Наталія Баряцька: Місія Competent Person – захистити інвестора від помилок і шахраїв 

«Економічний ефект від використання достовірної геологічної інформації зазвичай перевищує витрати на її створення», і «вклавши відносно невеликі кошти в упорядкування геологічних даних та створення ефективної системи управління цими даними, компанія може збільшити свою вартість…», – це лише кілька цитат із доповіді доктора геологічних наук Наталії Баряцької під час VIII Міжнародної науково-практичної конференції ДКЗ, що відбулася у Львові у жовтні. 

Засновниця сервісної компанії Софтмайн, експерт ДКЗ Наталія Баряцька переконливо доводить: геологічна інформація – цінний актив видобувної компанії. І величина запасів – не єдине, що визначає успіх залучення потенційних інвесторів та майбутню ринкову вартість бізнесу. Адже поряд зі змістом, важлива форма подачі даних про поклади. А також якість комунікації між локальними та міжнародними фахівцями, які стоять на сторожі достовірності.

 

Competent Person: про порядність, досвід, простоту

NADRA.INFO: Ми познайомилися на Mining Day Європейської Бізнес Асоціації, і це була доля: незадовго до Дня Надрокористування ми саме вирішили знайти Competent Person, щоб зʼясувати для себе і розповісти нашим читачам про цей особливий для геологічної спільноти статус. Тож, якщо дозволите, у нашого інтервʼю буде певна просвітницька складова: хочу з Вашою допомогою розказати читачам, та й багатьом своїм колегам, які цікавляться надрами – як влаштований світ геологічних даних, хто чим займається, як взаємодіють між собою гравці. 

Наталія Баряцька: А я для себе бачу нашу бесіду як можливість донести до геологів, що не потрібно боятися ставати Competent Person чи Qualified Person – в цьому немає нічого не те що страшного, але і чогось занадто складного. Просто спеціалісти високого рівня повинні ставати «компетентами», і всі разом ми будемо рухатися у потрібному напрямі. 

 

Хочу почати з… гумових чобіт на фото у Вас в LinkedIn. Ви рахували, скільки родовищ обійшли своїми ногами в Україні?

Обійшли – поняття відносне. 

Є родовища, де я безпосередньо брала участь: у бурінні, польових роботах, написанні звітів, захисті запасів у ДКЗ. 

Інша справа – якщо я потрапляю на якийсь цікавий мені обʼєкт, я завжди намагаюся зайти на фабрику, спуститися у шахту, подивитися всі доступні матеріали. Тобто, є родовища, з якими я просто знайома. А є ті – на яких я працювала, і таких до двох десятків – це рудні, переважно значні обʼєкти в Україні. 

 

А зі скількома родовищами працювали поза Україною? 

Це близько 10 проектів у Латинській Америці, Африці, Канаді, Афганістані та інших країнах. На деяких я працювала дистанційно, інші відвідувала особисто.

 

Ви доктор геологічних наук. Де захищалися, і коли?

І аспірантуру, і докторантуру я закінчувала в Київському національному Університеті ім. Т.Г.Шевченка, на геологічному факультеті – зараз він називається Геологічний інститут. А захищалася в НАН України в обох випадках. 

Керівником моєї кандидатської був Жуков Микола Никанорович. Він математик, і моя робота була орієнтована на геоінформатику. Але я захищалася за результатами роботи на тему «Геологія металевих і неметалевих корисних копалин». 

На докторській дисертації керівником був Занкевич Борис Олександрович. Спрямування роботи – геотектоніка, але я захищалася по спеціальності «Загальна і регіональна геологія». А власне суть роботи – геотектонічні фактори локалізації корисних копалин. Це про те, як корисні копалини шукати, і які є фактори їхньої поширеності. 

 

Розкажіть про Ваш статус – Competent Person? Нині нерідко можна почути: нам потрібні Competent Person, ми маємо до них прислухатися… А що це взагалі таке?

По-перше, треба сказати, що є дві версії назви цього статусу: Competent Person (далі можливе скорочення CP – прим. NADRA.INFO) і Qualified Person. Це тотожні поняття, але Competent Person застосовується у випадку використання австралійського JORC, і орієнтований на інвесторів Австралійської біржі (Australian Stock Exchange – ASX). А для Канадської біржі (Toronto Stock Exchange – TSX) звіти пишуться за стандартом NI 43-101, і відповідно до цих правил особа називається Qualified Person. Але за змістом – це одне і те ж саме. 

Якщо казати формально, Competent Person – це спеціаліст з геології чи гірничої справи, який є членом однієї з організацій із переліку Recognized Professional Organizations.

Таких організацій трохи більше 20 по світу. 

 

Які організації входять до цього переліку? Де переглянути склад учасників спільноти?

До цього переліку входять: Австралійський інститут геологів (Australian Institute of Geoscientists); Австрало-азійський інститут гірничої справи і металургії (Australasian Institute of Mining and Metallurgy); Інститут матеріалів, корисних копалин та гірничої справи (Institute of Materials, Minerals and Mining) – Великобританія; Гірничо-металургійне товариство Америки (Mining and Metallurgical Society of America); Американський інститут професійних геологів (American Institute of Professional Geologists) та інші.

Переглянути такий перелік можна зокрема на сайті JORC.

Competent Person повинен бути членом однієї з таких організацій і мати досвід роботи не менше 5 років за корисною копалиною, і за напрямком діяльності, за якими готує і підписує звіт чи його частину.

Наприклад, підписуючи результати геологічної розвідки, чи обробки даних, чи моделювання родовища, чи вже оцінки ресурсів/запасів – ти повинен мати досвід за кожним із цих напрямів. І саме в тій корисній копалині, з якою працюєш.

 

Цей досвід підтверджується… трудовою книжкою?

Ні, копія трудової книжки не потрібна! 

До звіту (який підписує CP) додається документ – Competent Person Statement. В цьому Statement ти як CP засвідчуєш, гарантуєш, що ти маєш відповідну компетенцію. Його не треба підтверджувати трудовою книжкою чи виписками з компаній, де ти працював – просто для себе оцінюєш, чи маєш ти достатньо досвіду. А розбиратися у цьому будуть лише у випадку, якщо виникнуть якісь проблеми з результатами звіту.

 

Як стати членом організації, яка дає право бути CP? І членом якої організації є Ви?

Я є членом Австралійського інституту геологів (Australian Institute of Geoscientists).

Стати членом цієї чи іншої професійної організації дуже просто. Потрібно заповнити анкету на сайті організації (наприклад). І мати підтвердження твоєї професійної порядності від двох інших членів цього Інституту. 

Тобто, потрібно переглянути список Competent Person – членів потрібного Інституту, і знайти тих, із ким ти раніше перетинався на проектах, і попросити їх, щоб вони підписалися за тебе.

 

Тобто, поручилися?

Так, щоб вони поручилися за тебе, і рекомендували тебе як порядного спеціаліста. Повторюся, це не стільки про фаховий рівень, скільки про порядність.

Далі, коли заповнив анкету, і маєш дві рекомендації – треба заплатити щорічний членський внесок. У моєму випадку він складає трохи більш 100 доларів США на рік. 

Переваги такого членства в тому, що такі інститути проводять усілякі конференції, тренінги та ін. для своїх спеціалістів. 

Тобто, якщо геолог є гарним спеціалістом, але не досить розуміє, що таке Competent Person, що таке Кодекс звітності, він може там же, в організації, членом якої став – пройти курси. Так, вони досить недешеві (можуть коштувати кілька тисяч доларів США), але для членів є суттєва знижка. 

Так працюють практично всі професійні організації: не лише збирають членські внески, але і дають додаткову освіту своїм членам. 

 

Скільки Competent Person сьогодні в Україні? 

Я можу мати не повну інформацію і можу говорити тільки про рудні корисні копалини, я не володію інформацією про колег-компетентів, які займаються нерудними, нафтою, газом і водою, але, наскільки я знаю – нас в рудних корисних копалинах на пальцях однієї руки. 

Але треба розрізняти Competent Person, який просто формально має сертифікат, і Competent Person, який реально працює і готує звіти, активно користується своїм статусом. Таких, я думаю, менше, ніж 5.

 

Скільки Competent Person у світі? І від чого залежить ця кількість для різних країн?

Не можу сказати точно скільки, і чи є така статистика взагалі – не цікавилася. 

На мою думку, існує така залежність: у найбільш розвинених країнах, з найбільш розвиненою гірничо-видобувною промисловістю – найбільша кількість «компетентів». Я думаю, що це Канада, Австралія, і, можливо, США. Чомусь я навіть думаю, що в Європі їх менше, ніж в Австралії чи Канаді. Але останнім часом існує тенденція, що спеціалісти з менш розвинених країн Африки, Латинської Америки та ін. отримують і використовують цей статус.

Коли і як Ви стали Competent Person? 

Під час пандемії COVID-19. В 2020 ми робили розвідку українського родовища, і мали договір із австралійською сервісною компанією на складання міжнародного звіту. Їх CP не зміг вилетіти до нас через COVID. З нашої сторони ми робили базу даних, виставляли свердловини, здавали зразки в лабораторію, робили геологічну інтерпретацію, а він робив фінальну частину звіту. І коли CP побачив, як ми працюємо, він дуже дивувався, чому у нас в компанії немає CP: «Як це, у вас немає Competent Person? В сенсі, немає? Чому?».

Він пояснив мені, що це просто формальність для фахівця. Попросив, щоб я заповнила анкету, він за мене поручився, так само як ще один знайомий колега з Латинської Америки, і все – я Competent Person. Ми з ним поділили між собою відповідальність, підписали удвох звіт. Моя частина була – вихідні дані, хід розвідки, я їздила двічі на ділянку буріння і підписувала Site Visit (візит на обʼєкт – обовʼязковий для міжнародного звіту), і всю геологічну частину. А він підписував уже моделювання родовища з оцінкою ресурсів. 

 

Скільки часу зайняло у Вас стати Competent Person?

З урахуванням заповнення документів і перерахуванням внеску – кілька діб. І це тому, що у мене не було такого досвіду, і я витрачала час, щоб порадитися з кількома CP з різних куточків світу, як правильно заповнити анкету. 

 

Яка мова спілкування в світовій спільноті Competent Person? Достатньо знати тільки українську? 

Формально – це можливо. Немає вимоги, що ти обовʼязково маєш знати англійську. Хоча, звісно, вона розширює коло спілкування і кордони. 

Втім, я знаю, що у різних міжнародних сервісних компаніях дуже багато російськомовних спеціалістів. Тобто, теоретично, навіть якщо ти не знаєш англійської, ти можеш знайти Competent Person із, наприклад, SRK-Казахстан і з ним зробити роботу. 

Але ж звіт, скоріше за все, буде англійською. Тобто, англійська – must have, як не крути.

 

Ви працювали в Кіровгеології, Геологічній сервісній компанії, Атомних енергетичних системах України… який досвід Вас збагатив найбільше? 

Паралельно з Кіровгеологією, я ще працювала в НАН України.

Мені здається, у тому сучасному розумінні, що мені зараз потрібно як геологу і Competent Person – найдорожчим був досвід Геологічної сервісної компанії. Тому що там були реальні проекти, реальна робота. 

Коли я працювала в Кіровгеології, це був уже час безгрошівʼя, майже без буріння, і мало «живої» роботи. Хоча там мені було дуже корисним спілкування зі спеціалістами. Там були такі «мастодонти», якими мені тоді здавалося, стати неможливо ніколи взагалі. 

 

Наприклад? 

Анісімов Володимир Анатолійович, Кузьмін Анатолій Васильович. Свого часу головним геологом нашого підрозділу був Крюченко Володимир Антонович – доктор наук, і я думаю, що саме його приклад надихнув мене, що можна стати доктором наук, не працюючи в академічній сфері. Тому що це виключення з правил. Я ж захищалася, не працюючи в НАН або університеті. Але я прийшла на роботу в Кіровгеологію, і ось, переді мною був живий доктор наук, який захистився, працюючи в Кіровгеології! Це вплинуло на мій світогляд, мені здавалося це чимось звичайним. 

Ще був унікальний колега, з яким ми просиділи багато років в одному кабінеті – Заєць Вікентій Бориславович, він свого часу був і головним геофізиком підприємства. Мені був дуже корисним стиль його мислення: мінімум барʼєрів, не ставити собі перепон типу «це неможливо», «та ти не зможеш» і т.п. Якщо це хтось уже зробив – значить, це можливо, і ти також можеш це зробити. І це теж дуже важливо, тому що часто досягнути чогось нам заважають барʼєри у власній голові. 

Це важливо, хоча би беручи до уваги, що у нас досить чоловіча професія. І взагалі, не кожен керівник візьме дівчину такого віку в докторантуру чи аспірантуру – а я докторську дисертацію захистила в 35 років. 

 

Не можу не запитати про АЕСУ…

Я була головним геологом АЕСУ в той час, коли компанія подавала документи для отримання спеціальних дозволів. 

Але цю історію варто почати з того, що інвестор від самого початку мав серйозні наміри щодо родовища. У той час дозволені були різні схеми для отримання спецдозволів. Але керівництвом компанії було прийнято рішення йти за нормальними правилами, щоб не було ніяких питань. 

Компанія за чинною процедурою мала законне право на видобувний спецдозвіл, оскільки виконала геологічне вивчення власним коштом.

АЕСУ узяла ліцензію на 5 років на Сафонівське родовище на геологічне вивчення, пробурили близько 50 свердловин, на додачу до того, що там було багато пробурено ще з радянських часів. Я особисто знаю тих людей, які там працюють, хто їздив на буріння, виконував геологічну документацію, опробування. Вони зробили розвідку, написали звіт з ГЕО, сходили в ДКЗ, і… отримали відмову.

І тепер велике питання, а хто тепер піде цим шляхом.

 

Все ж таки, в чому була причина відмови? В Держгеонадрах казали про начебто подання недостовірних даних…

Я не в курсі, що там за недостовірні дані. Спецдозвіл довгий час не надавали зовсім без якогось формулювання. 

Мені здавалося, що на той час не було людини в Держгеонадрах, яка могла на себе взяти відповідальність, а вона чимала – тому що це уран, стратегічна корисна копалина, і це мало бути перше уранове родовище, на якому уран видобуватиме приватна компанія. І формулювання про причини відмови, наскільки я знаю, лише згодом зʼявилося…

Хоча у них є протокол ДКЗ, проект, звіт JORC, який робила австралійська компанія… 

 

А Держгеонадра не дали дозвіл на видобування…

Так! 

На мою думку, такі випадки є найгіршою «рекламою» залучення інвестицій.

 

Крім як Competent Person, Ви ще й експерт ДКЗ. Коли і як Ви стали експертом ДКЗ? В чому полягає суть обовʼязків експерта? Скільки вас?

Експерти – фахівець кожен у своєму напрямку. Як фахівець я можу експертувати тверді рудні корисні копалини.

Експертом ДКЗ я стала нещодавно, лише в минулому році, і в мене ще немає широкого досвіду. Але в мене є досвід проходження ДКЗ в якості автора звітів, тому я знаю, як це працює. 

Окрім того, що є експерти по корисних копалинах, є ще експерти за певними напрямами: геологорозвідка, методика підрахунку запасів, економічна оцінка, гідрогеологія, гірнича справа… тобто, у кожного звіту, на моїй практиці, було по 3-5 експертів. Але може бути і більше, якщо складний випадок. І кожен експерт відповідає за свою частину, пише свій власний експертний висновок. А потім все це зводиться, і на засіданні колегії робиться спільний висновок щодо звіту, а всі експертні висновки є додатками до протоколу ДКЗ. 

 

Яка відповідальність за рішення? 

Колективна. І це дуже відрізняється від західного підходу. 

 

Ви маєте на увазі відповідальність Competent Person?

«Компетент» є автором свого звіту. Але він не несе його в ДКЗ, і не захищає – він є автором і несе відповідальність за звіт, перед інвестором.

А у випадку захисту запасів у ДКЗ, відповідальність розподіляється між автором та експертами. Бо як автор я його написала, а експерт із висновками погодився чи не погодився, тобто, кінцеве рішення ухвалюється у взаємодії. 

 

Послуги експерта ДКЗ оплачуються?

Так, але тільки тоді, коли є робота, коли треба працювати над звітом. Експерт – по своїй суті є позаштатним працівником ДКЗ.

 

Скільки платять експертам ДКЗ? Це фіксована ставка за годин/тиждень/місяць чи за звіт? А якщо сума оплати праці експерта ДКЗ відрізняється від випадку – до випадку, то від чого залежить? 

ДКЗ оплачує роботу експерта над певним звітом, і розмір цієї оплати залежить від складності родовища, кількості матеріалів, які потрібно проаналізувати, і т.ін.

У мене не було особливого прагнення стати експертом ДКЗ, але я думаю, що це допоможе мені спільно з колегами впроваджувати певні передові практики в експертизу запасів українських родовищ.

До речі, ДКЗ вже має завдяки моїм зусиллям безкоштовну ліцензію Micromine для тривимірного моделювання та оцінки ресурсів. У сучасних умовах це безпрецедентний випадок, коли не навчальна установа отримує від виробника безкоштовну ліцензію на дороговартісне програмне забезпечення. 

І я бачу великий потенціал ДКЗ, прагнення фахівців Комісії до опанування нових технологій, тому сподіваюся, що все вийде! 

 

У світі геологічних даних

Розкажіть, як влаштований світ геологічної інформації. Базові дані, або первинна геологічна інформація – це те, що дістає розвідка з-під землі, керни – правильно? Що відбувається з цією інформацією далі? Хто її інтерпретує? 

Взагалі геологічні дані – це розмитий термін. 

Ми кажемо про геологічні дані як основу оцінки ресурсів чи взагалі про дані? Є ж також теоретичні дані, є геофізичні зйомки, є поверхневе опробування – не лише керн. 

Але якщо ми говоримо про геологічні дані як про основу оцінки ресурсів – звіту, і про те, що можна на біржу виставити як геологічний актив – то так, виключно буріння дає інформацію. Це якщо йдеться про підземне родовище, без виходу на поверхню. А якщо є виходи корисної копалини на поверхню – може бути частково поверхневе опробування, а частково буріння. 

І ще, первинний геологічний матеріал, окрім буріння – може бути отриманий з підземних гірничих виробок. Коли геологи відбирають проби породи в шахті.

 

Гаразд, отримали керн, або взяли зразки породи на поверхні чи з шахти. Що далі? Хто має право з цим працювати, оцінювати? Чи відрізняємося ми від того, як із цим працюють в інших країнах світу?

Якщо ми беремо Африку, Австралію і Канаду – на кожному континенті і в кожній країни це може бути влаштовано по-різному. 

Але якщо узагальнити, то в світі все організовано простіше, ніж у нас. У нас є дещо завищені вимоги до спеціалістів, які повинні документувати геологічну інформацію (наприклад, вища освіта).

А в інших країнах все працює інакше. Все спирається (і тут ми можемо порівняти з медициною) на протоколи. Як зараз ми в медицині переходимо на такий підхід, що на кожен випадок є певний протокол – так в розвинених країнах влаштовано і в геологічній галузі. 

Перед початком розвідки – прописуються протоколи. Їх прописує Competent Person, який потім буде автором звіту про розвідку і часто є більш кваліфікованою особа, ніж інші штатні геологи. В протоколах прописано, що, як, коли і скільки повинен відбирати геолог. Туди додаються маркувальні етикетки, і описуються всі-всі дрібниці. В принципі, співробітник з мінімальною технічною геологічною освітою (на кшталт випускника нашого технікуму чи бакалавра) може впоратися з дотриманням таких протоколів за наявності певного досвіду. Тобто, йому треба просто брати протокол і документувати породи з тих, що є обʼєктом нашого інтересу. А всі деталі, як саме документувати і відбирати – прописано в протоколі.

 

І тільки якщо знайшли в породі очікувані концентрації корисної речовини, то геолог іде зі звітом про розвідку і захищає запаси в ДКЗ перед державою, правильно? 

Так.

 

Процедура захисту запасів перед державою – вона однакова і в Україні, і в інших країнах, про які Ви можете говорити?

Скажу Вам по секрету, що в багатьох країнах немає ані ДКЗ, ані аналога. 

 

Як це? Наприклад?

А ось так. В США.

Є Геологічна служба, яка є сервісною службою, готує інформацію, видає дозволи. Але ДКЗ немає. Можливо, є звітність перед Службою, коли ти розвідав обʼєкт, можливо, ти і маєш надати дані. Але не треба це «захищати». 

У багатьох країнах філософія цієї справи така. Я кажу про розвинуті країни – Австралія, Канада, США, деякі країни ЄС – тобто країни з розвиненою видобувною галуззю. 

Там ситуація така, що, в принципі, надрокористувач може закопувати свої гроші так, як хоче. І компанія розвідує обʼєкт до такої міри, як вона вважає за потрібне. Якщо вона хоче в чистому полі будувати шахту – без питань. Тобто, якщо ти вважаєш, що ризики грошових втрат тебе не цікавлять – будуй, де хочеш.

 

А в Україні хіба ні? 

Ні! В Україні все зарегламентовано! Ми не можемо отримати ліцензію на видобування, якщо у нас немає запасів певної категорії чи класу. 

У нас такий підхід до обліку запасів – спадок з радянських часів. 

На Заході акцент іде на Reporting Standart (прозорість для інвесторів), а класифікація запасів і ресурсів радянських часів виникла на початку минулого сторіччя, і мета розробки цієї класифікації була в тому, щоб полегшити облік запасів, облік результатів радянської пʼятирічки. А потім – щоб було зручно робити облік у масштабах країни, додавати нові регіони, тобто, щоб була уніфікована класифікація: апельсини до апельсинів, а яблука до яблук. 

Тобто, мета – зручність для державного апарату.

Що стосується звітності і класифікацій закордонних, то найбільш розповсюдженою класифікацією для лістингу на біржах та міжнародних аудитів (Due Diligence) є класифікація CRIRSCO. 

CRIRSCO – це комітет з міжнародних стандартів звітності про мінеральні запаси (Committee for Mineral Reserves International Reporting Standards), членом якого наразі є 14 країн та регіонів: Канада, США, Австралазія, Європа та ін. Кожна з цих країн/регіонів має свій стандарт звітності, який базується на класифікації ресурсів та запасів, шаблоні (International Reporting Template) та стандартних визначеннях (Standard Definitions) CRIRSCO.

Але історично так склалося, що найбільш популярними, найбільш практично вживаними є JORC Code і NI 43-101. 

JORC Code – це австралійський стандарт звітності. Він дуже часто використовується, тому що, як я вже казала, в ньому приймаються звіти на Австралійську біржу. А NI 43-101 – на Канадську. А це найбільші біржі, де залучаються кошти для геологорозвідувальних і видобувних проектів, і тому так історично склалося, що ці стандарти найпопулярніші.

Кодекси NI 43-101 чи JORC – це не вимоги до родовища, це не вимоги до методики оцінки ресурсів. Це вимоги до представлення матеріалів. Це кодекси звітності: яким чином ви повинні представити інформацію, що зафіксувати, як зафіксувати – для прозорості, і щоб нічого не можна було приховати чи якимось хибним чином описати. В JORC навіть є цілий опитувальник – анкета, яку треба заповнити крім звіту, використовуючи принцип «якщо ні, чому ні» (‘if not, why not’). Наприклад, якщо щось відсутнє у твоєму звіті, ти маєш пояснити, чому. Тобто, це досить жорстка система, але це система, вимоги якої стосуються до форми. До форми звітності, а не до суті її.

 

Measured, Indicated, Inferred

Чи були випадки, коли різні підходи, використання різних класифікацій дають різні результати оцінки запасів?

Якщо ми кажемо про ДКЗ і звіти за міжнародними стандартами… є певна різниця методики оцінювання, яка історично склалася, і вона може впливати на кількість і категорії ресурсів/запасів. 

Тим більше, що ООН і CRIRSCO – міжнародні організації, які проводять активну діяльність, щоб співставити свої класифікації.

 

Йдеться про створення, умовно, «єдиної мови звітності», яка була б універсальною для всіх країн світу? 

Або навіть якщо є різні стандарти звітності та класифікації, щоб було співставлення категорій цих різних класифікацій. Для цього розробили спеціальний документ (Bridging Document between the Committee for Mineral Reserves International Reporting Standards Template and the United Nations Framework Classification for Resources). 

І дуже багато в цьому напрямку робить наша ДКЗ, і окрім Bridging Documents CRIRSCO/РК ООН, у нас є свій документ – Методичні підходи щодо сумісності…, які розробила ДКЗ. 

Але мені здається, що все ж таки нам треба просунутися в напрямку того, щоб ми могли тривимірні моделі, які створюються в процесі підготовки міжнародних звітів, подавати в ДКЗ, захищаючи запаси.

 

Тривимірні моделі – це технологія, яка давно існує у світі, і визнається світовою спільнотою, але тільки почала поширюватися в Україні?

Я особисто, захищала запаси по 2-3 родовищах на базі 3-D моделювання, але вітчизняні вимоги до матеріалів, які подаються в ДКЗ, до цього не пристосовані. Тобі потрібно робити якісь додаткові зусилля, якось подати звіт певним чином, щоб він «проліз» у вимоги, які існують. 

І я не кажу, що потрібно відмовитися від того, що було. Але добре було б, щоб була можливість захищати запаси і з традиційним методом підрахунку, і водночас розширити умови так, щоб 3-вимірні моделі також на рівних допускалися до захисту запасів. 

 

В чому особливість такого моделювання запасів? Що дає цей метод, порівняно з традиційним?

Традиційний метод – це про «множити довжину на ширину». Це коли родовище ділиться на великі блоки між свердловинами, і для кожного блоку обраховуються середні параметри: обʼєм та тоннаж руди, середній вміст, запаси корисного компоненту і, можливо, ще якісь параметри, якщо потрібно.

 

Припускається, що в цьому блоці є такі-то запаси, і фіксується в числовому вигляді?

Так, якщо спрощувати, можна так сказати. А при блоковому ресурсному моделюванні спочатку виконується геологічна інтерпретація, тобто будується геологічна модель мінералізованих (рудних) тіл. Потім ці тіла розбиваються на маленькі блоки – значно менші, порівняно з «традиційними». І нарешті, за допомогою спеціальних статистичних (геостатистичних) методів визначається вміст корисного компоненту у кожному блоці. Це неможливо зробити вручну – лише з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

 

Тобто, 3-D дає точнішу відповідь на питання, скільки корисної речовини в конкретній частині обʼєкта, і площа цієї частини значно менша, ніж у випадку використання традиційного методу? Але ж вихідні дані – результати буріння – однакова база для обох методів? Просто там йдеться про числову історію, а тут вона більш деталізована і візуалізована?

Так.

І я хочу сказати, що у мене є досвід захисту в ДКЗ запасів, обрахованих обома методами. 

Експерт, який робив експертизу підрахунку запасів, дуже досвідчений, але володіє лише традиційним методом. Тому ми пішли компромісним шляхом: паралельно з блоковим моделюванням, я зробила підрахунок традиційним методом. І в мене вийшла різниця не більше 5% за кожним параметром (тоннаж руди, середній вміст, запаси власне корисного компоненту). Це досить допустиме значення – тобто,  обидві методики показали подібні сумарні результати. 

 

Чи відомі випадки, коли такі моделі давали збій? Коли пробурилися, інтерпретували, оцінили – а видобування не показує очікуваних концентрацій? Чи так не може статися в принципі? 

Якщо коректно зроблена процедура розвідки, буріння, лабораторних аналізів – все очікуване повинно бути присутнім. Ми можемо інтерпретувати, наприклад, простягання і падіння жили, але в певному місці вона змінює параметри або виклинюється. І при додатковому бурінні начебто по жилі ми її не зустрічаємо… Таке може бути!

Але це можуть бути обʼєктивні фактори, а не недолік моделі. І в цьому контексті більш прогнозовану, більш детальну інформацію дає саме 3-D моделювання. 

Хоча, про субʼєктивні фактори також слід сказати. Справді, може бути, що помилка сталася при неправильному опробуванні, при певних недостовірних лабораторних дослідженнях – може бути внесена хибна фактична складова, просто у вихідних даних. 

 

Ви про той випадок, коли можуть просто неправильно проаналізувати вміст корисного компоненту в керні?

Так, тому що це досить складна галузь знань.

Для кожного типу корисної копалини є слабкі місця в лабораторних дослідженнях. Наприклад, повинна бути відповідна пробопідготовка: дроблення, подрібнення, перемішування, розділення, стирання, не кажучи вже про аналітичні методи. Можна так підготувати і проаналізувати, що вміст, зафіксований у сертифікаті, не буде відповідати вмісту реальному. 

І хоч це окрема галузь, окрема наука – Україні тут нічого вигадувати.

Але – «не сертифікована лабораторія» не означає «погана лабораторія». Просто є лабораторії, сертифіковані за українськими стандартами, а є – за міжнародними. На мою особисту думку, вже є доцільність створення сертифікованої лабораторії в Україні, хоча ринок ще недостатньо великий. Можливо, цим питанням повинна опікуватися держава – було б логічно, якби така лабораторія була державною. 

 

А ті лабораторії, куди Ви зараз відправляєте проби на аналізи в інші країни – це державні лабораторії, чи приватні? І до яких країн найчастіше відправляєте проби? 

Це приватні лабораторії. 

Є дві найбільш розповсюджені лабораторні мережі для аналізу порід і руд (зазвичай такі лабораторії виконують аналітичні дослідження не лише гірських порід, але і руд, а іноді і сплавів): це ALS Global i SGS. Це два бренди, які по всьому світу мають мережу лабораторій. У мене є досвід роботи з обома. У них досить схожі принципи роботи. 

Щодо країн розташування конкретних лабораторій, то ми працювали з Ірландією, Румунією, Малі (Африка), Афганістаном. Країна в даному випадку не важлива: важливий бренд, який відкриває свої лабораторії по всьому світу. І відкрити лабораторію, купити приміщення і найняти людей у свій віддалений офіс може як материнська компанія – так і будь-яка приватна компанія, яка сертифікує лабораторію під брендом і працюватиме по франшизі. 

 

І коректна робота такої лабораторії впливає на геологічні ризики всього проекту…

Але хочу повторити: сертифікована за українськими стандартами лабораторія не означає погана чи гірша за брендову. Просто вона трішки інакше функціонує. 

На багатьох великих видобувних підприємствах в Україні вже давно є власні гарні лабораторії. Якщо аналізи вже зроблені в таких лабораторіях – за необхідності, певний відсоток проб (10-20%) відправляють в сертифіковану західну лабораторію, де підтверджують вмісти. Так сьогодні відбувається по залізній руді, по титану.

Тобто, результати аналізів проб української лабораторії просто завіряють в сертифікованій західній лабораторії. 

 

Чи є у світі «вища ліга» бурових компаній? Чи це бізнес, який не вимагає особливої експертизи…

На відміну від лабораторій, буровий бізнес більш локалізований, регіональний. Бо послуги буріння, і бурове обладнання – це не проби, які ти можеш надіслати легко в іншу країну. 

У нашому регіоні крупний гравець – турецька Positiff Drilling, а також болгарська компанія Geops намагалася зайти на наш ринок. Чому вони? Бо більш прийнятні нам за ціною. 

Звісно, є ще, наприклад, німецькі компанії, але ми не потягнемо їхні costs. До речі, саме тому я вважаю, що вже час нам самим зробити власного потужного гравця на цьому ринку. 

Але між бурінням і лабораторією є ще один важливий етап – геологічне документування (Geological Logging). Це коли геолог, отримавши керн, відбирає проби, щоб відправити в лабораторію (це і називається опробування), і обовʼязково веде геологічну документацію (опис порід, виділення інтервалів, які нас цікавлять і фотодокументацію). Тобто, весь керн у ящиках, який ми дістали під час геологорозвідки, описаний, каталогізований, і з фото. І ти у будь-який момент можеш переглянути детальні якісні фото керну по тому інтервалу буріння, який тобі потрібний. 

Geological Logging – це певний комплекс процедур, який включає первинну геологічну інтерпретацію, детальний опис керну та проб, які поїдуть в лабораторію. 

І тут важливо фіксувати не лише саму геологію, не лише «що ти бачиш», але і «як» та «що ти робиш». Тому що для міжнародного звіту дуже важливий сам процес: наприклад, кололи керн, чи пиляли, як зважували проби та ін.? Тобто, повинно бути все описано максимально детально.

 

А якщо на цьому етапі щось пішло не так? Доведеться перебурювати? 

Це питання неоднозначне. По-перше, може бути знижена достовірність запасів, їх категорія – хоча кількість не зменшиться.

 

Наприклад?

Важко згадати конкретний випадок про заниження категорій… Але уявімо. 

Якщо ми зробили буріння, геологічну документацію, опробування, але CP, який підписує звіт, бачить грубі порушення на будь-якому з цих етапів. Наприклад, неправильно відбирали проби (некоректно обрали інтервал опробування – «довжину проби»), неправильно поділили проби чи неправильно зробили пробопідготовку (не замовили у сертифікованій лабораторії, а зробили своїми силами і порушили протокол) – тоді у CP можуть виникнути обґрунтовані сумніви щодо достовірності цифр ресурсів чи запасів. Я не думаю, що він зменшить кількість ресурсів, але напевне знизить їх достовірність. 

Тут саме час сказати, як західні колеги поділяють ресурси (Resources) за достовірністю. Існує три основні категорії у порядку зниження достовірності: це Measured, Indicated, Inferred. Measured – виміряні ресурси, Indicated – обчислені, а Inferred – передбачувані. Потрібно також відмітити, що перехід від ресурсів (Resources) до запасів (Reserves), які дозволяють зробити економічні розрахунки для проекту, дозволяється лише для категорій Measured та Indicated. Inferred – це ресурси, що потребують подальшої розвідки для переведення у запаси.

І ось, наприклад, за результатами розвідки ми повинні отримати Indicated ресурси, але «компетент» побачив грубі порушення і має причини не довіряти цій інформації. І у нас із Indicated в тих же кількостях вийшли ресурси вже Inferred, що не дозволить перевести ресурси в запаси, і ми не зможемо порахувати економіку. І це означає, що витративши купу грошей на розвідку, ми не отримаємо Pre-Feasibility Study чи Feasibility Study взагалі. 

До речі, це ще не найгірший випадок! Це, насправді, значно краще, коли сумніви з’явилися на цьому етапі – ніж коли надрокористувач перейшов до видобутку, і тільки тоді виявив, що у проект було закладено недостовірні дані. Вказати на такий ризик і є задача Competent Person.

Міжнародні класифікації ресурсів/запасів почали зʼявлятися, коли в минулому сторіччі було кілька великих скандалів і акціонери видобувних компаній втратили мільярди доларів через навмисну підробку даних. Йшлося не про помилку, а саме про свідому підробку. Після цього почали створюватися організації і форми звітності, які не дозволяють щось приховати або недорозкрити.

 

Труднощі перекладу

В цьому і є та різниця, про яку Ви казали: радянська класифікація, з якою ми досі живемо – створювалася для зручності держапарату, а західні – для протидії шахрайству, так?

Я би не казала, що ми живемо з радянською класифікацією. У нас давно вже, слава Богу, немає пострадянської системи – у нас багато років працює РК ООН, яка значно краща, ніж системи в Росії чи Казахстані.

 

Якщо у нас вже немає радянської класифікації ресурсів та запасів – чому ми бачимо радянські категорії А+В+С, наприклад, в Публічному аудиті надрокористування, в графі «Запаси»?

Зараз поясню. 

Коли надрокористувач подає у ДКЗ звіт, він повинен вказувати запаси в категоріях (класах) класифікації державного фонду надр України, яка базується на класифікації РК ООН. 

Далі ж справді існує проблема дисконекта на етапі постановки родовища на державний баланс, тому що баланси залишилися в радянській системі і не були переведені на нову класифікацію. Оскільки суть державного балансу – це облік корисних копалин по усій країні, то усі родовища повинні бути в одній класифікації. До певного моменту це була єдина ланка, яка дещо відставала.

Але у своїх виступах на конференції «Надрокористування 2023» Станіслав Литвинюк (заступник голови ДКЗ з рудних, нерудних та твердих горючих корисних копалин – прим. NADRA.INFO) і Павло Бовсунівський (в.о. генерального директора ДНВП «Геоінформ України» – прим. NADRA.INFO) розказали, що вже розроблений алгоритм переводу запасів державного балансу у чинну українську класифікацію. Тобто питання зрушило з мертвої точки. На мою думку, якщо робити помітку в балансі про джерело інформації про класи запасів (безпосередньо з підрахунку або шляхом переводу), то усе буде коректно. 

 

А що це нам дасть, якщо державний баланс переведемо в іншу систему класифікації? Навіщо?

Відповідь буде не кращою, ніж запитання. У нас немає виходу. Це не питання: «Навіщо нам це потрібно?» 

Відповідь вже виписано у Кодексі про надра: «Під час здійснення державної експертизи та оцінки ресурсів та запасів корисних копалин за заявою користувача надрами можуть використовуватися Рамкова класифікація ООН для викопних енергетичних і мінеральних  ресурсів (РКООН-2009), класифікація Комітету з міжнародних стандартів звітності по запасах твердих корисних копалин (CRIRSCO), Система управління вуглеводневими ресурсами (PRMS) та інші міжнародні стандарти». Яка тут радянська система? Де вона? Її вже не існує на нормативному рівні.

 

Але все ж таки, яка в тому проблема? Ну, баланси родовищ, які не перезахищалися, не переоцінювалися з радянських часів чи з 1990-х років – записані за радянською класифікацією, і? 

Але ці дані потрібні!

Можливо, це родовище, запаси якого багато років не перезахищалися – Держгеонадра завтра будуть продавати на аукціоні. А воно – в старій системі. Хоча інформація про нього має бути відповідною нашому часу, запиту інвесторів, зокрема іноземних.

 

Тобто, йдеться про те, щоб зробити інформацію радянських часів зробити доступнішою для інвесторів, щоб вони могли адекватно оцінити ризикованість інвестицій і перспективність конкретної ділянки?

Зокрема і для цього.

Так, зокрема і потенційним інвесторам потрібно, щоб радянські дані були коректно переведені в сучасну класифікацію.

Я скажу відверто: якщо обʼєкт справді цікавий – то зазвичай, інвестор розбереться і в А+В+С. Але я хочу повернутися до ваших питань про геологічну інформацію, її суть, достовірність і методики. Важливою, навіть дуже важливою також є форма. 

При одній і тій самій геологічній інформації, одній і тій самій достовірності, але при різній формі подачі такої інформації – може змінюватися вартість обʼєкту. 

Наприклад, у нас є пострадянський обʼєкт, розвіданий у 1960-х роках, і є три 20-томні звіти, які надруковані на друкарській машинці. Це інформація? Так. Що ми можемо з нею зробити? Ми можемо перевести цю саму інформацію – без дорозвідки, без керну, навіть без лабораторії – у форму, яка буде зручна і зрозуміла іноземному інвестору, тобто, у 3-D модель.

 

А під час переведення інформації можуть втратитися якісь важливі дані? 

Теоретично – так. Але це просто питання компетентності і акуратності спеціалістів. У мене є досвід переведення дуже великої кількості матеріалів по досить складних обʼєктах – тут немає нічого складного.

Повторюся, якщо у первісному звіті не було помилок, то їх і тут не буде. Скажу навіть більше! Деякі помилки, які були у звіті, ми можемо виправити, тому що у нас є можливість автоматичної перевірки даних. Якщо ти бачиш, що допущено було механічну помилку, то вона виправляється на етапі переведення з паперової форми у 3-D модель. 

Йдемо далі. Зазвичай, коли в Україну заходить іноземний інвестор, він закладає певну обмежену суму на первісну оцінку ділянки. Для оцінки винаймає іноземного спеціаліста, якому довіряє, і вони разом намагаються зробити первинні висновки – перш за все чи є сенс надалі занурюватися у подробиці: як та чи інша інформація отримувалася, яка була методика оцінки, чи треба робити додаткове буріння… Але коли ми маємо три кубометри паперу – до цього етапу може навіть на дійти, розумієте?! 

І тут є два важливі аспекти. По-перше, вже існуюча інформація повинна бути у такому загальноприйнятому вигляді, який розуміють в усьому світі. По-друге, повинен бути коректний обіг цифрової геологічної інформації на підприємстві, яке вже працює в надрах. У нас із цим теж є певні проблеми. 

 

Що Ви маєте на увазі, коли говорите про коректний обіг цифрової геологічної інформації на підприємстві? 

Поясню на прикладі. 

Ми для надрокористувача зробили геологічну модель. І далі, на робочому підприємстві ця модель коригується лише по видобувних блоках – після експлуатаційної розвідки, перед видобуванням. І якщо ми не робимо якоїсь масштабної дорозвідки, то ця цифрова геологічна інформація є вже певною основою для нашої діяльності на певний час. Але в процесі видобування, потрібно забезпечувати всередині компанії обіг інформації про перебіг і результати видобування, і відображати її в моделі. 

 

Від геологів чи сервісних компаній можна чути кілька назв міжнародних гравців на ринку консалтингу і оцінки запасів: AMC Consultants, SRK Consulting, Wardell Armstrong… Хто ще у цьому переліку? 

Є ще австралійська CSA Global, вона нещодавно стала частиною ERM, а також німецька DMT Group, яка також має мережу офісів по всьому світу. 

Це нагадує історію з «великою четвіркою» аудиторського ринку. Але і найбільші можуть помилятися. Вам відомі приклади таких помилок? Саме помилок, а не шахрайства? 

Навести приклад конкретної помилки не можу. Але я знаю, що такі випадки можливі. Це може бути спричинено і людським фактором, і обʼєктивними причинами. І якщо дійде справа до зʼясування всіх обставин, то тут важливо сказати наступне. 

Competent Person несе особисту відповідальність за оцінку звіту. Особисту. Можна навіть потрапити до вʼязниці (звісно, у крайньому випадку). І я підкреслюю – якщо під звітом стоїть підпис Competent Person, то юридичну відповідальність несе саме він, а не компанія. 

Хоча компанія також може нести відповідальність за низку речей. 

Тут доречно буде згадати, що у нас в Україні немає деяких видів страхування, які використовуються в розвинених країнах, і які можуть знадобитися нашим фахівцям для передкваліфіцікації в західних компаніях. 

 

Які це види страхування? 

Щоб я як Competent Person могла працювати з певною сервісною компанією, вони як генеральний підрядник для надрокористувача несуть певну відповідальність за мої дії. І хочуть, щоб я надала страховку, для початку на автомобіль, яким я їду на ділянку, де працюватиму. І бажано, не просто автоцивілка. Також обовʼязкові страховка життя і здоровʼя. Це ми ще можемо зробити. 

Але є такий вид страхування, на випадок, що мої професійні дії можуть зашкодити, наприклад, під час виїзду на ділянку надр. Невідомо, що я такого можу зробити, навіть ненавмисно, але якщо це нанесе певні збитки будь-кому, я на цей випадок маю бути застрахована. Такого виду страхування в Україні я не знайшла взагалі. Хоча спілкувалася з низкою страхових компаній.

Але зрештою, задачі сервісних компаній – писати міжнародні звіти, які можуть бути використані для продажу компанії, чи для виходу на біржу. А ДКЗ потрібне для обліку державою запасів. Одне не може замінити інше – ці процедури мають дві різні мети існування. Більше того, я хочу сказати, що питання сертифікації цих компаній в Україні не є критичним, тому що ми зараз можемо замовити звіт будь-де у світі – вже працювали з Австралією, з Англією, іншими країнами.

 

Міжнародні компанії часто залучають українських місцевих геологів, зокрема «компетентів» для роботи з нашими даними?

Зазвичай, компанії зі світовим імʼям мають штатних «компетентів». 

Теоретично, український «компетент» також може написати звіт по NI чи JORC. Але відомі брендові компанії мають певну довіру ринку, тому їхні послуги – це легший шлях до інвестора на біржі, ніж окремо взятого «компетента». Досить ефективним є співавторство нашого «компетента» і «компетента» сервісної компанії, яка є основним виконавцем звіту.

Відтак особливе значення має якісна комунікація між CP. Наведу приклад (з міркувань етики – без назв і прізвищ). Замовили міжнародний звіт про запаси українського родовища міжнародній сервісній компанії. Вони почали вивчати родовище, і на етапі передачі геологічних даних виник дисконект між Competent Person міжнародної компанії і геологами української компанії. Частину запасів зрештою відмінусували просто через недовіру, сумніви «компетента» щодо вихідних даних, наданих надрокористувачем.

Хоча були і такі випадки, коли навпаки, завдяки компетентності співробітників, в тісному діалозі вдавалося відстоювати запаси в звітах міжнародних Competent Person. Таку професійну комунікацію навряд чи може вести особисто власник компанії (якщо він не досвідчений геолог). Це має бути саме компетентний фахівець із досвідом. 

 

Трапляються випадки, коли не можна підтвердити розмір запасів, зафіксований у протоколі ДКЗ?

Так, і цьому можуть бути як субʼєктивні причини, так і обʼєктивні. Про субʼєктивні ми говорили вище.

Обʼєктивні – коли ми просто не можемо надати інформацію, яка би підтвердила чи спростувала розмір запасів. Наприклад, ми знаємо, що у нас на родовищі була категорія В за радянських часів, але наразі не маємо усієї первинної інформації, чи вона не належної якості. Відтак ми розуміємо, що за JORC чи NI у нас ніяк не може бути Measured. 

Або ж відбулися зміни в геологічному середовищі: наприклад, зсуви, просідання. Або якщо відбувалася розробка родовища, але видобування не задокументоване належним чином або втрачені дані про видобуток. У такому випадку, або буде суттєво знижена категорія достовірності, або доведеться робити перерозвідку. 

Такі випадки, про які я згадала – непоодинокі. 

 

Дозвольте запитати Вашу думку про конкретний кейс ділянки літієвих руд Добра. Неодноразово проговорювалося багатьма фахівцями, що Добрій потрібна дорозвідка. Але ж там вже була розвідка, навіщо потрібне додаткове вивчення?

Дорозвідка дійсно потрібна. Я добре знайома з цим обʼєктом. 

Розвідка розвідці – різниця. На Добрій було виконано пошуково-оціночні роботи, між профілями дуже велика відстань (200-400 метрів).

А, на Ваш погляд, виставляти обʼєкт на продаж у такому стані розвіданості – нормально?

Нормально! І за кордоном виставляють. Просто він повинен відповідно коштувати, адже він потребує значних вкладень.

За кордоном така система: більш теоретичні чи регіональні дослідження роблять за рахунок держави. Причому зазвичай, це робить не геологічна служба, а певний галузевий інститут – так це працює у США, Франції. І коли держава вже роздала ділянки – вона не втручається, до якої межі потрібно розвідувати, які категорії запасів повинні бути… Компанії далі діють на свій ризик. 

 

Скільки мають коштувати такі ділянки як Добра? 

Тут потрібен баланс: між величиною обʼєкту, який ми передбачаємо, і потенційними витратами на розвідку і підготовку до розробки.

Тому що можуть бути пробурені 3 профілі на обʼєкті із 10 млн тонн руди, а може бути 100 профілів на обʼєкті з 1 млн тонн.

Це має впливати на ціну, і, наскільки я знаю, у нас так і є: з одного боку, враховується, скільки вкладено в розвідку, а з іншого – які економічні параметри обʼєкта ми передбачаємо. 

 

На якому етапі реалізації проекту можна зробити економічну оцінку родовища? 

На будь-якому. Але для економічної оцінки потрібні не лише геологічні параметри, а й економічні, технологічні. 

Що вища вивченість родовища, то більш точні будуть оцінки усіх параметрів. 

Стадії освоєння родовища, які передбачають різну детальність вивченості ділянки і геолого-економічної оцінки (ГЕО-1, ГЕО-2 і ГЕО-3 – за стандартами ДКЗ) мають західні відповідники у вигляді Feasibility Study, Pre-Feasibility Study, Scoping Study. І навіть на Scoping Study вже є певна економічна оцінка, яка називається Preliminary Economic Assessment. 

Тобто, ми і на Добрій зараз можемо зробити економічну оцінку. Просто, якою буде її достовірність і точність – це інше питання. 

 

Нещодавно в.о. Голови Фонду держмайна Олександр Федоришин в інтервʼю NADRA.INFO заявив, що ФДМУ хоче виставити АТ «Обʼєднана гірничо-хімічна компанія» на приватизацію по балансовій вартості. Але «по балансу» – це відображення того, як вартість бачить бухгалтерія підприємства. Інвестори ж дивляться інакше. І чимало було розмов про те, що без оцінки запасів за міжнародними стандартами – немає чого і виставляти ОГХК на торги…

Я не згодна із цим. Це певний стереотип. 

У більшості випадків компанія, яка буде заходити на обʼєкт, інвестиційний фонд чи біржа, будуть робити свій звіт (JORC, NI43-101  або ін.). Вони не довірятимуть звіту зацікавленої сторони, а надаватимуть перевагу незалежним оцінкам. І цей звіт, скоріше за все, складатиметься в процесі продажу. 

Але для цього звіту вкрай необхідні відповідним чином підготовлені геологічні дані. ОГХК – це саме той випадок, коли потрібно працювати над геологічними даними, підготувати солідний DataRoom для інвесторів. По родовищах існує багато кубометрів інформації, яку потрібно опрацювати, перш ніж розпочинати розмову з інвестором. І це не настільки дорого і важко, як здається.

 

Що саме варто зробити команді ОГХК сьогодні для належної підготовки геологічної інформації? І скільки такі роботи можуть коштувати? 

По-перше, геологічні дані повинні бути у вигляді, звичному для будь-якого міжнародного спеціаліста-геолога. Скоріше за все, це буде Competent Person – довірена особа інвестора чи співробітник геологічної сервісної компанії. 

Ідеальний варіант – це коли Competent Person відкриває тривимірний проект, і йому усе зрозуміло. Коли все з усім співпадає, і немає запитань типу «А що це тут у Вас таке?» Не обов’язково навіть мати ресурсну модель, але тривимірна база геологічних даних – обов’язкова. Туди можуть увійти усі свердловини, гірничі виробки, породи, вмісти та інше. Усе це зводиться в один тривимірний проект, який використовуються для моделювання та оцінки ресурсів. І інвестор з допомогою своїх спеціалістів скоріше за все зробить свою оцінку (модель), навіть якщо ви її вже маєте. Важливо розуміти, що найбільш витратним і тривалим етапом є саме створення бази даних, а не моделювання.

По-перше, це плюсик в «карму» компанії, яка надає матеріали: коли інвестор бачить модель замість кубометрів паперів – це вже для нього певне враження від компанії, у яку він планує інвестувати кошти. По-друге, це початок для розмови про можливу інвестицію. Тому що вивчати всі паперові геологічні звіти… інвестор не завжди готовий нести такі витрати часу і грошей!

Але, наскільки я знаю, в ОГХК навіть немає відповідного програмного забезпечення. Так, компанія має багато інших проблем, і я розумію, що форма геологічних даних не здається найважливішим питанням, що стоїть на порядку денному. Але це необхідність для розмови з реальним покупцем!

Тим більше, що в ОГХК є свої штатні спеціалісти, які за певних умов можуть належним чином підготувати свої ж геологічні дані. Для цього потрібно вийти з зони комфорту, пройти мінімальне навчання – і отримати результат, набагато кращий, ніж можуть дати залучені фахівці. А кінцевий результат підготовки геологічної інформації, разом з налагодженим обміном цифровою інформацію у процесі розробки, може певним чином впливати навіть на вартість продажу ОГХК. 

 

Ми знову підійшли до питання про зручність споживання геологічної інформації (зокрема не геологами), яке має значення? Хто робить таке програмне забезпечення, як взагалі влаштований цей ринок? 

Як і на кожному ринку, існує певна кількість лідерів виробників гірничо-геологічного програмного забезпечення для 3D моделювання.

Наразі я представляю в Україні виробника одного з найбільш поширених програмних комплексів – Micromine. Це австралійське програмне забезпечення, спрямоване на оцінку ресурсів і супроводження видобування, тобто, проектування, планування і облік видобувних робіт. 

Є й інші компанії-виробники такого програмного забезпечення. Вони будуть не гірші і не кращі, але можуть мати свої особливості, інший цінник. 

Головне, що програмні пакети найбільших виробників ПЗ мають між собою спільні формати для усіх типів даних. У мене був досвід аудиту (геологічного due diligence) африканської компанії, яку виставили на продаж. Геолог зі сторони покупця працював в іншому програмному комплексі, ніж я, але у нас не виникло жодних проблем щодо обміну даними.

 

Хто, крім Micromine, ще є на ринку? 

Серед світових лідерів можу згадати Datamine, Surpac (його купила компанія Geovia), є американський Vulcan (компанії Maptek), але він коштує на порядок дорожче, ніж інші. І я не знаю, наскільки він кращий за конкурентів, бо не всім пощастило з ним працювати. 

Взагалі, спілкуючись з різними спеціалістами про досвід використання різних програмних комплексів, можу сказати, що плюс-мінус, методики і підходи повторюються. Тому що це не є ноу-хау якоїсь однієї компанії чи програмного пакету – це є світові підходи (good practice), реалізовані у цифровому вигляді.

До речі, у мене великий досвід спостережень за переходом до цифрових технологій. На початку роботи в Кіровгеології, я працювала начальником загону впровадження компʼютерних технологій.

Моєю задачею було впровадити бази даних, електронні карти та ін. – в геологічні роботи Кіровгеології. Це все наражалося на шалену протидію.  Ми жартували, що «Впровадження – це застосування з подоланням протидії». Зазвичай є такий феномен: людині дуже важко перелаштуватися, але вийшовши із зони комфорту повертатися до ручної роботи вже не хоче. Тому що цифрові технології дуже спрощують і прискорюють роботу! 

Бували навіть такі випадки, коли геологи зробили 3D модель родовища, і побачили його по-новому (будову, ув’язку, закономірності). До речі, саме таким я бачу слоган компанії «Софтмайн»: «Подивись на свій проект по-новому». Тому що, коли ти застосовуєш нові технології, ти справді можеш побачити те, чого не бачив раніше, коли дивився на розрізи і плани. Можна зробити велику кількість варіантів інтерпретації або кілька ітерацій (коли після створення моделі, ми повертаємося на початок для уточнення параметрів на основі результатів моделювання)… Це взагалі тема, на яку я можу говорити годинами.

 

На родовищах яких корисних копалин Ви вже робили 3D моделі?

Ми робили моделі по титану, золоту, нікелю, молібдену, хромітам, поліметалічним рудам, рідкоземам… Найбільше, мабуть, по золоту. Тому що, крім українських, були і закордонні проекти, зокрема в Африці, в Латинській Америці…

 

Доводилося мати справу з Тарасівським родовищем титанових руд?

Так. Тарасівське цікаве тим, що воно полімінеральне. Є мономінеральні титанові розсипні родовища, наприклад, Іршанське, Бирзулівське. А це полімінеральне: ільменіт, ставроліт, циркон, рутил та ін. Тому мені з точки зору геології воно цікавіше.

З точки зору економіки, мені також здається, що на такий обʼєкт знайшовся би інвестор. Хоча там є і плюси, і мінуси. Наприклад, висока ступінь вивчення з високими категоріями запасів, тобто підготовленість до розробки. Водночас, зважаючи на кількість мінералів, можуть знадобитися додаткові технологічні дослідження. 

 

Які ділянки Ви би назвали найцікавішими у титанових рудах з тих, які не розробляються? 

Корінне родовище Носачівське, розсипні – Тростянецьке, Лікарівське та ін. 

Також є фланги родовищ, які вже розробляються. Зазвичай, на флангах є ділянки, які можна дорозвідати і освоїти. 

 

Час від часу на ринку можна зустріти неофіційні звіти чи витяги зі звітів про розвідку радянських часів. Їх пропонують або для продажу, або щоб, спираючись на такі дані, потенційні інвестори ініціювали аукціони і заходили на обʼєкти. Чи можна вірити таким папкам? 

По-перше, довіряти чи ні – можна вирішувати, якщо знаєш автора. Наскільки довіряєш спеціалісту, настільки довіряти можна і його звітам. Але тут важлива умова: фахівець має говорити або писати тільки про те, на чому справді знається, а не лише тому, що він геолог. Адже якщо мова про огляди – часто це широкі матеріали, які можуть охоплювати ширше поле, ніж сфера експертизи конкретного автора. 

По-друге, я не бачу жодних проблем, якщо конкретний спеціаліст проаналізував дані, які легально отримав, наприклад, в Геоінформі чи Українській Геологічній Компанії. 

Також я думаю, що ці звіти і папки існують, тому що є певний вакуум з боку Держгеонадр і Геоінформу. Повинна бути активніша робота на цьому напрямі.

 

Але ж Геоінформ надає послуги щодо підбору даних про ділянки надр?

Але часто інвестору потрібен не просто витяг з бази даних, а якісний матеріал, зроблений «під нього». А щоб надати таку послугу, потрібні спеціалісти найвищого рівня, яких можна залучити тільки під високі зарплати – це обʼєктивна реальність. 

 

А як можна перевірити достовірність звітів (чи їх копій), яких немає в ДКЗ чи Геоінформі? Таке взагалі можливе – існування певних оригінальних документів, які відсутні в державних установах чи компаніях, хоча мали би бути саме там?

Так, існування таких документів можливе.

По-перше, в Геоінформі і в Держгеонадрах немає первинної інформації. І я кажу не лише про керн чи проби. Існує ще первинна документація: буровий журнал, геологічна документація свердловин, сертифікати лабораторних випробувань тощо. Тобто, не те, що потрапляє до звітів у якості опису чи інтерпретації – а саме первинна документація. 

Первинна документація була в тій державній організації, яка виконувала розвідку. Так, багато такої інформації знищено. Знищення залежало від певних обставин ліквідації того чи іншого підприємства. Наскільки я знаю, все, що вдалося зберегти, зараз збирає, намагається систематизувати і врятувати Українська Геологічна Компанія. 

 

Тобто, якщо стається так, що інвестору пропонують цікаві, але неофіційні дані радянських часів, йому варто звернутися до УГК, щоб перевірити достовірність?

В першу чергу, йому варто залучити фахівця, який може це перевірити. За кордоном, у такому випадку залучають спеціаліста або сервісну компанію, з якими укладають договір про первісну оцінку обʼєкта. Думаю, в Україні такий порядок дій також можливий. Плюс часто такі спеціалісти чи компанії мають власні канали отримання даних, зокрема офіційних.

Припустимо, якщо є якась первинна інформація, то теоретично її можна перевірити, порівнявши із вторинною – звітами, що зберігаються зокрема і в Геоінформі.

 

Гаразд, уявімо, що такого спеціаліста вже знайдено. Якщо інвестору пропонують щось унікальне, дуже цінне (з радянської розвідки) – але інформації, яка могла б це підтвердити, немає в жодній державній структурі? Чи варто взагалі всерйоз сприймати такі дані? 

А для мене ключове питання полягає в іншому, і я підходила із ним під час Mining Day до керівників і Геоінформу, і УГК: чи повинна людина, яка просить у держави інформацію, бути власником спецдозволу? Мені відповіли, що ні. Тобто, не лише чинний надрокористувач, але також і потенційний інвестор може ознайомитися з даними. Але це тільки усна відповідь, я ще не бачила документа, де б це було сформульовано.

І саме тому, якщо пригадуєте, у мене було єдине запитання до Романа Опімаха: яким чином в реформі враховано механізм доступу до первинної геологічної інформації потенційного інвестора? Роман Євгенович по суті відповів просто «так».

«Так, закон передбачає вільне ознайомлення з первинною геологічною інформацією, власником якої є держава, чого раніше не було», – відповів Роман Опімах (прим. NADRA.INFO).

Можливо ми не повністю не зрозуміли одне одного. Адже я мала на увазі конкретний законодавчо регламентований механізм доступу до даних. Але за інформацією керівників УГК і ДНВП, потенційний інвестор може замовити послуги з підбору та обробки первинної геологічної інформації. 

І це справді надзвичайно важливе питання. Адже якщо потенційний іноземний інвестор заходить дивитися на наші родовища – без доступу до первинної інформації він не розглядатиме купівлю спецдозволу. 

 

 

Автор – Володимир Бойко, ІА NADRA.INFO