мотронівського родовища, що гарантує у майбутньому тривалі суди зі структурами Фірташа:

«Без Мотронівського ГЗК цей актив не цікавий. А з ним для потенційного інвестора купівля ОГХК означатиме купівлю квитка на війну з Фірташем. Я більш ніж впевнений, що компанії Фірташа будуть оскаржувати санкції в тому числі й у міжнародних судах. І це може відлякати потенційного інвестора».

Колишній топ-менеджер зауважив, що якщо конкурс відбудеться восени, як це і заплановано, то участь у ньому братимуть виключно українські компанії. При цьому він зазначив, що азербайджанські інвестори з NEQSOL, виявляли інтерес до купівлі ОГХК й у 2021 році. Проте тоді вони так і не купили компанію.

Олександр Гладушко, який був в.о. голови правління ОГХК з 2017 по 2020 рік підтвердив, що запаси руди на Вільногірському родовищі майже вичерпані, а Іршанський ГЗК навряд чи зможе випускати продукцію належної якості. 

Ще однією проблемою для потенційного покупця Гладушко бачить зношеність обладнання та техніки на основних родовищах. Оновлення основних фондів останні роки ігнорувалося, що призвело до занепаду техніки та застарівання технологій, каже колишній очільник компанії. Тож активи потребуватимуть значних витрат на оновлення виробничих потужностей. Оскільки оновлення обладнання без повної зупинки є неможливим, інвестор зазнаватиме збитків через потенційні зупинки під час модернізації. Ще одним джерелом витрат для інвестора можуть стати обов’язки з рекультивації земель. І всі ці фактори збільшать фінансове навантаження на нового власника.

Гладушко впевнений, що короткі терміни проведення аукціонів відлякають потенційних покупців з-поміж великих міжнародних компаній. Враховуючи комплекс проблем підприємства, потенційні інвестори захочуть провести власний аудит компанії та прийняти рішення взяти участь в аукціоні на основі цього аудиту. Але вони не встигнуть зробити це до жовтня:

«2,5 місяці — це нереально короткий період для якісного проведення такого аналізу. Тому я думаю, що всі визнані у світі гравці участь в аукціоні брати не будуть, оскільки це фактично придбання “в сліпу”. Якщо ж аукціон все ж таки відбудеться, то з великою ймовірністю він не може вважатися прозорим і чесним».

Директор з корпоративних комунікацій Group DF Олег Арестархов в коментарі Delo.ua сказав, що вважає стартову ціну ОГХК завищеною навіть з урахуванням позитивних результатів роботи за півроку 2024. Крім того, підприємство не пройшло ні фінансового аудиту великої четвірки, ні аудиту підтверджених запасів копалин JORC. Через це глобальні гравці на конкурс не прийдуть:

«ОГХК — актив непідготовлений ФДМУ, як ведеться, його, кажучи словами інвестбанкірів, зробили “отруєним” вже на старті. Але видно, що поспішають продати. Для мене загадка: хтось піде на такі ризики за такою ціною. Чому для ФДМУ так важливо його продати у війну, найгірший час для продажу — теж велика загадка».

Тож теоретично ФДМУ може зацікавити інвесторів цим активом. Проте такі інвестори мають не боятися військових ризиків, бути готовими до судів з Фірташем, а також вкласти чимало грошей в оновлення підприємства.Чи вдасться знайти такого інвестора зараз під питанням. ОГХК не змогли продати до повномасштабної війни. Тому зараз шанси продати ОГХК навіть менші ніж у 20221 році.