Forbes: Інтерв’ю члена правління ОГХК, яку вчетверте готують до приватизації

[Видання Forbes опублікувало інтервʼю журналістки Ольги Чайки з членом правління АТ “Обʼєднана гірничо-хімічна компанія” (ОГХК) Дімітрі Каландадзе, про призначення якого NADRA.INFO писали в лютому. Передруковуємо і радимо матеріал колег до прочитання. Оригінал – за посиланням]

Фонд держмайна намагається вчетверте продати Об’єднану гірничо-хімічну компанію – одного з найбільших видобувників титанової руди у світі. В чому проблема? Відсутність перспектив і квиток на війну з Дмитром Фірташем. Член правління ОГХК Дімітрі Каландадзе впевнений, що компанія буде готова до приватизації за рік. Хто насправді керує ОГХК, яка вартість компанії, чи вдалося подолати корупційні схеми та як Дмитро Фірташ може завадити приватизації? Інтервʼю Каландадзе для Forbes.

ОГХК входить у десятку найбільших видобувників титанових і цирконієвих руд у світі та є найбільшою у Європі. У 2020-му ОГХК виробила майже 350 000 т концентратів титанових руд і циркону, за даними BDO Corporate Finance, яка є радником із приватизації ОГХК. Понад 60% продукції у 2020 році експортували до країн Азії: 39% – до Китаю, 12% – до Японії, 9% – до Туреччини.

У лютому 2023-го фонд планував призначити очільником ОГХК Дімітрі Каландадзе, але під час війни очолювати держкомпанії можуть тільки громадянини України. Тому Каландадзе, який є громадянином Грузії, з 7 лютого обіймає посаду заступника голови правління.

Керівника компанії фонд досі не призначив. Рішення в компанії ухвалюють колегіально, запевняє Каландадзе.

За попереднього керівництва у 2022 році погіршилися фінпоказники: прибуток впав у 30 разів, дебіторська заборгованість зросла приблизно на 14%. Проти одного із колишніх очільників Артура Сомова НАБУ веде справу.

Каландадзе впевнений, що зможе поліпшити фінпоказники та підготувати ОГХК до приватизації, попри три попередні провальні спроби. Голова Фонду держмайна Рустем Умєров казав в інтерв’ю Bloomberg, що розраховує на приватизацію у третьому кварталі 2023 року.

 

Forbes: У лютому вас мали призначити керівником Об’єднаної гірничо-хімічної компанії, ви самі це підтверджували. Чому призначення не відбулося?

Дімітрі Каландадзе: Під час воєнного стану громадянина іншої країни не можна призначити керівником державної компанії. Тому я долучився до команди ОГХК як член правління та допомагаю виконати поставлені перед нами завдання. Думаю, я так і залишусь у цій ролі.

 

Хто ж насправді керує компанією – ви чи перший заступник голови правління Ярослава Максименко?

Ми всі разом, як одна команда. У нас на нарадах є усі члени правління та керівники департаментів. Ми спільно розглядаємо всі питання, рішення ухвалюємо голосуванням.

 

Вам не заважає, що ви член правління, а не голова ОГХК?

Мені це заважало б, якби я хотів приймати рішення одноосібно. Я перший за всю історію у керівництві ОГХК, хто є гірничим інженером. Я навчався у Гарварді, в Словенії, працював у Світовому банку, де займався реструктуризацією державних компаній. 

Пізніше, у 2004 році, тодішній міністр економіки Грузії Каха Бендукідзе запросив мене очолити єдину гірничовидобувну компанію в країні, яка мала схожу ситуацію. За рік я підготував її до приватизації, і вона була успішно продана. У мене хороший досвід управління компаніями і я впевнений, що не можна ухвалювати рішення, не вислухавши всіх колег.

Окрім того, після мого приходу в компанію кожен працівник на філіях у курсі всіх процесів.

 

На скільки у вас контракт?

Я не дивився. Здається, на рік.

 

Яка у вас зарплата?

За умовами контракту, зарплата близько 100 000 грн.

 

Які бонуси передбачені у договорі, якщо ви продасте ОГХК?

Бонус передбачений. Однак для мене репутаційна мотивація більша, ніж фінансова.

 

Які завдання перед вами ставили?

Нашим завданням було розробити стратегію розвитку компанії, розширити ринки збуту та налагодити виробничі процеси.

Я бачу Україну повноправним членом клубу титанового виробництва з повним циклом переробки: від видобутку до кінцевого продукту. В Україні є всі елементи для того, щоб бути регіональним лідером у титановій індустрії. Сьогодні йде глобальна війна за домінування в критичних мінералах, і Україна просто зобовʼязана стати безальтернативним партнером для наших західних інвесторів і союзників. 

Успіх залежить від ресурсної бази – виробничих активів та залучення міжнародного стратегічного партнера.

 

Продати з четвертої спроби

Коли буде приватизація?

Для України західний стратегічний інвестор – найкраще рішення. Для створення вертикально інтегрованої системи виробництва необхідне залучення значних інвестицій протягом майбутніх 10 років. Лише стратегічний інвестор зможе забезпечити доступ до довгострокових інвестицій і кредитів, до нових технологій видобутку та переробки, а також покупців світового масштабу.

Приватизацію здійснює Фонд державного майна, тож строки абощо визначати йому. 

 

Вам ставили завдання продати ОГХК до кінця року?

Ні. Це питання пропрацьовується у фонді.

 

А ви як розраховуєте?

Я планую привести все до ладу радше за рік.

Ми підготували бачення розвитку компанії, яких резервів і ресурсів потребує компанія для стабільної роботи.

Потрібно, щоб ОГХК заробляла гроші та була готова до продажу. Команда хороша.

Ведемо перемовини про укладення нових контрактів з контрагентами, в основному це Європа та Америка. 

 

Ви розглядаєте варіант, що підготуєте ОГХК, але не продасте її і повернетеся додому?

Це можливо. Рішення за Фондом держмайна.

 

Що потрібно зробити, щоб вдалося продати ОГХК?

Ключове – вирішити питання ресурсної бази. Усі компанії, які розглядали ОГХК, не бачили майбутнього. У нас у Вільногірську лише на три роки ресурсу. Хто купить? Ніхто. Вони навіть не зможуть повернути вкладені гроші. Не кажучи вже про майбутні інвестиції, щоб компанія розвивалася.

Західний стратегічний інвестор – це найкраще рішення для України.

 

Як ви плануєте вирішувати проблему ресурсної бази?

Ми з Фондом держмайна розробили стратегію, у якій зазначені родовища, можливі для збільшення ресурсної бази ОГХК. Такими додатковими родовищами можуть бути Мотронівське, Вовчанське і Тростянецьке.

Потенційний інвестор зможе купити собі родовища з переліку. Я маю показати можливості.

 

Які можливості?

Є кілька родовищ поряд з Іршанським ГЗК, за рахунок яких можна збільшити термін виробництва на 40–45 років. Це допоможе нам перейти в глибоку переробку та випускати пігменти.

Щодо Вільногірська можу сказати, що Мотронівське родовище – це один із ключових ресурсів. Як мені відомо, дію ліцензії наразі припинено, оскільки бенефіціаром є підсанкційний Дмитро Фірташ.

Моя думка – власником надр є держава. Якщо підприємець не використовує або недобросовісно використовує ліцензії, держава в межах закону може повернути у свою власність такі родовища. Приклад цьому – Демурінський ГЗК.

Після цього ліцензію може купити або ОГХК, або той, у кого будуть найкращі умови на аукціоні.

Ресурсна база – це ключовий фактор, а глибина переробки – це генератор маржинальності. Наша компанія може і повинна стати фундаментом для такого розвитку титанової галузі.

 

Влада згодна з цією ідеєю?

Влада підтримує розвиток ОГХК та її лідерство у титановій галузі.

 

В Офісі президента вас підтримують?

Я нікого не знаю в Офісі президента. Натомість маю постійний контакт з головою Фонду держмайна. Якби було невдоволення, ми б про це знали. 

Я впевнений, що влада підтримує розвиток ОГХК.

 

А що вам транслює голова фонду Рустем Умєров?

Усі основні роботи, які ми проводимо, узгоджуються з Фондом держмайна. Усі стратегічні проєкти розвитку компанії розробляються за участю фонду. В проєкті розвитку зазначено, які родовища потрібні ОГХК, і це наше спільне бачення.

Бо хто б не прийшов на моє місце і скільки б часу не витратив на аналіз ситуації – це єдиний шлях розвинути титанову галузь в Україні.

 

Чому ОГХК не вдалося продати у 2021 році, які були проблеми?

Єдиною проблемою була відсутність ресурсної бази. Потенційні інвестори не мали змоги оцінити та не бачили перспективу розвитку компанії. Сьогодні у нас є стратегія розвитку, яку купує інвестор разом із компанією. 

 

Усі ваші ініціативи щодо покращення ситуації збільшують вартість компанії? На скільки?

Відновлювальні заходи, які ми зараз робимо, приводять компанію у відповідність тій стартовій ціні, яка була оголошена до війни. Стартова ціна – $100 млн. Водночас справедливу вартість завжди визначає лише ринок.

 

Як переконати потенційного покупця купити ОГХК, це ж квиток на війну з Дмитром Фірташем?

Якщо Вільногірськ ніхто не купить, єдина компанія, яка це зробить – Group DF Дмитра Фірташа. Це найгірше, що може статися. Тому що він нічого не вкладе, за три роки запаси вичерпаються, майже 23 000 жителів Вільногірська залишаться ні з чим.

Аби хтось забрав? Переді мною стоїть не таке завдання.

Дмитро Фірташ володіє родовищем з 2014 року. Він навіть не збудував завод із виробництва продукції за ці девʼять років! Навіщо йому родовище, якщо він не хоче розвивати цю галузь? Так, він купив якусь техніку, щось копав. Але це не означає, що він розвинув галузь.

 

Хто купить?

В ОГХК зайде стратегічний інвестор за умови, якщо буде достатньо ресурсної бази. Додаткові родовища забезпечать для потенційного інвестора безпечність та окупність інвестицій у розвиток глибокої переробки та запровадження нових технологій, не боячись вичерпання запасів.

 

Ви ведете переговори із зацікавленими компаніями?

Ми не ведемо ці переговори, їх веде BDO Corporate Finance, радник з приватизації ОГХК. Ми лише отримуємо запити на інформацію.

Представники зацікавлених компаній приїжджають, лише коли хочуть подивитися на наші активи. Цього року ще ніхто не приїжджав.

 

Ви зараз очікуєте на ухвалення законопроєкту № 8250, який дозволить проводити велику приватизацію з умовами. Там може бути передбачено, що Дмитро Фірташ не може купувати ОГХК?

Не думаю, що саме таку індивідуалізацію можна визначати в законі. Але вважаю, що має бути чітко зазначено, що повинен зробити інвестор.

 

А обмежень щодо компаній-покупців не буде?

Є санкції, які не дозволять окремим компаніям брати участь у приватизації.

 

А це точно хороша ідея продавати це стратегічне підприємство під час війни?

Уявіть, який меседж отримає весь світ, коли західний інвестор так вірить у майбутнє України, що готовий у такий складний час зробити величезну інвестицію сюди. Я думаю, це буде неможливо оцінити у грошах.

 

Як ОГХК підкосила війна

За останні три роки змінилися шість голів ОГХК. Чому?

Це проблема державних компаній. Ймовірно, тут було більше інтересу: титан – продукт стратегічний. Як я бачу зараз, великий вплив мала Росія. Вона зробила все, щоб перетворити Україну на сировинну базу у сфері титанової промисловості. Зараз вони позбавлені можливості впливати.

 

У чому корупційний інтерес до цієї компанії?

З того часу, як я прийшов сюди, теж хотів це зʼясувати. Я керував більшими компаніями і знаю: ОГХК могла б заробляти більше грошей.

Але як саме розвивалась титанова промисловість в Україні? Україна виробляла ільменітовий концентрат, який зрештою поставляли російським компаніям, таким як «Авісма», яка виробляла з нього кінцевий продукт.

 

Років з сім назад журналісти викрили екснардепа Миколу Мартиненка, який нібито мав відношення до схеми продажу титанової сировини через свою компанію-прокладку у Європі. Схожа схема була вже цього року опублікована НАБУ у розслідуванні проти ексголови ФДМУ Дмитра Сінніченко. Яка гарантія, що зараз немає прокладок?  

Одне з наших ключових завдань – видалити всі ці проміжні елементи. Сьогодні наші контракти тільки з кінцевими споживачами, в основному з Америки і Європи. Експортний контроль, СБУ супроводжують вантаж до кінцевого споживача. У контракті повинно бути зазначено, що це кінцевий споживач, а не перепродавець.

Ми цьогоріч вже відвантажили дві партії продукту, готується відвантаження ще двох партій американському покупцю.

Зараз плануємо контрактувати ще десь 70 000 т ільменітового концентрату. Загалом продамо близько 170 000 т кінцевим споживачам.

 

Відколи немає компаній-прокладок?

З середини минулого року.

 

Проти вас була інформаційна компанія з ознаками замовної, де вас звинувачували у роботі в Росії . Хто за ними стоїть?

Не знаю. Але зміни в компанії багатьом не до вподоби.

 

Кому?

Тим, хто заробляв на ОГХК. Імен я не знаю. Але тут були схеми, які ми закрили. Напевно, там були змови на закупівлях та продажах. Я не слідчий. Але зараз нам пропонують вигідніші умови на тендерах, ніж були раніше.

 

Ви отримуєте найвигідніші умови?

Навряд чи найвигідніші. Тому що у ОГХК за 2022 рік в рази зросла заборгованість перед кредиторами. Вони тепер з обережністю ставляться до нових поставок, адже з ними ще не розрахувалися за попередні.

Протягом останніх трьох місяців ми домовляємося з усіма про графік оплат і починаємо покривати борги. Наприклад, за електроенергію, яка є однією з найбільших статей витрат, ми закрили всю заборгованість менше ніж за два місяці. А це понад 22 млн грн. 

 

Це за який період?

Точно не скажу. Але зараз ми досягли, що оплачуємо те, що споживаємо.

 

Який відсоток боргів ОГХК покрила, відколи ви прийшли?

Прикладом можуть бути показники Вільногірської філії. До середини лютого вона не випускала товарну продукцію, яка в той час була єдиним джерелом грошей ОГХК. Був мінус майже 54 млн грн лише цій філії.

А вже до кінця першого кварталу нам вдалося зменшити збиток до мінус 7 млн грн. Другий квартал плануємо завершити з результатом плюс 15 млн грн.

 

З якими фінпоказниками ОГХК завершила 2022 рік?

Компанія завершила рік з прибутком лише 13 млн грн. Причина – війна.

2022 рік — складний рік для всієї України. Знадобився час, щоб пристосуватися до нових реалій. З початку повномасштабного вторгнення були зруйновані логістичні шляхи доставки ільменітового концентрату.

Якщо раніше протягом трьох днів ми доставляли продукцію до порту Одеси, то зараз потрібно близько двох місяців, щоб доставити її до іншого порту.

У першому кварталі 2022 році витрати на транспортування 1 т були десь $28, а 2023 року – $92 та вище.

Крім того, у 2022 році було частково зупинене виробництво. Все це призвело до збиткового результату. Все це призвело до зменшення прибутку. Але наразі ми з командою у партнерстві з Фондом державного майна активно працюємо над нарощуванням економічного потенціалу компанії.

 

Порівняно з 2021 роком прибуток впав у 30 разів.

У 2022-му було продано на 70% менше, ніж у 2021-ому.

 

Які показники ви закладаєте у фінплан на 2023 рік?

Плануємо продати близько 170 000 т, розраховуємо на виручку $50 млн (або 1,8 млрд грн) за рік та збільшення прибутку.

Ми зараз розпочали ремонти всієї техніки на виробництві. 2022 року цього не робили, частково тому ми маємо проблеми на виробництві.

Не було продажів продукції Іршанського комбінату, через що він стоїть. Ми плануємо запустити його до кінця другого кварталу, коли відновляться продажі.

 

Чому не було продажів?

Ті ринки, куди збували цю продукцію, вже не існують для нас.