Артем Петренко: На жаль, у нас є родовища, захоплені російськими окупантами

РФ вдерлася і пішла неприхованою війною проти України в час, коли вітчизняні газовидобувні компанії наполегливо наближали енергетичну незалежність нашої держави: 2021 рік став рекордним для приватного видобутку, у 2022-му – Україна вперше почала отримувати природний газ в рамках реалізації Угоди про розподіл продукції.

Про газовидобувну індустрію у перші 100 днів війни і очікування від найближчого майбутнього NADRA.info говорять із виконавчим директором Асоціації газовидобувних компаній України (АГКУ) Артемом Петренком. АГКУ є найбільшим обʼєднанням незалежних газовидобувних підприємств в Україні: ДТЕК Нафтогаз, Еско-Північ, Укрнафтобуріння, Smart Energy, Полтавська газонафтова компанія, Західнадрасервіс, Geo Alliance Group та Куб-Газ є членами Асоціації. В 2017-2019 рр.. АГКУ очолював Роман Опімах, нинішній Голова Державної служби геології та надр України.

 

NADRA.info: Пане Артеме, де і як Ви зустріли війну? Знали, що вона почнеться? Готувалися? Могли собі уявити бойові дії, спроби росіян захопити Київ? 

Артем Петренко: Ніхто не міг уявити, що в ХХІ столітті на європейському континенті одна країна піде прямою військовою агресією на іншу країну. Звичайно, ми в це не хотіли вірити і не очікували цього. Початок року, місяць до війни у нас був дуже активний. Ми мали дискусії та багато рутинної роботи з урядом і депутатами, зокрема, щодо питання кардинального підвищення ренти для газовидобувників. Ми чимало працювали, щоб вирішити це питання. І насправді, 23 лютого, як зараз памʼятаю, ми обговорювали та дискутували з Податковим Комітетом Верховної Ради законопроєкт по ренті, щоб він був більш компромісним для видобувників. А вже наступного дня – 24 лютого розпочалася війна.

Колектив Асоціації невеликий. Частина працівників весь час залишалася в столиці, дехто виїхав раніше, хтось – згодом. Я особисто певний час був у Києві, але в мене мала дитина, і через повітряні тривоги й вибухи (ми жили в локації, де три рази прилітали ракети) – був змушений евакуюватися з родиною на захід України.

До речі, пригадую, що 23 лютого я радив колегам «тримати баки повними».

 

Перші тижні майже всі займалися родинами, і життя дітей було топ пріоритетом. А як складалася робота АГКУ? Вже можна говорити про відновлення роботи Асоціації?

Десь протягом тижня робота Асоціації була призупинена. Це була зрозуміла безпекова ситуація, всі намагалися зберегти власні життя і сімʼї. Але вже з початку березня ми відновили свою роботу в онлайн режимі. Ми зберегли колектив та, на щастя, всі наші працівники живі-здорові. Спільно з компаніями зараз активно працюємо задля забезпечення розвитку газовидобутку та збереження цього сектору загалом в цей непростий час.

 

Як ви оцінюєте збитки компаній-членів АГКУ від війни РФ проти України? Минуло три місяці… хто постраждав найбільше? 

Одразу скажу: з урахуванням вимог чинного законодавства та згідно рішення НКРЕКП – дані щодо збитків, логістики, ремонту, обсягів видобутку і т.д. є закритими і розголошувати їх на час дії воєнного стану заборонено. Тому конкретні приклади сказати не можу. Те, що можу сказати, то до війни 90% газовидобутку в країні забезпечували Полтавська і Харківська області. І саме Харківщина зазнала численних збитків, адже однією з перших прийняла на себе удар РФ. 

У січні та лютому, до початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну, ми мали гарні показники збільшення видобутку. Приріст демонстрували як державні Укргазвидобування та Укрнафта, так і приватні компанії. До слова, незалежні видобувники у минулому році встановили рекорд – вперше видобули  5 млрд кубів природного газу. Тобто, потенціал для подальшого нарощення газовидобутку був. 

Але з 24 лютого, згідно відкритих даних Оператора ГТС,  ми побачили падіння видобування. Почали прилітати ракети, заходити танки – а виробництво газу і нафти є дуже небезпечним видом роботи, бо попадання ракети на промисли може завершитися техногенною катастрофою. Перші дні та тижні були справжнім шоком для всіх українців і газовидобувників в тому числі. Але навіть попри небезпеку, там, де це було фізично можливим, компанії продовжували працювати і видобували газ для споживачів, в деяких випадках були змушені зупиняти видобуток виключно з міркувань безпеки. 

На жаль, у нас є родовища, які були захоплені російськими окупантами. Там зараз видобуток взагалі не здійснюється. Є родовища, які знаходяться безпосередньо в зоні бойових дій або межують з гарячими точками. Скажу навіть більше: дехто видобуває навіть там, де це дуже ризиковано. Звісно, турбуючись про безпеку свого персоналу.  Зараз технічні спеціалісти компаній – і державних, і приватних – працюють щоденно у важких умовах, щоб видобувати український газ і зміцнювати нашу енергетичну безпеку. Але війна триває, ситуація змінюється чи не щогодинно – може як покращуватися, так і погіршуватися. 

 

Вже рахували, скільки інвестицій знадобиться, аби розморозити видобуток там, де він був зупинений? Якими можуть бути втрати видобутку?

Зупинка будь-якої свердловини, звичайно, негативно впливає на обсяги видобутку. Якщо свердловина є новішою, то технологічно її призупинити і потім відновити простіше, ніж стару. Але в будь-якому випадку, досвід показує, що після консервації свердловини є ризики, що видобутку або не буде взагалі, або він буде суттєво знижений. Все дуже індивідуально для кожної свердловини, залежить від віку, геології, особливостей покладів, але падіння може скласти і 20% , і 50%. 

На сході країни, де родовища сильно виснажені, є значні ризики того, що після розконсервації свердловин відновити видобуток буде неможливо без буріння нових та значних інвестицій в капремонти. 

 

Скільки свердловин довелося законсервувати через бойові дії, якщо це не таємниця?

Ця інформація повністю закрита. 

 

Скільки компаній повністю зупинили газовидобуток?

Також закрита інформація. Як з точки зору законодавства, так і з точки зору позицій самих компаній.

 

Як мобілізація співробітників до лав ЗСУ і Тероборони вплинула на процеси у газовидобутку, у компаніях-членах АГКУ? 

Точну цифру мобілізованих не можу називати, але скажу, що компанії газовидобувного сектору сумлінно дотримуються чинного законодавства. Багато працівників, які працювали на промислах Полтавщини та Харківщини – колишні військові або молоді хлопці, яких було мобілізовано. Більше того, є багато прикладів, коли менеджери чи навіть топ-менеджери газодобувних компаній самостійно пішли у військкомати і зараз захищають, або, на превеликий жаль, захищали Україну в гарячих точках. 

Окрім загальної мобілізації, держава впровадила також й бронювання працівників для продовження функціонування підприємств. Бо ж всі не можуть піти воювати, потрібні також люди,  які працюватимуть в тилу. Особливо це стосується технічних спеціалістів, адже їхня робота є дуже важливою. Для забезпечення безперебійної роботи в газовидобувній індустрії, 27 лютого профільне Міністерство енергетики визначило перелік посад і професій, які підлягають бронюванню на період воєнного стану. На практиці, компанії подають списки співробітників, які необхідні їм для роботи, вони проходять верифікацію і в подальшому бронюються за підприємством та не підлягають загальній мобілізації протягом 6 місяців. 

Отже, як бачите, є приклади, як бронювання, так і мобілізації співробітників – ніхто не ховається. Незважаючи на те, що деякі працівники пішли на фронт, компанії справляються зі своєю діяльністю в поточних умовах.  

 

Розумію, що конкретних цифр від Вас не почую, але – зважаючи на площі, постраждалі від окупації, на зону бойових дій сьогодні – з чим Україна вийде за підсумками 2022 року по об’ємах видобутого газу? Ви робили прогнози, аналізували ситуацію? 

Минуло 100 днів війни і щомісяця ситуація була різною. На початку війни було відчутне падіння, згодом ситуація почала нормалізовуватися і ми прогнозуємо певне відновлення в наступні місяці. Це стає можливим завдяки Збройним Силам України, які відтискають росіян на східних територіях, зокрема на Харківщини.  

Щодо прогнозів, то їх важко робити, коли триває війна. Ніхто не може сказати, якою буде реальна ситуація з видобутком газу та споживанням, що буде з військовими діями і де вони триватимуть, а це все безпосередньо впливає на діяльність компаній. Вони працюють і продовжують видобувати там, де це є можливим. 

Останні відкриті дані щодо видобутку Оператор ГТС публікував 11 квітня. Згідно з ними 24 лютого у нас було зниження видобутку 8% проти 23 лютого, а якщо порівнювати 23 лютого з 11 квітня, то це 12%. За консервативним прогнозом, за підсумками року матимемо падіння газовидобутку десь 10-15%. Але, повторюся, ситуація постійно змінюється і ми можемо як наростити обсяги, так і ще більше впасти через активність бойових дій.

Для розумінням усім,  в газовидобувній галузі, щоб підтримувати обсяги видобутку і нарощувати їх, треба постійно вкладати кошти в буріння нових свердловин і капремонти існуючих. Адже родовища мають здатність виснажуватися і якщо нічого не робити, то природне падіння в середньому становитиме 10-15% в рік.  Простою мовою: щоб не «падати», треба постійно бурити стільки, щоб покривати це природне падіння плюс треба бурити ще більше, щоб нарощувати видобуток.

На сьогодні ситуація з бурінням є досить складною. Ми не коментуємо, хто де бурить – це питання безпеки, але кількість активних бурових верстатів, порівняно з довоєнними часами – кратно знизилася. Заплановане нове буріння зараз майже не здійснюється, точково можуть проводитися лише незначні ремонти, де це є вкрай необхідним. Бурову вишку видно здалека, робота небезпечна, і ніхто її не страхує. Через воєнний стан іноземні підрядники зупинили свою діяльність, роботи якщо й виконуються, то локальними підрядниками. Продовження війни і неможливість бурити нові свердловини можуть призвести до ще більшого падіння видобутку у другому півріччі.

 

В цих складних умовах – чи достатньою є підтримка, яку Держава надає видобувним компаніям?

З початку війни галузь зіткнулася із різноплановими проблемами. Якщо говорити про функціонування газовидобувних компаній, то підприємства зіткнулися із дефіцитом палива та метанолу. Ми бачимо, що держава зараз активно заводить дизель в Україну, який використовується як ЗСУ, так і промисловими підприємствами. Щодо метанолу, який потрібен газовидобувникам, то до війни більшу його частину ми отримували з РФ та Білорусі. Після 24 лютого імпорт метанолу здійснюється лише через західний кордон. Так, є певний дефіцит. Так, є питання з логістикою. Але разом з тим міністерство енергетики і міністерство економіки намагаються оперативно все вирішувати.  

Якщо ж говорити більш глобально про взаємини галузі з урядом та іншими державними органами,  то до війни у нас була дуже жорстка дискусія щодо зміни бази оподаткування. Уряд хотів значно підвищити ренту для видобувників,  ми обґрунтовано доводили, що це призведе до падіння власного видобутку і збільшення імпорту, а відтак послаблення енергобезпеки. Було багато зустрічей з Премʼєр-міністром України, з народними депутатами, з представниками Офісу Президента. Врешті-решт в середині березня було схвалено законопроєкт № 7038 д, який впровадив диференційовану рентну плату за видобуток газу. За ціни на газ до 400 доларів за тисячу кубів рента залишається такою, як була. Якщо газ коштує більше, то рента становить 29/14% та 12/6% відповідно до 400$, а до різниці між 400$ та фактичною ціною реалізації газу застосовуються ставки у розмірі 65/31% та 36/18%. Звичайно, ми сподівалися, що не буде таких радикальних змін у базі оподаткування, особливо в такий складний час, але законопроєкт було проголосовано. До слова, він зберігає стимули на нові інвестиції у газовидобувному секторі. 

Ще одна проблема, з якою зіткнулися  приватні газовидобувники – проблема реалізації видобутого газу. Росіяни знищили низку промислових об’єктів, деякі – сильно пошкодили. А основний споживач незалежних компаній – саме промисловість.

Якщо до війни завжди було кому продати газ, то після її початку на ринку утворився профіцит. Але податкові зобов’язання видобувників у вигляді сплати ренти нікуди не поділися і її потрібно було платити, навіть якщо газ ви не продали.

Проблему потрібно було терміново вирішувати і зрештою було зареєстровано законопроєкт 7249, який передбачає оплату  ренти по факту реалізації газу. Простими словами, якщо ви не змогли продати видобутий ресурс або якусь його частину, то ви його закачуєте в підземні сховища, паралельно розраховуєте ренту і сплачуєте її тоді, коли реалізуєте газ або ж протягом трьох місяців після закінчення війни.  Ми вважаємо, що це справедливо, бо відʼємний cash flow для компаній – це зупинка видобутку. 

Окрім того виникла ще одна проблема – невідповідність ціни реалізації газу базі оподаткування, згідно якої сплачується рента. Якщо раніше рента сплачувалася від імпортного паритету, тобто ціни газу, який розмитнювався, то тепер – це середнє арифметичне з двох показників: котирувань на хабі TTF та імпортного паритету. І так сталося, що після російської агресії ціни на газ у Європі сильно зросли, було таке, що вони досягали 2200-2600 доларів за тисячу кубів, а тим часом в Україні продаж газу здійснювався за 700-800 доларів. Звичайно, ми намагалися врегулювати це питання, вели перемовини з урядом, мінфіном, депутатами, Офісом Президента. На жаль, влада не підтримала наші пропозиції і база оподаткування залишилася без змін. Запровадили лише ренту по факту реалізації видобутого газу, а також відкоригували базу для нарахування ренти. Тобто, якщо в Україні не буде розмитнення газу, а сьогодні його не вигідно завозити в країну, адже ціни в Європі значно вищі, то у формулі бази оподаткування будуть використовуватися показники розмитнення за минулі періоди. 

 

Рента буде сплачуватися з урахуванням ціни на момент продажу газу, чи на момент декларування видобутого? 

Поясню, як все буде працювати. Протягом календарного місяця компанія здійснює видобуток газу. У видобувників є 4 типи свердловин: старі і нові, до 5 000 і більше 5 000 м –  це різні ставки і різні обсяги. Підприємство, як і раніше, кожного місяця фіксує, скільки видобуло газу, чекає на базу оподаткування, з якої ціни сплачуватиметься рента і, відповідно, розраховує всі свої податкові зобовʼязання. Далі видобувники подають в ДПС інформацію, скільки газу вони закачали в ПСГ. Наприклад,  якщо ви видобули 100 одиниць газу, а 50 з них закачали у сховища, то маєте заплатити ренту з обсягу, який видобули мінус той, який закачали в ПСГ.  Податкові зобов’язання від нереалізованого газу розраховані і вони висять як ваша заборгованість. Вона погашається або в момент продажу, або протягом трьох місяців з дня завершення дії воєнного стану. Тобто, видобули в квітні, а продали в жовтні – значить, в жовтні й погасили зобовʼязання, які було сформовано за квітень. 

 

Чи існують заборони, обмеження, запобіжники щодо продажу цього газу – який закачується чи вже закачаний до ПСГ? Його можна експортувати? Як цей крок щодо відтермінування сплати ренти для закачаного газу підвищує готовність України до опалювального сезону?

Коли розпочалася війна, при Міненерго було створено Кризовий комітет. Одним із перших його рішень стала заборона на експорт природного газу з території України. Тобто, наразі приватні компанії, якщо не можуть реалізувати газ, то закачують його в підземні сховища. Звичайно, він належить видобувникам, і в майбутньому, з юридичної точки зору, вони можуть його або зберігати, або продавати на території України. 

 

Експорт заборонений до моменту припинення воєнного стану?

Він заборонений до зняття заборони експорту. 

До речі, Кризовий комітет частково обмежив цю заборону, але для іноземних трейдерів. Тобто, експорт газу дозволено, якщо він завозиться в режимі митного складу для зберігання в наших ПСГ. Це зроблено для того, щоб стимулювати іноземні компанії закачувати газ в українські газосховища. 

Щодо підготовки до опалювального сезону, то цим займається уряд, профільне міністерство та Нафтогаз, а не приватні видобувники. Повторюсь, що на сьогодні інформація про обсяги заповнення сховищ, закачування і т.д. є закритою. 

 

Нещодавно Роман Опімах заявив про форс-мажор у 11 із 12 нафтогазових УРП. Будь ласка, прокоментуйте. Коли можливе відновлення УРП? 

З урахуванням того, що пан Роман Опімах публічно це заявив, можу дещо прокоментувати про УРП. Наразі в Україні є 12 активних угод про розподіл продукції, ще одна тринадцята – Олеська – фактично не вступила в дію. По 11-ти УРП інвестори подали заяви про форс-мажор. Як ви знаєте, УРП передбачають певні зобовʼязання як з боку інвесторів, так і з боку держави, які мають бути виконані у певні терміни. Звичайно, через воєнну агресію РФ, через безпосередні бойові дії ці зобов’язання не можуть виконуватися, адже більшість ділянок знаходять на сході України. 

Щодо одного інвестора, то  так як пан Роман вже сказав – так, вперше в Україні відбувається видобуток за угодою про розподіл продукції. Його здійснює компанія «Велл Ко» з групи Західнадрасервіс. Вони першопрохідці і роблять це в надзвичайно складний для України час. Жодна із компанія до них, а я нагадаю, що в країну заходили Shell, Chevron, ExxonMobil – не змогли розпочати видобуток газу на ділянках УРП. А от група компаній Західнадрасервіс змогла це зробити і зараз зміцнює енергетичну безпеку України. 

 

І з минулого року, вони члени АГКУ. 

Так, ми раді, що вони приєдналися до нашої Асоціації. Західнадрасервіс активно нарощують видобуток, інвестуючи в українські родовища. Ми зараз їм допомагаємо з організаційними питаннями, зокрема із  врегулюванням технічного питання щодо обліку газу (дочірню компанію «Газ України» акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» визначено уповноваженою на здійснення всіх дій з вуглеводнями у разі відбору належної державі Україна частки у прибуткових вуглеводнях в натуральній формі в рамках виконання укладених угод про розподіл вуглеводнів – прим.)

 

Найбільші сервісні компанії нафтогазового сектору заявили про вихід з РФ. Наскільки це критично для видобувного сектору РФ? І що чекає на український сервісний ринок? 

Видобуток газу й нафти в РФ – це масштабний ринок, адже експорт цих енергоресурсів є ключовим наповнювачем російського бюджету. Звичайно що всі великі міжнародні компанії там працювали. Важливо зазначити, що усі проєкти в Росії розвивалися саме завдяки новітнім технологіям провідних міжнародних інвесторів, без них не було би того рівня видобутку.  З початку російської агресії, провідні сервісні компанії заявила про зупинку інвестицій, зараз вони виходять з РФ, забирають персонал і технології.  

Щодо українського ринку, то вже більше 10-ти років у нас активно працює велика четвірка сервісників –  Weatherford, Schlumberger, Baker Hughes і Halliburton.

На жаль, через військові дії значна частина бурового флоту сервісних компаній сьогодні не працює, але, переконаний, що робота обов’язково відновиться після перемоги України.

У нас величезний ресурсний потенціал для збільшення видобутку. Це західний і східний регіонів, потенціал Чорного Моря, в якому Румунія і Туреччина знайшли значні поклади газу.  Нам будуть потрібні новітні технології для проєктів УРП і розробки морського шельфу і найбільші сервісні компанії будуть зацікавлені тут працювати. 

 

Дозвольте поточнити щодо виходу сервісних компанії з РФ. Вони лише вивозять співробітників, припиняють продавати росіянам нові технології, чи і забирають сучасне обладнання? Чи просто продають його росіянам?

Все залежить від конкретної ситуації, умов контракту. Наскільки мені відомо, там де є відповідні рішення компаній, то технологічне обладнання вони також вивозять з РФ. Власне, вихід компанії з проєкту може бути різний:  вони можуть продати свою частину в проєкті або достроково розірвати угоду, щоб більше не мати відношення до токсичної Росії.  

 

Ми зараз працюємо в умовах згортання прозорості в надрах, яка була забезпечена протягом останніх років – карти і реєстри закриті. У нас війна, і ці обмеження зрозумілі. Але є інший бік – складніше бачити, хто є хто. За чутками з ринку, субʼєкти з РФ офіційно або неофіційно контролюють значну частину капіталу українських видобувних компаній. Це є і в рудних, і в нерудних корисних копалинах, і, кажуть, в нафтогазовому видобутку також. Яка частина в газо чи нафтовидобувних компаніях може контролюватися субʼєктами з РФ, або повʼязаними з РФ і офіційним Кремлем?

Якщо говорити про Асоціацію, то у нас немає жодної компанії, яка контролюється з боку Кремля, Москви чи взагалі РФ. Скажу більше, за останні пів року держава запровадила ряд ініціатив щодо необхідності розкриття бенефіціарних власників і вся ця інформація є публічною, її можна подивитися. Всі наші компанії сумлінно дотримуються чинного законодавства і працюють заради зміцнення енергетичної безпеки. 

Щодо інших компаній… Ми всі читаємо ЗМІ і бачимо, що протягом 30-ти років незалежності РФ намагалася зайти на український ринок, щоб контролювати і не давати можливість нам розвивати власні перспективні проєкти. У різних сферах економіки і в газовидобутку зокрема. Ми всі добре пам’ятаємо ситуацію 2012-2013 рр., коли різні політичні активісти, яких підтримував Медведчук, бігали по Донеччині та Харківщині й розказували про шкідливість видобутку газу, розповсюджували різні міфи про сланцевий газ та його вплив на людей. Це робили десять років тому, робили й напередодні війни.

 

Яка позиція компаній-членів АГКУ щодо підтримки ЗСУ, тероборони, громад під час війни? Про що можете розповісти? 

Абсолютно всі компанії Асоціації допомагають ЗСУ, теробороні та місцевим жителям. Але не всі публічно про це говорять і афішують, просто тихо працюють, тримають свій економічний фронт, сплачуючи податки і зарплату працівникам.

Допомога від газовидобувників є різноманітною: компанії активно перераховують кошти, авансом сплачують податки, щоб наповнити бюджет, забезпечують бійців паливом, транспортом та мастильними матеріалами, допомагають звичайним людям з евакуацією із зони бойових дій. Таких прикладів велика кількість і вони трапляються щоденно. Сьогодні всі ми працюємо задля єдиної мети – перемоги України. 

 

 

 

Джерело фото: прес-служба АГКУ