75 мільйонів сплачено: хто купив найбільше андезитове родовище Закарпаття?

Розвідане для потреб ще радянського залізничного господарства, найбільше в регіоні родовище андезиту Камʼяницьке Друге (Камʼяницьке 2) виходить на ринок. Хто інвестує, які переваги матиме майбутній карʼєр, і що радять експерти для ефективної реалізації нового щебеневого проекту?

Що сталося

Наприкінці січня Державна служба геології та надр України закрила угоду з продажу спеціального дозволу на видобування андезитів родовища Камʼяницьке 2 в Закарпатській області (термін дії – 20 років).

За результатом листопадового аукціону було укладено договір, і станом на 31 січня статус торгів – «Аукціон завершено». Тобто, переможець сплатив обіцяну цінову пропозицію.

Хто переміг, той і купив

За родовище Камʼяницьке 2 змагалися троє учасників.

Ціна зі стартових 48,4 млн грн зросла більше ніж на третину.

75 000 050 грн за лот запропонувало ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» (КРЕ).

КобальтумРесурсЕкспорт був створений в липні 2023 р., імовірно, саме для купівлі родовища: вже в серпні ця компанія попросила Службу виставити родовище Камʼяницьке 2 на торги.

Заснований зі статутним капіталом 1 000 грн, КобальтумРесурсЕкспорт у листопаді наростив капітал до 9,7 млн грн (еквівалент гарантійного внеску для участі в торгах), і в грудні – до 80 млн грн (для викупу спецдозволу).

Засновником, власником і керівником КобальтумРесурсЕкспорт  з першого дня був і залишається Володимир Андрющенко із Харкова (YouControl). Він особисто реєстрував компанію. В інших видобувних проектах не помічений.

Суд переможеного

КРЕ лише на 50 грн перебив останню ставку учасника №2 – ТОВ «Френдлі Вінд Технолоджі» (ФВТ).

Власники Френдлі Вінд Технолоджі  – Раїса Кобилянська з Києва і Єременко Владислав із Краматорська (YouControl). Вони ж володіють управляючою компанією індустріального парку «Френдлі Віндтехнолоджі» (YouControl).

ФВТ не змирилися з поразкою, і пішли до суду. Аргументація позивача: КРЕ порушив вимоги Порядку проведення аукціону, бо начебто зазначив про себе дані не у повному обсязі,  не надав актуальну інформацію щодо структури власності юридичної особи. Відтак, переможця слід дискваліфікувати, а спецдозвіл продати наступному учаснику, тобто ФВТ. Разом із позовом, компанія в якості забезпечення просила суд заборонити Держгеонадрам укладати договір з фактичним переможцем торгів і надавати спецдозвіл. У забезпеченні позову Господарський суд міста Києва відмовив, позовну заяву повернув без розгляду. ФВТ пішли в апеляцію. В середу, 31.01.2024 скаргу залишили без задоволення.

Що відомо про родовище

Родовище Камʼяницьке 2 розташоване менше ніж за 10 км на північний схід від Ужгороду, на околиці с. Камʼяниця. В межах 2 км – автомобільна дорога Н13 і залізниця (станція Камʼяниця).

Площа ділянки надр – 58,7 га.

 

Запаси родовища затверджувалися за часів СРСР: 17 278 тис. куб. м (А+В+С₁), і 8 930 (С₂).

Таким чином, за запасами Камʼяницьке 2 – найбільше родовище андезиту в Закарпатській області, оскільки перевершує запаси ділянок Рокосівського родовища, які розробляє ПрАТ «Хустський карʼєр» (близько 12,6 млн м³ на 2016 р.) і Королівське родовище, яке розробляє Укрзалізниця (близько 10,9 млн м³ на 2015 р.).

Хто сусіди?

Найближчим до нового родовища сусіднім обʼєктом є карʼєр Укрзалізниці (родовище андезиту Камʼяницьке):

Між ділянками – 500 м. Камʼяницький карʼєр УЗ – один з небагатьох, які 2020 р. закінчив з прибутком (нехай і менше 2,5 млн грн, але для залізничних карʼєрів 4 роки тому власне факт прибутку – вже досягнення). Площа Камʼяницького родовища – 26,8 га. Запаси – 3 670 тис. куб. м (затверджені в 2014 р.).  

Орієнтовно за 4 км на захід – знаходиться родовище андезиту Гутинське:

Надрокористувач – МПП «Рос» Юрія Росади. Площа і запаси родовища – не до порівняння з Камʼяницьким Другим: 2,5 га і 103 тис. куб. м, які затверджувалися в 2005 р., але відтоді скоротилися приблизно удвічі (зі слів керівника карʼєру).

За 6 км на південь-південний захід розташовано карʼєр ПрАТ «Андезит» Ольги Курах (родовище андезиту Оріхівське): 31,8 га, 8 033 тис. куб. м (на 1981 р., оперативно уточнити у компанії запаси станом на 2024 р. не вдалося).

 

Погляди зі сторони

Щодо ціни, сплаченої за Камʼяницьке Друге, думки наших співбесідників розійшлися.

«[Продали за 75 млн грн?] То дуже мало! Там розвідані і затверджені запаси дуже великі. Може, не всі вони записані і можна буде ще [приростити]. … Там буде цілих 50 мільйонів кубів! Буде великий карʼєр – на 100 років», – переконаний директор МПП «Рос» Юрій Росада.

Очевидною перевагою майбутнього карʼєру Юрій Іванович також називає близькість залізничної колії і станції для завантаження: «Хоч за кордон можна відправляти, хоч по всій Україні».

«Та там якась неадекватна ціна! Вони його «розкачали» до 75 млн грн – кому він потрібен за такі гроші?! Хоча, якщо купили – значить, комусь треба (та точно не нам)… Але, знаєте, багато хто думає, що це так легко – купити родовище, побудувати карʼєр і зробити статки на щебеневому ринку. Можливо, і ці покупці так думають?» – в приватній бесіді з NADRA.INFO припустив топ-менеджер великої щебеневої групи.

Він додав, що така інвестиція може бути виправдана, тільки якщо в майбутнього надрокористувача є впевненість у твердих контрактах про поставку будматеріалів на конкретні великі обʼєкти в регіоні.

Крім логістики, перевагою нового родовища Юрій Росада назвав незначну потужність розкривного покриву: «Наскільки я знаю, там розкрив до 1 м, а отже, став техніку, дробарно-сортувальну установку – і вже через тиждень випускай продукцію».

І справді, за даними Держгеонадр, місцями потужність рихлого розкриву родовища складає лише 0,2 м. Щоправда, середня – 2,1 м, оскільки максимальна зафіксована потужність – 8,8 м. При цьому потужність скельного розкриву – від 7,4 до 23,5 м при середній 6,2 м.

Думка експерта* щодо гірничого та дробарно-сортувального обладнання:

 

«Нові Green field проекти, безперечно, мають одну важливу перевагу перед старими радянським – можливість залучення останніх сучасних технологій, знань та досвіду з метою досягнення найякіснішого продукту з найменшими операційними витратами», – каже засновник ТОВ «Роксервіс» Володимир Загородній.

 

 

«Для гірничого цеху раджу розглянути новий буровий верстат з гідравлічним перфоратором Ranger DX910i. Ця машина в поєднанні з новим буровим інструментом CT67 дасть мінімальну вартість бурового метра. Шарнірно-зчленована стріла та поворотна платформа дасть змогу використовувати верстат на будь-якій поверхні: як на розкривному горизонті, так і на видобувному. Діаметр свердловини 115-127 мм, перебур 0,7-1,0 метра, відповідна сітка свердловин. Це дозволить отримати мінімальний вихід відсіву та негабариту від БВР та значно зменшити руйнування поверхні наступного горизонту.

 

Для вторинного дроблення негабариту можемо запропонувати гідравлічні молоти Rammer з мембранною азотною камерою. Ці молоти відомі своєю надійністю та сталою енергією удару. З ними менше часу і палива екскаватора доведеться витрачати для подрібнення негабариту.

 

Щодо дробарно-сортувального заводу. Варто розглянути максимально автоматизований завод Sandvik, який керується за допомогою програми SCADA. Використання високого рівня автоматизації кардинально зменшить кількість персоналу для управління заводом, забезпечить контроль за експлуатацією обладнання та виробництвом продукції.

 

Також варто памʼятати, що на якість щебеневої продукції в частині лещадності напряму впливають мінералогічні та геологічні характеристики породи. За рахунок трьохступеневого дроблення, тобто одної щокової та двох конусних дробарок, промскладу, контролю за сегрегацією та роботою конусних машин під завалом, – реально досягнути високих показників якості щебеню.

 

До речі, вже при проектуванні такого заводу необхідно думати про можливість випуску єврофракцій, бо це потребує наявність додаткової просіючої деки та продуктового конвеєра. Краще це зробити на стадії проектування та будівництва заводу, щоб уникнути значно більших витрат на подальшій реконструкції.

 

Зрозуміло, що конкретна потужність заводу – тон щебеневої продукції за годину – буде залежати від планів власника, ринку збуту, та логістичних можливостей.

 

З точки зору малих операційних витрат – завод варто проектувати електричний.  З точки зору мінімальних капітальних витрат для старту – це може бути завод пересувний, який не потребує проектно-будівельних робіт», – підсумував Володимир Загородій.

Також співбесідники NADRA.INFO сходяться в думці, що у випадку ефективної реалізації проекту команда КРЕ може посунути на ринку ключового регіонального гравця – Хустський карʼєр, який називають найбільшим приватним постачальником щебеневої продукції в Закарпатті:

В найближчому ж обʼєкті – діючому Камʼяницькому карʼєрі Укрзалізниці – для нового проекту суттєвого суперника не вбачають. Мовляв, карʼєри УЗ покривають, у першу чергу, потреби Укрзалізниці, а не зовнішнього ринку. Та й запаси сусіднього обʼєкту – не дають розгорнутися, каже Юрій Росада: «Камʼяницький карʼєр знаходиться на завершальній стадії розробки, у них немає сировини».

З такою оцінкою, щоправда, категорично не погоджується Володимир Науменко, директор філії Укрзалізниці «Центр управління промисловістю» (ЦУП), яка керує всім карʼєрним господарством Укрзалізниці. Він каже, що запасів родовища вистачить на щонайменше 25 років планової роботи Камʼяницького карʼєру.

Відзначимо, попри очевидну зацікавленість власників нового андезитового проекту у користуванні транспортною інфраструктурою сусідів – до ЦУП із цими питаннями покупець спецдозволу ще не звертався.

Хто у справі?

Незабаром після аукціону Держгеонадр видання Telegraf повʼязало Володимира Андрющенка з народним депутатом, Секретарем Комітету з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради України Олександром Фельдманом (оскільки Андрющенко був помічником Фельдмана і співробітником повʼязаної з ним громадської організації «Фельдман Екопарк»).

NADRA.INFO звʼязалися з Олександром Борисовичем. Народний депутат заперечив будь-яку причетність до андезитового проекту в Закарпатті.

Також пан Фельдман заявив, що ніколи не мав бізнес-інтересів у сфері користування надрами, і не планує інвестувати в цю індустрію:

«Це принципові речі, я ніколи не працював, щоб брати щось у держави і щось із цим робити. Ніколи. Все, що я створив у цьому житті – я створив сам, за кредитні гроші чи за свої, але не на державних [ресурсах]. … Я ніколи не працював із надрами, і працювати не буду», – запевнив народний депутат.

Ніхто зі співбесідників NADRA.INFO не навів аргументів для сумнівів у спроможності Володимира Андрющенка самостійно залучити кошти для купівлі спецдозволу і будівництва карʼєру на найбільшому андезитовому родовищі Закарпаття. Водночас, більшість опитаних припускають, що пан Андрющенко може мати партнерів, які наразі воліють залишатися інкогніто.

Ми намагалися звʼязатися з ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт». Наші запитання були прослухані, відтак сподіваємося на відповіді та коментарі найближчим часом.

* _{Матеріали в рубриках/з позначками Новини компаній, Компанії та ринки, Думка експерта, Порада експерта можуть публікуватися на правах реклами.}