Ярослава Максименко після звільнення: ОГХК в дефолті через кабальний кредит від держбанку (LIGA.net)

[Видання LIGA.net опублікувало інтервʼю з Ярославою Максименко (на фото), вже колишньою першою заступницею голови правління АТ “Обʼєднана гірничо-хімічна компанія”. Передруковуємо і радимо матеріал колег до прочитання. Оригінал – за посиланням]

Автор: Аліна Стрижак, ГО Центр протидії корупції 

Звільнена перша заступниця голови ОГХК Ярослава Максименко про вплив Фірташа, кабальний кредит і штучне стримування експорту титану 

Фонд держмайна 29 вересня змінив частину менеджменту державної “Об’єднаної гірничо-хімічної компанії” (ОГХК). Із членів правління вивели першу заступницю голови правління Ярославу Максименко та заступницю Олену Каунову.  

ОГХК –  один із трьох великих центрів в Україні і єдиний державний, де видобувають титановмісну руду, необхідну для виробництва літаків і ракет.  

Ми поспілкувалися з Ярославою Максименко, яка одразу після звільнення написала заяву про злочин до СБУ та НАБУ. 

В ОГХК Максименко працювала з 2021 року. До цього входила до наглядової ради Одеського припортового заводу. Ще раніше була управляючим партнером юридичної компанії “Сталекс і партнери”. Також – радником з юридичних питань Transparency International Україна, брала участь у становленні проектів ProZorro та ProZorro.Продажі. 

Останнім часом Максименко працювала у нестандартних умовах. Уряд не призначав голову правління ОГХК. Тож найвища посада була в Максименко.  

В лютому 2023 року Фонд держмайна (ФДМУ), який управляє ОГХК, представив колективу титанового підприємства нового керівника Дімітрі Каландадзе. Чутки на добувному ринку кажуть, що його кандидатурою може опікуватися очільник фракції “Слуга народу” Давид Арахамія.  

Але керівником ОГХК Каландадзе призначити не змогли. Бо в нього громадянство Грузії. А по українському законодавству іноземці не мають права керувати державними підприємствами. Тому Каландадзе став лише членом правління ОГХК без розширених можливостей підписувати важливі документи. В той час як ці ж документи підписувала Максименко. Щось підписувала, а щось – і ні. 

Також завданням Каландадзе від ФДМУ було підготувати ОГХК до приватизації. А Максименко – противниця приватизації підприємства.  

У ФДМУ звільнення Максименко LIGA.net прокоментували так: 

“Звільнення Ярослави Максименко з посади першого заступника Голови правління – це рішення, яке вже давно назрівало і було логічним. 

 

По-перше, є ознаки того, що вона керована  певними групами впливу, які були на підприємстві ще за часів Сенниченко. Також противилась рішенням Фонду щодо приватизації ОГХК, ймовірно, могла сприяти доведенню компанії до технічного банкрутства. 

 

По-друге, вона створила всередині компанії корпоративний конфлікт, який паралізував нормальну роботу підприємства”. 

Про це та інше говоримо після останнього робочого дня Ярослави. 

– Як вас звільнили? 

Зателефонували з роботи і сказали: на пошту прийшов наказ, підписаний Федоришиним (Олександр Федоришин – нині в.о очільника ФДМУ, раніше заступник голови Фонду – ред.). З 27 вересня зі мною припинено трудовий контракт як із першим заступником голови правління за статтею, яка передбачає моє звільнення “без суду і слідства”. 

– Спілкувалися з цього приводу з Федоришиним? 

За день до цього. Він сказав, що планується перезапуск правління, через це прийнято рішення про моє звільнення.  

– Чого звільняють саме вас, пояснив? 

Сказав, що результати третього кварталу дуже погані, через це є заборгованість по зарплаті, податках, і є якісь повідомлення про внутрішні негаразди в компанії. Через це.  

– Тобто, 2023 рік не покаже приріст по виручці? Бачу, що 2022 року виторг компанії скоротився удвічі, з 4,6 млрд грн 2021 року до 2,3 млрд грн 2022 року.  

Мені б хотілося, щоб показав. У нас на складах є продукція. Є готові контракти. Сьогодні немає особливих складнощів, крім логістичних. Ще обстріли. Але це ж ситуація, в якій живе вся країна. Тому нарощувати експортні контракти є всі умови. 

– Також прибуток компанії впав із 414 млн грн 2021 року до 13 млн грн 2022 року. З чим це пов’язано? 

2022 рік, мабуть, був найскладнішим в історії компанії. Повномасштабка повністю зруйнувала виробничий цикл. У нас же 90% реалізації – це експорт. Раніше товар ми возили на Одесу, і продавали з портів Одеси та Ізмаїла, вкладалися у три дні. Зараз іншим шляхом везти – це два-три місяці. 

Ще ми довго справлялися з дозвільними процедурами, які ввели після повномасштабки на реалізацію ільменіту. Були ситуації, коли наш товар лежав пів року в порту. У Щецині, наприклад, дуже підвищена вологість. Тому товар набрався вологи і втратив свої якісні характеристики. Думаю, замовник нам іще виставить штрафні санкції за це.  

А ще важливим фактором стало те, що покупці сумнівалися у спроможності компанії виконувати взяті на себе зобов’язання. Як через війну, так і через чутки щодо нашої спроможності.  

– Каландадзе підкреслює, що керує компанією він. І його не зробили керівником лише через громадянство Грузії. А не українець не має права керувати українським державним підприємством. 

Саме так я і аргументувала (Федоришину – авт). На що почула, що рішення вже прийнято.  

– Результати кварталу – це лише ваша зона відповідальності? За що ви відповідали? 

За юридичні, корпоративні, майнові питання, приватизацію. В лютому після звільнення Іткіна (Владислав Іткін був в.о. керівника ОГХК з квітня 2022 року – ред.) за статутом почала виконувати обов’язки керівника компанії, стала відповідати ще й за операційку. 

– Але в лютому 2023 року прийшов Каландадзе. Як ви з ним ділили обов’язки? 

Я була рада, що в компанію приходить досвідчена людина. Нам його представили, як майбутнього керівника.  

– Хто? 

Федоришин. Вийшло, що юридично я виконувала обов’язки керівника, але стратегічне бачення розвитку забезпечував Каландадзе. 

– В чому полягає стратегія розвитку ОГХК? 

Каландадзе запропонував переходити від виробництва сировини в переробку – виготовляти метал.  

– Хтось долучався до створення цієї стратегії – ФДМУ, уряд? 

Наскільки мені відомо, тільки члени правління і керівники департаментів. І на РНБО ми також озвучували цю стратегію, ми її озвучували скрізь.  

– Це якийсь конкретний план дій чи опис того, що хотілося б? 

Поки опис того, що хотілось би.  

– А як можна того, що хотілось би, досягнути без плану дій? 

План дій – це наступний етап.  

– І як його реалізовувати? 

Зараз я не працюю в ОГХК і, мабуть, не повинна відповідати на це питання.  

– Те, що ви керували компанією офіційно, значить, що підписи під усіма важливими документами стояли ваші. Як ви почувалися в такій ситуації? 

Я уважно слідкую за тим, що підписую. І якби побачила в якихось документах чи діях щось незаконне, я б цього не робила. І в якісь моменти я цього і не робила.  

– Які посадові обов’язки були в інших членів правління? 

Є блок реалізації продукції, він найважливіший у нашій роботі. Зараз за нього відповідає Єгор Перелигін.  

Виробничими, фінансовими питаннями займається Каландадзе.  

Ще у нас був член правління Стельмах, він займався питаннями безпеки. Зараз члена правління, який займається безпекою, нема. Є просто начальник безпеки Вячеслав Нечипоренко. 

– Донедавна ФДМУ керував нинішній міністр оборони Рустем Умеров. Яка була його залученість у діяльність ОГХК? 

Умеров офіційно призначив Каландадзе. Дімітрі зробив багато хорошого для компанії. Він добився того, що компанія отримала бюджетне відшкодування, бронювання для працівників від мобілізації. Їх забирали цілими бригадами, і в якийсь момент наша продуктивність упала до 30%.  

Але нашим куратором завжди був Федоришин.  

– Це правда, що Каландадзе був 2022 року представником однієї з компаній, яка цікавилася купівлею ОГХК, коли його ще не призначили на посаду? 

Правда. 

– А яка це була компанія? 

Не можу сказати. Але, думаю, це офіційні дані, їх можна перевірити.  

– Після звільнення ви написали заяву про злочин до СБУ і НАБУ…  

Я її писала ще минулого року, потім доповнювала на початку року. Мені не вистачало внутрішньої сміливості її подати. 

– Але ж, якщо відбувалося щось не хороше, була можливість звільнитися чи написати заяву раніше. Бо зараз це виглядає, як помста.  

Виглядає як виглядає.  

Що значить звільнитися? Я посадова особа, в мене є повноваження, я за це отримую заробітну плату. Якщо я бачу, що щось відбувається незаконне, я, як посадова особа, маю на це відреагувати. Якщо я відреагувати не можу, то я не можу справлятися зі своїми посадовими обов’язками. І я для себе прийняла рішення, що буду реагувати на те, що відбувається, якщо бачу, що відбувається щось не те.  

– Реагувати – це на правлінні говорити “ні”? 

По-різному. Це співпраця з правоохоронними органами, прийняття або неприйняття управлінських рішень, прийняття на себе відповідальності за управлінські рішення. Наприклад, навантажений продукцією корабель готовий до виходу в море. І тут нам говорять: “В вас у дозвільному документі не там стоїть кома, а це ж експортна операція, там кримінальна відповідальність”. 

Я беру на себе цю відповідальність, оцінюючи, що кома стоїть там, де треба, і корабель все-таки іде. Щоб компанія отримала виручку, а покупець – товар. А якби я це рішення не прийняла, то компанія потрапила б у простій в іноземному порту вартістю $50 тис за добу, поки дозвільна процедура оформлюються. А оформлюється вона майже місяць.  

Але я частково через це й написала заяву, бо, на мій погляд, таких збігів не буває. З цим треба розбиратися. Чому Межиріченський ГЗК (титанове підприємство, яке входить до Group DF олігарха Дмитра Фірташа – ред.) отримує дозвіл на експортування продукції, “Велта” (титанове підприємство Андрія Бродського – ред.) – отримує? І тільки в нас якісь чинники, які весь час щось блокують.  

– Чи багато було управлінських рішень, голосувань на правлінні, коли ви йшли проти рішень правління? 

Дуже багато.  

– Можете назвати ключові? 

Незгода з тим, щоб зупинити компанію. Таке з повномасштабки траплялося тричі. 

Вперше наказ на зупинку Вільногірської філії на час воєнного стану мені принесли в листопаді 2022 року. Іршанськ (філія ОГХК у селищі Іршанськ Житомирської області – ред.) уже стояв через переповнені склади. Я кажу: “Що це? Я вас зараз в тюрму посаджу”. 

– Кого?  

Начальника Вільногірської філії.  

– Це він такі рішення може ініціювати? 

Він сказав, що поговорив з Іткіним, потім – що заплутався, потім – що хотів зробити простій якихось бригад, які не працюють, щось таке наговорив. Чіткого пояснення я не отримала. Але 200 чоловік, на секундочку, уже попередили. Як таке може бути? Це просто халатність? 

– Потім був такий самий другий раз? 

У листопаді – на початку грудня 2022 року це питання на правлінні без протоколу порушив Іткін. Мовляв, логістика “з’їдає” всю маржинальність, для чого продавати продукцію, якщо ми тільки генеруємо збитки. Я не погодилася з таким рішенням і запропонувала проголосувати. Колеги відмовилися і більше цю тему зі мною не обговорювали.  

Востаннє спроба зупинити підприємство була зимою 2022 року. Колеги голосували “за”, я – “проти”. Треба більше заробляти, а не економити.  

– Тобто, ключові розбіжності були щодо зупинки компанії? 

Не тільки. Також я виплатила заробітну плату замість погасити борги за електроенергію. Для того, щоб добувна компанія працювала, потрібні люди і енергоносії. Це два ключових моменти, які треба тримати в балансі. 

Але підтримка людей на комбінатах у війну має бути пріоритетною задачею. Хоча я дуже вдячна ЕКУ (“Енергетична компанія України” – ред.). Це українська енергетична компанія, державний трейдер, який профінансував нам поставку електроенергії протягом 3 кварталу 2023 року. Через брак коштів ми не могли з ними розрахуватися. Але, думаю, товарна партія буде сформована і розрахуємося. Питання пріоритетів – електроенергія чи люди – у нас із колегами теж було в розсинхроні. 

– Тобто, ніхто не голосував за виплату зарплат, крім вас? 

Я прийняла це рішення одноосібно, не виносячи на правління.  

– Суть заяви про злочин до її подачі СБУ і НАБУ обговорювали з правоохоронцями? 

Так, задовго. Вони в курсі. І знають це питання. 

– Яка була причина написання цієї заяви? 

Я хотіла привернути увагу до того, що відбувається навколо компанії. Тому що на компанію здійснюється прихований зовнішній вплив. Оскільки цей зовнішній вплив, як на мене, пов’язаний з групою DF (Group DF, міжнародна група компаній, підконтрольна олігарху Дмитру Фірташу – ред.), які є основним інтересантом ОГХК. Мені здається, що група DF намагається дестабілізувати ситуацію в компанії і вчиняє якісь незрозумілі представницькі заходи відносно ОГХК. І все це призводить до того, що на ОГХК впливають зовнішні чинники, які не мають ясної мети. Хтось ходить в державний орган, представляється представником ОГХК. Потім виявляється, що це колишній менеджер групи DF… 

– Хто? 

Зараз скажу (дістає з сумки візитівку, читає – ред.): Лупоносов Ілля Володимирович. 

– Куди він приходив? 

Скажемо так – у державні органи, які оформлюють для нас дозвільні документи. Нашому офіційному представнику відрекомендували його як “представника ОГХК” в коридорі цієї установи. Потім стояли з’ясовували, хто ж з них справжній.    

Пан Олександр Притика, який працював довгий час менеджером DF (очолював “Регіональну газову компанію” Фірташа – ред.), приходить до нас літом разом з Федоришиним і проводить нараду. Які підстави? Чому він прийшов?  

– Вам пояснили, чому? 

На жаль, пропустила початок цієї наради. Але коли запитувала у колег, то, з їх слів, Федоришин сказав, що Притика – радник Фонду з питань виробництва, щось таке. Потім ми Притику зустріли у ФДМУ. І Дімітрію його знов представили як радника Федоришина.  

Далі мені сказали, що директору Мотронівського ГЗК (входить в Group DF – ред.) з Києва запропонували посаду на ОГХК.  

– Це хтось з ОГХК запропонував? 

Ми це на правлінні не обговорювали. І я вважаю, що крім членів правління, ніхто не мав права таке пропонувати. Але така пропозиція була. 

Пан Дмитро Нікулін пропонував нам послуги з реалізації ОГХК. Він, звичайно, говорив, що вже не працює з DF. Проте з DF зараз ніхто не працює, бо вони під санкціями. Але представників цієї групи стало аж занадто багато в нашому житті. 

– Ви описали мотиви. А тези вашої заяви правоохоронцям були конкретні. Які? 

Про зовнішній вплив для знецінення компанії. Для того, щоб її або продали швидко і задешево, щоб ніхто нічого не встиг зробити, або знищити.  

– Який імовірний інтерес у цьому DF? 

Думаю, він вважає це відновленням справедливості. Але DF довгий час тримали всю титанову галузь країни. Можливо, спостерігаючи розбалансованість держави і складний час, подумав, що може повернути ОГХК під контроль.  

– Але DF під санкціями. 

Є ж фронтування. 

– Чи винна щось ОГХК компаніям Фірташа, якщо так, то скільки? 

Такі борги є. Хоча треба уточнювати, скільки. Щоправда, DF завжди більше цікавила сировина – продукція і родовища – аніж майно чи кошти. Тому в ОГХК більше контрактів із борговими зобов’язаннями, пов’язаних із Перцевим і Журилом (Юрій Перцев, Руслан Журило – колишнє керівництво ОГХК, фігуранти кримінального провадження – ред.). 

Там взагалі “чудова” історія. Є компанія Bollwerk, пов’язана з цими особами. Відносно неї тривають кримінальні і судові справи. Раніше ОГХК поставили “Болверку” продукцію. Але Bollwerk не розрахувався за неї, і був винен ОГХК $38 млн. Ми їх відсудили. І зараз  Bollwerk через юридичну фірму Arzinger подали в суд на ОГХК про стягнення аналогічної суми за упущену вигоду по тих контрактах, по яких вони не розрахувалася з ОГХК. 

Також мені, нам вдалося забрати партію рутилу з контракту Bollwerk, яка зберігалася в Одесі. І вони зараз надсилають нам адвокатські запити з вимогами пояснити, на якій підставі ОГХК “вкрала” продукцію Bollwerk. Ту, за яку Bollwerk  з ОГХК досі не розрахувався! 

– Також у заяві ви згадуєте сумнівний кредит у державному Укрексімбанку. Коли він з’явився? 

Мабуть, у травні 2022 року. Всі були в шоковому стані. Що робити – невідомо, все зруйновано, реалізації, логістики, немає. 2021 рік у нас був один із найуспішніших в діяльності. Ми тоді увійшли в топ-7 найбільших компаній України за фінансовими показниками. І до виплати мали більше 200 млн грн дивідендів. 

Але оскільки не було реалізації, і компанія продовжувала працювати в березні, квітні, травні 2022 року, гроші, які були в нас, ми проїли, бо працювали. А нових не заробили, тому що продукція була, але не продавалася. Потрібно було залучити кошти для забезпечення логістичних потреб і подальшої роботи, щоб запустити реалізацію уже новими логістичними шляхами.  

– Як обирали кредит, хто? Які були умови? 

Ми просили 500 млн грн, нам погодили 300 млн. Цього якраз мало вистачити на логістику і запуск виробничої діяльності по реалізації товарної партії. План був такий, що ми отримуємо кредит, вивозимо дві партії товару паралельно, отримуємо кошти і закриваємо цей кредит. Розраховували, що з цим справимося за два, максимум три місяці.  

Але кредит був кабальний. Там була умова, що 100% коштів, які заходять на рахунок ОГХК, йдуть на погашення. Незважаючи на те, що строк користування кредитом – рік. Також в умовах прописали погодження всіх платежів із банком. Так хто тоді управляє ОГХК – банк чи правління? 

Перше, з чим ми стикнулися – банк не пропустив платежі за електроенергію. Через це ми потрапили в простій. Постачальники відключили нас від електрики, потім від газу. Також банк місяць погоджував нам логістичні платежі. Внаслідок цього ми наростили збитки, не вивезли вчасно товар, а це додаткові збитки. І як тільки ми з цим справилися, нам ввели експортний контроль. 

– Чи можна було знайти менш кабальні умови в іншому банку? І чи правда, що взаємини з Укрексімом ОГХК рекомендували з Офісу президента (ОП)? 

Мені важко такі речі коментувати. Це ж чутки. Я особисто не спілкувалася з ОП. Я повернулася в Україну в червні 2022 року, і цей кредит уже був.  

З початком повномасштабки я виїхала за кордон – вивезла дітей. Наприкінці квітня 2022 року мене з ОГХК звільнили у зв’язку з тим, що посадовим особам державних підприємств  законодавчо не можна було працювати за кордоном. Поновилася на посаді в червні 2022 року. Іткін пояснив, що Укрексім єдині на той час мали кошти, можливість і дали нам кредит.  

– Тобто, це обставини так склалися? 

У нас скрізь так складаються обставини. Ми відразу ж ініціювали внесення змін до цього кредиту. Але нам ці зміни банк не погодив до сьогоднішнього дня. І пролонгацію кредитних відносин нам не погодили теж.  

– Що це значить? 

Що ми в технічному банківському дефолті. Це означає, що в жодного іншого банку ми не можемо взяти ні копійки. Це якраз те, через що ми потерпаємо. Адже ми могли б укладати договори, не користуючись послугами посередників. Нам постійно закидали співпрацю з посередниками. А ми відповідали, що кінцеві отримувачі продукції оплачують її з відстрочкою 90-180 днів. За цей час ОГХК треба жити і везти продукцію. Тому ми й наймали посередників, які розраховувалися з нами одразу, але це коштувало трохи дорожче.  

Але якби у нас не було такої ситуації в Укрексімбанку, ми могли б безпроблемно кредитуватися в інших банках, не залучаючи посередників. Це ж не великі суми. Але ми вже цього не можемо зробити. І тут питання, це такий менеджмент працює на ОГХК, що до такого стану довів ситуацію? Бо, на мій погляд, банк теж дотичний до генерації збитків. 

– Ще ви написали в заяві, що в ОГХК іде “стримування експорту”. Що його стримувало? 

Наші вагони досить довго стояли на залізниці, чекали черги “у зв’язку з ракетними обстрілами Ізмаїльського порту”. Чиїсь їхали, ще й в окремій колоні, а наші стояли. Ми просили на це відреагувати. В даному випадку ФДМУ підтримав, звернувся до Укрзалізниці, щоб наша продукція також була пріоритетною в перевезенні.  

– Це офіційна причина затримок. А яка неофіційна? 

Ну… Неофіційна причина – це неофіційна причина.  

– Ваші колеги не під запис кажуть, що затримки пов’язані з політичною волею збирати товар на складах. Щоб його отримав майбутній покупець ОГХК. Скільки товару зараз на складі? 

Наскільки пам’ятаю, близько 150 тисяч тонн продукції на двох ГЗК.  

– Скільки це в долларах? 

Якщо брати зовсім в середньому, то треба помножити на 250 доларів. І ще там тисяч 5 тонн концентрату ціною по $1,5 тис.  

– Тобто, $44,5 мільйони. Ви піднімали на правлінні питання щодо стримування експорту і роботи на склад? 

Піднімала. Мої колеги запевнили, що це моє помилкове бачення. Просто складно з реалізацією. А потім мене звільнили.  

– Звернула увагу, що ви у заяві нічого не написали про можливі поставки ОГХК до РФ чи на пов’язані з Росією компанії. 

Тому що їх не було. Те розслідування, яке вийшло – щодо нього нам прийшов лист із МЗС, що інформація, яка була викладена, не знайшла свого підтвердження.  

– Знаю, що в березні 2022 року ваші поставки циркону до Естонії на компанію, де бенефіціаром був співзасновник російського ливарного заводу, зупинили ДБР. Але не ви самі. Чому? 

Я в той час вивезла дітей за кордон, в Києві мене не було. За реалізацію в нас відповідав член правління, а Єгор Перелигін був в. о. голови правління. Як відбулося те, що не помітили, що відвантажують на компанію з бенефіціаром-співвласником російського сталеливарного заводу, мені важко сказати. Але вони тоді розвернули вагони і припинили співпрацю. Це вже добре.  

– Які запобіжники є, щоб цього більше не траплялося? 

У нас, на жаль, не так багато контрагентів, щоб ми не знали, з ким співпрацюємо. І трирівнева система перевірки, а також співпраця з правоохоронцями та процедура державного експортного контролю. Тобто, зараз випадково щось вивезти на пов’язану з Росією компанію неможливо. 

– Бачу з різних митних баз, що руди титанові та концентрати ОГХК після повномасштабки і в цьому році постачала через посередників Sic luceat lux kft і Timr LLC до Туреччини. Андрій Бродський в інтерв’ю говорив, що Туреччина не має підприємств із переробки титанової сировини. Куди ж тоді продукція ОГХК ішла? 

Наскільки мені відомо, ми в Туреччину продавали рутил, незначну кількість. Там є переробка рутилу – компанія Esan. Вона також бере наш рутил і переробляє його.  

– Ще я чула, що в керівництві компанії були конфлікти щодо закупівель.  

У 2022-23 роках в нас не було суттєвих закупівель. Щодо дрібних – різні ситуації траплялися, але це ж живий діалог.  

– Чула про стрілу, за яку заплатили втридорога.  

То закупівля 2021 року. Стріла – це техніка для видобутку ільменіту в кар‘єрі. Її не поставили, хоча ми дали передплату. Коли почали розбиратися, виявилося, що стріла ще й коштує значно менше, ніж ми за неї заплатили. Більше сказати не можу, бо зараз триває слідство. Заради справедливості, у нас із цього приводу є ще господарський суд. У тому процесі ми зустрічалися з постачальником. Він запевнив, що зобов’язання по контракту виконає. Дуже на це сподіваюсь.  

– Також у вас були якісь травми і навіть смерті на виробництві, і ці історії намагалися зам’яти. 

Так, зимою 2022 року був дуже неприємний інцидент, зараз порушене кримінальне провадження. Перші особи філії побили працівника вноч. А невдовзі після цього згоріла заживо жінка-кранівниця. Зараз ведеться розслідування. Я вважаю, що така історія створює “погоду” в компанії. Зараз же не 90-ті, а війна. Тому доклала всіх зусиль, щоб цю історію не зам’яли. 

– Таких історій багато? 

Такі історії є. У нас в принципі рішення про приватизацію приймалося у зв’язку з тим, що корупційних чинників навколо ОГХК було дуже багато. Відповідно коефіцієнт корисної дії від приватизації і позбавлення країни від корупції, яка фокусується тільки навколо одного об’єкта, буде більший, ніж коли ОГХК належить державі. 

– І як тепер – продадуть чи не продадуть? 

Не знаю.  

– Це правда, що покупцем уже визначена компанія з Грузії? 

Мені про це невідомо. Це чутки. Я їх не дуже люблю  

Я б хотіла, щоб ця компанія залишилася державі. Не так. Щоб ОГХК працювала на користь держави та її економіки. Щоб могла експортувати продукцію і забезпечувати сировиною оборонний комплекс. 

– А як це можна зробити? 

Потрібно донести до президента, що рішення про приватизацію вже не актуальне. В ОГХК є професіонали, техніка, можливість збільшити ресурсну базу. Немає чогось такого складного, щоб не можна було вирішити. Компанію просто треба стабілізувати.  

– Але ж туди треба вкласти величезну купу грошей. 

До війни ОГХК мала достатньо коштів для самофінансування проектів. І, крім того, коли компанія має достатньо обігових коштів, немає складнощів. У нас банки в чергу ставали для того, щоб нас прокредитувати. Але і зараз усі робочі питання вирішуються, була б політична воля. 

– Яка реальна вартість ОГХК? 

Не знаю. Ціну каже радник (компанія BDO  – ред.). А він ще не сказав. Але тут правильне питання не в ціні. А що від цього отримає держава? В нас є війна, є титан, і може бути зброя для того, щоб ми захищалися. Сьогодні ми просимо зброю у наших союзників. А якщо у нас буде своя зброя, і ми не будемо в залежності ні від кого? Зброя дає захист і незалежність. Я вдячна союзникам за їх допомогу. Але це також залежність, без якої ми не можемо обійтися. Тому важливо, щоб ми могли побудувати свій оборонно-промисловий комплекс.  

– Але ж можна будувати оборонно-промисловий комплекс, коли титанові підприємства будуть приватними. 

Можна. Але тоді країна купуватиме сировину у цих приватних компаній. Якщо вони будуть працювати. Або якщо будуть продавати сировину Україні.  

– Доречність чи ні продажу ОГХК в приватні руки обговорювалися на правлінні чи ще на вищому рівні? 

Раніше я працювала на ОГХК і мала забезпечувати підготовку об’єкта до приватизації. По закону, який існує. Але цьому закону вже 6 років. Чи 7. Обставини змінилися. Тепер я висловлюю свою думку як громадянин. Я хочу, щоб мої діти жили в країні, яка може себе захистити.  

– Ви до звільнення входили до аукціонної комісії при Фонді держмайна з продажу ОГХК. Вас влаштовувало, що в програмі продажу лише вимога не звільняти працівників протягом півроку, і ніяких інших зобов’язань? 

Я тільки була призначена в цю комісію. Але вони ще ні разу не збиралися. Зберуться уже, коли буде зрозуміло, яку ціну пропонує радник. А він поки не запропонував.  

– Я правильно розумію, що, якщо програма не зміниться, то покупець зможе порізати компанію на металобрухт, і йому за це нічого не буде? 

Так. Через якийсь час. Через півроку, рік, два.  

– В минулих аукціонних умовах було прописано, що нічого з компанією не можна робити лише 5 років, правильно? 

Так. 

– А потім що? 

Що захоче власник. Якби такий був.  

– Які компанії цікавилися купівлею ОГХК за останні три роки? 

Про це потрібно говорити з радником. ОГХК не спілкується з покупцями. Ми маємо контакт із покупцями тільки коли вони приїжджають на об’єкт подивитися. Нещодавно, наприклад, ми робили престур. Посольства Індії, Іспанії, Словаччини, представництво ЄС дуже цікавилися.  

– Але ж чотри покупця – це небагато. Чи, може, у вас за зачиненими дверима був мільйон розмов? 

Ми направили запрошення усім посольствам, крім недружніх країн. Попросили Фонд також поширити інформацію. Умєров на самітах про нашу компанію говорив. Але війна – серйозний основний чинник, який стримує цікавість інвесторів. А ще як люди зараз отримують інформацію? Перше, що роблять – заходять в інтернет. Що там є про нашу компанію? Корупція, розкрадання, немає запасів, знищене майно – ми майже вмерли. Мабуть, і це теж стримує інтерес. 

– Колишній очільник ФДМУ Дмитро Сенниченко говорив, що ОГХК заважає продати відсутність “гарантій від уряду”. Які це мають бути гарантії?  

Їх уже ніхто не вимагає. Бо це в принципі неможливо. 

– А якісь вимоги є? 

Основна вимога – це збільшення ресурсної бази і проведення податкових перевірок з метою встановлення податкових зобов’язань ОГХК. Тому що ці зобов’язання перейдуть на покупця. 

– Плануєте позиватися на колишній роботодавців? 

Ні. Для чого? 

– Куди далі? 

Буду продовжувати боротися з економічними злочинами на ОГХК, а також ділитися цим досвідом з іншими державними менеджерами, політиками, суспільством. Я зустрічаюся з депутатами парламенту, представниками Кабміну, силовими органами, міжнародними партнерами, щоб імплементувати ініціативу, що економічні злочини на державних компаніях під час війни – прирівнюються до державної зради. І за них має бути передбачена відповідальність як  за державну зраду.