РБК-Україна: велике інтервʼю Юлії Кірьянової, СЕО Smart Holding
[Видання РБК-Україна днями опублікувало бесіду з СЕО Smart Holding Юлією Кірьяновою: Попри все, хочемо бути частиною плану з відновлення післявоєнної України. Передруковуємо і радимо до прочитання. Автор тексту: Надія Скляренко. Автор фото: Віталій Носач, РБК-Україна]
СЕО “Смарт-Холдинг” Юлія Кірьянова про санкції на засновника компанії, арешт майна, інвестиції під час війни та майбутнє післявоєнної України в інтервʼю РБК-Україна.
Про санкції та арешт майна
– Як би ви коротко описали ситуацію, в якій сьогодні опинився “Смарт Холдинг”?
– В якомусь сенсі сьогоднішня ситуація нагадує “ідеальний шторм”.
Перша хвиля почалася ще у 2014 році, коли ми вперше багато втратили. У лютому 2022 року ми ніби повернулися у ті страшні часи, але ситуація стала набагато серйозніше та масштабніше для всіх в країні.
Друга хвиля – економічна ситуація. Звичайно, підставою для економічної кризи є війна, але вона теж розвивається за своїм певним сценарієм. Ми розуміємо, що зараз для розвитку та збереження бізнесу є дуже обмежений простір в країні. Це пов’язано з усім – з тим, як влада намагається монетарними методами стримати інфляцію, що призводить до зростанням ставок, коли бізнес взагалі не може кредитуватися, неймовірним подорожчанням всього, дефіцитом товарів у певних галузях і, звісно ж, відтоком людей, яких важко втримати та забезпечувати. Це найскладніша макроекономічна ситуація за всі роки незалежності.
Третя хвиля – стосується безпосередньо “Смарт Холдингу”. В ситуації, коли ми вважали, що в одному окопі, разом відбиваємось від ворога, нам, по суті, в спину почали стріляти свої. Я розцінюю ситуацію саме так.
– Остання, “третя” хвиля пов’язана з засновником компанії та кінцевим бенефіціаром компанії до січня цього року – Вадимом Новінським. Після передачі своєї частки в траст, чи здійснював бізнесмен якийсь вплив на діяльність групи? Чи контактуєте з ним по робочим питанням?
– Він повністю втратив контроль з грудня 2022 та будь-які важелі впливу з того моменту. Передача активів відбувалась в рамках кіпрського законодавчого поля. Траст безвідзивний й дискреційний. Тобто він жодним чином не впливає й не контролює роботу холдингу, не отримує ніяких бенефітів.
– Неофіційно контакт підтримуєте?
– Звичайно. Головна тема – судові провадження. Річ у тому, що все, що зараз відбувається з бізнесом, повʼязано з санкціями, накладеними на засновника. Тому в наших антикризових стратегіях, провадженнях ми не можемо не бути на звʼязку з ним, з його адвокатами.
Другий аспект – репутаційні питання. До цього часу “Смарт Холдинг”, як бізнес, не мав своє відокремлене обличчя. Зазвичай, коли говорили “Смарт Холдинг”, то мали тільки одну асоціацію – Новинського.
– Такий звʼязок з бенефіціаром характерний тільки для вашої компанії? Чи це стосується й інших бізнес-груп, за якими стоять великі олігархи?
– Мені важко коментувати ситуацію в інших компаніях, бо усі по-різному вели свої бізнеси. Залежить ще від того, чи були іноземні партнерства, IPO, наскільки масштабно компанія, в принципі, розвивалась за межами України.
“Смарт Холдинг” до цього був зконцентрований тільки в Україні. Все реінвестувалось тільки сюди. Тому для нас ця ситуація виявилась дуже складною, бо асоціація була повна. Незалежно від того, що ми робимо в корпоративному управлінні чи в інших кроках. Зараз вже очевидно, що бізнесу треба було мати більше власного голосу.
– Після виходу Новінського з бенефіціарів холдингу його син Михайло залишився в управлінні?
– Ні. Вони обоє повністю вийшли з бізнесу.
– Попри подібні кроки, на початку травня суд наклав арешт на корпоративні права 72 компаній, пов’язаних з засновником. За даними прокуратури, щоб уникнути санкцій, він намагався передати свої активи громадянам іноземної держави, які мають безпосередній зв’язок з Росією. Що вам відомо про нових бенефіціарних власників?
– Для кращого розуміння ситуації, я б розбила це питання на декілька аспектів. По-перше, що таке траст? – Це договір, коли ти свої активи передаєш комусь в довірче управління задля збереження і примноження. Є трастіз, є протектори, є Рада директорів – це система важелів, яка намагається убезпечити відсутність стороннього впливу чи інтересу По-друге, траст є інструментом наслідування. Це затребувана по всьому світу система управління. Наприклад, турецька група Anadolu, бельгійський холдинг AB Inbev також трасти, та безліч інших.
Траст працює на сильній системі корпоративного управління. Якщо раніше у вас був один центр впливу – бенефіціарний власник, то зараз є трастіз – професійні, ліцензовані адвокати. У цьому випадку вони мають кіпрську ліценцію. Але є трастіз й інших юрисдикцій.
Засновник не керував бізнесом ще з 2013 року. Він виконував лише декілька функцій акціонера – затвердження стратегічних ініціатив, угод купівлі-продажу.
– Слідство стверджує, що кіпрський міжнародний траст, у довірчу власність якого він передав активи своїх компаній, здійснює свою діяльність на території РФ. Як можете спростувати ці звинувачення?
– Почнімо з того, що коли ми подали документи до відповідних державних реєстраторів та нотаріусів, до нас не було жодних претензій. Ні до документів, ні до того, як власне було створено траст. Чотири місяці, поки трастіз були в реєстрі, ніхто правопорушень не бачив. Потім за один день відбулось скасування трьох реєстрацій.
– За якою підставою?
– На підставі кримінального провадження. І тут дуже цікаво. Це провадження було відкрито за скаргою приватної особи, ніби-то через неправомірність створення трасту.
Але саме створення трасту не є кримінальною подією. Траст і його створення оскаржуються в судовому порядку (якщо є такі підстави). Це цивільна справа.
Втім, цю скаргу підібрало СБУ і відкрило на її основі кримінальне провадження. Згідно з “оглядом преси”, яке провели співробітники СБУ, трастіз ніби-то є представниками держави-агесора. Тобто, за офіційною версією, кримінальність справи полягає в тому, що засновник ніби-то передав свої активи на користь Росії. Але це не відповідає дійсності та більше схоже на інформаційне вкидання неправдивої інформації.
– Новинський представляв у парламенті партію, орієнтовану на Росію, був палким прихильником прокремлівської церкви. Навряд чи когось здивувало, що він міг передати свої активи особам, також повʼязаним з Росією, хіба не так?
– В цьому немає жодної логіки. В трастових угодах трастіз виконують довірчу роль. Вони не мають права нікому нічого передавати, діяти в інтересах когось, крім інтересів бенефіціарних власників, нащадків, коли ті вступлять в свої права. Вони діють в межах своєї професійної ліцензійної діяльності. Тому закид у представництві інтересів аморфної Росії – безглуздя.
Трастіз вже дали покази під присягою в кіпрських судах, ці покази повністю засвідчені й подані до кримінальної справи. Це конкретні факти, а не якийсь міфічний огляд, яке нам намагається “пришити” СБУ.
– Так, а звідки, в такому разі, зʼявились підстави повʼязувати їх з Росією?
– Вони професійні адвокати, й, дійсно, колись мали офіс в Москві. Надавали послуги. Це було пов’язано з їх професійною діяльністю адміністраторів та номінальних директорів.
– Це було до початку повномасштабного вторгнення чи й після?
– Звісно, до лютого 2022 року. Багато професіональних аудиторів, юристів з європейської спільноти мали клієнтів в Росії. Знайти тих, хто ніколи не мав таких професійних зв’язків – фактично неможливо.
Після лютого 2022 року вже майже всі відмовляються від таких угод. Хтось робить це швидше, хтось повільніше. Але процес йде. Про що говорити, якщо Європа досі імпортує близько 15-17% відсотків газу з Росії.
Повертаючись до вашого запитання, акцентую ще раз: те, що СБУ представила в якості доказу в кримінальному провадженні – було пов’язано суто з їх професійними послугами до повномасштабного вторгнення. Якби в Європі побачили, що вони продовжують надавати якісь послуги або діють в інтересах РФ чи її громадян – до них миттєво було б застосовано санкції. Кіпр вже доволі успішно йде цим шляхом. Якщо, навіть, на довірчих керуючих накладаються санкції, то клієнти передаються іншим трастіз, бо сутність того, що відбулося, вже не зміниться, активи передані безвідклично, а трастіз виконують довірчу функцію.
– Ви називаєте дії правоохоронців в рамках справи “деструктивними”. Як оцінюєте свої шанси в судах?
– Сьогодні ми спростовуємо звинувачення в усіх інстанціях. Якщо все буде йти в рамках діючого законодавства – то в нас є великі шанси зняти всі звинувачення.
– Хто має понести відповідальність за збитки, які зазнає компанія?
– Мені дуже неприємно про це казати. Ми довго мовчали – бо за єдність під час війни, й не хочемо, щоб ворог яким-небудь чином міг використати цю ситуацію у своїх цілях. Ми вважали, що дочекаємось перемоги і тоді будемо говорити про це публічно. Але зараз ми вже не можемо мовчати. Для нас це стало екзистенційним питанням (виживання, існування як такого, – ред.).
“Ми пропонували владі шукати нового інвестора разом”
– Чи розглядав засновник варіант продажу своєї частки іншим способом, а не в траст?
– Я стала СЕО компанії у серпні 2021 року, і до кінця квітня 2022 року мала розробити стратегію, яка, у тому числі, передбачала вихід з частини бізнесів, які є в портфелі холдингу. Але сталася війна.
Якщо за якихось причин держава вважає, що лояльний український інвестор “Смарт Холдинг” – небажаний в Україні – ми готові були вийти, продати бізнес. Але кому ми будемо продавати під час війни? Під час війни, на жаль, є тільки шахраї, ті, хто хочуть швидких грошей – купити задешево, а потім дуже дорого перепродати.
Ми для наших бізнесів шукаємо стратегів, тому не будемо мати справу з перекупами. Якщо з’явиться той, хто готовий підтримувати, як мінімум, той самий рівень податків, робочі місця та продовжувати інвестувати в Україну – ми хоч сьогодні розглянемо такі пропозиції. Я це казала до війни, під час війни й можу підтвердити зараз.
– З моменту повномасштабного вторгнення ви мали інтерес з боку таких “стратегів”?
– Конкретних пропозицій не було. Я пропонувала перемовини з усіма, з ким тільки могла. Пропонувала навіть владі шукати таких інвесторів разом. Якщо ви настільки не хочете нас бачити – добре, давайте разом знайдемо стратегів.
– Зараз для інвесторів є якісь дисконти на українські активи?
– Авжеж, у багатьох галузях є чудові дисконти. Але ми не готові виходити з бізнесу за безцінь. Ми інвестували сотні мільйонів доларів в Україну. Чому ми повинні продавати наші активи, здобутки за безцінь? Особливо в ситуації, коли, попри всі проблеми й ризики війни, досі готові інвестувати в Україну.
– З ким із влади ви ініціювали подібні розмови? До кого конкретно звертались?
– Ми запрошували до діалогу усіх представників влади, хто має відповідні повноваження. Це і депутатський корпус, і профільні міністерства, і Офіс президента. Ми і зараз готові спілкуватися. Шукаймо інвесторів разом.
– Які бачите можливі сценарії розвитку у цій ситуації?
– Якщо держава забере активи – ми підемо в міжнародні суди. Або, якщо все ж таки, в українських судах захочуть розібратися по суті справи й ознайомитись з аргументацією – то у нас нема сумнів, що правда буде на нашому боці.
За яким саме сценарієм буде розвиватись ситуація – я не знаю. Взагалі вперше у своєму житті, я знаходжуся в ситуації, коли не можу сказати, що буде завтра. Я не знаю. Але попри це, мені треба підтримувати 3000 людей.
– Скільки ще компанія може продовжувати роботу в такій ситуації?
– Найбільша криза для компанії пов’язана з блокуванням операційної діяльності.
Тобто, в самих арештах корпоративних прав нічого страшного немає. Так, це робить неможливим продаж корпоративних прав, виплату дивідендів, зміну директорів, але, по суті, не несе загрози для операційної діяльності. У нашому випадку, на підставі відкритої справи (підкреслюю: не вироку суду, а просто факту відкриття кримінального провадження) – нам припинили ліцензії на видобуток газу.
Як відомо, паралельно з санкціями влада ухвалила закон №2805 (“Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства у сфері користування надрами”, – ред.). Відповідно до одного із положень цього закону, українські державні органи можуть призупинити або відкликати ліцензію на видобуток вуглеводнів у компанії, кінцевий бенефіціарний власник якої став об’єктом санкцій у країні.
Але, що примітно, у нашому випадку, навіть не це стало причиною призупинення ліцензії. За поданням СБУ, Державна служба геології та надр України побачили невідповідність заявлених бенефіціарів тим, яких було наново подано в реєстри. На підставі цього вони вирішили, що в нас неправильно подано дані, тому призупинили ліцензії.
Тепер ми не можемо здійснювати операційну діяльність. Не можемо сплачувати понад 200 млн гривень податків. Держава недоотримує 20 млн кубів газу, і кожного дня ця цифра зростає.
Нещодавно хтось з Міністерства енергетики сказав, що газові родовища “Смарт Холдингу” не є стратегічними чи критичними для країни. Вибачте, але так кажуть спринтери, не стратеги. Бо, коли ти зупиняєш свердловини, у тебе падає тиск. Коли падає тиск – під загрозою взагалі можливість відновитись. То навіщо зупиняти ліцензії? Державі не потрібна енергонезалежність? Краще імпортувати, а не нарощувати внутрішнє виробництво? Краще, щоб в війну компанія не могла сплачувати податки? Щоб люди втратили роботу?
На додаток, нам ще зупинили ліценції на дві свердловини з водоймами. Тобто, під час посівної в нашому сільськогосподарському підрозділі зупинили подачу води. Для мене – це взагалі геноцид.
Якщо є претензії, кримінал – арештуйте акції. Розбирайтесь, шукайте докази. Знайшли – вирок суду та забирайте активи, продавайте їх чи передавайте в державне управління. Але просто так, не розібравшись в усьому, заблокувати роботу – нонсенс. А ми продовжимо боротися і доведемо, що звинувачення безпідставні.
“В Україні зараз створюється новий олігархат”
– На вашу думку, чи є якісь вигодонабувачі в цій ситуації? Хто головний інтересант справи?
– Тут, дійсно, йдуть непрості процеси. Є певні верхньорівневі вигодонабувачі. Ми маємо свої підозри, але ми люди бізнесу й голослівно нікого звинувачувати не можемо. Є на вищому рівні, як я розумію, рішення повністю забрати всі активи. Може для того, щоб вони спочатку перейшли державі, а потім в чиїсь приватні руки. У будь-якому разі, те, в чому я точно впевнена – зараз створюється новий олігархат. Але ми це побачимо з вами через рік чи два.
Якщо бажання забрати пов’язано з тим, щоб потім віддати це все іноземним інвесторам – то це дуже не професійний підхід у порівнянні з тим, як цивілізовано мають відбуватися процеси демонополізації певних галузей чи зменшення там концентрації окремих бізнес-груп. Що примітно, “Смарт-Холдинг” не є монополістом в жодній галузі.
Тим не менш, такі процеси мають відбуватися через належний інвестиційний клімат в країні, укладанням відповідних партнерств з іноземними інвесторами, гарантією титулів, відсутністю корупції, тиску і так далі. Це єдиний цивілізаційний шлях розвитку.
У даному ж випадку, відібрати і потім отримати позови до держави. Дивна стратегія.
Зараз головне для мене питання – як мотивувати людей. На південних наших активах – люди в простої з початку війни. Ми підтримували весь персонал (близько 1500) до кінця минулого року. Потім були вимушені зробили певні скорочення й продовжуємо підтримувати “кістяк” команди з 250 “золотих” кадрів. Це – прямий наслідок війни.
Водночас, через дії правоохоронців ми втратили фактично єдиний заробляючий бізнес – газовидобувний. З цих грошей ми розподіляли ресурси на інші бізнеси, різні гуманітарні, благодійні проекти.
Але зараз вимушені запустити нові процеси зі скорочення штату.
– Ви їх вже почали?
– Ні. Я відкладаю це рішення до останнього. Не знаю, на що я сподіваюся. І чесно, не розумію, де шукати додаткові резерви. Я постійно звертаюсь до борду, показую плани, намагаюсь всіляко відтермінувати це рішення. Але, якщо найближчим часом ситуація не зміниться, то цей процес неминуче почнеться.
– Найближчим часом це коли? В цьому місяці, до кінця року?
– Якщо нічого не зміниться, то вже в червні-липні. І знаєте, мені дуже дивно бачити у звʼязку з цим новини про те, що “Смарт Холдинг” шантажує владу звільненнями людей”. Що значить шантажує? Якщо резерви тануть, а отримання нових ресурсів – заблоковано, то звідки будуть можливості підтримувати діяльність, людей?
Ми закликаємо владу відновити можливість здійснювати операційну діяльність. Дати можливість працювати, підтримувати робочий персонал, сплачувати податки. Паралельно з цим – ми готові й далі відстоювати свої права в правовому полі.
“Через війну “Смарт Холдинг” втратив активи на сотні мільйонів”
– Яка попередня оцінка втрат компанії внаслідок повномасштабного вторгнення РФ? Чи можете назвати суму станом на зараз?
– Втрати шалені. Це сотні мільйонів.
Якщо говорити виключно про бізнеси “Смарт Холдингу”, а не про партнерські наші бізнеси, то за результатами 2022 року ми втратили майже 50% виторгу. Але через ціни на газ ми отримали можливість перерозподілити ресурси для підтримки інших бізнесів.
Фактично з перших днів війни ми втратили здатність здійснювати операційну діяльність на всіх південних активах – у Миколаєві, Херсоні, Очакові. Під постійними обстрілами ми кожен день втрачаємо там майно.
У Миколаєві ситуація зараз дещо краще, але відновити операційну діяльність ми там не можемо. Ми планували там великий проєкт, пов’язаний з побудовою індустріального парку.
Також у нас було зруйновано сім торгівельних центрів. Не працює готель у Києві. Є зупинені девелоперські проекти у Запоріжжі, інших містах.
Є цікавий кейс з релокейту бізнесу в сфері полікарбонату. Ми не можемо об’єктивно релокувати свердловини, але те, що ми могли – ми зробили.
– Чи розглядаєте механізм стягнення компенсації з Росії за збитки, отримані внаслідок війни? Рінат Ахметова, наприклад, вже подав відповідний позов проти Росії до ЄСПЛ на мільярди доларів.
– Ми вже подали 19 позовів. По кожній компанії окремо. Звісно ж, ми не можемо претендувати в таких позовах на компенсації за втрачену вигоду чи прибуток. Ми можемо оцінити тільки вартість пошкодженого чи втраченого активу, майна. Зараз працюємо над самою методологією оцінки.
Це не швидкий процес. Уся Україна там в черзі. Але іншого шляху, як примусити агресора компенсувати завдану шкоду, – немає.
“Не треба відновлювати старе. Треба будувати нове”
– Головні активи “Смарт-Холдингу” знаходиться в Україні. Чи плануєте змінювати акценти з внутрішнього на зовнішні ринки? Якщо так – яким чином?
– Багато бізнесу в Україні вже сказали, що не можуть розвиватися через економічну кризу, війну, інвестиційний клімат, кримінальні провадження тощо, й пішли на західні ринки.
Ми залишаємось в Україні і хочемо брати участь у відновленні Україні після нашої перемоги. Попри те, що завтра у нас, може, вже нічого й не буде, ми все одно хочемо бути частиною плану з відновлення країни.
І що примітно: стратегія, яку я так і не презентувала у квітні 2022 року, в своїй індустріальній частині залишається повністю актуальною для післявоєнної України.
Вона передбачає розвиток газових родовищ, виробництво аміаку, розвиток сільського господарства. Якщо ми дійсно хочемо квантового стрибку в економіці, ми якомога швидше маємо переходити від сировинної країни до країни з виробництва продукції доданої вартості.
Окрема історія – портова інфраструктура та індустріальні парки. Ми впевнені, що саме з такими портовими хабами повинна розвиватись нова індустріальна Україна.
Щодо нерухомості – то тут ми бачимо потенціал в енергоефективних містечках. Цей проект вже глибоко пропрацьований, і ми б дуже хотіли, щоб цей проєкт з часом став масштабною історією. Еко-технології, “озеленення” промисловості – те, що вкрай потрібно новій Україні.
Нам не треба відновлювати старе. Треба будувати нове. Прогресивне. Екологічне. Те, що відповідає новим світовим запитам.
Я скоро буду їхати до іноземних інвесторів з відповідними пропозиціями. Це проекти на декілька мільярдів доларів інвестицій. З цими проектами у будь-якому разі треба заходити в Україну. Це не про збагачення когось одного, це про розвиток економіки взагалі.
– Що влада має зробити, щоб заохочувати інвесторів вкладати гроші в Україну й покращити інвестиційний клімат після перемоги?
– Тут все вже сказано до мене. По-перше, все має бути згідно з законодавством. По-друге, прозора судова система. По-третє, ефективна боротьба з корупцією. Це загальні засади, які всі будуть вимагати – всі країни, які нас підтримують, усі іноземні інвестори. Ніхто й копійки не дасть, поки ці базові речі не будуть забезпечені.
Ще один важливий момент – стратегія України як такої. Яка цільова країна? З яким ВВП, з якою структурою економіки ми повинні бути через 10-15 років? Ми повинні побачити таку країну. Це обовʼязково.
Країна стає субʼєктною тільки тоді, коли вона має сильну, потужну економіку. Треба забезпечити збалансований податковий режим – щодо вільних економічних зон, пріоритетних галузей економіки. Коли всі ці правила гри будуть забезпечені – інвестори самі прийдуть, їх не треба буде шукати.