Розкіш лобізму: хто і що стоїть за митом на лабрадорит і граніт

«Одна з найсильніших відповідей, яку Європа може дати на російські атаки та постійні акти агресії, – це прискорити наш процес вступу [до ЄС]», – заявив Президент України Володимир Зеленський 15 червня, звертаючись до Міжурядової конференції Європейського Союзу.

«Офіційно: ми розпочали перемовини про вступ до ЄС», – того ж дня написав у Facebook Заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Качка.

Та доки Володимир Зеленський із командою в закордонних відрядженнях прискорювали вступ нашої країни до ЄС – в Києві Президента поставили перед непростим вибором: на підпис ліг ускандалений законопроєкт щодо обкладення митом експорту природного каменю, який порушує Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Мито викликало не лише зауваження юристів Верховної Ради, але й обурення переважної більшості опитаних учасників ринку видобування, обробки та експорту декоративного каменю, оскільки, з їх слів, загрожує повним припиненням поставок блоків і плит каменю та подальшою зупинкою добувних підприємств – з усіма наслідками для економіки України. Звісно, таку думку поділяють не всі гравці – у ініціативи є й підтримка.

Щоб краще зʼясувати всі можливі обставини доволі раптової появи мита в законопроєкті, ніяк не повʼязаному з надрами, та ще й на етапі другого читання, фактично без обговорення з ринком; щоб почути ринок та сприяти конструктивному діалогу між гравцями – NADRA.INFO екстрено скликали і провели в прес-центрі Інформаційного агентства «Укрінформ» Круглий стіл «Мито для каменю: що стоїть за спробою обкласти митом експорт та які наслідки насправді чекають на Україну». Модерував дискусію засновник Інформаційного агентства Володимир Бойко.

Наполегливо радимо всім учасникам ринку надрокористування переглянути YouTube-запис Круглого столу. Тут – публікуємо розлогий огляд найважливішого. Деякі цитати відредаговано для ясності зі збереженням суті сказаного.

Передісторія

Про обкладення митом експорту каменю NADRA.INFO повідомили учасники ринку, які самі дізналися про загрозу для їх підприємств, вже коли відповідні правки народні депутати проголосували в другому читанні.

Нагадаємо, йдеться про мито в розмірі 0,3 євро за кілограм фактичної ваги товару для експорту продукції за трьома позиціями (коди УКТ ЗЕТ):

• 2516 11 00 00– граніт необроблений або начорно оброблений; 
• 2516 12 00 00– граніт лише розрізаний, розпиляний чи розділений іншим способом на блоки або плити прямокутної чи квадратної форми; 
• 2516 90 00 00– інші камені для монументів чи будівництва.

Якщо проєкт підпише Президент, мита запрацюють вже через 45 днів після набрання законом чинності.

Забігаючи наперед: ініціатори мита казатимуть, що просили депутатів про мито тільки для лабрадориту. Це не так – в листі, з якого все почалося, справді, словами прописано «лабрадорит», але зазначені всі три коди, два з яких стосуються виключно граніту.

Мито для каменю включили на етапі підготовки до другого читання законопроєкту, який не мав жодного стосунку до надр: «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо впровадження міжнародного автоматичного обміну інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи, та оподаткування таких доходів» № 15111-д (автори – народні депутати Данило Гетманцев, Андрій Мотовиловець, Олександр Сова, Ярослав Железняк).

З травневої публікації «Економічної Правди» (яка, схоже, залишилася непоміченою у видобувних колах) випливало, що мито ініціювала Національна асоціація добувної промисловості України (НАДПУ), а формально правку подав Голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев (згодом стане відомо, що автором правки був інший депутат, див. нижче).

Зібравши думки з ринку, ми звернулися до виконавчої директорки НАДПУ Оксани Оринчак із низкою запитань про обставини раптового ініціювання мита для каменю (наприклад, в чиїх саме інтересах це було зроблено?). Також просили поділитися копією листа, який заклав підвалини імовірної експортної блокади.

Ані до Круглого столу, ані після – Оксана Оринчак не надіслала відповідей на жодне з наших запитань, і не надала жодного документу, який би пояснював чи обґрунтовував доцільність або аналізував наслідки для видобувної галузі від обкладення експорту каменю митом (замість цього, на вебсайті НАДПУ і Facebook-сторінці Оксани Оринчак були опубліковані тексти на підтримку мита, що апелювали, з-поміж іншого, до неприпустимості продажу квадратного метру лабрадориту за ціною «ранньої полуниці на початку сезону»).

Зрештою, копії листа НАДПУ та деяких інших матеріалів, що були використані для утаємниченої митної ініціативи, нам вдалося отримати від власних джерел в центральних органах влади і на ринку надрокористування.

Чому ініціювали мито, та чим обґрунтовані саме такі ставки і товари?

Зі зрозумілих причин Круглий стіл розпочався із запитань модератора до ініціатора мита.

Оксана Оринчак підтвердила, що саме НАДПУ – ще в лютому – звернулася до Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики із пропозицією запровадити мито на експорт продукції з каменю. Але відповідальність за кінцевий текст правки – поклала на народних депутатів.

«Так. Ми ініціювали не правку, ми ініціювали лист-звернення в рамках нашої діяльності. Але правка, яку опрацював Комітет і доповнив – це не наше творіння, це пропрацьовували парламентарі в стінах комітету», – заявила Оксана Оринчак.

Також пані Оринчак, відповідаючи на запитання про різницю між пропозицією НАДПУ і схваленою правкою, запевнила:

«Ми, насправді, просили тільки за лабрадорит, і, відповідно, вказували код саме по цьому каменю».

Коли дещо згодом модератор попросить Оксану Оринчак пояснити, чому до законопроєкту потрапив граніт, вона скаже:

«Є Комітет, є члени Комітету і, відповідно, як так сталося, що в тексті граніт – це для мене також загадка. … Я би не мішала нас до граніту, це питання явно до парламентарів».

[Насправді, в листі НАДПУ до Комітету Гетманцева йдеться: «Установити, що до 1 січня 2030 року вивізне (експортне) мито на лабрадорит, що класифікується за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2516 11 00 00, 2516 12 00 00, 2516 90 00 00, справляється у фіксованому розмірі 0,3 долара США за 1 кілограм фактичної ваги товару».

Згідно з даними Митного тарифу України, коди 2516 11 00 00, 2516 12 00 00 стосуються виключно граніту.

Як бачимо, відмінностей між пропозиціями Асоціації та кінцевим текстом схваленої правки – кілька: НАДПУ пропонувала встановити мито в доларах і до 2030 р., а не в євро і на 10 років, як за це проголосували депутати. Та й зміни пропонувалося внести до Митного кодексу, а не до закону про мито на металобрухт.

Висновки про рівень аргументації/обґрунтування мита робіть самі – публікуємо сканкопію листа НАДПУ]

Чому Асоціація ініціювала експортне мито, і на що спиралася? Пані Оринчак пояснює так:

«Це була спільна проблема, вона почалася влітку 2025 р.. До нас звернулися наші учасники Асоціації, і ми з ринку чули [про цю проблему, від інших] які так само збувають лабрадорит, хоча це не так багато компаній. Ми зверталися до таких компаній, як ТОВ «UGRAN», ТОВ «Біембісі-Граніт», ТОВ « Декоративний камінь України», ТОВ «Лабрадорит», ТОВ «Україна Капітал». Відповідно, є офіційні листи-звернення. Ми двічі писали, обдзвонювали, щоб сісти поговорити за круглий стіл в Асоціації – з учасниками Асоціації, з не учасниками Асоціації, але учасниками ринку – про нагальні проблеми.

Тому що, згідно слів і підтверджених фактів наших учасників Асоціації, які займаються експортом унікального каміння – невідновлюваного ресурсу – за кордон, зробивши його, привівши його в ефектний, красивий, декоративний камінь для облицювання (тобто, закупивши високотехнологічне обладнання, збудувавши з нуля певні потужності, залучивши туди людей на працю, в т.ч. іноземців), почалися демпінгові ціни на ринку. Ринок почав демпінгувати, і ми написали і листа, і звернення до учасників ринку, щоб вирівняти позиції і почути кожного.

На жаль, ці пʼять компаній, до яких ми зверталися, не проявили інтересу для того, щоб, фактично, всім було добре, і ми жили в мирному ринковому середовищі.

Відповідно, оскільки ми діємо згідно нашого статуту, почали рухатися далі, щоб допомогти нашому учаснику Асоціації, і звернулися до Комітету профільного з листом, який був підкріплений спеціальним висновком Державного гемологічного центру України, що, дійсно, лабрадорит є унікальним каменем, що тільки пʼять країн у світі видобувають такий камінь і мають такий ресурс, і це світова практика, коли діє експортне мито не вивіз такого каменю за кордон» (де саме діє експортне мито на декоративний камінь, виконавча директорка НАДПУ не сказала; згадки про мито на експорт лабрадориту з інших країн в тексті опрацьованої нами копії листа Гемцентру ми також не знайшли, див. документ нижче – Ред.).

Чи спиралося звернення НАДПУ на ще щось, крім листа від Державного гемологічного центру? Це запитання залишилося без відповіді. 

Водночас запрошений на Круглий стіл вже колишній керівник Державного гемологічного центру Олег Гелета, який готував відповідь на запит НАДПУ, прояснив ситуацію важливим коментарем.

«Взагалі в цьому листі не було нічого сказано, що таке має бути [що мито слід запровадити]. Це більш науковий лист, прописано позицію [українського] лабрадориту на світовому ринку, порівняння з лабрадоритами інших країн… як по мені, ми не покладали в основу цього листа мету даного закону».

Пан Гелета розповів, що представники Асоціації на початку 2026 р. зверталися до нього щодо ексклюзивності чи рідкості лабрадориту на світовому ринку, і Гемцентр надав висновок, що, так, корисна копалина є ексклюзивною і потребує особливих підходів.

«Запит був в якому плані – що здійснюється експорт і по нормальних цінах, і є заниження по експорту сировини, і, щоб врегулювати це питання, потрібні додаткові законодавчі заходи, щоб цього процесу не було. І від Державного гемологічного центру був лист, що це дійсно ексклюзивний матеріал, і необхідно такі заходи застосовувати. Але самого механізму, чи дії, яку ми зараз бачимо [мита] – не проговорювалося, не описувалося. Тобто, на той момент нічого не було зрозуміло, як це має діяти.

Взагалі, цей підхід – узагальнення 0,3 євро за кілограм – це є не регуляторний підхід, це є заборонний підхід до експорту в цій галузі, і тут треба підходити диференційовано. Тому що є експортери, які експортують камінь по нормальних цінах, а є, які дійсно занижують. А тут всіх – під один гребінець косять.

Тому дана законодавча пропозиція, на мою думку, є недопрацьованою. Потрібно ще консультуватися з операторами ринку, з надровидобувачами, і, мені здається, в даному законі це не було зроблено», – зауважив Олег Гелета.

[Як із почутого, так і з тексту опрацьованої нами копії листа Гемцентру можна припустити, що Оксана Оринчак не запитувала і не просила державну установу обґрунтувати експортне мито, відтак наявна копія відповіді не містить і не могла містити такого обґрунтування. Тоді як до Комітету Гетманцева лист Олега Гелети було подано саме як обґрунтування необхідності запровадити експортне мито.

Привертає увагу ще одна викладена в копії листа, але прихована від широкого загалу та експертного середовища обставина: вказується на некоректність використання стосовно українських лабрадоритів торгової або комерційної назви «Volga Blue», яка «вводить в оману щодо країни походження декоративного каміння, зокрема відсилає до російської федерації (через наявність у назві річки Волга), що є кардинально небажаним для національних інтересів нашої держави». А саме під такою назвою – Volga Blue – просуває і продає український лабрадорит, зокрема, і група компаній «Головинський», яку, як випливає з обговореного під час Круглого столу, можна вважати ініціатором та одним із головних вигодонабувачів запровадження експортного мита]

Перша спроба дізнатися, на які саме розрахунки спираються запропоновані НАДПУ 0,3 долари за кілограм каменю, які трансформувалися в євро – не була успішною.

«Цифри обґрунтовані за даними, які були надані. Тобто, економічно було обґрунтовано, чому саме ця цифра», – сказала Оксана Оринчак, але конкретні обрахунки не навела, хто їх робив чи надав Асоціації – не зазначила. Натомість попросила Олега Гелету прокоментувати вартість лабрадориту:

«Головного не сказав пан Гелета – скільки ж коштує лабрадорит в світі, і по чому продають його в Україні навіть ті 5 компаній, до кого ми зверталися? Тому що на ринку є шість компаній, і тільки одна виготовляє продукт із доданою вартістю, і повинна що, по 120 доларів продавати? А вклали, умовно, тисячу або півтори, якщо не більше. А інші – не вкладаючи нічого, вивозять цей камінь з ринку, і потім його обробляють в Китаї і збувають, можливо навіть на (це вже є відкрита інформація) недружню юрисдикцію, з якою ми ведемо війну. Тому тут у мене питання: пане Гелета, чи можете прокоментувати вартість лабрадориту – від чого ми, власне і відштовхувалися?»

У відповідь пан Гелета нагадав історію питання та створення Гемцентру і знову зауважив на однобокості та недопрацьованості мита у запропонованому вигляді:

«На даний момент, так, дійсно, є, я так думаю, підприємства, що дешево вивозять. На жаль, такі моменти були завжди. Взагалі, основа створення Державного гемологічного центру в 1990-х роках була в тому, що з України експортували камінь по «чорних» низьких цінах, і готівково один куб Капустянського граніту експортували за 50 доларів. Щоб це унеможливити, був створений Гемцентр, і, скажемо так, індивідуально проводилася експертиза в залежності від карʼєру, розміру блока, якості, і надавалися експертні висновки про їх вартісну оцінку. Даний підхід був індивідуалізований і міг відслідковувати ринкову вартість точніше, ніж однобокий підхід 0,3 євро. Тому, на мою думку, все таки, тут треба допрацьовувати все».

Також Олег Гелета пояснив, що Гемцентр випускає бюлетень-довідник цін коштовного та декоративного каміння, в якому публікуються ціни як на блоки, так і на продукцію з декоративного каміння: «Даний довідник є офіційним, і є для експорту основою – коли можна зорієнтуватися по ціні. В залежності від родовища, від якісної групи блоків, там зазначені ціни». Водночас, експерт зауважив, що наразі ціни експорту лабрадориту не регулюються: «Будь-хто може вивозити по цінах [договорів], які вони самі собі укладають».

[Під час Круглого столу модератор звертався до учасників із проханням розповісти про відомі їм випадки продажу на експорт каменю за цінами, нижчими від рекомендацій Гемцентру – таких прикладів названо не було]

Чи була ініціатива НАДПУ щодо мита на камінь підтримана іншими учасниками Асоціації (з тексту «Економічної Правди» – на тлі формулювання «представники асоціації зазначають…» – могло скластися враження, що за зверненням стоять «Метінвест», «Ковальська», Onur та Ferrexpo)? На це питання Оксана Оринчак відповіла так: «А чого учасники Асоціації по руді будуть звертати увагу на лабрадорит? Дійсно, тут нічого кримінального – якщо у компанії є проблема, вона обговорилася, і, відповідно, далі пішли звернення. До чого це питання, я не розумію? … Це внутрішня кухня кожної організації».

Приготуватися експортерам каолінів і глин?

При очевидній і безспірній необхідності стимулювати переробку сировини в Україні, регуляторні зміни потребують обґрунтованих розрахунків і реалістичних термінів на адаптацію – це квінтесенція сказаного Русланом Іллічовим, генеральним директором Федерації роботодавців України (ФРУ). Пана Іллічова до участі в Круглому столі запросила Оксана Оринчак без попереднього узгодження з організаторами події, і ми вдячні Руслану за участь у дискусії та розставлені акценти.

«У нас записано і в статутних документах, і в рекомендаціях Уряду, і в щорічних рішеннях річних зборів Федерації – політика держави повинна будуватися на переробці сировини. Нагадаю, що ми були співавторами та ініціаторами мораторію на вивіз лісу-кругляку. Я теж тоді наслухався… було багато асоціацій, майже 27, які писали, що не можна цього робити. Але насправді, сьогодні ми отримали ринок виробництва, деревообробної промисловості – 150 компаній, включно з меблевими, і ми побачили, що виникла ціла галузь. Тому позиція Федерації – ми за те, щоб переробляли, щоб експорт сировини був обмежений на користь переробки. Яким чином? Ми підтримували експортні мита на рапс, які не так давно були прийняті. Тому, експортне мито – це механізм, який дійсно, дозволяє переорієнтувати ринок на переробку», – запевнив Руслан Іллічов.

Водночас, пан Іллічов зауважив, що дискусійним може бути період, відведений на адаптацію ринку – 45 днів.

«Щодо розміру експортного мита, я вважаю, що воно повинно бути максимально загороджувальним для того, щоб ми завантажували власну переробку», – сказав пан Іллічов і наголосив:

«Сьогодні треба ще подивитися баланс можливості переробної промисловості щодо переробки відповідних обсягів сировини. Це теж питання. Я би теж хотів це почути … Чи здатні на це підприємства, які провели відповідне технічне оснащення, мають обладнання щодо переробки?

І друге – оці дні. Тому що, можливо, є контракти, які треба закрити. Питання 45 днів – відверто, мені складно коментувати, чому 45, а не 30, чи не 60?

Ці два питання можна дискутувати. Але в цілому позиція – на переробку. Це не лише моя позиція – Премʼєра, Президента, мабуть, всіх, хто хоче, щоб додана вартість залишалася в Україні», – заявив генеральний директор ФРУ.

Руслан Іллічов також анонсував ініціювання експортних мит для інших продуктів видобувної промисловості:

«З точки зору, наприклад, каолінової глини – сировини для керамічної промисловості, тут я точно скажу, що ми будемо виступати ініціаторами обмежень. Тому що в нас 12 великих заводів сьогодні задихаються без сировини для переробки, і українська плитка керамічна в 6 разів дорожча, якщо говорити про тонну, ніж тонна каоліну, яка експортується з України».

Модератор попросив Руслана Іллічова поділитися думками щодо того, наскільки обґрунтованою має бути ініціатива про запровадження загороджувального мита. Генеральний директор ФРУ заявив:

«В певних випадках сама ініціатива повинна стати поштовхом для того, щоб така переробка зʼявилася. Тоді, мабуть, це [має бути] більш довгий термін для того, щоб хтось міг відповідним чином придбати обладнання чи почати будувати виробництво. Це – перше.

Але якщо ми говоримо про більш знайомі мені речі – калінову глину. Я розумію технічні чи виробничі потужності своїх всіх підприємств по переробці цієї глини і виробництву кераміки. Я розумію, що, наприклад, вони можуть додатково в півтора-два рази збільшити виробництво, і ця сировина буде 100% перероблена.

В даному випадку, розумію, теж були масштабні досить інвестиції. Можливо, сьогодні ці компанії можуть в 3-4 рази збільшити переробку цього каменю всередині країни і збільшити експорт продукції з доданою вартістю. [Щодо балансу] маються на увазі потужності цих переробних компаній».

Імовірно, на підтримку сказаного Русланом Іллічовим, Оксана Оринчак, відповідаючи на одне з подальших запитань модератора, зауважила:

«В нас є дуже багато всяких грантів, які лежать на полицях різних урядових і неурядових організацій, але їх ніхто не може реалізувати. Тут – своїми силами підприємство закупило дуже дорогі, фактично, італійські установки, які є унікальними (їх там є декілька в світі), своїми силами почало переробку. І основна проблематика була в тому, що, ні для кого не секрет, є компанії  добросовісні і недобросовісні, з якими намагалися переговорити… навіть якщо ви хотіли, можливо, більше заробляти і робити кращий лабрадорит, то вас же збирали, з вами хотіли поспілкуватися!»

Інтересант блокування експорту – хто він?

Ми вже писали, що НАДПУ є зареєстрованим субʼєктом лобіювання. Відтак логічним було поцікавитися, хто саме просив Асоціацію ініціювати обкладення експорту каменю митом? І чи була таким прохачем компанія або група компаній «Головинський», яка з 2025 р. входить до НАДПУ?

Оксана Оринчак цього не підтвердила, але і не спростувала.

«Це все одно, що я вас буду питати: «Володимире, а хто вам замовляв статтю? Такі-то чи такі-то?» Це ж бізнес, правильно? У вас медійний, в мене – Асоціація. Неприбуткова, до речі», – ухилилася від відповіді пані Оринчак. І додала: «Я перепрошую, це не тільки Головинський кар’єр – також компанія «Комета», в якої є девʼять спецдозволів, у якої стоять заводи через це». Але чи зверталася до НАДПУ «Комета» з проханням запровадити мито – очільниця Асоціації не уточнила.

Зауважимо, до участі в Круглому столі зголосився представник групи компаній «Комета» – заступник директора ТОВ «Гранітлайн» Валерій Паршаков. Сказане паном Паршаковим ми згадаємо нижче.

Завершуючи спроби зʼясувати походження ставки мита 0,3 долара (євро) за кілограм каменю, модератор востаннє попросив Оксану Оринчак розповісти, чому Асоціація просила про саме таке мито? На чиї розрахунки спиралася НАДПУ?

«Це, до речі, мінімум, я би хотіла вам сказати. Можна було би і 0,5 поставити. І можу собі, вибачте, дозволити.

Відповідно, ці показники були надані ринком. Ми працюємо з ринком, Асоціація діє в інтересах членів Асоціації», – заявила Оксана Оринчак.

Мито – без обговорення з ринком?

«Напевно, комусь це мало, але ми двічі звертались до учасників ринку. Три рази обдзвонювали особисто, і, звісно, це проговорювалося – не конкретно про 0,3 мита, а це вже було в ході оброблення інформації і т.д., показників економічних, але, відповідно до того, що не було реакції ринку – ми зрозуміли, що це наша проблема, і ми з цим одні. Тобто, Асоціація і учасник ринку», – заявила Оксана Оринчак, відповідаючи на уточнююче запитання, чи ініціювала НАДПУ обговорення з іншими гравцями ринку декоративного каменю саме запровадження мита в конкретному розмірі ставки.

Щоправда ніхто з учасників Круглого столу не зміг пригадати, щоб до нього чи очолюваної ним компанії НАДПУ зверталася з пропозицією обговорити саме перспективу запровадження мита на експорт каменю.

Олександра Мельник, директорка і співзасновниця ТОВ «Лабрадорит» (видобуває облицювальний камінь на родовищі Камʼянобрідське) заявила, що до її товариства звернення від Асоціації надходило в 2025 р., але з нього не було зрозуміло, що НАДПУ мала намір просити народних депутатів фактично заблокувати експорт каменю чи пропонувала обговорити з учасниками ринку саме це питання. 

«Я абсолютно підтверджую, що, так, запрошення від Асоціації приходило мені поштою. 16-го мала бути зустріч, десь 5-го вересня була розсилка. Але розумієте, в чому було основне питання, на яку реакція була не надана? Зрозумійте одне, Ксенія, ми всі працюємо в реальному секторі. Що таке реальний сектор? Ми в кар’єрі, ми в цехах. І досить часто такі розсилки…  Асоціації – з’являються і зникають, вони лобіюють чиїсь інтереси, це все чудово, це їхня робота.

Але в нас є своя робота. І вона досить часто в умовах сьогоднішніх, ви знаєте, без світла, з постійними збільшеннями цін… ми реагуємо трішки інакше. І це наша специфіка. Тому, коли я отримую лист, де написано, що «вас запрошують до зустрічі для обговорення партнерських відносин». Мені дуже приємно, але я для цього повинна виділити час і зрозуміти, що реально ми будемо обговорювати», – сказала Олександра Мельник.

Щодо мита, пані Мельник зазначила: «Ми всі працюємо в нашій країні, в Україні, яка знаходиться в війні. І перша думка, коли я побачила, що вводиться мито – це робиться для того, щоб ми поповнювали бюджет. Тому що саме цим ми, як виробничі компанії, можемо допомогти нашій країні: утворюючи робочі місця, збільшуючи платежі до бюджету і взагалі якимось чином підтримуючи громади, в яких ми знаходимося. Тобто, якщо ціль була підтримка переробки, це теж чудово. Ніхто не йде в конфронтацію з цим. Я хочу, щоб всі зрозуміли – всі присутні – що ми зібралися не з точки зору, що ми проти. Ні.

Ми за діалог, за розумність, за те, щоб дійсно, доцільно все було підраховано і враховано інтереси не тільки [окремих] гравців ринку.

За кожним з нас стоять тисячі сімей. Тому якщо вже планувалося і дійсно була така проблема в когось з учасників асоціації, і, можливо, не було надано нами відповідної реакції – проте ми всі знаходимося в межах однієї області. І я вважаю, що всі б ми прислухалися.

Вибачте, мені не телефонував ніхто, можливо, я не пам’ятаю, тому що дуже багато відряджень. Але, це все [обговорення] можна було почати з ОТГ, навіть з Житомирської області, перш за все.

Ми б усі приїхали і це все обговорювали з точки зору того, що, так, це все потрібно, так, потрібно підтримувати нових гравців, які вкладають кошти, які хочуть піднімати додану вартість нашого матеріалу.

Повірте мені, жодного якогось моменту конфронтаційного ви б не зустріли», – сказала Олександра Мельник.

«Перепрошую, не запам’ятала ім’я… Дивіться, питання в тому, що Асоціація не один раз надсилала лист – і не у вересні, а ще й у липні. Так, ми телефонували.

Звісно, у вас не може бути номера асоціації, тому що ви не є членом Національної асоціації добувної промисловості України. І ми завжди працюємо, насправді, з учасниками, членами асоціації. І тут ми могли взагалі навіть не питатися інших членів ринку, які не є нашими учасниками.

 

Цю розкіш ми можемо дозволити собі згідно нашого статуту.

 

Тому, я перепрошую, в мене також є своя робота, ми також завантажені, я не буду бігати за вами 1500 разів, припрошувати, якщо вам нецікаво. Тим більше там було не тільки про те, що давайте запровадимо мито чи не мито – там взагалі було про проблеми галузі, тому що їх є багато. Асоціація займається і бронюванням, і тарифами на Укрзалізницю», – прокоментувала Оксана Оринчак заявлене Олександрою Мельник.

Модератор уточнив: чи зверталася Асоціація до учасників ринку не в 2025-му, а в 2026 році – вже після того, як лист з проханням про мито було надіслано до Комітету Гетманцева?

«Я поясню ще раз. Ми не є державний орган для того, щоб когось в обов’язковому порядку про щось попереджати, розумієте? Ми виходимо в діалог – ринок нас не чує. Мало того, були і кулуарні розмови. Пані Олександро, я не знаю, можливо, ви сьогодні скажете про це чи ні, але ринок спілкувався, наскільки я знаю, не раз навіть, на теренах виставок професійних. І відповідно, якщо відповідати на ваше питання, пане Володимире, я не зобов’язана інформувати учасників ринку – тільки по тій причині, що вони не є членами моєї асоціації».

Представник іншої компанії-видобувача лабрадориту заявив, що ані до нього, ані до директора карʼєру від НАДПУ взагалі ніхто не звертався.

«Я дуже вдячний пані Ксенії за турботу щодо підвищення платежів, підтримую у цьому плані, але хочу сказати, що це повинно бути зроблено коректно.

Щодо звернення якогось до мене, чи до директора – ні в якому форматі жодного від Асоціації не було. Це я говорю з повною відповідальністю. Це перше.

Друге. Я підписник сторінки НАДПУ у Фейсбуці. Слідкують дуже уважно, і там є і залізниця, і газ, і багато-багато питань, які дуже потрібні для України. Навіть інколи висловлюю свою думку, лайкаю і т.д.

Всього, що стосується лабрадориту, граніту і так далі – я жодного разу не бачив! І мені було дуже-дуже дивно, коли я дізнався про це!» – заявив Олександр Чугаєвський, представник компанії-експортера «Собі», комерційний директор BMBC Group (видобуває лабрадорит Blue Eyes на родовищі Осниківське Північне).

Олександр Чугаєвський запевняє, що його компанія експортує камінь дорожче орієнтовних цін Гемцентру: «Коли я побачив 0,3 євро за кілограм – мене це засмутило. Бо ставку мита до кілограму прив’язали, хоча оцінка Гемцентру – в кубах. І ми всі ці рекомендації повністю витримуємо, навіть більше – незважаючи на те, що логістика складна і т.д., ми продаємо значно дорожче, по передній оплаті! Тобто некоректно говорити про те, що ми якось знижуємо [ціни]».

Також пан Чугаєвський заявив, що його підприємство під час війни провело оцінку пливу на довкілля для будівництва власного заводу каменеобробки: «Ми це зробили – BMBC Stone – ми підготували все для того, щоб будувати завод! І вже ми повинні були почати в цьому році. Але йде війна, з будівельниками проблема, кругом проблеми. 20 чоловік нашого підприємства захищають зараз нашу країну. І тут приймається така необґрунтована цифра! Некоректно пройшла вся процедура – від початку до кінця!»

Крім цього, Чугаєвського обурив термін вступу мита в силу на тлі відсутності обґрунтування:

«Термін 45 днів – і хоч умри. 45 і не більше!

Але ж заключення гемологічного центру було не про ціни і не про мита, а про наукову цінність каменю! Ми підтримуємо його і згоден я … не дуже просто обробляти наш камінь.

Не можемо ми всі робити блоки 2х3 м. Ми вибираємо між щілин – колеги добре знають, яка тріщинуватість лабрадориту, що вихід каменю дуже-дуже низький. І ми вибираємо маленькі блоки.

Скажімо так, мені пропонував Головинський кар’єр, щоб я їм постачав [блоки] на обробку. Але ж вони візьмуть 2х3 м. А де я візьму 2х3? В мене 2х3 може бути всього 5 блоків за півроку! А куди мені дівать [інші]? У мене зараз на експорт готується блок 0,5 куба.

Внутрішній ринок у нас купує що? Те, що залишається, те, що має по 17 тріщин, і вони його крутять, вибирають і щось роблять. Але ж вони все одно продають по ціні рекомендацій Гемологічного центру! Все одно ми прив’язані, все одно за цим дивимося, відслідковуємо!»

«Це все прийнято дуже поспішно! З неповагою до людей, які працюють, займаються, в тому числі видобувають, виготовляють і проводять розкрутку цього каменю по всьому світу.

 

Таке враження, що на сьогоднішній день зроблено це [в інтересах] – ми прямо знаємо, вони слухають нас – одного підприємства. Але якщо це підприємство сьогодні скаже: «Так, я у вас купую по експортній ціні, плюс ПДВ» (по тій ціні, по якій ми продаємо), то нормально.

Але ж [вони кажуть:] «Я куплю у вас великий блок», а маленький куди? А маленький блок – нікуди.

І крім того, всі знають, хто цим займається, якщо йдуть сляби і т.д., то завжди можуть бути там якісь архітектурні вироби. Тобто, покупцю треба ще купити якийсь блочок, щоб щось зробити, якусь там квіточку по місцю… Ми зразу [митом] це обрубаємо!

 

Тому моя така думка – це все треба допрацювати, і зробити так, щоб наша Україна процвітала і працювала, а не «включати 90-ті роки». Ми це вже, слава Богу, пережили. Не хотілося б, щоб сьогодні у нас це все повторювалося», – сказав Чугаєвський.

Поділяє обурення колеги і директор Лезниківського карʼєру червоних і рожевих гранітів Володимир Горба.

«Дана ситуація викликала подив і додаткові запитання, тому що про цей закон я дізнався з преси. Я бачив статтю на «Економічній Правді», де була озвучена теза, навіщо це робиться. Я тільки можу підтримувати – це розумно, це доступно для кожного, що переробка в рази вигідніша, ніж торгівля сировиною. Питань нема, це – обговорювати не можна.

Але я читаю коментар голови Комітету, який ініціював цю поправку: «Мито стосується тільки експорту в Китай. ЄС це не зачепить». Чудово! У мене тоді виникає питання. Ми вирішили покарати Китай таким рішенням? І в ЄС можна вивозити задешево сировину? Це – нікого не турбує?

Чи ми вирішили вказати на місце, скажімо так, тим, хто має контрактами з Китаєм, і це цільовий закон, який направлений був на те, щоб погратися з тим, хто встановлює правила всередині ринку, залучивши до цього дуже вагомі структури?!?

Це питання досі не озвучено: мито стосується тільки експорту в Китай, чи це стосується взагалі встановленого мита 300 євро на тонну в будь-яку країну світу?», – запитав Горба.

Розмірковуючи, чи потрібне мито на експорт каменю, директор карʼєру пояснив:

«Кожен бізнесмен, щоб прийняти будь-яке рішення, проводить аналітичну роботу. Оцінює в першу чергу, який матиме зиск, і які будуть ризики? Що буде, якщо це рішення не спрацює? Як його виправити? Але перше, що має бути зроблено – проведена оцінка, що на сьогодні ми маємо.

З того, що озвучено в пресі, ми маємо експорт 44 тис. т блочної сировини на суму 7 млн дол.. Це валютна вилучка, яка приходила Україна. Маємо 156 доларів за тонну середньої ціни. Ми ж приймаємо мито 300 євро на ту ж тонну – тобто в два рази вище, ніж була ціна реалізації. Припустимо, закон пройде, [і ми] повернемось до цього питання через рік.

Те, що озвучено в тезах НАДПУ – це захист внутрішнього ринку від вивозу сировини і стимулювання каменепереробних підприємств. Чудово. Давайте зафіксуємо, давайте оприлюднимо цифри, що на сьогоднішній день, за 2025-й рік, ми мали таку – валютну виручку, стільки – внутрішнього використання сировини, стільки – випустили квадратних метрів переробленої сировини. Зафіксували і через рік повертаємось. Що відбулося?

Наприклад, переробна промисловість зробила семимильний крок вперед. Всі ці 44 тис. т залишились в Україні, з них зробили купу квадратних метрів, компенсували недостачу валютної виробки, скажімо, створенням валового внутрішнього продукту за рахунок переробки. Чудово!

Правильно було сказано: чи був аналіз можливості переробки на сьогоднішній день в Україні в цілому? Скільки вона недоотримує сировини, яка йде за кордон? Вона, умовно кажучи, «з’їсть» ці 44 тисячі?

Це дуже невелика цифра! Якщо каменепереробка володіє обладнанням, людьми, і, найголовніше, має ринок збуту на новий кінцевий продукт, який утвориться з новою собівартістю.

Ми ж не можемо допустити думку, що це зроблено для того, щоб той продукт, який ішов на експорт, реалізовувався всередині країни за нижчими цінами? Ми ж не допускаємо цього?

Тому питання, чи був такий прорахунок? І де з ним можна ознайомитись?

Але я знайомий з пані Ксенією. Дуже поважаю за чесну позицію: в неї на фейсбук-сторінці написано «лобіст». Питань нема – вона гарно робить свою роботу. Але в цьому коридорі вона гарно просуває інтерес не галузі, а тих компаній, які звертаються до неї.

Ми почули, хто ініціатор. Ми почули, що детальних розрахунків надано не буде. Ми почули: дякуйте, що 300 євро, а не 500. Певно – будемо дякувати?», – підсумував Володимир Горба.

Наслідки мита відчують не тільки видобувачі блоків?

Нинішній – безмитний – стан ринку експорту блоків декоративного каменю вже стимулює експорт готової продукції. І запровадження мита – негативно вплине на ринок. Так вважає керуючий партнер, засновник компанії «Гелексі Стоун Україна» Левон Петросян.

«Я 18 років займаюсь натуральним каменем. Ми знаємо чітко ринки, які країни на чому спеціалізуються. Італія – на Каррарі (мармур), Іспанія – на Марфілі (мармур). Граніт – це Бразилія. З 2014 року ми почали експортну діяльність і є одним із лідерів по експорту граніту.

Коли на ринку з’являється сильний гравець, наприклад, новий кар’єр – це тільки плюс для українського ринку. Тому що це створює додаткову рекламу, додаткові продажі, і додаткові надходження до бюджету. Нове виробництво – це також плюс, тому що це нові потужності, нові можливості, нові робочі місця і так далі.

Спілкуючись і працюючи на цьому ринку 18 років, я знаю багато країн, які є лідерами на ньому. Це Китай, Індія, Португалія. І ми конкуруємо зараз з ними, тому що ми вже експортуємо готову продукцію, плитку мощення, бордюр, полосу на європейські ринки. І з нами конкурують китайці, індуси, єгиптяни. Я вам скажу одну річ: у нас є конкурентна перевага – лабрадорит за дуже низькою ціною.

А звідки він береться? Це гірнича маса, яка з’являється після видобутку експортних блоків. Тобто, добувають експортні блоки, які йдуть на експорт по високій ціні. А те, що залишається як продукт видобутку, ми отримуємо – компанії, які займаються дрібною переробкою і роблять різні вироби: бруківку, плитку і полосу», – пояснив Левон Петросян.

На його думку, сьогоднішня конфігурація ринку вже дає Україні перевагу, наприклад, на європейському ринку.

«У нас зараз є проблема з людьми, одна з найдорожчих у всій Європі електроенергія, і нам, справді, дуже важко конкурувати. За рахунок чого ми можемо конкурувати? Це – унікальний колір. І – дуже низька ціна цієї гірничої маси, яку ми теж переробляємо і експортуємо. Звичайно, якщо зараз зупиниться видобування експортних блоків, ми не зможемо мати цієї конкурентної переваги. Це буде шкодити нам. Це по-перше.

По-друге, я поспілкувався спеціально з нашими колегами із Китаю, Індії, Португалії та Іспанії, і попросив їх надати мені офіційні листи, в яких вони зазначили що навіть в Індії і в Китаї немає ні копійки мита на експорт. Я їх запитав, чому – у вас же велика переробка? Вони кажуть: тому що будь-яка валютна виручка для нашої країни підтримується державою. Будь-яка! Ні в яких країнах світу цієї практики немає. Чому Україна має це запроваджувати? Це велике запитання!» – зауважив пан Петросян.

«Ця галузь не дуже фінансово ємка, але вона залучає досить багато сімей, і [підприємства] знаходяться в таких локаціях, які живуть за рахунок надходжень до бюджету від гірничодобувних компаній. Можна сказати, це бюджетостворюючі підприємства. Тому цей закон, якщо він буде імплементований, через 45 днів просто залишить ці громади, ці сім’ї, ці співробітники без умов для існування», – підсумував підприємець.

На підтримку мита

«Ми повністю підтримуємо законопроєкт, прийнятий Верховною Радою. Ми є власниками чотирьох спецдозволів з видобутку декоративного каміння (лабрадорит і габро) та інших дозволів, які не відносяться до каменю.

На сьогоднішній день ми одні з перших в Україні, хто побудував найсучаснішу фабрику – не побоюсь цього слова. Я всіх запрошую, ви можете приїхати – деякі з присутніх на вашому круглому столі вже у нас були, можуть це підтвердити», – заявив керівник та співзасновник групи компаній «Головинський» Олександр Сьомак.

Від прямої відповіді на запитання – чи це його компанія попросила НАДПУ ініціювати мито – бізнесмен ухилився.

«Дивіться. Ми звертаємося до Асоціації і кажемо, що є така певна проблема: проблема заниження цін. Проблема того, чого сьогодні ніхто не приховує: ми ходимо по золоту – лабрадорит це класний декоративний камінь, але ми не являємося його власниками, і не ми встановлюємо ціни на нього, а встановлюють ціни на нього група певних людей.

І ніхто ж не приховує, що це група людей з Китаю. Які за безцінь на сьогоднішній момент скупляють цей камінь і диктують нам ціну. Хоча ми –  українці! – маємо диктувати ціну, а не вони. Розумієте?

Чому сьогодні в Норвегії той самий камінь, який приїжджає в Китай, вони купують по 2,5 тисячі доларів? Ніхто ж не розуміє цього питання.

І от те, що запровадили це мито – я не знаю, чого таке сьогодні ставлення, що все закриється, все зруйнується, всі встануть, буде безробіття? Воно всього лиш піднімає в Китаї [ціну] на 20 доларів на квадратному метрі. Так хай краще Україна заробить ці кошти, ніж заробить Китай. Чи нам сьогодні в воюючій країні не потрібні зайві кошти?», – запитує пан Сьомак.  

На прохання конкретизувати тезу про «задешево продають в Китай», наприклад, розповівши, хто саме експортує продукцію з порушенням рекомендацій Гемцентру, Олександр Сьомак сказав:

«Сьогодні, коли ми продаємо куб каменю, з якого виходить 35 квадратних метрів плитки «двієчки» – в Китаї її собівартість становить 15-20 доларів. Ви розумієте? Собівартість. Як можуть наші українські підприємства конкурувати з Китаєм? Коли ми сировину продаємо, і в них вона вже в розпилі по 15-20 доларів. А вартість була в Гемологічному центрі. І це мито додасть лише для Китаю до вартості цієї сировини усього 20-22 долари. Скажіть, хіба це така велика проблематика? Я не бачу в цьому нічого складного. І не приховує ж ніхто, що сьогодні основний ринок споживання лабрадориту нашого високодекоративного – це Китай.

І до всіх ключових виробників лабрадориту, ті, які добувають, я з повагою ставлюся, тому що розумію, що наш день починається з чобіт зранку в будь-яку погоду і закінчується так само на кар’єрі, тими самими оперативними проблемами. І ми знаємо, як тяжко видобути той блок лабрадориту, щоб його потім ще реалізувати, і приїжджають ті самі китайці і крутять тут носом!

Тому нами і було прийнято рішення не продавати сировину – з моменту відкриття не продали жодного блоку.

Ми побудували сучасну фабрику з повним циклом автоматизації, з італійським, з португальським, з класнєйшим обладнанням, з повною автоматизацією – ми всіх запрошуємо!

Собівартість висока? Поставте сонячні електростанції на даху (Лезниківський карʼєр зробив це в 2024 р. – Ред.). Ми це зробили, ми ризикнули в війну будувати завод. Ми в 2021 році підписали контракт, і в 2022-му в мене поїхали «міксери», після того, як Київ звільнили».

«Головинський» зміг за 550 днів, решта мусить встигнути за 45?

«Ви збудували ваш завод за 45 днів?» – запитав Олександра Сьомака модератор.

«Ми збудували завод за півтора року», – була відповідь. Скільки це в днях, пан Сьомак уточнювати не став, допоможемо з підрахунками:

Якщо «Головинський» побудував каменеобробний завод за півтора року – це близько 550 днів. Тоді як автори правки про мито, ініційованої, як йдеться, за безпосередньої участі «Головинського», фактично вимагають від інших виробників декоративного каменю побудувати власну переробку більше як удесятеро швидше.

Не затримуючись на протиріччях між реальним часом на будівництво заводу і 45-ти днями в законопроєкті, Олександр Сьомак, як і Оксана Оринчак, згадав про випадки начебто потрапляння українського каменю, як висловилася очільниця НАДПУ, до «недружньої юрисдикції», але був різкіший:

«Перед нашим виступом я сидів гортав соцмережі. Я думаю, що ви, мабуть, теж це все бачили. Куди їде далі наш лабрадорит? Він їде до окупанта, щоб вони облицьовували свої кабінети, звідки даються накази пускати по нас ракети і рушити наші міста», – переказав пан Сьомак зміст допису у телеграм-каналі «Труха».

Модератор сказав, що не може прокоментувати цю інформацію у жодний спосіб, оскільки йому ще не було відомо про опубліковане під час організації Круглого столу.

[Телеграм-допис, імовірно, згаданий Олександром Сьомаком, за дивним збігом (чи ні?) було опубліковано за півтори години до початку Круглого столу]

«Ми всі в одних умовах з кар’єрами. Кожен може будувати завод. І навіть пан Олександр Чугаєвський розпочав цю процедуру. Він сам сказав, що війна, і вони не будують, тому що ризики. А ми – ризикуємо, ми вкладаємо кошти інвесторів, ми будуємо. Ми хочемо розвивати, ми сплачуємо податки», – заявив пан Сьомак, не затримуючись на резонансній інформації про камінь «для окупанта».

На уточнююче запитання модератора про сплачену ренту за користування надрами, Олександр Сьомак відповів:

«Ми тільки при завезенні обладнання заплатили близько 24 мільйонів гривень. А інвестували ми на сьогоднішній момент близько 500 мільйонів гривень. …

Ми переробляємо власний камінь, у нас два кар’єри лабрадориту. Ми поставили сучасне обладнання по видобутку і жодного блока нікому не продали. У мене китайці стоять під забором, і сьогодні ходять по підприємству китайці, бля. Просять: продайте! Ми – тримаємо ціну і нічого не продаємо. Ми продаємо виключно продукт з доданою вартістю – сляби і кінцеву продукцію. А не сировину.

Зробили з України сировиннй придаток, і всі цьому тішаться!»

Модератор зауважив на маніпулятивність заяви спікера щодо «всі тішимося».

«А як же не тішимося? Що держава з цього заробляє, скажіть? 6 мільйонів гривень з 5 чи 6 кар’єрів діючих? Коли вони вивезли на мільйони євро лабрадориту, і держава заробила 6 мільйонів рентної плати. Це велика сума для держави, для воюючої країни?» – пан Сьомак вже не стримував емоцій.

На повторне прохання модератора розповісти, скільки саме ренти сплатили карʼєри «Головинського», доповідач заявив:

«Ми заплатили близько 2 млн грн ренти.

Ми блоки не продаємо. В мене сьогодні на складі лежить близько 6 тисяч кубічних метрів товарних блоків. І ми до того ставимося раціонально, не викидаємо у відвал все – переробляємо буквально до щебеню. Тут говорять, що не виходять блоки певної якості, куди діти маленький блок… Та все можна переробити! І ми спілкувалися з деякими учасниками круглого столу і пропонували їм, що ми готові сісти з вами за діалог і подивитись – тільки ж не продавайте кінцеву продукцію так дешево. Ми готові підказати!

Скажіть, хто з учасників ринку вкладає такі кошти в маркетинг і популяризацію українського лабрадориту, як ми? Ми привозимо виставки, класнєйші виставки в Лас-Вегас, в Орландо (США), де стоять наші прапори, де показуємо наш камінь і те, що він унікальний. І люди дуже зацікавлені в цьому. В Вероні ми постійно беремо участь, в Італії. І учасники це бачили, ми там зустрічались на виставках. Хто вкладає стільки, щоб популяризувати Україну і наш камінь?»

Чи це «Головинський» запропонував запровадити норму про 45 днів на набрання митом сили? Олександр Сьомак це запитання переадресував депутатам.

«Це питання вам треба задати до Верховної Ради. Я ж не пишу закони, я видобуваю камінь, розумієте? Я видобуваю камінь і переробляю. Я вас запрошую, приїдете і подивитесь. Тому що всі, хто до нас приїжджає, кажуть, що не в кожного в Європі є таке виробництво!

І дуже раді, що в Україні все-таки хтось ризикнув і таке побудував. А це кожен день ризики. Ми так само стикаємося з проблемою мобілізації. У нас є загиблі на підприємстві, яких мобілізували. Та сама проблема з електрикою, з курсом. Все те саме, що і в кожного. Тільки ми ризикуємо і йдемо. Тому що ми хочемо розвивати Україну, і щоб ми не були сировинною країною».

Завершуючи діалог зі співвласником і СЕО «Головинського», модератор знову наголосив на різниці у строках: підприємству Сьомака знадобилося півтора роки, аби побудувати завод, тоді як всім іншим законопроєкт передбачає лише 45 днів.

«Я відповім, чому півтора року. Тому що з початком війни спеціалісти з Італії, Португалії бояться їхати сюди, їхні міністерства закордонних справ не рекомендують їм їхати. Як ми можемо побудувати сучасне виробництво без цих фахівців? Ми ж переймаємо досвід – в кого навчитися, як не в них? Вони лідери в будівництві переробного обладнання», – завершив Олександр Сьомак.

До пана Сьомака звернувся пан Чугаєвський, наголосивши на неприпустимості брудних методів боротьби з конкурентами.

«Дуже вдячний вам за завод, який ви побудували. Є чому вчитися, є чого досягати.

Але мені сьогодні ясно, звідки ноги виросли!

Зараз в соціальних мережах всюди пишуть, що Осниківський лабрадорит продається в Росію. І дуже, дуже це зайшло, мало не державна зрада! Повідомляю, ось, я показую сусіду [по Круглому столу], що мені прислали, бо звернення було: продається Осниківський лабрадорит Irina Blue – яка не працює вже сім років! Жодного каменя! Жодного каменя! Ні ми, ні той, хто переробляв камінь – в Росію не постачали, жодного міліметра. І сьогодні вже озвучується, що лабрадорит…  І оце вже неправильно, це некоректно. Пане Олександр, некоректно!»

Пан Сьомак відреагував, зауваживши, що не згадував і не мав не увазі пана Чугаєвського, його підприємство чи родовище, згадавши лише публікації в соцмережах, про які йому стало відомо.

На тлі емоційної дискусії, спровокованої раптовою публікацією в Телеграм-каналі, Олександр Сьомак зауважив модератору на важливість зʼясування журналістами, чи продає хтось камінь в РФ: «Я думаю, що це є підставою, щоб розібратися в цьому питанні. Продає хтось лабрадорит на Китай чи на Рашу – на, вибачте, загарбників, окупантів. Чи не продає?»

«Послідовність дій і обставини появи в законопроєкті (який не має жодного відношення до надр) правки, яка загрожує, зі слів учасників ринку – зупинкою низки видобувних компаній… Оці всі обставини викликають у мене дуже багато запитань. Тому, так, ми з’ясуємо відповіді на ці запитання, а також на ті запитання, які, можливо, з’являються під час нашого круглого столу. Дякую вам, це важлива інформація, ми перевіримо її, а також джерела, які поширюють цю інформацію», – відповів Володимир Бойко.

«Не буде експорту – ми зупинимось»

Директор ТОВ «Україна Капітал» Олександр Кузнецов (компанія розробляє родовище лабрадориту Олегівське, член Комітету надрокористування Європейської Бізнес Асоціації) розповів, що карʼєр його компанії започаткували італійці, вони видобували і експортували великий дорогий камінь. Коли почався COVID, італійці поїхали з України, і більше до цього бізнесу не поверталися.

«Підхід у них був такий: вони вибирали тільки великі камені 3х2, все інше – викидали у відвали. Це було приблизно від 1 до 5% від усієї гірничої маси.

Коли я почав цим питанням займатися, ми побачили, що це дуже невигідна історія – ми так працювати не зможемо. Почали думати, що з цим робити. Почали їздити на виставки, шукати клієнтів, звертатися до тих же італійців. Італійці відмовляли, тому що у нас війна, їм то нецікаво, мовляв, у світі багато каменю, яким можна замінити [український]. Наприклад, ті італійці, які займалися нашим каменем – зараз займаються Бразилією. Вони за нас забули, і повертатися до нас вони більше не хочуть. Ми пішли шукати вихід в інших місцях – знайшли в Китаї.

Що ми туди почали пропонувати? Блоки, які залишаються від видобування великих. Тобто, великі ми пробуємо продавати потроху в Італію, потроху в Індію. А залишається велика кількість малих блоків. Спочатку це було дуже невигідно. Економіки в цього процесу не було. Але китайці знайшли нішу – індивідуальне замовлення. Це фонтани, якісь монументи, пам’ятники. Вони почали виготовляти певні такі об’єкти, і той камінь, який у мене раніше був у відвалі – ми потихеньку його почали оброблювати додатково і відправляти в Китай. І в цьому з’явилася певна економічна доцільність: зараз мінімальна ціна у нас на блок п’ятої групи (до куба) – ми його продаємо 500 доларів за куб».

На прохання модератора пан Кузнецов уточнив:

«Рекомендована ціна Гемцентру на такий камінь – 270 доларів за куб, ми продаємо за 500.

 

Тобто, ми сильно перевищуємо рекомендовану ціну. Але справа ж не в тому. Якби хтось в мене цей камінь купував [в Україні] – питань нема! Ніхто б його не віз нікуди. Ніхто ж не купує. У нас камінь готові купити за 10% від цієї ціни. Дорожче ніхто платити за цей камінь не хоче».

А після запровадження мита компанії Кузнецова доведеться припинити діяльність.

«Якщо у нас не буде експорту, ми зупинимось.

Мито нам додасть до нашого маленького блоку 1000 доларів ціни – маємо вже 1500 дол.. Плюс логістика до Китаю – маємо 2000.

В Норвегії такий маленький камінь по таких цінах не продають. Тобто, Норвегія кожен рік продає приблизно 10 разів більше, ніж ми – всього каменю, загалом. І їх ціни на середній сегмент блоків корелюються з нашими. Так, великі блоки в них дорожчі, це правда. Але середній основний сегмент, який робочий на «модульку», на плити – недалеко від нашого».

Олександр Кузнецов розповів, що коли очолювана ним компанія розпочинала працювати з каменем, орієнтувалася саме на Норвегію.

«Норвегія – законодавці в лабрадориті. Це основні гравці на ринку в світі. До речі, вони не переробляють камінь з трьох причин: у них висока собівартість (дорога робоча сила), вони переживають за екологію, тому що від порізки каменів дуже великі відходи шламу і пульпи (ще ніхто не вирішив толком, що з нею робити – це можна в Коростишеві подивитися), ну і плюс вони не хочуть конкурувати з іншими заводами. Тобто, якщо вони продають блоки, а починають різати – блоки в них ніхто не буде купувати, якщо вони почнуть різати.

 

Тому воно не ріжуть взагалі, а перебивають на щебінь. Тобто, блоки і щебінь – така в них позиція. Ми в своїй роботі теж орієнтуємося конкретно на Норвегію, тому що вважаємо, що вони трішки в цьому розбираються більше, а ми вчимося».

Купувати в Україні за експортними цінами? Не обіцяємо!

«Ми почули, що певні каменеобробники закупили дуже гарне обладнання. І вони готові у вас купувати по цій ціні (плюс ПДВ) цю продукцію? Я хочу, щоб ми розуміли, що відбувається. Закрили експорт – значить, якщо по цих цінах внутрішня каменепереробка готова купувати продукцію, то проблеми нема, начебто?» – озвучив резонне запитання Володимир Горба.

«А чи готова переробка купувати за цю ціну?» – модератор попросив відповісти Олександра Сьомака. Швидкої відповіді не почув:

«Чого ми для України залишаємо найгірше? А найкращий блок мають забирати китайці? Ми сьогодні продаємо сляб на Італію в розмірі 3х2. Італійці в розмовах кажуть: так вам не з українцями треба говорити, треба говорити з китайцями. Тому що весь блок найкращий там, а ви в себе залишаєте найгірше!»

«За яку ціну ви готові купувати блок в Україні у виробників, які кажуть, що вони зупиняться після такого мита? … Ви готові за експортну ціну плюс ПДВ купувати блок в Україні?» – модератор наполіг на відповіді.

«Це все індивідуально обговорюється з кожним виробником. Це, мабуть, комерційна таємниця буде, вона не має обговорюватися на круглому столі. … Дивіться, ми зберемося… ми хотіли зібратися і з усіма це питання проговорити. Ну, крім нашої переробки тисячі переробних підприємств не можуть взяти нормальний блок. Тому що, якщо пан Олександр Кузнецов каже, що 500 доларів – це маленький блок. Але це маленький блок ідеальний по своїй декоративності, іризації та всьому іншому. Це ж не блок, де є «нитки», «зелень», поліхромні включення і т.д. Це – найкращі блоки, тому що китаєць не візьме абищо. … Сьогодні низка підприємств великих зупинені, тому що вони не можуть взяти нормальної сировини стабільно, тому що якщо входять підприємства в тендери, у великі договори, їм потрібна стабільна добича каменю, стабільна купівля», – спробував пояснити Олександр Сьомак.

Володимир Бойко зауважив: «Дякую вам за ці коментарі, тому що вони якраз і стосуються пояснення того, що відбувається. Якщо ми хочемо, щоб держава Україна заробляла – це одна історія. Якщо ми хочемо вирішити конкретні комерційні завдання, які вирішуються такою правкою, то це вже трішки інша історія. Саме тому питання про обґрунтованість і про конкретні наслідки такого кроку – стоять наріжним каменем цієї історії. Тому що вона не лише «про переробку», але й вирішує конкретні комерційні завдання [конкретних компаній]».

Лобіювання: нюанси процедури

«Я маю особисте знайомство і з ініціатором цих спірних правок Ксенією Оринчак, і з підприємствами, які очевидно зазнають негативного впливу таких правок. Я ознайомився з лютневим листом НАДПУ та з його наслідками, які зараз всі відомі.

З одного боку, мені приємно як правнику, що відбувається практичне застосування інституту лобіювання з боку Асоціації, а з іншого – я висловлю жаль, великий жаль, що таке лобіювання відбувається у не зовсім коректний і, на моє переконання, не в законний спосіб», – заявив голова Громадської організації «Геологія України» Вадим Войцешук (за даними YouControl, очолює також ДП «Укрбурштин» ПАТ «ДАК «Українські поліметали» – Ред.).

Він зауважив, що в листі асоціації відсутні відомості, які є обов’язковими згідно з законом про лобіювання.

«Профільний закон вимагає, щоб у зверненні були вказані предмет лобіювання, сфера лобіювання і набувачі, тобто бенефіціари вигоди від наслідків. Цього всього немає. Очевидно, слід констатувати, що лобіювання відбулось, але, на жаль, не в законний спосіб», – вважає пан Войцешук.

На його думку, внаслідок такого лобізму відбувається дискримінація: «Ця дискримінація заборонена і профільним законом про засади запобігання дискримінації в Україні, і так само дискримінація заборонена етичними правилами лобістів. Тобто, група підприємств, які мають добування, але не мають переробки – очевидно, зазнають непрямої дискримінації внаслідок цих правок».

Також Вадим Войцешук критично оцінив обговорення митних правок під час засідання профільного Комітету ВР: «Я не применшую ролі представників органів місцевого самоврядування, але конкретно цей Комітет Верховної Ради… дуже схожий протокол на засідання сільських та селищних рад. Єдиною особою, яка хоча б поцікавилася про те, чим займається цей комітет в той день. Була пані [Ніна] Южаніна».

Переказавши зі стенограми нетривалий діалог між Данилом Гетманцевим і Ніною Южаніною, пан Войцешук заявив:

«В листі Асоціації мова йде про позаконкурентне становище деяких суб’єктів господарювання, і ми вже, очевидно, бачимо, що це Головинський кар’єр – а на Комітеті це подається як додаткові надходження в бюджет. Я надіюсь, що колись публічною стане історія з лобіюванням конкретним головою Комітету і нашими колегами з Асоціації. Але з того приводу будемо висловлюватися пізніше. Просто підсумую: насправді, ніхто не проводив ніякі дослідження наслідків таких спірних правок; ніхто навіть і не розбирався з тим, про що насправді йде мова, звідки взялися ці суми. І ми вже годину, мабуть, не можемо з’ясувати, де обґрунтування, де економіка? То нам говорять, що жодної інформації не надали, ніхто не відповів – то кажуть, було якесь обґрунтування, але воно утаємничене, виявляється і т.п..

Загалом, хотілося б, щоб Верховна Рада дотримувалася принципів прозорості і в межах прозорості, головуючий, коли голосуються лобістські правки, на моє переконання, мав би присутнім членам Комітету і Верховної Раді озвучити: шановні, ми сьогодні будемо голосувати лобістські правки, вони запропоновані такою-то асоціацією, в інтересах такого-то конкретного бенефіціара. До того часу ми не можемо констатувати, що відбулась прозорість, що існував законний механізм для цього всього».

Підсумовуючи, Войцешук заявив, що очолювана ним громадська організація підтримує законне лобіювання: «Але ми категорично проти внесення таких правок за принципами Шариківщини. Зокрема, цієї бравади, яка звучить, «взяти все і розділити», «ми їх там прижмемо» і тому подібне. Ми це все вже проходили давним-давно, 90-ті роки, як сьогодні говорили, вже пройшли, і нам потрібно пристосовуватися до ситуації, яка є зараз в країні і в світі на ринку, а не душити всіх, кого можна, в ім’я когось одного».

Що робити – погляд адвоката

Голова Комітету нафти, газу та надрокористування Національної асоціації адвокатів України Сергій Антоненко був обережнішим в оцінках, але також зауважив на процедурних порушеннях і запропонував учасникам Круглого столу конкретні кроки.

«Давайте без різких висновків, але, умовно кажучи, ми маємо непідтверджений економічний розрахунок розміру мита. Настільки законне і обґрунтоване було звернення? Є асоціація профільна, вона має право звернутися в певних інтересах стейкхолдерів, і це нормальна історія.

Я думаю, ні в кого не виникає сумнівів про перелік процедурних порушень, при яких це було прийнято. Однозначно, як адвокат, я можу сказати, що хто б не був ініціатором подальших дій щодо обґрунтування змін, внесення змін, або взагалі відміну цих мит, я думаю, критики вони [мита] не витримають, і це буде змінено і розбито», – впевнений Сергій Антоненко.

«Що робити? Що не можна залишати і які глобальні ризики присутні? Моє бачення: в такій редакції це так чи інакше залишати не можна. Ви як стейкхолдери цього питання (я маю на увазі зараз видобувників), найправильніше, що можете зробити – це консолідоване звернення, до чого я вас закликаю, через нашу асоціацію, бо адвокація це саме наш профіль», – закликав адвокат.

Він також наголосив:  «Однозначно не можна залишати 45 днів – це має бути економічно обґрунтований період, який має мати форму в декілька років. Це має бути певний перелік пільг щодо підприємств, які в принципі не можуть мати в своїх об’ємах технічну або економічну функцію переробки».

Також Сергій Антоненко зупинився на тезі Олександра Сьомака щодо індивідуальних домовленостей з виробниками блоків по ціні, зауваживши, що це створює умови щодо неконкурентності.

Відповідаючи на запитання Володимира Горби, чи буде мито поширюватися тільки на експорт в Китай, чи впроваджується для всього експорту: «Готуючись до цього заходу, я перечитував законопроєкт і я не побачив там виключної умови щодо Китаю».

«І яким чином це тепер буде корелюватися з Угодою з Євросоюзом про заборону впровадження нових мит, якщо це стосується і країн Євросоюзу?» – здивувався пан Горба.

Модератор звернув увагу, що згідно з зауваженнями Головного юридичного управління Верховної Ради, ця правка не відповідає Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, згідно з якою Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв’язку з вивезенням товарів на іншу територію («Тому зазначений підпункт слід виключити», – йдеться у зауваженнях).

Мито не враховує диференціації та потребує коригування

На думку начальника управління податкового адміністрування ресурсних, рентних та місцевих податків з юридичних осіб Державної податкової служби України Олександра Шумського, ухвалені норми закону щодо мита на експорт каменю, очевидно, вимагають коригування. Головна причина – не врахування диференціації.

«Справді, цей ринок доволі складний. З точки зору сировини, диференціація блоків, яка існує в природі, визначає надзвичайно різні цінові показники. Це перша частина. Друга частина – те, на що вказав пан Олександр з Головино: що стосується стандартних виробів, зокрема плиток, для них існує доволі проста система розрахунку, яка опирається на розмірність блоків доволі великого розміру. Щодо маленьких блоків лабрадориту, які продаються до Китаю – це зовсім інший сегмент товарної продукції, це індивідуальне виробництво, а не стандартизована плитка. Тому маркетингові оцінки, які стосуються блоків для плитки, а з іншого блоку для індивідуальних виробів – вони зовсім один до одного не стикуються і не можуть стикуватися», – пояснив Олександр Шумський.

Також пан Шумський оглядово прокоментував дані митної статистики: «На сьогоднішній день, за останні три роки ринок граніту на експорт зберігав свою кількість, але частково зменшувався по ціні. Що стосується експорту лабрадориту, доволі чітко видно, що існує якийсь гравець, який підняв кількість експорту втричі, при цьому, сукупне зростання вартості відбулося тільки на 30%. Тому тут доволі складно сказати, яка система впливу мала місце».

Застосування ж обмежень одночасно для гранітів і лабрадоритів буде некоректним: «Ринок гранітів – доволі широкий, замінний і надзвичайно велика кількість альтернатив різного походження: хоч китайського, хоч бразильського, хоч індійського. А з іншого боку, у нас є доволі унікальний набір лабрадоритів, які пропонують буквально 3 чи 4 країни походження, і вони не можуть бути замінені. Тому, якщо дійсно намагатися регулювати цей ринок, то необхідно було б все-таки казати, що ставка, яка допоможе в маркетингових заходах того гравця, який на сьогоднішній день намагається збільшити кількість експорту на ринок – мала б стосуватися тільки виключно блоків лабрадоритів з обсягом понад 2 кубічних метри. А що стосується гранітів, застосування такого обмеження буде вкрай негативним, тому що внутрішній ринок на сьогоднішній день великих будівельних проєктів не має, переробки не буде. Тому, звичайно, необхідно вносити корекції щодо норм закону», – підсумував Олександр Шумський.

«Комета» – за! Трагедії – не буде?

Заступник директора ТОВ «Гранітлайн» Валерій Паршаков вважає, що трагічних наслідків мито на експорт каменю не спричинить.

«Ми власники спецдозволу на видобуток лабрадориту Головинського родовища. Також я представляю групу компаній «Комета», у якої є лабрадорит Верхньолузький, Покостівський [граніт], габро різних видів і т.д..

Ми тут дуже багато приділили уваги економічному обґрунтуванню і ставкам. Було багато влучних думок. Та хочу зсунути нашу проблематику в ту сторону, що якщо ми вже йдемо до переробки, то у нас є, наприклад, завод, який зараз стоїть.

Щодо сировини – великі блоки точно будуть купуватись за ті кошти, навіть дорожче, ніж продається на експорт (це все обговорюється). Щодо маленьких блоків, напевно, вони не будуть купуватись за такою ціною. Але є Левон, який буде їх переробляти і продавати продукцію. Тобто вихід є».

«Я повністю підтримую закон і хочу зауважити, що, наприклад, коли заборонили експорт металобрухту, ввели мита – постраждала галузь? Ні, не постраждала, тільки краще стало. Олія? Свого часу, коли заборонили експорт соняшника – наша країна стала першою в світі з видобутку олії. Ліс-кругляк коли заборонили – піднялися підприємства? Так, піднялися.

 

Так, це важке рішення. Тому всім, хто готовий спілкуватись, ми готові допомагати: на послугах, разом, в будь-яких питаннях – у нас є гарне обладнання! Не тільки в «Головинського» воно є, у нас теж є великий завод», – заявив Валерій Паршаков і запросив усіх до співпраці.

Представник групи «Комета» підтримав пропозицію колег щодо стимулювання переробки у вигляді компенсаторної політики і запропонував розглянути можливість ініціювання пільгового режиму оподаткування для каменеобробних заводів.

Також Валерій Паршаков зауважив на важливості доступного кредитування: «Пільгове кредитування ми можемо від держави отримати? Те, що зараз кажуть 5-7-9% – ми три рази подавалися, ніхто жодного разу кредит не дав, жодного!»

Водночас, пан Паршаков визнав – для технічного переоснащення потрібен час значно більший, ніж закладений в правці про мито:

«Щоб могли технічно переоснаститися, звісно, потрібно півтора року. Звісно, це за 45 днів не пройде. Але ж чим раніше ми це почнемо робити – тим скоріше ми вийдемо на передові позиції в цьому світі. Ось і все».

Ініціюємо зустріч з Мінфіном і Комітетом

«Дуже прикро, що ми вже обговорюємо цю проблему після того, коли Верховна Рада прийняла з грубими порушеннями ці правки, які абсолютно не стосувалися закону про електронні майданчики і податкові обміни. Але ці норми там з’явилися (ми вже опускаємо той момент, як це відбувалося – напевно, юристи з цього приводу напишуть окрему історію)», – заявила голова Комітету надрокористування Європейської бізнес Асоціації (European Business Association, EBA), засновниця і СЕО Геологічної інвестиційної групи Ірина Супрун.

Щодо декоративного каменю, пані Супрун відзначила низку важливих, на її думку, обставин.

«Справді, Україна багата своїми ресурсами, але тут треба розуміти, що та кількість об’єктів, які ми відстоюємо, їх насправді не так і багато. Якщо ми говоримо про лабрадорит, це шість кар’єрів (як сьогодні тут прозвучало). Коли ми говоримо про переробку, яка вкрай важлива для України і для повоєнної відбудови, так, справді вона потрібна, але не в таких умовах, як вона приймається.

Треба розуміти і поставити собі питання, скільки інвестицій потрібно для того, щоб побудувати завод? Це перше. А друге, для того, щоб цей завод побудувати, потрібно прорахувати всі економічні показники і зрозуміти, чи в нас є достатньо декоративного каменю для того, щоб повністю завантажити ці підприємства.

Тобто, якщо ми говоримо про одне підприємство – так [достатньо], але якщо ми говоримо про те, щоб ця переробка була не в особі одного підприємства, а щоб у нас сотні підприємств займалися переробкою, то відповіді, на жаль, на це питання сьогодні ми і не отримаємо, тому що реально економічних розрахунків такого тарифу, такого рішення, цих 45 днів – не проводилось», – констатувала Супрун.

Вона також закликала не порівнювати ситуацію, що виникла, з іншими митами, які встановлювалися на ліс-кругляк і на іншу продукцію та сировину, яка експортувалася: «Геологія в своїй суті – унікальність. Кожен об’єкт надрокористування має свою специфіку як видобутку, так і переробки та об’ємів. І на кожен товар є свій покупець, і на певний вид каменю є країни, які купують цю сировину, є свої підприємства за кордоном, які займаються переробкою. Тому я би не взяла порівнювати це із деревообробною промисловістю».

Ірина Супрун наголосила: «Ми повинні працювати над тим, щоб експортна виручка приходила в Україну. Тому що таке рішення призводить до того, що через 45 днів фактично цієї виручки не буде. І ніхто, на жаль, не прораховував цих економічних показників».

Вона також заявила, що EBA відреагувала на правку про мито та ініціює відкриту зустріч із Міністерством фінансів, із Кабінетом Міністрів України і, зрештою, із паном Данилом Гетманцевим: «Ми хочемо реально розібратися і почути всі економічні показники, і чи справді мова йде про експорт лише до Китаю, а не до країн ЄС, як сказав пан Гетманцев».

«Питань точно більше, ніж відповідей, і однозначно ми будемо говорити про ініціювання перегляду строку – це точно [має бути] не 45 днів, а мінімум 2-3 роки для того, щоб побудувати переробку, про яку всі так говорять. Ця цифра має бути справедлива по відношенню до всіх учасників ринку, але не лише до одного зацікавленого підприємства», – підсумувала Супрун.

Чорний PR – неприпустимий

Тим часом Олександр Чугаєвський, заглибившись у дослідження повідомлень про начебто поставку каменю до РФ, не втримався і вдруге закликав учасників Круглого столу до коректної конкурентної боротьби.

«Шановні колеги, шановний пане Паршаков, зараз ведеться вже чорний піар! Вже на каналі «Труха», в інших мережах говориться про те, що продається український лабрадорит в Росії. Зараз вже конкретно пишуть: «ГПУ, СБУ, РНБО – маємо сподівання, що ви відреагуєте». Це коректно?!? Коли жоден із нас не постачав жодного грама в Росію! Жодного! Я навіть не спілкуюсь п’ятий рік з жодним росіянином, незалежно від того, чи він має до цього відношення. Але це вже такий, дуже-дуже чорний піар. Я прошу, щоб звернулося увага. Бо ви бачите, що робиться?!?»

Валерій Паршаков виявив повну солідарність із колегою по ринку: «Тут я підтримую, що це неприпустимо! По-перше, тому що треба розбиратися. Можна, щоб ви навіть написали якесь звернення з цього приводу, так як це на заході відбулося, щоб провели якусь перевірку. Так, треба один одного підтримувати, не треба сваритись. Ми робимо одну справу».

Водночас пан Паршаков назвав маніпулятивними заяви про втрату валютної виручки після запровадження мита.

«Буде експортна виручка! От повірте мені, буде експортна виручка, буде тільки краще. Треба через це пройти. Може десь там дійсно є шорсткості, але в нас є фахівці-юристи, які це все дороблять, допрацюють, в тому числі і за нашої допомогу. І все буде гаразд», – запевнив представник групи «Комета»

«Це було би гарно, якби «дороблять і допрацюють» сталося на етапі лютого 2026-го року, а не тоді, коли документ уже на підписі у Президента», – парирував модератор.

«Я хочу, щоб додали нам пільги, от і все. Щоб Чугаєвський отримав свої пільги, щоб ми на переоснащення свої пільги отримали. Треба, якщо у нас забирають гроші, ми повинні вимагати, щоб були якісь пільги в нашій діяльності. Заборона перевірок на 5 років, наприклад, будь-яких. І тоді буде лад до ладу, а ми будемо це все ініціювати», – пояснив Валерій Паршаков.

Не по темі

У своїх останніх репліках під час Круглого столу виконавча директорка НАДПУ Оксана Оринчак, схоже, вирішила не висловлюватися по суті озвученого однодумцями та опонентами, аргументувати позицію, відповідати чи задавати іншим учасникам дискусії запитання по темі зібрання – після заяви про роботу «все життя в рамках закону» пролунали закиди (переважно особистого характеру) до організаторів та учасників круглого столу. Не гаятимемо час читачів на переказ діалогу – скласти власне враження про цей фрагмент зустрічі можна за посиланням.

Не митом єдиним: готуймося до викликів

До дискусії онлайн долучилася Галина Ткач. Директорка видобувної компанії, яка хоч і не є гравцем ринку декоративного каменю, провела паралель між обкладенням митом експорту блоків – й іншою гучною історією про також неочікувану ринком фіксацію мінімальної ціни товарної продукції для сплати ренти за видобування піску, каоліну та граніту (для щебеню):

«Коли в 2024 р. були внесені певні зміни до Податкового кодексу України, які стосувалися мінімальної ціни товарної продукції, яка визначалася на рівні 6,5 доларів для граніту, 5 доларів для піску і 300 доларів для каоліну первинного – на той момент теж були дискусії, низка обговорень, як так сталося, як так вийшло, але менше з тим, надрокористувачі пішли на цю історію, тому що ця норма була внесена в податковий кодекс і вони почали її реалізовувати та дотримуватися.

Що ми бачимо сьогодні? Відбувається чергова зміна, яка накладає дуже складний відбиток для надрокористувача. … Тому хочу кожному з присутніх наголосити, що нас чекають, на жаль, дуже велика кількість складних змін, які стосуватимуться не тільки виробництва, експорту, переробки будь-якого виду вашої продукції, а й первинного документу – спецдозволу. Адже на сьогоднішній день уже прийняті зміни до постанови від 1997 року про класифікацію запасів та ресурсів, де Державна комісія України по запасах корисних копалин (ДКЗ) зовсім по-іншому оцінює ваше родовище, ваші запаси, де накладає на вас додаткове розрахування ТЕО, можливо, навіть збільшення рентабельності підприємства, яке напряму також впливає на оплату ренти. Це перше.

Друге: законопроєкт 14250, я маю надію, буде визначати поняття окремо технологічного контуру і окремо контуру підрахунку запасів, яке так само впливає на присутніх надрокористувачів, адже гірничі відводи скасувались.

І підсумую. Сьогодні ми говорили про один із фінальних аспектів – це реалізація продукції. Але разом з тим виникають проблеми, які існують наряду з документальними питаннями, які виникають на підприємстві. І тому закликаю всіх приймати участь у різних круглих столах (не можу сказати, ставати членами асоціації будь-якої чи ні, тому що це ваше право), і все-таки вести активну громадську діяльність в плані законодавства, адже це стосується кожного з нас!»

Останнє слово прихильника мита

«Я хочу всім видобувникам і переробникам сказати: через два місяці нічого складного і страшного не станеться, ніхто не зупиниться і не позвільняє людей.

Просто всі китайці, італійці та всі інші будуть купувати наш лабрадорит – дорожче! І, повірте мені, будуть купувати! Я як експерт цього ринку можу сказати: ми за останніх п’ять років проїхали весь світ по декілька разів. І будуть вони купувати, тому що такого каменю більше ніде немає. Вони його люблять і будуть купувати. І від цього отримають прибутки і підприємства, і держава», – заявив Олександр Сьомак.

«Коли я чую “повірте мені, так буде” я запитую, де обґрунтування, на яке спирається ваша віра? Від НАДПУ такого обґрунтування я не почув протягом тижня!», – прокоментував модератор.

Чому тільки камінь? А як же залізна руда, титан і графіт?

«Класною операцією» назвав ініціювання правки про мито для каменю – екс-очільник Держгеонадр в 2014 р., директор з розвитку Геологічної інвестиційної групи Дмитро Кащук.

«Всі підтримують внутрішню переробку, ми також. Більше того, після знайомства з логікою цієї правки, мені здається, що ми мислимо надто вузько. Якщо експортне мито є настільки ефективним інструментом розвитку переробки – чому його пропонують лише для природного каменю з експортом в десятки тисяч тонн, а не пропонують для галузей, де експорт вимірюється десятками мільйонів тонн? Я би дуже просив провести наступний такий круглий стіл щодо вторинної переробки всіх продуктів надрокористування. Я думаю, що Олександр Шумський буде активним учасником, і ми долучимося.

Чому б не запровадити аналогічний підхід до залізної руди? До титанової сировини, до графітового концентрату? Лише за останні п’ять років Україна реалізувала на зовнішніх ринках близько 130 мільйонів тонн залізорудної сировини.

Чому в цій галузі немає у нас ініціатив щодо загороджувального експортного мету? Я  сподіваюся, що в найближчому часу ми побачимо відповідні законодавчі ініціативи, бажано в такому ж оперативному режимі, без довгих дискусій, складних економічних розрахунків. Тоді вся країна зможе наочно оцінити ефективність цього інструменту!» – не без іронії зауважив Дмитро Кащук.

Він додав, що фактично вся аргументація під час ухвалення правки звелася до кількох загальних тез про необхідність розвитку переробки:

«Найбільше мене дивує те, що цього виявилося достатньо для депутатів, для запуску законодавчої ініціативи, яка змінить повністю правила роботи в галузі вже за 45 днів. Тому сьогодні ми мали би проговорити про принципи ухвалення державних рішень. Якщо серйозні зміни в економічній політиці можуть з’являтися без належних розрахунків, без фахового обговорення і без оцінки наслідків для бізнесу, для держави – проблема значно ширша за одну галузь. Неможливо в понеділок прокинутися експортером блоків, а в п’ятницю стати підприємством із сучасним переробним виробництвом. Для цього потрібні інвестиції. Для інвестицій потрібен прибуток. Для прибутку потрібен працюючий бізнес».

«Хтось взагалі аналізував, чи є потреба в світі у такій кількості слябів з України? Яка наша собівартість у порівнянні з іншим країнам? І якщо після запровадження мита кар’єри втратять можливість експортувати продукт, то хто отримає вигоду від появи на внутрішньому ринку великого обсягу дешевої сировини?» – запитав Кащук.

Він також наголосив, що між стимулюванням переробки і створенням переваг для окремих гравців –  дуже тонка межа, і державі важливо не перейти цю межу:

«Не можна руйнувати діючий експертний сектор в надії, що на його руїнах автоматично виросте нова галузь. Незрозуміло, хто платитиме штрафи за невиконані експортні контракти: контракти укладаються на роки, а експортувати вони не зможуть через 45 днів! І насамкінець, замість того, щоб за 45 днів ставити галузь перед фактом знищення, пропоную зробити те, що зазвичай роблять із серйозними економічними рішеннями: відтермінувати набрання чинності цієї норми».

Дмитро Кащук також сказав, що, за його підрахунками, для закупівлі і встановлення переробного обладнання потрібно мінімум 2-3 роки:

«Давайте говорити прямо: зараз в залі декілька виробників-видобувників, які зупиняться [якщо мито введуть в дію].

Ніхто ж зараз не забороняє комусь купувати на внутрішньому ринку? Для чого забороняти експорт? Якщо ви хочете купувати – купуйте! Які проблеми?

Переробка народжується не з заборон, не з руйнування чийогось бізнесу – вона народжується з інвестицій, доступного фінансування, прогнозованих правил гри і партнерства між державою і підприємством. Саме такий підхід дозволить через кілька років отримати і нові природні потужності. Згадайте, як було щодо лісу – було дано термін на встановлення переробних потужностей для переробки лісу. Тому що навіть для встановлення обладнання – потрібен час».

Через мито Україна втратить родовища – думка геолога

Генеральний директор ДП «Українська геологічна компанія» в 2013-2018 і 2020-2021 роках, екс-головний геолог компанії «Укрлітійвидобування», екс-начальник центральної лабораторії ДГП «Північгеологія» Богдан Слободян попереджає: запровадження експортного мита призведе до скорочення в Україні кількості родовищ декоративного каміння.

«Перш ніж родовище потрапить до надрокористувача, воно проходить ДКЗ і процедуру геолого-економічної оцінки. Економічна частина цієї оцінки – щоб рентабельність розробки цього родовища була не нижче, ніж облікова ставка Нацбанку; розраховується економічна оцінка на основі майбутньої продукції з цього родовища – скільки блоків, якої кількості і так далі. Я боюсь, що при запровадженні цього мита, процедуру геолого-економічної оцінки родовищ дуже багато ділянок не пройде.

Один із результатів [такого мита] – кількість родовищ зменшиться, і нові не з’являться», – прогнозує Богдан Слободян.

Він також підтримав пропозицію Валерія Паршакова щодо заохочення переробки каменю:

«Для того, щоб щось запрацювало, недостатньо тільки фіскальних або заборонних заходів. Повинно бути стимулювання – тут я погоджуюсь із паном Валерієм. Дуже багато інструментів: пільгове кредитування, податкова відстрочка – звичайно, все це буде стимулювати переробку».

На завершення

Заплановані дві години Круглого столу промайнули непомітно.

Завершуючи зустріч, модератор подякував «Укрінформу» за терпіння до традиційно напружених емоційний заходів NADRA.INFO, а також всім учасникам Круглого столу, хто мав сміливість прийти, підключитися, слухати і висловлюватися. І поділився власними висновками за результатами дискусії.

«Неочевидним для мене, на жаль, залишилося те суспільне благо, яке ми всі з вами як власники українських надр отримаємо внаслідок запровадження цього мита. Я не почув обґрунтованості, чітких розрахунків щодо того, навіщо з’явилася ставка 0,3 долара чи євро з кілограму товарної продукції.

Для мене стало більш очевидним, що мито може виглядати як інструмент реалізації конкретних комерційних задач, які стоять перед деякими компаніями. І це добре з точки зору того бізнесу, який прагне вирішити ці комерційні задачі.

Але я повертаюся [до тези]: надра є власністю українського народу, це – наші надра. І я би хотів, щоб очевидним був перший пункт: що ми будемо мати від запровадження такого мита? А ця історія, повторюсь, для мене є неочевидною: немає розрахунків; є сумніви щодо дотримання всіх процедурних моментів; щодо появи правки (критично важливої для багатьох підприємств в Україні) в законі, який не має відношення до надрокористування. Тому ми, як Інформаційне агентство, будемо цю історію відстежувати», – заявив Володимир Бойко.

Модератор перепросив у всіх, кому не встиг дати слово, запропонував продовжити діалог, і закликав до своєчасності дискусій: «Зараз ми наздоганяємо. Такий Круглий стіл мав би відбутися в лютому або в березні – ринок подивився би в очі один на одному, запросили б регуляторів, які надали би результати аналізу торгівлі, цін, податків, ренти. І ми побачили б реальну перспективу».

Володимир Бойко також подякував журналістам, які стежили за Круглим столом, і Збройним силам України, завдяки яким зустріч стала можливою, і нагадав:

«Ми маємо більше знати, хто і як користується нашими надрами. І наш Круглий стіл – результат великої інформаційної хвилі, яка розпочалася давно і яка робить значно прозорішою сферу надрокористування».

Зважаючи на часові рамки Круглого столу, NADRA.INFO звертається до всіх його учасників: якщо ви не встигли сказати все, що планували, або вам є що додати, прокоментувати, спростувати, пояснити, наголосити etc. – надсилайте ваші думки на [email protected].

Доки матеріал готувався до публікації

Forbes опублікував великий матеріал Уляни Букатюк за мотивами Круглого столу «Камінь спотикання. Мито на експорт природного каменю непомітно потрапило в закон про цифрові платформи. Чому так вийшло та який бізнес зачепить найбільше» – наполегливо радимо до прочитання.

Авторка не лише зібрала думки з ринку та проаналізувала статистичні дані, але й поспілкувалася з Данилом Гетманцевим.

Зʼясувалося, що правки про мито для каменю подав не Гетманцев, а інший співавтор законопроєкту – Андрій Мотовиловець (щойно ми про це дізналися, попросили останнього поділитися з читачами NADRA.INFO офіційним обґрунтуванням ставки мита та аналізом наслідків – опублікуємо, щойно отримаємо). Данило Гетманцев також заявив, що, за попередніми розрахунками, додаткові надходження до держбюджету від запровадження мита становитимуть 463,2 млн грн на рік. Щоправда і цього разу конкретних розрахунків, які б обґрунтовували ці очікування – ринок не побачив.

Також нам стало відомо, що до Президента України Володимира Зеленського із проханням не підписувати закон із необґрунтованою і не обговореною з ринком правкою про мито – почали звертатися трудові колективи видобувних підприємств і представники місцевих громад, які першими відчують на собі наслідки скорочення видобутку каменю.

Інформаційне агентство NADRA.INFO також звернулося до Президента з проханням ініціювати перевірку всіх обставин подання, обговорення та розгляду правки про мито для експорту декоративного каменю. А в разі, якщо підтвердиться відсутність належного обґрунтування доцільності та наслідків обкладення митом експорту – вжити заходів з недопущення набрання чинності необґрунтованими нормами. Крім цього, ми попросили ініціювати встановлення запобіжників задля недопущення в майбутньому можливості ухвалення без належного обговорення та обґрунтування – змін до законодавства України, які впливатимуть на надрокористування та його стейкхолдерів (державу, громади, ринок).

Крім цього, ми отримали несподіваний зворотній звʼязок від постійних читачів NADRA.INFO, які припускають, що спроба непомітно обкласти митом експорт декоративного каменю – може бути відлунням буремних подій на ринку надрокористування Житомирщини та у вертикалі Державної служби геології та надр України 2018-2019 років, а відтак і звʼязки між деякими [не обмежуючись згаданими вище] ініціаторами мита та їх мотиви можуть бути глибшими, ніж може здатися на перший погляд. Та це – привід уже для іншої історії (листуйте нам на [email protected], якщо вам відомі важливі деталі і ви готові ними ділитися).

І – безпосередньо перед публікацією цього огляду, в суботу, 27 червня народний депутат Ярослав Железняк написав у Facebook, що Президент не підписав законопроєкт 15111-д у відведений для цього 15-денний термін.

Далі буде.