Чи підійде для Кіровоградщини чеський досвід закриття уранових шахт (gre4ka.info)

Чи підійде для Кіровоградщини чеський досвід закриття уранових шахт (gre4ka.info)
Ця та інші ілюстрації: gre4ka.info

На Кіровоградщині роками тривають проблеми щодо функціонування уранових шахт. У Чехії припинення урановидобутку почали із 1996 року, а повністю закрили цю галузь у 2017. Інформаційний портал «Гречка»* розповідає про чеський досвід та чи релевантний він для Кіровоградської області (авторка Таміла Делюрман).

Яка ситуація із видобутком урану у Кіровоградській області

На Кіровоградщині наразі є три урановидобувні шахти: Інгульська, Новокостянтинівська, Смолінська. Усі належать державному підприємству «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». 

Наразі Смолінська шахта законсервована. Інші працюють, але не без проблем.

Неодноразові мітинги шахтарів із перекриттями доріг, багатомільйоні борги по зарплатах гірникам, періодичні простої на шахтах та версії про «смерть» урановидобувної промисловості — усе це на Кіровоградщині триває понад вісім років.

Фото із архіву «Гречки» (2017 рік)

У серпні 2022 року працівники «Схід ГЗК» зверталися із вимогами врятувати підприємство і зареєстрували петицію до президента із вимогою врятувати на Кіровоградщині підприємство «СхідГЗК» та урановидобувну галузь України. Тоді ж працівники Новокостянтинівської шахти, що належить «Східному гірничо-збагачувальному комбінату» три місяці не отримували зарплати. 

Із усіх шахт підприємства й одного заводу, працювала лише Новокостянтинівська і то фактично без зарплат. 

Діяльність на території області уранодобувних підприємств обговорювали під час виїзного засідання членів Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України у 2023 році. Тоді визначили, що згідно з підписаним договором про співпрацю з канадською компанією Cameco Corporation та ДП «Енергоатом», видобутий на Кіровоградщині урановий концентрат постачатимуть до канадської компанії. Вона на основі концентрату вироблятиме ядерне паливо для реакторів Рівненської, Хмельницької та Південноукраїнської АЕС.

Таким чином, мова про повне припинення видобутку урану в області поки що не йдеться, а шахтарі та громади готові продовжувати відствоювати питання продовження урановидобування.

Закриття шахт – збереження екології: досвід Чехії

У Ліберецькому краї Чехії поклади урану знайшли у 1962 році. Видобуток там тривав з 1966 по 1996 рік, коли і розпочали санацію шахт.  

Санація — це сукупність заходів, спрямованих на ліквідацію устаткування та наслідків роботи шахт й оздоровлення середовища, де використовували родовища. А також соціально-економічні заходи для забезпечення функціонування громади та життя населення.

За підтримки чеської неурядової організації NESHEHNUTI досвід найбільших чеських урановидобувних шахт представили для української делегації, на прикладі держпідприємства «Diamo», передає кореспондентка «Гречки».

«Diamo» – це спеціально створена у Ліберецькому краї Чехії державна інституція для закриття урановидобувних обʼєктів.

У чеському законодавстві прописано, що видобувати уран можуть і приватні, і комунальні, і державні підприємства.

Проте, почати видобуток можна лише після того, як підприємство підготує  документацію щодо безпечних методик видобутку та план санації й оздоровлення шахт. При цьому підприємство повинне одразу утворити фонд на таку санацію, який має накопичуватися протягом усього періоду видобутку.

Проте, варто зауважити, що видобуток здійснювали двома способами – хімічним та глибинним (на Кіровоградщині застосовують лише глибинний спосіб – авт.).

Хімічний спосіб у Чехій переважав, що і стало значною екологічною загрозою та викликом при оздоровленні родовищ.

Загалом, хімічний спосіб видобутку урану передбачає, що родовища збагачують (через свердловини запускають під землю) сірчаною кислотою та іншими хімікатами. При цьому, зі слів ексголови «Diamo» Томаша Ричтарика, за радянських часів це робили з порушеннями, тому концентрація хімікатів була дуже висока.

Унікальна технологія для очищення

Тому, коли почали процес санації родовищ, основним завданням було недопустити, аби сірка потрапла до питаної води. Тобто план складався із трьох основних кроків:

  1. очистити підземні води 
  2. ліквідувати свердловини 
  3. поля та луги повернути у звичну екосистему.

Враховуючи, що хімічний видобуток ніде у світі не використовувався за таких умов, то «Diamo» довелося розробити унікальну технологію та лінії очищення, які ніде до цього не використовувалися.

Зокрема, підприємство, зробило підземний бетонний барʼєр, щоб хімікати із ґрунтових вод не можуть потрапити на рівень поверхневих вод. 

Також побудували дві лінії очищення зі спеціальним унікальним обладнанням. Через спеціальні свердловини забруднені води викачують, пропускають через лінії очищення, де у декілька етапів із допомогою вапняку, відстійників та спеціальних резервуарів відфільтровуються хімікати.

Враховуючи, що видобуток був державним, то й санація повинна була відбуватися за державний кошт. Загалом на це вже витратили близько 50 мільярдів крон, що за нинішнім курсом становить приблизно 2,4 мільярда євро. 

Що ж до родовищ, де був глибинний видобуток, то із їхньою санацією допомагав Євросоюз. Зокрема, на ліквідацію устаткування шахт ЄС виділили близько 1,2 мільярда крон, тобто приблизно 57 мільйонів євро. При цьому Томаш Ричтарик зауважив, що порівняно із ситуацією на уранових шахтах у Кіровоградській області, у них не було загрози затоплення і це питання вони вирішили шляхом гідробарʼєрів у вигляді створення близько сотні свердловин.

У той же час  у 2007 році була загроза, що видобуток урану відновлять, оскільки у той час ця сировина здорожчала.

Однак місцеві мешканці були проти. Вони створили громадське обʼєднання, яке влаштовувало численні мітинги та акції протесту  проти розширення видобутку, а навпаки за його припинення. Така «боротьба» тривала понад три роки й екоактивісти таки відстояли свою позицію. Останню шахту у Ліберецькому краї офіційно закрили у 2017 році. 

Загалом же, програма санації та оздоровлення уранових шахт у Ліберецькому краї триватиме до 2037 року. 

Чи релевантний приклад Чехії для Кіровоградщини?

Смоліно тримається за шахту

Для прикладу, у випадку Смолінської шахти, вона є містоутворюючим підприємством. 

«Шахта для Смолінської громади є ключовим підприємством. Тому для нас дуже болюче питання її роботи або її закриття. Станом на сьогодні Смолінська шахта не відпрацювала ще розвідані запаси. Якщо підприємство не відпрацювало розвідані запаси, значить воно не може бути закритим»,  — пояснив у коментарі «Гречці» голова Смолінської громади Микола Мазура.

Попри це, із його слів, питання про припинення видобутку існує. Зокрема і наразі Смолінська шахта  знаходиться в законсервованому стані. Частину працівників перевели на інші підприємства «Схід ГЗК», інші – відкачують воду і вирішують певні господарські питання на шахті.

Фото із архіву «Гречки» (2019 рік)

«Нещодавно була спроба вимкнути електроенергію з усіх об’єктів ДП «Схід ГЗК»,  у тому числі і Смолінській шахті. На мою думку, це практично диверсія, тому що мова йде про затоплення трьох урановидобувних шахт, дві з яких на сьогоднішній день діючі. Це могло б стати як екологічним лихом, так і принести значні матеріальні втрати, для прикладу, спецтехніки та обладнання. Після цього видобуток відновити практично було б неможливо», — окреслює ситуацію очільник громади.  

Цього разу за втручання Кіровоградської ОВА цьому вдалося запобігти. 

Зазначимо, ситуація із загрозою відключення електроенергії сталася не вперше. Це пояснюється боргами та неспроможністю підприємства оплачувати рахунки за електроенергію.

Стратегію зняття з експлуатації Смолінську шахту почали розробляти у 2019 році. Тоді планувалося, що на зняття з експлуатації піде 5 років і мільярд гривень.

У січні 2023 року уряд схвалив Концепцію програми зняття з експлуатації уранового об’єкта. В ній пропонується три сценарії щодо зняття Смолінської шахти з експлуатації.

Однак, очільник Смолінської селищної ради наголошує, що певні варіанти зашкодять громаді.

«У порядку оцієї концепції по закриттю урановидобувного підприємства пропонують абсолютно незрозумілі речі, що бʼє по громаді,  що бʼє по її інвестиційному потенціалу  і так далі. Наприклад, пропонується знищити, тобто розібрати незабруднені об’єкти, такі як автобаза, база матеріально-технічного забезпечення (МТЗ), залізничний цех та інші. Ці об’єкти становлять інвестиційний потенціал і ми могли б на них  завести інвестора», — уточнив Микола Мазура.

Загалом же, якщо навіть дійде до того, що держпідприємство вирішить закривати шахту та інші свої обʼєкти, то, чеський досвід для Кіровоградщини буде не релевантним.

Як пояснив начальник відділу ЖКГ Смолінської селищної ради Володимир Бойко, який також був учасником української делегації у Чехії, різниця полягає у тому, що у Ліберецькому краї основні санаційні дії були спрямовані на хімічний спосіб видобутку урану, а також там інші законодавчі норми. На Кіровоградщині це ж виключно глибинний (шахтовий) спосіб. Проте він переконаний, що у разі, коли дійде мова до закриття шахт, то буде дуже корисно залучити чеських колег, як консультантів. 

«У будь-якому випадку відвідини чеського підприємства були цікавими, позитивними та корисними. Але, на жаль, відмінності у податковій системі та інший метод видобутку уранової руди не дають змоги повною мірою перенести досвід видобувних громад Чеської Республіки у громади та видобувні підприємства Кіровоградщини», — зауважив у коментарі «Гречці» Володимир Бойко.

Станом на 1 листопада 2024 року інформації про обрання котрогось із вище згаданих сценаріїв для Смолінської шахти немає. Натомість, щодо всього підприємства «Схід ГЗК», то у вересні повідомляли, що працівникам обіцяють виплатити заборговані зарплати до кінця 2024 року. Станом на 13 вересня заборгованість по зарплатах становила 132 мільйони 429 тисяч гривень.

 

*– В розділах  Говорять асоціації , Говорять компанії , Надра інших деякі публікації/новини/прес-релізи компаній-надрокористувачів, сервісних компаній, асоціацій у сфері надрокористування та інших медіа можуть відтворюватися дослівно. В разі передруку редакція NADRA.INFO не здійснює додаткову перевірку викладеного, покладаючись на першоджерела.