Сергій Паюк: Нашій системі обліку запасів корисних копалин заздрять чимало держав

Влітку 2023 р. Державна комісія України по запасах корисних копалин (ДКЗ) провела «великий перепис» експертів – кількість скоротилася майже удвічі. Після вимушеної паузи в 2022 р. на тлі неспровокованого повномасштабного нападу РФ на Україну, в жовтні цього року з ажіотажем відбулася вже Восьма міжнародна науково-практична конференція «Надрокористування в Україні. Перспективи інвестування» – виступити з доповідями та послухати інших особисто зібралися біля 300 учасників. А в листопаді команда ДКЗ фіналізує проект нової редакції класифікації запасів і ресурсів корисних копалин, в яку закладено чимало змін, важливих для поступу галузі.

Про новели, роботу ДКЗ в умовах воєнного часу, відкритість даних, цінність державного балансу запасів, тонкощі технологій, переведення координат і «лазівку», якою користуються деякі надрокористувачі – NADRA.INFO говорять з Головою Державної комісії України по запасах корисних копалин, «Почесним розвідником надр» Сергієм Паюком.

 

ДКЗ готує зміни

NADRA.INFO: По-перше, дякуємо за Конференцію, яку організувала і провела команда ДКЗ, за можливість виступити перед поважною аудиторією, і окремо за YouTube-трансляцію та відкритий доступ до всіх виступів. Як працює ДКЗ, як оцінюються запаси та відбуваються інші процедури – це одна з найскладніших тем для розуміння, якщо ти не інтегрований у видобувний чи сервісний бізнес. І такі заходи, як конференція ДКЗ, рухають аудиторію в бік розуміння ширшим колом, як насправді все відбувається.

Сергій Паюк: А ми вдячні учасникам. Бо, зрештою, якби не було учасників і доповідачів – і конференції не було б. Тому ця вдячність взаємна.

 

Почнімо зі знайомства з Вами для тих, хто ще не знайомий, і з Вашого призначення. «Сміливий крок» – так можна сказати про Ваше рішення прийняти пропозицію очолити ДКЗ під час війни? Погодьтеся, очолити Комісію в охопленій війною країні, в червні 2022 року – треба мати «стрижень». Коли Вам запропонували цю посаду?

Очолити ДКЗ мені запропонував Голова Держгеонадр Роман Опімах, у травні 2022 р.

Якщо пам’ятаєте, в квітні 2022 року з’явилося рішення Кабінету Міністрів України, що всі чиновники мали бути з третього травня в Україні. Георгій Ілліч [Рудько], наскільки мені відомо, був закордоном і повертатися був не готовий за станом здоровʼя. Він взяв відпустку на місяць із наступним звільненням. Тому в травні почали шукати кандидатуру на посаду Голови ДКЗ.

Мені посаду запропонували, оскільки я давно займався запасами [корисних копалин], працював з першою оцінкою за міжнародними стандартами ще в 2005 році. Я працював тоді в Укргазвидобуванні (УГВ) і це була перша оцінка 40 найбільших родовищ УГВ за стандартами PRMS. Згодом я очолив департамент геології і саме цей департамент займався геолого-економічною оцінкою (ГЕО) родовищ компанії. Я організовував роботу, зокрема співпрацював з ДКЗ, всі звіти з ГЕО розглядались нами, ми приймали рішення про затвердження звітів і направлення їх у ДКЗ.

Отже, і тема захисту запасів, і міжнародні стандарти в нафтогазовій галузі були мені добре знайомі. Також я маю профільну геологічну освіту.

До того ж, після УГВ я працював у НАК «Надра України», де «трішки» розширив свій кругозір, так би мовити, дізнався, що не тільки нафта і газ є в Україні (посміхається).

 

Ваше призначення в Надра України після Укргазвидобування Ви вже тоді сприймали як сходинку в карʼєрі, і підготовку до подальших призначень?

Перш за все, мені було цікаво, для мене це був виклик!

Напевно, тому що в УГВ я пропрацював понад 20 років, і вже чогось кардинально нового чи особливого не було. А тут було цікаво.

Тим більше, коли йшла мова про моє призначення, Голова правління НАК «Надра України» Тарас Кузьмич сказав, що я буду повністю відповідати за технічну частину компанії. І в цій частині в мене була абсолютна свобода.

 

Технічна частина?

На кожному підприємстві є технічний напрям, юридичний і фінансовий.

Це за Вашої каденції почалася активна підготовка до створення в Полтаві керносховища? (про проект станом на квітень 2021 р. розповідав Тарас Кузьмич – Ред.)

Ні, старе керносховище в Полтаві існувало і раніше, ми запустили процес будівництва нового, сучасного керносховища зі сховищем геологічних матеріалів, яке б відповідало світовим стандартам і вміщувало би весь наявний у Державній власності керн. І якби не війна, я впевнений, що ми б його завершили.

 

На якому етапі цей проект зараз?

Наскільки мені відомо, фінансування зараз на цей проект особливого немає – то й руху немає.

Але ідея була добра: весь керн зібрати в одному місці, з потужною лабораторією, яка там вже існує – це хороша історія.

Ми їздили на захід України, і перевозили звідти в Полтаву керн, який ще можна було врятувати. Бо частина керну втрачалася через те, що, наприклад, завалився дах у старому керносховищі (тому що не було фінансування, не було ремонтів), ящики з керном зруйнувалися. А якщо немає чіткої прив’язки керну в конкретному ящику до певної свердловини і конкретного інтервалу, то він і сенсу не має ніякого.

 

Про який саме обʼєкт Ви кажете?

Це було одне з багатьох типових старих керносховищ. Взагалі, в Україні було чимало керносховищ, бо свого часу було багато геологічних підприємств.

 

Ще до запуску сайту NADRA.INFO, в квітні 2020 р. ми публікували світлини з території Житомирської геологічної експедиції в Новій Боровій, справді, сумна картина…

А як має виглядати керносховище, я вперше на власні очі побачив у Канаді, в Калгарі – центрі нафтової промисловості Канади, провінція Альберта. Там є державне керносховище.

Перш ніж його збудували, керн збирали і зберігали приватні компанії, кожна свій. А потім всі добровільно передали свій керн на зберігання у це державне керносховище. Зараз весь керн і шлам збирається в тому керносховищі, збираються дані про роботу всіх свердловин по всій провінції. Я підкреслюю, що передача керну від приватних компаній до державного керносховища відбулася добровільно, бо був здивований цим, наші надрокористувачі наразі не поспішають ділитися геологічною інформацією, керном, тощо.

Напевно, саме після того відрядження, я почав виступати за відкритість даних, коли нам показали, як працює система цього державного керносховища. Ми замовили інформацію по якійсь одній свердловині (причому бурові підрядники і приватний власник навіть не знали, що ми запитували цю інформацію). Нам підготували матеріали про буріння свердловини, її роботу, скільки вона видобула за минулий місяць – там повністю ці дані відкриті, і дані щодо свердловин сусідів відомі, надрокористувачі спостерігають один за одним, і коли є якийсь технологічний прорив у когось, якесь ноу-хау, в нього зростає видобуток, всі це бачать і намагаються також щось зробити…

Тому в Канаді дуже багато маленьких фірм, які розробляють свої ноу-хау, впроваджують їх активно для збільшення нафтовилучення. Причому обладнання для перевірки своїх гіпотез чи результатів ноу-хау роблять інколи з підручних матеріалів, якомога дешевше і швидше.

Ці маленькі фірми розвиваються, виростають, їх потім купують гіганти, і так рухається розвиток галузі. І північноамериканські технології зараз одні з найбільш розвинутих. Одним із поштовхів до цього, як на мене, це саме відкритість даних: у компаній є до них доступ, вони слідкують за конкурентами і все бачать. При цьому, якщо у вас є якісь ноу-хау, якщо я правильно пам’ятаю, то на три роки до цих даних доступу може не бути. Але через 3 роки всі дані все одно стають відкритими.

Мало того. Уявіть, що ви хочете провести певне дослідження керну, який під час дослідження знищується безповоротно. Ви подаєте заявку, її аналізують, і якщо такі дослідження вже проводилися, вам дадуть звіт про ці дослідження (з поправкою на ноу-хау і трирічний термін). Тобто, вам не треба буде витрачати свої кошти на дослідження, які вже провели до вас.

Але коли ви все ж берете керн на дослідження, ви так само здаєте результати цих досліджень в керносховище, і можете встановити трирічне обмеження на доступ до цих результатів, якщо отримали їх в результаті застосування ноу-хау.

 

Якщо перенесемося з Канади в Україну – як у нас відбуваються ці ж операції?

Ніяк. Керн зберігає кожна компанія. Хоча, можуть зберігати і в керносховищі. Наприклад, у Полтаві Укрнаукагеоцентр для приватних компаній зберігає керн, і ця послуга давно доступна.

Керн приватних компаній у цьому сховищі зберігається в закритих і опломбованих ящиках, доступу до яких ні в кого немає: ящик з керном відкривається тільки у присутності надрокористувача, який цей керн туди поклав. Тож у нас немає такого доступу до приватного керну як у Канаді.

Щоправда, до державного керну, який за бюджетні кошти був відібраний, доступ уже зʼявляється. Ви можете викупити керн, сплативши компенсацію за буріння – це офіційно передбачено липневими змінами до Порядку розпорядження геологічною інформацією.

 

В контексті історії про відкритість і можливість бачити дані зі свердловин сусіда в Канаді, в Україні ж також була спроба (принаймні наскільки ми відстежуємо ретроспективно) зобов’язати всіх ставити вимірювальні прилади на кожну нафтогазову свердловину, і збирати дані зі свердловин в єдиному інформаційному центрі в Держгеонадрах. Ми писали про відповідний спільний Наказ Мінекології та Мінфіну. Щоправда, в Держгеонадрах кажуть, що цей документ не має ніякого відношення до Служби…

Так технологічної ж можливості виконати ці вимоги немає!

 

Чому?

З газової свердловини йде суміш: газ, конденсат, вода і, якщо несе породу, то ще і якийсь пісочок. А вимірювальний прилад – досить чутлива річ, і виміряти три фази одночасно в потоці з розподілом на компоненти – неможливо.

Як одразу відрізнити скільки там води, а скільки конденсату? І та, і та крапельна рідина, обидві летять у потоці… Це вже на установках комплексної підготовки газу (УКПГ) проходить сепарація, коли відділяється рідка фаза, потім розділяється рідка фаза на воду і конденсат, і тільки тоді оці окремі фази можна виміряти.

Але на УКПГ газ ви не прив’яжете до конкретної свердловини, бо він туди надходить із різних свердловин.

До слова, запровадження УКПГ свого часу, десь у 1960-х, було революцією, бо раніше обладнання для очистки газу ставили на кожній свердловині, а потім зробили установки комплексної підготовки газу з обладнанням на велику пропускну здатність і на неї заводилися 20-50 свердловин, що значно здешевило і прискорило будівництво. Таким чином, до родовища ці обсяги привʼязати можна, а до свердловини – ні.

Для визначення обсягів видобутку по окремій свердловині виконуються контрольні вимірювання, коли свердловина направляється в роботу по окремій технологічній «замірній» лінії і її продукція проходить окрему сепарацію, розділення та облік. Всі свердловини родовища почергово переключаються на цю «замірну» лінію і досліджуються. Відповідно до результатів цих досліджень і визначаються обсяги видобутку по окремій свердловині.

 

Дозвольте повернуся до Вашого призначення. Ваша посада, в моєму розумінні, одна з найвідповідальніших в геологічній сфері. Можливо, може змагатися з керівником Держгеонадр за важливістю для захисту інтересів держави.

Точно ні.

 

Гаразд, не буду порівнювати, але менше з тим… Ви довго думали, приймати цю пропозицію, чи ні? У вас були певні вагання чи застереження?

Кілька днів.

Мені було дуже комфортно працювати в НАК «Надра України», тим більше, що за час роботи там, я багато чого дізнався, вже було не настільки важко, як у перші півроку (коли не вилазиш з паперів, розбираєшся в купі нюансів, з якими раніше не стикався, а потім таке трапляється набагато менше…).

А з іншого боку, я на діяльності ДКЗ знаюся і зробити щось корисне також хотілося.

 

Коли Роман Опімах представляв Вас колективу, було сформульовано два ключові завдання. Перше, це та задача, яка перманентно стоїть перед ДКЗ – впровадження міжнародної системи обліку. І друге – цифровізація і підняття статусу комісії у світових професійних колах. Чи могли би Ви розказати, що було зроблено по цих задачах, через півтора роки після Вашого призначення?

Зроблено багато кроків до результату. Сам результат очікуємо невдовзі.

На мою думку, основним є те, що відповідно до нормативних документів ДКЗ розробляє класифікацію запасів і ресурсів корисних копалин, від якої рухається все в галузі далі.

Оцінку запасів на сьогодні регулює близько 60 нормативних документів, зокрема, інструкції по застосуванню класифікації до окремих видів корисних копалин (пісок, вода, тверді корисні копалини, уран, нафта і газ…), інструкції про зміст і оформлення геолого-економічних оцінок родовищ різних видів корисних копалин, вимоги до певних досліджень (наприклад, вимоги до визначення пористості породи), і таких документів багато… Але в основі всього лежить класифікація.

І це та задача, яку ми ще не довели до кінця, але принаймні ми вже на фініші, щоб видати оновлену редакцію класифікації.

 

Коли вона зʼявиться?

Ми плануємо в листопаді її фіналізувати, а далі піде наш «нормальний бюрократичний процес», адже класифікація затверджується постановою Кабміну.

Вже згадана мною Постанова про порядок розпорядження геологічною інформацією була прийнята 4 липня (так звана «велика» Постанова про внесення змін до низки постанов, що стосуються геологічної галузі, у тому числі порядку державної експертизи запасів, розпорядження геологічною інформацією та ін.).

До речі, це про те, що вже зроблено: ми, разом з Держгеонадрами, прописали порядок проведення державної експертизи запасів відповідно до нового закону. Також ми долучалися до роботи над законопроектом 4187, який потім став законом 2805, підготували пропозиції щодо змін до переліку корисних копалин, зміни до форми 6-ГР, брали участь у змінах форм 5-ГР та 7-ГР.

Закон ухвалили, якщо не помиляюсь, 1 грудня, а робота над постановами почалася з 2 грудня, або навіть раніше. А от прийняли постанову тільки 4 липня – тобто, більше ніж півроку зайняв шлях узгодження з усіма цих змін.

Тому, з нашого боку, ми плануємо завершити роботу над Класифікацією в листопаді. Далі прогнозувати можна тільки з досвіду. Ми очікуємо, що нова Класифікація буде затверджена навесні 2024 р.

 

Правильно розумію, що тим часом, сьогодні, Україна працює по класифікації РК ООН?

Наша класифікація не є РК ООН, але базується на ній. Останні зміни до цієї класифікації були в 2018 році, коли реально класифікація змінилась, додалися нові коди класів, а власне Класифікація, за якою ми живемо, зʼявилася в 1997 році.

ДКЗ ведеться постійна робота в напрямку оновлення класифікації та нормативної бази щодо її застосування.

І тут існує велика проблема: раніше, до 2008 року, ДКЗ мала право нормотворчості і накази ДКЗ реєструвались Мінʼюстом. Потім це право було втрачено.

Наприклад, інструкція про зміст і оформлення матеріалів ГЕО була затверджена ДКЗ і зареєстрована в Мін’юсті. ДКЗ своїм наказом зараз не може внести зміни, тому що Мінʼюст ці зміни не прийме. Тобто, необхідно щоб Міндовкілля зробило нову інструкцію, затвердило її своїм наказом і направило в Мінʼюст. А в постанові про порядок проведення державної експертизи було вказано, що зміст і порядок оформлення ГЕО визначається ДКЗ. Тобто, Міндовкілля не могло це зробити, тому що це не передбачено постановою Кабміну, а ДКЗ не могла, тому що не могла заюстувати – от така ситуація була.

Зараз вже внесені зміни до Порядку і передбачено, що вже Міндовкілля буде визначати ці речі. Тобто, після затвердження класифікації будемо займатися і цим. Насправді, все це паралельно рухається, тому що не може бути один документ без іншого.

 

Чим нова Класифікація буде відрізнятися від тієї, за якою ми живемо сьогодні, і як це буде впливати на надрокористувачів?

Ми намагаємося наблизити її максимально до РК ООН, до PRMS і до JORC.

Поки що таким є наше бачення. Але чим насправді закінчиться затвердження класифікації? Ми не знаємо. Адже те, що ми подамо на Міндовкілля, і те, що буде затверджено Кабінетом Міністрів України після узгодження з усіма міністерствами– це можуть бути зовсім різні документи.

Наше бачення полягає в тому, що потрібно класифікацію доповнити визначенням «проект». Це повинні бути проектні речі. Зараз в нас оцінюються суто запаси, в той час як у JORC і PRMS – проекти. І рентабельність саме проектів. Це те, чого в нас немає.

Формулювання визначення запасів дотаційних, наприклад, також треба змінювати. Воно на сьогодні не відповідає навіть здоровому глузду.

 

Ми порушували тему дотаційних запасів, писали…

…що є три родовища, по яких затверджені дотаційні запаси?

Тільки згідно з чинною класифікацією, балансові запаси складаються з видобувних і дотаційних. Видобувні – це ті, рентабельність яких перевищує ставку рефінансування Національного банку, отже дотаційні запаси – це частина балансових запасів, рентабельність яких позитивна, але менше ставки Нацбанку. Тобто, якщо у вас рентабельність від 1 до 16%, згідно класифікації, можете претендувати, щоб ваші запаси визнали дотаційними з відповідними пільгами по ренті.

Зрозуміло, що маючи таку існуючу класифікацію, ніхто не береться затверджувати такі «дотаційні» запаси. Тому норма ця неробоча. Її треба змінювати.

Дотаційними запасами, в моєму розумінні, можуть бути запаси, видобуток яких нерентабельний, але їх необхідно видобувати через несприятливі наслідки для країни – екологічні чи соціальні.

 

Наприклад?

Родовище вуглеводнів у місті Борислав, яке розробляється ще з позаминулого століття. Там можливе виділення газу, який може завдати шкоди людям, у 1972 році навіть був вибух в житловому будинку, коли в підвалі накопичився газ. І там необхідно відбирати нафту і газ, навіть якщо це збитково, щоб запобігти вибухам у будинках. Ось це – дотаційні запаси. Такий проект має право на життя саме як дотаційний.

 

Хто буде визнавати запаси збитковими чи ні?

ДКЗ, так само, як це відбувається і сьогодні.

 

Історія про нафтові виснажені родовища Укрнафти в Чернігівській області, на яких СП працюють, це про дотаційні запаси чи ні?

Ні, це не про дотаційні запаси. Дотаційні затверджені лише по трьох родовищах: одне родовище солі, одне уранових  руд і одне вуглеводнів.

 

Повертаючись до наближення класифікації ДКЗ до РК ООН та інших міжнародних стандартів…

Насправді, оцінка запасів з точки зору безпосередньо геології – подібна. Тільки й того, що JORC і PRMS  більше заточені на інвестиції і на гроші, а наша класифікація більше заточена на фізичні обсяги запасів. А параметри для фізичної оцінки обсягів запасів – ті ж самі – це висота, ширина, концентрація, потужність, пористість та ін.

 

Ви сказали про перехід до «проектності», тобто, оцінюватимете не родовища, а вже видобувні проекти, так?

Зараз ми оцінюємо родовище. А на родовищі може бути два надрокористувачі. Це два окремих проекти.

До того ж, скажімо так, проект має закінчуватись видобутком і реалізацією продукції. А якщо в нас є родовище, яке не розробляється, де не передбачені ні видобуток, ні реалізація корисних копалин – це не є проектом.

Тобто, родовище є, але проектом воно не є. Цифри в державному балансі обліковуються, а віддачі від цього родовища немає. Отже, ці ситуації треба буде розділяти.

Крім того, геотермальна енергія, яка отримується з надр – це не родовище, яке можна оцінити, це саме проект, який підлягатиме оцінці.

 

Яких ще новел чекати від ДКЗ?

Давайте спочатку фіналізуємо і дочекаємося остаточного тексту оновленої класифікації. Те, що я назвав щойно – це з найяскравішого.

 

Скільки фахівців ДКЗ працюють над цими змінами, хто автори?

Ідеї народжуються в дискусіях, коли розглядаються геолого-економічні оцінки родовищ. Експерти по різних видах корисних копалин, наші працівники, члени колегії ДКЗ – ми всі дебатуємо, коли приймаються якісь рішення: які запаси куди відносяться, чому саме так, до такого коду чи класу…

Не можна сказати, що авторами цих змін є 2-3 людини. Ідеї витають у повітрі, і потім виявляється, що одна і та ж думка прийшла до багатьох одразу – і знайти першоджерело вже подекуди важко. Технічну роботу виконують чоловік 5, напевно. Всі формулювання проговорюємо з Держгеонадрами. До речі, на Конференції проводили спеціально круглий стіл – там лише 4 активних учасники було, якщо я не помиляюся.

Класифікація – річ нудна (рутинна), насправді. І досконально в ній розбиратися – не дуже багатьом цікаво. А щоб щось робити нове – треба мати цікавість до цього, а ентузіастів мало.

 

Ви говорите про нові коди в класифікації…

Вони і зараз там є, в табличці класифікації, але їх визначення не прописані. А після змін будуть із визначеннями.

Показника ГЕО для другої цифри кода класу більше не буде, буде саме те, що і значить вісь F, позначення якої походить від  слова Feasibility – здійсненність або стан розробки. І для ведення державного балансу класи будуть «одиничні», без подвійних індексів, хоча в класифікації вони залишаться і зможуть бути використані надрокористувачами за потреби.

Повторюся, дуже важливе розуміння, що саме класифікація лежить в основі всього. І в основі обліку. І саме через це виникають питання переходу на PRMS або JORC.

Не проблема ж механічно взяти і перейти. Експертизу ДКЗ вже може робити і по PRMS, і по JORC: у нас є фахівці, які розбираються, знають і можуть це зробити.

Питання, що далі робити з цим звітом? Добре, ми затвердили. Але на державний баланс запасів цей звіт не поставиш – бо не передбачено. А якщо переходити повністю на PRMS і JORC,  то яку класифікацію застосовувати до піску, підземних вод? Доведеться робити три окремі класифікації. А як тоді зводити баланс запасів? Що, відмовлятися від ведення державного балансу у такому вигляді, як у нас є? Як на мене, простіше робити за потреби паралельні оцінки, для інвесторів одну,  іншу – для балансу. Тим більше, що вимоги з переоцінки за нашим законодавством передбачені лише у разі істотних змін запасів.

 

Ви допускаєте відмову від державного балансу?

Відповім здалеку.

Фахівці ДКЗ входять в робочі групи при Європейській економічній комісії ООН. Це робочі групи експертів з питань формування розвитку РК ООН і її впровадження. Вони напрацьовують Case-Study по різних країнах, визначення шліфують…

Ми, наші експерти, входимо в робочі групи по підземних водах, урану і водню. І досить регулярно Європейська економічна комісія проводить конференції – наприклад, у квітні був Тиждень управління ресурсами (ми їздили в Женеву разом з Головою Держгеонадр і там спілкувалися з практично всією європейською геологічною спільнотою).

Так от,  нашим західним колегами дуже складно, тому що в більшості країн Європи обліку немає. Облік корисних копалин ведеться на державному рівні тільки в країнах колишнього «Варшавського блоку». В решті Європи – або якісь асоціації збирають дані, або якісь інвестиційні компанії акумулюють звіти окремих компаній. Централізованого збору даних, такого як у нас, немає.

Відповідно, і немає спільної класифікації. Кожен, як йому зручніше, так це і веде. Навіть в розмові з представниками Геологічної служби Німеччини, на питання, яку класифікацію у них застосовують, отримали відповідь: дивлячись в якій землі (адміністративна одиниця в Німеччині). Різні землі застосовують різні класифікації. Відповідно, держава не має інформації про стан ресурсної бази.

У нас же, наприклад, є родовища не розподіленого фонду (напевно половина родовищ, які рахуються на балансі – без надрокористувача) – це наш резерв як держави. Так от, якби ми просто взяли і перейшли на підходи, які діють у країнах Західної Європи, ми б не знали про ці запаси. Вони б просто зникли.

 

Тобто, чинна в Україні система балансу дає можливість бачити і знати державі про весь спадок від колосальних інвестицій держави в розвідку з 1930-х років? І фактично, існуюча система балансу це є запорука нашого з вами знання про запаси корисних копалин?

Так. І ця інформація зараз у нас є. А якщо обліку не буде – вона просто зникне. То як, державі це треба, чи не треба?

Ми можемо іти як одним, так і другим шляхом, тобто, це питання політичне. Якщо ми відмовляємося від державного балансу, тоді можна і класифікацію скасовувати – просто скопіювати JORC чи PRMS.

Але знову проблема! JORC для піску і води не застосуєш, а PRMS – працює суто для вуглеводнів. Виходить, у нас вода, пісок, водень, геотермальна енергетика лишаються поза межами класифікацій. В той час як РК ООН дозволяє класифікувати практично всі корисні копалини, вони навіть зараз працюють над класифікацією для відходів! Тому що результат ресайклінгу хоч і не є корисною копалиною, але в проектах використовується і йде як цінний компонент, який також можна і треба оцінювати.

 

Чому наші фахівці в робочих групах тільки по воді, урану і водню? Чому саме ці корисні копалини?

Тому що це корисні копалини, облік і оцінка яких зараз остаточно не врегульовані. По воді велика проблема через те, що це відновлювальний ресурс.

 

Тобто?

Якщо ти видобуваєш нафту, газ або пісок і видобув два куба, значить, якщо запаси були А, то записав (А – 2). По воді так зробити складно, тому що запаси відновлюються. Тому застосування класифікації до підземних вод складне.

І саме зараз робоча група з нашими фахівцями напрацьовує різні кейси по різних країнах, хто як обліковує і рахує воду. Найближчим часом пропозиції щодо застосування РК ООН для оцінки підземних вод будуть виставлені у відкритому доступі (під час підготовки інтервʼю до публікації, розпочалося громадське обговорення проекту документа Додаткових специфікацій Рамкової класифікації ООН (РКООН) для ресурсів підземних вод, який був опублікований 1 листопада 2023 року на веб-сайті Європейської економічної комісії ООН (ЄЕКООН) – прим. NADRA.INFO).

У цих робочих групах фахівці з різних країн. І наші точно не гірші за інших!

Навпаки, для Європи наш досвід особливо цінний тим, що ми перейшли на класифікацію РК ООН на державному рівні, і в нас є вже досвід, багато кейсів (половина родовищ переоцінена вже за новою класифікацією) – їм це дуже цікаво, вони з цим тільки починають стикатися при провадженні.

 

Половина родовищ, які вже переоцінили по новій класифікації – це ж заслуга раніше діючої вимоги до регулярної переоцінки запасів?

В тому числі, але не повністю. Так, раніше була вимога про переоцінку запасів щопʼять років, але її скасували. І зараз в нас є вимога, якщо відбулася зміна кількості запасів понад 50%, або не підтверджені 20% запасів, тоді треба перераховувати. Якщо ж зміни запасів немає, то який сенс робити цей перерахунок?

Надрокористувачі потребували цього і Роман Євгенович був один із апологетів скасування п’ятирічної вимоги. Ви тільки уявіть: геолого-економічна оцінка родовища вуглеводнів – це томи текстів і додатків (найбільша ГЕО, яку я бачив, складала 19 томів!). Кожні пʼять років робити таку роботу – сенсу, напевно, немає.

 

Але ж це має сенс, щоб дати відповідь на питання, як за цей час змінилася рентабельність проекту?

Надрокористувач і сам чітко знає власну рентабельність, а державі рентабельність потрібна для розрахунку рентних платежів.

Для вуглеводнів і руд заліза рентабельність не враховується для ренти – береться ціна з сайту Мінекономіки. Тобто, переоцінка з міркувань ренти точно непотрібна.

Щодо інших корисних копалин, ставки рефінансування НБУ були менші 20%, а в Податковому кодексі передбачено, що якщо рентабельність менше 20%, то застосовується коефіцієнт рентабельності 0,2 – от і все.

 

Підсумовуючи, з точки зору державних інтересів, інші країни нам заздрять, тому що ми зберегли систему державного обліку, в той час як вони не бачать своїх надр?

Так, деталізації такої, яка є у нас – мало в кого є у світі

В Україні завдяки держбалансу ми маємо можливість виокремити запаси по окремих горизонтах,  сказати: серпухівський ярус, візейський… можемо виділити по окремих зонах, скільки і де там запасів, хоч центральну частину ДДЗ (Дніпровсько-Донецької западини), хоч борти, хоч в розрізі областей – тобто, як аналітичний інструмент, баланс це дуже цікава річ, в ньому дуже багато корисних даних.

А з наближенням до міжнародних стандартів оцінки немає жодних проблем.

РК ООН випущено чимало Bridging Documents для PRMS, для JORC – тобто, інвестор на сьогодні чудово розуміє, якщо це код 111 або 332, як це буде в іншій системі. Насправді з цим проблем немає жодних.

Щодо наближення, до речі, показовий приклад Казахстану, який свого часу активно почав рухатись уперед по наближенню до PRMS і використанню цього стандарту. Вони на законодавчому рівні прийняли перехід з радянської класифікації в PRMS, і повинні були закінчити цей перехід до 1 січня 2024 р., якщо не помиляюсь. Тобто, вже повинні були наближатися до фінішу.

Але перенесли наближення до 2030 р., тому що не змогли на сьогодні вирішити проблеми, які це наближення створює для системи обліку запасів.

 

А в чому складність? Це ж просто про збір даних, їх інтерпретацію і обробку.

Через різні підходи до оцінки. Наприклад, PRMS. Якщо у вас немає контракту на реалізацію газу, то обсяги ваших покладів не є товаром, а відтак і не є запасами. Це лише перспективні ресурси, які є в надрах.

Йдемо далі. Якщо у вас закінчується ліцензія через 15 років, наприклад, то вам рахується обсяг видобутку, який ви за 15 років зробите, а потім поклади вже не враховуються як запаси, лише як ресурси.

Тобто, там багато дрібних деталей, які насправді важливі. У нас методичні вказівки по застосуванню класифікації для нафти і газу – понад 300 сторінок, де всі ці деталі ретельно розʼяснюються. В PRMS така саме річ: диявол криється в деталях. І навіть якщо за PRMS будуть робити оцінку одного родовища дві різні компанії, у них будуть різні цифри. А це дуже важливо для біржі! Коли я працював в УГВ, були плани виходу на IPO, і західні консультанти нам казали про одну із умов, щоб оцінку запасів за PRMS робила одна і та ж компанія протягом щонайменше 3 років до виходу на біржу. Тому що є можливість маніпулювати, залучаючи різні компанії, які будуть кожна по-своєму гратися з ресурсами.

А вести державний баланс у таких умовах – надзвичайно складно, тому що хтось же повинен верифікувати, підтверджувати достовірний обсяг запасів.

Відрізняються і економічні підходи по оцінці. Є PRMS у версії SPE (Society of Petroleum Engineers – Cпілка нафтогазових інженерів) і SEC (The United States Securities and Exchange Commission – Комісія з цінних паперів та бірж США).

 

Навіщо SEC звіти по PRMS?

Для SEC звіти по PRMS потрібні для інвесторів, щоб вони бачили, як насправді працює компанія, який дохід генерує, і зрештою, скільки коштують їхні акцій – звіти про оцінку за PRMS необхідні саме для цього в кінцевому підсумку.

У цієї комісії досить жорсткі вимоги насамперед до визначення ціни. Тобто, у PRMS від SPE можуть бути декілька підходів до визначення прогнозної ціни, а в SEC – чітка вимога, що береться не прогнозна ціна, а середня фактична за останні 365 днів.

І хоча по оцінках фізичних обсягів система однакова, але підхід до прогнозу ціни вже змінює рентабельність, а рентабельність – кількість запасів. У вас на певному етапі запаси стають уже не рентабельними, і як запаси вже не рахуються.

 

Гаразд, команда ДКЗ підготує проекти змін до методик, зміни до класифікації, і Ви вийдете з проектами до Міндовкілля. Як далі буде рухатися процес?

Будемо обговорювати проекти і рухатися в робочому режимі. З досвіду, нам будуть задавати питання, і ми будемо обґрунтовувати необхідність напрацьованих змін.

Щодо проектів постанов з геологічного напряму, то розглядати  буде не тільки Міндовкілля – там і Мінфін, Мінекономіки, НАЗК, Мін’юст… Тобто, будуть не професійні геологічні питання, а інші питання, які ми, буває, не дуже бачимо, коли виписуємо свої проекти. Недарма ж постанови узгоджуються всіма органами, адже є моменти, які ми просто не знаємо, не враховуємо або не бачимо. Саме ці узгоджувальні наради і займуть багато часу, така бюрократична робота, але вона необхідна.

 

Війна і ДКЗ

За кілька місяців після повномасштабного вторгнення РФ в Україну, коли з’явився час подумати про щось, крім порятунку сім’ї і волонтерських поїздок, виникло бажання подивитися на масштаби тимчасової окупації з точки зору захоплених агресором родовищ корисних копалин. Але на цей момент ключові дані вже були закриті, зокрема інтерактивна карта на Державному геологічному порталі. І коли Washington Post в серпні вийшов із матеріалом там про трильйони доларів окупованих родовищ, це був очікуваний матеріал. А ДКЗ сьогодні збирає дані, аналізує втрати родовищ чи запасів від тимчасової окупації?

Ні, але поясню чому.

Ми працюємо з надрами і надрокористувачами наступним чином. До нас приходить надрокористувач і здає звіт по своєму родовищу. Ми проводимо експертизу і затверджуємо запаси цього родовища. Навіть подальшу долю цього родовища, поки надрокористувач не прийшов до нас повторно, ми не відстежуємо. Виключення – ситуація, коли запаси були апробовані, пройшло 3 чи 5 років, а надрокористувач не прийшов на затвердження.

Щодо запасів на окупованій території – у Держгеонадрах є Геоінформ. У них є просторове розміщення родовищ і проявів корисних копалин, у них в балансі є інформація по запасах.

А про гроші – я навіть не знаю як рахувати. Наприклад, в нас мільярд чи мільйон тон солі на окупованій території, ми можемо порахувати ціну мільйону тон, помноживши його на сьогоднішню вартість в магазині, і сказати, стільки коштує цей мільйон тон. А можемо порахувати собівартість, прогноз ціни – і тоді вартість буде зовсім іншою…

Коли є звіти по JORC, так, ви можете взяти їх і подивитись на конкретну дату, в яку суму оцінювалося родовище. Якщо так – то можна сформулювати вартість втрачених активів у надрах.

Але навряд чи родовища піску чи глини так оцінювалися. Тобто, я не знаю, на яких даних базувалися матеріали різних видань.

Тим більше, по території тимчасової окупації – на яку дату брати дані? У нас, слава Богу, звільнена Харківська область, частина Херсонської, тобто… я б не брав на себе відповідальність, насамперед професійну, за таку оцінку, дуже великий розбіг цифр може бути.

 

Як війна вплинула на роботу ДКЗ?

Свого часу нас сильно вибили з роботи удари по інфраструктурі. 90% нашої роботи – за компʼютером. А техніка була (і частково ще є) 2010-2012 років випуску.

Ми закупили ноутбуки ключовим співробітникам, щоб вони могли працювати, коли відключали світло. Ми забезпечили джерелами безперебійного живлення сервера, щоб можна було якось працювати.

Найважче було минулої зими. Приходиш на роботу, а тут графік: дві години в день дають світло. І що ліфт не працює, для здоров’я, може, і краще, але ти піднявся на поверх, а тут холодно, темно, і працювати немає на чому. Але все ж таки, попри все ми вийшли на більш-менш нормальну роботу.

Щодо активності надрокористувачів, безумовно, кількість замовлень зменшилася. Якщо до війни максимальна кількість протоколів була під 400 за рік, то минулого року у нас було лише 100 протоколів. Це і на оцінку запасів, і на розгляд інших документів – всі загалом.

Щодо штатної кількості співробітників – у нас зараз 25 штатних співробітників (до війни було 27). Значно суттєвіше змінилася кількість позаштатних спеціалістів – наших експертів.

До війни експертів ДКЗ було 398 чоловік, а зараз – 220.

 

Чому така разюча зміна?

В липні 2022 р. ми провели верифікацію експертів. Виявилось, що дехто з них ще з 14-го року на окупованих територіях.

 

А попередня верифікація експертів ДКЗ проводилася…?

Така – ніколи.

Ну, це ж потрібно відслідковувати, вносити зміни до наказів про призначення експертів. Напевно тому раніше цього не робили. Але ми таки зробили, оновили колегію ДКЗ і експертів.

По вуглеводнях кількість експертів залишилася майже такою ж, як і була: третину виключили (хтось виїхав, хтось, на жаль, помер), і третину взяли нових. По рудних і нерудних – значна кількість експертів по вугільних родовищах Донбасу залишилися на тимчасово окупованій території. Тому ми скасували всі накази про призначення всіх експертів з 2005 року і видали нові накази.

Тепер ми чітко розуміємо, хто є наші експерти і де вони знаходяться: експерти ДКЗ є і в збройних силах, і серед внутрішньо переміщених осіб, і серед тих, хто виїхав за кордон.

 

Експерти, які вимушено виїхали за кордон, також залучаються?

Оскільки зараз немає особливого напливу замовлень, то експертів з-за кордону ми практично не залучаємо.

 

Скільки заробляють експерти? Як держава оплачує їх послуги?

Роботу експертів оплачує не держава, а надрокористувач. Вартість роботи експерта включається  у вартість експертизи.

За основу береться посадовий оклад нашого головного гідрогеолога або геолога, на сьогодні це 9930 грн. Далі йде розрахунок вартості однієї експертизи, одного експертного заключення, що залежить від складності будови родовища, кількості обʼєктів, виду корисної копалини і ступеню освоєння надр.

Дивлячись, яке родовище подане, проставляються відповідні коефіцієнти і отримується вартість необхідних експертиз. Для різних видів корисних копалин ці види експертиз можуть відрізнятися.

Наприклад, для вуглеводнів геофізична експертиза є обов’язковою – вона однією з ключових, тому що визначаються параметри пластів. Для інших корисних копалин геофізичної експертизи як окремої немає взагалі. Так само гідрогеологічна для води є, а для решти родовищ практично немає (виключення, наприклад, обводнені піски).

Тобто, визначається кількість необхідних експертиз, коефіцієнти і визначається вартість кожної експертизи.

Експертиза економічної частини має коефіцієнт, наприклад, 0,6 або 0,8 до вартості експертизи. Технічна перевірка всіх цифр запасів – може мати коефіцієнт 1. Робота з геопросторовими даними (це нова для нас експертиза) – коефіцієнт 0,5.

Тобто, експерт з економіки і експерт з технічної перевірки правильності підрахунку по одному і тому ж родовищу будуть отримувати різні кошти.

 

Якою є середня зарплатня штатних співробітників ДКЗ, скільки отримують Голова ДКЗ і заступники? Чи планується підвищення зарплат для співробітників ДКЗ?

Розмір посадового окладу мені встановлює Держгеонадра своїм наказом. Він складає 22949 гривень і 30 копійок. За період моєї роботи його не змінювали. Оклади інших співробітників визначаються прожитковим мінімумом з урахуванням коефіцієнтів, для головного гідрогеолога я вже озвучив цифру. Співробітникам піднімалися оклади в минулому році, після зміни прожиткового мінімуму. У 2024 році передбачені зміни прожиткового мінімуму, отже і зарплати співробітників зростуть. Крім посадового окладу є надбавки, передбачені законодавством і колективним договором, зокрема, за науковий ступінь, стаж тощо.

 

Як війна вплинула на терміни розгляду документів від надрокористувачів? Готуючись до інтервʼю, ми спілкувався з надрокористувачами, і дехто нарікав на начебто затягування з розглядом їх паперів. Як контролюється, і чи регламентовано час на проходження документів через ДКЗ?

Безумовно, регламентовано.

У нас в середньому – два-три місяці – це офіційно, по договору відбувається розгляд матеріалів. Але цей час відраховується від проведення оплати. Тільки після отримання оплати за експертизу, ми одразу віддаємо матеріали експертам, і вони починають роботу.

Але можуть бути випадки, коли зʼясовується нестача певних документів, або потрібні додаткові дослідження на вимогу експертів. І якщо не готові дослідження, ми з надрокористувачами підписуємо додаткові угоди щодо продовження договорів. Надрокористувач, у такому випадку, чітко розуміє, чому продовжується термін. Тобто, якщо не відома конкретна причина затримки – мені важко коментувати. Ті випадки, про які мені відомо, повʼязані з чіткими причинами і надрокористувачі про них обізнані.

 

Слідами конференції

Скільки учасників зібралися у Львові на конференції наживо, і скільки стежили за доповідями онлайн?

На сайті Конференції було зареєстровано 295 учасників. Фізично на стійці реєстрації зареєстрували 280. Також були й такі, які були слухачами Конференції без фізичної реєстрації. Тому виходимо з цифри понад 280 реальних учасників. І щонайменше 612 онлайн-користувачів стежили або переглядали трансляцію доповідей на нашій сторінці в YouTube (зараз ця статистика недоступна, бо ми перезавантажили запис конференції для зручності).

Як особисто ви оцінюєте цьогорічну конференцію? Які теми і доповіді, на Ваш погляд, були найважливішими?

Конференція для мене була дуже цікавою. Я вперше проводив конференцію, і, зізнаюся, мав особисті переживання, що людей не буде: війна, мобілізація, багато фахівців виїхали з України. Я справді хвилювався, що буде дуже мало учасників. Тому я був просто вражений кількістю людей, які взяли участь у Конференції ДКЗ цього року.

Щодо доповідей, я уважно прослухав їх усі. Мені було цікаво. В кожній темі ж є нюанс, про який ти або не знав раніше (якщо це не тема твого професійного інтересу), або не задумувався над певною складовою. Практично по кожній доповіді я можу сказати, що нового я дізнався: десь це глобальні речі, десь певні нюанси навіть у моїй професійній сфері.

 

У деяких доповідей поряд із науковою цінністю, був конкретний прикладний характер, бо вони – про недалеке майбутнє, яке буде стосуватися не лише методичних нюансів, але і роботи конкретних надрокористувачів, конкретних бізнес-проектів. До таких можна віднести і Вашу спільну доповідь із Начальником управління нерудних корисних копалин, підземних вод та інформаційних технологій в геології ДКЗ Олексієм Нецьким на тему «Зміни законодавства як чинники подальшого розвитку і трансформації державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин» (Ви є співавтором доповіді). Серед озвучених новел – «Технічна неможливість» (передбачена ст. 16 Кодексу України про надра). Ми не знайшли визначення цього терміну в Кодексі. Будь ласка, поясніть нашим читачам, як «Технічна неможливість» працюватиме, може бути використана надрокористувачами на практиці? Чи були вже звернення від надрокористувачів, щоб ДКЗ визнала розробку певних родовищ – технічно неможливою?

В законодавстві немає визначення технічної неможливості. А трактувати закон ДКЗ не може. Водночас, приймати рішення доведеться.

Тобто, якщо колись було родовище, воно було оцінене, але зараз частина цього родовища знаходиться під населеним пунктом, або під національним заповідником – для різних корисних копалин буде різна технічна можливість видобування: для одних така можливість буде існувати, для інших – ні. Видобувати нафту і газ можливість буде – можна бурити свердловини з відходами. Для граніту, напевно, не буде.

 

Як це буде працювати на практиці?

Надрокористувач звертатиметься до ДКЗ і надаватиме документи, які підтверджують технічну неможливість розробки частини родовища. ДКЗ проведе експертну оцінку, експерт дасть своє заключення і колегія ухвалить рішення, чи існує технічна можливість розробки частини родовища, чи ні.

Для чого це було зроблено? У нас є родовища зі значними запасами, які освоїти повністю неможливо. А по закону дозвіл треба дати на все родовище. Якщо у вас є зона, де видобувні роботи проводити неможливо, то і дозвіл отримати неможливо. Тому що на ділянку меншу, ніж родовище, дати дозвіл не можуть (він повинен охопити межі) і дати на всю ділянку не можуть, тому що її частина в забороненій зоні. От для вирішення цієї проблеми і з’явилася ця стаття.

Тобто, це дасть можливість давати дозвіл на ту частину, де можливо працювати, щоб ця частина родовища не простоювала, а працювала на державу. Логіка законодавця, на моє переконання, була саме така.

Я знаю випадки відмов через те, що одна з частин родовища попадає, наприклад, в межі «смарагдової мережі». Доходило до абсурду. Я особисто був свідком, як відмовляли шахті саме на цій підставі. Особисто заступнику міністра довелося включатися і нагадувати, що шахта буде на глибині 700 м, і вона ніяким чином не впливатиме на «смарагдову мережу» на поверхні. Зрештою, наскільки мені відомо, спецдозвіл було надано, але такі колізії були, і вони забирали чимало часу.

 

Чи є вже звернення від надрокористувачів (чи потенційних інвесторів) щодо визнання частини їх родовищ такими, щодо яких існує технічна неможливість розробки? Скільки? Яких родовищ стосуються?

На сьогодні таких звернень не було.

 

Одне з гострих питань для надрокористувачів – перехід з системи координат Пулково-42 у міжнародну систему WGS-84. Це питання також підіймалося на Конференції. Як надрокористувачам не втрачати запаси під час переходу? Чи планує ДКЗ запроваджувати певний інструмент для «bridging» – щоб знизити ризики втрати запасів в межах контурів спецдозволів?

Питання не до нас. Ми не займаємося переведенням координат. Ми займаємося зараз лише їх перевіркою. У нас додалася ще одна експертиза, оскільки одна зі змін до постанови про порядок експертизи говорить, що ГЕО повинна містити і геопросторові дані. Тобто, зараз ці геопросторові дані ми вимагаємо від надрокористувача і експерти перевіряють їх відповідність з підрахунковими планами та на перетини з іншими контурами.

До речі, це частина руху до цифровізації галузі.

А проблеми щодо цього, як на мене, є надуманими. Є затверджені запаси, і є спецдозвіл у старих координатах. Коли перевели в нові координати – відбулося зміщення, і частина запасів опинилася за межами спецдозволу. І по формальних ознаках, ми не можемо зробити експертизу всіх запасів, адже частина запасів опинилася за межами контуру родовища, і не входить в форму 3-ГР, тому, що з ними робити – надрокористувач не знає.

Насправді ж, це все виявляється під час експертизи ДКЗ.

 

І що робити?

Під час експертизи треба звертатись до Держгеонадр і вносити зміни в спецдозвіл як технічну помилку.

Держгеонадра таке зміщення, наскільки мені відомо, виправляють як технічну помилку, приводять у відповідність до раніше затверджених контурів запасів. І вже на розгляд нової ГЕО у надрокористувача є новий виправлений дозвіл.

Тому я не бачу тут жодних проблем. Виправте технічну помилку на етапі державної експертизи – і все.

 

Це теоретичні висновки з аналізу ситуації, чи вже маєте практичні приклади?

У нас вже була така ситуація під час експертизи. Ми переговорили з надрокористувачем, і зараз вносяться зміни в його дозвіл.

Ну, це ж явно технічна помилка, якщо внаслідок переведення координат зміщено точки на 7 метрів (воно наче і небагато, але все одно – там запаси і вони обраховуються).

Станом на зараз – надрокористувач звернувся до Держгеонадр із заявою про виправлення технічної помилки. Коли отримає виправлений спецдозвіл, контури якого будуть відповідати затвердженим раніше запасам, ми повернемося до розгляду його нової ГЕО.

 

Досить інформативною і енергійною була доповідь Данила Коваля на тему “Оновлення методичної бази проведення геологорозвідувальних робіт на родовищах бурштину як запорука швидкого освоєння надр”. Згодом, відповідаючи на запитання медіапроекту Амбер Гальбін, Ви спрогнозували оновлення інструкцій ДКЗ щодо роботи на бурштинових промислах. Які саме зміни очікувати добувачам бурштину, і коли? Хто в ДКЗ працює над розробкою відповідних змін?

Протягом місяця-двох ми вийдемо зі змінами, тоді зможемо поговорити предметніше.

 

Наскільки ці зміни актуальні – їх вимагають поодинокі надрокористувачі, чи це масова історія?

По бурштину існує справді велика проблема. Рік тому внесли зміни в порядок проведення дослідно-промислової розробки і обмежили можливість видобутку під час ДПР 5 кг з га. Тобто, з 10 га дозволу, на етапі ДПР надрокористувач має право видобути всього 50 кг бурштину.

 

Це ж «ні про що»…

Так, така проблема виникла зі змінами до Положення про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення у вересні 2022 р. І нам цю задачу потрібно врегулювати, щоб ці обсяги дозволили зробити висновки про кількість запасів бурштину, принаймні, щоб ми могли затвердити запаси і на умовах економічного ризику (розуміючи, що там не буде коду класу 111), дати можливість перейти на видобування.

Що таке 50 кг бурштину, щоб визначити його вміст чи розподіл по площі?! Це замало, раніше під час ДПР можна було видобути до 5% від запасів, тобто при запасах родовища, наприклад, 10 тонн – можеш видобути при ДПР 500 кг бурштину-сирцю.

 

Хто є експертами ДКЗ з бурштину?

Експерти по твердим нерудним корисним копалинам, які мають досвід розвідки, знають методи, методики та вимоги нормативних документів до пошуків і розвідки покладів бурштину.

 

Які нові методи геологічного вивчення покладів бурштину зможуть підвищити якість і повноту геологічного вивчення?

Надрокористувачі пропонують гідророзмив.

Поки що я не готовий говорити, наскільки цей метод покращить вивчення. Але, як ми бачили з презентації, начебто в Польщі цей метод застосовують. Література, яку я підіймав, каже, що з технічної точки зору, начебто, метод має право на життя.

Будемо опрацьовувати.

 

Ще одне питання прикладного характеру, по гарячих слідах Конференції. Час від часу ми спілкуємося з геологами, які працюють зі щебеневиками, чи з власниками або менеджментом щебеневих обʼєктів на тему товарної продукції, ренти і ціноутворення. Одні кажуть: ми працюємо так, як нам Держава дозволяє. Інші кажуть: не всі працюють однаково. Чи правильно ми розуміємо, що в протоколі ДКЗ під час ГЕО закладається ціна майбутньої товарної продукції, яка буде видобуватися.

Вказується.

 

Гаразд, вказується. Але ця ціна відрізняється від ціни, яку можна знайти на офіційному сайті Держгеонадр щокварталу. Як формується ціна в протоколі ДКЗ?

Держгеонадра публікують дані від ДПС, а нам надрокористувачі самі вказують ціну товарної продукції у матеріалах ГЕО.

Коли ми дивимося матеріали ТЕО, експерти звертають увагу на ціну товарної продукції. Тому що від цього потім залежить і рентабельність, і, можливо, ціна спеціального дозволу, якщо буде отримуватись дозвіл на видобування. Якщо це відхилення +/- 5%, в залежності від регіону, ціна може відрізнятися для різних обʼєктів. Але щоб вона відрізнялася в 4 рази – такого бути не повинно.

Напевно, є підприємства, яким держава дозволяє видобувати тут однією юридичною особою, а переробляти іншою. В такому разі він може продати за будь-якою ціною, може навіть подарувати цю корисну копалину для виробництва щебеню.

 

Все ж таки, хто чи що є джерелом інформації про ціну товарної продукції для ТЕО?

Авторам ТЕО надрокористувач сам дає свою ціну, а  експерт перевіряє, наскільки ця ціна адекватна для того чи іншого регіону.

 

Відповідно, на зірвану гірничу масу це буде одна ціна, а на щебінь – геть інша?

Безумовно.

У нас була проблема з визначенням «гірничої маси». Податкова, контролюючі органи не розуміли, що таке гірнича маса і як її рахувати. Не розуміли, що це не є товарною продукцією. А згідно з вимогами ДКЗ повинна рахуватися перша товарна продукція. І по більшості родовищ зараз є Технічні умови на «Граніт необроблений»: для надрокористувача цей необроблений граніт є товарною продукцією, яку вона продає щебеневому заводу. Власник може бути один і той самий, це можуть бути контрольовані операції. І якщо там є велика різниця від середньоринкової ціни, ми безумовно звертаємо на це увагу, і вимагаємо [обґрунтування].

У нас були такі випадки, коли ми моніторили ціни в інтернеті і бачили, що в деяких районах траплялися оптові ціни справді нижчі, ніж в інших районах. Тоді добре. А якщо ціна просто «намальована» –  таку ціну ми прийняти не можемо.

 

А достовірність цих даних про ціну перевіряє експерт ДКЗ, так?

Її адекватність, скажімо так.

Достовірність перевіряється податковими накладними. Але знову ж таки, продавець може продавати контрольованому підприємству.

 

За нашими спостереженнями, так переважно і відбувається…

Але навіть якщо так, ціну в ТЕО надрокористувач має закладати ринкову. І нагадую, що ДКЗ на сьогодні оцінює родовище, а не роботу компанії.

Якби це була оцінка компанії, правильно було б оцінювати по тій ціні, по якій вони продають реальну продукцію [щебінь], якщо це повʼязані особи. А якщо це оцінка родовища, то ми повинні підходити до оцінки вартості родовища, а не надрокористувача.

 

На що в кінцевому підсумку найбільше впливає товарна продукція надрокористувача, і її ціна?

На рентабельність проекту, яка потім може впливати на суму ренти.

Напевно, це така «лазівка», яка сьогодні існує.

 

Якщо і так, то вона не сьогодні виникла… Зрештою, повторюся, чому виникає це питання: надрокористувачі самі звертають увагу на те, що всі працюють по-різному, немає єдиного правила. Хтось працює так, що на одну «товку» оформлено і спецдозвіл, і грохоти, і персонал, і автомобілі – і для них товарна продукція одразу товарний щебінь. А інші – продають гірничу масу між своїми компаніями. Чи не планує ДКЗ уніфікувати цю історію?

Це питання знаходиться поза межами компетенції ДКЗ, і ДКЗ не може вказувати надрокористувачу, як субʼєкту господарської діяльності, за якою ціною і кому продавати продукцію.

Ми оцінюємо запаси. І все, що ми можемо, на підставі того, що недостовірні дані наведені в ГЕО  (якщо оцінили запаси, а потім виявилося, що надрокористувач дав не ту ціну), скасувати свій протокол.

Але примушувати надрокористувачів до чогось – не наша компетенція.

 

Ви згадували про новий для ДКЗ напрям роботи – з геопросторовими даними. Вже є чим поділитися?

Так, постановою КМУ від 4 липня введено, що геопросторові дані повинні бути в складі ГЕО.

Працюємо і бачимо, що проявилися багато цікавих проблемних речей щодо перетинів контурів. Були випадки, коли на родовищі затверджувалися запаси і апробовувалися ресурси. Дозвіл брався тільки на запаси, а ресурси залишалися поза межами дозволу. Потім на ту ділянку, яка включає апробовані ресурси, хтось отримував дозвіл на геологічне вивчення і потім затверджував запаси. Виходило задвоювання. Тобто, держава вважає, що у неї є апробовані ресурси, яких насправді вже немає, бо вони вже затверджені як запаси у конкретного надрокористувача.

Виявлятись це почало, коли ми почали накладати геопросторові дані шар за шаром.

 

Що із цим робити зараз?

Якщо у надрокористувача вже затверджені запаси, то їх треба знімати з апробованих в балансі. Будемо наводити порядок у балансі.

 

Насамкінець, світоглядне питання. Завданням Кодексу України про надра є “регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва…”. Відповідно до Положення про ДКЗ, Комісія “перевіряє відповідність поданих проектів кондицій вимогам найбільш повного, економічно раціонального та комплексного використання запасів корисних  копалин…”. Якщо Держава від імені народу-власника надр – прагне раціонального користування надрами, то, на Ваш погляд, якими мають бути критерії раціонального надрокористування? Раціональне користування надрами – це як? Де і ким сформульовані “вимоги економічно раціонального використання запасів корисних копалин”, на відповідність яким ДКЗ перевіряє подані проекти кондицій?

Я так розумію, що ця фраза сягає корінням інструкцій Радянського Союзу, коли раціональність і напрямок використання корисних копалин справді визначалися ДКЗ. Наприклад, коли проектувалося будівництво заводу і треба було забезпечити його сировиною.

Я читав старі протоколи ДКЗ радянських часів, коли не затверджували запаси корисної копалини на конкретному родовищі, тому що заводу поряд був потрібен ще якийсь інший компонент, а родовищ його поряд не було. Або навпаки, коли було два заводи, і треба було поділити між ними запаси – тоді ДКЗ визначала, що і кому дістанеться.

В нашому випадку, як на мене, раціональність визначає бізнес. В нас є напрями використання гранітів: на щебінь або на блоки. Якщо граніт придатний на блоки – ніхто його на щебінь пускати не буде, тому що блоки «цікавіші», маржинальність вища. Тобто, бізнес сам врегулює це. І вказувати їм: пускайте блочний граніт на щебінь, бо нам треба дорогу будувати – це не функція ДКЗ точно. Водночас, підтвердити, що відповідний граніт раціонально використовувати для блоків, так, ми підтвердимо.

Пригадую, у нас були дебати з геологами старої закалки, коли ми оцінювали родовище гранітів з розкривними породами, які представлені суглинками. Мені кажуть, мовляв, чому ми не змусили надрокористувача оцінити суглинки? А ті суглинки, мало того, що відсутні у спецдозволі, їх нема куди дівати! Це найпоширеніша корисна копалина, цегельних заводів поряд немає… то навіщо оцінювати суглинки, витрачати час і кошти, проводити дослідження, лабораторні проби щодо того, що потім не буде куди подіти?

Можливо, це і є приклад раціональності?

 

 

Автор: Володимир Бойко, ІА NADRA.INFO

Фото: Сергій Галушка