Експерти: Cтимули для видобувної галузі зроблять Україну помітною і конкурентною у світі
Україна має чималий потенціал у галузі видобування та переробки стратегічних і критичних корисних копалин, однак для успіху, нашій державі варто стати помітнішою на світовому ринку. А допомогти цьому можуть кращі світові практики підтримки видобувних та переробних проектів.
Про таке говорили учасники дискусійної панелі «Інвестиції у надрокористування: перспективи та можливості» під час Mining Day Європейської Бізнес Асоціації (European Business Association, EBA).
Дослідження, присвячене розробці покладів стратегічних корисних копалин, виробництву критичних матеріалів та стимулюванню видобувної індустрії, представили Мішель Фукар та Олег Прохоренко (асоційовані партнери компанії McKinsey & Company).
Мішель Фукар нагадав учасникам Mining Day, що останніми роками багато країн світу переймаються питаннями безперебійного, гарантованого доступу до сировини та матеріалів. Такий доступ є потрібним для забезпечення коротко- і довгострокових конкурентних переваг країн та регіонів на світовому ринку у стратегічних секторах, включно з сектором матеріалів, необхідних для “зеленого переходу”.
Заради забезпечення такого доступу деякі держави ставлять особливі цілі для місцевого виробництва сировини, які супроводжуються стимулюванням інвестицій у видобувні та переробні проекти.
І в Україні також є достатня ресурсна база, щоб зайняти власне місце – як на європейському, так і на світовому ринку.
Мішель звернув увагу надрокористувачів та представників державних органів на контрольні показники Регламенту ЄС щодо критичної сировини (CRMA), які спрямовані на усунення ризиків у ланцюгах поставок такої сировини та матеріалів, а також на наповнення переліку таких матеріалів і місце деяких країн на регіональних ринках. Так, із 74 матеріалів, згідно з оцінкою CRMA 2023 року, 34 вважаються критичними, і 16 стратегічними.
Низка мінералів, які є критичними для забезпечення енергетичного переходу, потреб комунікаційної галузі та оборони ЄС, за даними дослідження, присутні в надрах України в значних обсягах (графітові, титанові руди, марганець, літієві руди, галій).
Водночас, експерт звернув увагу, що від розміру оцінених запасів важливої сировини або наявності потужностей зі збагачення та переробки стратегічних/критичних корисних копалин, залежить “цінність”, яку країни дають своїм регіональних ринкам.
Наприклад, найбільшу цінність за показником доступних для видобування критичних мінералів для ЄС дає Польща, володіючи запасами мідних руд, які оцінені в 2,3 млрд Євро. Завдяки міді, Польща – серед перших за ринковою вартістю наявних запасів критичних мінералів у ЄС (поряд з Іспанією та Болгарією). А Фінляндія і Греція лідирують за вартістю запасів нікелевих руд.
Щоправда, за наявними збагачувальними і переробними потужностями ситуація вже відрізняється: разом з Польщею у лідерах щодо міді – Німеччина та Бельгія. А до Фінляндії та Греції щодо переробки нікелевих руд долучається Франція.
Для усунення ризиків у ланцюгах поставок критичної/стратегічної сировини та матеріалів (тобто для досягнення цілей CRMA) країнам варто діяти за такими конкретними напрямами:
- Спрощувати дозвільні та інші адміністративні процедури. Наприклад, гарантувати, що для обраних стратегічних проектів процес надання дозволу не перевищуватиме 24 місяці для видобутку і 12 місяців для первинної чи вторинної переробки;
- Контролювати критичні ланцюжки постачання сировини. Наприклад, координувати стратегічні запаси сировини між державами-членами, і проводити регулярні аудити ланцюгів поставок для окремих великих компаній і стрес-тести для ланцюгів поставок сировини;
- Забезпечити проекти стабільним фінансуванням – співпрацювати з Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) та іншими партнерами, щоб збільшити підтримку інвестицій у ланцюжки постачання критичної сировини;
- Інвестувати в дослідження, інновації та навички.
Насамкінець, Мішель Фуко звернув увагу на те, що в США та ЄС переслідують подібні цілі щодо безпеки постачання критичних матеріалів, але використовують різні підходи. Наприклад, підходи ЄС не передбачають прямого державного фінансування проектів.
У свою чергу, Олег Прохоренко розповів про різноманітні стимули для видобувного сектору, які використовують різні країни світу.
В якості ілюстрації, пан Прохоренко навів дані щорічного опитування гірничодобувних компаній Канадського інституту Фрейзера, який оцінює країни та юрисдикції (провінції, штати, області тощо).
Канадійці роблять загальний індекс інвестиційної привабливості, який складається з двох частин:
- Мінеральний потенціал. Тобто оцінюють сприйняття мінерального потенціалу в юрисдикціях, країнах з точки зору компаній;
- Сприйняття державних або місцевих політик компаніями у видобувному секторі.
Експерт наголосив, що ані в дослідженні за 2022 р. (коли були опитані компанії з 62 юрисдикцій), ані в опитуванні за 2021 р. (представлено 84 юрисдикцій) – Україна взагалі не фігурує.
Це може означати, що компанії надають організаторам опитування недостатньо даних про Україну. Або на Україну поки що просто не звертають увагу. Так чи інакше, але, зі слів дослідника, у глобальному сприйнятті майнінгової індустрії, Україна – це все ще “біла пляма”.
Загалом, у згаданому щорічному опитуванні відслідковують 15 драйверів видобувної галузі, які для зручності можна поділити на 4 групи:
- Доступ до геологічних ресурсів/даних (якість даних, відкритість, карти і т.д.);
- Порівняння витрат бізнесу на капітальні інвестиції та операційну діяльність;
- Державна політика (оподаткування і тарифи);
- Доступ до фахівців у видобувній сфері (наявність кваліфікованої робочої сили).
За комбінацією цих драйверів, деякі країни належать до групи Sweet Spot – де і мінеральна база є привабливою, і сприйняття державної політики в галузі є схвальним. До таких відносять США, Канаду, Чилі, Австралію, а також Фінляндію і Марокко. Окремо виокремлено країни за критерієм «високий ризик – висока винагорода»: Індонезія, Бразилія.
За словами пана Прохоренка, щоб бути жаданими для інвестицій у видобувну галузь, різні країни світу можуть використовувати для залучення геологорозвідувальних компаній різні стимули:
- Гроші або субсидії (пряме фінансування);
- Foregone revenue (дослівно – втрачений дохід): державна непряма допомога, коли держава не дає гроші, але, наприклад, не збирає якісь податки. Наприклад, коли знижує мито/ПДВ на обладнання чи сировину для видобувної галузі;
- Сприятливі дозвільні процедури та нагляд, загальнодоступність високоякісних даних.
Не можна сказати, що всі країни використовують всі наявні можливі стимули, але багато країн використовують комбінації. Серед загальних стимулів є конкретні стимули, які стосуються саме критичних або стратегічних матеріалів.
Також під час доповіді лунали конкретні приклади стимулювання видобувної галузі в різних країнах та юрисдикціях:
Існують випадки, коли держави субсидіюють проведення бурових робіт, і дають від 60 до 200 тис. доларів компенсації залежно від країни чи штату. Або працює субсидіювання зарплат: у Чилі – до 450 доларів на робітника, Онтаріо – до 7,5 тис. доларів на ділянку чи виробничий майданчик.
Щодо Foregone revenue (те, що держава готова недоотримати в якості податків), то дослідники розповідають, що в Австралії для всіх Junior Miners – на рік закладено 17 млн дол., а на Алясці – 20 млн дол. одноразовий податковий кредит на розвідку, і 3,5-річне звільнення від податку на видобуток корисних копалин.
Також працює зниження мита/ПДВ на обладнання чи сировину.
Деякі країни особливо креативно підходять до стимулів. Наприклад, Австралія виділяє на нові дослідження (New Frontiers Exploration Initiative) до 140 тис. доларів на проект.
Інший цікавий приклад країни, яка активно використовує стимули для залучення інвесторів, – Марокко. Марокко дає субсидію до 50-70% на електрику, воду, дороги і т.д.. І крім внеску держави в покриття потреб в інфраструктурі та критичних інвестиціях, геологічним компанія пропонується звільнення від сплати мита і ПДВ для інвестицій в імпортне обладнання, зменшення корпоративного податку – на 5 років операцій нової компанії, видобувна ліцензія на 10 років, безкоштовний доступ до геологічних даних та інше.
Нагадаємо, про необхідність виваженої політики стимулювання для підтримки українського видобувного сектору також заявив Дмитро Кащук, Голова Комітету надрокористування ЕВА, директор із розвитку бізнесу Геологічної Інвестиційної Групи.