Єгор Перелигін: “Немає сенсу приховувати… Були поставки”

Єгор Перелигін: “Немає сенсу приховувати… Були поставки”

АТ “Обʼєднана гірничо-хімічна компанія” мала стати флагманом Великої добувної приватизації-2021. Проте, до жодного з трьох аукціонів не було допущено хоча б двох учасників одночасно. Та й справжній інтерес до ОГХК, підтверджений фінансово (як зʼясувалося днями) проявляли не стратегічні міжнародні, а вітчизняні покупці. Між анонсами торгів і релізами з поясненнями причин їх скасування – лунали заяви організаторів про необхідність додаткових гарантій інвесторам і, попри все, високий попит з боку іноземних гравців. Скромніше перспективи продажу ОГХК зрештою, вже в січні 2022 р., оцінили в Офісі Президента України. 

Третя спроба продати ОГХК планувалася на 20.12.2021. Напередодні керівник компанії Єгор Перелигін пообіцяв дати велике інтервʼю NADRA.info після торгів – чим би вони не закінчилися, і свого слова дотримав. Ми зустрілися 22.12.2021 в головному офісі ОГХК в Києві, аби проговорити понад дві з половиною години.

Як керівництво ОГХК пояснює результати спроб приватизувати компанію? Скільки іноземних делегацій насправді приїжджали прицінюватися до ОГХК? Чому компанія досі не приступила до робіт на Селищанській ділянці? Як в ОГХК нарощують виробничі показники, продажі і протидіють сумнівним покупцям? 

На ці та інші запитання для читачів NADRA.info відповідали т.в.о. Голови правління ОГХК Єгор Перелигін і Член правління з питань виробництва Олексій Тютюник. 

 

NADRA.info: Попри можливі очікування, почну не з приватизації ОГХК. Єгоре, напередодні інтерв’ю Ви розповіли про впроваджене під Вашим керівництвом нововведення – електронні аукціони, на яких продається продукція ОГХК. Ми вже можемо підбити підсумки торгів? Скільки, чого і кому продали? Як все це працює? Навіщо ОГХК знадобилися аукціони? Навряд чи помилюся, якщо скажу, що в масовій свідомості Ваша компанія – це про великі кар’єри, величезні роторні екскаватори, місячні пейзажі та літакобудування, що споживає продукцію з вашої сировини.

Єгор Перелигін: …Не тільки!

 

Ок, ще титанові імпланти в хірургії та стоматології, та барвники. Але це все не про широкий ринок, для якого гарні аукціони.

Так, ми маємо досить специфічний товар. Ми виробляємо, якщо брати Іршанський ГЗК, ільменітовий концентрат. На Вільногірському ГЗК ми виробляємо як ільменітовий концентрат, так і рутиловий, цирконовий, дистенсільмоніт, ставроліт і т.д… тобто, ми маємо дуже широку групу товарної продукції.

Так, для більшості людей планети титан – найважливіший конструктивний елемент виробництва літаків, космічних кораблів, підводних човнів. Або імплантів та протезів. Але металевий титан займає приблизно 5-7% світового попиту на TiO2. У той час як основний світовий ринок – навколо пігментів, хімічної титанової продукції.

Звичайно ж, світовий попит на TiO2 – він перевищує легко 7.2-7.3 млн тонн за рік. При цьому він показав досить динамічне зростання у 2020-2021 роках. Світовий попит на ільменітовий концентрат зріс близько 12% за рік, і на 16% для цирконового концентрату.

Основна маса попиту – пігменти та хімічна продукція. Основним драйвером цього зростання став Китай. Який дуже активно займався виробництвом та застосуванням як антикорозійного покриття, так і пластику, полімерів. Тому що Китай – це гігантське безперервне будівництво (я не беру кризову ситуацію, яка розгортається навколо великих китайських забудовників).

В Європі – трохи інша ситуація. TiO2 крім промислових пігментів, йде в харчові добавки. Ні для кого не секрет, що харчова добавка Е171 це діоксид титану. За великим рахунком, у заправці для салату цезар, у майонезі міститься діоксид титану. У Європі є низка підприємств, які з TiO2 виробляють як класичний пігмент для пластику, так і харчовий пігмент.

В Європі ми в 2021 р. спостерігали дефіцит хлору (необхідний для виробничих процесів), через що намітився такий собі backlog – розрив у постачаннях.

Той ільменітовий концентрат, який ми робимо для постачання кінцевим переробникам – можна віднести до драйверів та майбутнього економічного зростання в Європі. Особливо якщо врахувати, що весь західний світ рухається до імплементації принципів Green Deal. У цих умовах титан продовжує набирати популярності.

Отже, ви розумієте, що за рік попит зростав. Ми, по-перше, повинні були робити кроки щодо нарощування бази контрагентів. І, по-друге, завжди виникало питання ціноутворення. Як ви знаєте, титановмісні продукти не є біржовими товарами – немає ф’ючерсного ринку, який міг би проіндексувати нам зрозумілу світову вартість нашої продукції. Відповідно завжди виникає питання, як правильно вибудовувати стратегію ціноутворення, як конкурувати на ринку з представниками з інших країн.

Єгор Перелигін: “Ми колективно, правлінням, довго думали … І вирішили, чому б не спробувати?”

Як ви знаєте, я був призначений в.о. Голови правління у серпні 2021 року. У цей період був непростий момент, коли продажі не йшли так активно, як хотілося б. Часті звинувачення у непрозорій конкуренції знижували інтерес покупців. Треба було щось із цим робити. І ми колективно, правлінням, довго думали і прийшли до того, що в тій же нафтогазовій, паливній індустрії практикується інструмент аукціону. І вирішили, чому б не спробувати?

Ми розробили всю внутрішню документацію, впровадили службу комплаєнсу (офіцера з комплаєнсу) – структурували все це в аукціони з концентрату ільменіту. Ми не виводили інші товарні групи в аукціони, тому що інші товарні групи – це ще більше спеціалізовані напрямки, і генерувати інтерес до аукціонів було б набагато складніше. А ільменітовий концентрат – це основа основ для титанової індустрії, з нього можна робити як титанову губку, так і TiO2 пігмент. Шляхом або сульфатної, або хлоридної переробки.

Олексій Тютюник: Концентрати відрізняються складом елементів, що входять до них крім TiO2. Концентрація TiO2 в ільменітовому концентраті ІГЗК становить 54-58% та 63% – ВГМК. Інші елементи – різні домішки, які визначають його подальше призначення і на різних ГЗК вони різні. Звідси різні споживачі.

Є.П.: Ми використали електронну платформу одного з лідерів ринку комерційних платформ для проведення пробного продажу. Вийшло. Далі ми почали працювати з цим інструментом і нам вдалося досягти непоганих результатів.

 

Наприклад?

Якщо взяти Іршанськ, то середня ціна концентрату ільменіту зросла на 100 дол./тонна. Показники по Вільногірському ільменіту зросли на 50 дол./тонна.

 

На якому обсязі?

Є.П.: Якщо говоримо про ільменітовий концентрат, то це близько 300 тис. тонн на рік.

 

Яку частину випущеного концентрату ви “прогнали” через аукціони?

Є.П.: Близько 60 тис. тонн.

А.Т.: У нас середній випуск за місяць 15-16 тис. тонн на Іршанському ГЗК та 7-8 тис. тонн на Вільногірському. Тобто умовно 20-23 тис. тонн у середньому по місяцю ільменітового концентрату. Тобто [на онлайн-аукціонах продали] тримісячний обсяг.

Є.П.: Ми вже навіть переходимо маркер у 60 тис. тонн. Вже провели не один аукціон.

Перший пробний аукціон був ще у серпні, продавати почали у вересні.

Єгор Перелигін: “Ціна на аукціонах демонструє динаміку зростання”

Так, світовий попит має місце бути як стимулюючий ефект для наших торгів. Але він – не єдиний чинник. Іншим фактором [результатів продажу на аукціонах] був прихід учасників, які були готові поборотися за продукт. Саме конкуренція на торгах спровокувала непогане стабільне зростання в ціні.

Загалом я вважаю, що у нас достатньо причин для гордості – ціни на продукцію зросли десь на 25–30%, а десь навіть на 50%.

 

Справді, вражаюче зростання. Але є питання. Майданчик, на якому проводяться онлайн-торги концентратом – відкритий? Будь-хто охочий, наприклад, журналісти – можуть спостерігати за торгами, бачити цінові пропозиції та учасників, як ми можемо бачити у Прозорро під час продажу спецдозволів?

Для проведення аукціону ми використовуємо платформу комерційних торгів Смарттендер, яка є офіційним майданчиком “Прозорро”. За результатами аукціону укладається договір купівлі-продажу. Оголошення про проведення аукціонів може бачити кожен охочий на сайті ОГХК. Ми проводимо комплаєнс усіх потенційних учасників аукціону. Ход торгів можуть бачити лише учасники аукціону. Але без інформації про самих учасників.

 

Чому SmartTenter? Ви проводили тендер, щоб обрати майданчик?

Ми вибрали SmartTenter, тому що вони асоційовані із Прозорро.

 

Але із Прозорро асоційовано ще кілька десятків майданчиків…

Логіка була така: нам потрібен був майданчик, який дасть можливість участі в торгах іноземців, плюс щоб був зрозумілий інтерфейс. Наші хлопці в службі закупівель, айтішники – багато консультувалися всередині, провели велику роботу, і обрали SmartTender.

 

Процедурне уточнення. Ви оголошували тендер, щоби вибрати майданчик? Чи це була внутрішня процедура, вибір по-дружньому?

То була внутрішня [процедура].

Усі тендери в компанії проходять відповідно до порядку проведення закупівель. Який передбачає для того чи іншого виду закупівлі свою процедуру.

 

Скільки SmartTenter заробляє на аукціонах ОГХК?

Правила торгів, у тому числі умови оплати регулюються самим майданчиком та розміщені також у публічному доступі (ми просили ОГХК дати посилання на сторінку з умовами оплати послуг з продажу ільменітового концентрату, більше розкажемо іншим разом – Ред.).

 

Яка географія учасників?

Географія, до речі, дуже широка. Є учасники з Німеччини, США, Китаю, Люксембургу. І з України, звісно.

Тобто, не оптимізовані юрисдикції, а переважно класичні.

 

Маєте на увазі, що не лише з офшорів?

Так, і це важливо.

Ми з офшорами не працюємо.

Звичайно, іноді подаються і трейдери з географій з лояльнішою системою оподаткування, але ми з офшорами не працюємо. Більше того, ми з певною періодичністю проходимо перевірку з трансферного ціноутворення.

 

До прес-релізу про результати діяльності ОГХК, який компанія опублікувала у грудні, вже є що додати?

Ми чітко бачимо, що наша очікувана EBITDA, ми її рахуємо на основі 11 місяців плюс очікуваний грудень – буде 940 млн грн, може й більше. Це добрий, сильний результат. У 2020 році вона становила 489 млн грн. Це ривок. Ривок, тому що ми змогли стимулювати зростання цін. Ривок, бо правильно направили політику продажу. Це також результат того, що ми навчилися правильно працювати з ринком.

Ми постаралися знайти спосіб і вийшли в ринок так, що навіть якщо ми десь не працюємо з “кінцевиком” (кінцевим споживачем продукції – Ред.), то ті трейдери, які працюють і купують у нас – вони, як правило, тісно пов’язані з кінцевим виробником. Або вони мають довгострокові із ним контракти, чи конкретні взаємні зобов’язання, коли трейдер – номінований агент кінцевого споживача, переробника.

Ми впровадили 5% гарантійний платіж, або “5% performance bond”. Він дозволяє зробити дорожчим невиконання зобов’язань зі сторони покупця. Тобто, якщо покупець порушує, наприклад, графік оплати або інші умови, ми маємо право стягувати performance bond. Не так багато, але б’є боляче, якби довелося застосувати.

 

Доводилося застосовувати?

Ще ні. Але всі розуміють, що ми можемо застосувати. А для компанії-пустушки, прокладки, яка може бути “заживлена” якимись грошима з дивним походженням або не зовсім своїми грошима – це важлива умова.

Ми намагаємось налагодити роботу таким чином, щоб ускладнити прихід до нас схемних гравців. Щоб не дозволяти несумлінним гравцям приходити та купувати нашу продукцію. Тому що, розумієте, на сьогоднішній день [високі] ризики, що походять від непідконтрольних або підсанкційних територій… – ми це все розуміємо, саме тому ми розгортаємо нашу політику збуту у бік Китаю, США. У нас збільшилися відвантаження до Мексики, де знаходяться виробничі потужності бізнесів із США. Ми працюємо за різними напрямками, аби диверсифікуватися.

На початку 2022 року ми хочемо стартувати по японському ринку.

 

Які обсяги постачання очікуються, і чого саме?

Напевно, на початку це будуть невеликі обсяги – оскільки ринок є дуже специфічним, але й преміальним. Ми хочемо працювати з ільменітовим концентратом, у певних обсягах з цирконовим концентратом, і, можливо, з рутиловим.

Обсяги поки що будуть незначними. 10-20 тис. тонн спершу.

З ким, на яких умовах – ми ще у переговорному процесі з деякими гравцями.

 

Ви озвучили цінові позиції щодо ільменітового концентрату. А могли би дати розкладку, що й по чому продавала ОГХК у 2020 та 2021 роках?

Все ж таки ця інформація є комерційною.

 

Питання з ринку: по яких цінах ОГХК законтрактувалася продавати свою продукцію на 2022 р.?

Ми здебільшого працюємо по передоплаті, і довгострокових термів значно менше.

“Термів” точно менше, ніж 50% від загального обсягу (В ОГХК розповідають про 1 довгостроковий контракт, контрагента не називають – Ред.).

Законтрактували, відпрацювали, законтрактувалися знову. Постійний turn over, тому що працюємо в основному за передоплатою. Якби ми були приватною компанією, певно, проводили б іншу політику.

А так, у нас зарплати, відрахування до бюджетів і, до речі, ми ніколи не кредитувалися. Так, з одного боку, хтось скаже, що мінімальна кількість термів – це мінус, але з іншого боку, добре, що ми не закредитовані.

Компанія живе, розвивається, платить за зобов’язаннями виключно за рахунок власних коштів. Це важливо. Ми виглядаємо конкурентно та красиво. Хотілося б так і продовжувати. Тому передоплата є важливим інструментом і дозволяє нам якісніше планувати як акціонерному товариству, яке живе за фінансовим планом.

Подобається нам чи ні, але фінансовий план – наша “книга книг”, за якою ми живемо. Тому, коли нам доводиться оперативно закривати потреби в ремонтах або оновленні потужностей, краще мати можливість прийняти передоплату або виходити на кредити. Тому що, ви знаєте, є гравці на ринку, які готові працювати і купувати термами, але у них є відстрочки платежів. У деяких – 30 днів, у деяких – 60, у деяких – 90… немає однієї системи на ринку. Загалом, в історії цього ринку були і 180-денні відстрочки платежів.

Спробуй як правління, у наших реаліях, з волатильністю України, сплануй правильний фінансовий графік та правильну систему управління, чекаючи 180 днів.

 

Яка відстрочка закладена в тому довгостроковому контракті, який має ОГХК?

Ми мали відстрочку 180 днів у контракті, який діє з 2018 року. Але було досягнуто суттєвих позитивних змін і нових умов роботи за останні півтора місяці активних переговорів. Підприємство відчуло фінансово-економічний ефект вже цього року.

Але ми зробили неможливе, і, повірте, відстрочка вже зовсім інша.

 

Буде іншою, чи вже інша?

У 2022 році вже інша відстрочка.

 

Давайте знімемо питання, яке мені здалося не найкомфортнішим під час інтерв’ю у ФДМУ з Тарасом Єлейком та Віталієм Струковим. Нас послали до Вас – з питанням про постачання ОГХК до Російської Федерації та на непідконтрольні території.

Ви сказали, що краще розібралися в ринку як продавець, і що, за вашими словами [що прозвучали сьогодні], ви розумієте весь ланцюжок поставки і кінцевого споживача Вашої продукції. У географії поставок 2021 р. була Російська Федерація як кінцевий споживач продукції ОГХК?

Дивіться… була. І немає сенсу приховувати. Справді, була. Були поставки рутилового та цирконового концентратів, які використовуються для випуску електродів та кераміки відповідно. Жоден із них не використовується військовою промисловістю. Одержувачем рутилового концентрату була американська компанія ESAB, а цирконового – італійська компанія KERAMA MARAZZI.

В ОГХК визнають, що в 2021 р. продукція компанії постачалася до Російської Федерації. Але запевняють, що постачалися концентрати, не повʼязані з ВПК

Ринку потрібна була чітка відповідь, яку ми не чули. Чули звинувачення, бачили публікації, виправдання…

Відвантаження на підсанкційні території для нашої команди – це червоні лінії, які ми не готові перетинати. Ми використали досить багато інструментів, щоб не допускати подібних операцій.

Як ви знаєте, у різних джерелах інформації кажуть, що “Кримський Титан” зупинено…

При мені, як т.в.о. Голови правління компанії – [поставок до РФ] не було. Але що ми беремо? Ільменітовий концентрат? Не було. Адже ринок хвилює що? – ільменітовий концентрат. Не хвилює ставроліт, рутил, циркон, тому що у цих позицій немає застосування, яке хвилює ринок. Що таке рутил? Це дорогий преміальний концентрат, який використовується для виробництва електродів. … Ільменітового концентрату… того, що є основою для титанової губки – ми як правління в моїй ітерації ніколи не підписували і не відвантажували.

 

А до вас у 2021 році?

Це краще запитати у моїх попередників. Якщо подібні відвантаження були, це компетенція правоохоронців.

Що було у 2020 році, до нас – на ринку багато інформації, і дуже бурхливих обговорень.

 

Саме тому ми цінуємо можливість поставити запитання особисто та почути конкретну Вашу відповідь, щоб не працювати у “сарафанному радіо”.

Це був би постріл собі, навіть не в ногу, а в голову – підписавши якісь відвантаження, що порушують чинне законодавство. Це те, що ми як менеджмент навіть не розглядаємо.

 

Дозвольте уточнити, щоб закрити історію постачання до РФ. У серпні 2021 р. Хабс опублікував документи, що свідчать про відвантаження ільменітового концентрату до РФ. Ті документи, які були оприлюднені, – це фейк?

Тут – цікавий момент.

 

У схожому ключі відреагували і у ФДМУ, коли порадили звернутися до Вас.

Є.П.: Хто був контрагентом?

О.Т.: Що це за документи?

 

З боку ОГХК – був ВГМК. Копії накладних за травень 2021р.

Є.П.: Пам’ятаю, що ця тема піднімалася у пресі. Пригадую, фотографії, які інкримінувалися.

 

Ми не хочемо інкримінувати нікому нічого. Ми хочемо розібратися.

(На прохання Єгора Перелигіна переходимо в офрекордз, вимикаємо диктофони)

(Виходимо з офрекордз)

О.Т.: Ми також обмежені у можливостях з’ясування такої інформації. Таких механізмів є мінімум.

У те, що було до нас, нам немає ніякої причини лізти, бо цими питаннями займаються компетентні органи.

Є.П.: Так, коментувати те, що було зроблено попередниками, – складний дипломатичний момент. Те, що від нас просили компетентні органи, – ми дали, були повністю відкритими. Оскільки позиціонуємо себе як команда менеджменту, яка прийшла, по-перше, допомогти з приватизацією, а по-друге, допомогти налагодити процеси, які б унеможливили і такі відвантаження. Якщо до нас надходять запити, ми відповідаємо.

 

Часто приходять запити чи співробітники органів у гості?

Є.П.: Якщо хтось зі структур має питання – ми завжди відповідаємо, допомагаємо всім, чим можемо.

 

Гаразд, питання з постачанням до РФ вважатимемо закритим.

Ви можете гарантувати, що продукція ОГХК у 2021 році не постачалась до АРК. Що кінцевою точкою доставки не був Крим?

О.Т.: У наших контрактах – можемо [гарантувати, що продукція ОГХК не постачалася до Криму]. Ми використовуємо повний спектр механізмів.

 

Коли востаннє продукція ОГХК постачалася до Криму?

О.Т.: У наших контрактах цього немає, не передбачено. І ми прописуємо гарантійні пункти та умови контракту таким чином, щоб усі ризики виключити. Якщо ми таки побачимо такий момент, це підприємство [контрагент] потрапляє до “чорного списку” і з нами більше не працює (в ОГХК уточнили, що в якості юридичного документу, “чорного списку” не існує, вислів є “фігурою мови” – Ред.)

В ОГХК заперечують поставки продукції ОГХК до Криму і заявляють про запобіжники в контрактах

Є.П.: У нас у збутових контрактах чітко прописано заборону на постачання до Криму – і за 2020, і за 2021 роки. Тому будь-яка ситуація, яка могла б виникнути – це компетенція правоохоронних органів шукати та ловити тих, хто, можливо, на тому боці щось порушив.

У нас – нашої команди, а я можу говорити за себе та моє правління – у нас чіткий пункт: ми ніколи б не дозволили собі таке. Тому що, розумієте, це репутаційний суїцид.

О.Т.: Та й який сенс?

 

Є попит, а у вас – пропозиція… ні?

Є.П.: Ну, немає на концентрат ільменіту такого вибухового зростання попиту, як, наприклад, на карбонат літію. Проте ми вільно можемо продавати всю свою продукцію в Китай, США, Японію та деякі країни Європи. У нас навіть не вистачило б своєї продукції, щоб задовольнити попит, який є в цих зонах. Китай, навіть при проблемах з Еверграндом та зростанням вартості фрахту – у 2022 році покаже зростання попиту на TiO2 2–3%. І світове виробництво однаково нижче, ніж світовий попит.

 

Які нові ринки, окрім Японії, розглядаєте як пріоритетні для ОГХК у 2022 році?

Хочемо вийти в Японію як на новий ринок, і хочемо зацементуватися як сумлінний та стабільний постачальник на північноамериканському ринку та китайському. Китай та Північна Америка – наші ключові вектори на 2022 рік.

Європа також залишається актуальною. Але ми поки що не знайшли собі цікавих напрямків. Хоча логістика на Європу – це дуже добрий елемент нашої конкурентної переваги.

 

Фінансовий план на 2022 рік уже затверджено? Які цілі?

Поки що ні, в процесі.

Щоб ви розуміли, фінансовий план на 2021 рік ми отримали у вересні (2021 року – Ред.).

 

Розкажіть про плани ОГХК щодо оновлення виробничих потужностей у 2022 р. Наведу приклад, про який ми вже писали. У групі компаній Веско техніку оновлюють кожні 4 роки. У якому б стані не була одиниця техніки, її через 4 роки виводять з експлуатації та виставляють на продаж, і замінюють новою одиницею: вищий комфорт, нижчі витрата паливно-мастильних матеріалів та шкідливі викиди, вища ефективність. Що вигідно всім – від машиністів до фіндиректора та акціонера. А як із цим у Вас? Наскільки зношений парк?

О.Т.: У квітні 2021 року ми провели аналітику наших виробничих потужностей. Ми побачили, чим ми володіємо, зробили кілька аудитів із залученням таких відомих підприємств, як Цеппелін Україна (представник Caterpillar в Україні). Плюс ми співпрацюємо з БЕЛАЗом. Деяку білоруську техніку ми не встигли купити до збільшення ціни через загороджувальне мито.

Але основний автомобільний транспорт на виробництві у нас – 70–80% – це БЕЛАЗи. Найстаріший – з 1990 року. Він ще експлуатується, ставимося дбайливо. У чому перевага такої техніки? Якщо ви говорите про Веско, там пройшло вже багато часу, і персонал навчений керувати сучасною технікою, її обслуговувати та ремонтувати. А наш персонал – роками вибудовував ремонтну базу під існуючу техніку чи суміжну. Вони розуміють, як тримати в робочому стані БЕЛАЗи, як швидко відремонтувати та повернути до ладу.

Водночас у 2018 році було прийнято рішення купити 10 зчленованих самоскидів виробництва ПАР – Bell. І у нас сьогодні є дві групи техніки: БЕЛАЗи та Bell. У квітні – жодного Bell не було у строю. На сьогоднішній день ми вже уклали угоди з офіційним представником Bell і їх вихід на рейси зростає. А БЕЛАЗи ми оновили, цього року (2021 – Прим.) навесні закупили три нові моделі, вони успішно показали себе в наших умовах і працюють продуктивно.

Крім цього, у нас реалізується програма технічного переоснащення – не тільки самоскидів: бульдозери, крани, скрепери, лабораторії пересувні, вахтівки-всюдиходи для доставки людей. На сьогоднішній день частина техніки закуплена та успішно використовується, у січні-лютому 2022 р. очікуємо на доставку. Передоплати внесли, але за всіма напрямками зсуваються графіки постачання до двох місяців: як білоруської, так і європейської техніки. Виробники пояснюють затримки проблемами з постачальниками комплектуючих, всесвітньою пандемією.

Окрім цього, частину техніки цього року ми брали в оренду для того, щоби наростити обсяги виробництва.

 

У кого?

Через тендери, у різних підприємств, згідно з двоетапною системою закупівель. Але на сьогоднішній день ми обсяг сторонніх послуг скоротили. І наступного року (2022 – Прим.) плануємо майже повністю відмовитися від орендної техніки.

 

Ви орендуєте техніку на розкривні роботи?

Так, на розкривні та на допоміжні, але при цьому близько 80% обсягів ми робимо самотужки.

Видобуток – повністю ведеться своїми крокуючими екскаваторами. У нас їхня достатня кількість у нормальному технічному стані.

 

Скільки?

ЕКГ – 5 одиниць з 10-ти та 8-ми кубовими ковшами на розкривних роботах. І з видобутку – 5-6 одиниць постійно у роботі. Це я говорю за Вільногірськ. Чому говорю 5-6, бо може бути так, що 5 – на видобутку, а 1 – на рекультивації.

До речі, вперше за останні 4-5 років ми розпочали проекти рекультивації за двома ГЗК. І на сьогоднішній день на Іршанському ГЗК повністю рекультивували 29 га та 32 га закінчуємо. І направили документи ФДМУ для отримання дозволу передати ці землі лісгоспу.

 

Ви сказали, що в 2018 році ОГХК купила 10 нових Bell. Їх за два роки “вграли”? Чому? Як?!

Складнощі в обслуговуванні. Навіть якщо виходить з ладу датчик кондиціонера, техніка зупиняється. Але ми зіткнулися з тим, що будь-який вихід найменшої деталі призводить до повної зупинки машин. Світиться лампочка “потрібен сервіс” і техніка блокується. Більше того, ми намагалися створити власний сервіс для Bell. Ми писали в ПАР, нас відправили до Європи, ми попросили ліцензійне програмне забезпечення для обслуговування… але скрізь отримали відмови. Зрештою уклали договір із ТОВ “Юромаш”, офіційним представником Bell. Але ми в них не одні, і від виходу з ладу до повернення одиниці техніки в експлуатацію проходить тривалий період часу: приїхати, оцифрувати проблему, дочекатися запчастини та ін..

Тим не менш, нам вдалося домогтися створення на нашій території оперативного складу запчастин і знизити на 20-30 днів тривалість ремонту самоскидів. На сьогодні 4-5 машин постійно в роботі. Інші – чекають ремонту.

Якщо БЕЛАЗи ми можемо швидше ремонтувати самотужки, то з такою технікою ми маємо затримки. Хоча в негоду самоскиди Bell набагато ефективніше працюють, ніж БЕЛАЗи.

Водночас, на 2022 рік ми запланували придбання кількох комплексів для розкривних робіт та на допоміжні роботи, щоб мінімізувати залучення підрядної техніки.

 

Що таке комплекс?

О.Т.: Гідравлічний екскаватор та 4 зчленовані самоскиди.

Є.П.: Хочу сказати, що завдяки тому, що наша команда провела якісний технічний аудит, ми змогли зрозуміти, де наші основні проблеми.

 

Якщо ви провели технічний аудит, знаєте відповідь на наступне запитання. Ви ж, напевно, рахували: компанія купила 10 одиниць техніки, які були виведені з ладу за 2 роки. Кожна хвилина роботи такої техніки – обліковується і коштує грошей. Кожна хвилина простою теж коштує грошей, це втрати підприємства. Скільки втратила ОГХК від простою цих 10 Bell?

Є.П.: Так, у приватній корпорації це позначилося б на управлінському обліку. У нас облік йде щодо роботи ділянки. Зупинки ділянки не відбувалося – це дуже важливо.

 

Олексій Тютюник: Ми змогли суттєво скоротити час ремонту самоскидів

 

Але навіщо тоді було купувати 10 одиниць, якщо навіть коли вони стоять – все працює без них?

О.Т.: Це правильне питання. Але Ви наводили приклад Веско, яка продає відпрацьовану техніку, і купує нову, щоб знизити аварійність, щоб вихід техніки був вищим. Ми собі дозволити продавати техніку не можемо! Особливо у приватизаційний період, оскільки є балансова вартість підприємства, куди входить вся техніка. Відповідно, є мораторій на відчуження основних засобів, зокрема техніки.

Напевно, можна було б неефективну техніку продати та купити більш прогресивну. Ми пішли іншим шляхом. Якщо ми не можемо продати (а продати неробочу техніку – це втратити значний капітал), пішли шляхом поставити в дію, і потім вже приймати рішення буде новий інвестор, який купить підприємство. І друге – ремонтувати техніку шляхом створення своєї рембази та складу запчастин.

До того ж, автотранспорт – не основний наш ланцюжок з розкривних робіт. Основна роль – роторні комплекси ТК-1 та ТК-2. По безтранспортному ланцюжку розкривні породи подаються у відвали через систему конвеєрів та відвалоутворювачів. Другий уступ – так, ми відпрацьовуємо електричними екскаваторами ЕКГ на автотранспорт. А видобуток уже здійснюється крокуючими екскаваторами. Руда подається на гідромонітори, розмивається і далі, через насосні установки та пульпопроводи подається на 15 км до збагачувальної фабрики. У цьому ланцюжку нам транспорт не потрібен. Тому, коли у нас все ж таки був дефіцит транспорту, ми перекидали техніку між ділянками, щоб не допустити зупинки фабрики. Наш оптимальний обсяг техніки, який потрібен для безперебійного видобутку у Вільногірську (про Іршанськ розповім окремо, там налагоджений годинник) розрахований у проекті відпрацювання родовища – 4 млн тонн руди по Вільногірську.

“Ми сьогодні вийшли на стабільний обсяг і розкривних, і видобувних робіт. Ми чітко виходимо на планові показники з видобутку”

Є.П.: Увійти в ритм, вийти на планові показники – ставилося як основна KPI виробничій команді. Що дуже важливо з великою кількістю складної техніки, адже Вільногірськ – це ще й не найкраща локація з точки зору клімату. Наприклад, ми цього року спостерігали дуже високі опади.

О.Т.: Ніагарські водоспади! Просто величезні потоки поверхневих дощових вод, які підтоплювали наші конвеєри, незважаючи на протипаводкові заходи… Ми відпрацьовуємо рельєф із величезною прилеглою площею водозбору. А це – стримуючий фактор.

І Ви говорили про втрати, а я говорю про інше: ми робили технічний аудит із фахівцями Caterpillar та БЕЛАЗа – кожна група окремо. Аналізувалася робота: подача, маневри, рух у дорозі, час завантаження… і нам видали результати, що у нас ці нормативи дотримуються на рівні світових показників. Тому що у нас достатньо підготовлений професійний склад водіїв, інженерів, які ставляться до роботи на цьому підприємстві з великою любов’ю. І ми стимулюємо тих працівників, на яких тримається виробництво, і вони дають нормальні результати з використанням технічного потенціалу, який ми маємо.

Тепер скажу по Іршанську. Ми побачили маркери, за якими ми маємо відставання, де можемо знизити собівартість. За рахунок цього оновили технічний парк, наприклад, на зміну старих КрАЗів, ми закупили нові сучасні самоскиди Renault. Вони замінюють майже весь обсяг перевезень концентратів від гравітаційних фабрик до завантажувальної бази. І ці 4 нові машини замінюють практично весь наш старий парк.

Крім цього, ми провели модернізацію ІГЗК цього року – частково замінили сепаратори на збагачувальному виробництві, закупили австралійські сепаратори та насоси Варман та Метсо – це найкращі виробники насосів у світі, які використовуються на найсучасніших кар’єрах світу.

 

Новий виклик, що стоїть перед ОГХК, – освоєння ділянки “Селищанська”…

У Вас не повна інформація. У нас три виклики: відпрацювання ділянки Юрська №2, ділянки “Букинська” (обидві – Міжрічинське родовище – Прим.), із запасами на понад 30 років нашої роботи, та “Селищанська” зі спецдозволом на геологічне вивчення з можливістю видобутку.

На всіх ділянках ми розробили графіки введення в експлуатацію.

 

Це Ваш заділ на 2022 р. та найближчі 20 років?

О.Т.: До 2035 року ми вже маємо запаси. А по суті, якщо порахувати всі запаси, які є на Іршанську, то це – близько 134 млн. метрів кубічних рудних пісків, за нашої продуктивності 2,5 млн. на рік, неважко порахувати перспективи цього ГЗК.

Основна проблема та стримуючий фактор – чому нам не дають розгорнутися в Іршанську на повну – це лісові угіддя. Ми за всіма перспективними напрямками вперлися у Коростенське лісництво, яке не узгоджує вирубування своїх ділянок для проведення геолого-розвідувальних робіт та оформлення земельних відводів для будівництва кар’єрів. Це дуже серйозне питання, яке потребує сприяння з боку держави.

Олексій Тютюник: Якщо порахувати всі запаси, які є на Іршанську, то це – близько 134 млн. метрів кубічних рудних пісків

 

Так, проблеми з лісом – це питання, яке чуємо мало не від кожного надрокористувача, чия ділянка надр під лісовими угіддями…

О.Т.: Отримавши ліцензію [на Селищанку], ми написали листа на отримання земельного відводу на 10,3 га на Коростенське лісництво, щоб розпочати буріння своєю технікою. Так ось досі наша геологорозвідка не може виконувати поставлене завдання, бо лісництво не погоджується. Найцікавіше те, що Державне агентство лісових ресурсів дало узгодження, а вони – лісництво – не дають!

 

Дають зрозуміти, що хочуть натомість?

О.Т.: Не говоритимемо про це.

 

Але якщо Ви не про це говоритимете, кому це потрібно тоді? Якщо Вам потрібно – говоріть про проблеми голосно. Адже це може допомогти зрушити ситуацію з мертвої точки.

Є.П.: Ми перебуваємо в активній комунікації. У мене особисто є надія, що ми зможемо вирішити це питання найближчим часом. Тому що на кону – майбутнє підприємства та перспектива приватизації.

О.Т.: Та й перспектива роботи, за великим рахунком! Ми тісно працюємо із Фондом Держмайна з цього питання. 26.11.2021 було створено комісію та робочу групу, куди увійшли всі інтересанти процесу – і лісництво, і землевпорядники. Перша нарада пройшла, але позицію лісництва ми до кінця не розуміємо. Вони давали нам нотаріально завірену згоду на ці ділянки, а потім, коли ми провели уточнення площі ділянок та отримали кадастрові номери – лісники мовчать. Причому ми їх закидаємо листами, але відповіді не отримали.

 

Із лісом ситуація зрозуміла. Що із сільгосп землею над вашими родовищами? Які площі землі у користуванні? Чия це земля? На яких умовах користуєтеся – викупаєте чи орендуєте? Стикалися із землевласниками, які відмовлялися передавати чи продавати землі, шантажуючи захмарними цінами?

Так, ми зіткнулися з такими прикладами. Якщо говорити про Іршанськ – там, все ж таки основний масив – лісове господарство. Для чого ми почали рекультивацію інтенсивно проводити, щоб відводити нові ділянки замість рекультивованих.

По Вільногірську нас оточують орні поля. Частиною з них володіє Верхівцевська ОТГ. У листопаді поточного року з ОТГ ми підписали меморандум про взаємну співпрацю. Ми виклали наші зобов’язання, а вони пообіцяли у всьому сприяти.

 

Який обсяг фінансових зобов’язань взяла на себе ОГХК?

На сьогоднішній день сказати не можемо.

По-перше, ми хочемо розуміти, що проблеми, які вони виникли, пов’язані з нашою діяльністю. Для цього ми хочемо провести низку досліджень. Жителі ОТГ скаржаться, що в них зникла вода у криницях. Ми розуміємо, що це може бути, але ми повинні розуміти, наскільки це пов’язано із посухою та зміною клімату – і на скільки з нашою діяльністю. Тобто, ми розуміємо, як це робити і хочемо чітко розмежувати нашу відповідальність у цьому процесі, та профінансувати реалізацію проектів щодо подачі води, можливо, на паритетних умовах. Така практика є, була і на державних шахтах і на вугільних розрізах. Під це є нормативна база і ми хочемо піти цим шляхом. Що ж до приватників, то була спокуса у деяких громадян важливі для нас близько 50 га, які потрібні нам будуть у 2023 році – за неймовірною ціною нам продати.

 

За скільки?

За 4-5 тис. доларів за гектар.

Проблема є, і вона полягає у мораторії на продаж сільськогосподарських земель юридичним особам. Але є інший механізм. Відчуження шляхом викупу земель у громадян на користь ОТГ для суспільних потреб.

 

Ви маєте на увазі судове рішення у справі одного з підприємств Метінвесту?

Так, ми вивчали цю справу. Ми роздрукували рішення суду і з ним поїхали до пайовиків: “Дивіться, за таким рішенням суду ви отримаєте по 1 000 доларів із копійками і, можливо, компенсацію, якщо доведете, що вносили туди позолочені добрива”. Або давайте вчинимо по-іншому. Знаєте, ми зіткнулися з тим, що багато людей хочуть самі обробляти землю. І навіть була пропозиція до ОТГ: дайте нам інші землі, а ці забирайте та віддавайте ГЗК. І якщо спочатку в ОТГ говорили, що вони не мають вільних земель, то тепер – вони в меморандум записали, що готові виділити людям нові ділянки, а потрібні нам – викупити для суспільних потреб, змінити цільове призначення та передати нам у користування.

На останній сесії ОТГ 17.12.2021 було рішення виділити нам 12 га у користування. Це перший крок назустріч один одному.

 

Це по Дніпропетровській області. А що у Житомирській?

Ми у діалозі з Малинською ОТГ – на території якої Букинське родовище. Ми також просимо їх узгодити і проект розробки, і детальний план територій тощо. Було вже кілька обговорень, працюємо з місцевими депутатами.

 

Все ж таки повернемося до Селищанки. Скільки коштуватиме освоїти ділянку? Які плани буріння: яка сітка, на яку глибину, хто буритиме, скільки коштуватиме?

Поки що є лише попередні розрахунки.

 

Переходячи до питань щодо приватизації. Ви розповідаєте про гарне зростання ринків та попиту на продукцію ОГХК, росте EBITDA… – навіщо продавати те, що потрібно самому? Наприклад, у НАК “Надра України” хотіли продати Будинок Книги у Львові. Але потім порахували та вирішили залишити, зберігаючи актив та грошовий потік від орендарів, яким підняли ставки. Ми про це говорили з Тарасом Кузьмичем. Навіщо продавати те, що приносить гроші Вам та державі? Чи є тверда впевненість, що продавати необхідно?

Є.П.: У нас після Незалежності виникла дуже сильна неефективність в управлінні держпідприємствами. Тобто, це велика проблема нашої економічної спадщини з часів СРСР.

Як громадянину України мені здається, що найкращий управлінець – той, хто може застосовувати насамперед поняття ефективності, прибутковості та права реалізації своєї ініціативи.

 

Але все те, про що Ви розповідали в першій частині нашої бесіди, говорить про те, що Ваша команда – ефективні менеджери, чи не так?

Так.

 

Значить, ви керуєте ефективно та приносите гроші державі, так? 2021 – приклад ефективного управління держпідприємством?

Так.

 

Чому так само не може бути у 2022, 2023, 2024 і т.д.? Держава отримуватиме профіт від володіння таким активом, наймаючи ефективних менеджерів?

Тому що ситуація в Україні часто змінюється. Політичні віяння, регулярний вітер змін…

У нашій країні приватний власник може зробити для регіону, для місцевої влади, населення, інфраструктури набагато більше економічної користі, ніж підприємство в держвласності. Будь-який приватний власник, який прийде та покаже суттєве зростання, зможе правильно провести модернізацію “під себе”, правильно оптимізувати видаткову частину, провести програму енергоефективності. Напевно, він зможе дати більш високу оплату праці, вивести новий рівень культуру виробництва.

Єгор Перелигін: “У приватних руках інвестора, який збирається працювати та отримувати з підприємства прибуток, ОГХК житиме і розвиватиметься більш ефективно та з більш цікавим потенціалом, ніж сьогодні під егідою держави”

 

Що кажуть у колективі? Як пересічні співробітники сприйняли майбутню приватизацію? Заміряли настрої? Що говорять?

О.Т.: Ми часто виїжджаємо на виробництво, розмовляємо з людьми. Усі мають страх: а що буде? А раптом нас скоротять, виженуть, не платитимуть?

По-перше, ми працюємо із профспілками. По-друге, розмовляємо самі з людьми, проводимо збори. Працюємо з місцевою владою. А на місцях бачать успіх приватних компаній, які платять високі зарплати та допомагають ОТГ.

Є.П.: Україна – унікальна країна, тому що ми маємо індустрію, якою можуть похвалитися не багато країн світу. Де ще є повний ланцюжок переробки титану? Тому я завжди доношу колективу: прихід приватного інвестора для вас – це відкриття нових можливостей. Тому що з тих, хто працює у нас на двох комбінатах, багато представників династій. Або інженери, які пройшли весь виробничий шлях, – це професіонали найвищого рівня. І для них прихід приватного інвестора, який розуміє, що хоче підприємство розвивати – це можливість. Адже будь-який приватний інвестор, він, можливо, має плани експансії. Можливо, є плани розвитку. Можливо, є інвестиційні плани на інші об’єкти. Йому знадобиться якісний кваліфікований персонал. Для людей – це можливість проявити себе і піти далі, на підвищення. Не тільки зарплатної частини, а й по кар’єрі.

Коли колектив зрозумів, що ніхто нікого не збирається виганяти, не збирається проводити жорстких заходів, які спричинять соціальну дестабілізацію, то народ заспокоївся. Колективу подобається, що правління для них у доступі, що ми спілкуємося безпосередньо, що їздимо, і навіть із побутових питань підприємства ми не залишаємось осторонь.

І вони розуміють, що якщо приватний інвестор приведе навіть якщо не нас, але іншу кваліфіковану команду з параметрами, як у нас – нічого поганого не станеться. Адже нічого поганого не сталося, коли прийшли ми. Навпаки, показники покращалися. Ми додали впевненості у завтрашньому дні, підвищили культуру виробництва, зарплату.

 

Що не буде звільнень – це ваші розповіді, чи гарантії закладено в умови приватизації?

Є.П.: В умовах приватизації є заборона на 6 місяців скорочення працівників.

Кваліфікований персонал, кістяк, який несе користь підприємству, йому боятися нічого.

О.Т.: У нас навіть є недобори за деякими професіями, дефіцитними в Україні. Таким як зварювальники або машиністи.

Є.П.: Я вже не говорю про фахівців, які хоч трохи знають англійську, і поїхали – хто у ПАР, хто в Австралію. Наприклад, складно знайти підводних зварювальників. А ми маємо роботу на складних об’єктах, водозабірних станціях – іноді доводиться варити під водою.

Плюс, приватний власник проведе підвищення кваліфікації персоналу, тренінги: історії, як із новими зчленованими самоскидами Bell – не відбуватимуться. Пересічні майстри, маркшейдери матимуть можливість підучитися. Когось відправлять на стажування.

 

“Кадрова чехарда” напрошується для опису подій, коли був зміщений з посади керівника компанії, а після і з правління Артур Сомов. Ми чули пояснення про термін перебування на посаді, але, на думку, неодноразово почуту на ринку, такі пояснення не були переконливими. І все це – напередодні приватизації. Як Вам пояснили те, що відбувається? Сказали, що Сомов не впорався, а Ви впораєтеся? Що сталося?

Я не питав, що й чому. Є рішення Фонду, деталі краще розкажуть вони.

 

Але ви можете розповісти, як вам пояснили цю послідовність подій.

Переді мною поставили низку стратегічних завдань, які треба було виконати. Я сказав, що можу це зробити. Я знаю, як покращити ситуацію з технічних та виробничих моментів. Я знаю, як жорстко, і не дозволяючи нікому на мене тиснути, допомогти комерсантам налагодити програму збуту, яка приведе нових гравців та відкриє географію поставок на західний ринок. Що, зрештою, має призвести до успішної приватизації. Плюс, у мене був досвід та розуміння, як спілкуватися з інвесторами: вільна французька та англійська, я можу правильно презентувати підприємство, дебатувати плюс технічні знання – Олексій Володимирович підтвердить, що я був достатньо технічно підготовлений, щоб рухати підприємство вперед. І тому, мабуть, вибір припав на мене.

 

Єгор Перелигін розповів, як отримав крісло Голови правління ОГХК

По ринку ходить багато теорій змови, легенд.

 

На це він і ринок.

Я про це і хочу сказати.

Знаєте, мене коли призначили, я про себе дізнався таке! Я деякі прізвища вперше у житті почув і довго сміявся. А потім задумався: ого, якщо можна інформацію подати так зараз, то як її можуть подати завтра? Тобто ринок дуже багато “надумує”.

 

Уточніть, будь ласка, які саме прізвища ринок “надумав”?

Я не хотів би називати.

Скажу так: я написав пост, коли озвучував наші показники по закінченню 2021 року. Мені взагалі нема за що червоніти.

Мені здається, що ті показники, до яких ми приходимо, особливо виробничі та технічні – EBITDA та сама (тому що чистий прибуток не є ідеальним заходом ефективності), або якщо коефіцієнт виходу самоскидів за зміну збільшився вдвічі з приходом нашої команди, значить, ми зробили щось правильно – напевно, всі ці показники і повинні говорити самі за себе про причину зміни керівництва. Порахували, що ми можемо, ухвалили рішення, і ми начебто виправдали надії.

 

Як ви відповідаєте на запитання: чому тричі не відбувся аукціон (щодо приватизації ОГХК)?

Напевно, справді десь Україна як країна та економічна модель і як ринок – може лякати деяких “західників”. Мабуть. Для цього їм потрібні певні інструменти…

Пам’ятаєте, коли обговорювали свого часу залучення операторів/інвесторів через механізм УРП, говорили про “наявність стабілізаційного механізму”, “фіксацію конкретних умов” тощо? У нашому розкладі, мабуть, потрібні якісь додаткові (гарантіями називати це правильно чи ні – не знаю). Але, справді, потрібні додаткові інструменти, які можуть переконати великих системних інвесторів у тому, що їхня інвестиція (хоч би спочатку за умов не порушення нашого законодавства) буде захищена. Але інший момент, що за такої EBITDA фінансова привабливість підприємства – висока. Тому, роблю висновок, що ми є волатильним і ризикованим ринком для західників (але західники ж йдуть упевнено в Африку і ті регіони, де навіть може йти війна).

 

Розумію Вашу відповідь, але після того, як не відбувся перший аукціон, опитані аналітики сказали: ні. Актив неякісно підготовлений для продажу. І це не була заява одного з гравців, який часто критикує продаж ОГХК… Як правильно розуміти такі заяви: це був закид на адресу ОГХК? Чи Фонду?

Продаж Криворіжсталі – напевно, єдиний приклад справді великої, гігантської приватизації з аукціоном та за ринковими принципами тощо.

Мені здається, що у нас досі збереглися пережитки тієї певної інвестиційної культури. Коли купив за недорого, підняв як портфельну інвестицію, і продав частку чи все – з добрим мультиплікатором. На жаль, з-поміж великих українських інвесторів такий менталітет домінує. Я думаю, ви багато разів стикалися з таким ходом думки. Тому я вважаю, що розмови про те, що ціна завищена – це був хід з боку “інвесторів”, які всі хотіли б купити актив зі спекулятивною вигодою. Зрозумійте, це чудовий заробіток! Багато в чому саме це мало місце в міркуваннях.

“Мене запитують: чи купив би я ОГХК, якби я був інвестором і мав ресурс? Я відповідаю: купив би”

 

Хочу запитати про Вашу думку щодо впливу на успіх/провал продажу двох наступних факторів. Перший – JORC. Багато хто, з ким я обговорював це питання, заявляли: “ОГХК варто було зробити міжнародну оцінку запасів”. На вашу думку, така оцінка могла вплинути на ціну ОГХК та на привабливість, зрозумілість компанії для іноземних інвесторів?

Я думаю, що JORC додатково вплинув би на “зрозумілість” активу, але не змінив би реальний стан справ.

 

А на ціну?

Є.П.: Складно казати. З того, що я знаю, бачу і моделюю теоретично аспект переходу на захист запасів по JORC, думаю, особливо ​​сильної зміни [ціни] не буде.

О.Т.: Ми не лише між собою обговорювали, а й залучали спеціалістів із ринку, геологів. І ми це якраз і обговорювали [чи потрібен JORC], але з огляду на те, що аукціон переносився, а JORC робиться від 6 місяців до 1 року, ми розуміли, що ми не встигнемо до чергової дати.

Є.П.: Вважаю, що немає нічого поганого, якби ми зробили JORC. Він точно не зашкодить. І може додати зрозумілість.

О.Т.: Але з огляду на те, що ми державне підприємство, у нас ці кошти мають бути у фінансовому плані.

Є.П.: Якщо ми матимемо таку можливість, технічно, ми готові.

 

Наступний фактор, на який я не можу не звернути увагу: інформаційне тло, яке могло щонайменше вплинути на думку потенційних інвесторів. На мій погляд, в одного з гравців на цьому ринку – Дмитра Фірташа цілком могли прикластися до того, щоб протидіяти приватизації. Зокрема, акцентуючи на ризиках негативних наслідків щодо спірного спецдозволу на Селищанку. На Вашу думку, це нагнітання вплинуло на провал продажу ОГХК?

Західні системні гравці – їм важко уявити боротьбу в судах, юридичну боротьбу на нашій території. Звісно, ​​для них це – ризик-фактор. Є інвестори, які вміють працювати в нашій країні, і розуміють, що таке Україна – із чим доведеться зіткнутися. Для таких, можливо, це не було ризик-фактором.

Не можна говорити, що для кожного інвестора це стало ризик-фактором. Для когось – справді послужило.

 

Про ризики говорили представники іноземних компаній?

Є.П.: Не було однозначної думки. Були впевнені в собі іноземні компанії, які казали: у нас є позиція, гарний супровід серед юристів… їх набагато більше цікавило: “Поїхали, подивимося на наші роторні екскаватори!” або “Давайте подивимося стан зносу техніки?”

О.Т.: Принаймні відгуки після відвідування виробничих потужностей ГЗК були дуже позитивні.

 

Скільки іноземних делегацій було безпосередньо на об’єкті?

О.Т.: Майже всі, хто був тут [у головному офісі ОГХК], їздили дивитися об’єкт.

 

Скільки?

Іноземних точно більше, ніж п’ять.

 

Інвестори зі США на виробництво приїжджали?

Ми не можемо про це говорити.

 

Чому?

Є.П.: Буде дуже легко зрозуміти, хто цікавився.

 

І все ж. Погляньмо правді в очі. Ті інтересанти, які справді відслідковують актив, вузьке коло інвесторів – реальних – і так знають, хто був на об’єкті. Правда?

Є.П.: Звичайно.

 

Тому я питаю для ширшого кола: американці приїжджали дивитися актив?

Є.П.: Ми не маємо права розголошувати цю інформацію. На жаль, ні я, ні Віталій Струков, ні Тарас Єлейко… Ніхто у Фонді не може розкрити географію делегацій, хто приїжджав дивитися ОГХК.

О.Т.: Повірте, ми навіть не знаємо, хто брав участь в аукціоні, хто подавав документи. Нам цього навіть ніхто не сказав.

Є.П.: До нас цього не доносять. Ми не маємо доступу до інформації, хто подавав заявки.

 

Тоді давайте підсумуємо: 5 делегацій приїжджало знайомитися…

Є.П.: Ні, скажімо так – іноземних делегацій було більше, ніж 5.

О.Т.: І всі говорили різними мовами. І розріз очей у всіх був також різний.

Є.П.: І це [більше 5 делегацій] ми говоримо про іноземців. Іноземці були різні. Також місцеві інвестори.

 

Закінчити хочу питанням про конкурента. Розумію, що Ваша команда готує компанію до приватизації – це є пріоритет №1. Все ж таки, в ОГХК розглядають варіант, чи оцінювали можливість використання технології отримання металевого титану, яку запатентувала Велта?

Ми не оцінювали аналогічної технології. Є різні думки та коментарі щодо технології, яку розвиває Велта. Нам хотілося б подивитись, куди це все піде – у періоді. Там багато чого нового та експериментального.

 

А ОГХК інвестує в R&D?

Є.П.: Саме в R&D у класичному розумінні – не інвестуємо. Ми інвестуємо у модернізацію, покращення виробничих потужностей, будівництво нових фабрик.

О.Т.: У нас передбачено будівництво двох нових фабрик. Проекти вже розробляються.

Попереду – будівництво двох нових фабрик. Проекти вже розробляються

…але нехай це буде вже інша історія та нове інтерв’ю. Бажаємо хорошої EBITDA у Новому Році!

Дякуємо, і вам!

 

 

Читайте також: Анатолій Капустюк – про бурштинові 100 мільйонів, торф і мідні плани Волиньприродресурсу

Читайте також: Роман Кац: “На одному родовищі ліворуч – вапняк державного значення, а за 500 метрів праворуч – місцевого. На що це схоже?!”

Читайте також: Михайло Жернов: Мені вже є що сказати Президенту

Читайте також: Артур Сомов: “Думав, що зустріну приватизацію ОГХК все ж як один із членів правління”

 

 

 

Автор – Володимир Бойко, NADRA.info

Автор фото – Олег Петрасюк, Yesterday & Tomorrow