Наталія Баряцька: Стратегічні надра відкривають для аукціонів – що пропонують?

Авторський блог

Автор: Наталія Баряцька,  доктор геологічних наук, експерт Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ), засновник і СЕО компанії «Софтмайн»

В серпні Державна служба геології та надр України оприлюднила Проект Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку ділянок надр (родовищ корисних копалин), які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави, що надаватимуться у користування шляхом проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами». До проекту переліку увійшли 100 ділянок, втім остаточний список може бути збільшено або скорочено – залежно від пропозицій, що надійдуть до Держгеонадра.

Українське поняття «стратегічні корисні копалини» перегукується із більш вживаним у світі – «критична мінеральна сировина» (critical minerals). Поняття стратегічно важливих корисних копалин дісталося нам у спадок від Радянського Союзу, коли періодично затверджувався перелік та мінімальні запаси корисних копалин, які вважались стратегічно важливими. В Україні в останнє такий список було затверджено 15 липня 1997 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 742, яка наразі втратила свою чинність.

Натомість у всьому світі використовується поняття критичних корисних копалин (критичної мінеральної сировини). При цьому визначення ступеню критичності є досить прозорим і базується на співвідношенні економічного значення і ризиків постачання [див. Мінеральні ресурси України]. Власні регіональні переліки критичних корисних копалин мають Європейський Союз, Сполучені Штати Америки, Канада, Австралія, Японія та ін., до них включено спільні і відмінні корисні копалини, такі переліки мають тенденції до розширення із часом. ЄС також має офіційні методичні рекомендації щодо формування критичної мінеральної сировини – Methodology for Establishing the EU List of Critical raw Materials. Guidelines.

У нормативному полі України термін і критерії «критичної мінеральної сировини» (як і «стратегічних корисних копалин») відсутні. Попри це, Постановою КМУ № 132 від 14 лютого 2023 р. було затверджено Перелік ділянок надр (родовищ корисних копалин), які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави, що надаватимуться у користування шляхом проведення конкурсів на укладення угод про розподіл продукції. Основним недоліком такого підходу є його непрозорість. Тому, особливо враховуючи інтеграційні процеси у Європейську модель розвитку, актуальним для України є формування методики визначення поняття та оцінки критичної мінеральної сировини [Литвинюк, Баряцька, 2023].

Проаналізувавши перелік ділянок, запропонований Держгеонадра, спираючись на свій досвід, відзначу деякі обʼєкти, з якими я знайома, і які, на мій погляд, заслуговують на увагу потенційних інвесторів.

Майська та Квітківська ділянки руд золота. Ці перспективні ділянки мають значні обсяги вже проведених геологорозвідувальних робіт, але тим не менш потребуватимуть значної дорозвідки. Наразі тут оцінені ресурси категорій Р₁ і Р₂. Велика кількість крупного вільного золота, яке тут присутнє, завжди визначає високу складність геології та зруденіння, але має певні переваги щодо збагачення – досить легко вилучається гравітаційними методами. Зважаючи на просторову зближеність та подібні типи руд, ці ділянки, а також рудопрояв Квітка доцільно розглядати для одного гірничо-збагачувального підприємства, або принаймні для однієї збагачувальної фабрики. 

Липнязький, Новостанкуватський та Ташлицький рудопрояви берилієвих руд. Тут потрібно почати з того, що при геологічному вивченні ці об’єкти оцінювались як рудопрояви танталу та ніобію у рідкометальних пегматитах із такими супутніми компонентами, як цезій, рубідій, олово та берилій. Вони приурочені до північного (Липнязький та Новостанкуватський) та південного (Ташлицький) продовжень ділянки літієвих руд Добра. Разом усі ці ділянки утворюють суцільну рудну зону, центральна частина якої має літієву металогенічну спеціалізацію, а фланги – тантал-ніобєву. Рудопрояви розвідані до категорій ресурсів P₁-P₂. Водночас, об’єкти потребуть значного довивчення – відстань між профілями свердловин складає 300-400 м. 

Графіт: ділянки Хутір Андріївка, Проміжна, Південна смуга, Правобережна Завалівського родовища (супутні – камінь будівельний, абразивна сировина). Завалівське родовище є найбільшим родовищем графіту у Європі, одним з найбільших у світі і складається з кількох ділянок. Південно-Східна ділянка Завалівського родовища вже розробляється ПрАТ «Заваллівський графітовий комбінат», 70% якого володіє Австралійська компанія Volt Resources Ltd. Спеціальний дозвіл на видобування графіту у межах Зарічної ділянки має група BGV Group Managment (ТОВ «Українська постачальна група», ділянка наразі не розробляється). Усі інші ділянки, а саме Хутір Андріївка, Проміжна, Південна смуга, Правобережна, пропонуються для продажу з аукціонів. Завалівське родовище було розвідане до категорій B-C₁ ще у радянські часи. Але запаси будівельного каменю і абразивної сировини підраховано і затверджено не по усіх ділянках. Збагачувальна фабрика була побудована також за радянських часів, вона зараз працює і переробляє графіт, який видобувається в межах Південно-Східної ділянки.

Враховуючи стан запасів і потенційні потужності переробної фабрики доцільно було б розглядати ділянки на безпосередньому продовженні Завалівського кар’єру – для перспективи збільшення сировинної бази для фабрики. Економічну доцільність будівництва нового комбінату для переробки графіту з сусідньої ділянки або ділянок ще потрібно обґрунтовувати.

Нікелеві руди: ділянки Шкільна та Західна Липовеньківського родовища (супутні – кобальт, хром), Пушковське родовище (супутні – кобальт). Ділянки знаходяться у межах одного рудного поля на відстані 1,5-2 км, розвідані до категорій B-C₁ здебільшого у радянські часи. Більш економічно доцільно розглядати усі ділянки, як сировинну базу однієї збагачувальної фабрики. Найбільш розвіданим і підготовленим до розробки з родовищ цього рудного поля є Східно-Липовеньківське (геологічна розвідка виконувалася за приватні кошти).

Тарасівське родовище титанових руд цікаве своєю полімінеральністю: розсипи містять ільменіт, ставроліт, циркон, рутил та ін. Перевагою ділянки є висока ступінь вивчення з високими категоріями запасів – фактична підготовленість до розробки. У 2011 р. Micromine Consulting Services підготувала звіт щодо оцінки мінеральних ресурсів згідно кодексу JORC, а у 2012 р. TZ Minerals International Pty Ltd було розроблено попередню технологічну схему збагачення пісків Тарасівського родовища. Ці дослідження були виконані за приватний кошт. Але видобування врешті так і не розпочалося, зокрема через спротив місцевого населення.

Окремої уваги заслуговує питання підготовки геологічної інформації по ділянках надр, з якою можуть ознайомитися потенційні учасники аукціонів. На мою думку, геологічна інформація та форма її представлення відіграватиме критично важливу роль при ухваленні інвестиційних рішень [Баряцька, 2023]. Відтак невеличку частину вартості майбутньої ліцензії Державі доцільно було би витратити на належну підготовку геологічних даних, надаючи можливість потенційному інвестору ухвалити рішення «з відкритими очима».

Підсумовуючи: у переліку зі ста стратегічних ділянок від Держгеонадра є об’єкти із досить високим інвестиційним потенціалом (я перелічила лише деякі з них).

На мою думку, потенційним інвесторам у першу чергу слід звернути увагу на співвідношення таких показників, як ресурсний потенціал об’єкту (кількість запасів або ресурсів), ступень геологічної вивченості ділянки – підготовленість до розробки (категорії запасів або ресурсів, ТЕО) та вартість ліцензії.

Автор: Наталія Баряцька