Сергій Простакішин (АББУ): Обробка бурштину в Україні – це тисячі робочих місць, зокрема для ветеранів
Асоціація бурштинового бізнесу України (АББУ) опублікувала інтервʼю з очільником напрямку обробки, торгівлі та експорту виробів Асоціації, директором ТОВ «Український бурштиновий комбінат» Сергієм Простакішиним (на фото): про аукціони, конкуренцію з Китаєм, бурштин з Калінінграду, стагнацію на ринку і плани на 2024 рік. Передруковуємо і радимо до прочитання.
[Говорить АББУ:]
Бурштиновий бізнес в Україні робив активні кроки у переході «на світлу сторону» до початку війни. Повинні були з’являтися робочі місця та зростати надходження до бюджету. Аби цей шлях продовжити, варто вжити певних заходів. Зокрема, забрати у бурштину статус «дорогоцінного каменю» та сприяти підприємцям, які займаються переробленням бурштину в Україні.
АББУ: Підбиймо підсумки 2023 року! Чи зріс попит на вироби з українського бурштину у Європі? Як завершилися виставки у Гданську?
Сергій Простакішин: Якщо говорити про Amberif, то там майже ніхто не цікавився ювелірною продукцією. Камінь брали на баланс, якщо ціна була нижчою за ринок. Загалом підсумок сумний. У бурштиновому бізнесі рецесія, яка триватиме щонайменше два роки. Після останньої виставки у Гданську ми з колегами з Асоціації вивели цифру — 30 євро. Саме таку суму в середньому витрачав гість виставки на сувенір із бурштину. Раніше європеєць міг витрати на таку — імпульсну покупку, 100 євро.
Як тоді виживає бізнес, який займається переробкою бурштину та виготовленням ювелірних виробів?
Працює переважно під замовлення. Десятки виробників в Україні мають дозволи на виробництво прикрас з бурштину. Втім, їх часто «накривають» правоохоронні органи та забирають каміння, попри наявність документів. Це ускладнює роботу, адже виробництво зупиняється на час відкриття кримінального провадження. Тут виринає нова проблема — брак працівників. Бо люди залишають підприємство, яке стоїть, та ідуть в іншу сферу.
Зараз взагалі почалася стагнація у бурштиновому бізнесі. Таких доходів, як у 2013 році, немає давно. Тоді ти міг вкласти тисячу доларів, а заробити на виході п’ять тисяч. Зараз середня маржинальність становить від 10% до 30%. Якщо ти в середньому заробляєш 20% — це дуже добре.
На жаль, правоохоронні органи звикли «доїти» бізнес, пов’язаний з бурштином. Вони перекривають кисень власникам бурштинового бізнесу, аби швидше домовитися про відкат. Підприємця заганяють в глухий кут, він вимушений платити, або зупиняти виробництво на невизначений термін.
Зважаючи на те, що зараз триває війна, немає фінансової допомоги — позики чи кредитування для малого бізнесу, багато комбінатів та малих підприємств з переробки бурштину зупинили роботу. Як наслідок — це відсутність надходжень у бюджет, та безробіття.
Для бізнесу — це не лише втрата грошей та заробітку, а й подальший брак фахівців.
Скільки часу необхідно, аби навчити фахівців?
Обробка бурштину — специфічна річ. Треба як мінімум два-три місяці, щоб навчити людину працювати з найдешевшим фракціями каменю. Інколи це потребує більше часу. Коли від тебе ідуть навчені люди, ти повинен шукати нових та знову їх вчити. Це фінансові витрати, та й втрата часу.
Якщо людина неправильно обробляє камінь, власник бізнесу втрачає чималі кошти. У мене є друг, який у 2015 році «розчинив» 300 тисяч доларів, поки «навчав людей». Він одразу вирішив працювати с дорогими фракціями. Це проблема, але ж інакше навчити людей ти не можеш. Та й зазнавати таких збитків не припустимо.
Що може змінити ситуацію у сфері перероблення сонячного каміння?
Наші колеги з Асоціації пропонують вивести бурштин з переліку дорогоцінного каменю. Так би мовити, декриміналізувати процес продажу та перероблення сонячного каміння. Це як один із варіантів. Як тільки бурштиновий бізнес стане “на світлу сторону”, з’являться робочі місця та зростуть надходження до бюджету.
Зараз добувачі бурштину в Україні не хочуть займатися роздрібною торгівлею каменю. Вони хочуть продавати каміння великими партіями за кордон. Так вигідніше. Наприклад, у Китай. Китайці побудували власну сферу переробки бурштину, розвивають потужні підприємства, які виготовляють з українського бурштину все що заманеться. Треба розуміти, що найбільше бурштину видобуває Україна та Калінінград.
Здається, український бізнес з переробки бурштину не може конкурувати з китайським. Що такого є в азійців та немає в українців?
Китай налагодив виробництво, де фактично немає відходів. Поясню детальніше. Раніше поляки виготовляли станки Avalon. Щоб облаштувати одне робоче місце на виробництві у 2015 році підприємцю доводилося витрачати шість тисяч євро. Наголошую, це одне робоче місце. Для розуміння, на середнє виробництво треба 20 робочих місць зі станками. Якщо казати про полірування, то там треба було використовувати специфічні станки. Ціни на таку техніку стартували від 10 000 євро. На підприємство яке виготовляє до 70 кілограмів виробів з бурштину потрібна було як мінімум один станок для полірування.
Так от, китайці взяли за зразок техніку Avalon та зробили свою. Умовна кулькарка, яка у Польщі коштувала, 4000 євро, у Китаї коштувала в чотири рази дешевше. Щобільше, китайці зробили кулькарки промислового зразка. На такому станку можна за раз не одну кульку викатувати, а десять.
90% українських виробників працюють з фракцією від 0 до 10 грамів.
Китайці працюють з усім. Вони мають власний величезний ринок в середині країни, але без проблем поглинають інші замовлення. Те, що для нас коштує грошей, їм це нічого не коштує за рахунок об’єму.
Майже рік тому в Україні почали продавати бурштин на спеціальних аукціонах? Чи дієвий цей механізм? Як формують ціни? Це допомогло втримати каміння на внутрішньому ринку?
Держава почала продавати на аукціонах бурштин, який системно конфіскували протягом останніх 10 років. Там буває непоганий товар, але переважна більшість має не дуже задовільний стан.
Не секрет, що останні десять років слово бурштин хайпове. Наприклад, одного знайомого затримали з відходами від виробництва вартість якого три долари за кілограм. Та й те у святковий день. У нього було 400 кг. Наступного дня у ЗМІ з’являються новини про затримання партії бурштину вартість 11 мільйонів гривень!!! Потім це якимось чином ставлять на баланс в конфіскаті… Таких історій багато.
В Україну існує реальна проблема з оцінкою вартості бурштину.
Її формують, зважаючи на те, що побачили у сувенірних магазинах умовно, у Гданську. Там в середньому ціна за грам стартує від 5 євро. В Україні цей товар коштує 30-50 центів за грам. Тобто ціни для українських аукціонів формують не правильно.
Також було б добре напрацювати механізм, який зобов’яже видобувачів бурштину частину каміння реалізувати в Україні.
Якщо зараз камінь продають переважно за кордон, то треба розробити норми, які б дозволяли залишати камінь в Україні. Його б обробляли на українських підприємствах, де б працевлаштовували ветеранів. Тобто це підтримка бізнесу та інтеграція військових, які рано чи пізно повернуться з фронту. Це тисячі робочих місць.
Наприклад, щоб підприємство виготовляло 100 кілограмів виробів високої якості, треба мати як мінімум 25-30 працівників у штаті. Зважаючи на те, що лише Туреччина купує до півтори тонни українських виробів з бурштину на місяць, то це вигідно. Взагалі сувеніри з бурштину, буси, браслети та кулони, мають попит в Європі.
Де українські виробники братимуть потрібну кількість бурштину-сирцю? Адже зараз видобувати можна не більше 5 кг з гектара при дослідно-промисловій розробці родовища.
Найближчим часом більшість надрокористувачів перейдуть зі стадії ДПР до промислового видобутку. Це значно збільшить кількість сировини на ринку України. Найбільше покладів бурштину в Україні знаходяться в Рівненській, Житомирській та Волинській області.
Всім відомо, що багато бурштину видобувається у російському Калінінграді. Польща та Литва тривалий час купували російський камінь великими партіями. У цих країнах добре розвинена переробка сонячного каміння.
Впевнений, що якби не війна, Україна могла б запросто конкурувати в переробці з лідерами в цій сфері поляками та литовцями, а місто Рівне мало б звання бурштинової столиці світу!!