Роман Опімах: Перше інтервʼю після відставки
Розмови про те, чи продовжить Кабінет Міністрів України контракт із Головою Держгеонадр Романом Опімахом після закінчення 5-річного терміну, який збігав 08.11.2024, пішли ринком у серпні. Джерела NADRA.INFO повідомляли, що Міністр довкілля Руслан Стрілець, який особисто координував діяльність Служби, попри стриману критику, загалом задоволений каденцією Романа Опімаха, і підготував подання до Уряду про перепризначення чинного керівника ДГН, яке в Кабміні очікувано підтримають.
На користь припущення, що Головою Держгеонадр залишиться Роман Опімах, грали відмінна оцінка Кабміном роботи керівництва ДГН у 2023 р.; налагоджена і загалом безпроблемна з боку Служби реалізація спецдозволів на аукціонах (з рекордними продажами прав користування нафтогазовими надрами, наприклад, в 2020 і 2024 р.); активна комунікація на міжнародній арені, участь у заходах високого рівня; легалізація видобутку бурштину (надано вже понад 110 дозволів на бурштиноносні надра, законний видобуток стрімко зростає – див. дані за 2022 і 2023 рр..); і, зрештою, реформа надрокористування – великі зміни в Кодекс України про надра, які врахували ключові побажання бізнесу і навряд би відбулися без активної участі Держгеонадр і очільника Служби.
Критики ж Романа Опімаха звертали увагу на прорахунки Служби. Чи не найгучнішим за останні 5 років – називали 8-місячний простій Сахалінського родовища, внаслідок якого держава недоотримала від 3 до 9 млрд грн (справу розслідує ДБР). Не додавали оптимізму і наслідки реалізації санкційної політики в галузі: з одного боку, забороняючи видобувним компаніям підсанкційних власників користуватися надрами, Служба діяла «в межах, на підставі, у спосіб», але з іншого – оскільки в законодавстві не передбачили механізму для захисту в таких випадках інтересів українського народу як власника надр – держава недоотримала сотні мільйонів гривень податками, порушеними інвестиційними планами, невидобутими корисними копалинами (і продовжує втрачати). Негатив підігрівав успадкований від попередника Олега Кирилюка скандал довкола (не)поновлення екс-керівниці юрдепартаменту ДГН Крістіни Браіловської, який сягнув апогею у вигляді притягнення до адмінвідповідальності. Ще одне слабке місце ДГН як регулятора виявив Антимонопольний комітет, який почав одну за одною виявляти змови на аукціонах, внаслідок чого десятки спецдозволів можуть бути скасовані.
Поговорити про 5 років на чолі Держгеонадр зустрічаємося з Романом Опімахом за кавою на київському Подолі – вперше в неофіційній обстановці. Деякі уточнюючі запитання додаємо на етапі редагування тексту, їх позначено.
NADRA.INFO: Чи чекати на традиційний публічний звіт Романа Опімаха – цього разу про 5 років на посаді Голови Держгеонадр?
Роман Опімах: В моєму виконанні – точно ні.
Законодавство такого не передбачає.
Немає бажання звітувати?
Відверто, це буде дивно виглядати. Переконаний, Держгеонадра зроблять гарний річний звіт і без мене.
Мені здається, у ринку є очікування щодо Вашого звіту… Послухати, поговорити. Таких голів Держгеонадр ще не було: Ви протрималися на посаді всі 5 років – найдовше серед попередників!
В принципі, мої останні публічні презентації – це щось подібне до звіту за 5 років. Не деталізовано, але ключові досягнення в роботі та закладений генеральний напрям руху були зазначені.
Але ви заклали певну традицію щорічних звітів, коли можна було поставити питання – не завжди приємні для Вас, але головне – була можливість діалогу.
Насправді, можливість відкритого діалогу була не тільки в межах річних звітів.
Напередодні рішення Уряду, починаючи з серпня, було чимало чуток щодо вашого імовірного перепризначення… Посада Голови Держгеонадр і економічно, і політично важлива. Особисто для мене це звільнення виглядало нелогічним. В першу чергу, зважаючи на оголошений План перемоги Президента України Володимира Зеленського. Четвертий пункт Плану – ресурсний, чітко стосується користування надрами. А ключовий комунікатор з Західним Світом від Держави Україна протягом останніх років – це Роман Опімах. І він іде з посади. Як Ви прокоментуєте цю нелогічність?
Будемо вірити, що прийде ефективний менеджер, який зможе виконати ще більш амбітні завдання, поставлені перед країною. 5 років минуло, і це суттєвий термін для очільника державної установи. Намагався зробити все необхідне, щоб виконувати урядові цілі і визначені Президентом пріоритети. Тому зміни – це еволюційний процес.
Коли Ви дізналися, що Вам не продовжать контракт?
Напередодні. За кілька днів.
Це правда, що Руслан Стрілець напередодні свого звільнення встиг підготувати подання на КМУ про Ваше перепризначення?
Не памʼятаю.
Можливо, але це вже не має значення. Новий міністр – це нова відповідальність, нове бачення формування політик.
У Світлани Гринчук є своя кандидатура на Голову Держгеонадр?
Важко відповісти. Це питання до Міністерки.
А Ви з нею це питання обговорювали?
Дуже коротко.
І вона не виявила бажання продовжити співпрацю з Вами на посаді Голови ДГН?
Не виявила. Ми конструктивно переговорили. Зрештою, це ж не чиясь приватна історія чи компанія – це державна установа.
Все ж таки, важливим є контекст Вашого звільнення… У нас досі не розроблені власні українські критерії стратегічної і критичної сировини (послуговуємося переліками Геологічної служби США, або Акту ЄС CRMA). У нас не затверджено перелік ділянок, які можуть бути надані в користування через аукціони. Це лише кілька пунктів, про решту поговоримо … тобто, гаразд, хоч за пʼять років зроблено багато – купа роботи ще попереду, і в цій ситуації змінювати Вас на когось іншого…
Безперспективно продовжувати обговорення цієї теми з різних боків. Кожен може зробити свої висновки і дати свої оцінки.
Моя оцінка – [моє звільнення] це нормально. Нічого надзвичайного не відбулося.
За 5 років було зроблено багато, і я впевнений, що і в учасників ринку сформувалося стійке розуміння, що відношення до платників податків та інвесторів з боку Держгеонадр може бути дружнім на умовах взаємної довіри.
Підтверджую, неодноразово чув від власників і топ-менеджерів видобувних компаній, що до Вашої команди у керівництві ДГН у них немає претензій, навпаки – процедури реально спростилися, прискорилися, стали зрозумілішими і прогнозованішими.
Ну, класно ж!
Що для вас найважливіше за ці 5 років? Який Ваш особистий ТОП-5 досягнень на посаді Голови Служби?
Досягнення відповідають тим пріоритетам, з якими я виходив на конкурс – моїм програмним обіцянкам.
Перша – це нульова толерантність до корупції.
Ситуація, коли хтось комусь заносив кошти за виконання елементарних речей у Службі, я сподіваюся, канули в лету і більше ніколи не повернуться. Ми доклали максимальних зусиль, щоб на системному рівні такий баг у секторі надрокористування зник.
Це стало результатом реалізації мого другого пріоритету. Я маю на увазі ту системну реформу, що заклала міцний фундамент на рівні підзаконних актів і законів, яке змінити «під себе» буде неможливо. Треба мати політичну волю багатьох ключових гравців, щоб змусити систему працювати так, як вона працювала раніше.
Третє – реальне спрощення комунікації надрокористувачів зі службою за рахунок діджиталізації: це і електронний кабінет надрокористувача, і придбання спецдозволів на електронних торгах. Нагадаю, що за 5 років було продано понад 500 дозволів – і надходження до бюджету величезні, понад 6 млрд грн.
Ринок відчув, що таке прозора робота: хочеш купити ділянку надр – ініціюєш її винесення на онлайн аукціон, а перемагає, хто пообіцяв найвищу ціну за лот.
Мабуть, ще одну важливу річ треба виділити – це спрощення доступу до геологічної та іншої важливої інформації.
Ви собі не уявляєте, як це було 10 років тому. Памʼятаю, коли працював у дорадчому органі з економічних реформ при Адміністрації Президента України – вперше до нас прийшов перелік діючих спецдозволів на користування надрами у надрукованій формі і на ньому стояв гриф ДСК. Тобто, навіть елементарна інформація, доступність якої зараз сприймається як щось очевидне – була закритою для громадськості!
Після того змінилося багато, був урегульований і порядок обрахунку вартості геологічної інформації і спецдозволів, зʼявився Державний геологічний портал, який акумулює всю інформацію і викладає в інтерактивному вигляді на картах, а також у вигляді реєстрів і баз даних. Тобто, це значно спрощує життя надрокористувачам та потенційним інвесторам. А також додає прозорості всьому процесу.
Тепер би дочекатися на розкриття цих даних для ширшого кола користувачів, ніж власники спецдозволів і представники ОТГ чи ОВА/РВА…
Я тут чесний максимально. Ринок бачив, як працювало все до війни, і це був лише початок. За цей час ще низка інструментів була побудована і створена, і щойно завершиться воєнний стан – доступ буде відкритий для всіх.
В контексті ж підготовки стратегічних надр для пошуку інвесторів, ми не встигли зняти гриф «таємно» з інформації про розмір їх запасів.
В кому затримка? Хто гальмував/гальмує зняття грифу?
Це питання відноситься до відповідальності Міністрів захисту довкілля.
Діють два пункти Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, які забороняють розкриття інформації про запаси літію, титану і низки інших корисних копалин. Ініціювати зняття такого обмеження має державний експерт з таємниці – Міністр захисту довкілля. Він має поставити це питання перед Службою Безпеки України, і СБУ внесе відповідні зміни до свого нормативно-правового акту.
Нагадаю, що чинним є рішення РНБО за 2021 рік, яке наголошує на необхідності це зробити. Засідання відповідних робочих груп проводились в Міндовкілля – ніхто не був проти.
Потім, коли розпочалася війна, розглядати це питання виглядало не досить доречним. Воно могло б бути оцінене як нелогічний крок. Але починаючи з 2023 року, під час війни, ми активно шукаємо іноземних інвесторів, підписуємо документи про співпрацю з державами – стратегічними партнерами України. Як приклад, нещодавно було підписано свіжий меморандум між Україною та США щодо співробітництва у сфері розробки критичних мінералів. Без подальшого обміну геологічною інформацією, без доступу до даних про розмір запасів корисної копалини – процеси можуть бути оцінені нашими партнерами як профанація.
Саме так це і виглядає.
Хоча ми намагалися обійти ці обмеження і певним чином відобразити багатий ресурсний потенціал України, роблячи наголос на інших пов’язаних речах. Якщо ми не можемо сказати розмір запасів літію – можемо сказати, скільки приблизно електроавтомобілів можна було б виробити з цього літію.
Я памʼятаю цю заяву. Ми зверталися із запитами до Вас і пані Юлії Свириденко – ніхто так і не пояснив, на які дані спирається висновок про те, що «запасів літію в Україні достатньо, щоб забезпечити акумуляторами майже 20 мільйонів електромобілів»…
Я думаю, що цей крок (зняття грифів) відбудеться. Наразі я не бачу жодних аргументів проти, які були б логічними.
Аргумент, що ворог дізнається інформацію про наші запаси? Так він про них знає! Тому що при проведенні геологорозвідувальних робіт за часів існування СРСР один примірник (зазвичай оригінал) звіту передавався на зберігання до Загальнорадянського геологічного фонду при Міністерстві геології СРСР. Ця організація була реорганізована у Російський державний геологічний фонд комітету РФ з геології та використання надр. Сьогодні інформація про звіти є доступною в електронному каталозі Росгеолфонду та відкрита для ознайомлення за попереднім запитом. До того ж, чимало інформації про наші запаси вже розміщено в різних міжнародних звітах – тому, по-факту, вона вже давно не є таємницею.
Можна стверджувати, що потенційна шкода, яку може бути завдано національній безпеці у разі зняття грифу, є значно меншою, ніж потенційна шкода, що завдається безпеці України у сфері економіки, науки і техніки від віднесення цієї інформації до державної таємниці. Для мене очевидно, що в оприлюдненні такої інформації сьогодні переважає суспільний інтерес, що сприятиме залученню недержавних інвестицій у гірничо-видобувну й переробну промисловість України.
Мені також видається нелогічним апелювати до ризику інформування ворога про наші надра. Але ця теза дуже популярна, і багатьох в Україні вона спонукає до самоцензури чи приховування даних про корисні копалини або діяльність компаній-надрокористувачів (наприклад, ДПС не розкриває дані про ренту).
В цьому контексті не можу не згадати про інший тренд – згортання прозорості в надрокористуванні в принципі. Пригадую, в інтервʼю NADRA.INFO експерт із впровадження ІПВГ в Україні Віталій Филенко розповідав, що за першого президентства Дональда Трампа США внесли зміни в законодавство і закрили доступ до контрактів із видобувними підприємствами (аналоги наших Угод про розподіл продукції) і припинили членство в ІПВГ через національні обмеження щодо розкриття інформації за видобувними контрактами, в т.ч. і про діяльність американських компаній в інших країнах.
Ви очолили Держгеонадра на тренді розкриття геологічних і просторових даних, цифровізації, інтерактивних карт. Цей тренд обірвав повномасштабний напад РФ. Як Ви думаєте: Україна сьогодні-завтра може розвернути вітрила у зворотній бік?
Ми можемо спробувати змоделювати зміну цього тренду. Але я не вважаю, що вона призведе до позитивного результату – відкриті для інших дані про наші надра сьогодні потрібні Україні. Бо, на жаль, ми сьогодні не є самодостатніми, в першу чергу, з точки зору наявного капіталу для складної розробки покладів, і з точки зору необхідних сучасних технологій. Залучити це все на сьогоднішній день можуть тільки наші західні партнери. Їх треба переконувати. А якщо ми не говоримо ключові цифри – це може виглядати не солідно і підозріло.
А солідно, на Ваш погляд, виглядала пропозиція для західних стратегічних партнерів спільно розробляти і захищати стратегічні надра в Україні – за десять днів після продажу найбільшого державного видобувача титановмісних руд компанії з Азербайджану?
Не бачу тут протиріч.
Я не знайомий з NEQSOL Holding, але знаю, що вона присутня в різних бізнесах на багатьох ринках. Тому я би не був безпідставно критичним щодо цього переможця аукціону ФДМУ.
Насправді, мені здається, ця компанія виглядає досвідченою, такою, що розуміється на мінеральній сировини, і може зробити «цукерку» з цього занедбаного підприємства зі слабкою ресурсною базою, боргами і скандалами. Та й нинішній тренд – експорт сировини, а не продукції – треба негайно змінювати, і робити для цього відповідні кроки: приростити додаткову ресурсну базу, навести лад у фінансах і в управлінні, зробити компанію прозорішою і знайти інвестора з західного світу, який допоможе кардинально модернізувати і розширити спектр діяльності ОГХК – думаю, NEQSOL Holding може спробувати.
Вас чи інших співробітників Держгеонадр – долучали до підготовки проекту Плану Перемоги?
Ні, Держгеонадра не долучали.
Президент сказав, що План містить таємні додатки. Один із них стосується 4 ресурсного пункту. Ви бачили цей таємний додаток?
Ні.
Наскільки легітимними, на Ваш погляд, будуть державні рішення про розпорядження ділянками зі стратегічними надрами – без широкої дискусії у суспільстві про це? Я не говорю про «референдум» – але взагалі без широкої дискусії про умови, на яких держава може надавати такі ділянки в користування…
Я не бачу тут протиріч. Не розумію, чому до цієї теми має бути якийсь окремий підхід, відмінний від існуючих.
Наприклад, ми маємо нафтогазові надра – вони також, можна сказати, є не менш стратегічними. Ми перевели надання їх в користування на відкриті аукціони, або через конкурси на укладення УРП – і все відбувається максимально транспарентно для суспільства та громадськості.
Тут буде такий самий підхід, нічого протилежного чи нового: пропонується надавати стратегічні родовища критичних мінералів на аукціонах або через УРП. Зрозуміло, що все буде прозоро, бо в іншому випадку очікувані інвестори не прийдуть. Тому не бачу ніяких протиріч. Як Ви вбачаєте цю дискусію в суспільстві?
Давайте поговоримо про це. У випадку з аукціонами – ми бачимо всіх учасників, початкову ціну. Підводних каменів нуль (хіба що учасники можуть наразитися на наслідки недостатнього вивчення обʼєкта, який хочуть купити). Але якщо ми говоримо про УРП – бентежить ситуація з раніше укладеними УРП.
Яка ситуація?
Держгеонадра не розкривають параметри вже діючих в Україні УРП, мовляв, вони є конфіденційними. Про це в Службі офіційно заявляли у відповідь на наш запит щодо УРП на ділянці Угнівська ще в 2023 р.. Це ж випливає і з нашої нещодавньої спроби розповісти читачам про витрати інвесторів УРП, які їм має компенсувати держава.
Був ухвалений Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях» (законопроєкт № 3790, авторства Андрія Жупанина та інших), який передбачає, що умови всіх УРП, укладених після 01.01.2021, мають бути відкритими. Це норма закону. Все має бути прозоро (справді, діючі в Україні УРП, до конфіденційності даних яких апелюють в ДГН, були підписані до набрання чинності законом, згаданим Романом Опімахом – Ред.).
Але ми не бачимо ані чіткого переліку ділянок, які будуть першими передані в користування, ані умов, на яких вони пропонуються, наприклад, моделі розподілу видобутої продукції між державою та інвестором (підрядником).
Перелік – затверджений урядом. Процедура – прописана. Все відповідно до закону. Спершу Міжвідомча комісія з укладання УРП має отримати заяву від інвестора. Якщо хтось ініціює певну ділянку, протягом 3 чи 6 місяців, Комісія має розглянути заяву та розпочати підготовку до конкурсу на укладення УРП. Умови конкурсу затверджуються Урядом і вони, як і в подальшому конкурсна документація, є публічними.
Якщо є затверджений перелік із 26 ділянок надр для УРП – це не значить, що вже завтра всі 26 держава винесе на конкурси. Це буде відбуватися поступово, в залежності від проявленого інтересу з боку компаній-інвесторів.
За вашою інформацією, хто проявляє такий інтерес? Наприклад, щодо родовищ уранових руд.
Мені відомо тільки про інтерес щодо ділянки Добра (літієві руди, Кіровоградська обл.) (більше див. за посиланнями тут, тут і тут – Ред).
У BGV була спроба через компанію ТОВ «Атомні енергетичні системи України» (АЕСУ) зайти на видобування уранових руд в Миколаївській обл.. Яке Ваше бачення перспективи приватного капіталу в уранових проектах? У BGV вдасться задумане?
Абсолютно нормальне бачення.
Думаю, BGV – природній гравець у цій сфері, який приділив багато уваги та зусиль деяким геологічним обʼєктам. Вже були проведені додаткові дослідження, але через певні обставини (рішення Верховного Суду, який визнав спецдозволи недійсними) це підприємство не змогло продовжити діяльність.
Зараз вони пропонують, наскільки я памʼятаю, або ініціювати конкурси на УРП, або винести ділька ділянок на аукціони. Але це точно будуть відкриті процедури, участь у яких зможуть взяти й інші охочі. Як ця історія буде реалізовуватися далі, коли у приватної компанії буде дозвіл на видобуток урану – впевнений, це буде чітко врегульовано. Головне, що вже давно час розпочати використання сучасних технологій, як вилуговування. Тобто, не шахтний метод – а за допомогою буріння свердловин і використання спеціальних рідин вилучати сировину для уранового концентрату. Це дешевше і швидше, ніж будувати шахти. А Україні уран потрібен буде мільйон відсотків, тому це дуже перспективна стратегічна історія.
Крім BGV хтось іще [з-поміж приватних компаній] проявляв зацікавленість до урану?
Важко відповісти. Не згадаю інших випадків.
В березні 2023 р. ми писали, що в Міністерствах економіки та енергетики вважають передчасним оголошення і проведення під час війни конкурсів для укладення угод про розподіл продукції щодо ділянок надр із покладами стратегічних корисних копалин. Мовляв, «не на часі». За Вашими відчуттями, станом на зараз ця ситуація змінилася? Такі аукціони/конкурси на УРП можуть бути оголошені до завершення воєнного стану?
Щодо аукціонів. Зрозуміло, що під час воєнного стану кількість інвесторів буде меншою, ніж могла би бути в умовах миру. Це логічно.
УРП – процедура не така чітка, зрозуміла і прямолінійна, як аукціони, але вона має свої переваги.
В контексті Вашого запитання, Переваги УРП в тому, що конкурсна комісія має у складі представників мало не половину Уряду і може обирати переможця, зважаючи на не лише ті пропозиції, які пропонує кандидат, але і виходячи з політичної складової.
Якщо на стратегічну ділянку надр претендує компанія з країни, яка наразі не є нашим стратегічним партнером, то її заявка може не розглядатися або не отримати необхідної кількості балів.
І, в принципі, це також логічно. Такої опції немає у випадку з електронними аукціонами Прозорро.
Також треба розуміти, що конкурси на укладення УРП мають більше шансів (порівняно з аукціонами) на залучення юніорських компаній – pioneer companies – які займаються геологорозвідкою, знаходять обʼєкти, приводять їх до певних стандартів і продають вже гірничодобувним компаніям.
Це нормальна практика, і в більшості своїй вони залучають ризикований капітал на біржах. Наприклад, акції компанії розміщені на біржі в Торонто, вона підіймає на розвиток певного проекту 15-20 млн дол., проводить геологічні дослідження, звітує про новини перед інвесторами, і потім шукає партнера – більш потужного гравця, який здатен проінвестувати 100 млн дол. і залучити ще 200 млн.
Подібній компанії прийти на аукціон (для цього спершу зареєструватися в Україні і завести 10 млн грн для гарантійного внеску, а потім ще й сплатити за лот, наприклад, під мільярд гривень) – на це піде весь бюджет такої юніорської компанії! А шанси, що на аукціон прийде величезний гравець «вищої ліги» як Rio Tinto з умовно необмеженим бюджетом – на сьогоднішній момент мізерні. Саме тому варто реально орієнтуватись на залучення західних гравців, які можуть привести геологічні обʼєкти у відповідний вигляд, довести до потрібних міжнародних стандартів залучення капіталу, знайти досвідченого партнера для розробки родовища.
Чому не запровадити вимогу лістингування в Україні?
Це не перспективно на сьогоднішній момент.
Але можливо, якщо зʼявиться вимога для українських надрокористувачів лістингуватися на фондовій біржі в Україні – це створило би поштовх для розвитку фондового ринку?
Так її ж, біржі, немає. Лістингуватися – де?
Така умова буде оцінена як чергова перешкода, барʼєр для інвестицій у надрокористування. Та й яка мета лістингуватися на українській біржі?
Створити точку залучення капіталу в Україні, з усіма мультиплікативними наслідками для української економіки.
Звідки Ви залучите капітал в Україні зараз?
Зокрема, з-під українських «матраців». Частина внутрішнього українського «кешу» прийде на фондовий ринок.
Можливо, це колись і відбудеться, але не в найближчу перспективу. Поки що ж багато компаній навпаки, залишають фондову біржу і перестають бути публічними – через те, що це досить капіталомісткий, витратний процес.
Про критерії стратегічних корисних копалин. У нас є перелік ділянок, але досі немає критерію і алгоритму: як і чому ми відносимо ту чи іншу корисну копалину чи ділянку до стратегічних/критичних? Чому таких критеріїв не розроблено за 5 років Вашої каденції? Нам вони не потрібні – бо ми можемо використовувати критерії інших держав? Але ж критерії для ЄС чи США виписуються з урахуванням ЇХНІХ потреб у критичній сировині, а не наших…
Я би сказав, що ми тут просто «зрізали кут», скориставшись переліком критичних копалин інших країн на той час, доки Україна підготує власну відповідну методологію. І це нормально як тимчасовий захід.
Визначення і критичних, і стратегічних корисних копалин, і необхідність розроблення відповідної методики наразі закладена в редакцію до другого читання урядового проєкту Закону «Про внесення змін до Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року». Прийняття цього законопроєкту і буде фактично встановлювати ці поняття, а також стане виконанням одного з індикаторів програми Ukraine Facility по розділу «критична сировина» (днями законопроєкт пройшов профільний Комітет ВР до другого читання – Ред.).
Звертаю увагу, що така методика – це фундаментальна річ. Ще в 2021 р., коли тільки почалися розмови про критичні мінерали, ми ініціативно зробили запит на державні органи і на ключових гравців, хто скільки споживає, що куди експортується, що звідки імпортується із цих металів… Так от, багато інформації нам не вдалося знайти!
Крім того, згодом, вже у рамках співпраці з Європейською Комісією, ми долучали до цієї роботи європейських експертів, щоб вони зробили таке дослідження у співпраці з Держстатом – на жаль, якихось чітких цифр, які б давали фундамент для серйозних методологічних висновків, не було отримано. Я не кажу, що їх не існує, але це має бути велика точкова робота: від компанії до компанії треба ходити і збирати дані. І більшість із них на сьогодні, скоріш за все, будуть мати певні обмеження щодо вільного розповсюдження…
Підсумую: для розробки такої методології, а потім для проведення відповідних розрахунків – треба провести колосальну роботу, це не один рік часу. Тому ми на перехідному періоді користуємося переліками інших країн, і це абсолютно прийнятно, бо, якщо чесно, навряд отримана картина кардинально зміниться.
Що Вам не вдалося? Про що Роман Опімах шкодує за ці 5 років?
Я думаю, що ні про що не шкодую. Був час на творення, і це кльово. Було імплементовано багато нових речей, перероблено старих, запровадилися реально кардинально інші, прогресивні підходи.
Пригадую, як я вперше побачив, як насправді розраховувалася вартість спеціального дозволу: потенційний надрокористувач мав ніжками пройти по трьох установах, самому сплатити за обрахунок такої вартості, сам подаючи вартість корисної копалини для цього розрахунку, яка є однією з основ обчислення, при цьому сталого регламенту проведення цього розрахунку не існувало! А зараз цей обрахунок робить Служба, користуючись офіційно затвердженою урядовою методикою і середньо зведеними цінами на корисні копалини. Крім того, ми розробили онлайн калькулятор, яким можна самостійно скористатися і подивитись, скільки орієнтовно буде коштувати та чи інша ділянка надр, враховуючи прозору вартість корисної копалини і розміру запасів покладів.
Що точно не вдалося – але на це були абсолютно обʼєктивні причини! – це забезпечення стабільного фінансування розвитку мінерально-сировинної бази (МСБ). І це був один з моїх пріоритетів. Тобто, держава має створити певний Гарантійний фонд, який би накопичувався за рахунок відрахувань від ренти, компенсації вартості державної геологічної інформації чи продажу лотів з аукціонів. Служба могла б використовувати кошти з цього фонду для фінансування геологічних робіт, проведення державного моніторингу користування надрами і багатьох-багатьох інших важливих речей.
Розвивати МСБ – це не лише вийти в поле і пробурити свердловину. Це величезна кількість робіт, які часто не притаманні приватному бізнесу, які має забезпечувати держава: картування, моніторинг стану геологічного середовища (наприклад, кількісно-якісних характеристик підземних вод), екзогенні процеси і т. ін..
В 2023 році у нас взагалі забрали спецфонд, який накопичувався багато років із відрахувань діяльності гірничих галузей. Хоча ми й не мали до нього прямого доступу (суми, які виділялися щороку, визначав безпосередньо Мінфін), але виділені кошти нам дозволяли забезпечувати сталий розвиток деяких пріоритетних речей, повʼязаних, переважно, з покращенням управління геологічною інформацією.
Коли зміни до закону про розвиток МСБ ухвалять – там буде пункт про створення такого Гарантійного фонду, це є однією з обов’язкових вимог Європейської Комісії. Коли ж відповідний порядок розпорядження ним також зʼявиться в Державному бюджеті України, це буде суттєвим підспірʼям для стабільного розвитку подальшої геологічної складової. Можливо, він почне наповнюватися вже по завершенню війни – зважаючи на складне становище. Але 100% такий інструмент зʼявиться на рівні закону, і це дуже важливо.
Яку роль для забезпечення стабільного розвитку МСБ відіграє кадрове наповнення ДГН і структур, якими Служба керує?
Ключову!
Чи відбулося за Вашу каденцію зростання заробітних плат у Держгеонадрах? Це питання гостро стояло ще до війни (пригадую вакансію за 2021 р. – Головний спеціаліст Відділу використання надр та забезпечення виконання процедур надання ЛГН – із окладом 8 500 грн)…
Підвищення заробітної плати для співробітників Служби відбулося, як і для всіх держслужбовців – десь рік тому.
Це був перегляд всього фонду зарплати, запроваджувався новий підхід – із застосуванням грейдової системи оцінки. Зарплати зросли для всіх співробітників від 20% до понад 50%, але не для керівного складу, до речі. Це був довгоочікуваний крок з боку держави. Водночас, навіть на цю зарплату сьогодні знайти компетентну людину, яка згода піти на державну службу – вкрай важко.
Уточнююче запитання. Ваша репліка про те, що зарплати зросли не для керівного складу Держгеонадр, наштовхнула на думку дещо перевірити. Раніше NADRA.INFO писали про Ваші доходи після розкриття декларацій за 2021 і 2022 роки. Згодом Ви подали декларацію за 2023 р., і при звільненні – за період 01.01.2024 – 08.11.2024. Згідно з деклараціями, Ваша зарплата була (дані за місяць заокруглено до десятих за загальними правилами):
- 2019 р. (листопад-грудень) – 47 338 грн (27,3 тис. грн/міс.);
- 2020 р. – 785 564 грн (65,5 тис. грн/міс.);
- 2021 р. – 942 223 грн (78,5 тис. грн/міс.);
- 2022 р. – 1 045 199 грн (87 тис. грн/міс.);
- 2023 р. – 905 505 грн (75,5 тис. грн/міс.);
- 2024 р. (до 08.11.2024) – 1 179 642 грн (114,9 тис. грн/міс.).
Таким чином, за нашими підрахунками, в 2024 р. Ваша середньомісячна зарплата в ДГН зросла на 52% у порівнянні з 2023 роком, і учетверо, якщо порівнювати з 2019-м.
По-перше, чи вірні наші підрахунки – і за всю каденцію Ваша заробітна плата як Голови Держгеонадр склала близько 4,9 млн грн, причому середньомісячна зарплата суттєво зросла в 2024 р.?
По-друге, виходить, як Голова Держгеонадр (із такою відповідальністю і впливом на галузь) за пʼять років Ви не заробили і половини того, що отримали за неповний 2019 рік в АГКУ (10,4 млн грн)… Чи не хотілося повернутися в приватний бізнес? І чи не здається, що Держава недоплачує не лише співробітникам Держгеонадр, але й керівництву?
Виплата в поточному року включає компенсацію усього періоду відпусток, якими я не скористався за час перебування на посаді. Без неї, розмір зарплати був би співставний з попереднім роком. Щодо розміру офіційних виплат на попередній посаді в 2019 році, абсолютна більшість цієї суми є «золотим парашутом», тобто окремою платою при достроковому звільнені, які часто практикують серйозні роботодавці колишнім топ-менеджерам.
Ви як голова Держгеонадр ініціювали перегляд зарплат Вашим співробітникам?
За законом, це не відноситься до моєї прямої компетенції, але Держгеонадра казали, що це має відбутися, особливо забезпечуючи щорічні надходження до бюджету на понад 2 млрд грн, бо Служба опинилась у пастці кадрового голоду.
Чия це компетенція, якщо не Ваша?
Це компетенція Міністерства фінансів і Уряду в цілому. Не можна ж взяти і підняти зарплати виключно співробітникам Держгеонадр, а всім іншим державним службовцям – ні. Має відбуватися збалансоване системне підняття, ось це і сталося.
Бажано, щоб це повторилося, коли у державного бюджету з’явиться така змога.
Щодо державних підприємств. Багато з них за 5 років були передані на утримання ФДМУ, частину їх – приватизовано.
Станом на 2019 р. це був абсолютний баласт для держави, особливо в умовах відсутності фінансування розвитку МСБ. Коли у підприємств немає замовлень з боку держави, вони повинні були адаптуватися і шукати ці замовлення на приватному ринку. А хто не міг пристосуватись до реалій, накопичували величезні борги, фактично припинивши своє існування. В результаті відбулася природна оптимізація та укрупнення за профільними напрямками геологічної діяльності – залишилися на ринку найсильніші пʼять підприємств, які мають багаторічний досвід роботи в галузі: це ДП «Українська геологічна компанія», група компаній НАК «Надра України», КП «Кіровгеологія», ДГП «Укргеофізика» і ДНВП «Геоінформ України», а також ДКЗ. Всі вони мають свою, подекуди унікальну, спеціалізацію і можуть бути корисними для реалізації програми розвитку МСБ.
Як?
Якщо ми кажемо, що нам треба буде бурити свердловини на тверді корисні копалини, щоб оконтурити рудопрояви і відібрати керн для лабораторних аналізів – одразу постане питання, хто буде бурити?
За моєю інформацією, станом на початок 2024 р., на ринку України не працювало приватних підприємств, які б могли компетентно і якісно пробурити подібні свердловини і відібрати первинну геологічну інформацію. Тоді як у державних геологічних підприємств лишилися ще верстати для проведення відповідних робіт. Так, значна їх частина – застарілі і недоукомплектовані, але є й такі підрозділи геологічних держпідприємств, які зберегли і колективи, і техніку. Я не кажу, що немає нарікань на якість їх роботи – але реальність така, що вони зможуть це зробити, якщо держава поставить задачу.
До речі, розрахунки, які Держгеонадра робили для оновленої програми МСБ – в першу чергу, спиралися на реальність. Не просто, як дехто каже: «Давайте дамо галузі мільярд гривень, і все буде супер!» – це абсолютно неадекватний і некомпетентний підхід, який, на жаль, використовувався, і до нині ним спекулюють.
Натомість були детально проаналізовані можливості державних геологічних підприємств проводити роботи (чим можуть бурити, як швидко і т.д.) – і вийшли на показник до 200 свердловин за рік. Цього буде достатньо для мінімального оконтурювання 10-ти проявів твердих корисних копалин. І вже з цієї логіки вираховувалася необхідна кількість грошей для розвитку цього кластеру МСБ. В горизонті 6 років, для програми до 2030 року – це виглядає як цілком реальний план дій.
Скільки будуть коштувати такі роботи?
В цінах 2023 року – біля 9 млн грн на один геологічний обʼєкт. Це не буріння щільної сітки свердловин – а лише 6 свердловин по кожному рудопрояву плюс лабораторні дослідження та підготовка звіту (ГЕО-3). Все це потрібно, щоб оновити і підвищити якість геологічної інформації, а отже й довіру до неї.
Звертаю увагу, що мова йде саме про рудопрояви, а не родовища. Всі ті ділянки надр, які є в затвердженому переліку для надання в користування через УРП і в проекті аукціонного переліку стратегічних надр – вони вже із затвердженими запасами, поставленими на державний баланс запасів та ресурсів.
Але крім них – є ще велика кількість рудопроявів, тобто перспективних обʼєктів, які можуть стати родовищами, на яких деякі роботи проводилися ще за радянських часів. Таких обʼєктів – понад 1000. І вони вимагають додаткової пріоритезації, пошуків і буріння, щоб сказати: «Так, тут є перспективний обʼєкт, який стане родовищем, його характеристики – ось такі. Не взяті зі звіту 1950-70 років з умовними параметрами і без визначеної просторової локацією – а вже конкретні зібрані дані, з точками в сучасній системі координат і лабораторними аналізами».
В 2020 році у нас була спільна програма з геологічною службою США, і вони нам дали цілу низку порад щодо адаптації нашої програми МСБ до стандартів, більш зрозумілих для міжнародих гравців, і це повністю відповідає тим критеріям, які описані в Європейському акті CRM, який набрав чинності в квітні 2024 р. А саме, якщо ми говоримо про державний фокус уваги і фінансування в галузі – має бути наголос на дорозвідці ресурсів і прирості ресурсної бази, подальша розробка запасів – це вже клопіт приватного бізнесу. Він потребує значно більшого часу – 2-3 роки – а беручи до увагу виготовлення, scoping study, пред-ТЕО (pre feasibility study) та захист запасів, скажімо, в системі міжнародної класифікації JORC – це ще 2-3 роки та інвестиції у розмірі від 70 до 400 млн грн за один об’єкт. Саме проходження цієї довготривалої та капіталомісткої стандартизованої процедури дає шанс на отримання зовнішніх кредитних чи біржових фінансових ресурсів для початку робіт з реалізації гірничого проекту. Звичайно, можна цього всього й не робити, якщо є власні кошти, якими інвестор готовий ризикнути. Зокрема, про продовження фінансування державою нафтогазових робіт у полі мова взагалі не йдеться в оновленій програмі МСБ, бо у цьому бізнесі порядок цифр ще вищий.
Тобто, йдеться про 10 (обʼєктів за рік) – це 9 (млн грн на кожен обʼєкт) * 6 (років дії програми до 2030 р.) = 540 млн грн? Ці кошти планує виділяти держава?
Так.
В цілому щорічна потреба фінансування усіх оптимізованих напрямів оновленої програми розвитку МСБ складає біля 260 млн грн на період 2025-2030 роки, що майже у шість разів менше у порівняні із чинною редакцією програми.
Під час війни?
Важко спрогнозувати, можливо, під час війни і не буде цих коштів. Відверто, всі мають розуміти, що перемога у війні і збереження державності – це пріоритет номер один у порядку денному. Але розвиток власної МСБ – стратегічне бачення, яке закладене в законопроєкт. Власне, європейський регламент по критичній сировині (Акт СRM) передбачає, що кожна країна ЄС повинна мати власну exploration program щонайменше на 5 років, яку держава має фінансувати. Тобто, ми таку програму вже маємо, ще з 2010 р. Зараз Держгеонадра її пріоритезували, показали фокус, відкинули всі менш актуальні на сьогодні речі.
Уточнююче запитання. На Ваш погляд, які 10 ділянок/рудопроявів слід оконтурити першими? Хто визначатиме пріоритет ділянок – які оконтурювати першими, а які пізніше? І чи будуть витрати держави на дорозвідку в рамках розвитку програми МСБ – компенсуватися під час продажу спецдозволів на оконтурені ділянки?
Логіка саме така, що продаж на аукціонах цих підготовлених інвестиційних об’єктів буде повністю компенсувати витрачені публічні фінанси.
Геологічні об’єкти будуть обиратись відповідно до рівня попиту на конкретну корисну копалину, рівня вивченості та перспективності рудопрояву та його місцезнаходження, а також після аналізу місцевості на предмет наявних природних, екологічних, інфраструктурних чи історичних обмежень. Зокрема з групи інноваційної сировини – це берилій, кобальт, літій, нікель, марганець, ніобій, титан, тантал, реній, хром.
Уточнююче запитання. Доки інтервʼю готувалося до публікації, наші джерела на ринку надрокористування звернули увагу, що КП «Кіровгеологія» накопичило понад 20 млн грн боргів з ПДВ та плати за користування землею, і податкова вже приходила описувати майно (джерело), а ще, з літа профспілка вимагає відставки керівника Кіровгеології (джерело). А як би ви охарактеризували стан і можливості Кіровгеології станом на осінь-2024?
Стан підприємства вже багато років бажає кращого. Ідеалізувати наразі не має що, але точно ці цифри не відповідають дійсності. Поточне керівництво не лише намагається зберегти унікальну компетенцію та багаторічне ім’я компанії, шукаючи альтернативні замовлення на ринку (наприклад, виконання робіт на буріння артезіанських свердловин громадам), але й боротися за оптимізацію господарської діяльності на єдиному гірничому активі, який зберігся у них в управлінні. Не буду вдаватися в подробиці, бо певні дії є предметом слідства.
Уточнююче запитання. УкрДГРІ так і не був приватизований, і досі підпорядковується Держгеонадрам. Що сьогодні відбувається з Інститутом? Він функціонує?
В 2020 році УкрДГРІ був включений Мінекономіки до переліку підприємств, що мають бути передані в управління ФДМУ. Це рішення було виконане Держгеонадрами, при цьому розпочаті інститутом геологічні титула (роботи) були передані за профілем до геологічних підприємств, що залишилися в управлінні Служби, частина колективу теж перейшла працювати в Українську геологічну компанію. Через брак коштів за програмою розвитку МСБ наукові дослідження припинили фінансуватися державою в 2020 році. Чи здійснюється зараз там діяльність, важко відповісти. Думаю, краще запитати ФДМУ (за даними Єдиного державного реєстру станом на листопад 2024 р., материнською структурою УкрДГРІ є саме Держгеонадра, а не ФДМУ – Ред.).
Влітку ринок був шокований, коли на сайті Держгеонадр в розділі Ціна одиниці товарної продукції гірничого підприємства – видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), вартість піску як складової піщано-гравійної сировини зросла з 165,5 грн/м3 для ІІ кв. до 4427,3 грн/м3 для ІІІ кв. 2024 р.. Інший приклад – в 17 разів підвищення ціни тони вугілля для IV кварталу. Гравці ринку, які планували ініціювати аукціони чи розширювати існуючі ділянки, заявляли, що таке зростання індикативу блокує інвестиції в галузь.
Ваша версія, чому так сталося? І коли відбудуться зміни до методики визначення вартості одиниці товарної продукції? Якими вони будуть?
Чому так сталося – для мене загадка. Два з половиною року методика працювала, і ні в кого ніяких екстремальних пропозицій не виникало. В один день Держгеонадра отримує від ДПС (яка є одним із органів, що визначає ціну для розрахунку вартості спеціального дозволу корисних копалин) ціну, яка в 6000 разів більша по піску, а також зросла по воді і низці інших корисних копалин.
Чому так відбулося? Чітку і аргументовану відповідь Держгеонадра, на жаль, не отримали. Одразу після цієї ситуації було розпочато діалог із ДПС та комунікацію з бізнес-асоціаціями. Податкова опрацювала зміни до методики обрахунку вартості спецдозволу, запропонувавши формули визначення ними цін на товарну продукцію. Хоча я не розумію, до чого методика обрахунку початкової вартості СД – до методики визначення ДПС середньої ціни одиниці товарної продукції по корисних копалинах. Остання – внутрішній акт ДПС, який вони могли своїм наказом затвердити, як це робить Мінекономіки – визначаючи середню ціну продажів для вуглеводнів і публікуючи її на своєму сайті. Це внутрішня робота ДПС тривала два місяці, що унеможливлювали оперативне прийняття нової редакції акту.
Наскільки я памʼятаю, станом на початок листопада стан справ такий, що зміни вже були розроблені ДПС, погоджені з Міндовкіллям і направлені на розгляд іншими ЦОВВами. Думаю, до кінця року – ця ситуація буде врегульована.
Як саме вона буде зрештою врегульована?
В разі перегляду ціни в майбутньому, якщо за попередній квартал ціна була вищою – не буде обовʼязку брати цю вищу ціну. Бо ті аномальні ціни – бʼють не тільки по комерційному сегменту, але і по муніципальних підприємствах, які забезпечують водою міста.
Крім цього, ДПС запропонувала свою формулу визначення ціни – яка потім буде братися за основу для визначення стартової ціни спеціального дозволу.
Цікаво, що ця ж методика була кимось додана в пропозиції змін до Податкового кодексу, і ці ціни хочуть брати для нарахування розміру ренти надрокористувачами. Але у цьому відсутня здорова логіка: чому методика, за якою визначається початкова вартість спеціального дозволу на аукціон – має використовуватися для сплати ренти надрокористувачами?! Це виглядає як безвідповідальне перекладання відповідальності.
Ви про вже діючу норму?
Ні, це наразі пропозиції, їх обговорювали ще в першому читанні як частину т.з. ресурсного законопроекту, який також передбачає фіксацію нижнього порогу цін як бази для оподаткування видобування каолінів, піску, граніту (деталі див. за посиланням, законопроєкт № 11416-д пройшов друге читання, був підтриманий Верховною Радою, чекає на підпис Володимира Зеленського – прим. NADRA.INFO).
Спостерігаючи за різними аспектами впливу Держгеонадр на галузь, складається враження, що в низці питань Служба під Вашим керівництвом зайняла позицію якщо не пасивну, то щонайменше «вичікувальну». Першою гучною історією стала зупинка спецдозволів компаніям підсанкційних власників. Другою – систематичні порушення конкурентного законодавства на торгах ДГН. Давайте по черзі.
Мені здається, що Держгеонадра не зіграли роль регулятора в санкційних питаннях.
Держгеонадра зіграли ту роль, яку відведено органу законодавством. «Регулятор» – це гучний термін, що використовується для зручності. Але є повноваження, і саме в межах них має діяти кожен державний орган.
Держгеонадра не має відношення ані до застосування санкцій, ані до визначення підсанкційних осіб, ані до зняття з них санкцій. Служба не є членом спеціальної санкційної Міжвідомчої робочої групи, створеної при Міністерстві економіки (МРГ, очолює Юлія Свириденко – Ред.). МРГ включає цілу низку урядових і не тільки установ, які приймають відповідні рішення. Протягом року нас запрошували в робочому порядку на засідання, де розглядалися питання надр, де Служба офіційно надавала запитану інформацію виключно в рамках своєї компетенції. А саме, хто [з компаній підсанкційних власників] і скільки видобуває корисних копалин, скільки це складає від затверджених їх запасів. Щоб учасники МРГ розуміли масштаб робіт підприємства.
Субʼєктом зняття санкцій чи змін до них є орган, що ініціював їх накладання, вичерпний перелік таких установ визначений законом.
До Держгеонадр хоч хтось звертався по оцінку наслідків застосування санкцій у поточній конфігурації Кодексу про надра (автоматична зупинка чи анулювання спецдозволів українським компаніям підсанкційних власників)?
Служба брала участь в обговореннях: на рівні МРГ чи експертних робочих груп при Мінекономіки, і надавала всю інформацію, про яку нас запитували, і яку ми могли надати в межах своєї компетенції.
А Держгеонадра самі попереджали когось, мовляв, якщо держава зробить так – українські компанії підсанкційних власників зупиняться?
Держгеонадра не долучали на моменті накладання санкцій.
Тобто, почали залучати тільки коли санкції вже були накладені і ДГН зупинила дозволи, а підприємства – припинили видобуток?
Вірно. Але я розумію логіку людей, які накладають санкції. Якщо ти почнеш з усіма консультуватися – зразу інформація піде «у простір». Але з іншого боку, очевидною виглядає потреба більш зваженого аналізу для точкового їх застосування, у разі виникнення такої потреби.
Можливо, це я і маю на увазі, коли кажу про пасивну позицію Держгеонадр. Здається очевидним, що такі рішення на рівні Держави не мали би ухвалюватися без погодження з боку ДГН. А якщо Ви бачили, що це відбувається, то могли би самі ініціювати обговорення, звернутися до СБУ і сказати: будь ласка, якщо ухвалюєте рішення по КБВ надрокористувачів – спочатку запитайте нас про наслідки.
Для цього і створили МРГ, щоб такі питання попередньо розглядати.
А Держгеонадра піднімали питання, щоб Службу включили до МРГ?
Ні. Наприклад, РНБО чи Мінʼюсту – стосуються всі санкційні питання. У нас же – точковий сектор надрокористування. Навіщо Держгеонадрам бути присутніми на всіх засіданнях МРГ з маси інших питань, не пов’язаних із надрокористуванням?
Аукціони Держгеонадр і справи Антимонопольного комітету. Після того, як АМКУ почав виявляти змови під час торгів ДГН, ми вже маємо чимало «підвішених» проектів (доки інтервʼю готувалося до публікації, стало відомо про ще одне рішення Комітету – Ред.). Тому що Дамоклевим мечем висить перспектива втратити спецдозволи, куплені у змові. Хоча ще немає остаточних рішень Верховного суду (по аукціонах в системі Prozorro.Sale) – рішення апеляційних судів про скасування спецдозволів вже набрали законної сили…
Не хочу сказати, що ця історія не потребує уваги, але вона не є масовою і радше становить виключення з правил.
Там основна претензія – повʼязаність осіб. За умовою аукціону, має бути два учасники. Якщо ви ініціювали торги і прийшли на них один – вони вважаються такими, що не відбулися. Все. Якщо навіть ця ділянка потрібна тільки вам – самі ви її не купите.
Але можна було уникнути такого розвитку подій зі змовами там, де ділянка потрібна лише ініціатору торгів. У Держгеонадрах же є така функція – вносити на розгляд Міндовкілля пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр…
Дискусія щодо проведення аукціонів з одним учасником – була неодноразово. На жаль, нам не вдалося переконати інші органи центральної виконавчої влади, щодо переходу на торги із одним учасником.
Хто був проти?
Переважно, фінансовий блок. Вони вважають, що це несе ризики недоотримання державним бюджетом коштів. Хоча насправді, вони ігнорують ті правила, за якими грає ринок: якщо є вільний доступ інформації про лот для всіх, забезпечується промоція цих ділянок, але прийшов один учасник – нехай він заплатить початкову ціну, і все, нехай починає працювати і приносити доходи в державний бюджет у вигляді створення робочих місць і сплати податків, зокрема ренти.
Тобто, аукціонів з одним учасником не буде в принципі? Це безперспективна історія?
Я не вважаю, що це безперспективно. Просто зараз, під час війни, державі не до цього.
А тим часом, Укрнафта, купуючи Кітван з третього аукціону, заплатить до бюджету майже удвічі менше, ніж якби був дозволений аукціон з одним учасником…
Бо нарешті другий конкурент прийшов на третій аукціон.
Чи когось «привели за ручку», щоб торги відбулися?
У мене немає такої інформації, але логіка речей наштовхує на можливість існування таких кейсів.
Підсумовуючи, скажу так: на мій погляд, ця ситуація має найбільше шансів на врегулювання, якщо буде затверджена на рівні закону. Коли в Кодексі України про надра порядок проведення аукціонів доповнять необхідними уточненням.
Взагалі, аукціони зараз працюють ідеально, але певні процеси свого часу і в них виникали: були спекуляції з боку недобросовісних гравців, які просто реєструвалися, розкручували ціну і пропонували іншим учасникам відмовитися від перемоги на користь реального інвестора-ініціатора аукціону. Ми ж це врегулювали? Врегулювали. І зараз, коли гарантійний внесок досить суттєвий, вже немає спекулянтів.
Масового характеру така поведінка учасників уже справді не має, але випадки трапляються.
Не чув про них.
З останнього – бурштинова ділянка Поляна, ціну на яку «крутили» до 35 млн грн, потім до 91 млн грн, а зрештою продали за менше ніж 5 млн грн.
Гаразд, а гарантійних внесків скільки ці «переможці» заплатили в державний бюджет?
Два мільйони за перші торги (по мільйону з кожного, хто не викупив лот), чотири за другі (по два з кожного) – разом 6 млн грн.
Це ж не 10 чи 20 тис. грн, як було раніше, чи не так?
Тобто, той, хто займатиметься такими речами – має заплатити в бюджет. І це суттєво вирівняло ситуацію.
Вже немає спекулянтів, які можуть зірвати торги і заплатити за це «дві копійки». Хочеш на аукціон – плати серйозний гарантійний внесок.
Якість учасників аукціонів, а відповідно і майбутніх надрокористувачів, суттєво покращилася, адже вони мають мати необхідні фінансови ресурси для розвитку гірничих проектів.
Цікаве спостереження.
Зараз неочевидне, але ефект побачимо з часом.
01.12.2021 р. Володимир Зеленський заявив, що ініціює законопроект про економічний паспорт українця, відповідно до якого «плата за використання надр накопичуватиметься на персональних рахунках дітей українських громадян». 01.12.2022 Верховна Рада внесла аж одне речення в Кодекс про надра, яке декларує право громадян на частину ренти за користування надрами. Чому ми не бачимо більше жодного руху в бік запровадження економічного паспорта українця?
Важко сказати. Мʼяч на полі боку народних депутатів. Держгеонадра надали всю необхідну інформацію.
Але чому нічого не відбувається? Це ж був один із наріжних каменів комунікації влади про надра: громадяни будуть мати дохід від користування надрами. До речі, скоро річниця голосування, коли цю обіцянку внесли до Кодексу. Економічний паспорт не на часі?
Мабуть.
Насправді народ України – є головним акціонером у надрах, саме йому й належать корисні копалини під землею. Ті надра, які були вилучені, реалізуються надрокористувачем, який сплачує традиційні для інших видів господарської діяльності податки, але також підпадає під сплату спеціалізованого податку – рентна плата за користування надрами. Ці відрахування йдуть в державний бюджет і розподіляються на пріоритетні потреби, що затверджуються щороку державним бюджетом України, зокрема це армія, поліція, суди, медицина, навчання, тощо.
За ці пʼять років вам телефонували з Офісу президента чи особисто Володимир Зеленський з питань виконання Вами функцій Голови Держгеонадр?
Я не памʼятаю такого… На спільні наради запрошували, а дзвінків з приводу чогось – не пригадую.
Жодного разу?
На згадку не приходить.
Сахалінське родовище…
Багато всього вже було написано про цей кейс. Судова влада є незалежною гілкою. Думаю, більше не актуально це обговорювати.
Взагалі [не хочете обговорювати цю тему]?
Взагалі.
Правоохоронці мають претензії до Романа Опімаха за результатами 5-річної каденції?
Не чув.
Жодного разу не ходили на допити?
Ситуації траплялися.
Хто викликав?
Не вважаю за доцільне це зазначати. Крім того, це таємниця слідства.
Справи повʼязані з наданням спецдозволів?
Ні, з якоюсь узагалі іншою ситуацією.
[Викликали] у справі Крістіни Браіловської?
Не буду коментувати.
Що Роман Євгенович планує робити далі?
По-перше, спочатку роздивлюся довкола. Постійно варто розширювати горизонт, бо коридорне бачення сильно обмежує.
По-друге, багато речей є цікавих, не лише повʼязаних із надрокористуванням – в України є великі перспективи.
В цілому ж – точно майбутня діяльність буде повʼязана із творенням чогось нового. Мені це подобається.
Це «не виключено» має чіткіші обриси? Вже розглядаєте пропозиції з посадами?
Ні.
Хто може бути Вашим наступником в ДГН? Буде конкурс?
Наскільки я розумію, конкурсу під час воєнного стану не буде. Буде подання від Міндовкілля, людина має пройти спецперевірку і вийти на затвердження Урядом.
Я вірю, що це буде професійна, порядна людина, яка зможе не лише захищати досягнуті результати, але також їх розвивати. Я йому бажаю наснаги і успіхів у цій непростій справі.
(Доки інтервʼю готувалося до публікації, декларацію кандидата на посаду Голови Держгеонадр подав начальник департаменту надрокористування АТ «Укргазвидобування», за сумісництвом менеджер проектів НАК «Нафтогаз України», а також експерт Державної комісії України по запасах корисних копалин Олег Гоцинець – Ред.).
За Вашої каденції в Україні стартував вторинний ринок прав на надра. Вже близько 60 родовищ змінили користувачів за процедурою відчуження спецдозволів (більше прочитати можна тут і тут – Ред.). Але нещодавно зʼясувалося, що ані Держгеонадра, ані Геоінформ – або справді не знають, або не розкривають даних про ціни відчуження.
Як журналіст і громадянин, я вважаю, що ми повинні мати змогу бачити вартість відчуження спецдозволів. І тут я говорю про вартість не видобувного бізнесу як сукупності різних матеріальних і нематеріальних активів – а саме про вартість спецдозволу, до якого додається угода про умови користування надрами. Бо новий власник дозволу несе зобовʼязання перед державою, і угода про користування надрами – це в першу чергу договір про умови, на яких держава надає ділянку надр в тимчасове користування. Тож чому ми можемо бачити ціну купівлі спецдозволу з аукціону і в УРП – але не бачимо, коли спецдозвіл перепродають на вторинному ринку?
На Вашу особисту думку – ціна перепроданих спецдозволів має розкриватися?
В цілому, те, до Кодекс дозволив продаж спеціальних дозволів – це абсолютно прогресивна річ, яка використовується в усьому цивілізованому світі. Це була вимога Європейського Союзу багато років.
З якою метою – зрозуміло: ти тепер можеш запакувати свій продукт в нову обгортку, більш юридично чисту та захищену – для пошуку інвестора-партнера або для вкладення власних коштів у цей продукт. Це абсолютно зрозуміла історія.
(Найбільше угод про відчуження станом на жовтень 2024 р. уклали компанії Каріни і Анни Злочевських (дочки екс-міністра екології і природних ресурсів України Миколи Злочевського) – Ред.).
Те, що всі зобовʼязання переходять до нового надрокористувача від попередника – пряма норма закону. Також переходить частина прав (наприклад, щодо ОВД). Доцільно було б також передбачити й інші речі, які мав попередник: права на користування землею, гірничий відвід – думаю, з часом це буде врегульовано, Держгеонадра це питання підіймали в Міндовкілля для обговорення з народними депутатами.
Щодо публікації вартості – сама по собі вона не є таємницею. Просто закон не вимагає її розкриття і надання даних про вартість Держгеонадрам. Тобто, Служба не володіє цією інформацією. У нас є тільки інформація від державного реєстратора, що ця угода відбулася – а все інше є комерційною історією.
Чи має вона бути відкритою? Я не аналізував, як це відбувається в інших країнах. Тому мені важко сказати. Звичайно, якщо надрокористувач лістингується на біржі, то ця вся інформація буде публічною. Якщо ж це equity fund – закритий приватний фонд – ця інформація очевидно не публікується і на Заході.
На правах реклами
КУПУЙ СПЕЦДОЗВОЛИ НА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ ТУТ
А як, на Ваш погляд, було би правильно зробити в Україні?
Не має значення! Дивлячись, яку мету ви переслідуєте.
Якщо ціль оподатковувати цю транзакцію з певної ціни – можна аналізувати введення процедури аналогічної продажу нерухомого майна. Перед продажем робите оцінку акредитованого оцінщика і сплачуєте відсоток податку від ціни оцінщика. Щоправда, практики такої в світі я не знаю. І одразу виникає маса нюансів, адже ринок спецдозволів на надрокористування не є ліквідним, він не може бути прирівняний до ринку нерухомого майна. Але, зрештою, для чого це?
Адже не завжди такий продаж відбувався комусь іншому. Спецдозволи часто передавалися між юридичними особами в рамках реорганізації бізнесу одного власника. Тоді повторно платити за цей спецдозвіл вже одного разу сплачену ціну і платити з цієї транзакції податок – взагалі немає ніякого сенсу. (Напередодні публікації інтервʼю Держгеонадра погодили відчуження ще 7 спецдозволів – Ред.)
Якщо говорити про потребу у ще більшій прозорості – закон може передбачити, що до копії угоди новий надрокористувач буде надавати дані про вартість транзакції, і Держгеонадра будуть її оприлюднювати.
Ви сказали, що запровадити інститут вторинного ринку прав користування надрами – «була вимога Європейського Союзу багато років». Уточніть, як саме ЄС вимагав цього? Директивою, окремим рішенням, листами…?
Це було сформульовано вже років десять у всіх документах – починаючи від рекомендацій Американської торговельної палати і Європейської Бізнес Асоціації, і завершуючи просто експертними пропозиціями на рівні реалізації консультативного проекту представництва Єврокомісії в Україні щодо написання нового Кодексу про надра.
Коли виписували проект змін до Кодексу щодо перепродажу спецдозволів – ринок якої саме країни брався за взірець?
Це загальноприйнята практика. Головним був сенс: дозволити продаж – який раніше був заборонений. Нагадую, раніше можна було продати лише юридичну особу зі спеціальним дозволом. Якщо ця юридична особа мала певні історичні обтяження (не тільки повʼязані з надрами) – залучити інвестора такі компанії часто було досить проблематично.
На ринку надрокористування в Україні як спадок від більш сірих часів знову популярними стають «фунти» – номінальні власники чиїхось активів. До призначення Головою Держгеонадр у Вас був інтерес у видобувних проектах як співінвестора?
Ніколи.
А за час роботи в ДГН?
Маєте на увазі, чи є у мене «фунти»?
Ні, лише, чи маєте Ви бізнес-інтерес у видобувній сфері?
Ні, це ж був би прямий конфлікт інтересів!
В який сегмент надр Ви би інвестували зараз, залишивши посаду?
Все залежить від бюджету та стратегії.
Якщо говорити про сектор критичних мінералів – то це проекти від 50 до 500 млн дол. США. Це величезні кошти, який жоден з українських інвесторів на сьогоднішній момент не здатен реалізувати самостійно. Така реальність. Звісно, можна «вписуватися» в проекти, ходити по 20 років шукаючи партнерів, і залишитися на етапі проекту… Тобто, раджу виходити із реальних можливостей.
При цьому, хочу зазначити, щоб Україна досягла вершин прогресу, забезпечивши собі процвітання та безпеку, треба рухатись на два-три кроки попереду, тобто вже зараз визначати інноваційні проекти і нестандартні рішення, що дадуть нам стратегічні переваги на роки вперед.
Якщо ж ми виходимо з потреб відновлення країни, то 100% потрібна буде сировина для будівельних матеріалів: пісок, граніт та ін.. До речі, нагадаю, що з цією метою 2 роки тому була створена окрема карта, яка налічує 6000 обʼєктів із будівельною сировиною по різних регіонах: це точки, де вже є запаси, які потенційно можуть бути розроблені для задоволення попиту.
Карта є, але ж у відкритому доступі її досі немає?
На жаль.
Весь доступ мають місцеві військові адміністрації, обласні і місцеві ради – до них можна звертатися. Думаю, вони розкажуть про інвестиційний потенціал свого регіону. Або так само можна звертатися до геологічних підприємств, щоб вони розробили інвестиційні пропозиції для конкретних регіонів.
Щодо стратегічних корисних копалин, опосередковано підконтрольних Держгеонадрам. НАК «Надра України», яка перебуває в управлінні ДГН, є засновником ТОВ «Житомирбуррозвідка». Ця компанія володіє спецдозволами на титанові руди у Житомирській області. Як Голова Держгеонадр Ви тримали на контролі, що відбувається з цими ділянками? Чому НАК не продасть спецдозволи, чи не здасть (якщо не може розробляти сама), щоб Ви виставили їх на аукціон чи запропонували інвесторам через УРП?
Долю цих ділянок надр я не контролював – це відповідальність НАК «Надра України». Але наскільки я памʼятаю, пошук інвестора – в першу чергу у вигляді державної компанії ОГХК – відбувався. Ці ділянки офіційно пропонувалися ОГХК, щоб компанія їх придбала і наростила свою ресурсну базу.
А законного шляху просто здати ліцензію – немає, це може бути розцінено, як нанесення втрат державному підприємству.
Чим завершилися переговори з ОГХК?
Нічим.
ОГХК була в процесі приватизації. Можливо, просто не приділили достатньої уваги, і в майбутньому сторони повернуться до переговорів. Але там були й обтяження, багаторічні судові спори по одній ділянці. Тобто, варто дуже уважно аналізувати якість будь-якого активу на ринку.
Автор: Володимир Бойко, ІА NADRA.INFO