VODA UA: напоїти Верховну Раду, Генеральну прокуратуру і Близький Схід
![VODA UA: напоїти Верховну Раду, Генеральну прокуратуру і Близький Схід](https://nadra.info/wp-content/uploads/2021/08/DMYTRO_NIKIFOROV_7-scaled.jpg)
Спочатку – була синя пляшка. Саме з синьої пляшки стартувала група компаній із повним ланцюжком від видобування високогірної води в Карпатах до поставок для HoReCa і супермаркетів. Ідейний натхненник і “Головний по VODA UA” – інвестор зі стажем і дружніми зв’язками далеко за межами ресторанного бізнесу Дмитро Нікіфоров. Бізнесмен наголошує: він поза політикою, та це не заважає його воді продаватися у Верховній Раді, носити айдентику Офісу генерального прокурора, Міністерства закордонних справ і постачатися до Кувейту. А також бути першою українською водою, запакованою в еко-дружній картон у співпраці з державним “Укргазбанком“, і “вдягнутися” в символіку 30-річчя Незалежності України. Про бізнес на воді з гір – із перших вуст.
3,5 млн доларів за хобі
NADRA.info: В YouControl по Вашому прізвищу “пробиваються” десятки компаній …
Дмитро Нікіфоров: Так, штук 30 сьогодні. Мені належать низка компаній, які надають різні фінансові послуги, факторинг, лізинг… є компанія з ліцензією Нацбанку на обмін валют – готую до запуску мережу обмінних пунктів, реєструю свою платіжну систему… Були, свого часу, і охоронна компанія, і мережа аптек, і багато іншого.
В принципі, я традиційно завжди працював з трьома держрегуляторами: Національним банком, Комісією з фондового ринку та цінних паперів, Нацфінпослуг (нині ліквідованому).
…тепер до цього списку сміливо можете додати Державну службу геології та надр України.
Чесно кажучи, з ними не стикався жодного разу і навіть не знаю, що це за організація, навіщо вона потрібна, і “з чим її їдять”.
Це ті хлопці, які дали Вашій компанії спецдозвіл на видобуток води.
Я купив компанію вже зі спецдозволом. І тепер це питання мене турбуватиме десь років через 25. У мене довга ліцензія.
Як у вас розставлені пріоритети в бізнесах, якими ви займаєтеся? І яке місце в цих пріоритетах займає видобуток води?
Вода займає особливе місце, тому що це єдиний бізнес, який на сьогоднішній день дотаційний. Всі інші прибуткові.
Тобто, “VODA UA” – хобі?
Хобі – це до мільйона доларів. Після – це вже або бізнес, або проблема.
З чого почався ваш водний бізнес?
Із чаю. З компанії, яка завозила і досі завозить в Україну найдорожчий в світі чай TWG TEA – сінгапурський бренд. Нічого дорожчого в світі немає, це чайний бренд №1. Ціна чаю – до 17 000 дол./кг, а стандартна стограмова баночка коштує 1600 грн.
Найбільша проблема цього чаю в тому, що якщо один раз ви його спробуєте, вже нічого іншого пити не зможете. Так зі мною і сталося. Не пам’ятаю, чи то в Сінгапурі, чи то в Лондоні я спробував TWG TEA і подумав: “Чому б не постачати його в Україну?”
В Україні я знав власників практично всіх ресторанів і готелів – так історично склалося. Ресторанний і готельний бізнес у нас був не самостійним, а похідним від зароблених грошей в інших сферах діяльності, а потім туди вкладених. Як правило, вони (власники – ред.) заробляли там само, де і я, тому ми всі один одного знали. Так склалося, що вдома я практично не їм. Тобто, сніданок, обід і вечерю, і всі зустрічі я проводжу в місцях громадського харчування, так як у мене ніколи не було кабінету.
Ідея зайнятися водою прийшла в ресторані?
Так. Якось, коли відпочивав на мисі Форментор (Іспанія, Балеарські острови, Середземне море – Ред.), я випадково побачив воду Solan de Cabras. “Cиня” вода. Офіційна вода ФК “Реал Мадрид”: “Ну, – думаю, – нехай заодно і її завезуть в Україну”. Сьогодні ця вода є безумовним лідером серед імпортних вод в дорогому сегменті Retail і HoReCa в Україні.
І, дивлячись на пляшку Solan de Cabras, я думав: синя, з тисненням, дуже незвичайна, її ніколи в житті ні з чим не сплутаєш за кілометр… А у нас тоді “лідер ринку” (не будемо його називати всує) виробляв воду в страшній зеленій пляшці, як мінімум вже років 20.
![](https://nadra.info/wp-content/uploads/2021/08/DMYTRO_NIKIFOROV_3-scaled.jpg)
Це “хобі” почалося з 80 тис. євро, які я заплатив за кліше для пляшки, яке замовив в Швейцарії.
80 тис. євро за кліше для пляшки? А в Україні не намагалися знайти виробника?
Ви що, смієтеся? Незважаючи на те, що ми сталеливарна країна, ми не в змозі зробити навіть прес-форму. В Україні такі прес-форми не виробляють. Їх роблять тільки за кордоном.
![](https://nadra.info/wp-content/uploads/2021/08/VODA-UA-PLIASHKA-1-scaled.jpg)
Звідки була вода, яку Ви почали розливати в свою пляшку? Ви відразу купили компанію зі спецдозволом на видобування води в Карпатах (ТОВ “Мізунь”)?
Перша вода була з Жаботина (Черкаська обл.). Її унікальність, до речі, полягала в тому, що вона містила природні іони срібла.
Тоді у мене свого заводу ще не було. Я воду виробляв на чужому заводі. Просто купував у них воду і лив її в свою пляшку. Я зробив свій бренд – красиву пляшку і вирішив, що, в принципі, цього достатньо. І дійсно, на той момент цього було достатньо.
Однак я швидко зрозумів, що для входу в торгівельні мережі і ресторани потрібна стабільність поставок. А у нас постійно були перебої: то на заводі щось поламалося, то щось не довезли, то закінчилася пляшка. На аутсорсингу стало працювати неможливо. Потрібно було виходити на своє виробництво. Я подивився десяток різних заводів: в Житомирі, Тернополі, об’їздив всю Західну Україну.
Вас цікавили тільки заводи, які фасують воду? Чи зі своїми родовищами води?
Я просто хотів своє виробництво. Подивився з десяток заводів і зрозумів, що в загальнонаціональному масштабі – перспектива є тільки у карпатської води. І збирався вже закривати проект. Якби мені не підвернулася історія з заводом в Мізуні.
Як вона підвернулася?
Так випадково, як зазвичай все відбувається в нашому житті. Вони (продавці заводу – ред.) мене знайшли, чи я їх знайшов – вже й не пам’ятаю. Але пам’ятаю, що з’явився в полі зору цей карпатський завод і зацікавив мене.
Під Житомиром або під Бердичівом пробурити свердловину і розливати воду можна нескінченну кількість разів. А знайти майданчик з виробництвом в Карпатах – це справжня удача.
Чому?
Тому що завод в Карпатах – це унікальна можливість, тут попит і пропозиція досить обмежені. Виробників питної столової води в Карпатах всього кілька. Решта – лікувальні. А столову воду ллє 3 або 4 виробники. А гірську джерельну – ми взагалі єдині.
І ось, коли підвернулася ця історія з унікальним набором характеристик: гірська вода плюс джерельна вода, яка від природи не вимагає фізичної та хімічної корекції, я зрозумів – потрібно брати!
Скільки заплатили за завод?
Мільйон доларів з копійками.
Читаю новину 2019 го: “До кінця року Дмитро Никифоров має намір інвестувати 2,4 млн дол. на модернізацію і розширення виробництва”. Ви інвестували ці гроші? У що?
Я купив додаткові три лінії, дві з яких лінії по виробництву скла (розливу води в скляні пляшки – ред.), так як на цьому заводі до мене вода у склі не вироблялася взагалі. Я купив, напевно, одну з найпотужніших ліній в Україні, італійський автомат з продуктивністю 6000 пляшок на годину. На сьогоднішній день у мене на заводі стоїть 6 ліній. Ми постійно інвестуємо в модернізацію виробництва.
Вже почали заробляти?
Поки що ми змушені дотувати виробництво, тому що точку беззбитковості ще не подолали. Сподіваюся, це станеться в цьому сезоні, відразу після заходу в мережі. Але ми постійно щось допрацьовує. Зараз добудовуємо нові склади – 1 500 м2, закуповуємо фури, мікроавтобуси, встановлюємо додаткову підстанцію, розширюємо територію заводу …
Водний бізнес купували за свої, чи когось фронтуєте?
Ні, нікого не фронтую.
Купили бізнес одразу повністю, чи були відкладальні умови?
Спочатку я купив 51%, а потім докуповував інші.
У мене є банківські кредити поточні – є овердрафт, є довгі. Ось зараз ми з одним державним банком стверджуємо кредит на 54 млн грн. Це саме та оборотка, яка мені знадобиться в цьому сезоні.
Хто Вас кредитує?
Є пару банків і фінансова компанія. Але кредитний портфель невеликий. Спочатку ми користувалися кредитами під З0% річних в гривні. Були такі часи. Зараз, на щастя, вже до 12% в гривні. Це нижче інфляції, і стало набагато простіше. А якщо беремо велику позику під екологічні програми, то, наприклад, “Укргазбанк” готовий кредитувати під 3,5%. Але це тільки під еко-програми.
![](https://nadra.info/wp-content/uploads/2021/08/VODA-UA-UkrGazBank.jpeg)
Від заводу до водозабору
Розкажіть, як влаштовано видобуток води, яку Ви фасує і продаєте.
З-під землі ми видобуваємо лікувальну воду. У нас ще не дійшли руки її розвивати. Ви, напевно, 5-й чоловік, який взагалі її бачить і тримає в руках – це “Горянка”, тестові зразки, які тільки зараз поїдуть в аптеки і т.д. Так що спецдозволом на видобуток води ми поки практично не користуємося.
Що значить “практично не користуєтеся”? Звідки ж вода?
Основне джерело для нашої води – природний карпатський водозабір – найбільш високогірний в Україні!
Але навіть він періодично переживає тимчасове помутніння води через стихійні лиха, повені, сезон дощів. Тоді вода стає непридатною для вживання протягом двох, а іноді і трьох тижнів.
Це трапляється в середньому раз на рік. Тоді нам на виручку приходить видобуток зі свердловини. Ми її пропускаємо через спеціальний кварцовий пісок, прибираємо присмаки, запах, більшу частину мінералізації і, по суті, з хорошої лікувальної води робимо звичайну столову. Але це для нас вимушений захід.
Тобто, ваша свердловина – це запасний варіант поки що?
Свердловина, в першу чергу, це джерело унікальної лікувальної води, на якій працювало три санаторії з 1965 року і до середини 90-х.
Як влаштований водозабір?
Це називається каптаж. Підземний “бункер”, який уловлює підземні артезіанські джерела.
Природний бункер чи рукотворний?
Бункер рукотворний, а джерела природні – артезіанські джерела, які виходять тисячоліттями на поверхню. Далі з цього “бункера” по трубі завдовжки близько 4 км ця вода надходить на завод.
Самотоком стікає, або качаєте помпами?
Самотоком. Навіть є система стримування, тому що тиск дуже високий. Нахил труби досить великий. Щоб ви розуміли, на сьогоднішній день нижній водозабір, який називається Дзюркач, може давати 200 000 літрів на добу. А підтверджений дебет всіх 4 водозаборів – 1 млн л/доба.
Власне водозабір виглядає, як землянка партизан. Ви його ніколи не знайдете. Ну, хіба що помітите люк. А поруч хатинку охоронця і камери (це данина харчовій безпеці). А так він під землею і зверху: корчі, білочки, їжачки…
Ви сказали про нижній водозабір, а скільки їх у Вас всього?
Чотири: Дзюркач, П’янкий, Кривуля і Високогірній. Вони знаходяться на різній висоті. Від 480 м до 1040 м.
На чиїх ділянках знаходяться водозабори? Кому ви платите за оренду землі?
Платимо Державному лісгоспу.
![](https://nadra.info/wp-content/uploads/2021/08/VODA-UA-vodozabir.jpg)
Скільки?
Дуже несуттєві гроші. Тому що ми орендуємо, грубо кажучи, 10 м2.
Трубу прокладали Ви, чи вже купили компанію з трубою?
З трубою, до якої приєднані чотири водозабору.
Якщо потрібен додатковий дебет, можна їх включати. Труба спеціальна, німецька, дорога. Ціну не буду навіть називати, щоб її не викопали.
Яку обробку проходить ваша вода?
У нас є керамічний фільтр і бактерицидні лампи. Воду не мінералізуємо і нічого не забираємо з неї.
Там “0” заліза, розумієте? Тому що гірська вода не містить заліза.
Біда всіх українських підземних вод – це величезна кількість заліза, яке забиває фільтри, а це вимагає нескінченної заміни картриджів і так далі. Таку воду не рекомендується пити мамам-годувальницям і новонародженим діткам.
Тому, коли я побачив це унікальне джерело Мізуньської води, відразу прийняв рішення про його купівлю. Так починався бізнес.
Навіщо було обов’язково купувати добувача води, якщо можна було працювати з ним, як і з черкаським заводом: брати його воду, фасувати і продавати під своїм брендом?
Оптимальний було купити. У хороші часи, коли я ще не був власником, а саме в 2014-2015, завод займав 12-е місце серед виробників води в Україні.
12-е місце, здається, непогана позиція на конкурентному ринку?
Так. Причому найцікавіше, що частка його була 1,2%. І ось з цими 1,2% він займав 12-е місце з 164 офіційних виробників води.
На цьому заводі в той час лили різні свої ВТМ (власна торгова марка, російською СТМ – “собственная торговая марка”) – АТБ, Фуршет, заправки Окко і багато інших. Тому що знайти того, хто виробляє справжню карпатську воду – не так просто. А розливати воду під Житомиром і називати її “карпатською” – не можна.
Скажу більше, на сьогодні я відмовився від виробництва майже всіх ВТМів. Ми продовжуємо лити, якщо не помиляюся, для одного великого дистриб’ютора – компанії “Асканія”, під торговою маркою “Трембіта”, та ще для пари невеликих клієнтів.
Чому? Це ж стаття доходу.
Це – ремісництво. Там іде боротьба за кожну копійку між виробником і власником ВТМ, а карпатська вода апріорі не може бути дешевою.
Тому ми виробляємо воду саме під своїми торговими марками і у нас їх кілька.
У мене була думка зберегти розлив ВТМів, але я все-таки вирішив цю історію прибрати і зробити упор на капіталізацію власних брендів. Не хочу ділитися унікальним продуктом з іншими.
VODA UA: від народження бренду до виходу на ринок
Я добре пам’ятаю свою першу реакцію на пляшку VODA UA. Якщо все геніальне – просте, то це – просто геніальне! Назвати воду – водою, придумати пляшку не схожу на жодну з вироблених на ринку раніше, і на цьому побудувати впізнавану торгову марку. Браво!
У мене над проектом працював один з кращих брендологів України. Але у 300 запропонованих мені назв – VODA UA не було. До фіналу потрапила назва (я вам зараз вже можу розповісти) “ВОДА Н2УА”. Хотіли обіграти Н2О. І залишався буквально крок до фіналізації цієї ідеї. Але будучи до мозку кісток гуманітарієм, уроки хімії в школі я не прогулював, і прекрасно розумів, що Н2УА – це “Водень Україна”, а значить ця ідея неправильна.
“ВОДА Н2УА” не звучить з точки зору прикладної хімії, так не можна.
Я відмовився від цього варіанту, подумав і – придумав VODA UA. Фонетично звучить добре, в тому числі і для іноземців. Тому що, наприклад, назву нашого “провідного виробника” іноземці вимовити не можуть через велику кількість шиплячих, а тут все зрозуміло. Тепер ми навіть експортуємо воду під назвою VODA UA.
Якщо ви візьмете всі наші 164 виробника і спробуєте мені назвати хоча б трьох, хто виробляє воду в склі, яку подають в ресторанах, я думаю, що у вас виникнуть труднощі. Давайте спробуємо, але тільки українські виробники!
“Моршинська” … і … “Бонаква”?
Третього назвете?
…
Ні! А знаєте, скільки було проектів і спроб вийти на ринок?
Багато хто пробував?
Так. І жоден з них, жоден бренд не знайшов відповіді, чому закладу HoReCa повинні відмовитися від визнаного лідера. Були чудові концепти, різні. Вони всі на моїх очах народжувалися і вмирали. Вони були до мене, будуть після мене, вони намагаються з’являтися і сьогодні, але безрезультатно.
Ми єдині, кому це вдалося – інтуїтивно, випадково, ніхто це не прораховував, ніякі маркетологи не працювали, ніякого Федоріва (при всій повазі) я не наймав.
Насправді нашу воду 90% споживачів не називають VODA UA. Її називають “Вода з маками”. Так і кажуть в ресторанах.
А іноземці забирають як сувенір. Тобто, ми абсолютно випадково вгадали з національною айдентикою, і – вона “зайшла”.
Хоча на початковому етапі справді довелося застосувати “адмінресурс”.
Ви про дружбу з рестораторами?
Так. Але Ви ж розумієте, що адмінресурсом можна зробити тільки первинний продаж. Тільки один раз.
Але дуже багато проектів, які могли б бути успішними, саме цього одного разу і не отримують. Вони вмирають на рівні менеджера-закупника, якому все байдуже і нічого не потрібно, розумієте? А коли я розмовляю з власником, то йому простіше відразу погодитися, ніж пояснювати, що у нього і так все добре. Йому простіше погодитися, а потім сказати через місяць: “Діма, вибач, не продається”, але… вона почала продаватися!!!
Бізнес-план був?
Усе розвивалося з коліс, ніякого бізнес-плану не було і близько!
Я взагалі вважаю, що, якщо бізнес-план не поміщається на серветці, то цей бізнес невиразний і ним займатися не варто. Коли вам приносять усілякі діаграми, таблиці і так далі – це все, капець. Тобто, це, найімовірніше, буде бізнес з рентабельністю 8-10%, європейська тема, яка, в принципі, абсолютно нецікава.
А всі справжні справи поміщаються на паперовій серветці. Тут все чисто інтуїтивно: концепт або злітає, або не злітає. Як ми злетимо – буде зрозуміло в цьому сезоні.
Коли була перша поставка в ресторани? В чиїх меню VODA UA з’явилася вперше?
Перше відвантаження, наскільки я пам’ятаю, було 30 грудня 2017 р. в мережу ресторанів Миколи Тищенка “Наша карта”: “Велюр”, “Рішельє”, “Сейф”, “Тургенєф” – це були перші ресторани, де з’явилася VODA UA. Микола перший, хто зважився замінити “лідера ринку” на VODA UA. І жоден клієнт не став заперечувати проти новинки.
Я не бачив вашої води в рітейлі. Чому?
Ми тільки заходимо в мережі.
Я, чесно кажучи, думав, що буде досить виробництва скла, яким я закрию якусь частину ресторанів і готелів.
Але справа в тому, що наша присутність в HoReCa нам дала впізнаваність, але не дала грошей. Тому що моя продукція ніби скрізь є, але “грошовий краник” – заховано в мережах, розумієте? Рітейл – це пластик, і тому ми почали занурюватися в цю історію глибше. Тобто, ми почали рік тому випускати пластик, але не звичайний, а відмінний від всіх інших. Чому ніхто до нас не зробив яскравий синій пластик, або якийсь кольоровий?… У всіх все однакове. Чому не зробити щось, відмінне від інших, для мене незрозуміло.
Я вам відкрию великий секрет: красива пляшка і негарна коштують приблизно однаково. Єдине що – ресурс прес-форми для красивої буде меншим, ніж для некрасивої. Бо грані форми для рифленої пляшки з часом стираються і кліше через якісь 100 млн пляшок треба буде замінити.
І все ж про рітейл…
Саме цей, 2021 рік – буде нашою найсерйознішою експансією на ринку. Це перший рік, коли ми підписуємо всі національні мережі.
У минулому році ми не змогли цього зробити через перший локдаун. Всі мережі ввели мораторій на введення нових постачальників і скасували асортиментні комітети.
У позаминулому році, для мене це було ще хобі. У нас не було пластика взагалі, і ми “розважалися” по ресторанах, тому що скло – це в першу чергу ресторанний продукт.
Хто для вас виробляє саму пляшку?
Робить міжнародний концерн Vetropaсk, швейцарська компанія. Завод знаходиться в Гостомелі, під Ірпенем. Ми дуже задоволені співпрацею з ними, дуже задоволені склом.
Наприклад, сусідній завод робить все те ж саме, тільки трохи темніше, а трохи темніше нам уже не підходить.
Ви сказали, що в цьому році заходите в усі національні мережі. І в АТБ?
В АТБ ми пройшли всі етапи, але з фінансових умов ми змушені поки відмовитися від співпраці з ними, інакше нам буде важко. Це, напевно, найбільш агресивна мережу. Заходимо в “Сільпо”, “Фору”, “Великої Кишені”, “Варус”, в низку локальних мереж.
А в “Новусі” і “МегаМаркеті” вже продаємося, і з пластиком, і зі склом, і з новою картонною еко-упаковкою.
Від Верховної Ради до Кувейту
Як Ваша вода потрапила в Кувейт?
Методом сліпої дегустації та аналізів.
Я навіть не знаю, як це сталося. Представники кувейтського споживача перепробували багато вод, проте вибрали для себе саме нашу воду.
Я не кажу, що наша вода краща або гірша за інші, але ми єдиний виробник в Україні карпатської гірської джерельної води. І вона виявилася саме такою, яка затребувана в Кувейті. А їм потрібна низькомінеральна і з високим PH – це перший основний показник, і ми його витримуємо.
До речі, що стосується води, потрібно розуміти ситуацію на світовому ринку. У минулому грудні, вперше в історії, на Нью-Йоркській біржі почали торгувати ф’ючерсами на воду!
![](https://nadra.info/wp-content/uploads/2021/08/DMYTRO_NIKIFOROV_10-scaled.jpg)
Раніше були на зерно і на м’ясо, а тепер – на воду. Тенденція показова – людей стає все більше, а води все менше.
Очевидно, що всі світові лідери, я маю на увазі, такі монстри, як “Нестле”, “Данон” і так далі, почнуть не просто купувати бренди, а будуть прагнути встановити контроль над джерелами і сировиною. На моє глибоке переконання, країни Перської затоки будуть чинити так само, їх делегації у мене на заводі буквально щотижня. Приїжджають з Саудівської Аравії, Еміратів, Кувейту, Катару, Іраку. Їх не цікавить мій бренд, їх не цікавить навіть мій завод. Їх цікавить ресурсна база! З моєї точки зору, вони хочуть везти воду танкерами туди, і там, на безмитної території, на своїх заводах розливати.
Вам воно треба?
Ми категорично налаштовані відмовляти всім потенційним покупцям води в танкерах, залізничних цистернах і так далі. Тому що ми не хочемо бути сировинним придатком.
Ми будемо продавати воду як товар. Єдиний виняток – Горілка “Мороша”. Її виробнику ми продаємо воду як сировину.
Наша перша поставка в Кувейт говорить про те, що ми можемо успішно конкурувати з провідними світовими брендами, тому як якість нашої води їм не поступається.
Впізнаваність, зрозуміло, поступається, але і ціна нижча. А на сьогоднішній день це важливий фактор. Хоча саме близькосхідний споживач довіряє брендам, він також має звичку читати етикетку. А наш мінеральний склад його цілком влаштовує, і незрозуміло, навіщо платити більше, якщо можна отримати воду таку ж, а можливо і більш якісну, але дешевше.
Питання, про яке я навіть не думав до бесіди з Вами: а який взагалі механізм підтвердження того, що ваша вода в цій красивій пляшці розлита саме з цього гірського водозабору, саме там, саме на тій висоті? Є якісь докази цього? По воді ж не видно, звідки вона.
– На те й існують сертифікати якості. До речі, Ви знаєте, що наша вода – офіційна вода Верховної Ради і МЗС, наприклад?
Як вам це вдалося?!
Як їм це вдалося, ви хотіли запитати? Ну, вони нас умовили! (посміхається).
Та годі! Це було саме так?
Ну, приблизно так. Зараз я вам покажу одну річ (показує фото). Ось, зверніть увагу, це Верховна Рада України – наш кобрендинг, а це Міністерство закордонних справ – кобрендинг.
![](https://nadra.info/wp-content/uploads/2021/08/VODA-UA-COBRANDING.jpg)
![](https://nadra.info/wp-content/uploads/2021/08/VODA-UA-do-30-richchia.jpg)
Ви були спонсором кандидата в президенти Володимира Зеленського? Спонсоруєте “Слугу народу”?
Ні. Я в політичній діяльності не брав участі ніколи, нікого не спонсорував, але – практично всіх знаю. Знав попередніх, попередніх перед попередніми, і знаю теперішніх.
Так склалося, що ми вчилися і росли і з тими, і з тими, і, так чи інакше, в різний час перетиналися.
![](https://nadra.info/wp-content/uploads/2021/08/VODA-UA-ZELENSKY.jpg)
У моїй голові не дуже вкладається, як можна в Україні потрапити в державну структуру зі своїм товаром на виключно конкурентній основі … я допускаю, що це можливо, але перша думка: неможливо. Як ваша вода потрапила в Раду? Наскільки Вам довелося демпінгнути?
Ані на скільки, ми взагалі не демпінгуємо.
Ми продавалися у Верховній Раді в буфеті поряд з іншими виробниками. Потім вони до нас звернулися з проханням зробити кобрендинг.
Якщо ви візьмете нашого “провідного виробника”, він кобрендинг не робить. А апарат Верховної Ради – захотів мати воду з символікою Верховної Ради. Міністерство закордонних справ хоче мати воду з символікою міністерства. Прокуратура хоче мати воду з …
Ви що, і для прокуратури воду робите?
Так, ми зробили кобрендинг і для них…
Ми зі всіма працюємо в плюс для себе. Демпінгувати могли на етапі виходу на ринок. Зараз же немає ніякого сенсу, тому що впізнаваність і так досить висока.
Якщо раніше моїх торгових агентів запитували: “А хто ви? А де ви продаєте? А де вас розливають?”, то зараз питання починається з того, дамо ми їм свій холодильник чи ні. Перші три питання пішли в минуле.
Ми, в принципі, у своїй корпоративній культурі не використовуємо будь-якої мотивації поза безготівковими платежами. Ми не корумпуємо закупівельників ресторанів хоча б з тієї причини, що я знаю власників, а це буде некоректно просто по відношенню до них.
Якщо ми продаємося в держструктурах – значить виграємо тендер. Десь виграємо, десь програємо. Ось, наприклад, тендер для “МАУ” програли. Тому що той, хто виграв, вирішив просто демпінгнути заради впізнаваності.
А в тендерах “Укрзалізниці” ми не беремо участі, тому що там перемагає ціна. А ми не можемо бути дешевше водопровідної очищеної води. Ніяк. Тому і не беремо участі.
Я особисто ніколи в житті не брав участі в жодних бюджетних програмах дотацій, ніколи не торкався бюджетних грошей, не перебував на держслужбі. Тому в цьому плані у мене все спокійно.
(Дмитро відволікається на телефонний дзвінок. Ми вимикаємо диктофон і не підслуховуємо, але уривки фраз самі шикуються в незаплановані питання)
Про інвестиції та їх захист
Мені здалося, що Ви по телефону обговорювали питання перереєстрації торгових марок з Вашої компанії на Вас як громадянина? Навіщо? Капіталізуєте себе?
Ні. У мене в даному випадку принцип: щоб уникнути якихось рейдерських та інших моментів в майбутньому – зареєструвати всі інтелектуальні права на себе як на фізичну особу. Але за технологією отримання якоїсь там довідки, або патенту, або торгової марки потрібно, щоб була історія 5-річного виробництва. Відповідно, я можу отримати свідоцтво на завод. Після того, як його отримано, я у заводу купую права і консолідую їх на собі. Всі права на пляшку, на назву, на зображення – повністю належать мені як фізичній особі. У нас же величезна кількість патентів: маки на пляшках зареєстровані окремо, кришка зареєстрована окремо, назва – окремо, вся разом етикетка – окремо.
Тобто, ми стали мимовільними свідками комплексу контррейдерскіх заходів? В принципі, логічно – який сенс рейдерити бізнес без бренду.
В тому то й справа. Юрособа завжди може бути вразлива перед якимись захопленнями, перереєстраціями і так далі. З фізиком це зробити неможливо. Тому я консолідую все як фізособа, і потім просто своїм компаніям даю право використовувати інтелектуальну власність. Можливо, в майбутньому – за роялті.
Ви це робите, спостерігаючи за прикладами інших недружніх поглинань? Або були спроби провернути це з Вами?
Я це роблю без якихось прикладів, а просто виходячи зі здорового глузду.
Я просто знаю, що так треба, так правильно. І так найбезпечніше. Тому йду цим шляхом, тим більше, що він не є якимось витратним або важким. Тут все абсолютно просто.
Масштаби моєї діяльності і бізнесу ніколи не давали можливості його “віджати”. І тут ще важливий момент, що 90% успіху будь-якої справи, яке є, базується безпосередньо на мені. Це не кар’єр, який можна відібрати. А просто посваритися зі мною і почати війну – це ж абсолютно деструктивна історія.
На мій погляд, якби в Україні працював нормальний фондовий ринок, надрокористувачі могли б залучати гроші не тільки великих інвестфондів. Ви стежите за тим, що і як торгується?
Звичайно, стежу, у мене і цінні папери є.
Якщо припустити, що фондовий ринок уже працює, чиї акції ви б купили з видобувних компаній в Україні?
Нічиї.
Чому?
По-перше, покажіть мені хоч одну видобувну компанію в світі, яка показує істотне зростання! Якщо ви візьмете будь-які швидко зростаючі компанії, вони виключно пов’язані з IT, або просто з телефонними додатками. AIRBNB, наприклад. Ця програма по оренді будинків коштує більше, ніж вся мережа HILTON з усіма стільцями і люстрами. Розумієте? А це просто додаток.
Далі, припустимо, Ви купуєте якісь акції гірничодобувної компанії. Але не контрольний пакет, а 5% або 3%. Якщо я контролюю 51%, мені взагалі все одно, скільки ви заплатили за інші 49% – 400 000 дол. або 400 000 000 дол., яка різниця?! Все одно я особисто щороку прийматиму рішення по реінвестиції отриманого прибутку в себе ж.
Дивідендів ви не побачите, ніколи. У вас залишається спекулятивна складова. Але ця історія в минулому.
Пам’ятайте, була історія з голландськими тюльпанами, коли цибулини коштували цілий статок? Хоча споживча цінність їх була “0”, тому що це всього лише квітка. Але так суспільство домовилося, так склалося, що цибулина була спекулятивним інструментом, і ціна весь час зростала. І раптом, в один прекрасний день, цибулину продали дешевше ніж планували, якусь одну. І все, хвиля все змела!
Це ж і у нас сталося з акціями. Ринок зростав спекулятивно, як і нерухомість. Але з нерухомістю ще зрозуміло, тут є споживча вартість. А з акціями що? Якщо дивідендів немає, то що рухає тими, хто купує акції Apple або ще чиїсь іще? Те, що в кінці року компанія покаже прибуток, і він отримає дивіденди більше, ніж, наприклад, банківський відсоток, якби він поклав гроші туди? Плюс вони ще можуть вирости в ціні.
Тобто, тут є 2 складові: 1 – безпосередньо виплати дивідендів, а 2 – спекулятивний інтерес. У нашому випадку можливий тільки спекулятивний інтерес. Але ми трохи вже і не та країна, і не той ринок, де очікується якийсь спекулятивний бум на щось. Все, забудьте про це.
Всі чекають, коли ціни повернуться. Але нікуди нічого не повернеться, все що було раніше – зникло, пройшло і більше ніколи не повториться. Тому, якщо ти не контролюєш контрольний пакет, або у тебе немає блокуючого пакета, ти просто “випадковий пасажир”. Може пощастить, може не пощастить. От і все.
З 50 емітентів, які у мене були в портфелі, там реально дивіденди копійчані були. Виплатило, може, півтора десятка компаній. І то, це було набагато нижче, ніж банківський відсоток, якби я просто поклав гроші в банк. Тобто, я їх купував з метою саме якихось спекулятивних моментів. Десь встиг, десь не встиг.
У Вашому портфелі є видобувні компанії? Багато компаній в цій індустрії існують у формі акціонерних товариств.
У мене є незначні пакети акцій пари ГЗК і трубних заводів… До речі, саме ГЗК і виплачували дивіденди.
Я б купив акції вашого бізнесу, якби це було можливо. Ви плануєте вийти на фондовий ринок? Питаю в контексті IPO футбольного клубу “Верес”, яке провів Concorde Capital Ігоря Мазепи. Вони в перший же день зібрали заявок на 36 млн грн з 50 запланованих. І це регіональний футбольний клуб з Рівного!
У світі грошей набагато більше, ніж ідей і точок їх застосування. Це по-перше.
Великі інвестиційні фонди дуже часто йдуть у свідомо збиткові проекти, це по-друге. Світ грошей зараз так влаштований.
І, по-третє, нам до IPO на сьогоднішній день – як до неба. Тому що IPO, в першу чергу, це набір документів. Ми зараз б’ємося за отримання ХАССП – є такий сертифікат міжнародний. Він поки ще необов’язковий, але скоро буде обов’язковим.
ХАССП- це що?
Це найдетальніша стандартизація організації виробництва продуктів харчування. Регламентується буквально все: розташування мишоловок на певній відстані одна від одної, душових кабін, місць прийому їжі працівниками і так далі. Ось ми вже півроку працюємо над тим, щоб отримати цей ХАССП. Поки ми йому не відповідаємо. Але це потрібна річ, в першу чергу, для нас самих, щоб наш бізнес, наше виробництво відповідало світовим стандартам… А потім ще є звітність… Тобто, ми за оборотами поки що не відповідаємо IPO.
![](https://nadra.info/wp-content/uploads/2021/08/DMYTRO_NIKIFOROV_13-scaled.jpg)
Ви відкриті для пропозицій?
По ринку ні до кого не ходимо. Ми розуміємо, що ще не відповідаємо за оборотами і за фінансовими показниками тим критеріям, які цікавлять великих покупців. А дрібні покупці – не цікавлять нас.
Але, в принципі, міжнародні компанії готові викладати серйозні суми навіть за перспективу. Якщо вони бачать, що проект може розвинутися у щось більше, то вони можуть добре переплатити. Тому поки ми сидимо рівно і робимо те, що повинні робити.
Читайте також: Оксана Оринчак: “Дешевше – бути в Асоціації!”
Читайте також: Олег Тритяченко: “Кислотоупор переходить в інвестиційний бізнес”
Читайте також: Тарас Кузьмич: Площі “Будинку Книги” здавалися в оренду за 1 гривню на рік!
Читайте також: Володимир Семенюк: Smart Energy розглядає можливість експансії на захід України
Автор фото NADRA.info – Олег Петрасюк, Yesterday & Tomorrow