Суд скасував дозвіл на видобування гравію, гальки та піску в річці Прут

Господарський суд міста Києва задовольнив позов керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави і визнав незаконними оголошення та результати аукціону Держгеонадр із продажу спецдозволу на Видинівське родовище гравію, піщано-галькового матеріалу та піску в Івано-Франківській обл.. Повідомляє NADRA.INFO із посиланням на опубліковане днями рішення суду.

Дозвіл на Видинівське родовище Держгеонадра розігрували в червні 2024 р. Ціна стартувала з 2,44 млн грн. За лот змагалися пʼятеро учасників, перемогло ТОВ «Доломіт Груп» Василя Винничука зі ставкою 25,03 млн грн. Друге місце посіло ТОВ «Снятинський цегельний завод» Володимира і Марії Зазуляків (25,02 млн грн). 

Спецдозвіл № 5705 переможець торгів ТОВ «Доломіт Груп» отримав в липні 2024 р. (до 2044 р.).

В Коломийській окружній прокуратурі звернулися до суду, бо вважають, що Держгеонадра незаконно виставили Видинівське родовище на аукціон, адже контур цієї ділянки знаходиться у руслі ріки Прут. А згідно з даними, отриманими прокуратурою від Інституту географії Національної академії наук України, є підстави відносити р. Прут до категорії гірських річок. Мовою судового документу: 

«Керівник Коломийської окружної прокуратури вказує, що видобування піску та гравію в руслах річок може призвести до значних негативних наслідків для навколишнього середовища та інфраструктури, зокрема, серед основних наслідків: зміна гідрологічного режиму річки, ерозія берегів, погіршення якості води, знищення місць існування водних організмів, а також руйнування інфраструктури, такої як мости та дороги. Видобуток піску та гравію може змінити русло річки, її глибину, швидкість течії, що може призвести до затоплень, осушення прибережних територій, зміни ландшафту та вплинути на водопостачання, а видалення піску та гравію з русла річки може спричинити обвалення берегів, що призведе до втрати землі, руйнування прибережної інфраструктури та збільшення каламутності води, підвищення каламутності води, забруднення хімічними речовинами, а також зміни температури води, що негативно впливає на водних організмів, оскільки річкові русла та прибережні зони є важливими місцями існування для багатьох видів рослин і тварин, а видобуток може знищити ці місця, порушивши екологічний баланс».

В Держгеонадрах переконували суд, що аукціон відбувся відповідно до правил, а в «Доломіт Груп» зауважували, що порушень закону в наданні Видинівського р-ща в користування не було, адже родовище для виставлення на аукціон рекомендували в Міндовкілля (із певними застереженнями).

На це суд зазначив: Видинівське родовище знаходиться в межах русла і прибережної захисної смуги річки Прут – середньої ріки, звідки надрокористувачем здійснюється видобуток піску та гравію, що, згідно вимог українського законодавства, заборонено в межах земель водного фонду; наявність же застережень від Міндовкілля, яке не заперечувало проти аукціонного продажу прав на користування родовищем – не нівелює розташування ділянки надр у водоохоронній зоні.

Відтак суд визнав незаконним та скасував наказ Держгеонадр про виставлення на аукціон Видинівського р-ща, скасував результати аукціону і власне спецдозвіл, наданий ТОВ «Доломіт Груп». 

Рішення суду ще не набрало чинності та може бути оскаржене. Повний текст, складений 05 березня 2026 р., – за посиланням.

Що каже надрокористувач

Засновник і керівник ТОВ «Доломіт Груп» Василь Винничук у телефонному коментарі заявив NADRA.INFO, що компанія оскаржуватиме рішення суду: 

«Ми не бачимо підстав для скасування нашого спецдозволу», – заявив пан Винничук. 

Він також уточнив, що станом на березень 2026 р. компанія не перейшла до промислової розробки Видинівського родовища – корисні копалини ще не видобувалися. 

Чи буде «Доломіт Груп» вимагати від Держгеонадр повернути кошти, сплачені за спецдозвіл, якщо скасування його продажу з аукціону підтримає апеляція? Василь Винничук каже, такий розвиток подій ще не розглядався. 

Річкові ризики

«Для Івано-Франківської області видобуток піщано-гравійної суміші є типовим – геологічна будова регіону така, що тут мало  твердих корисних копалин, з яких можна виробляти щебеневу продукцію. Натомість значна частина піщано-гравійних відкладів природно залягає саме вздовж річок, що й створює спокусу для розробки таких ділянок», – каже Ірина Супрун, засновниця та СЕО Геологічної інвестиційної групи, Голова Комітету з питань надрокористування Європейської бізнес асоціації. Ситуація ж, в яку потрапив покупець дозволу на Видинівське р-ще, на її думку, є показовою для ринку.

«Цей приклад демонструє типові ризики під час підготовки та реалізації Держгеонадрами проєктів із видобування піщано-гравійної суміші поблизу річок. Саме тому ми рекомендуємо потенційним інвесторам, які розглядають участь в аукціонах на такі родовища піщано-гравійної суміші – насамперед проводити якісний передпроєктний аналіз. Йдеться про детальний перегляд фахівцями аукціонної документації, геологічних матеріалів і перевірку просторових координат родовища: як саме лягають контури ділянки, чи немає технічних або картографічних помилок, чи не перетинається ділянка з територіями, де можуть діяти обмеження», – наголошує Ірина Супрун. І нагадує, що українське законодавство забороняє видобування піску та гравію в гірських і малих річках, а також встановлює обмеження щодо діяльності в межах прибережно-захисних смуг.

«Межі таких прибережно-захисних смуг часто є умовними. У більшості випадків вони не винесені в натуру і фактично не відмежовані, а значна частина земель водного фонду залишається недостатньо інвентаризованою. Саме це часто стає «каменем спотикання» для інвесторів, які не завжди приділяють достатньо уваги цим аспектам на початковому етапі», – пояснює Ірина Супрун, і проводить паралель з іншим прикладом із геологічної практики – ділянкою «Підмихайле» Калуського родовища піщано-гравійних порід, яка теж розігрувалася Держгеонадрами в 2024 р., але залишилася невикупленою після ретельного аналізу потенційними покупцями реальної перспективи її розробляння (контур цієї ділянки накладався на русло і захисні смуги річки Лімниця). 

Врятувати спецдозвіл

Партнер юридичної фірми Ario Law Firm, адвокат Сергій Деркач припускає, що шанс захистити права на користування Видинівським родовищем у надрокористувача ще є: «Фактично, єдиний письмовий доказ на підтвердження позиції органу прокуратури, який був взятий до уваги судом – лист Інституту географії Національної академії наук України». 

Адвокат зауважує, що в суду не було підстав ставити дані з цього листа під сумнів – хоча сам лист, який цитує суд, в багатьох місцях не містить конкретних параметрів ані річки, ані родовища: «В даному листі зазначено (мовою оригіналу), що інститут “не володіє достовірними даними щодо розміщення Виднівського родовища, а отже не може аргументовано оцінити належність його території до заплави та русла р. Прут, водоохоронної зони та прибережної захисної смуги. Слід зазначити, що русло р. Прут в передгір`ях Карпат є дуже динамічним, постійно змінює просторову конфігурацію та рукавність в межах заплави…”».

«Якщо надрокористувач впевнений у своїй правоті, варто було на стадії судового розгляду замовити експертизу або залучити спеціаліста для здійснення просторової прив`язки прибережної захисної смуги до ділянки надр та визначення меж території родовища із річкою. Це, до речі, можна зробити і на етапі апеляційного оскарження – тож шанс поборотися за родовище є», – підсумовує Сергій Деркач.

На правах реклами

КУПУЙ СПЕЦДОЗВОЛИ НА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ ТУТ

Також адвокат каже, що під сумнів можна ставити доцільність та обґрунтованість представництва органом прокуратури «інтересів держави» та дотримання принципу пропорційності (балансу) між публічним та приватним інтересом. 

«На мою думку, цей кейс ілюструє масштабну проблему, яка впливає на інвестиційну привабливість України у сфері надрокористування. Інвестор взяв участь в електронному аукціоні, погодженому державою, та в повному обсязі сплатив вартість спецдозволу. А згодом виявляється, що під час підготовки до аукціону та погодження внутрішніх процедур були допущені якісь порушення, чого інвестор не міг передбачити і, на що не міг вплинути. До того, він не міг і оцінити такі ризики в майбутньому, сподіваючись на повну прозорість процедури продажу. На жаль, такі випадки не поодинокі», – зауважує адвокат.

Стежимо за розвитком подій.