Валерія Гудій: Анулювання спецдозволу Біланівському ГЗК було безпідставним

Авторський блог

ТОВ «Біланівський ГЗК» вимушено було звернутись за захистом порушених прав та інтересів до Верховного суду через анулювання спецдозволу на користування надрами під виглядом санкцій РНБО. ТОВ «Біланівський ГЗК» не належить до кола суб`єктів, щодо яких можуть застосовуватися санкції з підстав, наведених в Законі України «Про санкції».

З часу введення санкцій у 2021 році (NADRA.INFO писали про це тут – Ред.) і по сьогоднішній день ТОВ «Біланівський ГЗК» не отримало жодних пояснень щодо причин введення санкцій Радою національної безпеки та оборони (РНБО), ні на звернення до повноважних органів, ані під час судового розгляду справи Верховним Судом за позовом ТОВ «Біланівський ГЗК».

За офіційною позицією Президента України, РНБО, Рішенням РНБО, введеним в дію Указом №266/2021, анульовано спеціальні дозволи на користування надрами, начебто, «недобросовісним користувачам». Проте, недобросовістність у користуванні надрами (яка, крім іншого, не встановлена та не доведена в судовому порядку) не являється підставою для застосування санкцій.

 

Правові засади для введення санкцій

Згідно вимог частини 1 статті 1 Закону України «Про санкції» спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи можуть застосовуватися з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

В статті 3 Закону України «Про санкції» наведено вичерпний перелік підстав для застосування санкцій:

• дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб’єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;
• резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй;
• рішення та регламенти Ради Європейського Союзу;
• факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об’єднаних Націй;
• вчинення іноземною державою, іноземною юридичною особою, юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземцем, особою без громадянства, а також суб’єктами, які здійснюють терористичну діяльність, дій, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, стосовно іншої іноземної держави, громадян чи юридичних осіб останньої.

Закон України «Про санкції» передбачає, що застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності.

ТОВ «Біланівський ГЗК» не являється суб’єктом, до якого можуть бути застосовані санкції відповідно до Закону України «Про санкції», адже:

• діяльність ТОВ «Біланівський ГЗК» не створює загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України;
• ТОВ «Біланівський ГЗК» не сприяє терористичній діяльності та/або не порушує права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави;
• діяльність ТОВ «Біланівський ГЗК» не призводить до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, не завдає майнових втрат, не створює перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Застосування санкцій до суб’єкта господарювання за відсутності підтверджених фактів та відомостей наявності підстав для санкцій, визначених ст. 3 Закону України «Про санкції», свідчить про незаконність санкцій.

ТОВ «Біланівський ГЗК» здійснює господарську діяльність з метою одержання прибутку. У Господарському кодексі України прямо встановлена заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Наявність реальної чи потенційної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України про які йдеться у Законі України «Про санкції», є оціночним поняттям, а достатність підстав вважати існування такої реальної чи потенційної загрози передбачає певну межу у вирішенні подібних питань посадовцями на власний розсуд. Водночас, така дискреція не є необмеженою, адже рішення РНБО, Укази Президента про введення в дію рішень РНБО повинні відповідати правовим актам вищої сили – законам України.

Згідно з Законом «Про санкції», очевидно, що їх застосування має на меті захист суверенітету держави від загроз з боку іноземних держав, юридичних осіб, фізичних осіб.

Застосування санкцій до ТОВ «Біланівський ГЗК», не відповідає вимогам Закону України «Про санкції», зокрема порушує принципи законності, прозорості, об’єктивності, відповідності мети та ефективності, оскільки не містить жодних мотивів або фактичних обставин, що спричинили необхідність застосування санкцій відносно ТОВ «Біланівський ГЗК».

Відсутні такі мотиви або фактичні обставини застосування санкцій і у Рішенні РНБО. Із змісту Рішення РНБО, Указу Президента № 266/2021 неможливо навіть встановити з якої саме з передбачених ст. 3 Закону України «Про санкції» підстав стосовно ТОВ «Біланівський ГЗК» були застосовані санкції.

 

Необґрунтованість рішення РНБО щодо ТОВ «Біланівський ГЗК»

З відкритих джерел відомо, що 18.06.2021 року Апарат РНБО повідомив про чергове засідання. Засідання пройшло протягом однієї години, а пізніше РНБО повідомило, що «… рішенням РНБО з метою захисту економічних інтересів держави було анульовано у недобросовісних надрокористувачів раніше видані ліцензії: 4 ліцензії на видобуток титану; 3 – на розробку і видобуток вуглеводнів; 2 ліцензії на розробку рудних родовищ.».

На офіційній сторінці Президента України зазначалося, що ще одне питання, яке розглядалося на засіданні Ради нацбезпеки і оборони, стосувалось анулювання низки ліцензій недобросовісних надрокористувачів на видобуток корисних копалин, зокрема титану, вуглеводнів та руд.

З наведених повідомлень можна зробити висновок, що санкції застосовані до ТОВ «Біланівський ГЗК» геть не були пов’язані з підставами, наведеними в Законі України «Про санкції».

Крім того, враховуючи, що ТОВ «Біланівський ГЗК» було зазначено в проекті санкційного списку фізичних та юридичних осіб десь на 1000-й сторінці, та зважаючи на час, який було виділено на засідання РНБО, обґрунтовано можна стверджувати про необ’єктивність рішення.

 

Відсутність підстав для позбавлення права на користування надрами

Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру, серед них:

• звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;
• наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом;
• наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

У свою чергу, дозвільний орган, що видав документ, може звернутися до адміністративного суду для анулювання документа у разі, якщо встановлений факт надання в заяві про видачу дозволу та документах, що додаються до нього, недостовірної інформації, або у разі здійснення суб’єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності, на які отримано дозвіл, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється. Тому жодної з підстав згідно закону для анулювання Спеціального дозволу №3571, виданого ТОВ «Біланівський ГЗК» не існувало та не існує.

Безумовно, прийняття рішень про анулювання спецдозволу в свавільний спосіб шляхом внесення до «санкційного списку» є значно швидшим, аніж в судовому порядку.

Гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян регулюються Кодексом України про надра.

Здійснення державного контролю за геологічним вивченням, використанням та охороною надр відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України. Визначенням основних напрямів державної політики у цій галузі віднесено до компетенції Верховної Ради.

Проте ані Кабінет Міністрів України, ані Верховна Рада України з пропозиціями про введення санкцій до ТОВ «Біланівський ГЗК» у вигляді анулювання або зупинення спеціального дозволу на користування надрами до РНБО не звертались.

Анулювання Спеціального дозволу на користування надрами №3571 з порушенням вимог ст. ст. 4, 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності та з офіційно озвученою підставою щодо протидії, начебто, недобросовісним надрокористувачам, свідчить, що РНБО та Президент України використали повноваження, надані Законом України «Про санкції», не з метою, з якою ці повноваження надані їм.

 

Відстоювання прав у Верховному Суді

Верховний Суд розглядає позов ТОВ «Біланівський ГЗК», яким оскаржується Указ №266/2021 в частині введення в дію рішення РНБО про застосування санкцій до ТОВ «Біланівський ГЗК» як суд першої інстанції. Рішення Верховного Суду набере законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Судом апеляційної інстанції у цій категорії справ є Велика Палата Верховного Суду. Дана категорія справ розглядається у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п’яти суддів.

Відповідно до ст. 258 КАСУ суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Водночас, на практиці строки розгляду таких справ, особливо у суді першої інстанції, значно довші, ніж це передбачено процесуальним законом.

У разі винесення рішення на користь ТОВ «Біланівський ГЗК», відповідно до Кодексу України про надра, надрокористувач може звернутися із заявою щодо продовження строку дії спеціального дозволу на користування на строк його зупинення та анулювання, визнаного незаконним (безпідставним) відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили.

Крім того, надрокористувач має право на продовження граничних строків виконання робіт щодо геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин або видобування корисних копалин у разі зупинення дії або анулювання дозволу на користування надрами, визнане незаконним (безпідставним) відповідно до рішення суду, що набрало законної сили (на строк такого зупинення дії або анулювання).

Таким чином, ТОВ «Біланівський ГЗК» сподівається відновити свої порушення права у випадку задоволення позовних вимог.

 

Автор: Валерія Гудій, адвокат, радник ЮФ «Ілляшев та Партнери»