Володимир Семенюк: Smart Energy розглядає можливість експансії на захід України
30 родовищ за плечима. 21 рік в індустрії. Головний геолог Smart Energy, кандидат геологічних наук Володимир Семенюк готовий годинами розповідати про геологорозвідку, інтерпретацію даних, сучасні технології і потенціал нетрадиційних вуглеводнів. Але розмову починаємо з подій 40-річної давнини, адже це – перше інтерв’ю Володимира. Знайомтеся.
Досьє:
- ПІБ: Володимир Семенюк,
- Посада: Головний геолог групи Smart Energy
- Дата призначення: 27.06.2013
- Народився: 28.12.1977
- Школа: №18 + Фізико-технічний ліцей (м. Івано-Франківськ)
- Вища і додаткова освіта:
- Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (ІФНТУНГ) за фахом «Гірничий інженер-геофізик»
- ІФНТУНГ, навчання на курсі «Сучасні методи і технології пошуків і розвідки нафтових і газових родовищ та підготовка їх до розробки»
- Тендерна палата України, навчання за темою «Державні закупівлі в Україні»
- Інститут ім. Тутковського, навчання по темі «Аналіз та оцінка ризиків пошуково-розвідувальних робіт на нафту і газ»
- Thunderbird Executive Education masterclass «Oil & Gas Industry»
- Інститут геології НАН України, аспірантура, дисертація кандидата геологічних наук
- Вчений ступінь: кандидат геологічних наук, тема дисертації: «Визначення прогнозно-пошукових ознак нафтогазоносності Бовтиської імпактної структури за геолого-структурними термо-атмо-гідролого-геохімічними даними». Власне присвячена пошукам вуглеводнів у нетрадиційних пастках, зокрема в астроблемах
- Досвід роботи: Науково-дослідний інститут «УкрНДІгаз», ГПУ «Харківгазвидобування» НАК «Нафтогаз України», ПрАТ «Укргазвидобуток»
- Володіє мовами: українська – рідна, російська – вільно, англійська – intermediate
- Одружений, має дочку
Довідково: група компаній Smart Energy працює в нафтогазовій галузі України та входить в п’ятірку лідерів незалежних газовидобувників. Група представлена британською компанією Enwell Energy з активами в Полтавській області (Представництво «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед») і Харківській області (ТОВ «Пром-Енерго Продукт»), а також ПрАТ «Укргазвидобуток», яке здійснює свою діяльність в Харківській області.
NADRA.info: Честь і приємність – першими взяти у Вас інтерв’ю для наших читачів. Давайте знайомитися. Де ви народилися? Хто Ваші батьки? Де Ви навчалися? Як потрапили в геологорозвідку і в Smart Energy?
Володимир Семенюк: Я народився в Закарпатській області, але потім мої батьки повернулись на Івано-Франківщину, звідки вони родом. Там я виріс. Мій тато в минулому інженер, пов’язаний з електронікою, мама – кондитер. Батько працював на великому військовому радіозаводі начальником конструкторського бюро. Тож я і мій брат росли в оточенні інженерів – друзів батька, які приходили до нас в гості, вели цікаві бесіди про електроніку, механізми. Ми з братом з самого дитинства щось паяли, робили якісь електронні пристрої, радіопередавачі, машинки на радіоуправлінні… Батько нас привчав до технологій, і я з дитинства думав, що моє життя буде пов’язане з технікою.
Чим ще займались?
Плаванням. Мені пощастило, що в садочку, де я виховувався, був басейн. І у школі так само. Я у збірних різних брав участь в обласних змаганнях, на чемпіонаті України виступав. І на якомусь етапі навіть хотів пов’язати своє життя із спортом… Проте перед очима були приклади друзів, які змінили мою думку. Після 8 класу мені пощастило вступити до першого в Івано-Франківську Фізико-технічного ліцею. Це такий був експеримент. Ліцей було створено на базі Інституту нафти і газу (сьогодні – Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу – Ред.). Тож з 1 курсу ліцею я вже знайомився з кафедрами, оскільки частину лекцій в нас читали викладачі Інституту.
Мені одразу сподобалась кафедра геофізики, геолого-розвідувальний факультет. Тож після завершення ліцею мій вибір був очевидним. Тим більше, що ті прилади, які нам там показували, методи дослідження землі – вони були дуже подібні до того, з чим нас знайомив батько. І ті проблеми, з якими, мені здавалося, я буду стикатися в подальшому професійному житті, мені було дуже цікаво вирішувати. Навчання мені подобалось з 1 курсу, цікаво було розвиватись у цьому напрямку.
З чого, чи точніше, з кого почалася любов до геології? Хто прищепив і підтримав потяг до цієї галузі?
Насправді до власне геології любов мені прищепили не в Інституті, а вже коли я працював як молодий спеціаліст у Харкові. А людина, яка підтримала цю мою жагу до методів дослідження земних надр і відкриттів – Роман Федорів. Унікальна людина. Він був розвинутий у всіх напрямках, любив розбиратися у всьому, від побутових речей до наукових, академічних матерій. Роман Федорів – це та людина, яка, напевне, своїм прикладом допомогла мені не просто вчитися на геофізика чи геолога, а в подальшому вирішити іти працювати по спеціальності.
Я закінчував Інститут у 2000 році. Час був складний. Я не був впевнений, що знайду роботу за спеціальністю. Було декілька організацій, які себе більш-менш впевнено почували, та набір геологів був дуже малий. Я дуже переживав через це, але на розподіл до нас приїхав керівник департаменту кадрів Укргазвидобування, подивився рейтинги навчальних результатів і запропонував мені їхати працювати в Харків в науково-дослідний інститут природних газів. А в мене до того були думки залишитися в ІФНТУНГ, в аспірантуру піти, академічними речами займатися. Але підкупило те, що УкрНДІгаз – був і науковим закладом, і дуже близьким до промисловості. Я загорівся цією пропозицією. Мої батьки, звичайно, переживали, питали: «Ти бачив, де той Харків, а де Івано-Франківськ?» Але я був радий, бо розумів, що роки на освіту витратив недарма, і буду займатися тим, чим хотів.
В УкрНДІгаз я потрапив в лабораторію дослідження гірських порід і почав займатися більше приладами, які дозволяють вивчати гірські породи. А відділ, в якому я працював, – «відділ підрахунку запасів газу та дослідження гірських порід». Там я вже влився в колектив геологів, занурився у власне геологію. Я думаю, що УкрНДІгаз став моїм квитком до геології. Особливо хочу відмітити заступника директора з геології УкрНДІгазу Лизанця Аркадія Васильовича та начальника відділу Лагутіна Анатолія Андрійовича. Дехто з моїх одногрупників, спробувавши, вирішили займатися чимось іншим, більш прибутковим. Але мені і до цього часу подобається те, чим я займаюсь.
Ось так, питання про те, жалкуєте чи не жалкуєте про вибір професії, відпало само собою.
Ні, абсолютно не жалкую… Я зустрів багато людей, в яких можна чомусь навчитися, з якими класно працювати, які дійсно горять геологією. Після двох років в УкрНДІгаз, мені запропонували піти уже в газопромислове управління, це вже безпосередньо виробництво. А в газопромисловому управлінні мені вдавалось кожні 2 роки змінювати посаду і просуватися по кар’єрі, і на кожній посаді я навчився всьому тому, що я знаю сьогодні. Тож я дуже вдячний за можливість попрацювати і в УкрНДІгаз, і в газопромисловому управлінні, тому що вони допомогли мені визначити свій напрямок руху. Всі ці щаблі дозволили набратися досвіду, навчили дивитися ширше на питання, які доводиться вирішувати.
Дозвольте ще кілька особистих запитань. Ви одружений? Маєте дітей?
Так, моя дружина Наталя так само з Франківська, але познайомились ми з нею у Харкові, в УкрНДІгаз. І в нас є дочка Христина, їй зараз 17 років. У минулому році вона вступила до КНЕУ ім. Вадима Гетьмана. Я дуже радий, що вона для себе визначалася щодо майбутнього і в неї достатньо усвідомлений вибір.
Коли ми вже заговорили про освіту – не можу не поділитися. Нещодавно співвласник групи компаній, які видобувають нафту, газ і низку інших корисних копалин розповів мені, що, аби зрозуміти сферу, в яку він інвестує мільйони доларів, він пішов навчатися на геолога. І був, до речі, єдиним студентом на своєму факультеті. Дорослий чоловік, за плечима успішні бізнеси, близько 50 років – пішов не на МВА, а на геолога. На Ваш погляд, об’єктивно варто власникам бізнесів, які працюють, чи планують працювати в надрах, витрачати час на геологічну освіту?
Це повинно бути свідоме рішення керівника бізнесу або власника. Звісно, якщо корпорація велика, то акціонер 100% повинен довіряти топ-менеджменту, який керує цим сектором. І краще, коли це 1 людина, а не декілька. Тому скажу так: щоб глибше розуміти процеси, не завжди потрібна повна вища геологічна освіта. Але базові речі, звісно, власникам варто розуміти.
Де би ви порадили власникам і керівникам компаній, які працюють в надрах, підвищувати кваліфікацію, здобувати геологічну освіту?
Національний університет імені Тараса Шевченка. І, напевне, ІФНТУНГ. До слова, я розумію і підтримую мотивацію бізнесмена, про якого Ви згадали. Бо, якщо ти робиш бізнес, повинен розібратися, що до чого. Немає значення, яка це галузь. Ти повинен розуміти всі процеси, як і куди інвестувати кошти.
Розкажіть про ваш досвід в Укргазвидобуванні.
Це був період, який дав крутий практичний досвід. Я пройшов шлях від простого геолога, від роботи безпосередньо зі свердловинами – до керівника, начальника відділу. Це була моя доросла школа життя, адже тут було і безпосередньо виробництво, і взаємодія зі всіма установами, що займаються нафтою і газом. Значною перевагою для мене була й можливість працювати з великою кількістю родовищ: порядка 20 родовищ нафти і газу, плюс ще 17 площ дослідження, з різною географією, з різними умовами для видобутку тощо. В українських приватних компаніях, щоб отримати такий досвід, треба зробити, як мені здається, надзусилля. Тому що ти постійно зайнятий рутинною роботою, працюєш з одним об’єктом, намагаєшся його вивчити максимально. А в Укргазвидобуванні у мене була можливість, окрім того, що вивчати різні родовища, закріплені за мною, ще й на нарадах регулярно слухати про проблеми родовищ Західної України, родовищ, з якими працюють колеги. І оце широке коло спілкування, мені здається, найбільший плюс роботи в такій компанії.
Інший позитивний момент – звичайно, це люди, з якими ми попрацювали. Перший мій головний геолог, Мирослав Йосипович Дмитровський, неймовірна людина. Я його також вважаю своїм вчителем. Тому що мої підходи до вирішення виробничих питань – це його заслуга. Він достатньо поблажливо ставився до молодих людей, які працювали під його керівництвом, і намагався передати нам свій досвід.
І друга людина – це Вадим Максимович Ліхван, який був головним геологом ГПУ Харківгазвидобування пізніше. Багато чому навчився й у нього. Наприклад, його яскрава риса – надзвичайна працездатність, я би сказав – надмірна. Але це те, до чого треба прагнути людині, яка хоче досягти успіху: самовіддано працювати, не дивлячись на складнощі, вирішувати проблеми, ніколи не опускати руки.
Я теж стараюсь діяти за цим принципом. Мені повезло , що на життєвому шляху мені зустрічаються унікальні люди, в яких є чому навчитися. І в нашій групі компаній Smart Energy, в якій я працюю з 2011 року, я досі чомусь навчаюсь у колег.
20 родовищ – про які Ви згадували, це всі, на яких Вам довелося працювати? Скільки всього на Вашому “рахунку”?
Про “рахунок” можна говорити, коли ти є відкривачем родовищ. Але і тоді не можна сказати, що це ти відкрив, адже це робота команди. Мені вдалося попрацювати достатньо щільно десь на 30 родовищах у трьох областях – Харківській, Дніпропетровській, Полтавській. Це ті родовища, які потрібно було ретельно вивчати, досліджувати, шукати вирішення проблем на них.
Доводилось працювати на соляно-купольних структурах?
Безпосередньо на тих родовищах, на яких я працював – ні. Але проблематика цих структур настільки складна! Для себе – хотів би з ними попрацювати. Вони складні, але з ними водночас пов’язані великі перспективи, тому що умови формування цього соляно-купольного діапіру і умови подальшого накопичення вуглеводнів цікаві, унікальні. Та розгадати цю задачу не завжди просто.
За 21 рік, який Ви працюєте в галузі – як сильно еволюціонували технології геологорозвідки? І які методи Ви як головний геолог вважаєте пріоритетними, а які допоміжними?
Один із основних методів, на який покладаються геологи – це, звичайно сейсміка і 3D-сейсміка. І за 20 років пройшло декілька етапів оновлення, але вони в більшості своїй носили еволюційний характер. Коли я закінчував учитись, основний метод був 2D-сейсміка. Він дозволяв якимсь чином побудувати геологічну модель. Далі з’явилися методи 3D-сейсміки і вони розвивалися в декількох ракурсах. Перший – це апаратурний розвиток, тобто розвиток самого обладнання, яке використовується для сейсміки. Другий – математичний комплекс, який працює на те, щоб обробити отримані дані.
По-перше, еволюціонував сам математичний комплекс, алгоритм, який закладається в обробці і інтерпретації. І так само відбувся розвиток комп’ютерної техніки, який на сьогоднішній день дозволяє залучати суперкомп’ютери, кластери для обробки даних сейсміки.
На сьогоднішній день база сейсмічних даних, які отримуються в процесі дослідження, настільки велика, що необхідні значні фінансові вкладення для того, щоб обробити ці дані. Але сейсміка як була основним методом досліджень, так і залишається.
Додаткові методи, такі, як гравіметричні дослідження, магнітометричні, геохімія – я вважаю, що вони абсолютно необхідні для отримання повної картини, але ці дані лише допомагають підтвердити якісь думки, більш детально вивчити будову…
У Smart Energy сьогодні є такий супер-комп’ютер, про який Ви згадали? Як він виглядає?
У Smart Energy немає тих обсягів інформації для обробки, щоб інвестувати в подібне обладнання. Для таких задач ми залучаємо спеціалізовані компанії.
Половину своєї кар’єри Ви працювали в державній структурі, іншу половину – в приватній. Відповідно, можете оцінити і порівняти ефективність геологорозвідки і там, і там. Але хочу запитати Вашої думки про таке. Сьогодні з вуст деяких надрокористувачів часто лунає теза, що держава має збільшити фінансування геологорозвідки і активно нею займатися. Інші надрокористувачі кажуть – ми все зробимо самі, але держава не повинна заважати, і створити стимули. При цьому левова частина геологорозвідки в Україні була проведена за радянських часів, коли в неї держава вкладала кошти, не рахуючи їх. Хто має цим займатися сьогодні, на Ваш погляд?
Мені здається, що будь-яка компанія, яка займається нафтою і газом, проводить додаткові геологорозвідувальні роботи. Вони бурять розвідувальні свердловини, проводять вишукувальні роботи. Нехай це відбувається навіть на вже відкритих родовищах, але такі дослідження дозволяють приростити запаси.
Якщо ж говорити в більш широкому сенсі – хто повинен проводити геологорозвідувальні роботи на зовсім нових площах, де немає жодного підтвердження і, відповідно, всі ризики лягають на надрокористувача?
Давайте розбиратись. Взагалі процес геологорозвідки – це, умовно кажучи зробити 2D-сейсміку, 3D-сейсміку, виконати польові роботи, обробити всі дані, побудувати моделі, підготувати площу до буріння. Цей період може займати не менше 5 років, рідко – менше. В переважній більшості це 5-10 років. Це період, який необхідний для того, щоб підготуватися і обґрунтувати доцільність буріння першої пошукової свердловини.
І от ми приходимо до буріння першої свердловини, з достатньо великим геологічним ризиком неуспіху… Взагалі, геологорозвідувальні роботи, якщо це 30% успіху – це суперкласний результат. І це світова практика.
Тому, звичайно, повністю брати на себе цей ризик, напевне, приватній компанії важко.
Адже буріння свердловини глибиною коло 5000 м коштує близько 10 млн доларів, і сейсміка – десь порівняно стільки ж. І компанія розуміє, що це достатньо велика інвестиція з ймовірністю успіху на 30%.
“Тож, я думаю, що правильний шлях такий: якщо держава не буде фінансувати геологорозвідувальні роботи, але надасть певні пільги або канікули, пов’язані з податками і з компенсацію ПДВ на проведення геологорозвідувальних робіт. Тобто, роль держави – пом’якшити виклик, зменшити фінансовий ризик приватних компаній. Я думаю, що тоді вони з більшою цікавістю ставилися б до нових площ і до геологорозвідки в цілому” – Володимир Семенюк.
Національна економічна стратегія встановила завдання – до 2030 року забезпечити 100% потреб України у природному газі за рахунок власного видобутку. Що підказує Ваш досвід – це реально? Україна об’єктивно здатна себе забезпечити вуглеводнями?
Так. Здатна.
За чинного технологічного укладу?
Я б відповів на це запитання по-іншому. На сьогоднішній день Україна видобуває порядку 20 млрд м3. З них 15 млрд Укргазвидобування, 5 млрд – приватні. Такий загальний порядок цифр. Споживаємо ми близько 30 млрд м3. Я думаю, що Україна повинна зараз рухатися в напрямку того, щоб у нас споживання наблизилося до 20 млрд м3. І в такому випадку ми будемо забезпечувати себе власним газом.
На рахунок того, що в нас багато запасів і ми можемо видобувати набагато більше, я відповім так: у західному регіоні видобуток нафти і активний розвиток нафтової, пізніше – газової, галузі почався десь в 1850-х роках. І, напевне, в тому регіоні достатньо добре вже все вивчено. Можуть бути якісь відкриття, але вони будуть не глобальні. Дуже схожа ситуація в східному регіоні нашої держави. Починаючи з 50-х років ХХ ст. настільки активно йшло геологічне дослідження, буріння свердловин, що фактично, тоді Україна забезпечувала газом весь Радянський Союз. Уся геологія, весь потенціал науковий зосереджувався в Україні. І всі великі відкриття, скоріше за все, вже відбулися. В останні роки, дійсно, відкриваються родовища, але їхні запаси не перевищують 100 млн м3. Це не той потенціал, на який розраховує Україна.
Чи можливі великі відкриття в подальшому? Ймовірно, вони можливі. Але вони будуть пов’язані з тими об’єктами, на які раніше не те що не звертали уваги – не було можливості видобувати. Це, скоріше, об’єкти на великих глибинах і об’єкти з нетрадиційними покладами, які мають досить складну структурну будову і раніше до них ставилися з обережністю. Або може відбутися море, відкриття на шельфі Чорного моря, або Азовського… Та враховуючи ситуацію, вочевидь це не найближчий час…
А враховуючи те, що ґалузь все-таки достатньо інертна, то для зростання сьогодні інвестувати потрібно було 5 років тому. Як приклад: Укргазвидобування в 2015-2017 роках почало інтенсивно проводити ГРП і отримало ріст видобутку. Але, на жаль, цей видобуток був забезпечений за рахунок лише ГРП і буріння на існуючих родовищах. Тобто нові родовища не додавались. Та й насправді, перший етап ГРП, коли було зроблено порядку 100 операцій для цієї програми, для якої підбирались найкращі кандидати, дав результати. Надалі ж об’єкти все складніші і менш перспективні – і результат наступних ГРП не може бути співставним із тим, що робилось на початку.
Тому я вважаю, що правильний шлях України – це, власне, зменшення споживання газу, застосування технологій, які дозволяють використовувати інші ресурси.
Якщо я вас попрошу для наших читачів проартикулювати зайвий раз – коли ми говоримо про нетрадиційний газ, що ми маємо на увазі?
Дякую, що ви саме так задали питання. Насправді, навколо нього стільки спекулюють у нас, що, мені здається, одних людей залякують, а іншим – малюють золоті гори.
Нетрадиційний газ – це той самий природний газ, він по складу нічим не відрізняється від звичайного. Тому, скажімо, чи сланцевий газ, чи газ щільних порід, чи газ вугільних пластів – те, що зазвичай називають “нетрадиційним газом” – це суміш різних вуглеводневих газів в основну частину якої складає метан, але, фактично, це є той самий природний газ, який ми зараз видобуваємо і використовуємо у себе в побуті.
Чому він називається «нетрадиційним»? Тому що його умови залягання не зовсім звичайні з точки зору “традиційного” нафтового і газового видобутку. Це дійсно щільні пісковики, щільні породи, з яких при звичайних умовах важко щось добути, важко отримати комерційний приплив газу. Так само – сланцевий газ. Це газ, який знаходиться, фактично, в материнській породі, в сланцях. У нас в Україні є і сланцевий газ, і газ щільних порід, і газ центрально-басейнового типу. Та чи можливо його сьогодні видобути? І чи є в цьому економічний сенс?
Говорити про “сланцеву революцію”, яка відбулася на початку 2000-х у Сполучених Штатах, коли вектор змістився з традиційного нафтогазу в нетрадиційний, в Україні не можна, тому що умови формування покладів у США і в нас – різні. Глибини залягання різні. Якщо залягання в Сполучених Штатах близько 2 км, то у нас, зазвичай, – значно більше 3 км.
Це робить видобування такого газу в Україні нерентабельним?
Абсолютно. Ну, і застосування тих технологій – вони не завжди працюють, та й не зовсім прийнятні для застосування в наших умовах.
Мені здається, яскравий приклад зі спекуляцією нетрадиційним газом – це Польща. Ми пам’ятаємо, що там років 7-8 назад так само постійно говорили про те, що вони збираються зробити сланцеву революцію. Підготували державну програму, інститути переорієнтували на дослідження нетрадиційного газу, були залучені іноземні технології, перекваліфіковувалися власні фахівці для вивчення цього питання, пробурили порядку 100 свердловин, власне, для пошуку нетрадиційного газу.
Та ніяких суттєвих відкриттів або, як то кажуть, революції не відбулося. Єдиний позитив, який я бачу в тому для Польщі – це те, що вони опанували всі ці технології. І рівень їх власних фахівців значно підвищився.
У Вас в Smart Energy є об’єкти, які можна назвати нетрадиційними?
В межах родовищ Smart Energy ми займаємося питанням визначення потенціалу нетрадиційних покладів.
Почали займатись цією проблематикою з 2012 року. В 13-му році цей напрямок вже викристалізувався в певні наукові роботи, які ми робили для себе. Ми оцінили ресурс, який потенційно маємо на своїх ліцензійних ділянках, на всіх 4 родовищах. Цифри це величезні, але це потенціал, а не запаси.
Тому ми розуміємо, що так, цей потенціал в нас є. Можливо, з часом з’являться технології, які будуть не просто високого рівня, а ще й достатньо дешеві для того, щоб їх можна було доцільно застосовувати для видобутку цього газу.
Хоч про запаси говорити ще рано. Все ж таки, як Ви оцінюєте ресурси нетрадиційного газу на Ваших ліцензійних ділянках?
Це сотні мільярдів кубів. Але наголошую – це ресурси. Ми їх оцінили, але довести, чи вони дійсно є в тому обсязі, важко. Тому я і не хочу називати конкретніші цифри.
І я би так сказав: ресурси нетрадиційного газу на порядки більші, ніж нашого звичайного природного газу.
Ще одна топ-тема сьогодення – водень. Україна цікава для Європи як виробник і транспортер зеленого водню. В Інституті геології НАН України, доктор геологічних наук Ігор Багрій, говорять також про потенціал українських родовищ, з яких можна видобувати т.зв. “синій” водень, мають власні методики, зокрема запатентовані. Як би ви оцінили перспективи українського “синього” водню?
Дійсно, водень – найпоширеніший елемент у Всесвіті. І в земній корі його багато. Він дифундує з ядра, з мантії піднімається. І наші технології, в тому числі технології, які розробив і використовує Ігор Дмитрович [Багрій], вони допомагають зрозуміти, де відбувається витік водню. І, в принципі, в світі зараз достатньо активно займаються пошуками.
Проте на сьогоднішній день немає сформованої концепції, як цей водень може накопичуватися в покладах, де він може затримуватися, щоб гарантовано пробурити свердловину і дійсно видобувати його.
А в чому складність?
Молекула вуглеводневих газів – достатньо велика. І для того, щоб його затримати, достатня покришка з якихось непроникних порід наприклад глини, аргілітів, які не дозволяють вуглеводням підніматися на денну поверхню, а зберігають їх в так званих «пастках».
Молекула водню ж дуже маленька. І тому їй достатньо легко проходити через осадові породи. Тому ми і можем фіксувати цей водень на поверхні, знайти ділянки, де на поверхню виходить концентрація набагато більша, ніж в якихось інших місцях, але зрозуміти, як цей водень може зберегтися, в яких породах, в яких умовах – поки не можемо. І це зараз основна проблематика, над якою повинна працювати фундаментальна наука, академічна, в тому числі – геологія.
На об’єктах Smart Energy в нас є невеличкі концентрації, але так само є певні аномалії. Ми пішли трошки далі, по рекомендації і з допомогою Ігоря Дмитровича, в наших дослідженнях. На наших діючих свердловинах, з яких ми видобуваємо газ, ми відбираємо зразки газу і аналізуємо концентрацію водню в природному газі. Тому що природний газ – це суміш різних газів. І ми намагаємся визначити, чи є потенціал додаткового водню в наших свердловинах. Але це наш супутній шлях, а для цілеспрямованого пошуку повинна бути визначена концепція.
По ваших свердловинах, яка концентрація супутнього водню?
До 1%. Здається, в одній свердловині було 3%, але це такий унікальний випадок. Це на наших родовищах, які розробляє Представництво «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед» у Полтавській області.
І наше завдання зараз: подивитися, чи змінюється ця концентрація. Для початку нам взагалі треба прояснити, з чим пов’язана наявність вільного водню? Це просто дифундування чи, можливо, є якісь умови для накопичення цього водню?
Мені здається, що в Україні в цілому повинно бути сформовано окремий якійсь заклад, який буде займатися воднем: “білим”, “зеленим”, “сірим”, “синім” .
Сьогодні технології дозволяють вилучати супутній водень, отримувати промислово із Ваших газових свердловин?
Ні. Як мінімум, я не знайомий з ними. Те, що стосується отримання водню, його виробництва – це зрозуміла історія, тому що технологічно зрозуміло, як з цим можна справлятися. А от безпосередньо видобуток…
На жаль, концентрації в нас настільки низькі, що, мені здається, встановлення додаткового обладнання для того, щоб просто вилучати, скажемо, 1% або менше відсотка з газу недоцільно.
Чи були в історії групи Smart Energy невдалі свердловини?
Напевне, як і в будь–якої видобувної компанії, у Smart Energy були свердловини, що мали результат нижчий ніж очікували. Однак, кожна пробурена свердловина, навіть якщо не було отримано комерційного успіху, володіє колосальним інформаційним навантаженням і має незамінну геолого-технічну інформацію. І це дозволяє уточнити геологічну будову родовища, удосконалити технологічні процеси, в майбутньому знизити певні ризики, скоригувати подальшу стратегію розвитку і більш ефективно здійснювати розробку родовища. А ефективність розробки полягає в тому, яким є досягнутий коефіцієнт вилучення запасів: чи не залишилося в кінці розробки запасів, які неможливо чи недоцільно вилучати; яким є накопичений видобуток; за який період проведено розробку родовища тощо. Таким чином, як проєкт, доцільно розглядати всю систему розробки родовища, а її складовими є проведення пошуково-розвідувальних і наукових робіт, буріння свердловин, будівництво інфраструктури тощо.
Скільки підлеглих у головного геолога Smart Energy сьогодні? Серед них є іноземці?
У нашій геологічній службі працює 10 фахівців. Вони є в усіх офісах Smart Energy і, не хизуючись, скажу, що в нас дуже професійна команда. У нас немає іноземців безпосередньо у службі, проте, враховуючи тісний зв’язок з лондонським офісом (там знаходиться британська публічна компанія Enwell Energy, до якої безпосередньо входять Представництво «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед», ТОВ «Пром-Енерго Продукт», ТОВ «Аркона Газ-Енергія»), ми регулярно консультуємось з іноземними колегами. Крім того, ми співпрацюємо з іноземними компаніями в частині вивчення наших родовищ.
Як головний геолог Smart Energy, яку ціль ставите на найближчий рік?
Наші цілі – як і в будь-якої енергетичної компанії, нарощування видобутку і збільшення ресурсної бази. Ми повинні розуміти, що необхідно зробити сьогодні, для того, щоб завтра ми мали ті обсяги видобутку, які від нас очікують.
А яких цифр очікує від вас акціонер?
Конкретно такі дані озвучити не можу, але скажу так: якщо взяти периметр останніх 5 років то Смарт Енерджі показує щорічний приріст у видобутку. Так у минулому році компанії Smart Energy показали приріст видобутку порівняно з попереднім роком близько 10% і досягли історичного максимуму обсягу видобутку газу в 400 млн.м3 за рік. І це хороший результат. Враховуючи, що працюємо поки що на тих же родовищах, що й багато років.
Сьогодні Smart Energy працює в Харківській і Полтавській областях. Чи плануєте експансію на захід України?
Ми розглядаємо цей варіант. Раніше ми фокусувались на зоні нашої діяльності, де в нас вже є виробничі підприємства, де є наші фахівці і зрозуміла геологія.
Але зараз ми бачимо, що із заходом України пов’язаний достатньо великий потенціал. І ми вивчаємо це питання, дивимося на об’єкти, які потенційно можуть бути привабливими для експансії. Але поки це все на рівні досліджень, адже в нас там ані представництв, ані підприємств нема.
Читайте також: Андрій Бродський: “Черга з бажаючих купити ОГХК – блеф!”
Читайте також: Геоінформ готує до запуску Національний геологічний портал
Читайте також: Піщані потоки. Кому дозволено видобувати пісок з Десни, Дніпра і Південного Бугу?
Читайте також: Кому приготуватися до перевірок? Президент увів у дію рішення РНБО про надра
Фото: Олег Петрасюк, Yesterday & Tomorrow