Артур Рудицький: Хороше обладнання, яке вам… не потрібне

Артур Рудицький: Хороше обладнання, яке вам… не потрібне
Джерело зображення: separator-ua.com

Чому в збагаченні спочатку досліджують сировину, визначають технологію — і лише потім купують обладнання

Автор: Артур Рудицький, директор ТОВ НВФ «Магнітні та гідравлічні технології»

Обладнання може бути сучасним, якісно виготовленим і повністю відповідати паспортним характеристикам — і водночас бути непридатним для конкретної сировини. У збагаченні спочатку необхідно визначити властивості матеріалу, перевірити технологію та отримати вихідні дані для розрахунку. Лише після цього можна обґрунтовано вибирати промислове обладнання.

Ви придбали хороше обладнання. Нове. Якісно виготовлене. Відомий виробник. У комерційній пропозиції все виглядало переконливо: висока продуктивність, чудове вилучення, стабільна робота, мінімум обслуговування.

Обладнання доставили, змонтували та запустили. А очікуваного технологічного результату немає.

Продуктивність нижча за розрахункову. Концентрат не відповідає вимогам. Втрати корисного компонента завеликі. Магнітний сепаратор «не витягує». Електростатична сепарація нестабільна. Грохот забивається. Сушарка не забезпечує необхідної вологості.

Виникає логічне питання: хто винен? Виробник обладнання?

Не обов’язково. Цілком можливо, що обладнання справді хороше. Просто ви – придбали не те обладнання.

Лікар і «пігулка від усіххвороб»

Уявімо звичайну ситуацію. Пацієнт приходить до лікаря: «Лікарю, мені погано». Лікар дивиться на нього кілька секунд і впевнено відповідає: «Вам потрібна наша нова пігулка. Чудовий препарат. Сучасний. Надійний. Допомагає практично від усього. Є в наявності».

Пацієнт обережно запитує:

– «А може, спочатку аналізи? Обстеження? Діагноз?»

– «Навіщо ускладнювати? Ми двадцять років продаємо ці пігулки. Наші клієнти задоволені».

У медицині такого спеціаліста навряд чи назвали б хорошим лікарем. Зрозуміло, що однією «чарівною пігулкою» неможливо лікувати всі хвороби незалежно від діагнозу.

У промисловості подібний підхід чомусь досі сприймається значно спокійніше.

Карикатура проста: спочатку «лікування», діагноз – потім. У технології це працює так само погано. Джерело зображення: separator-ua.com

Замовник говорить: «У мене кварцовий пісок. Потрібно знизити вміст заліза». Відповідь: «Вам потрібен наш магнітний сепаратор». Інший замовник хоче підвищити вміст марганцю — йому пропонують той самий тип апарата. Третій має техногенні хвости — і знову отримує готову модель із каталогу.

Чому? Все просто. Тому що саме цей сепаратор виробник і продає. Так само продавець «універсальної пігулки» буде рекомендувати її від головного болю, застуди, високого тиску і перелому ноги. Не тому, що всі ці проблеми однакові, а тому, що саме цю пігулку він має у своєму асортименті.

Модель обладнання вже відома. Про сировину — майже нічого

Замовник зазвичай хоче швидкої відповіді: яке обладнання потрібно, скільки воно коштує і коли його можна отримати. Це нормальні питання. Ненормально, коли постачальник так само швидко дає точну відповідь, практично нічого не знаючи про матеріал.

  • Який мінералогічний склад сировини? — Невідомо.
  • Як корисний та шкідливий компоненти розподілені за класами крупності? — Невідомо.
  • У якій мінеральній формі знаходиться залізо або інший компонент? — Невідомо.
  • Це вільні зерна, поверхневі плівки, тонкі включення чи зростки? — Невідомо.
  • Який ступінь розкриття мінералів? — Невідомо.
  • Як матеріал поводиться під час магнітної, гравітаційної або електростатичної сепарації? — Теж невідомо.

Але модель промислового обладнання вже визначена, ціна порахована, рахунок можна оплачувати. Вражаюча інженерна точність!

«Не витрачайте час на дослідження — наше обладнання працює скрізь» – по суті, це та сама «чарівна пігулка»: одна відповідь на різні технологічні задачі. Саме тут і починається ризик.

Хімічний аналіз — це ще не технологія

Припустимо, аналіз кварцового піску показує підвищений вміст Fe₂O₃. На перший погляд рішення очевидне: встановити магнітний сепаратор та видалити залізовмісні домішки. Але хімічний аналіз відповідає на питання «скільки заліза є у пробі», а не «де воно знаходиться і як його вилучити». Залізо може бути представлене:

  • вільними магнітними мінералами;
  • слабомагнітними мінералами;
  • тонкодисперсними домішками;
  • поверхневими залізистими плівками на зернах кварцу;
  • зростками залізовмісних мінералів із кварцом;
  • компонентами у структурі мінералу, які практично неможливо вилучити фізичними методами без зміни підготовки матеріалу.

У всіх випадках лабораторія може показати Fe₂O₃. Але технологічні рішення будуть різними.

В одному випадку достатньо магнітної сепарації. В іншому потрібні відтирка та дешламація. У третьому — подрібнення для розкриття зростків. У четвертому досягнення потрібної якості може бути економічно недоцільним.

Найдорожчий і найкращий сепаратор цього не виправить. Він не винен. Його просто призначили матеріалу з іншим «діагнозом».

«У нас цей апарат чудово працює на іншому підприємстві»

Можливо, справді працює. Тільки інше підприємство переробляє іншу сировину. Навіть два зовні однакові піски можуть суттєво відрізнятися за мінералогією, гранулометричним складом, ступенем розкриття мінералів, характером поверхневих забруднень та магнітними властивостями домішок.

Фраза «на сусідньому кар’єрі працює» приблизно відповідає медичному: «Моєму сусідові ця пігулка допомогла». Інформація цікава. Але діагноз вона не замінює. Те, що певний апарат ефективно працює на одному матеріалі, ще не означає, що він забезпечить такий самий результат на іншому.

Дослідження коштують грошей. Помилка коштує значно дорожче

Лабораторні та технологічні дослідження іноді сприймають як зайві витрати, що затримують купівлю обладнання. Справді, можна діяти швидше: одразу придбати промисловий апарат, доставити, змонтувати, підвести електроенергію, виконати металоконструкції та фундаменти, інтегрувати його в лінію — і вже після запуску з’ясувати, що потрібний результат цим обладнанням не отримати.

Особливо «економно» це виглядає, якщо не враховувати вартість:

  • самого обладнання;
  • доставки та монтажу;
  • фундаментів і металоконструкцій;
  • електропостачання та аспірації;
  • допоміжних механізмів;
  • зупинки виробництва;
  • переробки технологічної лінії;
  • повторного придбання іншого обладнання.

На цьому фоні вартість технологічних досліджень зазвичай виглядає досить скромно. Це найдешевший етап, на якому ще можна відмовитися від неправильного технічного рішення.

Що має бути спочатку

Нормальна послідовність підготовки проєкту не така ефектна, як презентація нового обладнання. Проте вона значно надійніша.

  • визначити технологічну задачу та вимоги до кінцевого продукту;
  • дослідити мінералогічний, хімічний і гранулометричний склад сировини;
  • визначити розподіл корисних і шкідливих компонентів за класами крупності та ступінь розкриття;
  • провести технологічні випробування можливих методів збагачення та їх комбінацій;
  • отримати виходи продуктів, якість концентрату, вилучення корисного компонента та втрати у хвостах;
  • визначити робочі режими;
  • скласти принципову технологічну схему і матеріальний баланс;
  • лише після цього визначити тип, конструкцію, продуктивність і кількість промислового обладнання.
Правильна послідовність: сировина → випробування → технологія → обладнання → результат. Джерело зображення: separator-ua.com

Універсальної «пігулки» у збагаченні не існує. Не можна однаково лікувати застуду, високий тиск і перелом ноги. Так само не можна підбирати технологічне обладнання лише за назвою сировини або одним показником хімічного аналізу.

Хороше обладнання — ще не правильне обладнання

Можна придбати чудовий магнітний сепаратор. Можна встановити якісний грохот. Можна купити дорогу сушарку. І все одно не отримати необхідного технологічного результату.

Якість виготовлення обладнання та правильність його застосування — це різні питання.

Якщо нове справне обладнання не забезпечує очікуваних показників, варто поставити не лише питання до виробника. Іноді важливіше запитати: на підставі чого взагалі було прийнято рішення придбати саме цей апарат?

  • На підставі досліджень сировини?
  • На підставі технологічних випробувань?
  • На підставі матеріального балансу?
  • На підставі підтверджених режимів роботи?
  • Чи просто тому, що продавець саме таке обладнання виробляє?

У технології не існує однієї «чарівної пігулки» на всі випадки життя. Обладнання повинно підбиратися під властивості сировини та технологію її переробки. Не технологія – під обладнання, яке комусь зручно вам продати.

На правах реклами

КУПУЙ СПЕЦДОЗВОЛИ НА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ ТУТ

Оригінал опубліковано за посиланням.