Віталій Филенко, Марина Бузань-Свірська: ІПВГ – перевірка для Держави

Яку вигоду від переданих у користування ділянок надр отримує Український народ (власник надр за Конституцією, від імені якого діє Держава)? Що мають від надр громади, на території яких видобувають корисні копалини? Чи є достовірною, актуальною і повною інформація про сферу користування надрами, яку розкривають державні органи?

Першою в Україні системно відповідати на ці запитання почала Ініціатива прозорості видобувних галузей, яка вже понад 10 років збирає, звіряє й оприлюднює безцінні дані, що роблять надрокористування справді прозорим та закладають фундамент для прийняття ефективних рішень на рівні держави і громад.

Завдяки Ініціативі, звітування надрокористувачів про платежі перетворилося з правила гарного тону на встановлений Законом обовʼязок, коло підзвітних субʼєктів вже не обмежується видобувачами вуглеводнів, громади відчули реальний зиск від ефективної співпраці з бізнесом, і всі стейкхолдери видобувної індустрії отримали зручні електронні сервіси – як для подання звітності, так і для спостереження за динамікою ключових показників.

Про залаштунки вартових прозорості NADRA.INFO попросили розповісти менеджерку українського Порталу ІПВГ і ГО «Нова Енергія» Марину Бузань-Свірську та експерта з впровадження ІПВГ в Україні Віталія Филенка.

 

NADRA.INFO: Почнімо з основ – навіщо взагалі потрібна ІПВГ?

Віталій Филенко: Це інструмент, який допомагає систематично розкривати інформацію про стан справ у видобувному секторі. Починалося ініціатива з прозорості фінансових потоків у видобувному секторі, та дуже швидко розрослася і охопила питання не лише фінансів, але й соціального, екологічного впливу на громади, країни, державні фінанси і так далі.

Це міжнародний стандарт, який допомагає країнам, багатим на корисні копалини, розкривати всю необхідну інформацію, аби можна було приймати якісні рішення.

 

Де, крім України, функціонує ІПВГ?

Марина Бузань-Свірська: У понад 50 країнах.

Віталій: Наразі понад 55 країн впроваджують ІПВГ.

Важко сказати цю кількість однозначно, бо країни постійно виключаються з переліку (або призупиняється статус, якщо не виконуються вимоги стандарту), або повертаються назад. Кожен квартал проходить засідання правління Ініціативи і приймаються рішення про включення або виключення певних країн.

Окрім багатих на корисні копалини країн, як Казахстан, Монголія, Вірменія, так само тут присутні і такі країни, як Норвегія, Великобританія, Німеччина.

Свого часу і Сполучені Штати були в ІПВГ. Але зараз їхній статус призупинений через відверте лобіювання інтересів видобувних компаній.

 

Тобто?

Коли Дональд Трамп став президентом, США внесли зміни в законодавство і закрили доступ до контрактів із видобувними підприємствами (аналоги наших Угод про розподіл продукції).

Таким чином, фактично, вони не виконали вимоги стандарту в частині розкриття інформації і в листопаді 2017 р. припинили членство в ІПВГ через національні обмеження щодо розкриття інформації за видобувними контрактами, в т.ч. і про діяльність американських компаній в інших країнах.

Марина: З політичної точки зору їм це стало не цікаво і вони вирішили, що наразі вигідніше так – не розкривати ці дані.

 

А навіщо Україні розкривати ці дані?

Віталій: Україна хоч і не настільки багата копалинами, як інші країни, і не так залежна від видобутку, але насправді потенціал України дуже великий. І з 2009 р. ми постійно живемо в такому «тумані» маніпуляцій щодо видобутку газу, транспортування газу тощо.

До речі, Україна в 2009 р. стала першою країною, яка, окрім видобутку корисних копалин, почала розкривати інформацію і про транспортування нафти і газу. Тобто ми застосували цей стандарт, аби довести всьому світові і мати перевірену достовірну інформацію про те, що Україна ніякий газ в Росії не краде, і це все маніпуляції і зловживання.

Так само потім була інформаційна хвиля хейту і фейків щодо нетрадиційного газу (газу ущільнених піщаників). Ми працювали в тих регіонах, і знаємо, скільки було російської пропаганди, аби не дозволити Україні наростити власний видобуток.

Перший звіт ІПВГ України стосувався 2013 р., другий за 2014-2015 рр.., і тоді ініціатива вперше відкрила велику кількість компаній-холдерів у видобувному секторі. Стали помітними всі компанії, пов’язані з російськими чи проросійськими олігархами, які скуповували за копійки спеціальні дозволи на видобування корисних копалин (газу, нафти, конденсату) і десятиліттями заморожували видобуток, посилюючи нашу залежність від країни-агресора.

 

Набір даних, які розкривають надрокористувачі, однаковий для всіх країн, хто імплементував стандарт ІПВГ? Чи він може відрізнятися – в Україні це один набір даних, а в Німеччині інший?

Віталій: В кожній країні своя специфіка, свої особливості.

Є набір даних, які потрібно відкривати. Але кожна країна обирає свої суттєві галузі, до яких цей набір буде застосовуватись.

Щодо набору даних. Наприклад, у нас до цього року не застосовувалася вимога про розкриття інформації щодо відчуження спеціальних дозволів. Оскільки раніше у нас такого інструменту не було. Цього року – зʼявився. Але в стандарті ІПВГ така вимога була завжди, просто в Україні не застосовувалася, а зараз починає застосовуватися.

Стандарт – дуже детальний. Кожні три роки він переглядається, змінюється, доповнюється новими вимогами. Є вимоги обовʼязкові, рекомендовані і заохочувальні.

Те, що потрібно розкривати 100% – це вимоги, без яких ви не отримаєте ніколи відмінну оцінку за розкриття і відповідність стандарту. А є ті вимоги, які вам рекомендують розкривати, чи спонукають вас розкривати більше даних. І якщо ви їх розкриваєте, значить ви йдете в ногу з часом, або навіть попереду інших країн і можете демонструвати лідерство в певних напрямках.

Хто конкретно формує цей стандарт? Хто, яким чином і як визначає коло осіб, які формують стандарт?

Віталій: Система керування ІПВГ передбачає існування Правління Ініціативи. До Правління обов’язково входять на паритетних засадах, в рівній кількості представники від урядів держав, видобувних компаній і громадськості – по 6 чи по 7. І в кожній країні є своя Багатостороння група зацікавлених осіб – БГЗО або БГ ІПВГ (Multistakeholder group – англійською), яка (і це обов’язково в стандарті прописано) має формуватися на принципах рівного доступу всіх зацікавлених сторін. Тобто, рівна кількість представників міністерств, громадськості і видобувних компаній тих секторів, які потрапляють в сферу охоплення.

Кожна група зацікавлених сторін  самостійно формує список своїх представників у Правлінні. Під ним є секретаріат, який допомагає правлінню збирати і опрацьовувати дані для формування стандарту розкриття даних, що відбувається раз на три роки.

Чому так рідко? Тому що час потрібен, аби обговорити, спланувати і погодити з усіма сторонами всі нові вимоги Стандарту.

 

Хто в Україні входить до Багатосторонньої групи?

Віталій: В листопаді 2023 р. в Україні було оновлено положення про Багатосторонню групу і сформовано її новий склад. Тепер у нас по 5 представників від кожної групи зацікавлених сторін.

Відповідно до закону про забезпечення прозорості, це 5 представників центральних органів влади: Міністерства енергетики (яке відповідає за впровадження ініціативи і за посадою Міністр або заступник міністра є головою багатосторонньої групи), Міністерства захисту довкілля і навколишнього середовища, Держгеонадр, Державної податкової служби і НКРЕКП (долучилися з 2023 р.).

Так само п’ять представників видобувного сектору. Відповідно до вимог стандарту, кожна група стейкхолдерів сама визначає, як відбуватиметься делегування.

Тобто, Міністерство оголошує про формування складу БГ ІПВГ, а компанії та громадськість вже самі збираються у визначений час, самі домовляються, як, за якими правилами вони будуть вибирати представників до Багатосторонньої групи.

До речі, до 5 представників від бізнесу є ще плюс 2 резервні члени. Резервні члени отримують всі матеріали БГ ІПВГ та можуть долучатися до її засідань, без права голосу. Якщо хтось із членів правління з якихось причин припиняє свої повноваження, то його місце займає резервний. 

Також до БГ ІПВГ входять і 5 (+2 резервних) представників громадськості, які представляють як регіони видобування, так і аналітичні центри та фонди, які знаходяться в Києві.

 

Чи можемо ми дати читачам NADRA.INFO поіменний перелік членів БГЗО ІПВГ в Україні?

Так, звичайно. З ним можна ознайомитися за посиланнями тут і тут.

 

Зрозуміло, що з 2013 року було проведено колосальну роботу, пройдено чималий шлях. Адже по суті, коли в 2021 р. РНБО тільки вирішувала провести Публічний аудит надрокористування, вже існувала ІПВГ, з величезним масивом відкритих даних, чітким алгоритмом взаємодії щодо збору та розкриття цих даних і т.д.. Зрозуміло, що за цим стоїть велика робота багатьох людей, і це вимагає оплати, для початку, праці. Хто оплачує прозорість у видобувних галузях? Хто утримує ІПВГ? Скільки коштує Ініціатива на рік?

Віталій: Рік на рік не приходиться. Насправді, міжнародні донори, організації, які вкладають гроші в Україну чи слідкують за належним використанням коштів України, почали першими фінансувати цю ініціативу.

Найпершим почав Міжнародний фонд відродження. Вони в 2007 році привезли цю ініціативу в Україну. І потім в 2009, після чергового газового скандалу, тодішня Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко підписала заяву про те, що Україна готова приєднатися до ініціативи. Але приєдналися ми до неї лише в 2015 році.

Відповідно, Світовий банк, уряди інших країн (Німеччини, Великобританії, США) підтримують впровадження ініціативи, бо ініціатива допомагає боротися з корупцією. Але при цьому не просто карати – саджати корупціонерів, а запобігати корупційним діям. Так само допомагає керувати доходами в видобувному секторі і змінювати правила гри в індустрії: виявляються системні на рівні держави помилки, недосконалість політики управління в тому чи іншому напрямку надрукористування і, відповідно, ініціюються зміни.

Приведу один із показових прикладів, за який ми дуже довго боролися.

Одна з вимог стандарту вимагає показати чіткий зв’язок між місцями видобутку, сплаченими податками і тими надходженнями/вигодами, які отримують жителі громад, де ведеться видобуток. І перші 6 років існування ІПВГ були роками боротьби – тому що ніхто не хотів навіть думати про спроби повʼязати вигоди територіальних громад із обсягами видобування на цих територіях.

Нам говорили, що кошти йдуть до загального бюджету, потім люди отримують якісь субсидії, якісь допомоги, якісь надбавки.

Приводились цифри, скільки сплачує видобувний сектор: нам казали, от дивіться, по Україні ми навіть більше даємо людям субсидій на енергоресурси, теплоносії і так далі – відповідно, ми ці гроші розподіляємо по всій території України!

І лише в 2016 році, на хвилі змін до законів, що стосувалися децентралізації, нам вдалося внести зміни до Бюджетного кодексу, аби частина рентної плати за видобуток корисних копалин загальнодержавного значення надходила до місцевих бюджетів. Тоді це було: до сільських рад 1%, до районних 2%, (якщо створюється ОТГ, то вони отримують 3%), і 2% до області. Закон прийняли в 2016-му, набув він чинності з 2018-го. І, для розуміння, в нас були громади, в яких до набуття змінами чинності, бюджет був 2,5 млн грн, а вже в 2018-му бюджет складав 14,5 млн грн, з яких 10,5 млн грн припадало лише на ренту за видобуток газу і газового конденсату. В окремих громадах, бюджети зросли на 200-300% лише за рахунок цього податку.

Відповідно, громади, на території яких виснажувалися надра, отримували кошти для того, щоб створити додану вартість на поверхні.

Але насправді, саме «прокляття природних ресурсів» було однією з причин, чому ІПВГ почали впроваджувати в світі. Тому що країни, багаті корисними копалинами, отримують величезні надходження, часто нераціонально їх використовують, і через певний час, коли змінюються умови видобутку, чи соціополітичні умови, чи зникає потреба в цій корисній копалині – країни провалюються на саме дно прірви, бо не готові справлятися з новими викликами.

Повертаючись до питання ренти у місцеві бюджети, ініціатива прозорості створила майданчик для обговорення реальних вигод для громади та справедливого розподілу ренти.

Здавалося б, всього одна маленька вимога – чітко покажіть, скільки ви видобули в цій громаді корисних копали, на яку суму, і скільки вони з цього отримали.

Зрештою, Ініціатива допомогла побороти величезну прірву і вирішити суттєву кількість конфліктів між видобувними компаніями і територіальними громадами, які блокували видобуток (говорячи, що, крім знищених доріг, вони нічого не отримують). І в 2019-2020 рр.. громади вже почали сперечатися, на чиїй території буде ставити свердловину видобувна компанія, бо вони розуміли: протягом 10-15 років це означає суттєве надходження до їхніх бюджетів, і вони можуть створювати додану вартість, модернізувати заклади освіти і т.д..

 

Тобто, буде правильно сказати, що ІПВГ дала громадам гроші від надр?

Так.

 

Хто персонально був головним лобістом цих змін у той час?

Віталій: Повторюся, що ми майже 5 років носилися з цією ідеєю, шукали, як її проштовхнути.

Тоді так склалися карти, що до роботи  БГ ІПВГ була активно долучалася Ольга Бєлькова – депутат Верховної Ради від блоку Юлії Тимошенко. Оскільки саме Тимошенко подавала комплекс законів про підтримку децентралізації – то наша норма про справедливий розподіл ренти і увійшла до цього комплексу.

Але треба згадати і про громадську організацію DiXi Group, яка активно працювала саме з написанням закону і його адвокатуванням. Та й всі інші громадські організації, які входили до багатосторонньої групи – за підтримки GIZ і USAID ми півтора року їздили по територіальним громадам, де ведеться видобуток, знаходили місцевих помічників депутатів Верховної Ради, розповідали їм про цей законопроект (потім нам передзвонювали ці депутати, або вже їх київські помічники, і казали так: «Нам тут з громади подзвонили, сказали, що у вас така класна штука, а ми про це нічого не знали. Ми теж хочемо долучитися і ми готові підтримати цю ініціативу, якщо дійсно наша Сумська, Полтавська чи Харківська область, або якщо наші громади почнуть отримувати додаткові надходження»).

І ми не просто говорили щось абстрактне – ми відразу говорили, які це можуть бути суми, бо вже ініціатива прозорості мала загальний зріз даних по країні.

 

Скільки людей працює над порталом ІПВГ, збирає, аналізує, публікує дані?

Віталій: «Разом нас багато»!

Марина: Команда розробки – це три програмісти, які постійно займаються безпосередньо зі мною розробкою чи удосконаленням Порталу. За потреби, залучаються додаткові фахівців. Зараз ітерація модернізації – ми вже удосконалюємо базово розроблений функціонал Порталу.

Віталій: Після 2018 року в Україні припинив функціонувати секретаріат ІПВГ, який був створений за кошти Світового банку. Функції секретаріату тепер виконує директорат Міністерства енергетики. Там є чотири людини плюс один-два зовнішніх експерти (як я, наприклад), які долучаються до роботи секретаріату/директорату, щоб підтримувати належний рівень функціонування Порталу та ІПВГ в цілому.

Плюс залучається незалежний адміністратор на 2-3 місяці, який проводить звірку і готує звіт – в цей час працює 10 фахівців. Зараз саме завершується тендер по відбору адміністратора (всі попередні роки це був Ernst & Young), який з 1 вересня почне аналіз і звірку даних.

Плюс – 15 членів БГЗО, які активно залучаються, працюють над підходами, пріоритетами цілей і задач, аналізом і погодженням усіх параметрів.

Марина: Верхнерівневі технічні рішення та інтерфейси теж презентуються та погоджуються з БГ ІПВГ. Для прикладу, поки перелік інформації набору даних про кінцевих бенефіціарних власників не був розглянутий на засіданні БГ, ми не могли розширити його на Порталі, наприклад, інформацією про зв’язки з політично-значущими особами.

 

Перед нашим інтервʼю Ви згадували, що нинішня версія порталу – друга. Раніше працював інший веб-сайт?

Марина: Ні, сайт був завжди один і той самий. Просто спочатку розробляють MVP – перша робоча версія цифрового продукту. Його розробили, розгорнули, і він почав «жити» в мережі  та став доступний для використання користувачами.

Але ж є юридичні аспекти, організаційні. Допоки цей продукт не взятий на  баланс міністерством, не виданий наказ про введення його в дослідну експлуатацію, MVP – це пілот. В березні 2021 року Міністерство енергетики взяло його на баланс та ввели у дослідну експлуатацію.

З моменту запуску Порталу проводилися навчання для надрокористувачів, які починали подавати звітність. Спочатку це робилося у паперовому вигляді, але тепер можна подавати звітність через Портал. Деякі компанії досі надсилають нам паперові звіти, але таких стає дедалі менше – минулого року це було лише 5-7 компаній.

Коли почалася повномасштабна війна, Портал став єдиним місцем, де можна було подавати звітність. Незважаючи на те, що компаніям надано відстрочку щодо штрафних санкцій до закінчення військового стану, вони продовжували подавати звіти досить сумлінно.

 

Розкриття даних в ІПВГ стосується тільки вуглеводнів, чи корисних копалин будівельної групи також? Запитую про це, бо Україна знаходиться на кристалічному щиті, і крім вуглеводнів, ми багаті на сировину для будівельних матеріалів. А ситуація з розбитими дорогами поблизу місць видобутку – гостра не лише для мешканців газоносної Полтавщини чи Харківщини, але й багатих на щебеневі карʼєри Житомирщини та Рівненщини… І місцеві жителі дуже часто не знають, не розуміють, скільки насправді отримує від надрокористування вся громада, а не окремі її представники.

Віталій: Поки що це стосується корисних копалин загальнодержавного значення. Наразі багатостороння група щороку визначає перелік галузей видобування, які є суттєвими, які вносять суттєвий вклад в економіку, або мають суттєві перспективи для розвитку.

Відповідно, поки що видобування гранітів чи корисних копалин місцевого значення не потрапляє в ІПВГ.

Пісок є, але кварцовий. Так само і вогнетривкі глини потрапили.

До речі, в цьому році ми вперше будемо аналізувати ситуацію з використанням підземних вод, які також є корисними копалинами загальнодержавного значення (дуже довго нам не вдавалося цю норму включити). Так само з минулого року розкривається інформація про видобування руд урану, яку громадськість намагалася відкрити чотири роки, як перспективну для України галузь, в якій треба розібратися в ситуації (або законсервувати шахти, або розвивати їх, або шукати варіанти, щоб ситуація в галузі не призвела до екологічного лиха).

Питання про граніти вже піднімалося на БГ ІПВГ, але поки що їхній внесок в економіку не настільки суттєвий, або поки що ми не настільки гарно розробили цифрові рішення для опрацювання даних від видобувачів копалин будівельної групи.

Марина: Я думаю, розкриття даних по будівельній групі – це питання перспективи в розрізі створення регіональних багатосторонніх груп і децентралізації ІПВГ.

Віталій: Справді, оскільки Україна є досить великою країною, (як за європейськими мірками, так і за світовими), для місцевого рівня є дуже гарний інструмент – регіональні багатосторонні групи, коли на рівні області створюється аналог БГЗО при Міненерго: туди входять компанії, громадськість, представники уряду, і органи місцевого самоврядування.

В 2022 році у нас було вперше офіційно прийняте рішення про створення такої регіональної багатосторонньої групи. За підтримки донорів, громадські організації розробили типове положення про регіональну багатосторонню групу. І Львівська область стала першою. В січні 2022-го вони оголосили про створення регіональної БГЗО, почали проводити вибори до цієї багатосторонньої групи, але через початок повномасштабного вторгнення РФ – це не вдалося реалізувати.

 

…мені здається, це ще одне підтвердження, що одна з причин війни – бажання агресора захопити наші надра і не дати зробити Україні якісний стрибок у розвитку галузі…

Віталій: Так, бо регіональних проблем дуже багато, з Києва їх не видно. Якби була на місці регіональна багатостороння група, яка б готувала рекомендації і пропозиції, звертала увагу на кричущі проблеми, це би переходило вже на рівень Києва, і далі б ці питання значно швидше вирішувались, чи об’єктивна інформація доходила б краще до тих людей, які приймають рішення.

Марина: Важливо, що ціль ІПВГ – не лише розкрити інформацію.

Коли готують національний звіт, одна з основних задач – провести звірку між даними, які надає держава (тобто отримувачі платежів), і даними, суб’єктів господарювання щодо платежів, які були сплачені в результаті видобувної діяльності.

І саме тут є цей критерій порогу суттєвості – це, грубо кажучи, загальна сума сплачених податків.

Діючих спецдозволів на видобування у 2023 було близько трьох тисяч. Відтак «наші клієнти» в цьому році – це 1977 компаній, що мають дозволи на на видобування копалин загальнодержавного значення. І, відповідно, порівняти і звірити масиви даних від усіх майже 2000 компаній неможливо. А «суттєвих» компаній за стандартом ІПВГ, в різні роки може бути 50-70. Залежить від встановленого порогу суттєвості для загальних сум сплачених компанією платежів.

 

Хто визначає цей поріг суттєвості? 

Марина: Багатостороння група. Щороку затверджується перелік суттєвих галузей, суттєвих платежів, порогу стуттєвості і відповідно список суттєвих компаній.

 

На цей рік коли ухвалили рішення про перелік суттєвих компаній? Коли буде ухвалюватися рішення на наступний? 

Марина: По-перше, звіт в 2024 р. подається за 2023 р.

Віталій: В цьому році нам довелося тричі збирати багатосторонню групу, щоб прийняти всі параметри для підготовки звіту. Зрештою, 7 червня ми остаточно затвердили перелік суб’єктів господарювання, які мають подавати звіти, перелік суб’єктів господарювання, які потраплять під звірку (суттєві компанії видобувних галузей).

Щоб сформувати цей перелік компаній, ми встановили поріг суттєвості 100 млн грн податків та зборів, сплачених надрокористувачем за 2023 р.

 

Львівська область єдина, де почався шлях до створення регіональної БГЗО?

Віталій: Так.

В рамках зобовʼязань України в ініціативі «Партнерство – Відкритий Уряд», робочим планом цієї ініціативи передбачалося, що шість областей за два роки (2022-2023) повинні створити регіональні багатосторонні групи заради підвищення прозорості в надрокористуванні: Харківська, Полтавська, Сумська, Чернігівська, Львівська, Івано-Франківська.

 

Хто на рівні області створює регіональну БГЗО?

Віталій: Обласна державна адміністрація.

 

Війна – єдина причина, чому не створено БГЗО в інших областях, крім Львівської?

Віталій: Наприклад, в Харківській області ми почали рухати створення БГЗО ще в другій половині 21-го року. Та в кожен мій прихід до ОДА я чув: «Хлопче, вибачте, нам не до робочих груп – ми тут перевіряємо, хто чим займається, і хто на кого працює».

 

Гаразд, з Харківською і Сумською зрозуміло – прикордонні області, які постраждали і продовжують страждати від нападів РФ. Але інші, тилові області, крім Львівської – могли би активізуватися в питанні створення місцевих робочих груп?

Віталій: Могли би.

 

Від чиєї волі це залежить?

Віталій: Від очільників області – Голів ОВА/ОДА, від їхньої спроможності витрачати час, ресурси на побудову цього діалогу.

Насправді ми бачимо, що Львівська область, здається, ще трішечки-трішечки сумнівається створювати зрештою БГЗО чи ні. Їх якби ще трошки щось підштовхнуло, то вони б її вже створили і запустили, бо Львівська область активно шукає можливості для залучення інвестицій, для залучення нових компаній, для розвитку видобутку. Вони шукають, як залучити там польських інвесторів у надрокористування в регіоні, намагаються релокувати бізнеси до себе. Ще якогось би поштовху, і не дивлячись на війну, на ситуацію в країні, вони б запустили робочу групу.

Якраз Львівська область щороку проводить по 2-3 заходи, де збирає представників територіальних громад, громадськість, видобувні компанії, щоб підтримувати цей діалог, але він ще не формалізований у багатосторонню групу.

Перепрошую, мушу уточнити, у мене склалося враження, що у Львівській області встигли створити БГЗО до війни, ні?

Віталій: Вони прийняли рішення про створення, оголосили вибори і навіть, здається, від громадськості чи бізнесу встигли визначити делегатів.

Марина: І їх певні заходи були призначені саме на 23 чи 24 лютого 2022 р..

Віталій: Так, вже мали зібратися разом цільові групи, ОДА вже виділила їм місце, сказала приходити і визначатися зі складом, і була готова підписувати наказ про створення груп і працювати далі. Але не встигли – зрозуміло, виникли інші вимоги часу.

 

Яка глибина розкриття КБВ передбачена в ІПВГ? Запитую, бо в 2023 р. Держгеонадра офіційно заявили, що лише 7 надрокористувачів контролюються громадянами або резидентами держави-агресора РФ. Та одразу після публікації ми отримали зворотній звʼязок від читачів, які натякали, що низка інших компаній мають російських КБВ, які просто не вказані в цих конкретних юридичних особах, але їх можна встановити, занурившись глибше в корпоративну структуру бізнесу… ІПВГ має функцію верифікації КБВ компаній-надрокористувачів?

Марина: Ні.

Віталій: В Україні – немає. Тим паче, зараз внесено зміни до нормативної бази щодо ЄДР, і перевіряти – функція Міністерства юстиції. Тому ми збиратимемо, а звірка буде, коли ми налагодимо з ними автоматизований обмін даними, зокрема про КБВ.

Що стосується глобального стандарту ІПВГ, то відбувається пошук інструменту, як зробити глобальний реєстр кінцевих бенефіціарних власників, щоб всіх надрокористувачів в усіх 55-ти країнах, які імплементували ІПВГ, можна було звести воєдино – і бачити всіх, хто ховає свої кінці десь на островах, які не розкривають КБВ. На жаль, зараз це важко, бо в усіх свої системи реєстрації і особливості. Але робота над створенням такого механізму ведеться.

Ще одна цікавинка – нова редакція стандарту ІПВГ 2023 р. вимагає від країн здійснити спроби розкривати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників, які володіють 10% корпоративних прав надрокористувача.

В Україні цей поріг сьогодні, для розкриття КБВ – 25%. І ми розуміємо, коли нам кажуть: «А чому це ми тільки для видобувних будемо робити 10%? Хочете 10% – попробуйте зробити для всієї України 10% порогу для розкриття КБВ, і нехай всі довносять дані в реєстр». Хоча це, насправді, пересмикування. Ми ж розуміємо, що видобувний сектор вкрай важливий і порівнювати глибину розкриття бенефіціарних власників у надрокористуванні було б логічно значно глибше, ніж, наприклад, для текстильної промисловості, де немає таких обертів, таких прибутків, таких ризиків. Втім поки що в Україні це не вдалося внести в проєкт змін до закону про забезпечення прозорості. Але стандарт постійно вимагає більшого, м’яко направляє і рухає країни в бік усунення зловживань і ризиків. І звісно, якщо нам вдасться домогтися 10-відсоткового порогу участі для розкриття, ми одразу побачимо купу звʼязків, прихованих на сьогодні.

Та з точки зору державної політики – потрібна воля, якщо ми хочемо навести порядок. Як це було, коли рішенням РНБО змусили розкрити всіх і дали відповідним службам можливість перевірити і розібратися, хто є хто, хто з ким пов’язаний – і проаналізувавши ці дані, застосовували до них санкції. Так само ІПВГ зараз робить, щоб всі дані можна було дуже легко отримати і відреагувати на відповідні обставини, які в нас є.

 

Яким саме надрокористувачам потрібно подавати звіти про платежі державі? І що буде, якщо вони ці звіти не подадуть?

Марина: Всі, хто має спецдозвіл на видобуток копалин загальнодержавного значення – підпадають про дію закону про ІПВГ і повинні звітувати. Зараз штрафні санкції передбачені, але ще немає процедури стягнення.

Віталій: Ст. 14 закону України про забезпечення прозорості передбачає штрафні санкції за неподання і за неналежне чи неповне подання звіту. Тобто, якщо недостовірна інформація чи дані не відповідають дійсності – за це так само передбачено штрафи.

Окрім близько 1720 компаній, які володіли в 2023 році спецдозволами на користування надрами загальнодержавного значення, в цьому році до сфери охоплення увійшли ще 251 компанія, в яких ми виявили, що вони мають спецдозволи на корисні копалини місцевого значення – тоді як у даних, які передала Ініціативі ДПС, зазначено, що ці компанії сплачують податки і за корисні копалини загальнодержавного значення.

В цьому році ми вперше виявили таку проблему, і оскільки цих компаній досить багато, ми включили їх у сферу охоплення, і незалежний адміністратор – аудиторська компанія, яка наймається для перевірки даних держави і видобувних компаній, буде звіряти і їхні дані.

Тому важливо зайти на портал ІПВГ – https://eiti.gov.ua/, знайти відповідний розділ «Підзвітні організації» , і просто ввести назву чи ЄДРПОУ своєї організації – ви одразу побачите, чи є в переліку тих, хто мав подавати цей звіт в 2022-21 роках, і чи маєте його подавати за 2023-й рік.

 

Чи є такі надрокористувачі, хто має Вам звітувати, але не знає про ІПВГ і не звітує?

Марина: Є. На Порталі  вже є інфографіка, яка відображає кількість компаній, що підпадають під дію закону, і скільки компаній є суттєвими. І так само є інфографіка, яка показує, яка кількість компаній подали чи не подали звіти. Суттєві компанії – вже всі звітують через Портал.

Віталій: У 2022 році ми стикнулися з обʼєктивною перепоною. Для підготовки звіту за 2021 р., у Державному бюджеті (зі зрозумілих причин) не було грошей на проведення звірки даних. Тому незалежний адміністратор не наймався, не перевірялася відповідність даних. Відповідно, не штрафували і не шукали тих, хто не подав звіти.

Щодо звіту за 2022 рік – так само, через дію військового стану не можна було проводити перевірки. Ми знаємо, що мали подати 700 компаній, а подали 200. Тобто, 500 суб’єктів господарювання не подали звіти і апріорі порушили закон. Але ще мають можливість подати Звіти аби уникнути штрафів.

В цьому році 1977 суб’єктів господарювання мають подати звіт. Станом на 18 липня подали 35 компаній.

 

До коли звіти мають бути подані?

Віталій: До 1 вересня 2024.

 

Встигнуть за місяць?  

Віталій: Насправді, через портал звіт подається швидко. Хто робить це вперше – витратить годину часу, можливо, трошки більше.

Для тих, хто вже подавав звіти чи хто приходив на тренінги до нас – це може зайняти 15-20 хвилин, маючи на руках всю підготовлену інформацію. Звісно, це ми говоримо про компанії, які мають 1-2, а не 40 чи 100 спецдозволів.

 

Як пройшов тренінг з подачі звітності, який Ви провели наприкінці липня?

Віталій: Дуже класно!

Понад 50 учасників, з яких більше 40 представників субʼєктів господарювання. Прозвучало багато питань і раціональних пропозицій. Були компанії, які вже давно подають звіти. Вони відразу кажуть, на що треба звернути увагу, аби процес звітування був більш зручним та швидким.

До речі, з новинок цього року – нарешті вдалося реалізувати вимогу закону про зв’язок бенефіціарного власника з політично-значущими особами.

На Порталі з’явилася можливість цю інформацію подавати, як вимагає закон. Хоча форми звіту, затверджені постановою Кабміну у 2020 р., цього поля не мають – на електронній системі в тестовому режимі ми його впровадили!

Ще компанії кажуть: дайте нам можливість викачати з Порталу Excel-файл як заготовку, з яким ми пройдемо по структурним підрозділам і зберемо всі дані, які потрібні (бо часто ці дані дають різні співробітники), потім прийдемо і внесемо вже все на портал ІПВГ. Тобто, субʼєкти господарювання розуміють, що і для чого ми збираємо, і готові подавати навіть ті дані, які на підзаконному рівні ще не вимагаються. Щоб потім ніхто не міг маніпулювати тим, що компанія чогось там не подала чи не показала свій звʼязок із кимось. До речі, саме тому в 2022 р. у нас багато компаній відразу почали вносити дані про кінцевих бенефіціарних власників, про зміни в структурі власності – або показати, що розірвано звʼязки з РФ.  

Тоді, до речі, виявилося, що представництва іноземних компаній в Україні взагалі нікому не показували своїх КБВ – лише на етапі перед отриманням спецдозволу вони до Держгеонадр щось подавали, а потім 10-15 років ніхто нічого у них не збирав, не цікавився: кому продавали спецдозвіл – знали, а кому зараз реально належить це представництво іноземної компанії, хто там бенефіціар, кому насправді йдуть гроші – навіть нікого не цікавило! І виявилося, що єдине місце, де ця інформація зібрана, де її можна було оновити в 2022-2023 рр.., – це Портал ІПВГ.

Ми постійно проводимо тренінги по подачі через електронну систему аналізу та подання звітності ІПВГ. З 21 серпня буде ще один тренінг для суб’єктів господарювання. Всіх запрошуємо!

Повторюся, що у нас немає мети штрафувати субʼєкти надрокористування чи притягати їх до відповідальності. Навпаки, ми хочемо допомогти зробити їхнє звітування найбільш простим, бо стандарти ІПВГ – це якраз перевірка не компаній, це перевірка держави! Перевірка того, як держава ефективно використовує ресурси і ефективно регулює галузі. І нова вимога стандарту – це якраз збір даних про доходи і податки. Чи не душить держава своїх надрокористувачів?

Зрозуміло, що ми маємо спадок від «темніших часів» у надрокористуванні, ніж сьогодні – у вигляді «сплячих спецозволів». Але запитаю не про них. Серед активних надрокористувачів, які виконують програми робіт, користуються надрами – є такі, що повинні звітувати, але не звітують?

Марина: Так, є такі.

Віталій: Але наголошую: суть ІПВГ – не покарати когось. Ми йдемо за вимогами стандарту. А стандарт вимагає, щоб ми обов’язково вживали максимальних заходів для того, аби прийняти звіти від суттєвих компаній. Які формують 96-97% всіх платежів видобувного сектору.

Відповідно, ми, охоплюючи наші суттєві компанії, кожна з яких дала бюджетам понад 100 мільйонів гривень за рік, охоплюємо понад 97% всіх платежів видобувного сектору. Тому за маленькими компаніями, які чомусь не звітують, особливо зараз, ніхто дуже не ганяється.

Але ми розуміємо, що коли ми будемо говорити про відновлення і повоєнний розвиток України, про перспективи сектору, то буде важливо зібрати дані з усіх цих компаній і звірити з даними держави. Бо станом на зараз ми націлені скоріше на недоліки в системі, в політиках, на виявлення найбільших прогалин. Та з кожним роком ми опускаємося глибше і глибше, деталізуємо все більше і більше розбіжностей, невідповідностей та недоліків.

Памʼятаю,  нам казали: «Ви ніколи не зможете розібратися з вуглевидобувним сектором!». Коли ми його вперше включили в ініціативу прозорості видобувних галузей, між даними Держави та видобувних підприємств по сплачених податках було майже 36% розбіжностей. Уявляєте?!?

Причому компанії сплачували на 36% більше платежів, ніж показувала держава. Через невідповідності, через різні системи обліку обсягів видобування, ціни і так далі – ці гроші просто десь втрачалися, не доходили до державного бюджету.

 

Можна припустити, що ці розбіжності – не єдині прикрощі, виявлені під час звірок даних ІПВГ?

Марина: Так, верифікація показала певні недоліки в обліку спецдозволів.

Взагалі, ІПВГ має лише консолідовану інформацію багатьох розпорядників. Ми порівнюємо те, що дають компанії, з тим, що дають інші ЦОВВ.

 

По суті, ІПВГ не є розпорядником інформації про спеціальні дозволи. Цим займаються Держгеонадра, вони для нас є верифікованим джерелом цієї інформації. І коли ми отримуємо інформацію від компаній про спецдозвіл – нам потрібне інше джерело даних для перевірки.

Коли ми почали автоматизувати процес взаємодії з Держгеонадрами (щоб не забивати постійно ці дані ручками), опрацьовувати їх публічні набори даних, то виявилося, що існує ситуація, за якої одна компанія може мати два спецдозволи з однаковим номером, але вони видані в різні роки. І в Держгеонадрах нам підтвердили: так, це дві одиниці, дві ліцензії. Але як так сталося? Нам ніхто не пояснив. Можливо, через те, що деякі спецдозволи видавалися ще «за царя Гороха», то з нумерацією є реально проблеми.

Віталій: Спецдозвіл є бланком суворої звітності. Відтак в електронну систему закладено, що номер спецдозволу не може дублюватися в різних компаніях. І в минулому році ми почали фіксувати непоодинокі конфлікти між даними: не лише одна і та ж, але кілька компаній показують один і той самий номер спецдозволу (тексти різні, ділянки різні, але номер співпадає чомусь) – і система нам каже: «Так не може бути!»

Відповідно, влітку минулого року було внесено зміни до порядку ведення реєстру спецдозволів – окрім цифр, тепер там може попереду з’являтися літера, яка вказує, це видобування чи розвідка.

Також виявилося, що в Держгеонадр є якийсь внутрішній реєстр, із цими «буковками». Саме коли ми почали його перевіряти і спробували завести в свою систему аналізу даних – то виявилося, що близько 300 спецдозволів мають однакові номери.

Марина: Розумієте, інформаційні системи Держгеонадр переважно просто технологічно застарілі. Синхронізувати їх чи з ними мало ймовірно або досить важко.

Виходить, щоб надати актуальну інформацію про спеціальні дозволи, треба зібрати дані з багатьох різних  баз до купи. Це дуже впливає на якість та чистоту даних. Для мене як технічної людини – це біль!

А останнім часом Служба навіть прибрала коди ЄДРПОУ компаній-надрокористувачів і види користування надрами – з тієї єдиної таблиці, яку Держгеонадра публікують на Data.gov.ua. Тобто, приховали ті єдині «зачіпки», на які наша система аналізу даних могла спиратися для ідентифікації – де чий спецдозвіл, і який саме це спецдозвіл.

Чому деякі інші державні реєстри, які містять значно більші обсяги інформації – давно і успішно працюють, а доступного реєстру спеціальних дозволів досі немає?!?

 

Все ж таки, чому?

[глибока пауза]

Віталій: Марина була в команді, яка свого часу розробляла електронний реєстр спецдозволів, який не прийняли в Держгеонадрах.

Марина: Я була в команді розробки, яка розробила кабінет надрокористувача та автоматизувала процес отримання спецдозволів без аукціону, тестувала систему. Все було готове в 2019-2020 роках, але, як мені відомо, продукт не змогли передати на баланс Держгеонадр чи профільного Міністерства, тому донор забрав всі напрацювання собі, поклав на поличку, і закрив проект.

 

Тобто?

Віталій: Тобто, міжнародна спільнота виділила кошти на те, щоб допомогти Україні покращити процес отримання спецдозволів і створення реєстру, щоб всі отримували однаковий пакет інформації, однакову інформацію про ділянки надр, умови користування. Команда розробки зробила роботу.

Марина: Вже було автоматизовано процес подачі, опрацювання заявок на отримання спецдозволів з усіма погодженнями – він реально працював і це все можна було би вже давно мати в 2020 році.

І всі спецдозволи, які б видавалося через такий автоматизований процес – автоматично записувався б у реєстр.

Віталій: І що важливо – це були би вже не лише PDF-ки сканкопій, але і машиночитні дані!

Марина: Звісно треба було відцифрувати історичну інформацію про спеціальні дозволи, що були видані раніше. Але це цілком можливо при бажанні та системному підході до задачі.

Тому для мене і людей, які цікавляться даним про надрокористування і намагаються їх використовувати – це біль, і я думаю, що на появу такого реєстру, напевно, просто немає політичної волі.

 

Все ж таки, з якої саме причини згадану Вами версію реєстру спецдозволів Держгеонадра не прийняли на баланс?

Марина: На жаль, моя роль в команді не передбачала доступу до таких деталей.

Віталій: На мою особисту думку, є люди при владі, яким вигідно мати такий «хаос» і вони ладні за нього боротися, застосовуючи всі своє важелі впливу.

Створюється гарна обкладинка, а всередині суцільна «чорна скриня». Ми вже дуже давно працюємо з Держгеонадра і знаємо багато випадків, коли вони намагаються зробити дійсно важливі та потрібні зміни (наприклад, зняття ДСК з інформації про критичні та стратегічні корисні копалини), але це блокується «згори». Мені здається, проблема не в Держгеонадра, а дещо вище.

 

Ви сказали, що готуєтеся приступити до аналізу даних видобувачів підземних вод.

Віталій: Так, в цьому році вперше видобувачі води повинні здавати звіти. Раніше вони добровільно могли подавати звіти, але оскільки видобування підземних питних вод не було в сфері охоплення ІПВГ, тому ми їх дані не звіряли.

До речі, відколи в Україні впровадили ІПВГ, у нас щороку були компанії, які казали: «Так, ми не зобовʼязані подавати звіт, але ми хочемо, нам це важливо». Наприклад, хтось планував виходити на міжнародні ринки, чи їх акції вже котувалися у Великобританії абощо. Тому вони звітували добровільно.

 

Висловлюся на підтримку важливості звітування і звірки даних по видобувачах води. Навіть поверхневий аналіз ринку показує, що певні виробники не володіють спеціальними дозволами на користування надрами. Або пропонуючи продукцію, міксують воду з артезіанських свердловин із іншою водою, не розкриваючи її походження… Тобто, прозорість у питаннях видобування підземних вод, на мій погляд, сприятиме прозорості та чесній конкуренції на ринку напоїв…

Марина: Води питної стає менше в світі, тому ця галузь актуальна.

Віталій: Вода – нова для нас галузь, і саме Марина буде займатися розробкою нового функціоналу.

І хоча зараз у нас немає аналітики по видобувачах води, ми маємо зведену таблицю даних у форматі машиночитних даних (Excel), де можна вивантажити повний набір даних по всіх субʼєктах господарювання і по всіх сплачених податках. І якщо обрати  фільтром код платежу, який стосується водокористування – ви отримаєте список компаній, які подали звіти і які сплачували за спеціальне водокористування.

До речі, не кожен рік була така ситуація, як в цьому році, коли в сферу охоплення визначали до 1 вересня. Зазвичай, так складалося в Україні, що поки виділялися гроші, поки проводився тендер, поки збиралися всі дані, всі запити надходили – то сферу охоплення і перелік підзвітних компаній ми отримували вже у вересні або в жовтні взагалі. Відповідно, про те, що компанії потрапили в сферу охоплення і мали подати звіт до 1 вересня, надрокористувачі могли дізнатися, наприклад, 20 жовтня.

 

Тобто, 2024-й став першим роком, коли все сталося вчасно?

Віталій: Так, завдяки нашій електронній системі, порталу ІПВГ, завдяки налагодженню обмінну інформацією з іншими центральними органами виконавчої влади – вдалося вперше зібрати весь масив інформації для прийняття рішень багатосторонньою групою.

До речі, поясню, чому ми тричі цього року збирали БГЗО, обговорювали і ухвалювали всі параметри звіту за 2023 р.. Спершу, пропонувалося включити звіти 2320 компаній. Коли проаналізували глибше, виявилось що в цьому переліку багато хто володіє спецдозволами місцевого значення – ми їх рішенням багатосторонні групи «відсікли» від тих, хто має потрапити під звірку.

Але наступного року – в залежності від того, скільки буде сил, грошей, можливостей, політичної волі – можливо, і ці компанії потраплять під звірку. Відповідно, протягом трьох місяців після завершення дії військового стану, до всіх цих компаній можуть застосовуватися штрафні санкції, передбачені статтею 14 закону України про забезпечення прозорості.

 

Які штрафи передбачає законодавство в разі неподання звіту або подання недостовірної інформації?

Віталій: Стаття 14 Закону України від 18.09.2018 № 2545-VIII «Про забезпечення прозорості у видобувних галузях» передбачає відповідальність суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнських підприємств у видобувних галузях за порушення законодавства про забезпечення прозорості у видобувних галузях.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнські підприємства у видобувних галузях, які є суб’єктами розкриття інформації, несуть відповідальність за такі правопорушення:

• нерозкриття інформації або порушення строків розкриття інформації – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• розкриття звіту (консолідованого звіту) про платежі на користь держави, що містить неповну або недостовірну інформацію або порушення встановленого порядку розкриття інформації тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Деякі штрафи накладаються не на субʼєкта господарювання, а на його посадових осіб.

До речі, дія воєнного стану не скасовує обовʼязку подання Звіту (консолідованого звіту) про платежі на користь держави.

Але ми ніколи не зловживали штрафами, бо для нас важливіше, щоб Інціатива була не каральним інструментом, але мотивуючим, стимулюючим, який допомагає запобігати корупційним проявам.

До прийняття закону про забезпечення прозорості в 2018 р., з 2013 р. ми 5 років готували звіт, видавали його і відповідали вимогам стандарту – навіть при тому, що компанії не були зобов’язані законодавчо цього робити. БГЗО та Міністерство просто зверталися до них, навіщо це потрібно, і компанії йшли назустріч, добровільно розкривали свої дані.

Звичайно, перші роки звітували лише 30-45 компаній, і було важко… Поки ти з кожною домовишся, поясниш усьому керівництву, чому це важливо, і що тут немає ніяких «підводних каменів»…

Нам часто взагалі казали: «Ні, не відкриємо, бо це ви хочете наші дані для того, щоб потім хтось нас «віджав», або з нас будуть вимагати гроші чи тиснути, якщо ми відкриємо інформацію про сплачені податки, обсяги видобування та ін.! Ми станемо жертвами рейдерського захоплення! Ми не покажемо, скільки в яку громаду платимо, бо громади будуть тоді з нас вимагати чогось більшого!».

Наприклад, стандарт вимагає обов’язково розкривати соціальні проєкти надрокористувачів. То у відповідь на це нам казали: «Ні, ми нічого не розкриємо! Зараз всі побачать, що ми тут, в цю громаду, в цю сільраду купили комп’ютерний клас – то й інші захочуть комп’ютерний клас собі», або «Ми в цю громаду купуємо швидку допомогу – раз на три роки. То інші як дізнаються, будуть думати, що ми їх купуємо щороку і почнуть собі вимагати того ж!».

Це, до речі, показує, що насправді мають бути чіткі правила гри, зрозумілі для всіх – тоді не буде можливостей для будь-яких маніпуляцій і зловживань. Якщо компанія виділяє 3% доходу чи прибутку від надр на соціальне партнерство у громаді, і створює групу, яка приймає рішення щодо розподілу цих коштів чи проводить конкурс проєктів усередині громади – тобто, якщо є певні правила, підходи, політики, то будь-які корупційні спроби вже стають нереальними або занадто зрозумілими для всіх зовнішніх користувачів.

Як тільки голова громади скаже, щоб йому біля будинку власний басейн викопали замість дитячого майданчика в селищі – то жителі громади відразу побачать, що їм надрокористувач не побував майданчик, а в сусідній громаді побудував. Одразу будуть питання, чому???

 

Питання щодо звірки. Хто платить за послугу перевірки даних? Хто надає таку послугу?

Віталій: На 2015-2018 рр.. Україна отримала грант від Світового банку на підтримку впровадження Ініціативи, і вимогою цього трирічного фінансування було те, що Україна буде сама за власний кошт фінансувати підготовку звіту чи проведення звірки – тобто, наймати незалежного адміністратора, компанію Великої аудиторської четвірки, яка має право перевіряти державні фінанси і звіти, подані компаніями. Цей незалежний адміністратор перевіряє, звіряє дані про податки, спецдозволи, обсяги користування, уточнює всі дані і публікує їх у звіті ПВГ на 700 сторінок.

Добре, що зараз це вже не просто 700 сторінок, а єдиний портал, де все машиночитне. Ці дані можна копіювати, читати з телефона, завантажувати всі ці таблиці, дашборди, відразу з ними працювати.

До речі, існування порталу ІПВГ – обов’язкова вимога стандарту. Як і доступність даних: таблиці з даними можете вивантажити собі і користуватися ними.

Відповідно до 835-ї Постанови КМУ (Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних), звіт ІПВГ внесено до переліку відкритих даних, які мають публікуватися в Україні, які Міненерго має розкривати – всі дані в машиночитному форматі мають бути доступними для користувачів.

 

Для порівняння, в Держгеонадрах цього року поставили блок на завантаження/копіювання даних з їхніх баз на офіційному сайті: реєстри заяв щодо спецдозволів, а також щодо ініціювання аукціонів – тепер не можна завантажити, і навіть не можна скопіювати жоден з елементів таблиці. Така собі анти-usability.

Марина: Можливо, деякі дані можна завантажити з Data.Gov.ua. Але загалом, вони порушують закон про доступ до інформації. І ми теж із цим стикаємося.

Віталій: Коли ми в 2019-21 рр.. тільки починали розробляти цей портал, ідея була в тому, щоб не копіювати дані інших ресурсів та реєстрів, а просто на них посилатися. Хочете спецдозвіл – будь ласка, зайдіть до Держгеонадр. Хочете побачити місця розміщення свердловин для видобуванню води, газу чи конденсату – будь ласка, ось реєстр цих свердловин, або шар на кадастровій карті, де можна все це подивитися.

Але досвід наш показав, наскільки ці дані інших ЦОВВ ненадійні, часто змінюються, «злітають», що нам довелося змінювати тенденцію. І тепер ми на Порталі самі збираємо всі версії спецдозволів: початкова; коли внесли зміни; коли було призупинено; яким рішенням дію спецдозволу поновлено і т.д.. І нам доводиться цю інформацію накопичувати, аби мати можливість її потім видавати в належному стані для аналізу.

Бо, як ви сказали, просто подивитися на табличку, не маючи можливості проаналізувати, скопіювати – це не спрощує прийняття будь-якого управлінського рішення, чи рішення про інвестицію в певну область. На Порталі ж ми робимо так, щоб ці дані були максимально user friendly, доступні для користувача.

 

Виходить, у питанні user friendly, Держгеонадра зробили крок назад – щодо даних, які аналізують і учасники ринку, і громади… які часто дізнаються про чийсь намір щось видобувати, коли вже спецдозвіл продано.

Віталій: Або навіть не знають, що у них вже видобувають корисні копалини!

Саме для громад створено один із наших продуктів на порталі ІПВГ – карта платежів у місцеві бюджети, яка вибирає не лише ренту, а ще й екологічний податок.

Будь-який користувач Порталу може просто зайти, ввести назву своєї територіальної громади, області і відразу побачити в розрізі місяців чи років, скільки було сплачено і яких податків до місцевого бюджету.

 

Ця карта показує платежі в розрізі платників: хто саме з надрокористувачів, скільки заплатив до конкретного бюджету?

Марина: Ні. Насправді, ці дані базуються на даних Мінфіну.

Віталій: Якщо точніше, це дані Державного казначейства. Вони є найбільш повними.

І показують обсяги платежів за кодами, але не демонструють платника, хоча в 2018-2019 роках інформація про платника була доступною. В ті роки рента тільки почала надходити до місцевих бюджетів і було багато питань до обласних адміністрацій, коли компанії сплачували ренту, а вона кілька місяців не доходила до бюджетів територіальних громад. Хоча доки ми це не з’ясували та не підтвердили, то громади звинувачували компанії. ІПВГ допомагає ідентифікувати проблему і розв’язувати конфліктні ситуації.

Разом з тим, зараз подані пропозиції до внесення змін до форм звіту про платежі на користь держави, і ми плануємо, що у вересні чи жовтні вони будуть прийняті (буде підписана постанова Кабінету міністрів України). Сподіваюся, ми якраз і внесемо зміни щодо відображення розподілу всіх сплачених платежів у розрізі територіальних одиниць і надрокористувачів.

Тобто, зараз у нас частину податків можна прив’язати до територіальних одиниць, і ми можемо відразу показати, яка компанія скільки ренти сплатила, до бюджету якої територіальної одиниці. А згідно зі змінами, не тільки ренту та екологічний податок, але всі інші податки ми так само зможемо прив’язати до територіальних громад, аби це показати.

Але це стосуватиметься лише тих компаній, які суттєві і підзвітні, які самі подали свої звіти. Тому що «витягнути» ці дані з ДПС чи з Державної казначейської служби з прив’язкою до суб’єкта господарювання, який їх сплачував, зараз – технічно неможливо. На жаль, ЦОВВ до цього поки що вони не готові, хоча Податкова має ці дані – бо компанії подають до них додаток до декларації платника ренти, і вони вказують навіть код класифікації територіальної одиниці, тобто вони можуть показати навіть усередині територіальної громади на 40 населених пунктів, скільки в якому селі було видобуто газу і сплачено податків.

І важливо, щоб були інструменти для громад, щоб брати ці дані, аби розробити механізми, як розподіляти кошти всередині громади. Наприклад, у нас є Старовірівська громада (Харківська обл.), де на 100 млн грн бюджету громади було 76 млн грн ренти.

І тільки уявіть – як поділити навіть 60-70% бюджету громади справедливо між населеними пунктами, щоб кошти йшли не тільки в центральний населений пункт, а й в периферійні, саме в ті села, де ведеться видобуток, які найбільше ризикують і страждають від шуму, від транспорту і так далі?

Повторюсь, ці дані є у Податкової. Але за 10 років впровадження ініціативи нам не вдалося добитися того, щоб компанії дозволили зняти оцей гриф комерційної таємниці з цих даних, навіть до війни. Скільки ми не намагалися, щоб всі ці дані стали публічними – саме сплачена конкретною компанією рента в розрізі територіальних одиниць – але це є комерційною таємницею компаній. ДПС все бачить, але без дозволу платників-надрокористувачів не може нікому показати. Ні громадам, ні ІПВГ. Таке в нас законодавство.

 

Але мені здається, що розкриття таких даних із привʼязкою до надрокористувачів – питання наріжне. Важливе для відчуття громадами (та й надрокористувачами) справедливості.

Марина: Тут у нас існує певна законодавча колізія, мені здається. Наприклад, в ДПС ці дані являються конфіденційними. І хоч в рамках підготовки національного звіту вони надаються незалежному адміністратору, фактично, вони мають цей гриф.

А згідно закону про ІПВГ, ці дані не можуть бути конфіденційними – мають бути відкритими. Треба вирішити цю колізію, щоб такі дані стали відкритими.

Віталій: Впровадження ІПВГ показало, що поки не буде досягнуто консенсусу між всіма сторонами – результату не буде. Хто би що не говорив, ми розуміємо, що видобувні компанії мають суттєвий вплив на прийняття рішень Верховною Радою. Тому, поки компанії не скажуть, що ці дані можна відкривати – ні громадськості, ні Міністерству не вдасться протягнути через Верховну Раду зміни до відповідного закону, який дозволить ці дані розкривати.

 

Не можу не згадати, що до повномасштабного вторгнення держава встигла розкрити багато даних. Зокрема, сплату ренти надрокористувачами. Ці дані містилися в Публічному аудиті надрокористування, підготовленому за рішенням РНБО.

Марина: Так, але ці дані були без привʼязки до громад – а лише по ліцензіях.

В розрізі ліцензій звітують про ренту, і ці дані можна знайти на Порталі. І, так, якщо ви знаєте, на території якої громади і в якому селі діє спецдозвіл, ви можете подивитися, чи звітував цей надрокористувач до ІПВГ, і про які саме платежі він подавав дані. Бо зараз форми звіту ІПВГ привʼязані саме до спецдозволу.

 

Ця форма звіту може в майбутньому передбачити розкриття даних по громадах і конкретних адміністративних одиниць, на території яких відбувається користування надрами?

Віталій: Ці зміни саме готуються, про що я казав вище. І буде привʼязка – але тільки до рівня бюджету ТГ, не до рівня старостатів, колишніх сільрад. Ці зміни, можливо, запрацюють під час підготовки звіту вже за 2024 р..

Зауважу, щодо ренти і екологічного податку привʼязку до ОТГ буде відображено вже у звіті за 2023 р.. А за 2024 р. будуть розподілені по громадах і всі інші податки – всі платежі надрокористувача.

В дослівному перекладі це називається попроектне звітування, і це вимога стандарту: кожен проект має показувати сплачені податки не в середньому по компанії, а по конкретному проекту. В Україні БГЗО прийняла рішення, що проект – це спецдозвіл. Разом із тим, зараз, коли стандарт вимагає більш глибокого звітування в плані екологічних, соціальних впливів, ми бачимо, що спецдозвіл не дає того результату, бо є надрокористувачі з кількома спецдозволами, які обслуговує одна інфраструктура.

І виходить так, що спецдозволи є, а екологічний податок, шкода, викиди СО₂, пересувні джерела викидів і т.д. – розташовані не в тих територіальних одиницях, де діє спецдозвіл, або на території тільки однієї територіальної одиниці з кількох. Тобто, спецдозволи різні, а викиди вони роблять спільні. А методики розподілу між спецдозволами немає. І нам кажуть, ну, вибачте, ми не можемо показати вам дані по кожному спецдозволу.

Тому, можливо, нам вдасться також аргументувати, аби можна було для таких об’єднаних видобувних агломерацій змушувати показувати інформацію по проєктах.

Наведу приклад по газу. Є установка комплексної підготовки газу, яка обслуговує 3-6 родовищ із мережею шлейфів. Як би ми не намагалися по кожному спецдозволу окремо показати обсяги видобутку, рентабельність, якість газу і т.д. – цього зробити неможливо. Компанія нам каже: «Ми не можемо показати, у нас немає даних». Незалежний адміністратор підтверджує: так, немає можливості цього показати. Відповідно, дані не розкриваються, і незрозуміло, куди потрібно інвестувати в покращення екологічності виробництва; немає можливості відслідковувати динаміку, зв’язку тих даних, які розкриваються – з тими реальними заходами, які здійснюються надрокористувачем на місці.

Якби таке розкриття стане можливим, то, наприклад, стануть помітнішими об’єкти, в які надрокористувач не інвестує гроші, не модернізує їх –  при цьому викиди ростуть і ростуть, а обсяги видобутку падають.

Також таке розкриття важливе, якщо ми говоримо про справедливість розподілу доходів від надрокористування. Якщо компанія має 300 спецдозволів по всій Україні – якісь із них явно збиткові, але вони їх тримають у себе, щоб колись комусь передати на умовах УРП, ДСД, підряду чи просто інденсифікації видобутку. А якісь спецдозволи дійсно працюють, заробляють гроші, але їх «розмазують» по всій країні…

 

До слова про УРП. Ми два останні роки не можемо отримати дані про пропорції розподілу видобутого по працюючій Угоді на ділянці Угнівська.

Віталій: Відповідно до Закону України про забезпечення прозорості, суттєві умови угод про розподіл продукції в Україні мають розкриватися в обов’язковому порядку. Після 2018 р., коли ця норма з’явилася в законі. Щоправда, в 2021-му до закону вносили зміни, і зараз юристи розбираються – після якого року укладені УРП мають розкриватися (після 2018 чи 2021)?

 

Зараз вже працюють дві УРП, і Держава начебто щось вже почала отримувати від реалізації Угод, але розкривати конкретику на широкий загал сторони не поспішають. Офіційна позиція Держгеонадр: вся інформація в УРП є конфіденційною, згідно з Угодою (щонайменше це стосувалося ділянки Угнівська). На брак інформації про умови УРП нам вказували і в одній з громад, на території якої працює надрокористувач… Мовляв, ми розуміємо, що інвестор надає і надалі надаватиме підтримку громаді, але ж зрештою це буде компенсоване вуглеводнями, видобутими у нас. Але які пропорції розподілу видобутого, як формуватиметься компенсаційна продукція, які витрати на неї можна списуються – питання.

І, напевно, культура розкриття даних про УРП – дуже важлива, з огляду на найближче майбутнє… Укрнафта готується до укладення нових УРП на своїх щонайменше 15 родовищах (трансформує свої спецдозволи в Угоди про розподіл продукції). Але своє бачення параметрів договорів на широкий загал розкривати не поспішає. В цьому контексті питання до Вас: ІПВГ має інструменти для верифікації витрат інвестора і обрахування обсягу компенсаційної продукції, на яку фактично зменшується дохід держави від надрокористування?…

Марина: Для УРП поки якихось особливих форм звітності немає, але в національному звіті є окремий розділ (в контекстуальній частині), який розкриває загальну інформацію про діючі УРП.  Але там теж все дуже складно. Складно через те, що компанії, які безпосередній видобуток ведуть – згідно з законодавством не мають права розкривати інформацію, якщо не дає дозвіл інша сторона Угоди.

Віталій: Для ІПВГ УРП було дуже важким інструментом, бо в складі БГЗО були і Велл Ко, і Укргазвидобування, і Нафтогаз – дуже важко було ці норми прописувати, регулювати, визначати… але ж разом із тим, суттєві умови угод про розподіл продукції були розкриті. І саме завдяки закону України про забезпечення прозорості, ми хоч щось отримали.

Так само суттєві умови передбачають розкриття інформації про соціальні зобов’язання. Причому до етапу промислового видобутку і після промислового видобутку. Тобто, така перша вихідна інформація завдяки стандарту ІПВГ в контексті УРП стала доступна громадськості і широкому колу експертів – щоб було хоча б від чого відштовхуватись.

Звичайно, ще не все вдалося. Повні тексти УРП не вдалося зобов’язати відкрити.

 

ІПВГ передбачає розкриття пропорцій розподілу видобутих вуглеводнів на компенсаційну/прибуткову продукцію? І розподіл прибуткової продукції між інвестором та державою?

Віталій: Стандарт ІПБГ вимагає, але поки що Україна цього не робить.

До речі, кожні три роки країна проходить валідацію – коли міжнародний валідаційний комітет (найняті спеціалісти чи міжнародний секретарат) перевіряє, як країна виконує вимоги стандарту і видає перелік коригуючих заходів, які повинна країна здійснити для того, аби відповідати вимогам стандарту. Тобто, показує, де в нас слабкі місця, на що потрібно звернути увагу.

Валідація України кілька разів відкладалася, наступна таки почнеться 1 жовтня 2024 року, триватиме 3-4 місяці, і за результатами цього ми отримаємо зовнішню рецензію, оцінку всіх слабких сторін.

Я впевнений, що саме УРП буде нашим головним болем («Ахіллесовою пʼятою!» – додає Марина).

А раніше таким болем були державні компанії, звʼязки між державними компаніями і розподіл їх прибутків та прибутків їх структурних підрозділів…

І під час попередньої валідації України, здається в 2019 р., найбільше питань до нас саме було саме щодо управління державними компаніями, і не те, що міжнародні експерти – національні експерти не могли розібратися, хто кому що передає, хто кому що сплачує, хто кому що винен, і так далі.

А в цьому році, на додачу до проблем із тим, що ми з публічного простору закрили частину інформації через військові ризики, будуть питання щодо УРП.

 

Особисто я поділяю низку застережень щодо розкриття певної інформації. Але розповідь про те, як інвестор і держава ділять видобуте, чи як держава контролює витрати інвестора, які покриваються компенсаційною продукцією – жодним чином не підвищує ризик атаки на нашу енергетичну чи видобувну інфраструктуру. І якщо інформація закрита від громадян, то напрошується висновок, що там щось негаразд.  

Марина: УРП – це новий інструмент, тому у нас історичної пам’яті в базі даних немає. Все, що незалежний адміністратор про УРП може виудити, він виуджує.

Допоки в Україні не розібралися з ключовими процедурами на рівні взаємодії компаній, держави і т.п., відцифровувати хаос – немає особливого сенсу. Програми ж працюють алгоритмічно і системно. Відповідно, якщо процес складається переважно з усіляких винятків і особливих умов, то для цифровізації він не годиться.

 

Автор: Володимир Бойко, ІА NADRA.INFO

На правах реклами

КУПУЙ СПЕЦДОЗВОЛИ НА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ ТУТ