Ігор Наумець: Я не дозволяв продавати майно групи UNIGRAN
В лютому NADRA.INFO опублікували резонансне інтервʼю з власником Броварського алюмінієвого заводу Сергієм Шапраном та керуючою партнеркою адвокатського обʼєднання CompLex group, адвокаткою Оленою Доненко. Герої розповіли, як, у кого, і за скільки – компанії Сергія Шапрана купували активи (зокрема спецдозволи на користування надрами), що раніше належали підприємствам з групи UNIGRAN підсанкційного Ігоря Наумця.
Після публікації матеріалу ми отримали емоційний зворотній звʼязок від багатьох постійних читачів, які ділилися враженнями від прочитаного, подекуди інсайдами, а також висловлювали сподівання, що за нагоди ми опублікуємо й інтервʼю з засновником групи UNIGRAN.
Невдовзі до NADRA.INFO зателефонував Ігор Наумець. Він сказав, що хоче відреагувати на інтервʼю пана Шапрана і пані Доненко та розповісти власну версію подій.
У застосованих до пана Наумця санкціях РНБО ми не побачили обмежень, які можна тлумачити як заборону спілкування і публікації почутого від підсанкційної особи. Оскільки засновник UNIGRAN перебуває за межами України, ми домовилися про день і час сеансу відеозвʼязку через один із популярних месенджерів.
Текст понад двогодинної бесіди мінімально відредаговано для легшого сприйняття читачами.
Як і Сергій Шапран та Олена Доненко, Ігор Наумець мав нагоду бачити текст свого інтервʼю перед публікацією, що (як і у випадку з його опонентами) не мало критичного впливу на остаточний зміст опублікованого.
Деякі запитання були додані після бесіди, вони позначені як уточнюючі.
NADRA.INFO залишає за собою право звернутися та/або опублікувати позицію/коментарі/інтервʼю згаданих нижче осіб.
Важлива ремарка: доки це інтервʼю готувалося до публікації, відбулося кілька подій, про які ми писали. Спершу суд стягнув у дохід держави спецдозвіл на видобування граніту, яким первісно володіло АТ «Коростенський карʼєр». А згодом всі відчужені активи групи UNIGRAN, включно зі спецдозволами, були передані в АРМА.
NADRA.INFO: На що саме зі сказаного Сергієм Шапраном та Оленою Доненко Ви хотіли відреагувати?
Ігор Наумець: Найперше, я хотів би вибачитися перед своїм колективом за те, що пустив Шапрана в наш город, і допустив ситуацію, за якої карʼєри втратили свою власність, нерухомість, ліцензії і отримали багато-багато проблем.
Можливо, не всі читачі знають, що наша група UNIGRAN була серед лідерів України з виробництва і реалізації гранітного щебеню та супутніх матеріалів, а також із виробництва тротуарної плитки та з буро-вибухового сервісу, виробництва власної вибухівки та намиву піску. Це був один з найбільших холдингів свого сегменту видобувної галузі, який працював з ЄБРР. У нас були контакти з МВФ. І на момент початку війни це була одна з процвітаючих компаній, з величезними запасами продукції, сировини, запчастин і матеріалів на складах.
На складах Будіндустрія-Сервіс ЛТД лежало 450 тис. т піску на 90 млн грн. На таку ж суму на Юнігран-Сервісі знаходилося селітри, запчастин і бурового інструменту. Біля 1 млн євро було на рахунках Юніграну для обслуговування кредитів ЄБРР, який довіряв нам і кредитував нас. Відповідно, це була одна з найсильніших груп: до війни, в 2021 р. ми сплатили понад 200 млн грн податків – це про щось каже! А зараз ці підприємства на межі банкрутства. Карʼєри затоплюються, працюють у збиток… кому від усього цього стало краще?
Озвучені залишки запасів і коштів – на яку дату?
На кінець 2023 р..
Пригадую, ми тоді якраз спілкувалися з директором Юнігран-Сервісу Олександром Вікторовичем Рєзніком. Він мені доповідав, що закупився матеріалами і забезпечив себе роботою на рік вперед.
Де Олександр Рєзнік сьогодні?
Мені відомо, що він нещодавно пішов працювати до одного з моїх колег по ринку. Поки не буду розголошувати.
Він один з небагатьох, хто в цій ситуації повів себе правильно. Я хотів би перед ним вибачитися окремо (особисто – я вже перепрошував, коли телефонував йому). І він один, хто відмовився будь-що робити спільно з Шапраном – сказав, що це підсанкційні активи, які мають зберігатися і чекати подальшого рішення по санкціях.
Не можу не уточнити: яка була частка компанії на українському ринку БВР в нерудних карʼєрах до повномасштабного вторгнення?
По нерудних – приблизно третина: порядку 12 тис. т вибухівки підривали на рік. Зрозуміло, зараз на компанії не залишилося ані людей, які здатні вести це господарство, ані, звісно, достатньої кількості ресурсів, тому що все розбазарено, виведено, вкрадено. А по рудних останнім часом не проводили вибухів.
[Сергій Шапран в інтервʼю заперечує розбазарювання майна компанії – оператора ринку БВР: «Багато хто щось там розповідає, але все майно Юні-Сервісу, яке ми купили – збережене. Ми нічого не розпродали, зберігаємо цілісний майновий комплекс, обслуговуємо і перебуваємо в процесі отримання ліцензії (зібрали вже майже всі документи, необхідні для цього). І в нас буде все, щоб виготовляти цей якісний продукт».]
А що стосується моїх претензій до інтервʼю… Там можна практично до всіх слів по тексту чіплятися, і я хочу сказати відверто, що він, на мою думку, брехун.
Я – готовий за всі свої слова відповісти, пройти судово-лінгвістичну експертизу на детекторі брехні. І, я впевнений, що цю ж експертизу готовий пройти і Михайло Пишний, якого Шапран називав свого партнером (хоча ніяким партнером він йому не був), я думаю, що і Сергій Васильович Диняк (директор компанії ТОВ «Юнігран» – Ред.), якщо знадобиться, відповість на всі запитання під детектором… і я впевнений, що директор Мартен Локсу і Енкросу (Олександр Яненко – Ред.) відповість, хто він, і яка його роль була у тому, що сталося… І це геть не відповідає тому, що Вам розповів Шапран.
Але давайте з початку. Сергій Шапран в інтервʼю стверджує, що він мене не знає, ніколи зі мною не зустрічався – мовляв, десь чув загалом, що я такий є… але зі мною не зустрічався. Це – брехня.
[Насправді Сергій Шапран казав: «Дивіться… що таке знайомство? Ну, ми знаємо дуже багато людей. Ми їх знаємо чи не знаємо? Можна знати «шапково». Ігор – бізнесмен, який в Броварах мав інтереси, і мав проблемний бізнес.
У нас є спільні знайомі, спільні друзі. Хто такий Ігор Наумець, звісно, я знаю. Знаю і з новин, і з низки інших публікацій. Чи знаю, як він виглядає, і чи знаю його особисто – [так] це було до війни».]
Його мені в 2023 р. рекомендували дві людини. Перша – Олена Михайлівна. Це дочка власника Броварського заводу залізобетонних конструкцій, вона ж керуюча на цьому підприємстві. Зателефонувала мені, сказала, що її друг хоче зі мною зустрітися і переговорити. Й інша людина – Олександр, прізвище якого я не буду називати. Ця людина працює в щебеневому бізнесі, досить відомий великий гравець. Він також мені зателефонував і сказав, що Шапран хоче зі мною зустрітися.
Відтак у мене із ним відбулася телефонна розмова. Він сказав, що може вирішити мої проблеми і готовий до зустрічі.
Попередню зустріч із ним провів мій представник Володимир Соцков (думаю, він також може це підтвердити). На зустрічі [Шапран] сказав, що він не «рішала», але має дуже великі звʼязки «на горі», і може зняти санкції, вирішити питання з усіма кримінальними справами, і що хотів би зустрітися зі мною [особисто]. Але що його цікавлять не гроші – він хотів би бути моїм партнером.
Після цього ми з ним здзвонилися ще раз і призначили зустріч в готелі InterContinental в Стамбулі. Там зустріч і відбулася. Мені розповідали, що коли я дав інтервʼю Радіо Свобода, то він терміново полетів до Стамбулу і викупив у готелі ці записи, щоб вони їх видалили… Але у мене запитання до нього: він упевнений, що турки реально видалили ці записи, а не просто взяли з нього гроші? Чи не забув він видалити записи, на яких він просить видалити записи [нашої зустрічі]?
Звідки Ви, об’єктивно, можете знати, що Шапран літав у готель викуповувати записи?
Мені сказали про це мої колеги. Думаю, це якось обговорювали в колі Шапрана, можливо, цією інформацією поділився його права рука Бровко Сергій Юрійович, і мені цю інформацію донесли.
Повторюся, я готовий підтвердити на детекторі брехні все, що я говорю, будь-які запитання.
Так, він схиляє до себе у спілкуванні: мʼякий, усміхнений, все наче добре… він мені сказав, що може вирішити питання, що в нього великі звʼязки і великі партнери, що він готовий зняти з мене санкції, і хотів би стати моїм партнером у моєму бізнесі. І готовий навіть за це гроші заплатити.
Я назвав суму – 12,5 млн дол. США за половину своїх активів. Він одразу погодився, не торгуючись – його все влаштувало.
Після цього ми з ним домовилися, що складемо меморандум, і він в першу чергу візьме під контроль судові справи.
А нас тоді вже розхитували: Генеральна прокуратура в АРМА відправляла, «хитала» Подільська прокуратура міська (цікаво, як раптом поліція Річкового порту в місті Києві – відкрила справу, що начебто карʼєри в Житомирській області не за тими цінами продали якусь продукцію і втекли від податків; і процесуальне керівництво у справі щодо подій та активів у Житомирській обл. було за Подільською прокуратурою, яка накладала арешт на все майно підприємства, без права використання, щоб потім передати в АРМА…).
Ви сказали про особисте знайомство з Сергієм Шапраном в Інтерконтиненталі, яке він заперечує. Коли воно відбулося? Рік і місяць?
Можу подивитися по закордонних паспортах, коли я точно перебував в InterContinental Istanbul… здається, це був вересень 2023 р..
[Сергій Шапран в інтервʼю говорить: «Чи зустрічався я в Туреччині з Ігорем Наумцем? Ні».]
Ви тоді вперше з ним особисто познайомилися?
Так, до цього я його не бачив – лише по телефону спілкувалися.
Коли ви говорили телефоном – він Вам телефонував, чи Ви йому? І коли це було?
Не памʼятаю. Нехай, першим телефонував я. Що я телефонував – це точно. Що він мені телефонував – це також точно.
По часу – це був початок серпня, можливо, навіть липень 2023 р.. Це точно було після того, як санкції до мене були запроваджені і наше майно намагалися відправити в АРМА на підставі кримінальних справ.
Чому Ви запросили саме 12,5 млн дол. США за 50% групи?
Ця цифра була рандомною (випадковою – Ред.).
Зрозуміло, що компанія до санкцій коштувала значно більше. Її оціночна вартість була не менше 50-60 млн дол. – за тими виробничими показниками, які група видавала: EBITDA на рівні 8-9 млн дол. на рік. Ми планували довести EBITDA до 12 млн дол., тому працювали з ЄБРР, оновили логістичний парк, купили понад 400 вагонів, 120 самоскидів – ми були дуже добре забезпечені, і якби не війна, ми могли би цілком спокійно цієї мети досягнути.
А на тлі війни, обвалу на ринку комерційної нерухомості, санкцій і проблем із кримінальними справами, я оцінював Юнігран удвічі дешевше. Тому 12,5 млн дол. – половина від 25 млн дол., в які я оцінив групу UNIGRAN. Такою була моя логіка.
Звісно, якщо дивитися чисто по активах, то вона би коштувала більше – вагони, дробарки, інше дороговартісне обладнання… взагалі, це доволі капіталоємний і металоємний бізнес.
Але продовжу. Потім ми з Оленою Доненко працювали над Меморандумом (я передавав копію цього Меморандума до Радіо Свобода – тому це вже не секретна річ, та й у слідства він є).
[Перед публікацією інтервʼю Ігор Наумець уточнить, що передав журналістам копії лише першої та останньої сторінки Меморандуму.]
У слідства він також від Вас?
Так, звісно.
Згідно з цим меморандумом, він брав на себе вирішення всіх питань із правоохоронними органами, навіть за власний рахунок. А я брав на себе оперативне управління підприємствами, щоб вони жили і розвивалися.
І первісно, наша домовленість була про те, що він знімає санкції, вирішує питання з кримінальними справами (ці кримінальні справи фіктивні, на мій погляд), і ми працюємо як партнери – на процвітаючому підприємстві. Така була красива картинка.
[У Сергія Шапрана, нагадаємо, інша версія: «По-перше, це меморандум про наміри. Він прописаний, наскільки я памʼятаю, так, що «наша сторона» повинна купити корпоративні права (чого не було зроблено!), коли буде така можливість. І містить пункт, що Ігор Наумець повинен самостійно вийти з-під санкцій», – казав про Меморандум Сергій Шапран.]
[Уточнююче запитання: Фотокопію документу під назвою Меморандум публікував Олександр Лємєнов. Пункт 7.13. цього документу каже, що «Продавець зобовʼязується протягом 14-и календарних днів … надати нотаріальне запевнення, щодо підтвердження фактів та намірів … в частині продажу 50% групи «Юнігран» на користь Покупця…». Ви надавали таке нотаріальне запевнення Покупцю? Коли і в якому місті було оформлене «нотаріальне запевнення»?
В кінцевому тексті підписаного Меморандуму пункту 7 не існувало в принципі. Це не той документ, який було підписано.]
Ви розумієте, що таке UNIGRAN? До війни у нас працювало більше 2 тис. людей (були часи, коли і 2,5 тис. працівників!). Це 2 тисячі сімей, яких годують наші компанії. Звісно, у мене перед людьми була відповідальність. Звісно, у мене була найперша ціль, щоб ці підприємства вижили і працювали, щоб зберегти людей. Тому я пішов на те, щоб він ці питання вирішив.
Також ми з ним домовилися, що я повинен представити його як партнера колективу і керівникам.
Як саме Ви представляли Шапрана топ-менеджерам ваших карʼєрів та інших компаній?
Так і представив – що це мій партнер, який обіцяє зняти санкції і закрити кримінальні справи. Розумієте, ці кримінальні справи сильно били по колегах, у них постійно проводили обшуки, постійно на них тиснули, викликали на допити… вони нервувалися… Тому вони сприйняли Шапрана з радістю – аякже, зʼявляється людина, яка готова вирішити ці питання!
Коли це відбулося?
Меморандум ми склали, здається, 19.09.2023, згодом підписали. А робота по ньому велася вже трішки пізніше – з жовтня місяця.
Вони не поспішали: хотіли спершу скласти всі реєстри нашої власності, перевірити всі моменти.
Як Ви підписували Меморандум? Ви робили це разом із партнером, чи окремо? Як це відбувалося і коли?
Підписували кожен окремо.
Природньо, що, виконуючи наші домовленості, я представив Шапрана передовсім керівнику Юніграну, головному бухгалтеру і заступнику директора: «Тепер це мій партнер, і ми працюємо над тим, щоб врятувати підприємства, вирішити питання по кримінальних справах і по санкціях».
Всі особи, яких я згадую, можуть це підтвердити – це не є секретом (звісно, вони можуть збрехати, але поліграф не надурять).
І – пішла відповідна робота. Після цього Шапран зайнявся питаннями судів і кримінальних справ. Розповів, що не очікував, що це буде так дорого коштувати, мовляв, давай і я також візьму на себе половину цієї вартості. Я погодився. І він далі вирішував ці питання…
Хоча, я не знаю, що і наскільки він справді вирішував, і чи справді платив ці велетенські суми, які називав – чи він мене дурив…
Які суми і за що конкретно?
За зняття судових позовів – казав, що йому це обійшлося в півмільйона доларів. За закриття кримінальних справ (він згадує в інтервʼю про справу БЕБ, де Будіндустрія заплатила 8 млн грн) – начебто близько 800 тисяч заплатив.
Справді, кримінальні справи, наче за помахом чарівної палички, припинилися.
800 тисяч… гривень?
Доларів, звісно, доларів!
Він розповідав мені про ці цифри, мовляв, ти ж розумієш, що повинен прийняти це в рахунок оплати моєї частки (повторюю, я готовий повторити це під поліграфом, і він нехай дасть покази під поліграф, що це не так).
В його висловлюваннях є кілька моментів, де мені помітно, що він говорить неправду.
По-перше, щодо компаній Мартен Локс та Енкрос: мовляв, якісь люди вийшли на нього і запропонували купити… Ну, які це конкретно люди?! Якщо власником і директором Мартен Локсу та Енкросу був Олександр Яненко! Але він не був власником обладнання – через нього просто транзитом проходило майно.
Ще є цікава теза з висловлювань Шапрана, якою він себе видає: він стверджує, що мене не знає, але потім проговорюється, мовляв, Ігор давав вказівки Рєзніку вигнати машини в чисте поле…
Але Сергій Шапран лише переповідає слова Рєзніка: «Колишній керівник Юнігран-Сервісу переказував, що йому Ігор давав вказівки вивезти в поле всі машини для вибухівки і там залишити. Але він цього не зробив – тому що він матеріально відповідальна особа. Добре, що у нього вистачило розуму»…
Так, але він називає мене «Ігор», а не на прізвище – це говорить про те, що ми близько спілкувалися. І, звісно, він навіть не розуміє, про що йшлося, що це була за команда, яка стосувалася машин для вибухівки.
Так, ми дійсно виганяли ці машини, але не в чисте поле – ми виганяли їх з промислового майданчика, тому що бойові дії велися у безпосередній близькості до наших підприємств, за 6 км від карʼєрів. Звісно, ми з директорами компаній вживали заходів для збереження майна. І виганяли транспорт на захід, щоб техніка не потрапила під воєнні дії. І у нас справді була суперечка з Олександром Вікторовичем – як переганяти машини для вибухівки, тому що їх могли розбомбити літаки, вони були б наче в чистому полі [на порожніх дорогах]. Але тим не менше, ми вигнали ці машини, вони відстоялися, ворог відступив, і тоді ми змогли ці машини повернути.
Тобто, говорячи про «вивезти в поле», він навіть не знає, про що говорить.
Але повернемося до подальшої історії.
Ситуація розвивалася наступним чином. Після того, як ми зробили реєстр всього нашого майна, він сказав щось на кшталт: «Ой, ні, у нас немає можливості просто зараз зняти санкції, натомість нас можуть просто завтра націоналізувати, треба терміново щось робити!».
Зверніть увагу також на його вислови: «Я не займаюся оперативним управлінням, я стратег».
[Сергій Шапран казав: «…я не займаюся операційним бізнесом – тільки стратегічним напрямом: мене цікавить, куди ми йдемо, і яка наша мета»]
Справді, він не займається цими речами, а всі питання, за моєю інформацією, фактично вирішує Бровко Сергій Юрійович – його права рука. Це він контролює, придумує схеми, управляє, навіть більше скажу, не будь Бровка – і Сергія Валентиновича також не було б як Сергія Валентиновича. Є також фінансовий директор, яка все підписує за Шапрана.
Я не міг зрозуміти раніше, навіщо вони це робили – Шапран не сам підписував документи по власності, а замість нього інша особа за довіреністю (підозрюю, що за копією нотаріальної довіреності). Можливо, це робилося для того, щоб у разі чого сказати: «Я нічого не знав»?
Але ж Шапран не директор компаній, а власник – він і не повинен підписувати документи, наприклад, по купівлі активів.
Можливо, я оговорився. Я маю на увазі ті моменти, коли він підписував документи по структурі власності своїх компаній, коли ставав зі співвласника – власником.
Ви про Будіндустрія-Сервіс ЛТД, Юні Люкс, Юні Стоун Плент, Юні Сервіс?
Так, у нас була певна домовленість, що в нових компаніях, які будуть чистими і красивими, буде він і мій представник. Але спочатку він повинен був зняти санкції.
Ваш представник це хто?
Володимир Соцков (як я вже казав, це він проводив первісну зустріч із Шапраном).
Ми з Шапраном домовлялися, що вся схема повинна бути чистою, і оперативне управління буде за мною – наголошую, після того, як з мене будуть зняті санкції. І хоч я не звинувачую своїх колег, що так сталося – у мене питання є питання до тих із них, хто повівся на блиск і лоск мого «партнера».
Що ви маєте на увазі?
Я говорив своїм колегам, що вони не повинні їздити на наради до Шапрана самостійно, що всі переговори щодо відчуження та інших питань – мають відбуватися тільки через мене. Але мене не послухалися.
А він діяв дуже цікаво. На всіх керівників підприємств було здійснено тиск: пройшли жорсткі обшуки СБУ, під час яких їм чітко сказали, що вони не повинні зі мною спілкуватися. Мовляв, бо я виїхав з території України абощо, і проблеми можуть бути не лише у директорів, але і в їх рідних.
Коли це було?
Це вже був 2024 р., лютий-березень.
Відповідно, почало обриватися спілкування зі мною. Першим, хто перестав брати трубку від мене – Васянович Сергій Миколайович, директор Будіндустрії. Потім Сергій Васильович став уникати спілкування, Олександр Миколайович Ярмолюк… і я вже не міг оперативно управляти групою.
Багато людей досі не спілкуються [зі мною], бояться. Особливо, знаєте, коли всі перестали спілкуватися? Коли було, як я вважаю, вкрадено частку у Михайла Пишного. Я ще повернуся до цього окремо (Ігор Наумець має на увазі події, внаслідок яких Михайло Пишний вийшов з компаній, в яких одноосібним власником став Сергій Шапран, події вересня 2024 р. – Ред.).
І з того моменту – всі перестали зі мною спілкуватися: відключили телефони або навіть заблокували мої номери. Так тривало довгий час, доки люди не почали прозрівати, з ким вони мають справу.
Що стосується Енкросу і Мартен Локсу… Він говорить, що купив майно у цих компаній. Нічого подібного. Ця людина – Олександр Яненко – просто була найнята, наскільки мені відомо, як «фунт», номінальний директор, задачею якого, наскільки мені відомо, було просто отримати винагороду за те, що через нього будуть проходити активи. При чому він поставив умову (це я точно знаю), що все повинно бути чисто, і йому обіцяли давати всі бухгалтерські документи, щоб він міг зробити аудит.
Ще один важливий момент із інтервʼю. Сергій Шапран і Олена Доненко посилаються на статути. Мовляв, директори самі могли приймати рішення [про відчуження активів]. Так от, статути – були змінені.
Коли і ким?
Зараз розкажу.
Ми довгий час не могли провести збори акціонерів на карʼєрах, тому що через арешти були обмеження на реєстраційні дії. Менше з тим, збори акціонерів, хоча і чисто формально, було проведено 28 квітня 2023 р.. Але через арешти ми не встигли внести зміни до реєстру.
Але ж це було ще до санкцій?
Так, збори відбулися до запровадження до мене санкцій РНБО.
А вже в жовтні 2023 р., коли Шапран став моїм «партнером» і взяв на себе зобовʼязання вирішувати питання – вони зняли заборону на реєстраційні дії, і зареєстрували статут, який їм був потрібен. Начебто це той статут, який затвердили на зборах у квітні, до рішення про санкції – тому ці зміни зареєстрували. Розумієте?
І саме цей статут начебто дав широкі повноваження директорам карʼєрів.
Які саме зміни передбачалися в статутах?
Я не знаю всіх моментів. Вони провели те, що їм було потрібно: надали широкі повноваження директорам, згідно з якими можна відчужувати [активи вартістю] 50% вартості активів.
Тепер я вже розумію, що все це готувалося для того, щоб відчужити рухоме майно, ліцензії… тим більше, що все вони відчужили безкоштовно, ні копійки не заплативши на карʼєр – все це було фіктивно зроблено.
Перш ніж відбулися зміни до статутів, про які Ви щойно сказали – чи були в статутах обмеження, які не дозволяли директорам правочини вище певної вартості чистих активів? Які це обмеження?
Звісно!
До того статути дозволяли розпоряджатися майном (до речі, в компанії ТОВ «Юнігран» старий статут так і залишився) – не більше 10% вартості основних засобів. Це обмеження не дозволяло директорам підприємств відчужувати майно вартістю більше вказаного розміру. Чітко було регламентовано, на якому етапі необхідним було б зібрання акціонерів (здається, 25%). А від 10 до 25% – необхідно було, здається, рішення наглядової ради, якого на момент відчуження спецдозволів також не було.
[Олена Доненко в інтервʼю стверджує: «Ця угода була погоджена наглядовою радою, є протоколи наглядових рад по кожному спецдозволу».]
Але, щоб внести зміни до реєстру, повинна бути конкретна особа, яка уповноважена власником, яка прийде до нотаріуса і скаже: внесіть зміни. Хто був цією особою, і на підставі чого приходили і вносили зміни?
Довіреність від кіпрської компанії ми видали на юристку компанії Юнігран в квітні 2023 р. – на рік, до 2024 р.. Ця довіреність дозволяла вносити зміни в реєстр. За моєю інформацією, ці зміни Світлана Іванівна вносила під керівництвом безпосередньо Олени Володимирівни Доненко.
Ви сказали, що майно і ліцензії карʼєрів були відчужені фіктивно і «безкоштовно»: карʼєри не отримали грошей?
Так, звісно!
Але самих цих договорів купівлі-продажу спецдозволів у карʼєрів ні в кого немає – вони всі договори забрали собі!
Наскільки мені відомо, там копієчна була сума – щось в районі мільйона гривень, які вони мали заплатити одразу, протягом 10 днів. Але не заплатили. Мені не відомо про отримання коштів за відчужені спецдозволи кар’єрами, оскільки я не маю зв’язку з органами управління товариствами. Мені відомо із судових рішень, що кошти за відчужені спецдозволи сплачені кар’єрам начебто частково.
Потім, у подальшому, зовсім недавно, натиснувши на директорів карʼєрів, вони зробили додатки до договорів, що цей мільйон мають отримати вже протягом року (директор Коростенського карʼєру відмовився, а Малинський і Пинязевицький погодилися, підписали – хоча я їм це не погоджував). Ось так це було зроблено!
Але зрештою ніяких грошей карʼєри за ці ліцензії так і не отримали. Це все було фіктивно.
[Доки інтервʼю готувалося до публікації, в судовому засіданні було оприлюднено інформацію, що АТ «Коростенський карʼєр» не отримало коштів за спецдозвіл, відчужений на користь ТОВ «Новел Пром»].
[Уточнююче запитання: Гаразд, той факт, що з карʼєрами (щонайменше з одним) не розрахувалися за ліцензії – підтверджують матеріали судової справи. А як щодо рухомого та нерухомого майна: за відчуження цих активів карʼєри та інші компанії отримали гроші? Скільки надійшло на рахунки кожного товариства?
Наскільки мені відомо, за майно карʼєри гроші також не отримали в повному обсязі.]
Коли ви говорили з Шапраном в 2023 р. про партнерство – ви обговорювали сценарій, за яким ваші карʼєри будуть продавати спецдозволи на нові компанії?
Коли ми зустрічалися в 2023 р., мова йшла про те, що він знімає з мене санкції. А якщо знімає, то заходить в акціонери на Кіпрі.
[Нагадуємо, за версією Шапрана, домовленість передбачала, що «Ігор Наумець повинен самостійно вийти з-під санкцій».]
Тому первісно наша домовленість не передбачала відчуження спецдозволів на якісь сторонні компанії. Я просто мав відписати йому половину часток у своїх компаніях. І тоді б не було сенсу відчужувати ліцензії чи ще щось робити.
А якщо Ви не обговорювали питання відчуження спецдозволів – поясніть, як зʼявилися дві компанії: Малинський гранітний карʼєр і Коростенський гранітний карʼєр? Їх в листопаді-грудні 2023 р. заснували Шапран і Соцков. Ми згадували про ці компанії, коли писали, що Шапран став співвласником Будіндустрія-Сервіс ЛТД… Створення цих «карʼєрів» – була ініціатива Соцкова?
А при чому тут Соцков? Думаю, це була пропозиція Шапрана: мовляв, оскільки зараз не виходить зі зняттям санкцій – давай, створимо нові компанії, які стануть повноцінними власниками спецдозволів, а потім вони знімуть заборону РНБО щодо спецдозволів, і ними можна буде користуватися.
«Карʼєри» якраз і мали зіграти роль компаній, на які, за версією Шапрана, необхідно було перекинути всі спецдозволи.
Але в серпні-вересні 2024 року відбувся «кидок». По-перше, в серпні спецдозволи карʼєрів вивели з під дії санкцій РНБО (а саме, з-під дії санкції зупинення/анулювання ліцензій – Ред.). І мені, замість послабити санкції, помилково в Державному реєстрі санкцій додали ще 1,5 роки санкцій. А потім на початку вересня вкрали (я це оцінюю саме так!) частку Михайла Пишного в компаніях, на які купувалися активи моєї групи, і в ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД».
Відповідно, думаю, що Шапран до цього готувався, саме тому в серпні 2024 р. відкрив нові юрособи – Малинську і Коростенську видобувні компанії, де на сьогодні він єдиний власник. А компанії, які створював із Соцковим як моїм представником – просто покинув. Мабуть, вирішив вкрасти ліцензії.
От і вся історія. Ці компанії свою роль не зіграли.
Але, забігаючи наперед, я хочу сказати однозначно: коли відчужувалися ліцензії, то діяли санкції, і продаж спецдозволів відбувся без моєї згоди директорам карʼєрів. Я можу підтвердити це і сказати в очі колегам: я їм листи відправив навіть по електронній пошті з кіпрської компанії, що я забороняю їм відчужувати спецдозволи. Тим не менше, вони ці ліцензії відчужили.
[У згаданому вище судовому засіданні також стало відомо, що директор АТ «Коростенський карʼєр» Олександр Ярмолюк засвідчив згоду на відчуження спецдозволу на користь ТОВ «Новел Пром», перебуваючи за адресою реєстрації компаній Сергія Шапрана – кінцевого бенефіціара Коростенської видобувної компанії, яка згодом купила спецдозвіл у Новел Пром.]
Коли ці листи були відправлені, і чи могли би поділитися копіями?
Так.
І крім листів, я телефонував їм і казав, що цього робити не можна.
Взагалі-то з ліцензіями вийшло дуже цікаво.
Ви розумієте, в деяких моментах, десь в 10% інтервʼю Шапран і Доненко все говорили правильно, навіть Олена Володимирівна. Зокрема про те, що як кінцевий бенефіціар, я можу давати розпорядження всім підприємствам на деякі дії – лише через кіпрські компанії у вигляді рішень зборів акціонерів, чого не було. Я хочу це підкреслити. Тому що будь-яке моє доручення підприємствам могло бути зроблене тільки через рішення зборів акціонерів. Те ж саме справедливо і щодо компаній, де кінцевий бенефіціарний власник – Елена Калпа.
Тобто, Ви підтверджуєте, що волі фізичної особи, вказаної в реєстрі як бенефіціар – було замало для дозволу чи заборони на відчуження? Кіпрська компанія мала би обмежити через рішення зборів акціонерів?
Абсолютно вірно!
В цьому вони праві: звісно, будь-яке рішення власника компаній щодо відчуження спецдозволів (оскільки це критичний момент для життєдіяльності підприємств) повинно було бути оформлене (наприклад, за довіреністю на фізичну особу) саме зборами акціонерів.
І там була ще одна цікава річ. Зрозуміло, що реєстри завмерли в якомусь моменті і не відображали фактичних бенефіціарів, тоді як по карʼєрах – реальним власником компаній вже являвся насправді громадянин Німеччини, не буду зараз називати його прізвище…
Здається, ми писали про цю «особу без громадянства» з реєстрацією в Німеччині на імʼя Вагенкнехт Фрітц Герберт Волкер, який в 2024 р. зʼявлявся в реєстрах як КБВ – (зміни власників відбувалися двічі – в лютому-березні 2024 р., і в травні – в обох випадках компаніям у реєстри повертали підсанкційних власників – Ред.).
Так, в Олени Володимирівни виникла блискуча ідея, яка спершу пройшла повз мене. Вона запропонувала: а давайте – оскільки німець не підсанкційна особа, то якщо його внесемо в реєстр, компанії зможуть поновити ліцензії, щоб карʼєри запрацювали.
Тому і були зроблені реєстраційні дії, на підставі апостильованих документів з Кіпру (все було, як має бути!) про те, що саме він є кінцевим бенефіціаром, і карʼєри подали заявку в Держгеонадра про внесені зміни, і зрештою спецдозволи були розблоковані.
Але ще до рішення Держгеонадр, у нас був спільний дзвінок з Шапраном, Оленою та, здається, Бровком, де вони розповіли, що про все домовилися і в Держгеонадрах питання зараз буде вирішене. Я їм у відповідь кажу: а ви отримали «добро» бенефіціара-німця щодо дозволу на маніпуляції з ліцензіями?
Вони запитують: «А хіба він не знає?» І коли я сказав, що треба було до нього як мінімум поїхати і про все поговорити – вони злякалися. Після чого три нотаріуса, які провели ці реєстраційні дії щодо заміни власників підприємств з Ігоря Наумця та Елени Калпи на Вагенкнехта Фрітца Герберта Волкера – раптом заявили, що у них були вкрадені ключі невідомими людьми… Виник скандал! Юрист компанії Юнігран сказала: «Я від свого імені [особисто] подавала ці заявки реєстратору на зміну [бенефіціарів компаній]. То, що, виходить, в чому я беру участь?! Я мовчати не буду!» – вона сказала Олені Володимирівні, що не мовчатиме, якщо її будуть запитувати. Олена взяла паузу і начебто сказала, що не варто хвилюватися: ніяких наслідків, ніяких кримінальних справ, нічого не буде [щодо цих реєстраційних дій]. Це була перша спроба маніпуліції цими ліцензіями…
[NADRA.INFO описували хронологію подій в матеріалі Карʼєрам UNIGRAN повернули підсанкційних власників в червні 2024 р.]
Хто конкретно запропонував, щоб у реєстрі замість Вас і Калпи зʼявився німець?
Олена Володимирівна запропонувала. Але я фактично дізнався про заміну КБВ в українському реєстрі – коли вона вже відбулася. Її робили без мого відома, і наскільки я знаю, без відома німця.
А хто запропонував конкретного німця?
Німець там [на кіпрських компаніях] був від самого початку – ще до санкцій був! Але в український реєстр його не вносили через заборону на реєстраційні дії, яку ввели за місяць або два до санкцій – тому реєстр, який існує де-факто в Україні, не відповідає реальності.
Коли Вагенкнехт Фрітц Герберт Волкер зʼявився в кіпрських компаніях?
Треба уточнити. Думаю, не пізніше, ніж у березні 2023 р., можливо, навіть в 2022 р..
[Перериваємо бесіду, Ігор Наумець йде до іншої кімнати по зарядний пристрій для телефона, з якого спілкується. Продовжуємо після повернення і підключення телефону до зарядки]
Я згадав. Німець був власником кіпрської компанії вже на початку жовтня або у вересні 2022 р.
Він був власником певної частки компанії?
Ні, він став єдиним власником компанії, яка володіє карʼєрами.
Якої саме?
Здається, E.S.Mining.
І в мене є інформація, що Мінʼюст не тому скасував реєстраційні дії, що вони стосувалися підсанкційних бенефіціарів – мене чи Калпи, а тому, що нотаріуси самі одночасно заявили, що хтось у них вкрав ключі.
За хронологією, яку ми описували, спочатку Держгеонадра розблокували ліцензії, потім написали до Мінʼюсту листа щодо законності зміни бенефіціарів карʼєрів, і тільки отримавши листа від Держгеонадр, Мінʼюст розпочав перевірку, і лише після початку перевірок реєстратори заявили про несанкціонований доступ через їх ключі…
Але все ж, Вагенкнехт Фрітц Герберт Волкер – був людиною, яка просто Вас фронтувала? Чи Ви реально продали йому частку?
Ні, він нічого не фронтував. Я скажу більше, він і досі є власником.
Так сталося, що власником E.S.Mining є він. За яким договором він став, чому – це вже інша історія, яка до нашої розмови відношення не має.
Не погоджуюся з Вами – це має відношення до нашої розмови. Ви можете не пояснювати – якщо не хочете, але, на мій погляд, це все має значення.
Не важливо. В будь-якому випадку, це все було зроблено задовго до санкцій, коли санкції ще й не планувалися.
На правах реклами
КУПУЙ СПЕЦДОЗВОЛИ НА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ ТУТ
Частка німця в компанії – 100%?
Так, звісно, він володіє 100% цих компаній, і ці компанії вже володіють трьома компаніями – МКДЗ, Пинязевичами і Коростенським.
[Уточнююче запитання: Все ж таки, в яких саме кіпрських компаніях Вагенкнехт Фрітц Герберт Волкер є бенефіціаром станом на зараз? Через які інші компанії він є КБВ?
Наскільки мені відомо, тільки в E.S.Mining.
Уточнююче запитання: І чому, якщо він бенефіціар на Кіпрі з 2022 р. – записи про це не зʼявилися в українському реєстрі в лютому 2023 р., коли власником частини компаній стала Елена Калпа? Чому бенефіціаром вписали Калпу, а не німця, якщо, як Ви кажете, він вже був бенефіціаром на Кіпрі?
Олену Калпу внесли бенефіціаром тільки в ті компанії, де не було обтяжено реєстр. Чому не внесли німця – вже не пригадаю.]
Повернімося до продажу спецдозволів – це ж не така проста процедура, з точки зору наслідків для функціонування гірничого підприємства, як може здатися на перший погляд…
Саме тому ми і не збиралися їх продавати!
Гаразд, давайте розкажу всю історію ще детальніше.
Після пропозиції Шапрана продати спецдозволи на створені для цього компанії ми з Сергієм Васильовичем це питання обговорили і кажемо: навіщо продавати спецдозвіл, якщо залишаються питання землі, дозвільної документації, допусків і т.д.? Оформити все на нового власника спецдозволу, якщо цим займатися дуже активно – займе півроку як мінімум!
Тому, після того, як ми все проаналізували і порадилися з директорами, ухвалили рішення, що це нереально. І я казав Шапрану: не треба займатися цими питаннями, тому що карʼєри помруть. Коростенський карʼєр вже затоплюється, Малинський – скоро почне…
До того ж, у МКДЗ довічне користування землею. Воно передбачає одну плату за землю, а якщо злетіти з цих умов – орендні платежі дуже сильно зростуть.
На скільки?
На мільйон гривень на місяць, який ляже на собівартість і рентабельність.
Тому треба було шукати іншу форму, ніж відчуження дозволів – наприклад, зняття санкцій (на мій погляд, накладених незаконно).
До речі, коли вони все ж почали відчужувати ліцензії, ми давали листи не лише директорам карʼєрів, але і від акціонера підприємств на Держгеонадра – щоб Служба не погоджувала відчуження, тому що ми не даємо на це дозволу. Але Держгеонадрам було наплювати, і я більше ніж упевнений, що там могла спрацювати якась корупційна схема. Бо вони зайняли певну позицію, і навіть попри заборони суду все рівно погодили відчуження дозволів… (посадовців Держгеонадр за це двічі штрафували (в листопаді і січні) – Ред.).
І все ж, я не можу зрозуміти. Якщо Ви проаналізували наслідки відчуження спецдозволів і сказали, що так робити не можна – навіщо Ви створили компанії Малинський гранітний карʼєр і Коростенський гранітний карʼєр?
Про всяк випадок…
…щоб якщо доведеться, то все ж таки – відчужувати спецдозволи?
Скоріше за все, так.
А Ви попереджали Сергія Шапрана про згубні наслідки відчуження для карʼєрів?
Слухайте, та він каже в інтервʼю, що у нього гірничої маси на 4 місяці. Хоча у нього тієї гірничої маси менше, ніж на місяць роботи – тобто, він взагалі не володіє ситуацією на підприємствах!
Але давайте я повернуся до ролі компаній Мартен Локс та Енкрос.
І тут я підхожу до дуже важливого моменту.
Шапран каже, що він вклав 500 млн грн… насправді, вартість активів, які були відчужені – сягає 600 млн грн (з яких не все сплачено).
[«Більше ніж півмільярда гривень» – казав Сергій Шапран, відповідаючи на запитання NADRA.INFO про суму коштів, сплачених за активи.]
Але. Грошей у нього не було, як виявилося. І щоб купити активи UNIGRAN він спочатку хотів закласти свій скандальний бізнес-центр з апартаментами. Ви можливо, чули про ту історію з повідомлень преси?
Ні, вона не про надра, і тому мені нецікава.
Та менше з тим.
Бровко Сергій Юрійович мені розповідав, що вони закладуть у банк свій бізнес-центр і на ці гроші викуплять мої активи.
Але зрештою все звелося до того, що вони заклали в банк заводи з виробництва тротуарної плитки в Малині та Іванівці, які належали Юніграну, і отримали кредит.
Звісно, не кожен банк був готовий взяти це в заставу (зважаючи на санкції до власника компанії). Таким банком, за моєю інформацією, виявився КОМІНБАНК (COMINBANK), який належить не чужим Шапрану людям. Там погодилися надати йому кредит на суму порядку 120 млн грн. Повторюю: це кредит компаніям Шапрана під заставу двох майнових комплексів з виробництва тротуарної плитки, які належали Юніграну. Юнігран – дав згоду на передачу майна в заставу, без якої кредит був би неможливий (можливо, Крячек Віталій Павлович розкаже про це більше?).
Далі, за моєю інформацією, команда Шапрана перевела ці гроші у готівку, внесла на його інвестиційні компанії, і гроші у вигляді фінансової допомоги абощо завели на нову компанію – Юні Люкс.
Потім вони проплачували кошти на Енкрос і Мартен Локс, які повинні були платити вже на Юнігран за конкретне майно.
І виникало питання, як ці гроші виводити [щоб 120 млн грн вистачило на купівлю активів вартістю 600 млн грн]? І ось цю схему довго не знав ніхто.
А вона була наступною.
Спершу Шапран сказав щось типу: оскільки тут ганяються гроші, і це його гроші, його відповідальність – значить, всі сервери і бухгалтерські проводки він повинен контролювати, бо інакше якісь незрозумілі люди щось можуть вкрасти. Тому всі проводки робила його бухгалтер. Це легко відстежити за її IP-адресами.
Що саме вона там проводила, спершу ніхто не знав до кінця.
Йшов час, через Яненка йшло майно, він підписував потрібні документи, а потім почав запитувати: де обіцяні проводки і аудит? Йому показали документи, де за переуступкою прав вимоги до Юніграну, він начебто має підписати проплату коштів за купівлю кольорового металу, який розміщено на відповідальному зберіганні в Торецьку.
Нічого не зрозуміло. Яку роль у цій схемі, за Вашою версією, відіграв кольоровий метал?
Міг грати роль інструменту для виводу коштів. Начебто вони оплачували [на компанію-продавця реальних активів] за обладнання, [компанією-продавцем] купувався кольоровий метал, там обготівковувалися кошти, знову готівкою вносилися в компанії, і т.д., як я вже казав.
Тобто, на руках у «покупця» було 120 млн грн, а прогнати треба було 600 млн грн. Брали 120 млн грн, вносили на рахунки фондів, фонди давали в борг, наприклад, компанії Юні Люкс. Юні Люкс проплачував на Мартен Локс, а з Мартен Локсу (Яненко про це не знав!) бухгалтер проплачувала за кольоровий метал (начебто за зобовʼязаннями Юніграну) який начебто зберігався на відповідальному зберіганні в місті Торецьк. А коли Торецьк впав – метал зник. Красива схема?
Коли Яненко запідозрив, що там щось нечисто – почав цікавитися, пішов у банк і отримав усі проводки та виписки. Побачив, що сотні мільйонів гривень виведені «на сторону» типу за метал. Звісно, він сказав, що з ним про це не домовлялися. Тоді його стали спочатку умовляти продовжувати, а потім погрожували.
Як Ви можете про це знати?
Я спілкувався і з Яненком, і з Бровком. Останній тоді мені телефонував і переказував, що Сергій Валентинович начебто дуже незадоволений тим, що Яненко проявляє самостійність (хтось із них пропонував зламати йому ноги). На що я сказав, що в нас уже були такі олігархи, які комусь щось намагалися ламати, але минає час, і всіх все наздоганяє…
Потім Яненка почали переслідувати, він був змушений виїхати з України. Згодом якісь невстановлені особи змінили в реєстрі Яненка, директора Юніграну, і директора Юнігран-Сервісу на якихось підставних осіб. За моїми даними, начебто це було зроблено з ключа доступу до реєстру Галкіна Євгена Володимировича, державного реєстратора Золочівської сільської ради (при чому, для реєстраційних дій підкладалися просто чисті аркуші паперу). Думаю, це було зроблено, щоб завершити ці угоди. Тому що Яненко відмовився підписувати фізично папери і заблокував рахунки, коли залишалися не прогнаними десь до 300 млн грн – за обладнання Юніграну.
Тому я хочу наголосити: йдеться про роботу організованої групи, яка, на мою думку, займалася віджимом власності. Єдине, чого вони не врахували, що карʼєрами треба вміти займатися, щоб вони нормально працювали. Я думав, у них вистачить розуму зрозуміти, що самі по собі карʼєри і щебзаводи – це лише набір залізяччя, яким треба управляти. А якщо вони не вміють цим користуватися – то нічого і не вийде…
Зараз до мене доходять чутки, що «покупці» вже пропонують комусь частки в підприємствах в обмін на те, щоб їм закрили кримінальні справи. Тож принагідно, звертаюся до того, з ким вони можуть бути в переговорах: не буде на карʼєрах ніякого прибутку, якщо ними керуватимуть шахраї.
І дуже шкода людей. Їх попереводили – а зарплати досі не сплачені. Тільки в Юніграні залишилося не виплаченими більше 8 млн грн зарплат працівникам, від яких вимагали, щоб вони звільнилися і перейшли працювати на нові компанії.
Я вимагав, щоб їм виплатили всі відпускні і зарплати при звільненні. І для тих, хто перейшов на Юні Люкс – я цього добився. А тим, хто перейшов з Юнігран на Юні Стоун Плент, не заплатили – попри те, що мені Шапран обіцяв усім все заплатити… Хоча, думаю, він і не збирався платити. Лунало щось типу: «Навіщо платити? Будемо банкрутити Юнігран!».
Але ж усе, про що Ви кажете, відбулося, бо менеджмент компаній Вашої групи – Ваш менеджмент – погодився віддати комплекси з виробництва плитки в заставу і продати інші активи…
До речі, про заставу і кредит від банку. Хто саме його отримав, яка компанія?
Цього я не знаю. Кредит не отримав ані Юні Люкс, ані Юнігран – певно, якась компанія Шапрана. При чому, за моєю інформацією, ще й за державною програмою 5-7-9%.
Помилка моїх колег була в тому, що вони не послухалися мене. Я казав: не спілкуйтеся з ним самі. Але їм лестило, що він викликає їх, говорить до них… на бік Шапрана перейшла навіть мій бухгалтер (мабуть, зорієнтувалася, що там буде тепліше, бо інші – не такі сильні бухгалтери, як вона)!
Та в цієї історії є ще й трагічна складова, через яку я хочу подивитися в очі «покупцям». Мова про ситуацію, коли в реєстрі замість Михайла Пишного зʼявився Шапран.
Для мене особисто Михайло Пишний – невідома людина. Він – друг Соцкова. Я ж його жодного разу в очі не бачив, познайомився по телефону. Це сталося, коли Соцкова також почали переслідувати, і він передав йому свої частки в компаніях Пишному. А потім в один момент Пишного «викинули» з компаній – відчуживши частки Михайла без його відома. Здається, це зробила нотаріус Київського міського нотаріального округу Радзієвська Вікторія Вікторівна.
Пригадую, мені Олена телефонує і каже: «Ой, там Михайло продав ці всі акції – розбирайтеся з ним самі».
Але були деякі умови, які не дозволяли цього зробити. Наприклад, не було сплачено статутний капітал 9 млн грн. Плюс його дружина мала би давати згоду на таке відчуження, але її ніхто не запитував. Та й сам Пишний про відчуження своїх часток не знав, і грошей за них, за моєю інформацією, не отримував.
[У Сергія Шапрана, нагадаємо, інша версія: «А далі почався бізнес. Але який бізнес? Ми отримали голі, розібрані автомобілі, в які далі потрібно інвестувати кошти. А щоб зі мною «підрівнятися» – треба було дістати гроші і вкласти в спільний бізнес. На цьому етапі мій партнер зрозумів, що він не в стані вкладати додаткові кошти, щоб далі триматися у цій пропорції. На що він сказав, що готовий вийти з бізнесу. Все, я викупив у нього частки в компаніях, за які повністю розрахувався. Всі підтверджуючі документи є. Я вважаю, що ніхто нікому нічого не винний»]
І раптом вони дізнаються, що начебто продали майно за 10 млн грн. Одразу виникає питання: це ж їх дохід, з якого треба платити податки… А наскільки я знаю, Михайло Пишний – інвалід другої групи і не сильно дохідний. Де працює його дружина, не буду казати, але, повірте, у неї також невеликий дохід.
Почалася травля, цілеспрямована травля Михайла і його дружини: в пресі, в професійних чатах стали стверджувати, що вони з чоловіком начебто вкрали ці гроші і приховують це. На цьому тлі з дружиною Михайла Пишного стався інсульт, вона перестала ходити, залишилася інвалідом. І в цієї родини не було грошей на лікування, їм збирали гроші – хто скільки міг. І в мене є запитання: хто за це відповість?
Коли це сталося, Шапран вже кілька місяців як припинив зі мною спілкуватися, мовляв, ти ж розумієш, будемо зараз санкції з тебе знімати, не можна виказувати, що ми разом. Тоді я набрав Олену Володимирівну і запитав: що відбувається, навіщо було травити цих людей, які випадково опинилися в цій історії, невже вони не знають, до чого це призвело?…
Щодо тиску на людей, ще один факт. Перед тим, як ці ліцензії були відчужені директорами, їм оголосили підозри від Подільської прокуратури (процесуальне керівництво Подільської прокуратури досудовим розслідуванням підтверджується відкритими даними – див. наш матеріал – Ред.), на них повісили великі суми збитків (на мій погляд, ці збитки надумані і експертизу вони не витримають).
Тобто, з ліцензіями мені все зрозуміло. Та у мене є питання до директорів Пинязевицького і Коростенського карʼєрів: навіщо ви відчужували рухоме майно?
[Перед публікацію інтервʼю Ігор Наумець уточнив, що йому стало відомо, що до відчуження активів його компаній були причетні також низка осіб, начебто призначених «покупцем» активів, і відповідальність може лежати не тільки на директорах.]
Я знаю, «покупці» і далі хочуть відчужувати майно, але, слава Богу, вже в січні вийшов закон, згідно з яким за обхід санкцій – кримінальна відповідальність. Тому я хочу звернутися до колег: колеги, тепер-то, щоб, не дай Боже, ніхто з вас нічого більше не зробив!
Мені зрозуміло, що когось тримали за кримінальні справи, погрожували, і змусили відчужити… ну як інакше, при здоровому глузді керівник підприємства відчужить все своє рухоме майно, причому безкоштовно?!?
Щоправда, директор Коростенського карʼєру мені переповів таку версію: «Ну, вони мені сказали, і я пішов у відпустку. Вони поставили якусь свою людину, яку я в очі не бачив – за його підписом було відчужено майновий комплекс… Це ж не я – це вони поставили». На що я кажу: «Так це ж Ви пішли у відпустку, це ж Ви дали йому якісь повноваження?».
А на МКДЗ навіщось підписали відчуження складів буро-вибухових матеріалів (добре, що решту не змогли, дякуючи заставі ЄБРР)…
Ви тільки вдумайтесь, що зробив директор: він склади вибухових речовин і матеріалів, які під ліцензією (а там вибухівка, детонатори!) продав приватній компанії, яка не має ліцензії! Це як?!? Ще й під час війни!
Зрозуміло, що мета була забрати все це для Юні Сервісу, але я звертаю увагу на масштаб цієї групи «покупців», і на те, що вони зрештою підставили Президента України, тому що санкції – це його питання. І все це майно повинно було зберігатися, працювати, платити податки державі, і лише мене як підсанкційну особу було обмежено в отриманні доходу від підприємств. Тому все вкрадене – має бути повернуто назад, і чекати своєї долі, рішення держави. Таку думку, до речі, підтримують в СБУ та Міністерстві юстиції. І зрозуміло, що продаж ліцензій також зменшує вартість підсанкційного майна, що недопустимо – тому і вони повинні бути повернуті назад…
Розкажіть, як продавалася Будіндустрія-Сервіс ЛТД. Сьогодні її контролює Шапран. Ще в 2022 р. контролювали Ви – до санкцій та арештів. YouControl показує, що після Вас компанія належала людині з Вашим прізвищем. Я правильно розумію, що Володимир Наумець – Ваш батько?
Так, батько.
Почну з того, що санкції, як я думаю, до мене були не просто так запроваджені.
Та коли мені стало відомо, що вже хочуть подавати мене на санкції, я намагався цей обʼєкт якось вивести з-під санкцій. Тому я оформив його на свого батька. У нього вже була онкологія, і він швидко помер. В подальшому, власником став мій брат двоюрідний – Анатолій Скороход, він продав цю частку Михайлу Пишному (нічого ми не чекали, як розповідали в інтервʼю Шапран і Доненко), а Пишний продав половину частки Шапрану. Така була домовленість, це було прописано в меморандумі, який він підписав, а потім, у вересні цього року Шапран, на мою думку, вкрав частку Пишного. От і вся історія.
[В своєму інтервʼю, розповідаючи про обставини купівлі Будіндустрія-Сервіс ЛТД, Сергій Шапран і Олена Доненко говорили:
Сергій Шапран: «… коли ми її купували, вона не належала Ігорю Наумцю. І спершу ми говорили з продавцем тільки про купівлю бізнесу з видобутку піску».
Олена Доненко: «Можливість купити компанію, до речі, певний час була заблокована через історію зі спадщиною – ми чекали півроку, поки спадкоємець вступить у спадщину, і ми матимемо можливість купити в нього корпоративні права».]
Чому Анатолій Скороход продав частку саме Пишному?
Тому що Пишний був товаришем Соцкова. А Шапран відмовився купувати частку у мого брата напряму. Він вимагав, щоб була якась прокладка абощо… тобто, юридично, він робив усе акуратно.
Але все рівно – питання купівлі Будіндустрії-Сервіс ЛТД обговорювалося особисто з Вами?
Звісно, зі мною – це ж у Меморандумі прописано було!
Я ж встиг вивести компанію з-під санкцій. І якщо в меморандумі ми прописали, що по інших карʼєрах він отримав би частки в кіпрських компаніях, то Будіндустрія належала мені напряму. Потім моєму батькові, потім братові.
Вам платили гроші за купівлю компанії Будіндустрія-Сервіс ЛТД?
Якісь гроші мені Шапран виплатив, безумовно. В тому числі за Будіндустрія-Сервіс ЛТД. Але платив не мені – Михайлу, а Михайло – брату.
За скільки Ви фактично продали Будіндустрія-Сервіс ЛТД?
Якщо офіційно – порядка мільйона гривень. Але це фіктивний продаж був, тому що на складах знаходилося 450 тис. тонн піску, навіть більше. В грошах це, нагадаю, порядка 90 млн грн. І це я не кажу про земснаряди (один ми купували за 19 млн грн), бульдозери, навантажувачі, земельні ділянки…
Тобто, мільйон гривень ви прогнали в якості офіційної складової угоди. А по факту – були ж сплачені більші гроші?
А по факту – це по меморандуму. Платіж було відтерміновано.
Точніше, було так: він повинен був платити мені ці гроші за домовленістю, але сказав, що не може одразу багато платити, та зрештою повністю розрахується. Він дав мені слово, особисто. Ми ж бізнесмени. Ми ж не граємо в якихось там ворів і лохів?
Людина прийшла і дала мені слово: гарантую, я з тобою розрахуюся. Тобто, не бійся, я заплачу. І якісь гроші він мені сплачував. Я давав розписки відповідні. Звісно, коли він розповів, що колосальні витрати понесені за те, що він вирішив питання з БЕБ, судами та ін. – я дав йому розписку, що отримав ці гроші в рахунок виконання меморандуму, але повірив на слово – аби тільки все працювало і колектив був у нормальному стані!
Він пише, що не було ніяких проводок – так він готівкою віддавав!
[Сергій Шапран каже: «Чи є у нас переводи йому грошей? Там (в Меморандумі – Ред.) є пункт про 400 тис. дол. – якщо ви вважаєте, що ми виконали даний пункт, покажіть перерахунок коштів. Де документ, який підтверджує, що він щось отримав від мене?»]
Скільки готівки було передано Вам або вашим представникам?
Не хочу називати точну цифру.
У слідства вона є, а розголошувати на всю країну я не буду. Але він виплатив менше 5% суми, передбаченої умовами меморандуму. Більша частина була виплачена послугами.
Звідки Ви знаєте, що ці дані є у слідства?
Так я ж сам давав покази слідству. І готовий ще дати покази. І не тільки я готовий – думаю, усі готові.
Я знаю, що декому з директорів сказали мовчати, скористатися відповідною статтею Конституції, і нічого не говорити про події, в яких вони брали участь – але я думаю, що вони мовчанням роблять собі тільки гірше.
Дорогі мої колеги, директори: ви не повинні мовчати, ви повинні піти слідству і розповісти, як все це було, як відчужувалося, як на вас тиснули, хто і що вам говорив. Інакше покупець усім розповідатиме, що він чесний підприємець, який за свої гроші купив усе це майно у якоїсь банди шахраїв, які це все відчужили і вивели… ви ж собі гірше робите, якщо мовчите! Покупець дав слідству ті покази, які потрібні йому – що він купив активи у Мартен Локс, Енкрос та ін., тому що йому люди запропонували купити… мовляв, усе нормально. Тобто, виходить, що все це вкрали Ви? Тому, не мовчіть, дайте покази слідству.
Ви сказали, що частина майна Юніграну залишилася не виведеною, тому що вона в заставі ЄБРР. Що залишилося, і скільки коштує?
Залишилося зо дві третини майна Юніграну (наприклад, 300 вагонів, багато чого іншого). На карʼєрах дещо, на Малині багато що залишилося – вся нерухомість, обладнання (там тільки склад буро-вибухових матеріалів відчужили). Екскаватори, обладнання, дробарки – все це досі належить підприємствам. Частина землі Будіндустрії… Але багато чого і відчужено. Заводи тротуарної плитки відчужені, 100 вагонів, самоскиди… на великі суми! І все це треба повертати, і ми добиваємося цього!
Дозвольте особисте запитання. Ви – особа під санкціями РНБО. У Вас №1 санкція – блокування активів. Це заборона на розпорядження активами, які ви прямо або опосередковано контролюєте. Але ж Ви самі говорите, що спілкувалися з фактичним покупцем активів, і він платив Вашим представникам кошти, або розраховувався з Вами послугами… Тобто, по суті, Ви розпоряджалися активами… Виглядає так, що… Ви порушили санкцію РНБО? Чи Ви до цього інакше ставитеся?
Я не давав ніяких прямих вказівок – тому що всі мої прямі вказівки можуть бути тільки з використанням зборів акціонерів. Я не давав ніяких розпоряджень на відчуження цих активів. Я не в курсі, як відчужувалися ці активи (точніше, вже тільки тепер я став в курсі, коли дізнався подробиці від Яненка та інших).
Я продав Шапрану Будіндустрію, яка не є підсанкційним активом. І наш меморандум передбачав зняття санкцій і продаж непідсанкційних активів. Ті гроші, які я отримував, можна вважати, я отримував за продаж непідсанкційних активів.
За підсанкційні активи я гроші від нього так і не отримав.
Навпаки, коли я дізнався про всі ці схеми, махінації, виведення в готівку і про те, що він не зняв санкції, як обіцяв, а навпаки додав мені півтора роки – я добиваюся повернення всього назад.
До речі, під санкції не потрапила компанія ДБК-Модуль, у якої земля під будівництво майбутнього заводу тротуарної платки і під виробництво модульних конструкцій… – це допоміжні активи, «заготовка» на майбутнє. Все це також було виведене з-під санкцій, і Шапран наполягав, щоб я йому і ці активи передав. Та ця угода не відбулася.
Все рівно, я не зовсім розумію, яка Ваша мотивація зараз…
Мотивація дуже проста.
Я добиваюся, щоб все відчужене повернулося назад, на підсанкційні компанії, на мої підприємства – нехай все буде там, доки держава вирішить мою долю (наприклад, в суді – чи винен я, чи були підстави для санкцій)… Санкції ж накладають обмеження на розпорядження активів? Але, можливо, санкції закінчаться? Можливо, їх знімуть?
Я вже звернувся до суду і добиваюся зняття санкцій. І мені шкода, якщо це підприємство просто загине, адже ці – не вміють управляти, вони розуміють тільки як грабувати, а як із бізнесом поратися – не знають… і мені шкода людей!
Я патріот України. Я вважаю, що санкції проти мене введені неправильно, не повинно було бути цих санкцій. І ці три роки – тому підтвердження. Тому я добиваюся повернення [активів], а як там далі – скасування санкцій чи конфіскація майна – будь ласка, це все повинна вирішувати держава.
Дозвольте запитання на загальну життєву логіку. Чому ви не продали весь бізнес до запровадження санкцій? Тим паче, якщо, з Ваших слів, Вам було відомо про підготовку санкційного рішення РНБО…
Ба більше, кілька моїх не повʼязаних між собою джерел кажуть, що у Вас були переговори з групою BGV Геннадія Буткевича, і лунала цифра…
…ну, були переговори! Але доки йшли – санкції трапилися. От і вся історія.
Мої джерела кажуть, що до запровадження до Вас санкцій Геннадій Буткевич був готовий інвестувати в UNIGRAN щось близько 30 млн дол. США. А за скільки Ви були готові продати бізнес? І за скільки BGV насправді були готові купувати?
Вибачте, але я не уповноважений про це говорити. Це наша комерційна таємниця. Та й угода не відбулася: санкції ввели – історія відпала.
Ви вели переговори з представниками пана Буткевича чи особисто?
Також не можу коментувати. Я його дуже поважаю як бізнесмена і людину, і не можу розголошувати такі речі без його прохання. Тим паче у мене з його групою підписано договір про нерозголошення умов переговорів.
Факт переговорів був. Але, розумієте, я до кінця не вірив [що застосуються санкції]…
А продати 30 років свого життя, які я вклав у створення цього підприємства – це як зрадити себе.
Легко, коли як Шапран: купив – продав, душу не вкладав. А тут… Юнігран в 1996 р. було відкрито! А фактична історія бізнесу веде відлік від 1993 р.. Це більше 30 років вкладеного життя! Всі мої колеги і соратники знають: ми працювали чисто, ніколи не займалися виведенням грошей у готівку, платили всі податки, жили на зарплату. Всі гроші, які я тільки міг, я вкладав у підприємство, у розвиток. На Пенізевичах уже б давно не було родовища, якби не я та зусилля інших моїх колег.
UNIGRAN – це шматок мого життя, і розстатися з ним не так просто, розумієте? Більше скажу: мені карʼєри ночами сняться. Сняться! Колектив сниться, колеги мої…
Крім як від BGV – інші пропозиції були?
Так, пропозиції були і від інших потенційних покупців. Але цей бізнес мені як дитина, на яку у мене були колосальні плани. Ми планували – якби не були війни – ставити у Бородянці великий завод з виробництва блоків для модульного житлового будівництва. Ця унікальна технологія дозволяла би будувати 14 поверховий будинок за 2 тижні – ми вивчали її в Казахстані, Білорусі, Німеччині… Тепер цьому вже не судилося статися, і кому від цього стало краще? Група видавала в рік тільки податками 200 млн грн, а сьогодні що – всі компанії збиткові, люди без зарплати, карʼєри затоплюються… що, комусь стало від цього краще? Ні!
Знову повторюся: людей, які можуть управляти такими групами як UNIGRAN і розуміють цей бізнес – в Україні менше десяти. І в основному, це люди мого віку або старші, і вони просто йдуть. Останній приклад – Віктор Берещук, який трагічно загинув в березні 2022 р.. А більше хто? З «нового племені» я знаю тільки одну людину – Олександра.
Ви про Олександра Приймака?
Так. Із сучасної молоді, він – чи не єдиний, хто розуміє, відчуває карʼєрний бізнес.
Решта – це старше покоління – Біжан Юрій Тарасовий, Скрипник Олександр Жоржевич, я… ще кількох можу назвати, які реально можуть цей бізнес підняти, все зробити і т.д.. Тому мені і шкода, бо ЦІ люди, які вивели на себе активи, не здатні цього зробити.
Гірничі підприємства не несуть тобі гроші самі собою. Ними займатися треба!
Це Олександр Приймак був тим Олександром, який радив Вам звʼязатися з паном Шапраном, про що Ви згадували на початку нашої бесіди?
Я не уповноважений називати, який саме Олександр мені це радив.
Говорячи про бізнес – який із напрямів був найбільш рентабельним в групі UNIGRAN?
Найбільш рентабельним мало стати житлове будівництво.
Буро-вибуховий сервіс і видобування піску – високомаржинальні бізнеси: рентабельність видобування піску перевищує 100%, а в БВР – залежить від дуже багатьох факторів (у мене була на рівні 25%). А щебеневий напрям – важкий, там маржа низька (добре, якщо 2%), і бізнес працює тільки за рахунок обсягів… І це зрозуміло, бо щебенева продукція – масовий товар, і на ринку висока конкуренція (Україна займає третє місце за запасами граніту в світі!).
Залишилося ще одне запитання, яке я не можу не задати, і сподіваюся на Вашу чесну відповідь…
Дивлячись, що це буде… Я не хотів би, щоб ви копирсалися в «брудній білизні». Але, гаразд, спробуйте.
В якому місті Ви зараз перебуваєте?
Вже 100 разів відповідав… Давайте, не будемо! Бо зараз знову почнеться: про дітей, дружину…
Занурюватися у Ваші родинні історії я і не планував. Просто цікаво, де Ви знаходитеся під час нашої бесіди? Впевнений, дізнатися про це буде цікаво і читачам…
Давайте не будемо…
Моя мета – зберегти ці підприємства. Я налаштований, щоб це все повернулося назад під санкції, і далі держава повинна вирішувати, як цим розпоряджатися. Але передусім треба повернути все нерухоме і рухоме майно та ліцензії.
І ще раз хотів би вибачитися перед усім колективом за те, що звʼязався з цією «бандою». Для мене як бізнесмена – це дико, коли людина дає своє слово, а потім його так легко порушує…
На правах реклами
КУПУЙ СПЕЦДОЗВОЛИ НА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ ТУТ
Поясню свою наполегливість щодо Вашого місця перебування: на початку нашої розмови у Вашій кімнаті, здається, було значно світліше, і складається враження, що у Вас сонце сідає швидше, ніж у Києві, тобто, імовірно, Ви перебуваєте на схід від України…
…Та ні, просто хмарно надворі. І я зашторив вікна…
Знаходжуся в Лондоні – тут живе моя родина, і я тут перебуваю.
Ви ж розумієте, що все сказане Вами в цьому інтервʼю, обʼєктивно, може вплинути на прискорення процесу конфіскації всіх активів, які Ви контролювали раніше?
Основна моя ідея на сьогодні – перш ніж конфісковувати, треба повернути назад. Давайте ми повернемо все назад, а тоді будемо конфісковувати. Це вже буде друга історія. Зараз – конфісковувати нічого! Що конфіскує держава? Активи в заставі у ЄБРР, які залишилися не відчуженими? А сенс?
Останнє запитання: що чекає на директорів карʼєрів, які підписували продаж активів – проти Вашої волі?
Не знаю. Я ж не слідство.
Автор: Володимир Бойко, NADRA.INFO
Фото надане Ігорем Наумцем, первісно опубліковане за посиланням.