“Держава почала приймати умови, які шкодили її інтересам. Це можна було розглядати, як державну зраду” – Роман Сарамага

Понад рік (квітень 2020 – червень 2021 рр.) Роман Сарамага був єдиним заступником Голови Державної служби геології та надр України Романа Опімаха. В червні 2021 р. Опімаху призначили іншого заступника – замісником Голови став Володимир Бучко. А Сарамагу вже за два місяці звільнили зі Служби рішенням Уряду. Хоча розпорядження Кабміну було підписане ще 18 серпня, досі на сайті Дежгеонадр немає повідомлення – лише оновлено дані розділу Керівництво. Не знайти у повідомленнях Держгеонадр також бодай натяку на конфлікт між Головою і заступником, про який на ринку обережно заговорили в березні-квітні 2021 – по тому, як Роман Сарамага спробував виконати рішення суду про поновлення екс-головної юристки Служби, а Комісія з питань вищого корпусу державної служби розпочала дисциплінарне провадження (його, зі слів Сарамаги, ініціював Роман Опімах). 

З Романом Сарамагою зустрічаємося в кав’ярні “Зиґзаґ” на Рейтарській. Роман часто курить. За одну зустріч не встигаємо обговорити всі питання, домовляємося на інший день. Загалом розмова про зиґзаґи долі Сарамаги, конфлікти в Службі і таємниці УРП триває утричі довше запланованого. На етапі узгодження тексту – лише кілька фактичних уточнень. Відтак інтерв’ю – майже дослівне відтворення бесіди. 

NADRA.info готові опублікувати коментарі/свідчення/роз’яснення всіх учасників подій, яких згадує герой інтерв’ю.

 

На службі в Службі

NADRA.info: Пане Романе, у нашої зустрічі і розмови одразу два інформаційні приводи. Перший: 18 серпня 2021 р. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №939-р Вас було звільнено з посади заступника Голови Державної служби геології та надр України. Другий: Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження у справі за Вашим позовом до Кабінету міністрів щодо Вашого дисциплінарного стягнення. На Ваш вибір – з чого почнемо?

Роман Сарамага: Насправді різниці немає. Ці дві історії пов’язані між собою.

В моєму розумінні, Держгеонадр можна порівняти з міністерством, а Голову Служби – вважати міністром без портфеля. За рівнем політичної ваги цього органу, він, на мою думку, не поступається міністерству. І Ваша історія про те, що Голова Служби ініціює звільнення свого заступника, яке розтягується в часі мало не на півроку – говорить, що про щось недоговорюють всередині “королівства”. Розкажіть, як так сталося, що заступник голови Держгеонадр пішов позовом до Кабміну? Як до цього дійшло?

Цю історію треба почати з 2017-2018 років. Коли в мене виникло бажання піти на державну службу. Нехай це прозвучить пафосно, але після подій 2013-2014 рр., коли в нас почалася війна – я працював заступником голови представництва західної нафтогазової компанії, яка мала проекти разом з Чорноморнафтогазом щодо розробки чотирьох ліцензійних ділянок на шельфі Чорного Моря. Фактично, в нас проект був на базі спільної діяльності з ДАК “Чорноморнафтогаз”. 

Ви говорите про CBM Oil PLC?

Так.

І відповідно, після подій 2014 року і анексії Кримського півострова й активів цієї компанії – проект призупинився. 

Ще декілька років я займався як керівник певною адміністративною роботою. По цій компанії, і по сусідній компанії в групі – Cadogan Petroleum (тут я працював в якості радника з розвитку бізнесу). Але зниження цікавості до нафтогазових проектів з 2014 року, анексія Кримського півострову і фактична зупинка розвитку цього проекту не давали великого майбутнього і моїй роботі, і цим компаніям. Тому, пропрацювавши декілька років, я звільнився. 

Паралельно в мене виникло бажання долучитися до змін в Україні, до державної політики. Я бачив, як наші хлопці воюють на Сході, беруть участь в АТО… я навіть в 2014 році, коли почалися ці події, пішов до військкомату Шевченківського району міста Києва і попросив взяти мене на службу. Мене не взяли.

Чому?

Думаю, їх зупинила моя зарплата як керівника нафтогазової компанії. Згідно з законодавством України, якщо працівник вивільняється і йде служити, йому зберігається середній заробіток, який Держава має виплачувати. Можливо, за ту суму, яка в мене рахувалася як середній заробіток, можна було взяти на службу 10 чи 20 службовців. Тож мені відмовили.

Коли саме прийшли до військкомату – навесні 2014 року чи влітку? 

Вже не пригадаю, коли саме це було. Але я чітко усвідомив, що хочу долучитися до державної політики. І як хлопці воюють на Сході, я можу воювати всередині країни. Тому що сильна країна – це країна сильна не лише військово. Це країна, сильна економічно, інституційно, громадянським суспільством. І я бачив частиною своєї життєвої місії (знаючи, що в мене є певний досвід і компетенції), що я можу долучитися до певних змін в країні, зробити країну сильнішою, працюючи всередині, зміцнюючи її інституційно. Для цього я вирішив піти на державну службу. І з 2017 року став брати участь в різних конкурсах на різні високі посади державної служби. В 2017 році взяв участь на Голову Одеської ОДА. 

Навіщо?

На той час у мене не було ілюзій. Я знав, що я не переможу в цьому конкурсі. Для мене було важливо взяти участь і отримати досвід, як взагалі брати участь у конкурсах – щоб в подальшому бути підготовленим. Щоб, якщо будуть конкурси, в яких я дійсно буду відчувати можливість своєї перемоги, щоб я був психологічно, морально, технічно підготовлений. 

В 2018 році я брав участь в конкурсі на члена НКРЕКП (НКРЕКП – Національна комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – Прим.) – два конкурси було. На жаль, ці конкурси були заблоковані в судовому порядку колишнім керівником Вовком (Дмитро Вовк, в 2015-2018 рр. Голова НКРЕКП – Прим.) та одним із керівників департаментів НКРЕКП. 

Я в той час, вважаючи ситуацію несправедливою, намагався долучитися до розгляду цих судових процесів, заявляв клопотання до Окружного адміністративного суду міста Києва про залучення мене як третьої особи, але мене так і не залучили. Я залишив цю історію.

Але ж конкурси не прогодують? Чим займалися?

Паралельно, я займався юридичним консалтингом. Консультував будівельні проекти, проекти інвестицій в нерухомість, займався питаннями міжнародного арбітражу.

Бачу в біографічній довідці, що Ви працювали в кількох юридичних компаніях, зокрема відомих… Як потрапили до “Василь Кісіль і партнери”? 

ВКП – дуже серйозна і вдала компанія. Кісіль Василь Іванович був моїм викладачем в інституті, я з ним писав свою і бакалаврську, і магістерську роботу. Робота називалася “Фінансування придбання товарів у групах”. Це система, схожа на систему кас взаємодопомоги, яка була в Радянському Союзі. Наприклад, 100 осіб, які не можуть собі дозволити купити автомобіль чи побутову техніку, збираються разом. Вони не можуть отримати банківський кредит, але все ж таки, хочуть отримати у власність товари. Збирається така група, і кожен щомісячно вносить певну суму. І щомісяця між усіма розігрують два товари. Один переможець розігрується, як в лотереї – отримує товар, але продовжує платити внески. Другий переможець – той, хто найбільше заплатив у цьому місяці. 

В Україні ця система не була повністю врегульована, підпадала під фінансові послуги… але була широко розповсюджена в Латинській Америці, зокрема Аргентині. І весь матеріал щодо написання дипломної роботи, я брав з джерел на іспанській мові, враховуючи, що вивчав іспанську мову в інституті як першу іноземну мову (друга іноземна – англійська, відповідно, в дипломі у мене значиться “Перекладач з іспанської мови”). А в ВКП, де я проходив стажування, саме був клієнт, який впроваджував в Україні таку систему придбання товарів. Відповідно, було дуже цікаво. 

Це була перша робота. Я стажувався там певний час. Потім, десь за півроку стажування, я отримав job offer в компанію Arzinger на посаду молодшого юриста. Я туди перейшов і до початку кризи 2008 року там працював. Була цікава практика, знайомства, робота, пов’язана з навчанням. Це була компанія, яка розцінювала своїх працівників як головний актив: вони інвестували в працівників, щоб ми розвивалися. Були різні курси, можна було вдосконалюватися. Враховуючи, що я і працював, і навчався в університеті, це було дуже корисно. 

Криза 2008 року внесла корективи в юрбізнес в Україні. Багато компаній мусили позбавитися працівників. Я був початківцем, і компанія натякнула, що вона не може стільки працівників витримати. І саме тоді я знайшов роботу в компанії Укррічфлот. 

Укррічфлот була першою компанією-надрокористувачем у Вашому послужному списку (компанія має спецдозволи на видобування піску з Дніпра – прим.)?

Так, все правильно. Хоча ще в Arzinger я консультував клієнтів-надрокористувачів  з питань надрокористування. В основному, це були нафтогазові компанії. А як компанія, де я працював inhouse-lawyer, так – Укррічфлот була першим надрокористувачем. Але надрокористуванням там я не займався. Займався здебільшого питаннями морського права.

Озираючись на свої юність і студентство, хочу сказати, що інколи думки матеріалізуються. Пам’ятаю, ще в інституті, я якось піднявся до верхнього виходу з метро Хрещатик, подивився на Майдан Незалежності, на Хрещатик, і в мене думка з’явилася, що я хотів би працювати в структурі Міністерства енергетики, займатися енергетичними питаннями. 

Потім, уже в 2018 році, коли брав участь в конкурсах на НКРЕКП, бачив, що мої цілі юнацькі починають здійснюватися. Втім, конкурс в 2018 році нічим не закінчився… далі я продовжував працювати в консалтингу, і тут оголосили конкурс на Голову Держгеонадр, в 2019 р. 

Враховуючи, що я в цій сфері працював, уже 7 років був у цьому ринку, захотів взяти участь у конкурсі. Вийшов у фінал з Кирилюком (Олег Кирилюк, екс-керівник Держгеонадр – Прим.). Кирилюк був визначений переможцем конкурсу. Хоча до самого конкурсу були запитання. Тому що вже в той час законодавством було передбачено вимогу для посад категорії А – обов’язкове знання англійської мови. Всі знали, що Кирилюк англійської мови не знав. І навіть на офіційних заходах нею не спілкувався. Але при цьому здав тест з англійської на дуже високий бал. 

Не здобувши перемоги в цьому конкурсі, я його оскаржував, в результаті ця судова справа нічим не закінчилася, тому що рішенням Уряду Кирилюка було звільнено з посади.

В 2020 р. змінився Президент і Уряд. Були оголошені дуже багато конкурсів на керівні посади в центральних органах виконавчої влади. Маючи певний досвід і ентузіазм, я використав платформу CAREER.GOV.UA. Віддати належне, наша держава таки змінюється – якщо раніше це була паперова тяганина (від довідок про несудимість до паперів від психіатра), то з CAREER.GOV.UA можна було один раз завантажити документи, і потім клікати – подаватися на всі конкурси, які тебе цікавлять. 

Я цим скористався і подався на 15 різних посад.

Куди? 

Це була і Держгеонадр, і Держгеокадастр, і Державний матеріальний резерв. І навіть на Державний архів.

А можете пояснити – навіщо? Навіщо так багато конкурсів?

У мене було бажання заявити про себе. Щоб хтось побачив, що хлопець хоче потрапити на державну службу і наполегливо до цього йде, і потрібно дати йому шанс. У мене було таке бачення, така ідея, що якщо система змінюється, то коли вона ще повністю не відточена, попит на державних службовців, які будуть відстоювати саме державні інтереси – все ж таки зростатиме. І коли хтось побачить хлопця, який має чисту репутацію і прагне до чогось високого для держави, то, в принципі на нього звернуть увагу. От така була у мене ідея. 

Зайвих зусиль це не вимагало – робота в консалтингу була налагоджена, і я міг собі дозволити брати участь у всіх цих конкурсах. До речі, по багатьох із них я пройшов до фіналу. Наприклад, і в конкурсі на голову Держгеонадр.

В якому переміг Роман Опімах?

Так, і його перемога була заслуженою. Роман Опімах був досить добре підготовлений, і мова в нього вишколена гарно. І орієнтувався в системі органів виконавчої влади, і в інших питаннях… мав бекграунд в Асоціації газовидобувних компаній України. Він досить гарно виступив, і зі сторони було відчутно, що його перемога була заслуженою!

15 різних посад. Як на мене – це багато. Ви для себе визначали пріоритети – куди би пішли в першу чергу?

Пріоритетних напрямків у мене було 2-3. Це Держгеонадр, ДАБІ і Держматрезерв. Але повертаючись до конкурсу на Голову Держгеонадр. Роман Опімах тоді чесно переміг.

Ви познайомилися з Романом Опімахом під час конкурсу?

Ні, ми були знайомі з 2015 року. 

Не дивлячись на те, що ми навчалися разом в КІМО – в університеті ми не були знайомі. Я навчався на міжнародному праві, а Роман – на міжнародних відносинах. Але він був на 3 курси старшим, і в інституті я його не бачив. 

Познайомився, коли він звернувся до мене як до керівника в Україні CBM Oil PLC, яка мала договір з Чорноморнафтогазом. Очевидно, він тоді починав працювати з нафтогазовими компаніями, і моніторив ринок компаній, які, можливо, забажають приєднатися до Асоціації.

Ми познайомилися, я розповів про компанію, показав наші проекти. На цьому спілкування завершилося.

Ви вступили до Асоціації, яку очолював Роман Опімах?

Ні CBM Oil PLC, ні Cadogan Petroleum не вступали до Асоціації. У CBM не було коштів. На той час акціонер (Алессандро Бенедетті – італійський бізнесмен, проживає у Швейцарії) не бажав інвестувати кошти в Україну. Менеджмент Cadogan також проаналізував пропозицію Асоціації, і відмовився, тому що внески були досить високі – від 20 до 50 тис. дол. на рік з компанії. 

Алессандро Бенедетті зберігає інтерес в українських надрах сьогодні?

Він сьогодні зберігає частку в Cadogan Petroleum і CBM Oil PLC, але, наскільки мені відомо, він не має інтересів в плані фінансування чи інвестування в українські проекти. Думаю, він розчарувався в Україні і українських реаліях.

Гаразд. Повертаючись до конкурсу. Ви поступилися перемогою в конкурсі на Голову Держгеонадр, а на наступному конкурсі на заступника – перемогли…

Між конкурсами відбувалися події, які не варто втрачати в розповіді. 

Не втрачаймо.

Після конкурсу на Голову Роман Опімах запропонував мені приєднатися до його команди у якості радника – буквально за декілька днів. Пам’ятаю, я привітав його з перемогою, він запропонував зустрітися. І так як я був у пошуку певному, він запропонував піти або в Асоціацію газовидобувних підприємств, або приєднатися до його команди Держгеонадр в якості радника. 

Мені це було цікаво, тому що я завжди мав бажання бути дотичним до цієї сфери. Пропозицію прийняв і почав з ним працювати. Далі, буквально через місяць, Опімах запропонував мені зайти на посаду начальника відділу надрокористування Держгеонадр. Категорія посади Б для мене була нецікава, я відмовився. Тому що, маючи певний бекграунд керівної роботи, проміжною ланкою в мене не було бажання працювати. Відповідно, внутрішньо я знав і відчував, що моя місія трішки вища. 

І за деякий час було оголошено конкурси на заступників – і в Держгеонадр, і інших органах виконавчої влади. Я подався на конкурс заступника і першого заступника в Держгеонадр, і, здається, ще подався на конкурс в Державному матеріальному резерві. Після того, як я подався на ці конкурси, я зайшов до Голови Служби в кабінет і поінформував його, що подався. Він на це ніяк не відреагував. Я продовжив допомагати йому в ролі радника, і почав готуватися до конкурсу. Конкурс пройшов вдало, потрапив до шорт-лісту. Далі була співбесіда з міністром Оржелем (Олексій Оржель був міністром енергетики за захисту довкілля в 2019-2020 рр.. – Прим.). На цій співбесіді був присутній Роман Опімах. За результатом співбесіди мене було визначено переможцем конкурсу на заступника. 

А як пройшов конкурс на першого заступника Голови Держгеонадр? Чому не було призначено першого заступника?

Конкурс пройшов добре, але переможця за його результатами не було визначено. Там були сильні кандидати. Наприклад, Володимир Купчак (брав участь в конкурсі на першого заступника Голови Держгеонадр в 2021 р. – Прим.). Його називали фаворитом конкурсу, але на той час суб’єкт призначення так і не визначився по ньому. Здається, причиною були так звані “плівки Єрмака”.

Так чи інакше, конкурс на першого заступника фактично відтоді і до травня 2021 року було заблоковано. Почався COVID-19, відбулася зміна процедури… Тим часом, мене в квітні 2020 року призначили на посаду заступника, і я приступив до виконання обов’язків. 

 

Повноваження широкі і вузькі

Яким був Ваш функціонал в Службі? За що Ви відповідали в Держгеонадр? Запитую, бо я зустрічав накази, підписані не лише Романом Опімахом, але і Вами – зокрема щодо видачі спецдозволів. 

Аналізуючи сьогодні події того часу, можу сказати, що Роман Опімах в квітні 2020 року дав мені широкі повноваження. Він дав мені в координацію відділи надрокористування, аукціонів, геологію, управління державними підприємствами. Але по факту, перший час спецдозволи і програми робіт підписував виключно Голова. Згодом він дав можливість і мені підписувати. І була така ситуація – що ми обидва підписували. Хоча в ідеалі так не має бути, має бути чіткий розподіл: якщо ти відповідаєш за цей напрямок, повністю його повинен контролювати. 

Паралельно весь цей час відбувалася історія щодо проведення переговорів щодо підписання Угод про розподіл продукції. Цим напрямком я зайнявся, ще будучи радником. І продовжив займатися на посаді заступника Голови. Хоча формально, від Держгеонадр членом міжвідомчої комісії (Міжвідомча комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції – Прим.) залишався Роман Опімах. Але інколи я брав участь в міжвідомчій комісії щодо УРП як представник Держгеонадр за довіреністю, а також був учасником переговорних процесів щодо УРП. На той час ми дуже активно співпрацювали з Energy Security Project, який було найнято для підписання УРП зі сторони USAID. Були найняті потужні юридичні компанії – DLA Pіper і Asters. 

Дозвольте запитання про бюрократичні нюанси. Ви сказали, що Опімах дав Вам “широкі повноваження”. Яким чином ці широкі повноваження були оформлені, зафіксовані? 

Це було зафіксовано наказом про розподіл обов’язків. Було передбачено, які відділи, управління або департаменти я курую. Разом із тим було визначено обов’язки і моменти, за які відповідає виключно Голова. Наприклад, мені в координацію було надано відділ надрокористування і відділ аукціонів. В той же час, в розподілі обов’язків було написано, що програми робіт і спецдозволи підписує Голова. 

І ще один бюрократичний момент. Ви сказали, що інколи представляли Держгеонадр в Комісії по УРП за довіреністю. Хто і як цю довіреність Вам виписував? Голова Служби?

Так. У простій письмовій формі. 

Скільки разів Ви брали участь від Держгеонадр у Комісії з УРП, і щодо яких саме ділянок надр?

Мова йшла про конкурс, який здійснювався щодо трьох УРП – на Ічнянську, Грунівську і Охтирську ділянки. Фактично 2 чи 3 рази я брав участь у засіданнях Комісії як представник Держгеонадр. 

Також я брав участь як член робочої групи з погодження проектів УРП, конкурси по яких відбулися і були визначені переможці. Мова про 9 УРП, 8 з яких було підписано (одну не підписало Укрнафтобуріння, воно вийшло з переговорного процесу). Так от, по цих 9 УРП я був у переговорній робочій групі. 

Ви сказали, що до ваших повноважень входило і управління державними підприємствами…

Так, нібито за функціоналом заступник Голови мав займатися управлінням державними підприємствами. Але всі рішення щодо призначення керівників, погоджень – здійснювалися Головою. 

 

Про тягар державних підприємств

Коли Ви дізналися про намір Служби віддати на приватизацію 4 геологічні підприємства, про що стало відомо в серпні 2020 року? Тоді це рішення Кабміну прогриміло наче грім серед ясного неба. І якщо щодо ДРГП особливого обурення рішення, за моїми спостереженнями, не викликало, то щодо УкрДГРІ – резонанс був. 

Я дізнався про приватизацію цих підприємств вже після того, як відповідне рішення ухвалив Кабінет міністрів. Коли дізнався, почав – оскільки це була моя зона відповідальності – відслідковувати інформацію в електронній базі документообігу Держгеонадр. І знайшов документи, які показували, що пропозиція приватизації цих 4 підприємств виходила з Держгеонадр за результатами наради в Міністерстві економіки, і ця пропозиція була підписана Опімахом в лютому 2020 р., ще до того часу, як я офіційно приступив до обов’язків заступника. І в листі-погодженні… а процедура виходу будь-якого документу зі Служби передбачає погодження структурними підрозділами… так от, ініціатива приватизації цих 4 підприємств була погоджена не департаментом бухгалтерії і майнових відносин, не управлінням геології (як це підказує логіка), а було погоджено тільки юридичним департаментом, і стоїть там віза тільки Губи Сергія Михайловича. 

Яким чином юристи мають відношення до приватизації геологічних підприємств – у мене до сих пір відкрите питання. 

Але ж восени Держгеонадр офіційно відповіли на запит NADRA.info: приватизацію цих підприємств ініціювали на Держгеонадр. Могло так статися, що це Міністерство економіки попросило Держгеонадр приватизувати саме ці підприємства? 

Не можу коментувати, на цій нараді мене не було. Оперую тільки документами, які бачив. Заяви усні і письмові, публічні заяви Голови стосувалися намірів модернізувати ці підприємства, витягнути їх з боргової ями… Саме цими завданнями, до речі, я і займався. 

Я хотів реформувати заробітну плату і працівників, і керівників цих компаній. Законодавством встановлені певні обмеження як для керівників, так і працівників геологічних підприємств. Є галузева угода з профспілкою, яка визначає сітку заробітних плат: встановлено нижню і верхню межі. І якщо щодо нижньої межі питань не має, то щодо верхньої – її очевидно потрібно було піднімати або скасовувати. Якщо ми хочемо реформувати державну геологічну галузь, який спеціаліст прийде працювати на оклад 8000 грн, і буде ефективно працювати, якщо в приватних компаніях головні геологи заробляють в рази інші гроші?!? 

Я ж хотів добитися реформування цієї системи – щоб підприємство саме визначало: якщо працівник цінний, щоб йому можна було платити нормальну заробітну плату, ринкову.

За результатами низки нарад я ініціював скасування верхньої планки тарифної сітки для геологічних підприємств. На жаль, ця ініціатива не пройшла, її заблокували.

Інша була ідея – прив’язати винагороду керівників підприємств до чистого доходу підприємства. Без прив’язки до планових бюджетів і витрат (ця система доказала свою неефективність і призвела до того, що керівники компаній завищували витрати, роздували бюджети). В результаті бюджети зростали, а доходи підприємств – ні. Але і ця моя ініціатива була заблокована. 

Але хіба Голова Держгеонадр міг своїм рішенням змінити ситуацію? Який порядок реформування системи мотивації працівників і керівників геологічних підприємств?

Щодо диференційованих показників така ініціатива мала йти від Держгеонадр на Кабмін. Але так і не пішла.

Щодо працівників державних геологічних підприємств, необхідні були зміни до галузевої угоди. Спочатку угоду погодили з моїми пропозиціями, але потім відмотали назад. І ухвалили нову редакцію, в якій повернули сітку заробітних плат.

Ви сказали, що тільки в серпні 2020 року дізналися про приватизацію 4 геологічних підприємств. Як Ви оцінили таке рішення Кабміну? І якими були Ваші подальші дії як профільного заступника, відповідального за управління геологічними підприємствами?

Моя реакція була усною. Я розумів, що ця ситуація виходила від голови Держгеонадр, і я не хотів з початком вересня входити в жорсткий конфлікт, і тільки в усних бесідах говорив, що як мінімум приватизація двох компаній – УкрДГРІ і СхідДРГП – недоцільна і неправильна. Порозуміння я так і не знайшов. 

В подальшому на Держгеонадр приходили листи від профільного комітету Верховної Ради (Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування – Прим.), в яких Комітет також пропонував виключення цих підприємств з об’єктів, які виставлено на приватизацію. Вже службовими записками я доводив до відома Голови Держгеонадр ці листи профільного комітету, однак ніякої реакції не було.

Ці листи були за підписом Голови Комітету Олега Бондаренка?

Так, ці листи йшли від Олега Бондаренка.

Щодо приватизації геологічних підприємств побутує думка: “мертве не може померти”. Тому приватизація часто називається єдино правильним шляхом. Чому Ви були проти приватизації УкрДГРІ і СхідДРГП?

Коли влітку 2020 року я почав аналізувати стан геологічних підприємств, ми виявили, що попереднім керівництвом це підприємство (СхідДРГП) було перетворено на майданчик для відмивання коштів. На балансі підприємства була кредиторська заборгованість в розмірі близько 30 млн грн, сформована за договорами послуг з сумнівними компаніями, власники яких були зареєстровані в Південно-Африканській Республіці. На цьому підприємстві лежала непідтверджена заборгованість. Можливо, у когось виникло бажання пустити це підприємство в Лету, щоб сховати кінці цих оборудок у воду. 

Приватизувати ж СхідДРГП не можна було, тому що в законі про приватизацію державних і комунальних підприємств в 2019 році було внесено зміну, якою забороняється приватизація ДП, активи яких знаходяться на непідконтрольній території. А майже всі активи СДРГП знаходяться в Луганську. На базі цих активів було створено так звану геологічну службу так званої ЛНР. 

Відповідно, законодавство прямо забороняє приватизацію СДРГП, відповідно, рішення про передачу цього підприємства на приватизацію – не може виконати свою фінальну ціль. Юридично, згідно з законодавством, приватизувати це підприємство не можна. 

З іншої сторони, на підприємство прийшов новий керівник, почав підіймати його… підприємство почало виплачувати борги з зарплатні, здійснювало певні роботи з моніторингу екзогенних геологічних процесів, по водному моніторингу в Луганській області. І була реальна можливість відновити, оживити діяльність підприємства. А передача підприємства в ФДМУ без пооб’єктного фінансування – вбиває це підприємство. 

Тобто, на мій погляд, це рішення приватизувати СДРГП не просто недоцільне – воно шкодить державним інтересам. 

Позиція щодо СДРГП зрозуміла. Яка ситуація з УкрДГРІ? 

УкрДГРІ знають у всьому світі. Світові видання відкриваєш, і там, де згадують Україну – пишуть про Держгеонадр і про УкрДГРІ. 

Позиція №1. Завжди УкрДГРІ позиціонувався як “мізки Держгеонадр”. І згідно звіту американських консультантів за 2018 рік, за результатами моніторингу Держгеонадр, було встановлено, що саме на базі УкрДГРІ можна розвинути потужну геологічну службу. Тому що геологічна служба, вона, в першу чергу, не про видачу спецдозволів, і не про продаж – геологічна служба це про вивчення надр та про науку. 

Позиція №2. На балансі УкрДГРІ знаходяться незавершені капітальні інвестиції по пооб’єктних планах, які фінансувала Держгеонадр. В розмірі приблизно 150-170 млн грн. При передачі на приватизацію – з балансу одного підприємства на баланс іншого підприємства незавершені капітальні інвестиції неможливо передати, тому що по податковому законодавству, виникне податок на прибуток. Значить, ці капітальні інвестиції пропадають.

Капітальні інвестиції в даному випадку – це про що?

Це ті кошти, які Держгеонадр за пооб’єктними планами сплачувало УкрДГРІ для здійснення певних дослідних робіт, наукових робіт згідно з пооб’єктними планами і програмами робіт. 

Позиція №3. Справді, УкрДГРІ знаходилося у важкому фінансовому стані. Тому що були нарікання на роботу попереднього керівництва і необ’єктивні витрати цього підприємства, а також на те майно, яке тягнуло підприємство вниз, робило великі адміністративні витрати і не давало розвиватися. До речі, ця ситуація схожа з іншими геологічними підприємствами, коли на балансі ДП багато непрофільного майна, яке не використовується, але за утримання його мають сплачуватися кошти. 

Моя пропозиція була наступна: розділити УкрДГРІ на дві юридичні особи. Виділити з УкрДГРІ нову юридичну особу, і на неї передати все непрофільне майно. І це непрофільне майно передати до ФДМУ. Але власне ім’я “УкрДГРІ” і юридичну особу – зберегти, зберегти ті незавершені капітальні інвестиції, і розвивати інститут.

В Економічній стратегії до 2030 року, затвердженій Урядом України, одним із напрямків передбачається створення потужних державних геологічних інституцій для розвитку надрокористування. Адже без науки геологорозвідка не може існувати. Ми перетворимося просто в лавку з продажу спецдозволів. Основою для наукової бази реалізації Економічної стратегії-2030 і мав би стати УкрДГРІ. 

Ви донесли ці позиції до Голови. Якою була реакція?

Різна. Від мовчазної – до аргументації, що державний сектор економіки в нас неефективний, і нам максимально необхідно зменшувати участь державних компаній в економіці України. Що кошти, які надаються цим підприємствам, витрачаються неефективно. 

Справді, ця думка має право на існування в загальній стратегії розвитку держави. Коли на місцях відсутні ефективні менеджери. 

Але якщо такі менеджери є – потрібно розвивати підприємства. І держава буде отримувати з таких підприємств більше доходу і користі галузі, ніж якщо вона їх продасть.

В липні РНБО ухвалила рішення, відповідно до якого три геологічні підприємства пропонується виключити з приватизаційного процесу: ДКП Південукргеологія, УкрДГРІ і КП Кіровгеологія. Ви були причетні до підготовки цього рішення? 

З РНБО щодо цих питань не спілкувався. Але в багатьох бесідах з людьми, від яких може залежати доля рішень в РНБО, я звертав увагу на свою позицію. Тому, можливо, я був десь почутий.

Вам відомо про участь в розробці проектів рішень РНБО, зокрема, цього рішення – Володимира Ігнащенка?

Ні, не відомо. 

 

Про таємниці УРП і державну зраду

Перед початком нашого інтерв’ю, Ви розповідали, що у Вас із Романом Опімахом виникли розбіжності в поглядах на УРП. Що саме Ви мали на увазі?

Головна проблема УРП в Україні, що у нас не було затверджено модельного контракту УРП, і його досі немає.

Відповідно, при погодженні фінального тексту, Держава відносно слабка в тому, щоб аргументувати ті чи інші вимоги контрактів, які повинні бути реалізовані.

По-перше, УРП – дуже специфічні контракти. І щоб з позиції держави правильно відстоювати позицію, потрібна висока кваліфікація і знання, як аналогічні УРП були реалізовані в інших країнах. 

Варто сказати, що, по-друге, УРП – це елемент залучення коштів в надрокористування, який було реалізовано з початку 1970-х років в країнах так званого Третього Світу. Як правило, в країнах з розвинутою сферою надрокористування таких УРП не існує, а існує прозорий, передбачений законодавством чіткий ліцензійний процес. 

Тобто, УРП – це такий інструмент залучення інвестицій, коли держава не може в повній мірі гарантувати економічно і політично – ані Верховенства Права, ані дотримання інтересів інвестора чи просто правил гри. Зважаючи на те, що УРП укладаються в країнах Третього Світу, є гарні приклади УРП (Кіпр, Чорногорія, Албанія, Лівія), або погані приклади УРП (Сомалі, Афганістан). 

Враховуючи, що в Україні не було модельного контракту УРП, то для супроводження цього проекту був підключений Energy Security Project – проект, який створений агентством USAID. Були залучені фахові юристи для супроводу переговорного процесу збалансування інтересів в УРП. 

Кожна УРП лише в українській редакції містить від 300 до 400 сторінок і визначає дуже особливі моменти щодо компенсаційної продукції, щодо передачі земельних ділянок, арбітражу, поводження з геологічною інформацією і т.д.

Я брав участь в робочій групі разом з юристами Energy Security Project, і нами відпрацьовувалася сильна державна позиція. 

До самого проекту з погодження текстів УРП з інвесторами я приєднався ще наприкінці 2019 року, коли, будучи радником Романа Опімаха, я почав брати активну участь у цьому процесі. Необхідно сказати, що були солідні робочі групи, які опрацьовували проекти документів, надані інвесторами, і надавали свої коментарі – зі сторони і Мін’юсту, і Держгеонадр, і Державної податкової служби, і Міністерства економіки, і Держпраці.

Важливо сказати, що в цьому процесі державі дуже допомагав Energy Security Project – аналізувати проекти УРП, надавати контрпропозиції. Також працювали юридичні компанії, найняті цим проектом для аналізу УРП.

Фактична робота здійснювалася наступним механізмом. Відбувалися засідання робочих груп, на яких були учасники і представники державних органів. Заявлялися коментарі. Йшла дискусія. Юристи цю інформацію брали і в режимі правок одразу вносили в проекти договорів. І станом на початок 2020 р. альтернативні угоди були повністю редаговані з початку і до кінця. Тому що були питання мало не до кожної статті проектів, наданих інвесторами. 

Які теми під час переговорів з інвесторами займали найбільше часу і зусиль – щоб відстояти державну позицію?

Сама по собі УРП заміняє майже все законодавство в Україні, чинне на момент укладання УРП. Тобто, відносини між інвестором і державою регулюються цією угодою.

Тобто “заміняє”? УРП можна підписати всупереч українському законодавству?

Коли підписали УРП, інше законодавство не впливає на стосунки між державою і інвестором щодо УРП.

Стоп. Ще раз поточню. УРП можна підписати, виходячи за рамки українського законодавства?

Абсолютно. УРП має прерогативу, порівняно з законодавством. Тобто, якщо в УРП передбачено інші домовленості, ніж це передбачено якимись нормативними актами, то чинним у відносинах між інвестором та державою є написане в УРП, а не нові закони.

Фінальні тексти підписаних УРП є у вільному доступі? Громадяни можуть оцінити, наскільки державна позиція була представлена під час переговорів і є захищеною в тексті угоди?

На жаль, текстів УРП у вільному доступі немає. Більше того, по укладених УРП, вони і будуть відсутні у вільному доступі (доступні Істотні умови і Витяги з УРП, наприклад, тут – Ред.).

Станом на осінь 2020 року я вважав, що процес укладання УРП пішов не тим шляхом, тому що держава почала приймати ті умови інвесторів, які не можна було за нормальної практики прийняти. І на моє переконання, вони шкодили інтересам держави. Це можна було розглядати навіть як державну зраду.  

Але все ж таки, не порушуючи NDA, поясніть, що Ви маєте на увазі, коли говорите про умови інвесторів, які, на Ваш погляд, не мала би приймати держава. Чого стосувалися ці умови?

Давайте я спершу закінчу думку щодо відкритості текстів УРП. Щодо конфіденційності положень, паралельно з нашою роботою над проектами УРП, почали з’являтися законодавчі ініціативи, які виходили від деяких народних депутатів, направлені на додаткове регулювання УРП. Так, наприклад, певними депутатами в 2020 році були ініційовані зміни до Податкового кодексу, які б дозволили інвестору не платити податок на прибуток, який його іноземне представництво буде отримувати від УРП. 

Якщо ми візьмемо так зване розуміння Government Take – це той рівень частки, скільки держава взагалі отримує від певної спільної діяльності з бізнесом, в нашому випадку від УРП. Це і рента, і плата за землю, і ПДВ, і податок на прибуток – всі податки і збори в сукупності, які йдуть до державного і місцевих бюджетів. Для прикладу, в Алжирі або Єгипті Government Take становить від 70 до 80% всіх коштів, які генеруються угодою про розподіл продукції. В Іспанії один із найнижчих Government Take – 40%.  Так от, в Україні рівень Government Take, який зафіксовано в УРП, складає максимум 35%. За деякими угодами – до 35%, а за деякими менше ніж 30%. 

…Більше того, не враховуючи, що в Україні за результатами конкурсів на УРП встановився один із найнижчих Government Take, за пропозицією одного з народних депутатів – з цих 33-35% захотіли забрати 18% податку на прибуток.

Ви про народного депутата Андрія Жупанина? 

Так. І його законопроект №3791 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення оподаткування інвесторів за угодами про розподіл продукції”. А також про №4344, норма якого про 20-річний строк (на повернення ділянок надр, де інвестор не виявив родовище вуглеводнів) призведе до “сплячих територій” та не буде стимулювати інвесторів проводити активну геологорозвідку.

І цей народний депутат не лише подавав такі ініціативи, він сам був учасником переговорного процесу, і був членом Міжвідомчої комісії з укладення УРП, і грав основу скрипку у цьому процесі по всіх УРП, як представник депутатського корпусу. 

Крім цього, ним було подано законопроект щодо покращення ІПВГ – Ініціативи прозорості видобувних галузей (законопроект №3790 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях”– Прим.). В загальному тексті там було вказано гарні речі – про прозорість, покращення звітування і так далі. Але в перехідних положеннях було записано: внести зміни про те, що вимога розкриття інформації не поширюється на УРП, укладені до січня. Тобто, цим законопроектом повністю закриваються від зору громадськості не лише обсяги видобування, а безпосередньо тексти УРП, які містять вимоги щодо розкриття обсягів видобування, щодо соціальних інвестицій, скільки інвестори повинні сплачувати ОТГ… – якщо ніхто цієї угоди не бачитиме, ніхто зайвий і не вимагатиме її виконання (цікавий аналіз розкриття даних з УРП також робили в DixiGroup – Ред.).

І коли я бачив цей лобізм, у мене виникав внутрішній протест. Я, будучи виконувачем обов’язків Голови Держгеонадр, коли Роман Опімах був наприкінці листопада на лікарняному з коронавірусом, написав відкритий лист паливно-енергетичному комітету Геруса (Андрій Герус, Голова Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг – Прим.) про те, що прийняття таких змін про ІПВГ з нормою про закриття від публічності УРП буде міжнародною поразкою для України. Тому що, по великому рахунку, загальний кілометраж ліцензійних ділянок з УРП, конкурси по яких відбулися до січня 2021 р. – вдумайтеся в цю цифру! – становить 65% загальної нафтогазової території України, тобто 65% площі всіх виданих нафтогазових спецдозволів України.

Давайте нагадаємо, про які УРП йдеться.

Не розповсюджується вимога щодо публічності на 8 УРП, які були розіграні в 2020 році. Ще три, які планують до укладання – Ічнянська, Грунівська, Охтирська. Це Юзівська, Олеська, Ванко-Прикерченська на шельфі Чорного Моря. Це Суботіна… і в загальній кількості видані ділянки по цих УРП становлять 65% всіх виданих нафтогазових спецдозволів України. І цим законопроектом пропонується накласти тінь, “вуаль” накинути на 65% нафтогазової території України. Це точно про Ініціативу прозорості видобувних галузей?!

Після мого листа Ксенія Оринчак зробила про це репортаж, а я ще додатково виступив на конференції, яку організовувала Юридична практика щодо відкритості нафтогазової діяльності і УРП. Я там виступав саме по тематиці аукціонів і УРП. Мій меседж був досить критичний: держава не гальмує процес укладання УРП, просто в цих УРП інвестори хочуть пролобіювати такі умови, які кардинально не вигідні державі. 

Я зробив пост у Facebook, направив листа до Верховної Ради… і через 20 хвилин після публікації посту, подзвонив Опімах на телефон і почав мене вичитувати. Я не очікував на таку реакцію і взагалі не бачив, щоб він колись у такому тоні з кимось розмовляв. Він вимагав від мене, щоб я видалив пост про свої критичні зауваження щодо УРП.

Видалили? 

Видалив у частині, яка стосувался УРП. Але будь-яка людина, яка вміє користуватися Facebook, може перевірити історію змін (ми перевірили, оригінальний допис доступний для перегляду, і його справді було відредаговано – Ред.).

Що саме збентежило Голову Держгеонадр?

Те, що я звернув увагу на положення УРП, які завдають їй шкоди, і можуть призвести до формування “сплячих ліцензій”. Я також звернув увагу на ініціативи певних народних депутатів, які також, на мій погляд, несуть загрозу державним інтересам. 

І коли Роман Євгенович вийшов з лікарняного, він протягом тижня вніс зміни до розподілу обов’язків між ним і мною, і забрав у мене з підпорядкування декілька відділів. 

Будемо відвертими, що я і до цього не приймав якихось управлінських рішень. Єдине, що через мене проходили документи, які я бачив. Але Голова використав цей момент як елемент покарання, щоб показати мені моє місце. 

Через тиждень я підійшов до Голови і запитав, яка була його мотивація. Відповідь мене здивувала: ніби на мою роботу були нарікання, що я занадто прискіпливо читаю документи. Я кажу: “Так це ж моя робота – прискіпливо читати документи як керівника, який їх підписує”. 

Це і був перший серйозний конфлікт між Головою і заступником. У мене забрали з підпорядкування відділи надрокористування і аукціонної діяльності, і Голова дав мені вказівку займатися міжнародним напрямком. 

В принципі, я вирішив не входити в жорсткий конфлікт, використав цей момент як шанс, почав займатися міжнародною діяльністю. Роман Опімах сказав: “Займешся міжнародною діяльністю, покажеш результат – потім ми подумаємо, чи повертати тобі ці два відділи”. Я вирішив не сперечатися, почав активно займатися міжнародною діяльністю, і в результаті буквально за місяць-два Держгеонадр вступили в дві профільні міжнародні асоціації – The European Raw Materials Alliance і European Battery Alliance. Це членство стало можливим безпосередньо за моєї координації, за моєї роботи, тому що я списувався, зустрічався з представниками асоціацій. Також з грудня 2020 року активно почався міжурядовий процес взаємодії з Європейською Комісією і відповідним директоратом. Якраз на спільних засіданнях між Держгеонадр, Мінекономіки і представниками ЄК я виступив із ініціативою стратегічного партнерства в сфері критичних корисних копалин між ЄС та Україною. Ми почали пропрацьовувати цю ідею, представникам ЄК ця ідея дуже сподобалася. Далі я проводив низку нарад в Держгеонадр. Ми розробили дорожню карту, план дій щодо отримання допомоги від ЄС, яка може бути співпраця і так далі… фактично, в липні 2021 року ця робота вилилася в підписання Меморандуму про стратегічне партнерство від Урядом України та Єврокомісією. 

Тому вважаю, що робота по міжнародному напрямку з мого боку була пророблена якісна. І десь в лютому я до Романа Опімаха підходив з питанням: “Був конфлікт, ти забрав у мене два відділи, наказав займатися міжнародною діяльністю. Я прикусив губу, ніяк не відреагував, не став загострювати конфлікт, зайнявся міжнародною діяльністю… твою пропозицію прийняв, дав результат. Давай повернемося до попередньої розмови. Я вважаю, що та ситуація, яка склалася щодо мене – несправедлива. Бо виходить, що Голова Держгеонадр покарав мене за те, що я спробував відстояти державні інтереси. Мученика з мене робиш? Я би зрозумів, якби я був нечистий на руку, чи когось лобіював…”. Він сказав: “Так, результати є. Але по аукціонах я не готовий тобі віддати напрямок, ще попрацюй, потім подивимося”.

А паралельно в цей час відбувалася історія щодо незаконного звільнення і поновлення на роботі Крістіни Браіловської. 

Перш ніж розпитувати про поновлення пані Крістіни Браіловської, дозвольте дещо поточнити по сказаному вище. Крім емоційної реакції на Ваш лист і допис у Facebook – була ще чиясь реакція на Вашу позицію? Можливо, Ви відчули, що у Вас є союзники?

На жаль, я не побачив ні в кого зацікавленості і підтримки. Відчув одразу відстороненість і настороженість Жупанина. Я відчув, що в кулуарах мою позицію прийняли дуже насторожено і зробили певні висновки.

Все ж таки, якщо це був офіційний лист Держгеонадр на Комітет Верховної ради, мала би бути відповідь. Якою вона була?

Я про неї не знаю. Можливо, її не було, а можливо, і була. Після цього випадку Роман Опімах більше не покладав на мене обов’язків Голови.

 

Випробування Браіловською

Щодо Крістіни Браіловської. Може скластися враження, що ваша спроба відновити на посаді пані Браіловську і коштувала Вам посади заступника Голови Держгеонадр…

…паралельно з моєю роботою на міжнародному напрямку виникла ситуація з відновленням на посаді незаконно звільненої Крістіни Браіловської. 

Про те, що її звільнили незаконно – говорили всі. І в кулуарах, і в розмовах працівників про це було чути. Також до мене неодноразово приходила керівниця департаменту бухгалтерії і інформувала про те, що до Держгеонадр приходили вимоги від виконавчої служби за судовими справами Браіловської проти Держгеонадр, рахунки Служби арештовувалися, на Службу накладалися штрафи, блокувалася діяльність – це заважало Держгеонадр як органу виконавчої влади нормально функціонувати. І це зрозуміло – бо коли арештовані рахунки, ти не можеш сплатити, наприклад, судовий збір для захисту інтересів держави в судах.

Я акумулював цю інформацію, збирав дані і побачив, що відбувається певна несправедливість. І питання не в Браіловській! А в тому, що Служба свідомо здійснювала дії щодо зумисного невиконання рішення суду. Я бачив, що декілька разів змінювався штатний розклад Держгеонадр і посаду начальника юридичного управління (на якій працювала Браіловська), декілька разів змінювали – на юридичний департамент, потім на департамент правового забезпечення… 

Як у людини, яка розуміє, як функціонують державні органи, одразу виникла підозра, що це робиться спеціально, щоб не поновити людину на роботі, мотивуючи це тим, що такої посади вже немає. Проте, як мною вже потім було встановлено з офіційних джерел, Браіловська в листопаді 2020 року виграла апеляцію, де було визнано бездіяльність Держгеонадр щодо її не поновлення. І в резолютивній частині рішення було встановлено, що у випадку, якщо такої посади вже немає на час виконання рішення, то роботодавець зобов’язаний поновити на рівнозначній посаді. А згідно з типовим положенням юридичної служби міністерства або центрального органу виконавчої влади, юридичне управління – одне, і не важливо, як воно називається. Керівник юридичної служби він і є керівником юридичної служби, як ти не називай посаду. 

На початку березня 2021 року в електронній базі документообігу Держгеонадр я побачив запити виконавчої служби до виконання про поновлення Браіловської на рівнозначній посаді. І виконуючи обов’язки Голови 8-9 березня 2021 року, на час відрядження Романа Опімаха, я вирішив прийняти наказ про поновлення Браіловської, і відповідно, про звільнення Губи Сергія Михайловича з посади директора департаменту правового забезпечення на підставі п.6 ст. 40 КЗпП України: якщо поновлюється особа на посаду, на якій працює інша особа, то ця особа підлягає звільненню.

Я прийняв цей наказ, надав його відповідним фахівцям, щоб вони зареєстрували його, проставили необхідні візи необхідних підрозділів. Однак після цього цей наказ чи сховали, чи знищили… в результаті він не був ніде офіційно зареєстрований і фізично зник. 

Після цього, коли Опімах повернувся з відрядження, протягом тижня була абсолютна тиша в Держгеонадр. Ніхто не розумів, що сталося. Але десь через тиждень Опімах викликав мене в кабінет і почав звинувачувати, що мені за прийняття рішення по Браіловській нібито хтось заплатив гроші.

Прямим текстом так і було сказано: Роману Сарамазі хтось заплатив за поновлення пані Браіловської?

Дослівно звучало наступним чином: “Кто тебя “подогрел”? Денежку кто тебе дал?” Я кажу: “Це неправда. Я цим рішенням і себе позбавив кримінальної відповідальності. Тому що виконував обов’язки Голови, і було би невиконання рішення суду. І я тебе позбавив потенційно кримінальної відповідальності за незаконне невиконання рішення суду”. Але він знову заявив, що мені за це заплатили гроші, і він “с таким человеком” працювати не збирається, “пиши заявление на увольнение”. А я кажу: “Що незаконного я зробив, якщо виконав рішення суду?” 

І це вже була гаряча стадія нашого конфлікту.

Через деякий час Роман Опімах надіслав листа на Прем’єр-міністра, де ініціював моє звільнення ніби на підставі того, що я порушив присягу державного службовця і втрутився в систему документообігу Держгеонадр, і в наказі начебто написав, що наказ від 4.03.2021 під номером 201 є нечинним, бо під цим номером було прийнято інший наказ, про відновлення Браіловської… 

Перепрошую, не зрозумів.

Підозрюю, що після того, як я підписав наказ про поновлення Браіловської, в канцелярії зареєстрували заднім числом наказ за тим самим номером, і сказали, що мого наказу не існує, а існує ось такий інший наказ. В поясненнях на Кабінет міністрів України і до Національного агентства державної служби я все це розписав і вказав, що виданий заднім числом наказ не є чинним. 

Яке рішення ухвалили в Кабміні?

Було відкрито дисциплінарне провадження. Документи відправили до Вищого корпусу державної служби, який розглядав це провадження. Я подав свої пояснення. Розгляд справи кілька разів переносили. В результаті аж 1 червня відбувається засідання цієї комісії, на неї приїжджає Голова Держгеонадр, обіймається з Канцуровим (член Комісії з питань вищого корпусу державної служби – Прим.)… і я ще до початку засідання зрозумів, який буде результат розгляду. 

На засідання я заходжу зі своїм адвокатом. Комісія одразу надає мені слово і просить надати пояснення. А я до цього неодноразово просив Комісію ознайомити мене з матеріалами справи, мене жодного разу не ознайомили. Адвокати заявили, що це не відповідає процедурі і моїм законним правам, і якщо ми не ознайомимося з матеріалами справи – ми будемо просто мовчати. Нам дали аж одну годину, щоб ознайомитися з 400 сторінками дисциплінарної справи. Але нічого, копіюємо, знайомимося, даємо свої пояснення. 

В результаті, 8.06.2021 Комісія приймає рішення, що фактів на підтвердження того, що я ніби втрутився в електронну систему документообігу, не встановлено, однак, на переконання Комісії, я порушив інструкцію з діловодства Держгеонадр тим, що я підписав наказ про поновлення Браіловської і звільнення Губи без візування з юридичним департаментом і з кадровою службою. Тому за це до мене повинно застосуватися дисциплінарне стягнення у вигляді догани. 

Але в цей самий час Держгеонадр офіційно заявили, що вони не знають про такий наказ! Що такого наказу не було! Юридично цього наказу ніде немає, в реєстрі наказів такий наказ не зареєстрований…

Тобто, офіційно Держгеонадр заявляють, що мого наказу немає, але комісія мене карає за цей наказ.

Мушу зізнатися, що я чув про цю історію з різних джерел. Зокрема, про те, що був документ, підписаний Вами. Але він так і не набув ваги наказу, не став обов’язковим до виконання. Разом із цим, “Опімах Р.Є. надав Комісії скріншот наказу Держгеонадр від 09 березня 2021 року № 201 підписаний т.в.о. Голови Сарамагою Р.К., фото якого розміщене, зі слів Опімаха Р.Є., на сторінці Браіловської К.Е. в соціальній мережі “Facebook”… Це цитата з протоколу засідання Комісії від 01.06.2021 (імовірно, йдеться про цей допис – Ред.). Вибачте, але можете відповісти на просте питання: наказ про поновлення Браіловської за Вашим підписом був, чи його не було?

Наказ був. Тому що я його підписав, фізично. І віддав представникам канцелярії. Вони його зареєстрували – поставили номер 201 від 09.03.2021. Я ще просив віддати його у відповідний департамент для візування і до виконання. Після цього вони його або загубили, або знищили.

Поточню. Того, що ви підписали і передали наказ до канцелярії – було достатньо, щоб наказ став наказом, набув сили? В який момент воля керівника Служби, обов’язки якого Ви виконували, мала набути незворотніх наслідків щодо обов’язковості виконання наказу?

З моменту реєстрації в журналі і електронній системі документообігу. 

Чи був Ваш наказ №201 зареєстрований? 

Як ми бачимо зараз, відсутній такий запис, юридично. На той момент працівниця канцелярії номер проставила. Значить, вони його проставили, але не внесли в систему, або витерли. Тобто, станом на зараз юридично його немає. 

Мій мозок щойно зламався. За що догана?

Я вважаю, що ні за що. Які можуть бути наслідки, пов’язані з тим, що начебто я підписав документ з порушенням. Документу немає? Немає. Які наслідки?

Під час підписання наказу Роман Опімах був у закордонному відрядженні?

Ні, здається в Полтаві на нафтогазовому форумі.

Окей, якщо він був в Україні… на поверхні лежить міркування: Голова у відрядженні, Ви виконуєте його обов’язки, і тут такий важливий наказ… Можливо, було варто погодити з Головою цей наказ? Ви обговорювали свій намір з Опімахом щодо поновлення Браіловської?

Ні. А як можна погоджувати виконання рішення суду, яке керівник Держгеонадр умисно не виконував протягом року?!?

Вам не закидали підробку документів, чи замах на підробку – окрім дисциплінарного провадження, кримінальне по Вам є?

Мені про це невідомо. Але чому мені це можна було б закидати? Де підробка? Це я як заступник, побачивши зникнення наказу з системи, міг ініціювати кримінальне провадження щодо розслідування факту за ст. 366 Підробка документів.

Ініціювали? 

Не коментую.

Що було потім? 

8.06.2021 Комісія рекомендувала Кабінету міністрів України оголосити мені догану. Далі, по процедурі, рішення про накладення дисциплінарного стягнення мало бути ухвалене протягом 10 робочих днів з моменту надходження пропозицій. Пропозиція зайшла 8.06.2021, а рішення про догану ухвалили аж 7 липня. 

Відповідно, після оголошення мені догани, я подав до Окружного адміністративного суду міста Києва позов. 

Спираюся на кілька позицій. Перша – матеріальна. Вона говорить, що відсутня вина, відсутній предмет притягнення мене до відповідальності, тому що, якщо наказу немає (що в Держгеонадр визнають офіційно в своїх поясненнях), то не може і бути наслідків. Друга – процесуальна. Притягнути до відповідальності мали у строк, який не перевищує 10 днів. 

Дата судового засідання відома?

Підготовче засідання призначене на 4 жовтня.

Ви будете оскаржувати своє звільнення?

Готуюся до цього.

Тобто, тверде рішення вже ухвалили?

Тверде рішення вже є.

Хочете повернутися на посаду?

Скоріше, ні, ніж так. 

Чому?

Я розчарувався в державній службі. Бачу, що людям, які хочуть відстоювати державні інтереси, а не лобіювати чиїсь – їм в цій системі важко. І вони опиняються в ситуації “один в полі воїн”. А одному з системою боротися важко.

І, скажімо, заходити на таку посаду, і вести війну з іншими людьми, яким ти заважаєш – при цьому отримуючи заробітну платню, яку тобі спеціально урізали в покарання за принципову позицію…

Що за історія з зарплатнею?

З березня, коли сталася історія з наказом про поновлення Браіловської, Роман Опімах позбавив мене всіх надбавок і премій, залишив “голий” оклад – 20 тис. грн. Бути під постійним емоційним стресом, отримувати погрози – це втомлює. 

Погрози почав отримувати в розмовах одразу, коли стало відомо про наказ по Браіловській. До мене почали доносити, що я маю сам написати заяву про звільнення, інакше проти мене почнуть шукати кримінальні справи, щось знайдуть… на той час я не здався, боровся до останнього, доки мене не звільнили. 

Є зв’язок між конкурсом на першого заступника Голови Держгеонадр і процесом з Вашим звільненням?

Я не думаю, що ці речі пов’язані. Але не виключаю. Тому що до цього конкурсу єдиним заступником Опімаха був я. І для Романа Євгеновича це створювало певну загрозу, тому що я міг би приймати рішення, не погоджені з ним. Очевидно, що цим конкурсом було знижено мій потенційний вплив на Службу. І звісно, після оголошення результатів конкурсу, Опімах почав титанічну роботу щодо мого звільнення. Бачите, не вийшло звільнити шляхом дисциплінарного провадження – знайшли іншу шпарину, через недопуск до державної таємниці. 

Так, я бачив Розпорядження кабміну. Але ж допуск Ви справді не отримали.

Все було так: коли я подав заяву на отримання допуску, її довго не розглядали. Доки чекав на розгляд, поїхав на відпочинок до Єгипту. Приїжджаю, СБУ каже – то ти ж не вказав, що їздив у відпустку. Я одразу подав нову анкету. Але, я так розумію, через позицію Голови ця анкета не була відправлена на СБУ. Щоб запустився процес мого звільнення. 

 

Про втрачену крипту і майбутнє

Не можу не поставити декілька запитань з тем, які не стосуються до Вашого звільнення зі Служби. Пам’ятаєте, за яким показником Ви увійшли до ТОП-10 українських держслужбовців у квітні 2021 року?

Звісно. За задекларованими біткойнами.

У декларації вказано, що їх у Вас 380. Звідки?

Коли біткойни тільки з’явилися, я зацікавився цим напрямом. Почав по-троху майнити. І вирішив прикупити. Декілька разів комп’ютер змінювався, і зрештою я забув пароль доступу. Але коли я зайшов на державну службу, треба було все задекларувати. Оскільки держслужбовців зобов’язали декларувати криптовалюту, щоб задекларувати все – я вирішив задекларувати, тому що раніше я їх придбавав. Але фізично у мене до них доступу немає.

Скільки Ви за них заплатили?

16 000 грн.

В кого їх купували? 

На біржі. 

На якій?

Вже не пригадаю.

За курсом 1 біткойн дорівнює близько 1 308 000 грн. Тобто, Ви задекларували еквівалент майже 500 000 000 грн! Як можна було втратити такі гроші? Ваші паролі хтось міг поцупити?

Доступи було записано в блокнотику… 

Розумію, в мене також є такий блокнотик, і я сам не знаю, де він зараз. Хоча біткойнів не маю… Хто Ваша дружина? 

Дружина – Вікторія, фінансовий аналітик у відомій фінтех-компанії. 

Хто сьогодні Роман Сарамага, крім як помічник народного депутата Олександра Маріковського? 

Навіть не помічник Маріковського. Зарплату не отримую, і не комунікую. Олександру Маріковському мене, до речі, порадив Роман Опімах, ще коли я був його радником.

Зараз Роман Сарамага – громадянин з досвідом роботи, знаннями, бажанням позитивних змін в Державі, з певним романтизмом, але цей громадянин буде шукати собі роботу, мабуть, в приватному секторі. 

Це буде робота, пов’язана з надрами?
Не впевнений. Хоча у сфері надрокористування у мене один з найсуттєвіших досвідів. Але є гарна компетенція і в будівельних проектах, і в міжнародній морській логістиці, в міжнародному праві. 

 

Читайте також: VODA UA: напоїти Верховну Раду, Генеральну прокуратуру і Близький Схід

Читайте також: Оксана Оринчак: “Дешевше – бути в Асоціації!”

Читайте також: Олег Тритяченко: “Кислотоупор переходить в інвестиційний бізнес”

Читайте також: Тарас Кузьмич: Площі “Будинку Книги” здавалися в оренду за 1 гривню на рік!

 

Автор фото – Олег Петрасюк, Yesterday & Tomorrow