The Washington Post: Кремль захопив українських надр на понад 12 трильйонів доларів
Щонайменше 12,4 трильйони доларів – стільки коштують поклади корисних копалин, які захопила Російська Федерація, напавши на Україну. Оцінку опублікувало американське видання The Washington Post в статті «In the Ukraine war, a battle for the nation’s mineral and energy wealth».
Автори Anthony Faiola і Dalton Bennett посилаються на дослідження канадської компанії SecDev і свідчення українських посадовців, бізнесменів та співробітників видобувних компаній. Для читачів NADRA.info ми вибрали найголовніші тези і цитати.
Втрати України від російської агресії – в надрах – шалені. Вкрадено надр на понад 12 трильйонів доларів.
«Як джерело сировини, Україна володіє покладами 117 із 120 найбільш широко використовуваних мінералів і металів, а також є основним джерелом викопного палива. На офіційних веб-сайтах більше не вказується геолокація цих родовищ; уряд, посилаючись на національну безпеку, зняв їх на початку весни. Проте аналіз SecDev показує, що українські енергетичні родовища, метали та мінерали вартістю щонайменше 12,4 трильйона доларів зараз знаходяться під контролем Росії. Ця цифра становить майже половину доларової вартості 2209 родовищ, перевірених компанією. Крім 63% вугільних родовищ країни, Москва захопила 11% нафтових родовищ, 20% родовищ природного газу, 42% металів і 33% родовищ рідкоземельних та інших критичних мінералів, включаючи літій».
Захоплення українських родовищ – чи не єдиний великий «здобуток» Москви у цій потворній війні проти України.
«З початку вторгнення в лютому Кремль постійно розширював свої володіння. За словами SecDev та керівників української гірничодобувної та сталеливарної промисловості, Кремль захопив: 41 родовище вугілля, 27 ділянок природного газу, 14 ділянок пропану, дев’ять родовищ нафти, шість родовищ залізної руди, дві ділянки титанової руди, дві ділянки цирконієвої руди, одну ділянку стронцію, одне літієве, одне уранове, одне родовище золота та значний кар’єр вапняку, який раніше використовувався для виробництва сталі в Україні»:
Київ може втратити доступ до 2/3 родовищ вугілля. Це критично для сталеливарної промисловості та енергетики.
«Вугілля, безумовно, є найпоширенішим із покладів у контрольованих Росією частинах України. За оцінками SecDev, приблизно 30 мільярдів тонн покладів кам’яного вугілля там мають комерційну вартість у 11,9 трильйона доларів. Вони також мають символічну цінність як легендарне джерело енергії, оскільки регіональні мегаполіси Донецьк і Луганськ збудовано за рахунок шахтарів і сталеливарників».
Токсична комбінація втрати сировини та пошкодженої, знищеної або захопленої інфраструктури має значні наслідки для такої ключової галузі, як сталеливарна, яка до війни підтримувала 4 мільйони українців. Під час блокади Маріуполя було зруйновано або захоплено два великих заводи. Інші заводи скоротили виробництво та стикаються з безліччю проблем.
По всій країні багато металургійних заводів радянських часів досі працюють на вугіллі. Але втрати країни від підтримуваних Росією сепаратистів на сході між 2014 і 2017 роками змусили Київ почати імпортувати значні обсяги вугілля як для цих станцій, так і для теплових електростанцій. У 2021 році імпорт становив майже 40 відсотків споживання вугілля в Україні.
Поряд із вугільними шахтами Росія нещодавно захопила значні родовища вапняку, який використовується для виробництва сталі. Вплив цього було зведено до мінімуму, оскільки українське виробництво сталі настільки впало через війну — на 60-70 відсотків — що заводи змогли обійтися покладами нижчої якості вапняку на заході. Але Юрій Риженков, виконавчий директор українського металургійного гіганта «Метінвест», попередив, що повернення до нормального рівня означатиме, що «нам доведеться це імпортувати».
Навряд чи Кремль захоче розвивати промисли на тимчасово захоплених територіях.
«Прагнучи відновити економіку на захоплених територіях, Росія може спробувати відновити видобуток корисних копалин і виробництво сталі — як, здається, вона зробила на одному з двох великих металургійних заводів у захопленому Маріуполі. Однак він, імовірно, зіткнеться зі значними матеріально-технічними перешкодами, включаючи відсутність доступу до попередніх покупців. Хоча захоплення запасів може допомогти досягти військової мети — послабити прозахідну Україну, — мало хто прогнозує, що Росія захоче або зможе зробити масштабні інвестиції, необхідні для видобутку корисних копалин.
Ці припущення частково ґрунтуються на тому, що Росія зробила із шахтами, захопленими в 2014 році. Протягом року або близько того видобуток було значно згорнуто, головним чином через те, що Україна відмовилася купувати вугілля з окупованих територій, а також через те, що Росія має власні значні запаси. Москва також намагалася затопити деякі захоплені вугільні шахти, щоб зробити їх марними, якщо Україна поверне втрачені території.
Генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко не вважає, що ця сировина дійсно потрібна росіянам. “Вони просто намагаються знищити нашу економіку”, – сказав він».
Російська окупація території України має прямі наслідки для енергетичної безпеки України і Заходу.
«Роман Опімах, генеральний директор Української геологічної служби, сказав, що уряд все ще оцінює вплив війни на його мінеральні ресурси. Але враховуючи, скільки сировини в Україні знаходиться на сході та півдні, він припустив, що вартість втрачених запасів перевищує загальну, підраховану в незалежному аналізі.«Є негативний актив, який ми втратили — ресурси, які ми зараз використовуємо для підтримки нашої промислової діяльності та виробництва енергії», — зазначив він. «Але є ще один вимір корисних копалин майбутнього, які все ще знаходяться під землею. На жаль, існує ризик, що український народ не отримає вигоди від розробки цих матеріалів».
Основна частина нафтових і газових запасів країни залишається під її контролем. Але для Західної Європи розширене захоплення Росією земель в Україні є тактичною невдачею.
«Російська окупація території України має прямі наслідки для енергетичної безпеки Заходу», — сказав Роберт Мугга, співзасновник SecDev. «Якщо європейці не зможуть швидко диверсифікувати джерела нафти і газу, вони залишатимуться сильно залежними від російських вуглеводнів».
Найбільша загроза – майбутньому України. Зокрема, інвестиціям, які зупинилися через війну.
«Під час російського вторгнення 2014 року, під час якого Україна втратила приблизно 7 відсотків своєї території, критичні західні інвестиції в енергетичний і гірничодобувний сектори були відлякані. Нинішня війна мала такий же вплив.
Польсько-українська інвестиційна компанія Millstone&Co, наприклад, уклала у 2021 році угоду з австралійською гірничодобувною компанією щодо активної розвідки двох недоторканих ділянок літію. Коли почалася війна, компанії заморозили ці плани, сказав керуючий партнер Millstone Михайло Жернов.
Одна ділянка — родовище, вкрите сільськогосподарськими угіддями — зараз знаходиться настільки близько до лінії фронту, що Жернов не знає, чи знаходиться вона під контролем України чи Росії. Початкові плани по будівництву там заводу з виробництва літієвих батарей також були відкладені.
Аналітики кажуть, що ліцензії на інші родовища корисних копалин, продані українським урядом минулого року, зараз торгуються з великими знижками, оскільки інвестори сумніваються в життєздатності видобутку.
«З кожним днем українці втрачають свою економіку», – сказав Жернов. «Я знаю багатьох інвесторів, які почали геологічні дослідження, але припинили через [війну]. Все занадто ризиковано зараз».