Георгій Рудько: Має ж хтось бути “істиною в останній інстанції”, що захищає інтереси народу України?

Георгій Рудько: Має ж хтось бути “істиною в останній інстанції”, що захищає інтереси народу України?

Почесний розвідник надр, тричі доктор наук (геолого-мінералогічних, географічних, технічних) Георгій Рудько має понад 40 років виробничого стажу (майже 20 в полях). Навряд чи існує таке, чого б Георгій Ілліч не знав про українські надра і про тих, хто їх розробляє. Адже в 2022 виповниться 18 років, як Рудько очолює Державну комісію по запасах корисних копалин (ДКЗ). Ми планували познайомитися з Георгієм Іллічем і записати інтервʼю у Львові під час традиційної, вже VII Міжнародної науково-практичної конференції “Надрокористування в Україні. Перспективи інвестування”, організованої ДКЗ за підтримки Державної служби геології та надр України. Проте обставини скорегували плани, і спілкуємося у Києві, в головному офісі ДКЗ на Печерську.  

Про “чорні скриньки” в надрах, рентабельність надрокористувачів, мідні та літієві перспективи України, гармонізацію підходів до оцінки запасів корисних копалин та багато іншого – з перших вуст: 

 

NADRA.info: Увага суспільства до надр зросла критично останнім часом. Не в останню чергу, завдяки ініціативам Президента України Володимира Зеленського і гучним рішенням РНБО. Серед читачів NADRA.info – як ті, хто вже працює в надрах, так і інвестори, які тільки приглядаються до галузі, і громадяни, які з цікавості відкривають для себе українські надра. Для геологів і надрокористувачів в України Ви і ДКЗ – істина в останній інстанції. Але якщо я попрошу Вас пояснити не надрокористувачам – навіщо існує Державна комісія України по запасах корисних копалин?

Георгій Рудько: ДКЗ – це науково-технічна установа, функціональні аналоги якої існують в багатьох країнах світу. 

Основне призначення ДКЗ – прийняття на підставі висновків експертиз рішень щодо кількості й ступеня вивченості запасів розвіданих родовищ корисних копалин і стану підготовленості їх до промислового освоєння, а це у подальшому фіксує баланс запасів держави. 

Кожна держава повинна знати про свої надра. Причому не тільки знати. Але ці надра ще й повинні відтворюватися: скільки видобули – стільки ж відкрили і розвідали. На жаль, цей принцип зараз, мʼяко кажучи, не зовсім виконується.

 

Колись цей принцип взагалі виконувався?

Так, виконувався. Це було, коли існувала так звана “Геологічна Імперія”.

 

Ви про Радянські часи?

Якщо брати поступ розвитку геології в колишньому СРСР, то він був таким. Після Другої Світової Війни стало зрозуміло, що територія Союзу вивчена недостатньо, для відродження зруйнованої частини країни і для розбудови сучасних підприємств і цілих галузей з’явилась колосальна потреба у ресурсах. І тому ідеологія запрацювала таким чином, щоб цю прогалину якомога скоріше закрити. Для цього майже в кожному великому місті України при вищих навчальних закладах створили геологічні факультети. І першою задачею було – отримання знань щодо ресурсів територій колишнього СРСР. Вона реалізувалася шляхом 200-тисячної зйомки і детального геологічного вивчення. Це була планова робота, були створені спеціальні комплекти геологічних карт, які мали показати перспективність певних територій. На ці роки приходяться найбільші відкриття. Були відкриті алмази в Якутії, газові родовища в Сибіру.

В 1970-ті роки ситуація стабілізувалася, тому що була досить повно вивчена та закартована вся територія СРСР і України. Масштаб вивчення територій – перша ознака “Геологічної Імперії”.

Друга – масштаб інвестицій. Асигнування на геологічний розвиток давалися внеобмеженій кількості. Гроші треба було тільки встигати освоювати.

Ситуація різко змінилася після розпаду Союзу. Нові країни, в т. ч. Україна, почали йти своїм шляхом. Зокрема, в 1992 р. Указом Президента була утворена Державна комісія України по запасах корисних копалин.

Однією з основних задач цієї організації є проведення експертизи геологічної інформації з обчислення запасів корисних копалин і затвердження їх обсягів, визначаючи відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр їх кількість, якість, рівень промислового значення, ступінь геологічного та техніко-економічного вивчення і підготовленість до промислового освоєння. А за Класифікацією підтвердження достовірності розвіданих запасів відбувається зі встановлення експертами обґрунтованості прийняття надрокористувачем чотирьох параметрів:

  1. Геологічна модель
  2. Технологія розробки
  3. Економічна доцільність
  4. Екологія.

 

Кому підпорядковується ДКЗ?

Ми входимо до сфери управління Державної служби геології та надр України, і підпорядковуємося Голові – як окрема установа. 

До 2012 року ми підпорядковувалися Мінприроди, потім коли головою Держгеонадр став Едуард Ставицький, було прийнято рішення про підпорядкування ДКЗ Держгеонадрам. Створена в Держгеонадрах робоча група вводить в дію протоколи ДКЗ – схвалює чи не схвалює їх.

 

Часто не схвалюють?

Я б не ставив так питання, але подекуди виникають зауваження до протоколів, що займає час для надання роз’яснень, їх нівелювання та займає час для введення в дію.

 

Скільки співробітників сьогодні працюють в ДКЗ?

Невелика компактна команда – 27 осіб та близько 400 позаштатних працівників.

 

Яка середня зарплатня співробітників?

Оклади невисокі. У мене оклад найвищий в ДКЗ – 16 тис. грн.

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення діяльності ДКЗ здійснюється за рахунок коштів, одержаних від проведення експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки (ГЕО) запасів родовищ корисних копалин, науково-дослідних та інших робіт.

Команда злагоджена і професійна. Ми можемо провести державну експертизу ГЕО будь-якого родовища, будь-якої складності, незалежно від його місця знаходження. На працівників ДКЗ лягають значні обсяги робіт.

 

Скільки оцінили за 2021?

В цьому році проведена експертиза матеріалів для 168 об’єктів – 28 нафтових, 27 по воді, 2 по вугіллю, 14 по рудних і 98 по нерудних корисних копалинах. А в загальному найбільше за рік було оцінено 456 об’єктів.

Часи зараз скрутні, пандемія, криза, пов’язана із зовнішньою загрозою.

Взагалі за період свого існування ДКЗ виконала більше 5000 експертиз матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин нашої Держави. За останні п’ять років – 1 631 родовище корисних копалин. При цьому сплатили податків 99 228 тис. грн, і дивідендів державі 23 164 тис. грн.

 

Якщо подивитися на той вал спецдозволів, які продає Держгеонадр, без роботи ДКЗ точно не залишиться…

Віримо в це!

 

Інколи можна чути від надрокористувачів: от, ДКЗ є монополістом по оцінці запасів…

Питання не в монопольності ДКЗ, а в тому, що державна експертиза має бути незалежною від приватних інтересів, і якщо вона “державна”, то відповідно має проводитися кваліфікованою незалежною державною організацією. 

Має ж бути хтось “істиною в останній інстанції”, що захищає інтереси власника надр – народу України. 

“Ми несемо відповідальність за об’єктивність і достовірність кількості, якості родовищ корисних родовищ і їх готовність до видобування”

 

Під час конференції ДКЗ у Львові пролунала заява одного з геологів про іноземну компанію, яка шукала золото і не знайшла. Ця компанія може висунути претензії до Держави, до Держгеонадр чи ДКЗ – що на ділянці не було знайдено руд золота в очікуваній концентрації, чи взагалі нічого не знайшли?

Думаю, що не може. 

Є певна інформація, яка реалізується у вигляді певних перспективних площ, оцінених за дуже низькими категоріями. Наприклад, якщо брати категорію “прогнозні [ресурси]”… то ступінь достовірності визначення такої категорії є вкрай низькою, там загальна похибка визначення розрахункової геологічної моделі умовно може досягати 400 %.

 

Як це – похибка 400%?

Я маю на увазі, що розвідана корисна копалина може і взагалі не бути видобутою в початкових прогнозованих обсягах, що базувались на рідкій обмеженій мережі даних. Можливо, були якісь побічні ознаки… Навіть якщо розглядати запаси категорії С2 геологічної вивченості і достовірності, то границя між кінцевим промисловими обсягом, що буде видобутий і цими запасами – може бути оціненою з похибкою до 100 %, тобто для твердих корисних копалин – 60-80 %.

Тут питання наявності “чорної скриньки” – необхідності геологічного вивчення запасів низьких категорій і ресурсів. Будь-яке родовище є такою скринькою з невідомим. І вже були у нас в Україні такі результати по міді, по золоту. І можливо будуть ще.

Наприклад, пробурили свердловину, вона пройшла за падінням пласта, це все взяли за основу. Порахували ресурси, або навіть запаси, а коли почали детально розвідувати виявилось, що там немає промислової концентрації, або попередня геологічна модель не підтверджується.

Все це має базуватися на стадіях геолого-економічних досліджень: ГЕО-1, ГЕО-2, ГЕО-3. У нас можуть надаватися спецдозволи по ГЕО-3 – початкова стадія розвідки. Ще більші ризики – по нафті і газу. Результати завжди можуть бути несподіваними.

 

Траплялися випадки, коли б надрокористувачі висували претензії до ДКЗ?

Жодної претензії за весь час, що я тут працюю.

Георгій Рудько: Не було жодної претензії до ДКЗ щодо невідповідності чи некоректності даних

Хоча ДКЗ і не займається видачою спеціальних дозволів, які видаються особі чи компанії з метою отримання результатів, які вона очікує. Але це супроводжується великим ризиком.

 

Будь ласка, розкажіть Вашу версію: що відбувається зі спецдозволом на Заліси-Шменьки? Вже 6 аукціонів відбулося (про 5 перших ми писали тут, шостий відбувався 22.12.2021, сьомий заплановано на 11.02.2022 – Ред.), але переможці не викуповують спецдозвіл. Що там насправді по міді? Цікавий об’єкт?

Так, у нас в Україні є самородна мідь, яку ряд фірм хоче розробляти.

Під час оцінки сусіднього об’єкта (Жиричі) геологи пройшли 2 чи 3 свердловини, відібрали проби, направили в Казахстан, звідки прийшли результати: “в зразках промислової міді не знайдено”.

 

А нам, навпаки, розповідали, що там мідь навіть візуально проглядається, висока концентрація…

Візуально-то проглядається, але промислової концентрації (можливої до видобування), на жаль, може не бути. Мідь там знайшли ще при Радянському Союзі, провели комплекс досліджень… На жаль, немає в живих фахівця, який ці об’єкти досліджував, вони – дітище Василя Леонтійовича Приходька

Хоча, можливо, і є мідь там. Потрібні кошти, щоб більш детально провести геологічне вивчення і визначити технологію видобування.

В пошуках волинської міді. Георгій Рудько: “Не можна впевнено сказати, що на рудопрояві Заліси-Шменьки є, або немає міді. Але я підкреслюю: все це треба ретельно перевіряти і довивчати”.

 

Де гроші взяти? Хто має довивчити?

Той, хто візьме спецдозвіл. На свій страх і ризик. Польська компанія мала зацікавленість…

Українські об’єкти цікаві тим, що родовищ самородної міді в природі дуже мало… У нас – мідь у базальтах, а, наприклад в Казахстані в пісковиках.

 

В жовтні на виконання рішення РНБО Держгеонадр оприлюднила дані Публічного аудиту надрокористування. Ми вирішили проаналізувати ТОП-10  найбільших платників ренти серед кам’яних кар’єрів. Найбільший платник ренти – сплатив майже 17 млн грн, і видобув 863 тис. кубічних метри, а номер 9, який видобув понад 2,3 млн кубів – сплатив утричі менше ренти. Ви могли би пояснити, чому так відбувається?

Це питання за межами компетенції нашої організації. Моя задача – виконати державну експертизу та оцінку запасів корисних копалин з дотриманням мети і жорстких принципів її проведення. Також додаються техніко-економічні показники запланованої діяльності, як невід’ємна частина до протоколу. Вони всі є у відкритому доступі. Але хто скільки ренти сплачує – питання поза моїми межами.

 

Відповідь на попереднє питання лежить в площині параметрів кондицій і проектів відпрацювання родовищ? Вони можуть суттєво відрізнятися для однієї і тієї ж копалини на різних об’єктах?

ДКЗ не займається оцінкою проектів розробки родовищ. Це ще одна Ахіллесова п’ята нашої держави. А параметри кондицій розробляються для кожного родовища окремо.

 

Поясніть, будь ласка.

ДКЗ затверджує запаси. Проект розробки виконує надрокористувач, затверджує його, робить гірничий відвід. І далі йде певна організаційна робота…

Георгій Рудько: “Я намагався переконати зробити так, щоб ДКЗ хоча б контролювало відповідність проекту розробки родовища матеріалам ГЕО, але реалізація цього наміру не втілена в життя”

 

Ви говорили про економічну складову в принципах функціонування ДКЗ. Яка мінімальна величина дохідності має бути у проекту, щоб підприємство могло ефективно освоювати родовище?

Вважаю, що є оптимальним, якщо кожен інвестиційний проект поверне витрати на його реалізацію в період 3-5, а для крупних родовищ – до 10 років. 

Також у нас є таке поняття, як коефіцієнт рентабельності. Він вказує – на рентабельність діяльності підприємства. Розглядається показник, що характеризує, за скільки часу окупаються капіталовкладення. Хоча це також характеризується певним ступенем невизначеності, що від ДКЗ не залежить.

 

Чому?

Тому що надрокористувачі не завжди орієнтуються на ТЕО під час складання проектів розробки родовищ. Ви ставите такі запитання, які потребують конкретної відповіді в межах конкретного родовища. Я не можу цього сказати “в цілому”.

 

Менше з тим. Влітку під час прес-конференції Володимир Зеленський, анонсуючи законопроект 5600, заявляє: ми не дамо заробляти в надрах 200-300 %. Через ДКЗ проходять ТЕО по всіх родовищах, ви знаєте все про заробітки надрокористувачів. Такі рентабельності – 200-300 % – взагалі існують в українських надрах?

Існують, звісно! (посміхається)

 

Ви так натхненно відповіли, що мені здалося – 300 % маржі в надрах це не межа…

По-різному буває. Все залежить, які витрати, і який дохід.

 

А які надра сьогодні в Україні найприбутковіші?

В залежності від багатьох факторів. Візьміть бурштин. Потрапили на гарні поклади – буде дуже рентабельний проект. Так само нафта і все інше.

Георгій Рудько: “На рахунок відсотків [рентабельності]… бувають і 100, і 200, і 300 %… не так часто, звісно!”

Ми розглядаємо коефіцієнти рентабельності, у складі ТЕО.

 

Які це цифри? Запитую про це, бо нас часто запитують: скажіть, в які надра вкласти гроші?

Кому що ближче, туди і вкладають.

Все дуже індивідуально і залежить як від покладів на родовищі, так і від умов розробки родовища.

Наприклад, бурштин. Почали видобуток, а прогноз не підтвердився. Або проінвестували у вуглеводневий проект, а там нічого не виявилось – надрокористування є значним ризиком. Гроші витратили безрезультатно. Тому – тут маса моментів.

 

Під час Конференції ДКЗ у Львові червоною стрічкою проходило обговорення зближення класифікацій, і висловлювалися побоювання негативних наслідків такого зближення для надрокористувачів. Поясніть, будь ласка. Україна готова до гармонізації?

Якщо брати класифікацію, якою ми користуємося, тобто державну оцінку – вона проводиться раз на певний проміжок часу. Раніше проводили раз на 5 років. Потім скасували це положення.

Класифікація встановлює єдині для державного фонду надр України принципи підрахунку, геолого-економічної оцінки, державного обліку та звітності про використання запасів і ресурсів корисних копалин згідно з категоріями Рамкової класифікації Організації Об’єднаних Націй запасів і ресурсів викопних енергетичних і мінеральних корисних копалин (РКООН).

Організаційна та технологічна подібність геологорозвідувальних і видобувних робіт у процесі використання надр обумовлюють можливість зіставлення класів мінеральних ресурсів і запасів, ідентифікованих за тривимірними кодами, що застосовуються РКООН та класифікацією України, із категоріями запасів корисних копалин, оцінених згідно із Шаблоном CRIRSCO та SPE (PRMS). 

Для розширення галузі ефективного функціонування класифікаційної системи України у світлі інтеграції в світову економічну модель та з метою поліпшення інвестиційного клімату у сфері надрокористування, силами ДКЗ у 2020-2021 роках розроблені Методичні підходи щодо сумісності (зіставлення) Класифікаційної Системи шаблону Комітету з міжнародних стандартів звітності про запаси корисних копалин («CRIRSCO») до геолого-економічної оцінки запасів і ресурсів родовищ твердих горючих та рудних корисних копалин, що подаються на державну експертизу і оцінку.

 

На Ваш погляд, правильно зробили, що скасували державну оцінку запасів щопʼять років?

Звичайно, що ні! 

Не треба було скасовувати. Тому що через 5 років змінюються різні умови надрокористування. В першу чергу, економічні – ціни, собівартість робіт.

Георгій Рудько вважає, що скасування державної оцінки запасів щопʼять років було помилкою

Інші класифікації ставлять більш жорсткі умови щодо строків проведення переоцінки – щорічно.

 

Наприклад, де такі умови?

Маю на увазі комерційні класифікації. Для твердих корисних копалин – CRIRSCO, JORC, для вуглеводнів – PRMS.

До речі, в ДКЗ, проводиться оцінка і по PRMS, і по CRIRSCO. Наприклад, на замовлення ДТЕК Нафтогаз, ми вже три роки проводимо оцінку комплексу родовищ в Полтавській області по PRMS. І результати наших оцінок не відрізняються від тих, що роблять комерційні структури, які зараз виходять на ринок.

А з CRIRSCO в нас абсолютно однакові підходи. Тільки відмінність у тому, що у них все робить компетентна персона, а у нас компетентна організація – ДКЗ. В Женеві у мене була дискусія з представником CRIRSCO в Південній Африці паном Роджером Діксоном, роки півтора-два тому. Я розповів про нашу систему оцінки, він – про свою. І ми дійшли згоди, що обидві класифікації є абсолютно гармонізованими. Єдине, що тут несе відповідальність група людей, а там – одна людина. Але там є свої нюанси.

Нам відомо, що багато надрокористувачів виконують оцінку своїх об’єктів за стандартами CRIRSCO, їм це ніхто не забороняє, але питання полягає в кінцевій меті, тобто, компанії виконують вимоги регулятора (біржи) з метою IPO (для залучення коштів). Інше питання виконання вимог держави – це звітність відповідно до законодавства, за національними стандартами, і так відбувається в кожній країні світу.

 

Дозвольте повернуся до скасування обов’язкової оцінки запасів щопʼять років. Коли її скасували? І кому це було потрібно?

Роки 3-4 тому.

Кому було потрібно, і навіщо це зробили – це вже поза межами моєї компетенції.

 

Але ваша думка важлива.

Моя приватна думка – це було зроблено, в першу чергу, тими, кому не вигідно проводити державну експертизу, оперувати актуальною інформацією (наприклад про собівартість), розвивати систему управління надрокористуванням.

 

Чи невигідно показувати правдиві дані про запаси?

…ні. На їхню думку, це були зайві витрати коштів – на переоцінку. Начебто занадто дорого для бізнесу. А насправді багато родовищ, які потрапляють до нас на експертизу, – по 30-40 років і більше не оцінювалися.

І ще одна річ – якість матеріалів, які до нас потрапляють. Зараз ніхто не хоче вкладати грошей в розвідку. Тому інформація базується на матеріалах минулих років. А геологія уже пішла вперед.

Загалом синхронізація нашої оцінки і світових підходів до оцінки запасів –важливий напрям діяльності ДКЗ. Ми майже одразу після створення ДКЗ почали перехід на формування ринкової моделі стандартів оцінки запасів, вивчати досвід розвинених країн та починаючи з 1997 року, впровадили замість класифікації СРСР (для оцінки запасів), Рамкову класифікацію Організації Об’єднаних Націй. І далі, у 2018 році, ми прийняли останню версію цієї класифікації, просто зараз спільно з Європейською Комісією продовжуємо працювати з нею, щоб адаптувати РКООН до основних комерційних класифікацій. І, на мій погляд, в України не буде проблем щодо тотожності цих класифікацій. Крім того – наша класифікація, яку ми використовуємо, є досить потужною. Наприклад, її досліджувала така потужна держава як Китай – ми написали монографію щодо огляду класифікацій – китайці переклали її та використовують у своїй практиці.

І ще, якщо говорити про особливість нашої класифікації – вона може бути використана для всіх видів корисних копалин: вуглеводнів, твердих корисних копалин, для підземних вод. 

Тобто, не треба вигадувати різні підходи, якщо ми маємо свій універсальний дієвий підхід.

 

Наприкінці жовтня китайська компанія Shenzhen Chengxin Lithium Group Co., Ltd. подала заявку про номінування низки ділянок надр з покладами літієвих руд. Вони консультувалися з ДКЗ?

Ні, звісно. Продаж спеціальних дозволів є поза нашими повноваженнями.

 

ДКЗ не відповідає за підготовку і продаж ділянок надр, але ж діалог можливий?

Ми не беремо в цьому участі. І слава Богу! Тому що це зовсім інша площина.

Наша задача така: нам подали матеріали вивчення родовища, і ми маємо встановити – це родовище дійсно відповідає тим параметрам, які заявлені в цьому звіті, чи його розробка буде економічно вигідною, чи геологічна модель відповідає дійсності щодо вивченості об’єкту, і щоб не було помилок з екологією, і технологічно було можливо розробляти.

Є певні інструменти, інструкції, методичні рекомендації, монографії – які ми використовуємо у своїй праці. Тобто це не комерційна частина, а наукова. А комерційна – інша справа.

Хоча за нашими протоколами береться коефіцієнт рентабельності, який є важливим показником для розробки родовищ і розрахування рентних платежів.

 

Незабаром мають бути виставлені на продаж ПричорноморДРГП і СхідДРГП. Планували продати УкрДГРІ, але потім передумали. Як Ви сприймаєте такі новини?

Це наслідки того, що в Україні з часів СРСР залишилося дуже багато геологічних підприємств. На базі усіх цих експедицій по всій Україні проводилися постійні геологічні дослідження – буріння, гірничі роботи, лабораторні дослідження. І склалася ситуація, при якій зараз практично немає коштів, щоб їх утримувати. Обсягу робіт немає.

Деякі структури, як ДРГП, не мають змоги себе утримувати: це житлові і нежитлові приміщення, інфраструктура, охорона…

 

Можливо, варто просто почати ефективніше управляти господарством ДРГП – як сталося з Будинком Книги НАК “Надра України” у Львові? Чи все віддати “під ніж” приватизації? І нехай бізнес вирішує, що доцільно?

Є таке прислів’я: “І нести важко і залишити шкода”. Коли на всю галузь, на все про все дається 40 млн грн бюджету, то…

Добре, Будинок Книги – в центрі Львова. Його можна здати в оренду і щось мати. Але є будинки, які, м’яко кажучи, не в центрі, і не у Львові. Тому все це – дуже великий тягар на Держгеонадра і голову Служби.

З іншого боку, тут є велика диспропорція. Продаються спецдозволи на сотні мільйонів гривень, і в той же час Держава дає мізерні асигнування на галузь, яка є бюджетоутворюючою для Держави.

І ще одне. Дуже складні, на мій погляд, фіскальні правила, які роблять непривабливими інвестиції в Україну і в геологорозвідку. Це величезна проблема, яка гальмує перспективи розвитку галузі.

Тобто все впирається в конкретні гроші.

В Держави зараз важка ситуація, потрібні величезні кошти на оборону, армію, техніку.

Хоча з іншого боку, якраз корисні копалини можуть стати тим чинником, який дозволить встати і Державі, і геології з колін. Якщо сказати реально, то, починаючи з 1990 років, вкрай мало родовищ розвідувалось в Україні за кошт держбюджету. Якщо щось нове і робилося – то переважно завдяки комерційним коштам. Передусім на нафту. А геологія, як і будь-яка галузь, іде вперед.

Георгій Рудько: “Корисні копалини можуть стати тим чинником, який дозволить встати і Державі, і геології з колін”

У нас багато об’єктів недорозвідано. І на деяких вже практично не треба вкладати великі гроші. Родовища на завершальній стадії розвідки. І це величезний потенціал для геології і Держави.

 

Держава має фінансувати цю дорозвідку з бюджету?

У переважної більшості випадків ні, як і в усьому світі, мають бути створені умови для приватного сектору. Бо ви самі розумієте, в стані війни… ми в ситуації, коли потрібні колосальні матеріальні ресурси для захисту України. І надра можуть їх дати.

І насамкінець на цю тему. Без нічого не можна щось створити. Тому тим надрокористувачам, які сьогодні працюють у зоні високого ризику за таких складних умов – честь їм і хвала, що відтворюють ту енергоресурсну базу, якою ми користуємося.

 

Чи мають надра бути настільки прозорими, як їх роблять сьогодні? У нас є потужний Державний геологічний портал. Нещодавно РНБО запустила свою базу даних. Працюють бази ДНВП Геоінформ України…

Мені важко відповідати на це запитання. Тому що я виріс в умовах “СС” –”Совершенно Секретно”. Розумієте, я працював в Якутії – на території, де на 200 км жодної живої душі, а карта моя під цим грифом “СС”. 

Тому для мене те, що ми відкриваємо все… але, ті ж американці – хіба вони відкривають все так, як ми?

 

Відкривають?

Де там! У них геологічна служба напряму підпорядкована Міністерству оборони США. … А на рахунок відкритості, і чи потрібна вона – питання не до мене. Я тут не коментую.

У нас багато ресурсів, і треба ними користуватися. 

Бог не образив Україну ресурсами. Інша справа, що більшість вуглеводнів… якщо брати період розквіту Геологічної Імперії СРСР – Україна в 1970 роки видобувала майже 70 млрд кубів газу і 15 млн тонн нафти, і все це йшло в Москву, Ленінград і так далі. Зараз 70 % родовищ – це виснажені родовища.

 

Наскільки коректним є розкриття протоколів ДКЗ?

Важко сказати.

З одного боку, це загальнодоступна інформація за законом. З іншого боку, коли на геологорозвідку витрачає кошти приватна структура, і там є техніко-економічне обґрунтування проекту, яке, на мій погляд, є елементом комерційної таємниці для цієї організації. 

Зрештою, я думаю, що конкуренція, яка зараз є – це добре.

 

ДКЗ і РНБО – майже сусіди по Печерську. Як Вам рішення РНБО щодо надр?

Я би не хотів коментувати рішення РНБО.

“Ми займаємося наукою і професійною оцінкою запасів. Політика і комерція – не до мене”

 

Гаразд. Маю геть не політичне питання. Одне з рішень РНБО говорить про запровадження можливості використання УРП на тверді корисні копалини… наші джерела говорять, що, наприклад, в літію УРП не може бути…

Чому не може бути?

УРП – просто угода про розподіл продукції. Як колеги з Азербайджану робили? У них нічого не було. Вони починали з нуля. І Казахстан. Там була лише пара родовищ вуглеводнів. І саме на базі УРП вони уклали угоди з усіма провідними компаніями світу.

Так само УРП можливе і по літієвих родовищах. Вони вивчені достатньо. Там треба будувати шахту. В процесі укладення – угода з німецькою фірмою, наскільки мені відомо.

 

Ви про Полохівське родовище (розробляє ТОВ “Укрлітійвидобування” Сергія Табалова і Ігоря Кривецького, яка нещодавно збільшила статутний капітал до майже 300 млн грн)?

Не можу називати. Але на базі цих домовленостей, німецька фірма, наприклад, побудує шахту. Компанія почне видобуток. Видобуте реалізують на ринку, і після того, як реалізують, відбудеться корегування УРП.

Щоправда, проблема з літієм є… В світі є технологія, за якою Саудівська Аравія може видобувати літій з морської води, в Чилі – з озер. Причому покривається світовий дефіцит. У нас же – це рудні мінерали, так звані петалітові руди, які треба переробляти. Вони потребують суттєвої переробки на основі сучасних технологій.

 

Ви говорили, що технологія – один з напрямків, за якими ДКЗ оцінює надра. Технологія вилучення продуктів літію з українських руд існує?

Важко сказати. 

Наскільки мені відомо, німецька компанія виявила інтерес до того, що можна це все видобути і використати. І технологічно ці руди можна переробити в літій.

 

Готуючись до інтерв’ю, я звернув увагу на публікації 2015-2016 років, в яких йшлося про ризик ліквідації ДКЗ. Це було продовження історії Едуарда Ставицького, про яку Ви згадали?

Так. Хотіли ДКЗ ліквідувати. Та й далі, зараз продовжується ця історія. Річ у тому, що в малих країнах немає такої структури, як ДКЗ. Така є в Норвегії, в Китаї – всього в 60 країнах є.

 

Що значить “продовжується ця історія”?

Не всім ми подобаємося. От, наприклад, у 2021-му підтвердили запаси 168 об’єктів, отримали 48 млн грн доходу. Для когось це досить великі кошти.

 

48 млн грн – ДКЗ заробила за рік?

Так. З одного боку – сума… Але зважаючи на те, що держава ні копійки в нас не вкладає… і ДКЗ з неї утримує себе, сплатила величезні податки…

 

168 об’єктів і 48 млн грн за рік – це провальний рік?

Ні, якщо ми вижили, отримували зарплату, була робота – значить, все добре.

 

Які плани на рік 2022?

Хотілося б, щоб Держгеонадра процвітали. І ми будемо поряд із ними. Від кількості і якості проданих спецдозволів буде залежати і замовлення на оцінку і затвердження запасів.

Також хочеться брати участь у міжнародних заходах. ДКЗ України – активний гравець групи експертів ООН. Вони розробили Рамкову Класифікацію для всіх ресурсів – навіть для відновлювальних енергетичних ресурсів. Це дуже серйозна робота, зіштовхуючись із певними процесами, дивуєшся… наприклад, в Україні є класифікація підземних вод. А в багатьох інших країнах – немає. Ми їх вчимо, допомагаємо розробити класифікацію на воду. Також працюємо над системою управління ресурсами ООН і сталим розвитком.

Багато роботи попереду!

 

 

Читайте також: Єгор Перелигін: “Немає сенсу приховувати… Були поставки”

Читайте також: Анатолій Капустюк – про бурштинові 100 мільйонів, торф і мідні плани Волиньприродресурсу

Читайте також: Роман Кац: “На одному родовищі ліворуч – вапняк державного значення, а за 500 метрів праворуч – місцевого. На що це схоже?!”

Читайте також: Михайло Жернов: Мені вже є що сказати Президенту

Читайте також: Дмитро Кащук: Надрам потрібні прозорі правила, а не ручне управління через РНБО

Читайте також: Артур Сомов: “Думав, що зустріну приватизацію ОГХК все ж як один із членів правління”

 

 

Автор – Володимир Бойко, NADRA.info

Автор фото – Олег Петрасюк, Yesterday & Tomorrow