Випробування 300 доларами: як (не) зупинити каолінову галузь

Авторський блог

Автор: Володимир Бойко, журналіст, засновник NADRA.INFO

Однією з найважливіших подій тижня, що минає, з точки зору наслідків для вітчизняного надрокористування, можна вважати ухвалення Верховною Радою законопроекту, який зафіксував нижній поріг цін для потреб оподаткування рентою за видобування граніту, піску і каоліну. Виробники останнього попереджають: галузь не витримає податкового ярма. Як так сталося?

Фіксація бази

У четвер, 10.10.2024 Верховна Рада України в цілому підтримала т.з. ресурсний законопроект № 11416-д «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану».

Ще в понеділок, 07.10.2024 NADRA.INFO писали, що правки до другого читання передбачають фіксацію мінімальних цін товарної продукції для оподаткування рентою за користування надрами з метою видобування трьох твердих корисних копалин.

Тож коли законопроект підпише Президент, надрокористувачі платитимуть державі ренту наступним чином:

• 5% від щонайменше 6,5 дол. США за тонну граніту;
• 5% від щонайменше 5 дол. США за тонну піску;
• 5% від щонайменше 300 дол. США за тонну каоліну.

Дискусію щодо фіксації ціни для оподаткування рентою щебеневої продукції можна прочитати в коментарях до допису у спеціалізованій facebook-групі Карʼєри України.

Звертаю увагу на контекст, який має значення: на щебеневому ринку, з одного боку, наростає обурення і тривога через масову (але водночас не всеохоплюючу) увагу правоохоронних органів до карʼєрів, яким закидають мінімізацію ренти (приклади читайте тут і тут). А з іншого боку, деякі учасники цього ж ринку, хоч і не публічно, визнають: готові справно платити ренту, якщо її однаково, за одним правилом (чи з однієї ціни) чемно платитимуть геть усі на ринку, без виключень (а силовики не будуть вибірковими у своїх претензіях).

Палких дебатів стосовно фіксації ціни для піску мною наразі помічено не було.

А от щодо каолінів… Схоже, 300 доларів як «рентний бенчмарк» миттєво стали для ринку подразником, здатним обʼєднати найбільш затятих конкурентів – заради виживання.

Каоліновий гомін

«На тлі війни і дорогої логістики, український каолін і так програє конкуренцію на світовому ринку. А податок, який пропонується в законі, знищить каолінову галузь в Україні повністю. При таких умовах вигідніше зупинити завод та розпустити персонал!», – написали мені з компанії, що десятиліттями видобуває каолін в Україні, постачає на внутрішній та зовнішній ринки.

«Володимире, а це точно не описка?! Можливо, народні обранці помилилися, і там має бути кома після цифри 3,00? Чи після 30,0? Ні? 300 доларів як база для нашої ренти? Якщо це справді так – ми нічого не зароблятимемо! Та нам тоді краще зупинитися! Я вже їду до Посла нашої держави в Україні, і ми разом будемо виходити на Комітет», – телефоном обурювався представник іншого виробника, з іноземним корінням.

«Упʼятеро дорожче, ніж експортуємо каолін-сирець, і у 2,5 рази вище за ринок для збагаченого каоліну. Це ж просто нонсенс! Звідки вони взяли ці 300 доларів?», – заявив третій співбесідник.

«Ринок – в шоці. Якщо чесно… виникають думки, що, може, хтось просто захотів поставити на коліна індустрію, зупинити карʼєри і скупити задешево родовища?», – припускав четвертий.

На виклик, із яким зіткнулася каолінова галузь, оперативно відреагували в Комітеті надрокористування Європейської Бізнес Асоціації: невдовзі після публікації нашої новини із фіксованими базовими цінами заявили, що планують звертатися до керівництва Верховної Ради, Президента і Премʼєр-міністра.

Із занепокоєнням щодо схвалених правок у середу виступили в Національній Асоціації Добувної Промисловості України (НАДПУ). Там попередили, що «зміни можуть мати негативний вплив на добувну галузь, особливо в умовах війни» і направили листи Данилу Гетманцеву,  Юлії Свириденко та Олені Шуляк.

Але маховик законотворчості вже було не спинити.

«Пропала грамота»

Як і чому до законопроекту потрапила норма, що викликала настільки одностайний спротив ринку? І що ринку з цим робити, якщо (чи коли) Володимир Зеленський таки підпише ухвалені зміни?

Із відповіддю на перше запитання допомогли джерела NADRA.INFO в центральних органах влади і депутатському корпусі. Як випливає з почутого протягом тижня, а також із копій документів, з якими мені вдалося ознайомитися – первісна редакція норми про 300 доларів для каоліну, імовірно, була іншою, ніж потрапила до зали Верховної Ради під час другого читання.

А саме, за початковим задумом нормотворців, начебто, $300 мали стати базою для ренти з видобутку НЕ ВСІХ каолінів, а лише «мінеральної сировини, яка за своїми властивостями визнана придатною для збагачення, згідно з затвердженими кондиціями обʼєкта надр» (для зручності сприйняття наводжу відредаговане формулювання, але зі збереженням змісту). Тобто, як пояснюють мої джерела, ця норма не повинна була поширюватися на виробників т.з. «керамічного» каоліну – а лише стимулювати інвестиції в українське збагачення і отримання каолінів «марочних» (значно дорожчих, з вищою доданою вартістю).

Однак частина речення, що конкретизує застосування 300-доларової норми, як припускає джерело, «загубилася» на етапі редагування правок до другого читання. А зважаючи на найвищий пріоритет ресурсного законопроекту і його обсяг, звернути увагу на цю «втрату»… забракло часу.

Що далі?

Чи так все було насправді? І якщо так – хто саме «загубив» критично важливе уточнення? Та й чому саме $300? Запитання, на мій погляд, абсолютно легітимні і варті пошуку відповідей.

Та куди важливішим просто зараз виглядає відповісти на інше питання: що робити із нормою, яка от-от поставить на стоп цілу галузь?

Мої співбесідники схиляються до думки про вибір з-поміж наступного. Або негайно ініціювати зміни, які повернуть до новели «зникле» уточнення. Або запровадити для каолінів градацію ставок ренти: наприклад, «керамічний» каолін вивести в окрему групу, для якої знизити ставку ренти з чинних сьогодні 5%, до 1% чи 0,5% (мовляв, це частково компенсує несприйняття ринком наспіх ухвалених змін).

Припускаю, можуть (і мають) бути й інші варіанти. Що запропонує (на що погодиться) видобувний бізнес, і який шлях оберуть нормотворці – розкажемо, щойно дізнаємося. Якщо Вам є що додати до викладеного – сміливо листуйте на [email protected].

Автор: Володимир Бойко