Дмитро Кащук: Бізнес у надрах ще не усвідомив усіх наслідків галузевих змін

Чому дорожчає «вхідний квиток» на ринок користування українськими надрами? Кому з надрокористувачів уже слід задуматися про відмову від раніше отриманих спецдозволів? Чи чекати на стратегічні іноземні інвестиції у видобувну індустрію під час війни? Хто гарантуватиме достовірність даних про ділянки надр на вторинному ринку спецдозволів? Що не так із підготовкою до УРП, через які в Уряді хочуть залучати інвестиції у стратегічні надра?

Про це і не тільки NADRA.INFO говорили з Головою Комітету надрокористування Європейської Бізнес Асоціації, директором з розвитку бізнесу Геологічної Інвестиційної Групи Дмитром Кащуком.

 

«Нам потрібен успішний досвід» 

NADRA.INFO: Дмитре, оскільки ми планували зустріч ще у червні, коли в Лондоні тривала Ukrainian Recovery Conference-2023: які враження від URC-2023? Україною справді цікавляться у світі інвесторів? З конференції буде користь?

Дмитро Кащук: За останні кілька місяців я відвідав три масштабні події в Лондоні –  форум Mines and Money, Mining World Congress 2023 та URC-2023. Дві з них були профільними для надрокористувачів, в тому числі й для залучення інвестицій у цю сферу. Для мене було важливо на власні очі побачити потенціал таких подій, щоб зрозуміти поточне місце України у світовому надровому бізнесі.

Якщо говорити про URC-2023, то це потужна конференція, яка мала надзвичайний рівень представництва: на кожній панелі були high-level спікери, Україна презентувала велику частину цікавих для потенційних інвесторів проєктів, зокрема й видобувних. Це було вже конкретне бачення розвитку економіки та України майбутнього у найближчі роки.

Важливою подією в рамках URC-2023 став окремий круглий стіл по надрокористуванню України. Два проєкти там представили члени Комітету з надрокористування Європейської Бізнес Асоціації: Укрлітійвидобування (видобування і переробку літієвих руд Полохівського родовища презентував Денис Альошин) і BGV Group Management (з акцентом на графітові руди та інші стратегічні корисні копалини, спецдозволами на які володіє група, доповідь мав Сергій Войцеховський). Це були справді якісні презентації перспектив українських проєктів, які викликали чималий інтерес у потенційних інвесторів.

Була потужно представлена і державна Об’єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК): Єгор Перелигін якісно презентував компанію, і це дуже важливо перед приватизацією.

Варто також відзначити, що стенд Державної служби геології та надр України із представленням можливостей України був досить популярний серед відвідувачів.

 

Хто були слухачами?

Слухачі були саме ті, релевантні до завдань української делегації, представники інвестиційних пошукових організацій та урядові агентства  з різних країн світу: Японії, Німеччини, Великобританії, Італії тощо.

Мені здається, що цілі, які були поставлені перед делегацією з України, були досягнуті.

 

Наскільки ефективним інструментом для залучення інвестицій є такі конференції? Як вони реально впливають на інвестиційну привабливість країни і готовність іноземних партнерів інвестувати в українські проєкти?

Звісно, що такі конференції дають насамперед дуже велику капіталізацію контактів. Це правильне місце для комунікації з потенційними партнерами.

Хоча, з іншого боку, набагато легше було б залучити інвестиції в українські надра, якби у нас, в Україні, вже були реалізовані кілька успішних кейсів з міжнародними інвестиціями.

Будь-який проєкт потрібно показувати, представляти інвестору під таким кутом, під яким він дійсно є цікавим та унікальним у світовому масштабі. Це кропітка робота, яку варто проводити, і її, станом на зараз, проводять ті компанії,  які вже володіють ліцензіями.

 

Чи можливе залучення конкретно в ці проєкти фінансування до закінчення війни? А, якщо можливе, то звідки, через які інструменти і механізми?

На мою думку, до закінчення війни це неможливо.

Взагалі, розмовляти про такого плану інвестиції можна лише тоді, коли ці проєкти отримають банківське ТЕО – Bankable Feasibility Study (BFS), за міжнародними стандартами. У ліцензіатів повинен бути документ, який описує не лише геологію, але й екологію, логістику, трудовий потенціал, економіку проєкту тощо, зі зрозумілою і реальною рентабельністю.

 

Менше з тим, можемо говорити, що хтось конкретний висловив зацікавлення інвестувати в ті українські проєкти, які презентували на URC-2023?

Так, були такі, але я б не хотів зараз озвучувати деталі.

Це західні країни.

 

Якщо говорити про обіцянки, чи досягнуті домовленості на рівні міжнародних фінансових організацій? Що показала URC-2023? 

Попри важкі часи, сьогодні чимало компаній продовжують працювати на повну потужність та навіть інвестувати під час війни. Разом із тим, до завершення війни, ризики інвестицій в Україну високі.

В цьому році в Україну була низка візитів і цілком конкретних заяв від компаній, які можуть страхувати воєнні ризики: приїздив СЕО американської Development Finance Corporation (DFC) Скотт Нейтан; агентство MIGA (група Світового банку) почало надавати гарантії страхування воєнних ризиків. Так само й на URC ця тема проходила «червоною ниткою». Особисто Премʼєр-міністр Великобританії Ріші Сунак висловився про надання Україні гарантій для бізнесу від військових ризиків. І, на мій погляд, це дуже добра позиція, оскільки саме таким способом відновлювалися країни Західної Європи після Другої Світової війни. У післявоєнній відбудові вагоме місце займав приватний бізнес з допомогою страхування. Тож, це так само цілком можливий шлях відновлення для України.

 

Що заважає інвестиціям в Україні

Угоди про розподіл продукції (УРП) можуть допомогти інвестиціям? Уряд нещодавно затвердив перелік ділянок стратегічних надр, які можуть бути запропоновані для УРП-конкурсів…

Механізм угод про розподіл продукції наразі не працює зовсім: не засідає комісія (МВКУРП), немає інституційної спроможності, немає бажання і розуміння у відповідальних осіб. Тому, станом на зараз, механізм УРП в стратегічних корисних копалинах, на мій погляд, «мертвий».

 

«Мертвий» через війну, чи не тільки?

На це впливає багато факторів, не лише війна. Насамперед, це і той факт, що проводити конкурс на УРП доручили Міністерству економіки, яке ніколи цього не робило. І не поспішає починати.

 

А як би варто було зробити?

Та і в нинішній ситуації можна досягати мети. Але для того необхідно принаймні щось робити. Що ми маємо? Які б висловлювання та ініціативи не лунали, в результаті досі немає жодних дієвих рухів до залучення інвестицій у стратегічні надра через УРП. Можливо, така політика держави під час воєнного стану. 

 

Чому досі не затверджено перелік ділянок стратегічних надр, які будуть виставлятися на аукціони?

У Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України повідомили, що це питання не на часі. Європейська Бізнес Асоціація зверталась з офіційним листом до Міністерства і отримала відповідь: «Не на часі».

Хоча, з іншого боку, рішення РНБО ухвалювалося у 2021 році, а за вікном 2023, другий рік повномасштабної війни. Тому, можливо, це і правильно…

Але, було б дуже добре, щоб Уряд затвердив цей перелік сьогодні.

 

Поясніть?

Рішення про перелік ділянок стратегічних надр для виставлення на аукціон має зʼявитися в результаті ряду бюрократичних процедур. І їх краще пройти зараз, звісно, із можливістю оголошення таких аукціонів тільки після війни (наприклад, через місяць).

Оскільки, в якому б вигляді не була затверджена перша версія переліку ділянок, вона буде неповною. Думаєте, там будуть описані вже всі доступні ділянки стратегічних корисних копалин? Ні! Саме тому над ним потрібно розпочати працювати якомога швидше, щоб потенційні інвестори, чи вже діючі надрокористувачі, могли доповнювати його, ініціюючи ділянки на аукціон. Такі процеси не відбуваються за день чи за два. Затвердження переліку ділянок для виставлення на аукціон важливе сьогодні.

 

Україна ще має потенціал для ліцензування нових ділянок надр із критичними корисними копалинами?

Такий потенціал ще існує. Але чи є там щось унікальне чи особливе? Треба шукати. У нас хороша ресурсна база, якщо брати виміри Європи, проте в світовому масштабі – наразі розвіданого нічого унікального. Якщо, до прикладу, порівнювати з родовищами регіону Потосі в Болівії.

 

Вкотре, топ-тема сьогодення – українські літієві руди. Нещодавно видання Forbes опублікувало матеріал Ольги Чайки «Україна майже проґавила літієву лихоманку, хоча має великі поклади. Хто сподівається заскочити в останній вагон акумуляторного буму». В ньому цікаві заяви Юлії Свириденко і Романа Опімаха. Пані Перша віце–премʼєр-міністр каже, що «Україна має найбільші в Європі запаси літію», а Роман Опімах заявив, що «запасів літію в Україні достатньо, щоб забезпечити акумуляторами майже 20 мільйонів електромобілів» – мовляв, запаси літієвої руди в Україні становлять 1% від світових, або третину від запасів Європи. Щоправда, Голова Держгеонадр додав, що «точні обсяги [запасів] мають гриф «таємно». У звʼязку із цим питання: чи можна говорити про залучення інвестиції у видобування літієвих руд і одночасно тримати під замком дані про реальні запаси? Чи ці дані не є критично важливими для потенційних інвесторів?

Неможливо взагалі говорити про залучення інвестицій, тримаючи дані про запаси у таємниці. Так само важко популяризувати інвестиції в надрах без відкритого доступу до геологічної інформації. Такі обмеження створюють значні перешкоди, як для надрокористувачів, так і для Держгеонадр.

 

Можливо, якщо держава прагне інвестицій, то варто зняти грифи?

Гриф «таємно» стосується не тільки літієвих руд. Уже давно варто це зробити. Я раніше викладав свої думки щодо цього у блозі Чому інформацію про корисні копалини в Україні потрібно розсекретити.

Також бачимо, що хорошу роботу в цьому напрямку проводить НАДПУ.

 

Революція, яку відчують всі

5 місяців тому запрацювали зміни до Кодексу України про надра. Рік тому – Кабінет Міністрів України (КМУ) суттєво оновив 615-ту Постанову, а наприкінці липня 2023 р. вона взагалі втратила чинність. Що про ці зміни каже ринок?

Справді, 615-а Постанова КМУ, за якою звикли працювати надрокористувачі в Україні, вже втратила чинність.

Наприклад, Ви ж знаєте, що тепер змінювати програму робіт  можна виключно в межах граничних строків, передбачених постановою №353 від 18 квітня 2023 року, не включаючи період війни.

Крім того, підстави внесення змін до програм робіт, передбачені Кодексом про надра України, є вичерпними та не завжди можуть врахувати індивідуальні кейси. Цікавим також є те, що роботи з видобування корисних копалин, можуть зсувати на строк не більше 24 місяців (у разі розробки родовищ корисних копалин відкритим способом) або 36 місяців (у разі розробки родовищ корисних копалин підземним або комбінованим способом).  Такі норми закону говорять про те, що ви більше не зможете вносити зміни в програму робіт стільки раз, скільки будуть існувати перешкоди, а відповідно, більшість тих компаній, які володіють ліцензіями і нічого не робили в попередні роки, вже мають «мертві» проєкти.

 

Їхня доля – чекати анулювання спецдозволу?

Так, або терміновий продаж спецдозволу, зміна і виконання оновленої програми робіт новим власником.

 

Прогнозуєте хвилю добровільної здачі спецдозволів чи анулювання?

Зараз є норма про те, що спецдозвіл може бути продовжений на термін воєнного стану і плюс певний період. Думаю, цим усі і скористаються. Але глобально, держава визначила напрямок, і «потяг їде»: або ти вкладаєш у надрокористування, або здаєш ліцензію.

Сидіти на спецдозволі і нічого не робити більше не вийде.

 

Але ж це все йде врозріз із раніше заявленим курсом Держгеонадр до «неексклюзивності» галузі.

Це цілеспрямована політика держави. Цього ніхто не приховує. 

Як ми бачимо, політика держави в сфері надрокористування обертається довкола ключової тези: 

Доступ до надр стає дорожчим. Про це свідчать: зміни до Методики вартості спеціальних дозволів, за якими зріс коефіцієнт обрахунку за ресурси з 0,25 на 0,95 (ресурси – це тільки очікувані або гіпотетичні запаси); плата за приріст запасів та за супутню корисну копалину; підвищення мінімального розміру гарантійного внеску для участі в електронних торгах; нові підходи обрахунків початкової вартості СД.

Велика кількість ліцензій раніше отримувалася зі спекулятивною метою. Тобто, купити і перепродати. Максимум щось довивчити на ділянці, і оперативно перепродати.

Такий ринок був сформований не за один рік. І побічним наслідком такого стану справ стала величезна кількість так званих «сплячих» ліцензій. Бо не всі мали ресурс довивчити ділянки і залучити інвестора.

Тепер же, якщо ти хочеш бути в надрокористуванні, ти повинен розуміти, що в тебе є достатньо грошей і на купівлю ліцензії, і на розробку, і на майбутній розвиток проєкту. Так само інвестор має розуміти, в чому полягає бізнес і підходити серйозно до цього. 

Але є й інша сторона медалі. Набагато цікавішими зараз стають чинні ліцензії. Розумієте? Поріг входу раніше був нижчим, і ці ліцензії зараз є на ринку.

 

А ринок розуміє зараз, як купити спецдозвіл з рук? За даними від наших співбесідників, на ринку чимало вільних коштів, які хочуть інвестувати в спецдозвіл, але бракує зрозумілості, куди і як рухатися. Бо одна справа перекинути спецдозвіл між своїми компаніями з метою структуризації бізнесу, і інша – ризикувати, заходячи в нову процедуру з непідконтрольним тобі контрагентом…

На ринку назріло це питання уже давно. Але така можливість зʼявилася тільки з 28.03.2023.

Фактично, ринок спецдозволів існував, але в іншій формі – продавалися корпоративні права компаній, які володіють спецдозволами. Для інвестицій це був не завжди вдалий спосіб, адже часто компанії мали не повʼязані зі спецдозволом зобовʼязання та активи чи пасиви, які також переходили новому власнику.

 

 

Потрібен майданчик, де зустрічається людина, яка хоче інвестувати (хоч український внутрішній, хоч іноземний інвестор, консорціум інвесторів тощо), і той, хто хоче продати дозвіл. Думаю, що можна продавати на УЕБ (Українська Енергетична Біржа – прим. NADRA.INFO).

Ці спецдозволи потрібно дуже ретельно перевіряти, проводити всебічний аудит, щоб бачити реальну картину – який стан спецдозволу і обʼєкта на момент укладення угоди.

 

Хто буде проводити такий аудит?

Як у світі є велика четвірка аудиторів, так само і в Україні будуть створені компанії, які надаватимуть послуги аудиту стану ліцензії.

 

На що треба буде дивитися у першу чергу?

Запаси, стан ліцензії, виконання програми робіт, угоди про користування надрами тощо. Я вже бачу, що цей ринок дозрів, і по моїх відчуттях, він до кінця року він буде сформований.

А тим часом, передбачаючи запит інвесторів, Геологічна Інвестиційна Група вже офіційно надає послуги, яких потребують покупці спецдозволів на вторинному ринку. І супроводжуємо такі угоди. Але зможемо розповісти більше – тільки після їх завершення.

Також думаємо над створенням Фонду інвестування в надра, куди залучатимемо як українські, так і міжнародні інвестиції.

 

Пастки для надрокористувачів: санкційні і не тільки

NADRA.INFO стежить за всіма санкційними історіями, де держава запроваджує обмеження до власників видобувних бізнесів чи до власне компаній-надрокористувачів (Group DF, Смарт-Холдинг, UNIGRAN), а також за санкційними судовими справами, де держава вже конфісковує видобувні активи підсанкційних власників (Михайла Шелкова, Олега Дерипаски, Володимира Сальдо). За Вашою оцінкою, із цими процедурами все ок?

Дивіться, логіка санкцій – завдати болю, шкоди і збитків тій людині, на яку накладено санкції. Чи є підстави для санкцій, держава визначає через РНБО – але, по факту, санкції щодо видобувних компаній зараз завдають шкоди також і пересічним громадянам України. Пояснюю чому. Через накладення санкцій на кінцевого бенефіціара зупиняється діяльність цілого підприємства – зупиняється видобувний обʼєкт, звільняють людей, не сплачуються податки, рента, ПДФО тощо. Це річ, яка вже починає набувати страшних масштабів.

Зупинений спеціальний дозвіл на користування надрами на весь час дії санкцій вибуває з економічного життя держави. Він не може бути проданий на аукціоні та не має права залучити нового надрокористувача. Натомість повинен бути створений механізм, який дозволить підприємству без зупинки своєї операційної діяльності отримати нового власника та продовжити свою діяльність.

На мою думку, такий санкційний механізм щодо надрокористувачів, який запустили, є нелогічним і неефективним. Краще його змінити. Потрібно зробити так, щоб страждала лише підсанкційна особа та не могла отримувати прибутки від українського надрового бізнесу й, тим більше, ними розпоряджатися.

Знову ж таки, варто не забувати, що метою санкцій є неможливість використання надр на шкоду інтересам держави. Зазначену мету цілком можна досягнути без зупинки дії спеціальних дозволів, а з використанням інших обмежень, зокрема й санкційних.

Але насправді це питання може додатково потребувати розробки механізму поновлення дії тих спеціальних дозволів на користування надрами, що були зупинені через підсанкційність кінцевого бенефіціарного власника. Оскільки зараз  законодавством не передбачено заходів, які б дозволили поновити дію спецдозволу в разі скасування санкцій щодо кінцевого бенефіціарного власника. Зокрема, ст.57 Кодексу України про надра регулює лише поновлення дії спецдозволу виключно в разі скасування санкцій безпосередньо щодо юридичної особи-надрокористувача.

 

Один із членів Вашого комітету – IDS Ukraine, яку держава «наздоганяє» в межах квазісанкційної історії…

… так, наздоганяє через міноритарного акціонера…

 

…час від часу ми спостерігаємо сплески активності від АРМА, від IDS Ukraine (до речі, група допомагає регіонам, які потерпають від зневоднення після теракту на Каховській ГЕС), від інших гравців ринку бутильованої води. На Ваш погляд, це історія про що? Бо, послухати виробника Моршинської – це історія про знищення конкурента конкурентом, ще й руками АРМА. Послухати АРМА – вони виконують свої процедури «на підставі, у межах та у спосіб…». Послухати переможця конкурсу від АРМА – він хоче зайти на актив, бо вважає, що має таке право, бо ж переміг у конкурсі… Кого не послухаєш – кожен правий по-своєму.  А як правильно?

Давайте поставимо риторичне запитання: чому по більшості активів, які передані в управління АРМА, не вдається провести конкурс й по десять разів, а тут – провели з першого разу?!?

Глибше не буду коментувати, бо у мене прямий конфлікт інтересів: мова йде про члена нашого Комітету надрокористування ЕВА.

Але хочу сказати наступне. Станом на зараз IDS в Україні – це велике підприємство, важливе для Львівської області і всієї України. Це величезний виробник води, роботодавець, платник податків (понад 700 млн грн податків за минулий рік, 150 млн благодійної допомоги, які пішли на допомогу ЗСУ, ВПО, лікарням та фондам), це потужний бренд, де працевлаштовано 3000 українців… якщо є будь-яка загроза для такого підприємства (а керівництво заводу вважає, що така загроза є), на це потрібно реагувати.

Переможець аукціону, наскільки мені відомо, ще не приступив до виконання своїх обовʼязків як управителя. Але не хочу коментувати детальніше, оскільки для мене це болюче питання. Мені та іншим членам нашого Комітету хотілося б, щоб такий виробник води як Моршинська, працював, і щоб загрози знищення чи поглинання конкурентами у неринковий спосіб були відсутні.

 

До речі, користуючись нагодою, хочу анонсувати важливу для українського надрокористування подію.

Комітет з надрокористування Європейської Бізнес Асоціації планує 22.09.2023 провести цікавий захід – Mining Day. Це буде перший такий «галузевий день» в рамках EBA, і рішення про його проведення цілком відображає високий рівень пріоритету, який в Асоціації і у нашому профільному Комітеті приділяють питанням комунікації між державою і ринком у сфері надрокористування

 

Що це буде?

Програма Mining Day складатиметься із трьох частин.

Перша частина – політично-світоглядні дискусії, зустрічі з посадовцями. Говоритимемо про стратегію і напрям руху галузі – в діалозі між надрокористувачами та регуляторами.

Друга частина – інвестиційна панель, де будуть озвучені перспективи інвестування, обговорення проблем, викликів, переваг інвестування в надра, страхування ризиків.

І третя частина – дискусія про проблеми реального сектору надрокористування, вплив реформи надрокористування та очікувані зміни.

 

Захід тільки для членів ЄБА?

Ні. Там звісно будуть члени Асоціації, учасники нашого Комітету, але Mining Day – це про значно ширше коло. Ми запрошуємо представників посольств, торгових місій, фондів. Аудиторія заходу – як внутрішні інвестори в надрах, так і зовнішні. Вже значна частина запрошених нами гостей підтвердила участь.

Ми покажемо, які можливості відкривають зміни в регуляторному середовищі. Яких іще нововведень можна очікувати. Учасники та запрошені обговорять інвестиційні можливості.

 

Захід відбуватиметься офлайн у Києві, проте до онлайн-формату заходу зможе долучитися кожен зацікавлений. Згодом на сайті Європейської Бізнес Асоціації буде доступне посилання для реєстрації.

Водночас ми запустили опитування про втрати від війни, про стан регуляторного середовища і очікування, про перспективи і можливості інвестицій в галузі. На Mining Day ми оприлюднимо результати, обговоримо, зробимо висновки і прокомунікуємо зі стейкхолдерами галузі з боку ринку і держави.

Будемо вдячні, якщо всі учасники ринку надрокористування пройдуть опитування, щоб отримати об’єктивні результати. Воно доступне за цим посиланням: https://eba2022.survey.fm/subsoil-use-survey

 

Автор – Володимир Бойко, ІА NADRA.info

Автор фото – Олександр Кузьмін