Віктор Гладун: “Ні у JKX, ні у СП ПГНК немає жодної кредитної лінії у Приватбанку”

Інтерв’ю генерального директора JKX Oil&Gas plc та СП “Полтавська газонафтова компанія” Віктора Гладуна інформаційному агентству “РБК-Україна”. Оригінал за посиланням. Далі – текст оригіналу.

Минулий рік став серйозним викликом для світової економіки. Не виключенням стала й нафтогазова індустрія, яка через COVID-19 та постійні карантини зіштовхнулася зі зниженням попиту на вуглеводні та рекордним падінням цін. У 2021 ринок почав відновлюватись, повертаючись до звичних показників.

В інтерв’ю РБК-Україна генеральний директор JKX Oil&Gas plc та СП “Полтавська газонафтова компанія” Віктор Гладун розповідає про маржинальність нафтогазового бізнесу, особливість роботи публічних компаній та чи можливо в Україні збільшити об’єми вітчизняного видобутку.

РБК-Україна: Нафтогазова індустрія завжди асоціювалася з надприбутками. 2020 рік сколихнув індустрію, ставши кризовим для нафтогазового бізнесу, але у 2021 році ціни швидко відновилися. Чи можна стверджувати, що маржинальність нафтогазового бізнесу висока попри все?

Віктор Гладун: Минулий рік дійсно став кризовим для нафтогазової індустрії. Цінова кон’юнктура була не просто несприятливою для розвитку, вона була від’ємною і ставила під загрозу навіть існування деяких нафтогазових компаній на ринку. Це щодо цін на нафту, хоча ціни на газ також критично впали – з $300 близько до $72 за м³. Відповідно, дохідна частина компаній різко впала, і мова вже йшла про виживання.

Ми сфокусували свою роботу на діючому фонді свердловин, скоротивши інвестиційну програму буріння СП ПГНК.

Сьогодні ціни на нафту та природний газ є сприятливими, і реалізація продукції відбувається з позитивною маржинальністю. Але варто аналізувати ситуацію комплексно.

Нафтогазовий бізнес по своїй природі є специфічним, відрізняється надвисокими ризиками та капіталомісткими інвестиціями. Більше того, фактор волатильності цін є вкрай чутливим до зовнішньополітичних змін. Наприклад, у березні 2020 року, після самміту ОПЕК, ціни на нафту різко впали. Так само ціни відреагували і на “торгівельні війни” між США та Китаєм у 2019.

Тому я б не був настільки категоричним при ствердженні, що маржинальність нафтогазового бізнесу є завжди високою – індустрія є вкрай чутливою до зовнішніх факторів, із супроводжуючими внутрішніми ризиками, які впливають на прибутковість бізнесу.

– JKX є британською публічною компанією з головним активом в Україні (СП ПГНК). Що означає для компанії бути публічною, особливо, коли бізнес-активність зосереджена в Україні?

– Для початку зазначу, що публічна компанія – це акціонерне товариство, акції якого вільно обертаються на фондовому ринку. У випадку JKX це Лондонська фондова біржа (ЛФБ), одна з найбільш відомих та престижних світових бірж. Акції JKX котируються на ЛФБ з 1995 року.

Бути публічною для компанії означає дотримуватися правил фондової біржі, моделі корпоративного управління, а саме: наявність Ради директорів (Board of Directors), більшість членів якої є незалежними невиконавчими директорами, систематична підзвітність шляхом опублікування щоквартальних та річних фінансових звітів на фондовій біржі.

Крім того, це наявність прозорого, незалежного, високопрофесійного та результативного менеджменту, який є ознакою надійності та стабільності компанії на ринку.

На сьогодні є досить лімітована можливість залучення коштів з фондових бірж, тому Рада директорів ретельно аналізує рівень юридичних та адміністративних витрат, пов’язаних з розміщенням акцій на Лондонській фондовій біржі.

– Ви обіймали керівні посади у низці провідних компаній США, України та Росії. На вашу думку, чим відрізняються умови ведення бізнесу в цих країнах у порівнянні з українськими?

– Кардинально різні умови ведення бізнесу. Хоча я спостерігаю тенденцію підняття свідомості та соціальної відповідальності бізнесу, посилюється розуміння в необхідності введення принципів корпоративного управління в компаніях.

Зі своєї сторони можу запевнити, всі наші бізнес-партнери знають, що ми дотримуємося міжнародних стандартів, а саме anti-bribery and corruption policy при укладанні договорів. Це також своєрідне підняття рівня ведення бізнесу в Україні.

Загалом, ключовою умовою для створення привабливого бізнес-середовища є забезпечення верховенства права, дотримання та виконання рішень міжнародних арбітражів. Якщо в інвестора немає відчуття захищеності законом та стабільності, то зниження прямого інвестиційного потоку в країні гарантоване.

– Одним з міноритарних акціонерів JKX Oil & Gas є Eclairs Group Limited, кінцевими бенефіціарами якої є Ігор Коломойський та Генадій Боголюбов. Яку роль акціонери відіграють при прийнятті рішень?

– На превеликий жаль, в останні роки на JKX (PPC) повісили ярлик “компанія Коломойського”, чим досить часто маніпулюють певні видання. Хоча це свідчить тільки про одне – нечітке розуміння значення та суті публічної компанії.

Публічна компанія обмежує 30% акцій власності: в Eclairs Group Limited – 27,47%, що робить компанію Eclairs міноритарним акціонером. На сьогодні ми маємо 5 членів Ради директорів, з яких троє є невиконавчими директорами, а СЕО та Голова правління не є представниками жодного з акціонерів. У кожного члена Ради директорів – один голос, принцип прийняття рішень відбувається шляхом голосування більшості.

Більше того, ні у JKX, ні у СП ПГНК немає жодної кредитної лінії у Приватбанку, і ніколи не було. Разом з тим, ми торгуємо прозоро, публічно і відкрито на Українській енергетичній біржі.

Бізнес-партнери в Лондоні та в Києві знають, що JKX – це лондонська компанія, яка належить всім її акціонерам без виключення.

На мою думку, вживання ярлику “компанія Коломойського” – це не більше ніж маніпулювання фактами та бажання привернути увагу гучним заголовком.

– Україна є енергозалежною країною. Чи можливо збільшити об’єми вітчизняного видобутку? Якщо так – яким чином?

– В Україні є проблема виснаження родовищ (близько 80%), попри це є великий видобувний потенціал – 118,7 трлн м³ природного газу згідно British Petroleum Statistical Review of World Energy 2020.

Повторюсь, що нафтогазова індустрія – це високоризикований та капіталомісткий бізнес, в якому коефіцієнт успішності інвестиційного проекту – буріння нової свердловини – в принципі не може бути понад 50%. Ризики занадто високі, загалом середній коефіцієнт успішності розвідувальних проектів – 25-30%, і повпливати на це шляхом операційної ефективності чи високопрофесійності менеджменту можливо, але не суттєво, адже ми маємо справу з геологічним ризиком.

Відповідаючи на ваше питання, як можливо збільшити об’єми вітчизняного видобутку, моя відповідь проста – створити сприятливі умови для приватних газовидобувних компаній зі сторони держави.

В першу чергу, це зниження рентного оподаткування, а саме уніфікація рентної ставки – на рівні 6%/12% для всіх свердловин, адже зараз у нас діють найвищі рентні ставки в Європі – 29% та 14%. Ініціатива уряду по стимулюючій ренті 6%/12%, як була прийнята у 2018 році – це правильний крок, який дав свої результати: з 2018 по 2020 рік було пробурено 273 свердловини, з яких видобуто 4,5 млрд м³ природного газу згідно зі звітом Асоціації газовидобувних компаній України. Ось реальний приклад ефективності часткового зниження рентного оподаткування.

Наступним кроком є успішна реалізація Угод про розподіл продукції, які держава підписала з інвесторами.

Також підтримую курс на приватизацію, на мою думку, сама форма державної власності не є прогресивною, вона гальмує багато процесів. Необхідно виставити більше перспективних ліцензій на аукціони.

У березні 2021 року урядом була затверджена Національна економічна стратегія до 2030 року. Серед основних стратегічних завдань – забезпечення 100% потреб України у природному газі шляхом власного видобутку. Ми бачимо декларування політичної волі, але ми хочемо побачити й реальні дії від уряду.

Будь-якому інвестору, в першу чергу, потрібна стабільність та передбачуваність ринку. Можна прорахувати економічну доцільність інвестиційного проекту, але коли правила гри постійно змінюються, то в таку гру мало хто захоче грати.

– Адміністрація Джо Байдена оголосила курс на зелену енергетику, ЄС започаткували нову стратегію розвитку – Green Deal, згідно з якою будуть прагнути досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року. Як швидко Україна зможе перейти на альтернативні джерела енергії? Та яка ваша думка, як СЕО нафтогазової компанії, з цього приводу?

– Як я вже зазначив, в України є великий потенціал, і моя думка полягає в тому, що цей потенціал потрібно використовувати і бурити, доки це рентабельно. Енергетичний перехід – це явище на декілька десятиліть, а не миттєва трендова сенсація. Політичний дискурс та дискурс інвесторів має бути взаємопов’язаним. І я бачу чітку роль природного газу в якості перехідного палива в процесі декарбонізації.

Також для цього потрібна потужна економіка, можливо, якщо це під силу США, то ми зараз не в тих умовах, щоб робити гучні заяви про швидкий перехід. Відмова від використання викопного палива на користь досягнення вуглецевої нейтральності викличе серйозні соціальні та економічні наслідки. Це не тільки працівники, які безпосередньо займаються видобуванням, переробкою та транспортуванням нафти та газу, а й виробники чугуна, сталі, хімікатів тощо, – 26 тисяч робочих місць лише у газовидобувному секторі в Україні.

Природний газ залишається розумною альтернативою в генерації електроенергії. Крім того, газ використовується для виробництва добрив і в тепловій генерації. Також його можна використовувати для виробництва водню, який, в свою чергу, може служити формою тривалого зберігання енергії.

Тож, переконаний, що попит на природний газ в наступні роки буде стабільним.

– Які плани СП ПГНК на 2021 рік?

– 2020 рік ми закінчили з високими фінансовими показниками, але при певному зниженні видобутку шляхом скорочення інвестиційної програми. Ми розуміємо, що ефект від недоінвестування у 2020 році відгукнеться для нас в наступні 1-3 роки. У нас вже за 2020 рік зниження по всій групі на 5%, по СП ПГНК – 12,8% по всім вуглеводням. Більше того, це також пов’язано з нашою геологією, буду говорити відверто – наші родовища це brownfield (родовище, яке вже пройшло через пік виробництва, – ред.), і аж ніяк не greenfield (родовище, яке знаходиться на початковій стадії розробки, – ред.), відповідно, природне виснаження родовищ є досить високим – близько 80%.

Попри це, прибуток після оподаткування по JKX склав $19.9 млн, а виручка групи становить $69.9 млн – це хороший результат. У нас було завдання номер один – це втримати ліквідність. Ми не знали, як довго будуть критично низькі ціни і аж ніяк не очікували такого швидкого відновлення цін.

Ми повертаємося до буріння на своїх родовищах, нещодавно була пробурена нова 149 свердловина Ігнатівського родовища (Полтавська область), при випробуванні початкові дебіти склали: нафти 135,3 т/добу та природного газу 106,6 тис. м3/добу.

Нашим пріоритетом на 2021 рік є придбання нових ліцензій, активів. Компанія відкрита до заключення угод про розподіл продукції.

У СП ПГНК є хороший досвід, підтверджений роками співпраці по наданню сервісних послуг з АТ “Укргазвидобування”, ПАТ “Укрнафта” та НАК “Надра України”. Ми відкриті до розширення такої співпраці не тільки на своїх ліцензіях, розглядаємо можливість йти в окремі сервіси. Це і буріння бокових стовбурів, сервіси з капремонту, проекти по збільшенню видобутку – production enhancement contract (PEC) чи послуги з підготовки та компримування природного газу.

 

Читайте також: Оксана Оринчак: “Дешевше – бути в Асоціації!”

Читайте також: Олег Тритяченко: “Кислотоупор переходить в інвестиційний бізнес”

Читайте також: Тарас Кузьмич: Площі “Будинку Книги” здавалися в оренду за 1 гривню на рік!

Читайте також: Володимир Семенюк: Smart Energy розглядає можливість експансії на захід України

Читайте також: Леся Василенко: “Сплячі ліцензії” – зона відповідальності Кабміну і Держгеонадр