Вирок: Екс-директор Демурінського ГЗК – НЕ ухилявся від сплати податків
Колишній керівник ТОВ «Демурінський ГЗК» Дмитро Федаш не винний в ухиленні від сплати податків, яке йому закидали правоохоронні органи з весни 2022 р.. Повідомляє NADRA.INFO із посиланням на вирок суду, який набрав законної сили після постанови апеляції, щойно опублікованої в реєстрі судових рішень.
Як ми писали раніше, Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат (ДемГЗК) видобуває цирконово-рутилово-ільменітові розсипи на Вовчанському родовищі в Дніпропетровській обл.. Дмитро Федаш очолював компанію в 2020-2023 роках.
В 2011-2022 р. ДемГЗК контролювала російська корпорація ВСМПО-Авісма (через кіпрську Limpieza Limited, бенефіціар підсанкційний громадянин РФ Михайло Шелков). В 2023 р. за рішенням Вищого антикорупційного суду підприємство стягнули в дохід держави. Фонд держмайна України підготував компанію до приватизації. Нещодавно Комбінат оголосив тендер на розкривні та видобувні роботи в 2025 р. вартістю 170 млн грн. Підприємство у переліку експортерів ільменітового концентрату. З 2024 р. Комбінат очолює Володимир Федоренко, обрано членів Наглядової ради.
Відкриту в березні 2022 р. кримінальну справу розслідувало Бюро економічної безпеки за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора. Екс-директора звинуватили в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Начебто, в 2020-2021 рр.. очолюваний Федашем Демурінський ГЗК недоплатив до держбюджету понад 14 млн грн податку на прибуток (1,16 млн грн за 2020 р. і 12,99 млн грн за 2021 р.). Мовляв, виробник продавав покупцю – австрійській компанії «OSTTOR Beteiligungs-und Handelsgesellschaft mbH» – ільменітові, рутилові, цирконові, дистен-силіманітові та ставролітові концентрати за цінами, начебто нижчими від середньоринкової вартості на подібну сировину на зовнішніх світових ринках.
Дмитро Федаш заперечував провину у вчиненні інкримінованого злочину і пояснював, що не мав ані корисливого умислу, ані особистої вигоди: «Аналіз митної бази свідчить, що цінова надбавка до собівартості під час підписання контрактів була не менше 18%, а в середньому більше 39%, що є гарними показниками. Прибуток давав можливість розвивати підприємство, своєчасно сплачувати всі обов`язкові платежі та заробітну плату».
Мовою судового документу: «Протягом року ціна могла коригуватися. Під час укладення контракту не знали, хто буде отримувачем. Отримувач зазначався у заявках від покупця. Жодних коштів, крім отриманих по безготівковому рахунку, не отримували. Всі суми відображені у звітності. Про обов`язки реалізовувати продукцію за середньозваженими цінами йому не відомо. Сплачено близько 105 млн грн податків за 2 роки, боргу із заробітної плати та податків не було».
Зрештою суд встановив, що ані документальні докази, ані свідчення опитаних свідків – жодним чином не доводять вину Федаша в інкримінованому злочині.
Наприклад, суду не було надано жодної інформації про участь підприємства у контрольованих операціях та наявність встановлених державою мінімальних чи максимальних цін на продукцію, виробництво та продаж якої здійснювалось ТОВ «Демурінський ГЗК». Крім цього, обвинувачення не надало суду докази незгоди митних органів із зазначеною продавцем митною вартістю товарів. Тоді як Головне управління Державної податкової служби в Дніпропетровській обл. заявляло суду, що немає підстав для визнання податкових органів потерпілою стороною.
Мовою судового документу: «Всі кошти, отримані підприємством за реалізацію готової продукції, повністю відображені у податковому обліку, у складі доходів включені до бази оподаткування податку на прибуток підприємств. Факт повного та своєчасного відображення прибутку підприємства у податковій звітності не заперечується стороною обвинувачення у судовому засіданні та підтверджено обвинуваченим. Крім того, вказаний факт підтверджено інформацією ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відсутність у ТОВ «Демурінський ГЗК» заборгованості зі сплати податків та підстав для визнання податкових органів потерпілою стороною у справі».
Суд також відмовився взяти до уваги висновок аналітичного дослідження, а також висновки судових товарознавчих та економічних експертиз, оскільки висновки за його результатами зроблені за умови доведення факту неправильного відображення у податковій звітності отриманого доходу: «Висновки дослідження могли б відповідати дійсності у разі, якщо ТОВ «Демурінський ГЗК» реалізувало продукцію за цінами, які є середньо зваженими на ринку чи вище, а у податковій звітності відобразило факт реалізації продукції за нижчими цінами. У такому випадку саме різниця між ціною фактичної реалізації та ціною, зазначеною у податковій звітності і є тим прихованим прибутком, з якого, у порушення вимог чинного законодавства, не сплачено податок на прибуток підприємства.
В даній справі факт ухилення від сплати податків посадовими особами підприємства є припущенням, яке може існувати за визначеної умови. Під час досудового розслідування та судового розгляду справи стороною обвинувачення жодним чином не доведено факт продажу товариством продукції протягом 2020-2021 років за цінами, які відрізняються від вказаних у податковій звітності та контрактах.
Крім того, у аналітичних дослідженнях та висновках експертів у даному кримінальному провадженні під час порівняння цін не враховано різницю в якості продукції, ступеню її очистки, способу отримання та інші супутні фактори, які значно впливають на ціноутворення.
Оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності, суд приходить до висновку, що прокурор за допомогою належних та допустимих доказів не довів факту вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 (Дмитро Федаш – Ред.)».
На правах реклами
КУПУЙ СПЕЦДОЗВОЛИ НА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ ТУТ
Водночас суд відзначив, що стороною обвинувачення допущено неповноту досудового розслідування в частині повної відсутності дослідження процесу ціноутворення на підприємстві, оскільки не допитано жодного працівника, який би приймав участь у цьому процесі. Натомість допитані свідки, які взагалі не мають відношення до утворення ціни на продукцію ТОВ «Демурінський ГЗК». «Зазначена неповнота не може бути усунута під час судового розгляду, так як суд не має права за власної ініціативи здійснювати збирання доказів», – йдеться у вироку Васильківського районного суду Дніпропетровської обл. від 22.08.2024.
«Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю спростована у судовому засіданні, а його дії в частині своєчасності нарахування та сплати податків на посаді генерального директора ТОВ «Демуринський ГЗК» протягом 2020-2021 років не містять складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України».
В Офісі Генерального прокурора вирок оскаржили, і просили апеляційний суд визнати екс-директора ДемГЗК винним. Мовляв, суд першої інстанції безпідставно відмовився допитати експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; не дослідив низку доказів обвинувачення; побудував своє рішення про виправдання на суперечливих та достатньо не перевірених доказах, взявши до уваги лише докази сторони захисту, фактично не оцінивши докази обвинувачення, не проаналізував їх з точки зору взаємозв`язку з іншими дослідженими доказами, не навівши мотивів, з яких їх відкинуто, та ін..
Та Дніпровський апеляційний суд був невблаганний:
«Докази сторони обвинувачення щодо доведення винуватості … є недопустими, неналежними, такими, що не ґрунтуються на фактичних, об`єктивних та достовірних даних, отриманих у передбаченому КПК України порядку, та по своїй суті фактично є припущеннями. … Доводи сторони обвинувачення щодо не усунення судом першої інстанції суперечностей у доказах не є слушними, оскільки судом надано оцінку всім наданим сторонами кримінального провадження доказам, а наявні в них розбіжності обґрунтовано оцінені на користь обвинуваченого».
Повний текст постанови Дніпровського апеляційного суду від 17.02.2025 читайте за посиланням.
Про деякі виробничі і фінансові результати ДемГЗК в 2019-2021 рр.. читайте в матеріалі Очищення Шелкова.
Обсягів видобутку і виробництва товарної продукції в 2023-2024 рр.. в ДемГЗК не розкривають. «Вони не видобувають, вони налагодили виробничі процеси та працюють на тих залишках, які є на сьогодні», – заявляла в.о. Голови ФДМУ Іванна Смачило в інтервʼю Liga.net. Імовірно, йдеться про 100 000 т заскладованих рудних пісків, готових для збагачення, які перейшли державі разом зі стягнутим комбінатом.
Крім цього, в момент конфіскації в лютому-березні 2023 р., на складах ДемГЗК (за даними джерел NADRA.INFO) зберігалось близько 7 тис. тонн продукції та сировини, видобутої та виробленої комбінатом до націоналізації (ільменітовий, рутиловий, цирконовий, дистен-силиманітовий, ставролітовий концентрати та ін.). Як припускали наші джерела, від продажу цієї товарної продукції ДемГЗК міг отримати до 5 млн дол. США, що співставно з даними про виручку компанії за 2023 рік (84,7 млн грн) і 9 міс. 2024 р. (106,6 млн грн).
Екс-голова ФДМУ Рустем Умєров в інтервʼю Forbes обіцяв продаж конфіскованої продукції через аукціони Prozorro, але цього не відбулося.
Влітку 2023 р. ДемГЗК цікавилися «інвестори з Кривого Рогу».
Нагадаємо, наприкінці січня 2025 р. збагачення ільменіту після простою відновив Межиріченський ГЗК (Group DF Дмитра Фірташа).
ТОВ «ВКФ «Велта» Андрія Бродського виробила в 2024 р. 97 тис. т ільменітового концентрату (60% річного плану).