Олександр Павліченко: Український ільменіт не має потрапити не в ті руки

Хто і як насправді контролює експорт ільменітового концентрату, виробленого в Україні? Скільки ільменіту вивезено за наданими дозволами? Чи може бути розширено перелік товарної продукції, до якої застосовується особлива процедура експорту? NADRA.INFO попросили розповісти Олександра Павліченка (на фото), Голову Державної служби експортного контролю України (ДСЕКУ), без перевірки якої з липня 2022 р. жодна партія ільменіту не може бути вивезена за кордон.

 

NADRA.INFO: Дякуємо, що погодилися поговорити. Держекспортконтроль і раніше оперативно повідомляв про надання дозволів на поставку українського ільменіту за кордон. Але на цю бесіду з Вами надихнув прес-тур на Вільногірський ГМК, який ОГХК і Фонд держмайна організували у вересні. А також скандали щодо імовірного потрапляння української титановмісної продукції до російської федерації. Як на мене, нам бракує повного розуміння, як насправді працює контроль за експортом ільменітового концентрату. Тому ми і попросили про інтервʼю, щоб зняти очевидні запитання і дати Вам можливість детально пояснити нашим читачам, як це все працює. 

Давайте про це поговоримо? 

Олександр Павліченко: Давайте. Ми готові відкрито спілкуватися, але в тій мірі, яку дозволяє нам законодавство. 

Я не зможу бути з Вами повністю відкритим і відповідати на всі Ваші запитання, зокрема конкретно по кожній компанії і по кінцевих споживачах, чи по кількості поставленого ільменітового концентрату. Тому що це чутливі питання. Вони собою являють комерційну таємницю. 

Ми як державний орган маємо право використовувати інформацію, яку отримуємо в силу нашої діяльності, лише в тій мірі, яка необхідна для цілей експортного контролю.

 

Хто конкретно ухвалював рішення про застосування до ільменіту спецпроцедури експортного контролю?

Рішення ухвалюється у нас колегіально. Воно ніде не публікується. Але ми надсилаємо інформацію про нього відомим нам виробникам або постачальникам в Україні, а також інформуємо про це митницю. І інформація від нас для митниці слугує підставою не випускати товар без дозволу.

 

Все ж таки, хто конкретно в ДСЕКУ ухвалює це рішення?

Колегія Служби. Питання спочатку розглядається різними підрозділами, проводиться дослідження, є прописана процедура – наша внутрішня. І після того, коли ми бачимо, що є такі підстави, тоді запроваджуємо.

 

Чи є сьогодні підстави розширювати перелік продукції, щодо якої має застосовуватися особлива процедура експортного контролю?

Ми не є тим органом, який на власний розсуд визначає, де ми маємо застосовувати спецконтроль, а де не маємо. У нас є певна юрисдикція: ми можемо застосовувати Catch All до товарів, які використовуються у військових цілях, можуть іти на виробництво зброї масового ураження,  засобів її доставки у підсанкційних країнах – а в даному випадку, якщо мова йде про країну-агресора. 

Я знаю, є інформація, що губка титанова або рутил – по ньому, можливо, також потрібно було б застосувати спецпроцедуру. Але у нас такої інформації немає. 

Ми вводимо процедуру Catch All тільки на підставі інформації від державних органів та спецслужб, які надають нам конкретні факти про те, що саме ця товарна позиція широко використовується тією чи іншою країною в якихось заборонених цілях (в даному випадку у нас є РФ, і що вона використовує його у ВПК).

 

Тобто, станом на зараз ДСЕКУ не бачить підстав щодо запровадження спецпроцедури контролю щодо того ж рутилового концентрату чи іншої титановмісної продукції через те, що Ви не маєте вхідних даних від, наприклад, СБУ щодо фактів чи ризику використання у ВПК ворога?

Дивіться, з ільменітом і з рутилом важка ситуація. Тому що як ільменіт, так і рутил не можуть бути безпосередньо використані у ВПК.

 

Бо це не БТР і не тепловізор?…

Так. Що один, що інший концентрати повинні пройти декілька ступеней переробки. Тому питання досить таки непросте. 

Оскільки по ільменіту у нас дані і факти є, які ми отримали від розвідок. А по рутилу, по губці, по інших товарах – ми перевіряємо інформацію. 

Станом на зараз я не можу сказати, що у нас є підстави для введення спецпроцедури експортного контролю відносно цих товарів. Але перевірка триває. І ми очікуємо відповідей від інших органів.

 

Якщо все ж уявити, що сьогодні до Вас зайде вхідний лист від Служби Безпеки України, чи від Служби Зовнішньої Розвідки, чи від інших компетентних органів щодо фактів, які вас як Службу наштовхнуть на необхідність розглянути питання щодо запровадження статті 10 до інших товарів, наприклад, до рутилового концентрату, чи до титанової губки, чи шлаку – зважаючи на сьогоднішній контекст – скільки часу знадобиться Вам на запровадження спецпроцедури?

Це залежить від того, які дані у нас будуть. Я не можу сказати конкретно, скільки це часу займе – залежить від того, який фактаж нам буде надано для нашого вивчення. Якщо експерти визначать, що потрібне якесь додаткове підтвердження, це може потребувати певного часу.

 

Сьогодні, з моменту запровадження спецпроцедури в липні 2022 року – минув рік і два місяці. В лютому ми вже публікували дані про надання дозволів на експорт ільменіту. Чи побільшало відтоді заявок на експорт ільменіту? На які країни?

Я готовий надати лише загальну інформацію.

З 1 липня 2022 р., коли ми ввели 10 статтю – так званий Catch All – на ільменітовий концентрат, до нас надійшло близько 40 звернень. З цих звернень дозвіл було надано по 27 заявках. Були різного роду відмови, деякі заявки ми залишали без розгляду.

У нас є дві форми: ми відмовляємо, коли бачимо якийсь ризик. Або коли нам не надають повний пакет документів (чи не дають повну інформацію, без якої ми не розуміємо весь ланцюжок поставки і не можемо належним чином провести експертизу) – залишаємо такі документи без розгляду.

Отже, з того часу по сьогодні – було десь 40 заявок, і по 27 з них ми видали дозволи. Звичайно, суб’єкти продовжують подаватися.

У нас є три основні компанії. Навіть, я би сказав, дві, які подаються на експорт ільменітового концентрату. Це ОГХК і компанія Велта. Один чи два рази подавався ще Межиріченський комбінат. Були й інші.

 

Якщо говорити про загальний обсяг ільменіту за цими заявками? 

474 095 тонн – це ті заявки, по яких ми видали дозволи.

 

Фактично вивезеного із цього – на сьогоднішній день фахівці показують – 297 650 тонн. 

Але наша інформація не є в режимі онлайн, тому що ми дивимося по звітах, які нам надсилають через якийсь час після того, як здійснено поставку. Потім ми ще перевіряємо по базах, чи дійсно цей товар вийшов за межі України.

 

Все ж таки уточню: це дані з 1 липня 2022 року до якого періоду? До серпня 2023 р.? 

Це свіжа інформація, станом на серпень 2023 р..

 

Хто з двох лідерів експортував більше – державна чи приватна компанія?

Я думаю, вони десь на рівні. 

Велта, можливо, навіть трохи більше.

 

Цікаво. Мої джерела також розповідали, що звуження “горлечка” для експорту продукції більше вдарило саме по державній ОГХК, ніж по приватній Велті. В той час, як держава, маючи державну Укрзалізницю, маючи важелі впливу, щоб забезпечити державного гіганта титанової промисловості логістикою – гігант стояв, не працював, накопичував борги по зарплаті, бо продукція “не їхала”…

Не можу сказати напевне, бо причини можуть бути різні, чому продукція не їхала. Я не думаю, що причини обовʼязково повинні бути повʼязані саме з нами. 

Ми досить швидко надавали дозволи. Бо військовий час. Ми не каральний орган. І не переслідуємо цілі заборонити і не допустити. Ми теж враховуємо інтереси наших підприємств, які приносять валюту в нашу державу, а це і робочі місця, і податки. Все береться до уваги та зважується під час прийняття рішення.

Тому, коли ми в липні запровадили цей контроль, для багатьох компаній-експортерів це був як грім серед ясного неба.

Зʼявилися пости на Facebook. Там був такий Анатолій Амєлін. Він піддав запровадження експортного контролю жорсткій критиці. Одразу до мене звернулося керівництво: і з Міністерства економіки, і з Кабміну, і з інших органів… Ми звʼязалися з Анатолієм, переговорили з ним, переговорили з постачальниками ільменіту. І пояснили, що це не заборона. Мовляв, звертайтеся, просто перший крок завжди є важким, тому що спочатку треба зареєструватися у нас, потім подати заявку на дозвіл на експорт, і все це займає час. Можливо, технічно це не дуже просто. Але потім, коли відпрацьовується, всі починають розуміти, як воно має працювати. Хоча, можливо, не до кінця. 

Бо спочатку експортери вважали, що коли отримали дозвіл, то на цьому вся історія закінчилася, але насправді, експортний контроль працює таким чином, що, надаючи дозвіл, ми прописуємо умови його видачі і юридично зобовʼязуємо субʼєкта їх дотримуватися.

Потім починається етап пост-ліцензійної діяльності експортного контролю, який відстежує всі процеси. І зараз ми вже на другому етапі пропрацьовуємо деталі і з Велтою, і з ОГХК, і з іншими компаніями… і ще до цього часу, можливо, вчимося. Бо для них все відбувається вперше.

Але я хочу сказати, що після запровадження – ми буквально за декілька днів робили ці дозволи. Вони оперативно надавали документи, необхідні гарантії. І ми досить оперативно надавали дозволи: як ОГХК, так і Велті.

 

Тобто, Ви надавали перші дозволи з випередженням передбаченого законом терміну?

Так, тому що наш термін – 30 днів. 

Ми попереджали, говорили, і чудово розуміли, що це важка історія для них, і з логістикою дуже важко. Тому ми йшли назустріч. 

Експерти, я памʼятаю, навіть у вихідні дні з ними працювали, щоб не затримувати експорт.

 

Скільки днів тривав найшвидший розгляд експортної заявки щодо ільменіту?

Важко сказати, але, по памʼяті, було таке, що 2-3 дні, і ми надавали дозвіл. Було тиждень-два. Але я думаю, що не довше. 

Важко сказати точно, бо заяви на експорт ільменіту – це краплинка в тому обігу документів, який у нас відбувається, і я спеціально не аналізував.

Здається, як правило, видавали не довше 2-3 тижнів. 

Якщо виникало питання необхідності міжвідомчого узгодження (а воно виникало), то доводилося звертатися до інших органів і служб, а це, звісно, робило надання дозволу довшим.

Така потреба зʼявилася, коли ми побачили, що можуть бути різні “варіанти”: коли в непрямих поставках із використанням посередників виникав додатковий ризик переорієнтації експорту в інші місця, ніж заявлені. Тому довелося залучити і розвідку, і спеціальні служби. І десь починаючи з нового року (2022/2023) вирішили, що будемо здійснювати додатковий контроль доставки.

 

Пригадується емоційний пост Андрія Бродського із критикою процедури експортного контролю. Ця його публічна позиція як власника і керівника компанії-експортера вплинула на швидкість розгляду заявок його компанії?

Думаю, сильніше вплинув ажіотаж через два чи три тижні після запровадження контролю, після посту Амєліна. Бо всі одразу збудилися. Ми зрозуміли, що є потреба в роз’ясненнях – і переговорили з підприємствами.

У нас відбувся прямий контакт. Взагалі, в експортному контролі важливий прямий контакт для точного розуміння його суті. Підкреслю, що ми відкриті для всіх суб’єктів, які до нас звертаються.

 

Прямий контакт – це значить, експортери приїжджали до Вас особисто на переговори?

Приїжджали. Проговорювали з експертами, зі мною механізм контролю. Ми дізнавалися про кінцевих споживачів, про етапи тієї чи іншої міжнародної передачі: куди йде товар, хто отримує, чому отримують посередники, а не направляється безпосередньо кінцевому споживачу. Багато питань виникало. Але експортери дали відповіді на всі запитання. 

 

 

Щодо “прямого контакту”, про який Ви сказали. До Вас приїжджав особисто Андрій Бродський? 

Ні. 

Я, до речі, з Бродським навіть не знайомий.

 

А від ОГХК приїжджали?

Від ОГХК у мене був керівник. Були й інші. Всіх не памʼятаю.

 

Від Межиріченського? 

Здається, теж керівник.

 

Чи правильно я зрозумів з почутого, що перші заявки були без міжвідомчого погодження, а потім Ви почали погоджувати з іншими відомствами, і так ви погоджуєте всі заявки і досі? 

Ні, не всі.

 

Застосування міжвідомчого погодження впливає на реальний час розгляду заявки, так? Без погодження – швидше, з погодженням – довше?

Так.

 

Від чого залежить, чи потрібне таке погодження? 

Наприклад, від країни споживача. Від наявності посередників (і де ці посередники знаходяться – в яких країнах). Хто є серед засновників тих чи інших компаній. 

Дуже, дуже багато факторів.

 

А які країни у переліку, для поставок до яких знадобиться міжвідомче погодження?

Я Вам, чесно кажучи, не можу цього назвати.

 

Мені здається, можете. В цьому ж немає таємниці… 

Скажу так: у нас немає чіткого визначення по країнах. 

На необхідність проведення міжвідомчого погодження впливають різні фактори. Це не обовʼязково має бути країна.

Звичайно, на Російську Федерацію – заборона. 

Країни ОДКБ викликають запитання. Інші країни, які мають близькі стосунки з РФ, теж викликають запитання.  Але це не означає, що буде однозначна заборона – будемо перевіряти.

 

Розумію, що не йдеться про заборону. Але як це працює: якщо трейдер ільменітом вас тригерить і спонукає до ухвалення рішення, що необхідне міжвідомче погодження – то ви кажете, необхідно додатково перевіритися, і перевіряєте?

Так.

Були заявки компаній, які називали себе “кінцевими споживачами”. Ми власними силами здійснювали їх перевірку, і бачили, що до їх основної діяльності не відноситься переробка ільменітового концентрату. Або якщо відноситься, то очевидно не в тій кількості, в якій плануються поставки. Звичайно, в таких випадках були відмови. 

Але насправді, зараз вже все дуже просто. Тому що в нас є відпрацьовані три основні покупці з ЄС і Північної Америки.

 

Пройдімося ще раз по критеріях для міжвідомчої перевірки: країна, наявність посередників, хто засновник посередників і тих, хто називає себе “кінцевим споживачем”…

… діяльність кінцевого споживача.

 

Що ще?

Умови поставки. 

Якщо поставка на умовах EXW (Ex Works) – коли продавець продає на території України, і право власності до покупця або посередника переходить на території України. Від цього будуть залежати ризики: кому він далі передасть товар? Хто, в кінці кінців, отримає цей товар?

Але таких випадків у нашій практиці ще не було, я просто навів для прикладу.

 

Які ще фактори впливають на потребу в додатковій перевірці, крім названого?

Ще – наявність необхідних документів і всіх необхідних гарантій, які передбачені законодавством, які мають надаватися, щоб ми надали дозвіл. Все це впливає.

 

Хто саме з ДСЕКУ, чи поза межами Служби – фізично перевіряє документи на першому етапі – без міжвідомчого погодження? Документи на достовірність перевіряють тільки співробітники ДСЕКУ? Чи разом з фахівцями СЗР, СБУ?

У нас є низка наших департаментів, підрозділів, які (кожен в своїй частині) здійснюють перевірку. 

Є управління ідентифікації (перевіряє та ідентифікує товар, визначає сферу застосування), є управління правозастосування (дивляться юридичні аспекти та інформацію щодо суб’єктів), є міжнародний підрозділ (країни). У випадку з ільменітом міжнародний підрозділ не бере участі (тому що ільменіт не є звітною категорією, не є товаром військового призначення чи подвійного використання, до нього просто застосовується процедура Catch All). І у нас є управління зведення, яке зводить всі дані, оцінює виявлені ризики і визначає умови, на яких надаються дозволи. 

В разі, коли виникають якісь тригери, як Ви кажете, які вказують на потребу додаткової перевірки (як правило, це виникає тоді, коли ми ще не знаємо кінцевого споживача), якщо у нас виникають питання щодо посередників, або якщо ми бачимо ще якісь сумнівні речі, які потребують перевірки і інформації від наших розвідок, або від спецслужб, тоді звертаємося до них. Якщо запитання стосуються внутрішніх даних – до СБУ, коли зовнішніх – до СЗР.

 

Ви говорите “якщо ми бачимо ще якісь сумнівні речі”… Чи формалізовано у ДСЕК “перелік підстав для сумнівів”? Проведу паралель зі службою геологічного контролю. Вони мають формалізований вичерпний перелік запитань, щоб уникнути звинувачень у якійсь дискреції на місцях під час перевірок. А перелік підстав, з яких Ви можете ініціювати міжвідомче погодження – вичерпний? Чи це інтуїтивна річ і на власний розсуд фахівець визначає сам, чи потрібно погоджувати рішення з іншими чи ні?

Дуже гарне запитання. Тому що такі речі справді існують. І ми намагаємося зараз якомога більше їх формалізувати.

Нещодавно ми провели нашу внутрішню реформу, і готуємо новий законопроект, щоб якось ці речі більш формалізувати і прибрати дискреції з функціоналу Служби. Хоча, повністю від цього ми піти, мабуть, не зможемо. Тому що питання стосується національної безпеки і тут може бути дуже багато факторів, які треба враховувати. Хоча, ми це можемо максимально звузити і формалізувати. 

На сьогоднішній день (та й раніше це було) у кожного підрозділу є перелік запитань, які вони мають поставити при розгляді цього документу. Відповідь “Ні” або “Так” може говорити про те, що той чи інший документ має потребувати додаткової перевірки. Тобто, на нашому рівні воно формалізовано. Хоча, залишаються такі питання, і я згоден з тим, що дискреційних повноважень у Служби ще чимало.

 

З боку експортерів були скарги на ці дискреційні повноваження, або скарги на затягування процедур?

Посадовці компаній не готові під цим підписатися публічно, але на рівні розмов за кавою лунають підозри, що ДСЕК може комусь “підігравати”, комусь робить швидше. Але якщо не про чутки – чи були офіційні скарги на затягування розгляду чи необґрунтовані вимоги додаткових матеріалів?

До нас час від часу звертаються зі скаргами, і питання із затягуванням виникають. Але, як правило, всі ці випадки мають якісь конкретні пояснення. 

От зараз, наприклад, є певна кількість документів, які вже досить таки довго знаходяться на розгляді. Але їхній розгляд призупинено у звʼязку з тим, що вони потребують розгляду Міжвідомчої комісії при РНБО. 

Є така комісія при РНБО, на яку виносяться всі проблемні картки. Це питання формалізовано комісією, визначено категорії заяв, які мають розглядатися комісією. Крім того, на розгляд комісії можуть виносити ті картки, які СЗР, ГУР МО, СБУ чи МО пропонують розглянути в рамках комісії, тому що там виникають певні ризики. Вони надають певну аргументацію, і ми виносимо їх на розгляд комісії.

 

Якщо Ваша процедура передбачає 30 днів, то у випадку задіяння Міжвідомчої комісії при РНБО – ця процедура може бути продовжена? На скільки?

Так. 

Важко сказати, на скільки. Закон дозволяє нам продовжувати терміни і призупиняти розгляд, якщо документ потребує міжвідомчого погодження. І на період, доки ми не отримаємо відповіді від інших відомств, розгляд таких заявок вважається призупиненим. І не враховується в загальний термін розгляду.

 

Випадки, які б закінчувалися позитивним рішенням за підсумками перегляду Комісією при РНБО?

Дуже часто. Невеликий відсоток відмов у Комісії, хоча він є.

 

Але все рівно, бізнес рахує час від моменту звернення до ДСЕКУ. І бізнес є бізнес, йому потрібно заробляти на продажі продукції: немає грошей за продану продукцію – немає зарплат і немає податків. А з Ваших слів, є одна процедура – нормативно визначена (і добре, що ДСЕКУ може дозволити собі інколи надавати дозволи з випередженням кінцевого терміну). Але є й інша сторона, про яку ми хочемо розповісти читачам. 

То все ж таки, скільки фактично часу може тривати таке міжвідомче погодження? 

Скажу про до і після реформи, яку ми проводимо. Буквально з 1 липня 2023 р. ми запровадили нову структуру, нові процеси, правила розгляду документів. 

Нам уряд наприкінці минулого року дозволив розширити штат до 92 одиниць. Завдяки цьому ми створили нові підрозділи, і це дало нам можливість вибудувати якісно нові процеси опрацювання заявок. 

Ми повністю змінили підходи, і зараз у нас в рази скоротилася кількість заявок, які довго знаходяться на розгляді. І якщо до липня у нас щодня перебувало близько 400 заявок на розгляді, які надходили в різний час, і по них тривало міжвідомче погодження, чи вже чекали на рішення Комісії при РНБО, то на сьогоднішній день їх уже 180. Ми зараз не тримаємо картки, максимально швидко все розглядається.

Від початку війни весь імпорт ми і так видавали (все, що стосується Міноборони) за день-два-три. Зараз я не думаю, що більше 5 днів іде на розгляд заявок по імпорту. З експортом інша ситуація. По-перше, експорт було призупинено по багатьох напрямках, і посилилися процедури. Тому що вивозити зброю і товари, які необхідні для Сил оборони – це на сьогоднішній день було б неправильно: коли ми шукаємо зброю, коли шукаємо боєприпаси і все інше – вивозити ці речі за кордон не є правильно. Тому тут ускладнилися процедури, і по часу також.

 

Якщо заявка потребує міжвідомчого погодження – одразу потрапляє до Міжвідомчої комісії при РНБО? Чи звернення до цієї Комісії не обовʼязкове, і Ви можете звертатися точково до СБУ чи СЗР, в залежності від рішення, яке Ви ухвалили всередині?

Ми можемо звертатися до інших відомств тоді, коли у нас є підстави. Підстави можуть бути наступними. 

Наприклад, кожен субʼєкт, який експортує підконтрольний товар до іншої країни, зобовʼязаний з пакетом документів нам подати Сертифікат кінцевого споживача – тієї компанії, яка отримує цей товар і переробляє його для власних цілей. Для того, щоб переконатися, що цей сертифікат (папірець із печаткою їхньою) відповідає дійсності, що справді ця компанія взяла на себе ці зобовʼязання, ми перевіряємо і використовуємо для цього наші розвідки або Міністерство закордонних справ. Для того, щоб вони верифікували ці документи. Ця важлива формальність займає певний час. Як правило, за два тижні вони мають нам відповісти. В критичних випадках вони можуть продовжити термін верифікації ще на два тижні.

 

Як коректно пояснити читачам роль Міжвідомчої комісії при РНБО у процесі погодження дозволу на експорт? Коли ДСЕКУ звертається саме до цієї комісії при РНБО?

У разі міжнародної передачі товарів військового використання, цю проблематику координує Кабінет Міністрів України, а керує, в силу своїх конституційних повноважень, Президент і координує РНБО як дорадчий орган при Президентові. Президентом створено Міжвідомчу комісію з політики ВТС (військово-технічної співпраці) та експортного контролю, до складу якої входять керівники або заступники відповідних державних органів. 

Ця комісія визначила перелік ризикових держав, перелік кейсів, чутливих товарів, заявки щодо яких мають нею розглядатися. В таких випадках ми знаємо, коли маємо подавати заявки на розгляд Комісії при РНБО. Як приклад – посередники знаходяться у вільних економічних зонах. В такому випадку після міжвідомчого погодження ми передаємо цю заявку на розгляд Міжвідомчої комісії. Є низка інших випадків, які стосуються чутливих товарів або товарів, повʼязаних з проблематикою нерозповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки. Комісією забезпечується той самий розгляд з усіх аспектів – безпекових, економічних та політичних. В цьому її цінність.

 

Заявки на експорт ільменіту теж можуть залітати на Міжвідомчу комісію при РНБО? Були такі випадки?

Можуть. Але таких випадків не було поки що. Я не виключаю, що такі випадки будуть, залежно від того, в яку країну чи до якого споживача йтиме товар.

 

Підсумовуючи. Під тим міжвідомчим погодженням, до якого час від часу звертається ДСЕКУ під час розгляду заявок на експорт ільменіту, правильно розуміти звернення до інших відомств по додаткову інформацію і перевірку даних?

Так.

 

Чи контролює ДСЕКУ реальний обсяг вивезеного ільменіту? Я ж правильно розумію, що у заявці, яку Ви отримуєте, йдеться про отримувача, країну, логістику, вартість і обсяг товару?

Так, звичайно.

 

А як саме ДСЕКУ контролює обсяг товару (у випадку ільменіту)? Щодо документів – зрозуміло: Ви проводите верифікацію. А фактичний обсяг – вага, обʼєм? 

Дивіться. 

В першу чергу, це відповідальність субʼєкта – виконувати умови поставки і контролювати. Тому що він отримав дозвіл і зобовʼязаний дотримуватися умов. 

Ми контролюємо декількома шляхами. В першу чергу, отримуємо відповідні звіти від субʼєктів. Є відповідний перелік звітів, які вони мають надати нам за результатами цієї поставки, де вони відзначають, коли і куди відправили товар, хто його отримав, і як використав, і в якому обсязі. 

Для того, щоб цей звіт верифікувати, підтвердити, ми ще вимагаємо так званий СПД – Сертифікат підтвердження доставки. 

Сертифікат підтвердження доставки – це документ, який видається митницею або іншим державним органом країни кінцевого споживача, який підтверджує, що товар прибув до країни та взятий під режим експортного контролю. Але це стосується товарів військового призначення або подвійного використання.

У випадку товару, такого як ільменіт, відсутнього у контрольних списках, то це може бути документ, який видається кінцевим споживачем, який підтверджує, що він товар отримав, використовує його в заявлених цілях, СПД має бути верифікований відповідним державним органом.

 

 

Тобто, сам документ – звіт – формує інтересант поставки? 

Так. 

 

Але, щоб Ви його сприйняли як належний, допустимий – він має пройти пройти погодження державним органом? 

Не у всіх випадках. Обовʼязково – має бути звіт. Але якщо товар ризиковий, якщо ризикова операція, якщо операція, яка нам ще невідома – ми вимагаємо додаткових підтверджень, щоб бути впевненими, що воно туди надійшло. 

Наприклад, з ільменітом у нас виникло питання:  не всі можуть надати підтвердження державного органу. З чехами у нас було питання. Чехи сказали: товар (ільменіт) у нас не контролюється, і є певні складнощі з підтвердженням. Тому, ми шукаємо інші варіанти підтвердження.

 

Тобто, в Чехії держава не контролює використання і експорт-імпорт ільменіту?

Так, Чехія ільменіт не контролює. Це наш національний контроль. 

Ільменіт же не є товаром подвійного використання, не є товаром військового призначення. Він є контрольованим товаром, тому що ми отримуємо інформацію, що він використовується у військових цілях російською федерацією. Зокрема, що ільменіт іде на Кримський Титан, що Авісма його використовує (а це частина ВПК РФ). І що були такі факти, що цей товар туди експортувався, і тому до нього була застосована така стаття.

Але ніде більше, крім України, він не контролюється з точки зору експортного контролю. 

Він для нас є важливим, оскільки Україна є одним із основних виробників ільменітового концентрату. В інших країнах, можливо ще десь і контролюється, але його немає в міжнародних списках, і в наших національних списках товарів військового призначення чи подвійного використання до цього часу. 

 

Гаразд. Якщо в таких країнах, як Чехія, зі зрозумілих, обʼєктивних і незалежних від Вас (і будь-кого з нас в Україні) причин обіг ільменіту не контролюється, як ДСЕКУ в такому випадку перевірити і зафіксувати фактичного кінцевого споживача? Чи є у Вас інструменти для цього? 

Є.

 

Які?

Ми можемо здійснювати виїзні перевірки. І, власне, ми зараз беремо зобовʼязання наших експортерів сприяти цьому. Тому що, щоб здійснити виїзну перевірку, має бути згода тієї сторони про на те, що вони можуть допустити нас до таких перевірок. Тому що це інша юрисдикція і виникають певні юридичні моменти. 

Ми вимагаємо згоду на таку перевірку. І я думаю, що по деяких компаніях найближчим часом такі перевірки мають відбутися. Ми їх плануємо.

 

Якби перед нашим інтервʼю я не зʼїздив на Вільногірський ГМК, не бачив своїми очима і не тримав у долонях всю лінійку концентратів, у мене б не було наступних питань. Але тепер питання є.

Як спеціаліст ДСЕКУ (якого відрядили в іншу країну перевірити достовірність даних щодо поставки кінцевому споживачу) може приїхати, подивитися, і переконатися, що це саме ця партія, саме української поставки, саме там, де має бути, і в тому обсязі, який передбачений дозволом ДСЕКУ? Це ж відбувається саме так – співробітник Вашої Служби їде особисто і фізично перевіряє партію товару? Чи це робить хтось – для ДСЕКУ?

Це може бути і так, і так.

 

А як вже бувало?

Бувало, що їхали співробітники інших служб. Буває, залучаються до такої роботи представники дипломатичних установ, які виїжджають на місце. Як правило, це по декілька людей з різних установ – щоб не було конфліктів. 

Але ця практика широко не використовувалася. Зараз, з моменту агресії рф, ми цю практику починаємо серйозно застосовувати, і створили для цього спеціальний підрозділ. 

 

По ільменіту – були вже такі перевірки виїзні?

Ні. Поки що такі перевірки готуються. 

Виникають запитання по деяких компаніях та наданих документах, немає певних підтверджень, і нам потрібно переконатися. Тому мають бути виїзні перевірки. 

Ми розуміємо, що ільменіт перевірити, дістати і подивитися, як його використали – неможливо.

 

Ще питання. Візуально, нескладно відрізнити рутиловий концентрат від ільменітового. Але поставте переді мною цирконовий, ставролітовий і дистен-силіманітовий концентрати – і я загублюся у “відтінках сірого”…

Так. 

Але наше завдання – перевірити документи. Перевірити, можливо, не один Акт прийому-передачі. 

Складно перевірити цей конкретний товар, а у звʼязку з цим, ми перевіряємо всі документи. Важливо, щоб послідовність всіх операцій, передач товару нас задовольняла. Щоб ми бачили, що там немає якихось питань чи підозр, що цей товар було реекспортовано. 

Як правило, ми давали дозволи на експорт відомим міжнародним компаніям. Які мають відповідну репутацію, і я сумніваюся, що по документах хтось буде застосовувати якісь неправильні речі. І я з Вам згоден – фізично це важко перевірити. І ми з ільменітом не працювали ніколи раніше – ми працювали з товарами військового призначення чи подвійного використання.

 

Саме тому і виникають ці питання. Бо це не товари поштучні і марковані, які можна по набитих номерах перевірити на складі…

Ми зобовʼязуємо суб’єкта здійснювати контроль доставки. Це означає, що їх співробітник, або їх співробітник разом зі співробітником державного органу мають супроводжувати цей вантаж у деяких випадках.

 

Співробітники ДСЕКУ супроводжують такі вантажі, чи це не передбачено функціоналом Служби?

Це може бути.

 

По ільменіту – співробітники ДСЕКУ супроводжували поставки? 

Ні. 

Ці поставки супроводжували співробітники інших органів.

 

Яких? 

Спеціально уповноважених державних органів.

 

 

А Вам відомо про застосування для контролю кінцевої точки поставки технічних засобів, наприклад GPS-маячків абощо, завдяки яким можна бачити кінцеву точку доставки конкретного біґбеґу ільменіту?

Мені про таке невідомо. Але мені відомо, що надається повна інформація щодо логістичних маршрутів, документальне підтвердження, і здійснюється фізичне супроводження. Принаймні, на перевалочних базах – переміщення ільменіту супроводжується відповідними працівниками.

 

Зрозуміло, що ДСЕКУ працює з документами, які отримує. Але чи є щось іще, крім документів, на підтвердження того, що товар фізично присутній в точці доставки? 

Одна з причин, чому в серпні здійнявся черговий скандал після публікації колег, на мою думку, полягає в тому, що журналісти не можуть ні самі собі переконатися, ні показати читачам чи глядачам весь ланцюжок переміщення вантажу: ось вантаж тут, ось цей самий вантаж там. Якби так було, питання би знялося саме собою…

Крім документів, є ще щось – візуальний контроль, огляд, фотофіксація, відеофіксакція партії там, на точці кінцевого споживача? Бо документи – це вторинна інформація. Первинною може бути те, що беззаперечно підтверджує факт наявності товару там, де він мав би бути. А це можна підтвердити, наприклад відрядивши туди співробітника, який скаже: Олександре Анатолійовичу, все, товар прибув…

Коли мова йде про танк, БТР чи якийсь зразок зброї – це зробити дуже просто. А проконтролювати і сфотографувати ільменіт – дуже важко. 

Тому і застосовуються такі заходи, тому і даємо дозволи перевіреним компаніям, які мають позитивне реноме. Тому і використовуємо контроль доставки, коли відряджаються люди від компанії і відповідні представники державних органів, які супроводжують вантаж, беруть участь в процесі приймання-передачі цієї партії… 

Мені здається, що цього достатньо. Я не бачу якихось загроз. Тим паче, що ми бачимо: є конкретна партія, конкретна кількість, вона записана в дозволі, вона перетинає державний кордон, митниця це перевіряє, фіксує виїзд, і ми знаємо, до якої наступної зупинки вантаж іде. Там його також зобовʼязаний зустрічати представник компанії і в разі необхідності представник державного органу, які потім його доставляють і передають кінцевому споживачу. 

Тут інше питання виникає. З цього ільменіту має бути вироблений титан (титановий шлак, титанова губка) і потім з нього виробляються сплави. 

Не всі титанові сплави на сьогоднішній день знаходяться в списку товарів подвійного використання і мають контролюватися як нами, так і іншими країнами, які є учасниками відповідного міжнародного режиму, в тому числі в ЄС, США і т.д.. 

Якщо це ЄС, то титан, який контролюється, малоймовірно, що він може потрапити до РФ. Але інші титанові сплави, які не потрапляють під контроль, не виключено, що вони якимось чином можуть передаватися в РФ. Але мені здається, що в даних умовах важко проконтролювати, щоб переробник був доступний для нас, і щоб це не потрапило до рук агресора.

 

Будь ласка, уточніть, які саме титанові сплави перебувають у списку товарів подвійного використання і контролюють органами, наприклад, ЄС, а які ні? 

Опис (технічні характеристики) титанових сплавів, які відносяться до товарів подвійного використання, наведені у позиціях 1С002, 1С004 та 1С202 Єдиного списку товарів подвійного використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 86.  Такі ж позиції є і у контрольному списку товарів подвійного використання ЄС.

 

А що далі? Якщо щось іде не так, коли дозвіл вже надано, а продукція їде “не туди”? Запитую, оскільки після скандальної публікації РБК, відбулася прес-конференція ОГХК і ФДМУ, і було озвучено тривожну інформацію, що всі дозволи, отримані ОГХК, додатково перевіряє ДСЕКУ. Що це за процедура додаткового контролю, про яку сказали у Фонді і ОГХК?

Це пост-ліцензійні процедури. Те, про що я вже казав.

Видати дозвіл – це одне. Перед видачею дозволу ми здійснюємо одну перевірку. Після того, як видано дозвіл, і в ньому прописано умови, ми перевіряємо і дивимося, чи всі умови дотримано.

 

Ви перевіряєте кожен наданий дозвіл, чи реагуєте на сигнали?

Звичайно ми реагуємо на сигнали. Якщо є відповідні факти – нам набагато простіше тоді це зробити. А кожен дозвіл обовʼязково проходить стандартну перевірку під час отримання звіту. Ми дивимося, чи виконано особливі умови.

І в даному випадку, вони, мабуть, мали на увазі, що в їхніх дозволах прописано певні особливі умови, які з тих чи інших причин, їм не вдалося виконати до кінця. Тому цей момент ми зараз перевіряємо, і визначаємо з ними, як краще вони можуть підтвердити і верифікувати, що цей товар справді дійшов туди. 

Тому що, я Вам вже говорив, що є питання з СПД, який має бути наданий або завірений державним органом. А державні органи деяких країн не дають такого підтвердження щодо товару, який неконтрольований. Тому ми знаходимо інші способи, механізми, як здійснити таку перевірку. 

Завдання не притягнути їх до відповідальності, тому що штраф там досить високий – 100% від вартості поставки, а поставки варіювалися від 7 до 40 тис. тонн.

 

100% вартості поставки – штрафна санкція, яка накладається у якому випадку? 

Якщо порушені особливі умови дозволу на експорт. Або здійснюється вивезення без дозволу.

 

Були вже випадки накладення штрафів по ільменіту? 

Були випадки, коли вже виписано протокол про накладення штрафу. Але все в процесі. Експортер може його ще оскаржити.

Ми не є слідчим органом, ми можемо виписати протокол (підписує мій заступник), а в експортера є можливість його оскаржити до мене, або в суді. 

Ми виписуємо такий протокол, коли нам не надали достатньо інформації, не надали документів, які ми вимагаємо відповідно до особливих умов дозволу на експорт.  

І ми кажемо: шановні, будь ласка, надайте підтвердження, які можете надати. І один зі способів підтвердження – це організація виїзної перевірки, під час якої ми можемо пересвідчитися, що ця компанія дійсно отримала товар, і використала для власної переробки тощо.

 

Тобто, йдеться про штраф не в розумінні Кодексу про адміністративні правопорушення за, наприклад, порушення правил дорожнього руху, а про санкцію, закладену в умовах дозволу на експорт?

Так. Дозвіл на експорт видається на певний обʼєм і суму в грошовому еквіваленті. В певних випадках сума такого штрафу може сягати 100% від вартості дозволу.

 

Може сягати 100%, а може якого розміру бути?

Раніше була “вилка”, її прибрали. 

Зараз у нас штраф або 100% або 150%, якщо завдано шкоди національним інтересам.

 

І це лягає на експортера?

Так, експортер несе відповідальність. Тому що він, по законодавству, коли працює з такого роду товаром, зобовʼязаний пересвідчитися, перевірити кінцеве використання, і має знати, що передача товару, яку здійснює, є безпечною. 

 

Не готовий бути адвокатом експортерів конкретно у цьому питанні, але… чи не здається Вам, що це покладання відповідальності на субʼєкта, який обʼєктивно позбавлений можливості нести таку відповідальність? Експортер продав товар, отримав кошти – в нього ж немає інструменту контролю, де і як цим товаром розпорядиться кінцевий споживач…

А експортер і не несе за це відповідальності зараз. 

Порушенням умов, за яке ми штрафуємо, буде якщо він не передав товар тому, кому було потрібно, кому він заявив. 

 

А якщо вже та особа, яка отримала ільменіт, передасть його іншому? 

То вже буде інша історія.

Знову ж таки, якщо ми говоримо про ільменіт, я не думаю, що в нього будуть проблеми з його законодавством. Але якщо мова йде про товар, який контролюється його державою, то він, можливо, матиме певні проблеми.

Принаймні, для цього кінцевого споживача ми дозволів видавати не будемо, тому що він буде в нашому чорному списку. 

 

Тільки для цього споживача, чи і для субʼєктів, афілійованих з ним?

Можливо, і для субʼєктів, афілійованих. Це буде вже визначатися потім, додатковим вивченням, спільно з нашими розвідками.

 

Такі випадки, коли б ільменіт їхав з України за дозволом, наданим Вашою Службою, але не доїжджав до кінцевого отримувача, передбаченого дозволом, вже були?

Не було. 

Був випадок, коли один із субʼєктів заявляв кінцевим споживачем компанію в Європі, але він зразу попередив, що ця компанія збирає партії ільменіту, а потім буде визначатися, хто буде кінцевий споживач. Ми в такому випадку зобовʼязали і ту компанію, і експортера поінформувати і погодити з нами передачу іншому субʼєкту. Цей субʼєкт до нас звернувся, ми змінили кінцевого споживача, і в кінці кінців цей товар пішов до компанії, яку ми добре знаємо. 

 

Це та історія, коли ОГХК скаржилися на ДСЕКУ за затягування з наданням дозволу на експорт, а потім зʼясувалося, що причина в ОГХК, які змінили покупця товару?

Здається, у них щось подібне було також. Можливо, це саме той випадок.

 

Ви говорили, що вже був випадок складання протоколу щодо санкції до експортера. Це стосувалося державного експортера, чи приватного? 

Я між ними різниці не роблю, але мені здається, що це приватний експортер. 

 

Станом на зараз це питання вирішене, чи воно оскаржується? 

Зараз пригадаю.

Здається, там протокол навіть не був підписаний. 

У нас процедура наступна: ми викликаємо експортера на складання протоколу про порушення умов дозволу, а потім виписуємо протокол про накладення штрафу. Ми зараз на етапі складання протоколу. Протокол склали, але розгляд перенесли, тому що субʼєкт пообіцяв нам надати додаткові докази.

 

Це кейс цього року?

Так, буквально пару тижнів назад.

 

Це єдиний випадок, чи були ще?

Були ще випадки складання протоколів по експорту ільменіту. 

Але, знову ж таки, по жодному з цих випадків немає інформації про відхилення від заявленого експорту. Є тільки питання про належне підтвердження отримання кінцевим споживачем цього товару. І, знову ж таки, у нас є механізми, як ми можемо це перевірити. І будемо перевіряти. 

Завдання не оштрафувати експортера, а отримати відповідь на питання, яке нас більше всього цікавить: дійшов цей товар до заявленого покупця, чи ні. І ми таку відповідь отримаємо. 

 

Розумію, що Ви як державна служба, можете діяти тільки “на підставі і у спосіб”. Чи стоїть перед ДСЕКУ зараз задача підтверджувати не лише, що товар дійшов і отриманий кінцевим покупцем, споживачем – а й те, що цей товар перероблений з конкретною метою, заздалегідь визначеною? Що весь обсяг конкретний споживач пустив на пігмент або на металічний титан?

Кінцевий споживач зазначає нам, з якою метою він його використовує.

 

Але це лише декларація про наміри…

Це його зобовʼязання!

Ми на це звертаємо увагу, звичайно. Але після переробки ми товар фактично не контролюємо. Подальша його доля буде залежати від юрисдикції тієї чи іншої країни. Ми, в рамках цієї системи, яка на сьогоднішній день вибудувана, можемо тільки забезпечити контроль шляху до кінцевого споживача. Далі – ні. Тим більше, що мова йде про товар, який не є контрольованим.

Це не лише проблема нашого експортного контролю. Це проблема експортного контролю інших країн, і західних в тому числі. Та ж ситуація з імпортом  РФ, який використовується у виробництві ракет і безпілотників – Ви знаєте, що недавно була оприлюднена інформація, що товари багатьох європейських і американських виробників чіпів знаходять в російських зразках озброєнь. 

На жаль, це загальна проблема для експортного контролю. З нею борються. Тут можна застосовувати якусь “мʼяку силу”, скажемо так, тому що заборонити експорт чіпів, які використовуються в побутовій техніці, означає зупинити економіку тієї чи іншої країни чи підприємства. Тому це досить чутливе і непросте питання.

 

Якщо, все ж таки, повернутися в червень-липень 2022 року – з чого все почалося? З ОГХК, чимало титановмісної продукції потрапляло до російської федерації в 2021 р., чи когось іншого? Ви як державний орган мали отримати вхідні дані? Що це було?

Ми отримали інформацію від наших спецслужб.

 

Про що саме?

Про те, що ільменітовий концентрат потрапляє до РФ. Тобто він не йде безпосередньо в РФ, але його отримують росіяни-нерезиденти РФ, які потім його туди перенаправляють.

 

Йшлося про ільменіт державної компанії чи приватних постачальників?

Йшлося про різні компанії. Привʼязки до якоїсь однієї компанії, яка це здійснювала, не було. 

 

Я допускаю, що запровадження спецпроцедури контролю експорту ільменіту могло стати результатом низки публікацій ЗМІ. Це повʼязані речі?

Ні, з публікаціями це не повʼязано.

 

Тобто, ще в вересні 2021 року до вас надійшла інформація про такі поставки…

…так, від однієї зі спецслужб.

 

Зрозуміло, що зона Вашої відповідальності – це контроль за наданими спецдозволами на експорт ільменіту тільки з 1 липня 2022 року. 

Так.

 

Але, зважаючи на щойно почуте, що ще у вересні-жовтні був сигнал… чи аналізували Ви період від жовтня 2021 року до липня 2022 року? Чи існує імовірність, що ільменіт, який відвантажувався за кордон протягом цього проміжку часу, міг потрапити до рф?

Думаю, це компетенція наших спецслужб.

Але хочу звернути вашу увагу, що відповідно до статті 10 Закону “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”, якщо субʼєкту стало відомо про можливість використання експортованого ним товару для військових цілей у підсанкційних країнах, то суб’єкт ЗОБОВʼЯЗАНИЙ звернутись до нас за отриманням дозволу на експорт цього товару. Незалежно від того, чи це товар військового призначення, подвійного використання або неконтрольований, як, наприклад , ільменіт.

 

Розумію, що компетенція спецслужб ухвалювати відповідні рішення і притягати до відповідальності, якщо такі випадки були. І не покладаю таку відповідальність на Вас. Але – чи аналізували Ви саме цей період, від сигналу, який Ви отримали, до запровадження спецпроцедури? Чи є щось, що викликає Ваші занепокоєння? Ви не відповідальні за цю історію, але… чи могли бути такі поставки? 

Я не виключаю, і за інформацією спецслужб, такі поставки відбувалися. Але вони йшли раніше, я думаю, в попередні періоди. До того, як ми отримали лист з інформацією наших спецслужб, де акумулювалися різні дані, в тому числі інформація про те, що відбувалися певні поставки до РФ через треті країни (зокрема Європейського Союзу).

Тобто, у мене немає якихось доказів, які б ми могли перевіряти, але у нас є ця аналітика від спецслужб. Вони нам не зобов’язані надавати доказові матеріали, вони зобов’язані надавати нам аналітичну інформацію з певним фактажем. Ми його аналізуємо і дійсно бачимо, що цей товар іде нібито за межі України не до РФ, але потім він переспрямовується і йде потрапляє до РФ. Надаються певні аналітичні дані, фактичні дані, від яких ми вже починаємо опрацьовувати це питання, досліджувати з нашого боку, і ухвалювати відповідні рішення.

 

Вторгнення РФ, яке відбулося наприкінці лютого 2022 р., вплинуло на все в нашій країні, на життя кожного з нас. Але, якщо Ви кажете, що у вересні-жовтні до Вас надійшла інформація… Якби не вторгнення, коли би могло бути ухвалене це рішення? Чому стільки часу пішло?

Ми отримуємо інформацію. Потім ми щодо цієї інформації надсилаємо додаткові запити: до науково-дослідних інститутів, до підприємств, які спеціалізуються в тій чи іншій галузі, до інших державних органів, до розвідувальних співтовариств… кожен з них реагує якийсь час. Тому це і зайняло час – доки ми зібрали всі документи, всю інформацію.

Тим більше, що ільменіт не є товаром подвійного використання. Його безпосереднього застосування у військових цілях – немає. 

Але, оскільки ми отримали інформацію, що він іде на ВПК РФ, що Авісма його використовує (а Авісма, я так розумію, є частиною ВПК РФ), ми дійшли висновку,  що потрібно ухвалювати рішення. 

Десь в цей період, коли відбулося вторгнення РФ, це рішення і мало ухвалюватися. 

Але почалася війна. Ми були змушені працювати в одному з обласних центрів на заході України, працювали дистанційно.

Повторюсь, що ми не мали можливості працювати з документами зі спеціальним грифом. 

І вже коли повернулися до Києва у травні, запрацювали наповну, тоді вже повернулися до запровадження до ільменіту положень статті 10 [Закону України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”].

 

Ви згадали про збільшення штатного розкладу наприкінці минулого року до 92 співробітників. Скільки було раніше? 

79.

 

Ви як керівник відчуваєте нестачу співробітників, для ще більш швидкого виконання функцій контролю, покладених на ДСЕКУ?

Відчуваю.

У нас є декілька напрямків, які залишаються поки що непокритими. Міжнародне управління ще не укомплектоване, і велика проблема з ІТ-фахівцями. Ми ж затіяли цифровізацію, і дасть Бог, до кінця року перейдемо на “цифру” і запровадимо систему експортного контролю в електронному вигляді…

 

…а у Вас чутливі дані, ДСК, обмежений доступ, і в кожного мають бути відповідні допуски, вони мають пройти перевірки…

По багатьох – так, але не всі. Бо не всі дані є таємними. 

Так, є ДСК і комерційна таємниця, але не кожен співробітник потребує доступу до державної таємниці. Хоча, так, у багатьох випадках вони повинні мати допуски.

 

Насамкінець дозволю собі відхилитися від генеральної лінії нашої бесіди. Якщо вже заговорили про кадри. Коли підвищили штатний розклад, чи швидко набрали людей? Який рівень зарплат в ДСЕКУ?

Нам з зарплатами раніше легше було, тому що в 2020 р. нас підтримав і Уряд, і Верховна Рада: нам збільшили фонд заробітної плати. 

Для порівняння, коли я прийшов на посаду в березні 2020 р., у нас був бюджет на всю організацію 19 млн грн: це і зарплати, і матеріально-технічне забезпечення – на все 19 млн грн. У нас він із 2020 року – 56 млн грн. І левова частка – на фонд заробітної плати. 

Так, після початку війни нам скоротили фонд заробітної плати на 12 млн грн. Зараз у бюджеті передбачено скорочення ще на 3,5 млн грн. Але ми хочемо, щоб залишили. Тому що нам дуже важко конкурувати  зарплатами на ринку праці. 

Те підвищення, про яке я говорю, дозволило нам довести середню зарплату десь до 40 тис. грн. 

Це невисока, але більш-менш достойна зарплата для державного службовця.

 

Але це “середня температура по палаті”. Яка зарплата у Вас? 

Я отримую на руки близько 65 тис. грн. Головний спеціаліст – в середньому 20 тис. грн. 

Наші ставки окладів у середньому 9 і 11 тис. грн. А все інше (наприклад, за рахунок інтенсивності чи особливих умов праці) дозволяє доводити зарплатню до 19-20 тис. грн для головного спеціаліста. 

Я розумію, що в сьогоднішніх умовах це низька зарплата. І таких фахівців, як в ІТ, які нам вкрай потрібні, нам знайти важко. 

Вчора телефонує заступник із цифровізації і каже, що в однієї з приватних компаній, де працює група ІТ-фахівців, стартова зарплата – від 80 тис. грн: на таку зарплату може розраховувати ІТ-шник-початківець. Порівняно з цим наші 20 тис. грн – це ніщо. А в тих умовах, коли ми намагаємося цифровізувати послуги експортного контролю – нам фахівці вкрай необхідні.

 

Автор – Володимир Бойко, ІА NADRA.INFO