Віктор Підвисоцький: В геологію йдуть романтики (Суспільне Житомир)

Доктор геологічних наук та професор державного університету «Житомирська політехніка» Віктор Підвисоцький (на фото), який за час роботи геологом побував у Бразилії, Лаосі, а також Конго, Гвінеї, Танзанії та в інших країнах Африки, де досліджував територію на наявність цінних металів та мінералів, в інтерв’ю кореспондентам Суспільного (Катерина Мороз, Таміла Бутко) розповів про особливості професії, небезпечні ситуації під час роботи за кордоном і показав сувеніри, які привіз звідти.  Передруковуємо з дозволу редакції.

Суспільне Житомир: Розкажіть, як ви прийшли в цю професію?

Віктор Підвисоцький: Я не мріяв стати геологом, але любив природу. Я і зараз її люблю. Зникав у лісі, вів різні щоденники про птахів, навіть, думав стати орнітологом.

Свою трудову діяльність я розпочав на бердичівському заводі «Прогрес» слюсарем. Хлопці, мої друзі, після армії працювали в різних цехах на «Прогресі». Ми спілкувалися і вирішили, що дуже нудно живемо, хочеться романтики. І ми вирішили — їдемо десь до Сибіру.

На лісоповалі працювали, але мені дуже захотілося попрацювати в геологічній експедиції. І я потрапив до геологічної експедиції, копав траншеї, шурфи, канави. Ходив за геологом, який мені казав, де копнути. І вони мені підказали — вступити в Іркутський університет на геологічний факультет. Закінчив геологічний факультет і став геологом-початківцем. І потім дуже багато років я шліфував свою спеціальність. З третього курсу я спеціалізувався на алмазній геології.

Що вас привабило в геології? Це романтика, можливості можливість відкривати невідоме, експедиції?

— Це все разом. В геологію ідуть романтики, ті, хто любить природу, екскурсії і щось відкривати нове. Це рухлива професія. Геологи — копачі-ходаки, трудяги.

Фізично треба багато працювати?

— Звичайно.

Собою треба займатися, спортом, щоб можна було стати геологом — не кабінетним, а тим, який працює в експедиціях.

Розкажіть, в яких країнах ви побували і в чому полягала ваша робота там?

— Африканський континент — це Гвінея, Танзанія, Ангола, Зімбабве. Також Бразилія і Лаос. У Зімбабве ми проводили підрахунок запасів золота, розвідку однокілометрову відрізка річки. Був я там майже пів року. Ми нарахували 50 кілограмів золота. За тими цінами воно коштувало близько 2,5 мільйонів доларів, але видобуток його нерентабельний, бо стільки треба витратити, щоб його добути.

Далі Лаос. Я працював по корінному золоту. Ми виділили площі, які перспективні і де необхідні більш детальні роботи. Це дві країни, де я працював по золоту.

Інші країни по алмазах: Танзанія, Ангола і Гвінея. Якась фірма чи компанія хоче купити ліцензійні площі, які їм пропонує місцевий департамент геології і де, за їхніми словами, все дуже добре. Вони запрошують геологів, щоб оцінили потенціал цих площ. Із п’яти чи варто якісь дві купувати. Ми легкими польовими роботами на своїх ногах з помічниками ходимо по джунглях, по савані, знаємо, де треба взяти проби, що з ними зробити і дати рекомендацію: це можна купити, це ні.

Розкажіть про специфіку видобутку дорогоцінних каменів. Як саме відбувається цей процес? Як ви розумієте, де потрібно взяти зразки?

— Є родовища: корінні і розсипні. Наприклад, кімберліти, кімберлітові трубки. Колись алмази сформувались на великих глибинах, і древні вулкани винесли їх на поверхню. Це корінне родовище. Породу треба на фабриці роздробити і вилучити дорогоцінне каміння. Але в різні геологічні епохи річки розмивали ці об’єкти, розносили на якусь відстань і формували розсипи. Наприклад, на Мадагаскарі і в Шрі-Ланці первинні родовища вже були розмиті. Просто промивається річковий пісок і видобувають рубіни, сапфіри, берили.

Як саме це відбувається? Беруть сито і промивають водою?

— Спеціальний лоток є. Треба змити всі легкі, в основному кварц і польові шпати , мінерали і залишаться важкі цінні мінерали.

Якщо ви захочете перевірити, чи є золото в Тетереві, берете таз, відро піску і проливаєте, змиваєте всю легку фракцію, отримуєте тільки декілька грам важкої фракції, де ви, навіть, без мікроскопа будете бачити, чи є там маленькі частинки золота.

Тобто, в нас в Тетереві можна таке знайти?

— Можна. Якщо ви спробуєте, то, я думаю, знайдете.

Чи ризикова професія геолога? Ви їздили в країни Африки, в яких була громадянська війна? Чи потрапляли до небезпечних ситуацій?

— В експедиціях є звірі. Буває леопарди нападають в Африці, слони. Другий момент — це змії. В Африці найнебезпечніша змія — чорна мамба, яка попри закони фізики повзає по деревах і може впасти і вкусити. Один укус — і за декілька хвилин корови немає. Ну і кобри.

Далі, в країнах Африки високий рівень бандитизму. Ще з часів Радянського Союзу геологів брали в заручники за викуп. Третє — і в Анголі, і в Демократичній Республіці Конго постійно ідуть війни. До прикладу, в Анголі, де я працював, у 2002 році, коли я приїхав, закінчилась багаторічна громадянська війна. Мінні поля позначені табличками. У тому районі, де ми працювали, нас адміністрація переконувала, що там вже мін немає. Коли ми поїхали в ту сторону, місцеві нам сказали, що там є протитанкові міни. Ми зупинились, викликали мінерів і бачили, як вибухали ці міни. Наш водій сказав, що в нього малярія, він боїться — і відмовився. Я сів за кермо і проїхав цей відрізок. Ми зробили, що нам треба, по своїх слідах повернулись. Це все на камеру записали, із родинами прощались.

Який момент у пошуку родовищ можна назвати найбільш хвилюючим?

— Коли ти вже десь близько до відкриття, з’являється азарт. В Анголі, коли ми вивчали копальні місцевих, які нелегально миють алмази, ми знайшли уламки кімберліту. Тобто, десь поруч — кімберлітова трубка. Ми там бігали з робітниками, а трубка перекрита 2, 3, 5 метрів, це був азарт. Але ми трубку цю не відкрили. Після нас там бурили і все-таки після нас там трубку відкрили.

Як довго ви перебували в країнах Африки? Розкажіть про особливості культури, харчування, спілкування.

— Найбільше мене вразило відношення людей до свого життя. Вони бідні, але веселі, співають пісні, танцюють. В Лаосі взагалі така аура держави і людей, що, спілкуючись з ними, краще почуваєшся. Що вони мають, то більше їм не треба. Якби ми нашим працівникам запропонували мільйон доларів чи 100 тисяч доларів, він не розумів би, що з ними робити. У нього є рисове поле і мотоблок — це вершина. Він рано встав, послухав пташок, сонце — і радіє. Ось таке ставлення до життя.

Ви перебували в країнах з великим економічним потенціалом, але низьким рівнем життя. Чому так складається?

— Великим мінерально-сировинним потенціалом. На прикладі найбідніших країн Африки — Гвінея і Зімбабве. У Гвінеї величезні запаси букситів, золота, алмазів, а 95 відсотків людей живуть на 1 долар в день, там валовий внутрішній продукт десь 380 доларів. В Зімбабве величезні запаси поліметалів, золота і платиноїдів . І це найбідніша країна.

Невеличка купка олігархів, які використовують і продають, і спустошують ці надра, але гроші йдуть не в казну державну, а в офшори. І вони не будуть модернізувати економіку або технології.

Бачимо багато сувенірів. Розкажіть, з яких вони країн, які з них найцікавіші

— Це колекційні мінерали. Кристал рожевого кварцу із Бразилії, малахіт, агати і такі картини з різних мінералів. Це теж Бразилія. Другий тип сувенірів — це африканські вироби із чорного і рожевого дерева, з кістки. Також сувенір із Танзанії, з Індійського океану.

Чому геологи, які добувають алмази, золото, рідко стають дуже багатими людьми?

— Геолог, який відкрив родовище, не є власником цього родовища. А якщо він там нелегально намив алмази чи золото — значить вкрав.

Другий момент — зараз практично один геолог зробити якесь відкриття не може. Все, що легко відкривалось, вже відкрите. В будь-якому випадку, треба мати дозвіл, ліцензію і відраховувати відсоток від прибутку у державну казну.

Як ваш досвід експедицій допомагає вам сьогодні у викладанні?

— Я порівнюю з Африкою, де я працював, до прикладу, такі ландшафти порівняно з тим, що ми вивчаємо. Який гідрогеологічний режим, яка геоморфологія, які рельєфи. Саме за нашою тематикою це їм дуже цікаво, вони стараються прислуховуватись.

Повну версію інтерв’ю з Віктором Підвисоцьким, доктором геологічних наук, професором державного університету “Житомирська політехніка” дивіться на ютуб-каналі Суспільне Житомир.

На правах реклами

КУПУЙ СПЕЦДОЗВОЛИ НА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ ТУТ