Літієва УРП: потенційного інвестора зі США вивели в ефір

Представник компанії з Техасу заявив, що приїхав у Київ, і вперше офіційно прокоментував заявку про конкурсу на УРП для ділянки літієвих руд Добра. Але не відповів на запитання NADRA.info

 

Передісторія

01.02.2022 відбулося перше засідання Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (МВКУРП), на якому ухвалили розпочати підготовку до оголошення конкурсу для укладення УРП щодо ділянки літієвих руд Добра. Засідання провели у відповідь на звернення американської Privateer Capital Management LP – компанії з Техасу, чия материнська структура зареєстрована в Делавері (обидва штати вважаються юрисдикціями зі сприятливим оподаткуванням). Голова Держгеонадр Роман Опімах заявив, що не бачить перешкод для підготовки і проведення конкурсу, попри непросту судову історію ділянки (право розробляти Добру в судах відстоює ТОВ “Європейський Літій Україна” (до січня 2022 р. ТОВ “Петро-Консалтінг“) Михайла Жернова). Члени МВКУРП вирішили розпочати підготовку до конкурсу на УРП. Представника компанії-заявника під час засідання не було – його навіть не запросили. Втім, неможливість обговорити заявку з Privateer Capital Management LP збентежила тільки депутата Андрія Жупанина, який єдиний утримався під час голосування за рішення МВКУРП.

 

Круглий стіл. Учасники

Наступного дня після засідання МВКУРП було анонсовано круглий стіл “Нова індустріальна політика України – можливості для інвесторів. Як розблокувати потенціал родовищ літію та інших стратегічно важливих корисних копалин?“. Захід відбувся 08.02.2022 в режимі вебінару. Повний запис можна переглянути тут.

Організатором виступила Американсько-українська ділова рада (USUBC) та Центр міжнародного приватного підприємництва (CIPE). 

Участь у круглому столі взяли: Ерік Хонц (модератор), заступник регіонального директора в Європі та Євразії CIPE; Денис Кудін, перший заступник Міністра економіки України; Ярослав Рущишин, народний депутат Верховної Ради України (ПП “Голос“), секретар Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку; Ігор Бураковський, доктор економічних наук, голова Правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій; Армен Хачатурян, старший партнер юридичної фірми Астерс; Наталія Баряцька, доктор геологічних наук, головний геолог в ТОВ “Геологічна сервісна компанія ГСК”.  

Від імені Privateer Capital Management LP спершу планував говорити генеральний директор Рейган Реуд. Втім, замість пана Реуда компанію представляв Натан Калверт. Пана Калверта було названо “віце-президентом інвестиційної компанії Privateer Capital Management“. У відкритих джерелах ми не змогли встановити звʼязок між Privateer Capital Management LP і Натаном Калвертом, крім географічного збігу і пост-релізів про круглий стіл, оприлюднених днями.

Зокрема на офіційному сайті компанії відсутній розділ “Команда”. В популярній у бізнес-колах мережі LinkedIn також не вказано, щоб Натан Калверт займав будь-яку посаду в Privateer Capital:

Також ми не знайшли підтвердження експертизи Натана у сфері інвестицій у видобування корисних копалин: “зосереджує свою практику на інтелектуальній власності, включаючи патенти, патентне переслідування, ліцензування та підтримку судових процесів … Його професійний досвід включає чотири роки в інженерії та управлінні продуктами, які супроводжують технічні операції в ЦРУ“, – йдеться у загальних даних на сторінці Натана.

 

Стратегічні надра у фокусі економічного комітету

Загалом, висловлене під час Круглого столу зводилося до обговорення переваг та особливостей Угоди про розподіл продукції як інструменту залучення інвестицій у видобувний сектор. Також чимало було сказано про довіру і прозорість галузі і державного регулювання надр в Україні. 

Секретар Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, народний депутат Ярослав Рущишин заявив, що “ініціатива щодо запровадження нових підходів для стимулювання переробних виробництв та включення українських підприємств в міжнародний розподіл праці із високою доданою вартістю заслуговує на безумовну підтримку“. 

“Особливо важливою є їх участь у технологічних кластерах, які мають багаторічну перспективу динамічного розвитку, зокрема, повʼязаних з виробництвом літій-іонних батарей для електромобілів та накопичувачів електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел. У сучасних безпекових умовах зростає значення і стабільне забезпечення наших виробників ракет, авіатехніки та інших оборонних підприємств – сучасними матеріалами українського виробництва. Треба припиняти практику, коли ми видобуваємо великі обсяги титанової сировини, але повністю залежні від імпорту титанового прокату та інших готових виробів, у тому числі, і з недружніх країн. Особливо це сьогодні важливо“, – заявив пан Рущишин.

Надродний депутат також пообіцяв, що Комітет  Верховної Ради з питань економічної політики “безумовно включиться у виконання заходів, визначених рішенням РНБО щодо стимулювання пошуку, видобутку, збагачення та глибокої переробки наявних в Україні родовищ літію та інших корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави“. 

“Вважаю за доцільне оперативно, на базі нашого комітету… провести комітетські слухання, які називатимуться “Законодавче забезпечення видобутку, збагачення, переробки корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави” спільно з комітетами з питань екології та національної безпеки, із запрошенням урядовців та інших представників виконавчої влади, представників бізнесу, експертів у цій сфері”, – заявив секретар комітету.  

Ярослав Рущишин також відзначив, що Закон України “Про угоди про розподіл продукції” “застосовується до нафтогазових проєктів, хоча предметом діючого закону є пошук, видобуток та переробка всіх без винятку корисних копалин“. І анонсував зміни до закону.

“Вже сьогодні можливо проводити відкритий конкурс із пошуку, видобутку та переробки літієвих руд на ділянці Добра, Кіровоградська область. І це все можна робити без змін до діючого законодавства. Проте, краще завжди змагається із задовільним. І ми бачимо можливості внести окремі уточнення до положень закону про УРП, щоб підвищити ефективність нормативного регулювання відносин між інвестором і Державою при здійсненні проектів із пошуку, видобутку та збагачення рідких металів та інших стратегічно важливих корисних копалин. Тому, якщо у Вас, шановне панство, будуть пропозиції з приводу внесення змін щодо відповідного законодавства, двері наші відкриті, ласкаво просимо, будемо працювати разом“, – заявив Рущишин.

 

Геологічний контекст

На прохання модератора Еріка Хонца, доктор геологічних наук, головний геолог ТОВ “Геологічна сервісна компанія ГСК” Наталія Баряцька дала загальну характеристику критичної сировинної бази України та деяких особливостей функціонування геологічної галузі. 

“В Україні багато корисних копалин саме стратегічного або критичного значення. Зокрема елементи, які використовуються у виробництві іонних літієвих батарей. Можу назвати з таких цікавих компонентів літій, кобальт, нікель, тантал, ніобій, рідкоземельні елементи та інші. Якщо казати в територіальному плані, то більшість корисних копалин зосереджені на Українському Щиті”, – пояснила Наталія Баряцька. І висловила переконання, що в Україні державі варто стимулювати видобування і переробку критичних корисних копалин шляхом надання пільг бізнесу.

“У світовій геології є таке поняття: критичні мінерали. Це загальновідомі терміни, які використовує весь світ, і які визначаються певним чином. Це ті корисні копалини, які мають високий ризик порушення поставок та велике економічне значення для певної країни або території. Є такі переліки критичних мінералів у США, ЄС, Канаді та Австралії – в більшості вони сходяться. … Було б корисно визначити певним шляхом визначити перелік таких корисних копалин для України, і існує така практика у світі, коли згідно цього переліку надрокористувачам і компаніям, які займаються видобуванням, переробкою, розвідкою саме критичних корисних копалин – надаються певні преференції, пільги, зокрема податкові. Це стимулює бізнес розвивати саме ті корисні копалини, які знаходяться в цьому списку“ – зауважила доктор геологічних наук.

Наталія Баряцька також торкнулася гострого для України питання застосування світових класифікацій запасів і ресурсів. 

“Наша українська класифікація заснована на класифікації ООН і вона досить добре співставляється з усіма відомими міжнародними класифікаціями. Але у нас, з історичної точки зору, раніше використовувалася класифікація СРСР, і в деяких документах, базах даних – залишається ще стара класифікація. Мені здається, що якби законодавчо надати можливість, по-перше, надрокористувачам використовувати в офіційних документах поруч з українською класифікацією – класи, які зрозумілі для всього світу, за наявності  оцінки за такими класифікаціями… Надрокористувач повинен мати змогу їх використовувати в офіційних документах, можливо, дозвільних. Крім того, бажано, щоб усілякі державні веб-ресурси та інші засоби інформаційні використовували теж, за наявності, класифікації міжнародні. Щоб потенційний інвестор, особливо якщо ми кажемо про іноземні інвестиції – мав змогу бачити інформацію про проект потенційного інвестування у термінології, яка йому зрозуміла. Для цього, безперечно, потрібен ряд законодавчих змін у деяких документах, що наразі є діючими в Україні“, – відзначила  головний геолог ТОВ “Геологічна сервісна компанія ГСК”. 

Пані Баряцька також додала, що дозвільну процедуру надрокористування в Украні “потрібно було б зробити більш прозорою“. 

 

Точка зору економіста-науковця

Доктор економічних наук, голова Правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський заявив що “держава повинна надавати більш широкий комплекс послуг потенційному інвестору”.

“Прямі іноземні інвестиції порівняно не дуже представлені в секторі видобутку. Тому, коли ми говоримо про літій, мені здається, що цей сектор знаходиться на підйомі в світі, і це можливість для України. Наскільки я знаю поточну ситуацію, як говорять наші урядовці, ці всі родовища більш-менш вільні, тобто, можна приходити, дивитися, що там, і робити – крім одного родовища. Але очевидно, є певні проблеми, повʼязані з тим, що треба уточнити їх юридичний статус. … Україна зацікавлена у побудові повного циклу тією мірою, якою це можна зробити – це видобуток, очищення, збагачення, виготовлення сплавів і виробництво акумуляторів або ще чогось, де використовується відповідний ресурс. Якщо піти таким шляхом (а ми шукаємо інвестора, і намагаємося зробити такий “пʼятиповерховий будинок”), то це був би дуже цікавий пілотний проект для України. І як мені здається, його цілком можна було б реалізувати. Хоча тут є декілька економічних речей. Наскільки я розумію ситуацію, український літій перебуває в основному в шахтах, і видобуток з шахт більш економічно коштовний, ніж видобуток в інших геологічних формаціях”, – відзначив пан Бураковський. 

 

Юридичні аспекти

Старший партнер юридичної фірми Астерс, адвокат Армен Хачатурян зосередився на аналізі юридичних аспектів УРП.

“Давно інвестори скаржаться, що бюрократія занадто жорстка в Україні, і багато спроб робилося реформувати систему. Але для успішних реформ потрібно більше часу. Один з плюсів і хороша картина, яку бачить інвестор в Україні – це той режим, який називається УРП. Дуже відомий механізм, і поширений у світі, зокрема в нафтогазовому секторі. Але якщо говорити про корисні копалини, які зараз розвиває український уряд, то УРП підходить і до цієї сфери“, – заявив Армен Хачатурян.

Адвокат також відзначив, що з боку бізнесу стороною в УРП “може бути інвестиційна компанія, або консорціум інвестиційних компаній, і суть у тому, мета у тому, щоби управляти родовищами. Також вони несуть відповідальність за зобовʼязання за цією угодою“.

Пан Хачатурян наголосив, що “тендер – це не єдиний спосіб запустити процес УРП, тому що спеціальні дозволи в Україні вже є видані, і є можливість їх конвертувати в УРП. Це може зробити або той, хто має ліцензію на даний момент, або можна говорити про залучення потенційного додаткового інвестора. Наприклад, якщо українська компанія має таку ліцензію, вона може залучити третю сторону, [і] може конвертувати, передати ліцензію їй. Для українських родовищ – це можливість”.

Старший партнер юридичної фірми Астерс також назвав плюсами УРП для інвесторів – тривалість (до 50 років), сприятливий режим розподілу видобутих корисних копалин, гарантії стабільності правового поля та інші особливості УРП: “Дуже важливо, що величезну частину – до 70% корисних копалин – може розподілятися (залежно від того, що прописано в УРП) інвестором: за всі витрати, понесені на початкових етапах, повʼязаних із геофізикою, геологорозвідкою і т.д.. Це – іще один плюс для інвестора у цьому процесі. Інші плюси – пункт про стабілізацію. Інвестор матиме гарантію, що на момент виконання УРП – він матиме гарантію, що не буде погіршення правового режиму. Це пункт про стабільність. Інвестор може мати додатковий захист“.

Юрист звернув увагу, що “в УРП може бути довільний зміст“. 

“Можна включити туди абсолютно, що потрібно – транспортування, обробка, використання корисної копалини, зберігання і т.д., це все регулюється УРП. І якраз це буде єдиний “Закон” для Інвестора і для Держави. Все, жодних виключень. Хіба що якийсь спеціальний закон. Тобто, ми говоримо про гнучкість цього інструменту. Умови УРП будуть залежати від таланту переговорного тих, хто буде підписувати цю угоду“, – наголосив Армен Хачатурян. 

“Щодо отримання погодження держави. Всі питання, які повʼязані з дозвільною документацією, квотами, імпорт товарів – прописуються в УРП. Щодо податкових положень. Ми говоримо про ПДВ і про податок на надра, які буде платити інвестор. А всі місцеві податки і так далі – вони не застосовні до цього інвестора, тому що вони включаються в частку, яка розподіляється на моменті вимірювання за принципом розподілу“, – уточнив адвокат (переклад синхроніста).

Водночас, пан Хачатурян перелічив моменти, які можуть викликати “певні занепокоєння“: час, необхідність реєстрації юридичної особи в Україні, та земельні питання.

“Закон передбачає до 12 місяців на переговорний процес між інвестором і державою Україна. З нашого досвіду (ми як юридична фірма знаємо і беремо участь у різних проектах, певні проекти ми супроводжували з перших днів і до сьогодні), ми знаємо, що процес переговорний – це чи не найскладніший етап, адже усі сторони намагаються захистити власні інтереси, і на це потрібен час. Але іноді займає це довше, ніж рік. Ще варто додати 6 місяців, щоб інвестор розумів, що не менше, ніж рік – півтора року треба буде, щоб почати реальну діяльність“,  – попередив юрист.

Щодо необхідності мати представництво інвестора в Україні, Армен Хачатурян заявив, що “це не ідеальна форма, порівняно з ТОВ чи іншими формами. Але – це реалістично. Це може працювати“.

Щодо землі, адвокат попередив, що держава має надати всю допомогу і сприяти доступу до надр: “Це все буде передбачено в УРП, але буде залежати від конкретного випадку“. “Треба вміти з цим працювати“, – наголосив пан Хачатурян.

Щодо продажу спецдозволу на користування надрами, адвокат зауважив, що інвестор може “зайти на спільну діяльність з власником ліцензії. Але це все не так вигідно, не так цікаво, порівняно з УРП“.

 

Позиція міністерства економіки і заяви потенційного інвестора

Перший заступник Міністра економіки України Денис Кудін долучився до круглого столу під час доповіді Армена Хачатуряна. Модератор Ерік Хонц, передаючи слово посадовцю, запитав: “Україна має таку репутацію щодо прозорості – заслужену чи ні – що трішки є проблеми з прозорістю. Так багато інвесторів вважає. І є певні складні моменти при здійсненні інвестицій. Тому, прошу Вас сказати – як саме влада намагається покращити ситуацію з прозорістю? Якщо інвестор приходить в Україну, як йому бути впевненим, що держава буде надійним партнером і сприятиме? Як вірити документам, які будуть підписуватися, і як вірити умовам угоди, і що вони будуть виконані?“

Відповідь і доповідь Дениса Кудіна складалися з двох частин.

“Для нас як Уряду важливо розвивати сферу видобутку корисних копалин, щоб збільшувати ВВП. Україна справді має масштабні поклади корисних копалин, які ще не до кінця розвідані. І ми – для розвитку України – визначили це як стратегічно важливий напрямок: допомагати компаніям як з України, так і з інших частин світу приходити в цю сферу сюди, щоб починати розвідку. І ми готові сприяти не лише тому, щоб зайти на наш ринок, але також готові провести їх у складній системі законодавства. Ми розуміємо, що для цього потрібні певні зміни, і тут ми маємо повну підтримку Верховної Ради і Офісу Президента, який особисто визначив, що сфера корисних копалин – це стратегічно важливий напрямок. Зараз ми оновлюємо роботу Комітету (МВКУРП), і ми наголошуємо на потребі держави приваблювати інвестиції саме в цей напрямок, саме в цю галузь. 

Ми вже зробили все, що залежало від нас, і прийняли закон про “інвестиційні няні” так звані. Я говорю про масштабну підтримку, яку пропонує держава для бізнесів, які заходять в Україну, якщо розмір інвестицій більше 20 млн долларів. Ці питання для нас стратегічно важливі, і ми будемо раді допомагати, консультувати і ми будемо намагатися бути якомога відкритішими, щоб показати нове обличчя, і повернутися обличчям держави Україна до інвесторів“. – пообіцяв Денис Кудін. 

Віце-президент інвестиційної компанії Privateer Capital Management Натан Калверт заявив, що в момент проведення круглого столу перебуває в Києві, назвав почуте інформативним і цікавим. Наводимо низку цитат з його виступу.

“Я зараз у Києві. Я приєднався, щоб дізнатися щось для себе, і вже дізнався багато. Щодо нашої компанії, щодо типу нашої фірми, типу інвестора, який може зацікавитися такими угодами – це є компанія інвестиційна Privateer Capital Management LP з Техасу, наша штаб-квартира в Остіні. Ми працюємо в підтримку групових угод, у форматі консорціуму. Також працюємо з індивідуальними інвесторами – на  рівні інвестицій мільярдних – які готові взяти на себе дані ризики“.

“Більшість інвесторів розуміють, що є досить обмежений набір інвестиційних фондів чи компаній, які здатні інвестувати в цю сферу. Якщо говорити про корисні копалини в Україні – зокрема, літій нас цікавить сьогодні – то, можуть бути такі тематичні приватні інвестиційні фонди, які знають, що літій це перспективний напрям, і вони вже цікавляться, як інвестувати в цю сферу. Інші потенційні інвестори – це також фонди інвестиційні. Переважно, товарні інвестиційні фонди, які готові брати на себе такі ризики. Також компанії з високим рівнем капіталу. Я не знаю, чи в Україні працюють компанії такого формату як юніорські компанії, але в будь-якому разі, цікавлять ще ці інвестиції виробників готової продукції. Наприклад, Тесла, які виробляють електромобілі. Чи виробники літієвих, літій-іонних батарей. Тобто, це такі інвестори, той тип інвесторів, які можуть зацікавитися в таких угодах“.

“Ми приїхали сюди і зайшли цікавитися ринком корисних копалин в Україні – різних, які можна розглядати. Багато говорять про політичні ризики – про Росію і все, що з цим повʼязано. Що я можу сказати про це. Нас не так це дуже і турбує. Інвестори працюють і в Африці, а там ще гірша ситуація зі стабільністю… там гірші безпекові ситуації, і нічого!“

“Ми якщо і хочемо сюди, то на дуже довгу перспективу. Тому, нас справді цікавлять фактори, які були названі. Це є правові ризики, нестабільність, які вирішуються рано чи пізно. Щодо літію, ми знаємо, що є проект – вже багато років. І ми нічого не могли зробити, тому що режим ліцензій і дозволів для нас не виглядав достатньо стабільним: забагато ризиків ми бачили і визначали, повʼязані з різними квотами ліцензій, які постійно міняються, чи забираються ліцензії постійно – не знаю, що там. Були різні кейси у нас“.

“Ми далі не залазимо глибше. Наша робота полягає в тому, щоб оцінити ризики. І власне ми хочемо зрозуміти, як негативні відповіді перетворити в позитивні. І пояснити їх потенційним інвесторам“.

“УРП – це те, що може стати відповіддю позитивною. І, власне, наш фонд – чи не найвідоміший в Україні. Є ще інші фонди, які цікавить ця сфера і ці зміни. І це стосується не тільки літію, а й інших корисних копалин – кобальт, нікель… це та сама тема, той самий контекст, і ризики однакові“ 

“Положення про стабілізацію [правового поля] в УРП – дуже важливим є. Знаємо, що це працює в нафтогазовому секторі, і тут це буде дуже корисно. Прозорість для нас – це також серйозна проблема. Наш фонд, та інші інвестори, які так як ми… ми розглядаємо різні варіанти, різні угоди. Ми готові дуже багато часу і зусиль докласти, перш ніж взагалі вирішити, чи починати все це. Що було із попереднім проектом, який був в Україні в нас“. 

“Важливо розуміти, яке відомство в Україні має справи з цим чи іншим напрямком? Чи є дані надійні в Україні щодо тих чи інших родовищ, чи потрібно робити додаткове дослідження, оцінки, експертизи? Тобто, наприклад, родовище, яке ми розглядали – для нього потрібно було робити запит до відповідного комітету про УРП, ми поки що не отримали відповіді. Готується відповідь для нас. І це основні моменти, які нас непокоять в першу чергу. З ким контактувати? Як з ними працювати?“

“Ми знаємо, як в УРП прописувати ті, чи інші ризики. І звичайно, що питання ціноутворення також має значення. Тому що, якщо це буде несприятливе – ми тут нічого не вдіємо“.

“Яка в нас може бути дорожня карта – для такого інвестора, як ми – на шляху до отримання УРП? Ось ці питання мене цікавлять“.

“Дійсно, ми розуміємо, що це не благодійний фонд, а інвестиційний. І ми розуміємо, що тут питання ринкові і грошові вступають на сцену. І вони вирішують, не благі наміри, звісно“, – відзначив модератор Ерік Хонц. 

З ризиків розпочав другу частину свого виступу і Денис Кудін:

“Є два типи ризиків, які ми зазвичай розглядаємо, коли заходимо в новий бізнес. Це ризик, повʼязаний з країною, і бізнесом. Щодо ризику країни – що ми можемо зробити? Ми тільки можемо забезпечити макроекономічну стабільність для того, щоб знизити ризики, повʼязані з країною. І український Уряд  в останній період робить це дуже добре. Я гадаю, що ми і надалі зможемо забезпечувати макроекономічну стабільність. Щодо бізнес-ризиків дуже важливо розуміти, який формат угоди на столі. І тут ми намагаємося бути якомога більш гнучкими – наскільки дозволяє чинне законодавство України. Я знаю, що в багатьох випадках з УРП – зависли, виробництво і виконання не почалося. Тому що були інші різні проблеми, повʼязані з моментами по обидві сторони угоди. Але ми будемо намагатися відповідати на якомога більшу кількість запитів і потреб – все, що від нас залежить – щоб підписувати УРП. 

Щодо контактного відомства чи контактних осіб. Це – Міністерство економіки. Все, що стосується всіх питань, крім нафтогазу – бо там Міністерство енергетики займається. 

Наскільки я розумію, ми в найближчому майбутньому маємо оприлюднити дорожню карту англійською мовою, щоб вона була доступна широкому загалу, зрозуміла, щоб це був такий наш маніфест, як ми збираємося рухатися – і в плані часових рамок, і так далі. Я собі це ставлю як завдання для себе. Ми спробуємо ще в цьому поточному місяці, в лютому – це зробити. Щоб це і наші міжнародні партнери чітко бачили, розуміли і мали доступ“, – заявив перший заступник Міністра економіки України Денис Кудін. 

Після доповіді пана Кудіна, Армен Хачатурян пройшовся по технічних моментах УРП, до яких відніс вимоги щодо локалізації, екологічні критерії та фінансові питання: “Багато моментів, які заслуговують обговорення. Я готовий зустрітися з Натаном“.

 

Про довіру

Ярослав Рущишин наголосив на важливості довіри під час реалізації цього та інших складних проектів: “Якщо відповідати на загальне питання, то чи можемо ми говорити про Україну як країну “презумпції довіри? Тобто, спочатку – зробити, а потім перевірити, чи це спрацювало. Ми ж підходимо в більшості до України з позиції “презумпції недовіри“: “А Ви спочатку доведіть, що з Вами можна працювати, а тоді ми будемо продовжувати…”. І це позиція деструктивна, як на мене. Вона не призведе ні до яких змін найближчий час. Тому що навіть якщо ми будем проводити реформи в цих галузях, ми не зможемо їх впровадити і реалізувати при таких позиціях. Тому для тих, хто має запитання з приводу інвестиційного клімату в Україні – ну, ми попробуємо разом“.

Не обійшов питання довіри і пан Хачатурян: “Я думаю, що єдиний шлях – послідовність і впровадження прозорих правил. Тому що недовіра виникає, коли Ви говорите щось приємне, але в інший день робите щось протилежне до сказаного. Таким чином недовіра існує в Україні, де ми маємо навіть не слова, але права, прописані в законах – які потім в кінці кінців у суді не можуть бути застосовані інвестором. І інвестори мають до міжнародного арбітражу, і мають позови проти Уряду України. І це проходить червоною стрічкою крізь усю історію державного управління в Україні, на жаль. Якщо цей Уряд хоче довести протилежне, тоді має бути прозоре зведення правил на початку процесу, і не повинно бути шляху для того, щоб буть-хто не міг інакше витлумачити чи порушити. У випадку УРП важливо, що сторона угоди – найвищий орган виконавчої влади в країні – Кабінет Міністрів. Не можна буде на когось переадресувати, що хтось щось зробив неправильно. Це – найвища влада, яка за законом і за угодою, обіцяє сприяти [інвестору]. І ви не повинні мати якихсь “нянь“! Тому що Уряд сам по собі є “нянею“. Він має робити все, що вимагається, щоби виконати інвестору все обіцяне відповідно до закону. Ось відповідь. Але знову… Адміністрації змінювалися, міністри змінювалися, і завжди важко упіймати когось і сказати: Ось цей посадовець, який був відповідальним за не дотримання слова, за не дотримання правил. І багато звинувачень на адресу уряду в тому, що він не дотримується слова – також залишалися без наслідків. І це ще одна відповідь, чому немає довіри. Тому що не існує комбінації, немає негативної оцінки тому, що було зроблено помилково урядом в загальному сенсі. Якщо це вирішиться, якщо не буде такої політики – тоді довіра повернеться і залишиться“.

“Якщо говорити  про довіру, неможливо переоцінити важливість пілотного проекту щодо ділянки Добра, на шляху до встановлення довіри… Як американець я дивлюся на Україну, де би американці мали успішні проекти в сфері корисних копалин, і їх важко знайти. Успішний проект з Доброю був би дуже важливим. Але по суті, ви можете сказати, що завгодно, у законі – але його застосування буде дуже важливим“, – відзначив Натан Калверт.

“Можливо, якісь політичні причини існують для недовіри потенційних інвесторів. Але, з геологічної точки зору, Україна має дуже великий потенціал і можливості величезні, особливо щодо корисних копалин, які наразі є стратегічними і критичними у світі. Тобто, якщо українська держава буде намагатися вирішити ці питання важливі, які сьогодні були підняті, можливості для інвесторів в Україні – майже безмежні“, – запевнила Наталія Баряцька.

Зауважимо, в офіційному релізі за результатами круглого столу було опубліковано заяву пана Калверта щодо комунікації з МВКУРП: “Є занадто багато ризиків, пов’язаних із режимом видачі ліцензій, які можуть забрати в інвесторів. Тому ми розглядаємо можливість інвестування в літієві проекти в Україні лише на умовах угод про розподіл продукції. Також прозорість є великою проблемою, яка включає в себе те, з ким ми спілкуємося в уряді, чи готові ці люди з нами співпрацювати.  Яка дорожня карта процесу УРП? Які терміни? Коли буде запущено конкурс?

Для прикладу, ми надіслали лист в Кабміні майже три тижні тому. Ми отримали інформацію з медіа, що наше звернення тиждень тому розглядали на засіданні міжвідомчої комісії УРП. Ми були готові взяти участь у цьому засіданні, але ніхто нас не запросив. Станом на сьогодні ми не отримали жодної інформації від міжвідомчої комісії про результати розгляду нашого звернення. 

Також нас стурбувала інформація в пресі про те, що на засіданні комісії було заявлено, що підготовка та проведення тендеру на літієву УРП може зайняти більше року. Сподіваємося, що нещодавно затверджена нова міжвідомча комісія знайде можливість скоротити ці терміни”. 

 

Про (не)довіру 

Круглий стіл відбувався у форматі вебінару і передбачав модерацію запитань – на відміну від звичайної Zoom-конференції із чатом, вільним для спілкування учасників. 

NADRA.info надіслали модератору щонайменше 6 запитань, проте тільки одне з них було озвучене – не в повній мірі, і не тому, кому адресувалося. 

Ми хотіли почути від Натана Калверта:

В які саме добувні проекти, і скільки саме коштів інвестувала команда Privateer Capital раніше?

В яких країнах компанія інвестувала у добувні проекти?

Хто уповноважений представляти компанію в Україні?

Чиї кошти акумулювала компанія Privateer Capital для інвестування в літієвий проект на ділянці Добра?

Яку роль у підготовці та подачі заявки про конкурс на УРП відіграє родина одного з екс-високопосадовців Міністерства екології України?

Чи працює Privateer Capital в інтересах іншої родини – відомого бізнесмена зі США? 

Ми розуміємо, що для відповіді на наші запитання може знадобитися більше, ніж тиждень (що майже минув). І готові оприлюднити позицію Натана Калверта чи інших представників Privateer Capital Management LP, щойно отримаємо. 

 

Читайте також: РНБО і Мінстратегпром проконтролюють УРП

Читайте також: Перші торги спецдозволами у лютому: офіційні результати від Держгеонадр

Читайте також: Польські компанії хочуть долучитися до розробки українських вуглеводнів і кольорових металів

Читайте також: Вапнякова вистава одного актора. Спецдозвіл на цінну ділянку надр готуються віддати без аукціону?

Читайте також: Компанія китайського громадянина зберегла контроль над родовищем марганцевих руд