Руслана Примасюк: Нам сказали, що Іршанський ГЗК закриють на амбарний замок
Одне з найбільших державних товариств, АТ «Обʼєднана гірничо-хімічна компанія» залишається одним з найбільш закритих від громадськості та ЗМІ. На офіційному сайті за майже 9 місяців неприхованої війни РФ проти України – лише три повідомлення-новини, з яких не скласти враження ані про поточний стан підприємства, ані про результати діяльності. Наші джерела в компанії ще навесні розповідали про низку проблем, з якими стикнулася ОГХК: від логістики в умовах війни до зарплатних боргів та звернення до банків по кредит для їх погашення. Офіційно в компанії про труднощі відмовчувалися, запити – ігнорувалися. Єдине виключення – реакція на обшуки силовиків. Покласти край тиші мала велика прес-конференція керівництва «АТ «Обʼєднана гірничо-хімічна компанія»: вихід на міжнародний ринок та нові стратегії розвитку», анонсована наприкінці жовтня. Очікувалося, що захід стане першим «виходом в люди» т.в.о. Голови правління компанії Владислава Іткіна. На жаль, за добу до проведення, прес-конференцію без пояснення причин скасували.
Днями до Інформаційного агентства NADRA.INFO із наболілим звернулася очільниця профспілкового комітету Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (філія ОГХК) Руслана Примасюк. Виявилося, не лише від ЗМІ приховують реальний стан справ і деякі важливі аспекти діяльності компанії.
NADRA.INFO: Що відбувається на ГЗК? Комбінат працює?
Руслана Примасюк: Те, що відбувається сьогодні, не можна назвати «ми працюємо». Нам утричі зменшили плани на IV квартал. Ми переважно або в простої, або на ремонтах – залежно від специфіки кожного структурного підрозділу.
Взагалі, IV квартал почався з того, що через відсутність елементарної соди у нас були зупинені карʼєри. Бо без соди – обладнання довго не попрацює.
Якщо ГЗК зараз запустити працювати на тих потужностях, які є сьогодні, наші спеціалісти стверджують, що нас вистачить максимум на два тижні роботи. А можливо, і не вистачить. І все – комбінат фізично не зможе працювати. У нас обладнання, як ви розумієте, не нове, і ніхто особливо не вкладався в оновлення, не було мільярдних інвестицій. Рятувало і рятує лише те, що наші хлопці – кулібіни, які перебирали все що можна і не можна, і з декількох несправних агрегатів робили один робочий. Але вже і перебирати немає чого.
Але найбільша проблема – ми не розуміємо, що і чому з нами відбувається. Можливо, на рівні керівництва державою просто не знають, що у нас відбувається?! Чи це просто неефективний менеджмент, який не розуміється на ринках збуту і міжнародних відносинах?
Бо нам кожен раз говорять, що вони роблять неможливе в умовах війни. І кажуть, що всі біди через війну. А ми не розуміємо, тому що у нас купа виробленого концентрату лежить, який ніхто не може продати. Люди – хочуть і готові працювати і в 3 і в 4 зміни, бо знають, наскільки важливою є наша продукція і робота підприємства.
Скільки продукції на складах?
Не скажу в тоннах, але склади заповнені настільки, що у нас вже немає де зберігати ільменітовий концентрат.
Нам кажуть, що він не продається, бо раптом став нікому не потрібний, що дуже важко знайти покупця під нашу продукцію.
Можливо, це і правда. Але чомусь ми мало в це віримо… бо запит на нашу продукцію був завжди на світовому ринку.
І це все на тлі того, що Президент завжди наголошує, що потрібно працювати і тримати економічний фронт, а ми… те, що було і працювало, і те валиться!
Ми ще думали, що такий стан справ якось може бути повʼязаний з приватизацією. Бо відбувається фактичне здешевлення стратегічного активу. А з вересня місяця наше підприємство було поновлене у Великій Приватизації.
Ви ж розумієте, як багато залежить від роботи нашого комбінату – і я говорю не тільки про людей чи про нашу громаду, але і в принципі про країну в цілому. Бо це велике підприємство. Разом з Вільногірським ГЗК – нас десь 5 тис. працівників буде! Тому, якщо зупиниться ІГЗК – життя в громаді перетвориться на виживання.
Якщо раніше у нас була взаємодія керівництва з трудовим колективом, з фахівцями на місцях, то зараз там… звʼязок перерваний, і нам дуже дозовано дають якусь інформацію. А фактично підприємство доведене просто краху. У нас немає чим працювати, ремонтувати, бо майже не працює постачання. А все пояснюється лише тим, що зі збутом проблеми.
Мовляв, наш концентрат зараз нікому не потрібен, а зі сторони державних структур є перешкоди для експорту нашої продукції. Нам говориться про те, що нові контракти начебто є, але через позицію державних структур, в ОГХК виникають перешкоди, і компанія не може продати продукцію.
Хто це говорить?
У нас на минулому тижні, вперше під час повномасштабного вторгнення, була зустріч колективу з першим заступником голови правління Ярославою Максименко. Вона приїхала до філії. Зустріч була гостра.
Вона – молодець, гідно трималася. Але чи правду говорила – ми не знаємо.
Бо зустріч відбулася тільки після того, як в топ-менеджменті зрозуміли, що ми збираємося вже скаржитися на них Президенту та Центральна Рада ПМГУ опублікувала пост у Facebook щодо ситуації на філії ІГЗК.
Ми вже почали готувати звернення до Володимира Зеленського, і тоді до нас приїхало керівництво компанії. Зустрілися, поговорили з людьми, і колектив трішки заспокоївся. Вирішили, що до Президента будемо звертатися, але будемо просити, щоб Держава допомогла центральному офісу ОГХК отримати всі дозволи на експорт продукції.
Хто саме, і який саме дозвіл не надає ОГХК?
Зі слів центрального офісу ОГХК, Держекспортконтроль.
ОГХК не може отримати дозвіл на експорт ільменітового концентрату?
Так. І знаєте, що найцікавіше.
Ми не розуміємо, що насправді відбувається з нашою продукцією. Ми знаємо, що саме нашого ільменітового концентрату – продукції Іршанського ГЗК – вивезли 20 000 тонн до Щецину, Польща. Відвантаження почалося в серпні місяці, здається. З відкритих джерел ми бачили, що наша продукція перетнула кордон, і знаходиться в Щецині. Але грошей немає. Хоча ми знаємо, що ІГЗК завжди працював по контрактах зі 100% передплатою. І зараз ми бачимо, що вантаж вже начебто в Польщі, а нам кажуть – що компанія не може його продати, бо їй не дають дозвіл.
І в нас щось не складається. Бо ж якщо 20 тис. тонн перетнули кордон – значить, митниця ж дала добро на вивезення продукції, правильно? Продукція вже в іншій державі? Ми не можемо зрозуміти – про які ще дозволи йде мова?!
Але з іншого боку – нам не показували жодних документів, що Держекспортконтроль відмовляє ОГХК в експорті концентрату. Нам тільки на словах все кажуть. А як воно є насправді… невідомо.
А попереду зима! Як ми будемо працювати в грудні, а тим більше перший квартал 2023 року – взагалі загадка.
До того ж, дивно виглядає, що… спочатку одержувачем нашого концентрату був Кімурз (The Chemours Company), а ІнтерКонті був консигнатором, а потім Кімурз пропав з декларації, і став одержувачем ІнтерКонті (InterConti Trading s.r.o.). А під час зустрічі нам озвучили, що все-таки продають Кімурз але через офіційного трейдера Траксіс (TRAXYS EUROPE S.A.)… щось відбувається, з чим пересічній людині самій не розібратися.
По суті, єдина велика партія ільменітового концентрату, яку ОГХК змогла продати під час війни – це ще до запровадження дозвільної системи Держекспортконтролю. Це та партія, через яку, як Ви знаєте, в офісі були обшуки. Керівництво компанії нам каже, що це все задумали в Офісі генерального прокурора, що це все безпідставно. Спростування даної ситуації є на сайті компанії, але воно викликає більше запитань ніж відповідей.
20 тис. тонн концентрату в Щецині – це вся продукція, яка зависла без дозволу на експорт?
В Польщі завис наш концентрат. І стільки ж – 20 тис. тонн лежить в Констанці, Румунія. Це продукція Вільногірського ГМК.
І вчора пані Максименко сказала нам так: якщо ОГХК не дадуть продати ці 40 тис. тонн в Румунії і Польщі, вони будуть змушені закрити нас на амбарний замок. Бо засобів для існування компанії більше не існуватиме. Адже за кожен день зберігання цього концентрату ОГХК ще й має платити.
Компанія була змушена навіть брати кредит в банку, щоб заплатити зарплати. Здається, ще в квітні місяці.
Скільки брали кредиту і в якому банку?
А хто нам це каже? Ніхто не каже, ми не знаємо.
Зарплата платиться справно?
З зарплатами в нас уже були затримки.
Зараз зарплата виплачується, але удвічі менша, ніж ми отримували до повномасштабного вторгнення РФ. У нас забрали всі премії і надбавки – ми отримуємо голий тариф/оклад.
Хочу наголосити, що філія ІГЗК тримається весь час повномасштабного вторгнення на титанових плечах працівників комбінату, якби не професіонали ІГЗК – комбінат вже давно було б зупинено. І найболючіше – середня з/п за жовтень склала 8943 грн – так оцінено компанією висококваліфіковану працю колективу філії під час війни.
Хоча нагадаю, що саме в Іршанському ГЗК та Вільногірському ГМК добувається та збагачується готовий до реалізації ільменітовий концентрат – а не в офісі.
При зустріч керівництва з колективом було озвучено, що найменший оклад в штатному розписі Центрального апарату управління ОГХК (головний офіс компанії) складає приблизно 8000 грн (інформація щодо конкретних сум, в які обходиться утримання ЦАУ ОГХК, кількість працівників, середня з/п і т.д. є прихованою). В той же час середня заробітна плата по філії – 8943 грн. Вважаю такий факт максимальною несправедливістю! Бо середня з/п трудового колективу, який працює в шкідливих, небезпечних та особливих умовах праці (роботу якого видно по заповнених складах) прирівняна до найпростішої професії в офісі, а діяльність офісу перевела нас у стан виживання за декілька місяців.
Парадокс – поки наші Захисники стримують та долають лютого ворога, ми в тилу не можемо домовитися з дружніми країнами про співпрацю?!